Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 211 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 04.02.2019 – 08.02.2019

Надійшли 54 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 15 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, звітом тимчасової слідчої комісії, перейменуванням населених пунктів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг і внесення змін до бюджету.

З 05.02.2019 почала роботу нова сесія Верховної Ради України VIII скликання і відповідно змінилася нумерація проектів.

Міжнародно-правові відносини

Проект 10002 від 05.02.2019 (Тарасюк Б. І.) про припинення участі України в Угоді про формування Єдиного економічного простору.

У проекті пропонується припинити участь України в Угоді Про формування Єдиного економічного простору. Зазначається, що припинення участі України в названій Угоді звільняє Україну від будь-якого зобов’язання щодо його виконання і не впливає на права, зобов’язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання названого Договору до припинення його дії, відповідно до статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

Не заперечуючи щодо змісту ініціативи, слід зазначити, що Угода передбачає можність виходу з неї і належну процедуру. Тому було б бажано уточнити відповідні формальні положення.

Проект Постанови 10007 від 06.02.2019 (Бурбак М. Ю.) про Звернення Верховної Ради України до лідерів держав-членів НАТО, Північноатлантичної Ради та Парламентської Асамблеї НАТО, національних парламентів держав-членів Альянсу «Стосовно надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО».

Вже наступного дня по внесенні було подано доопрацьовану редакцію проекту і негайно прийнято. У зверненні зазначається таке: Вітаючи наближення 70-ліття з нагоди підписання Північноатлантичного Договору, що виповнюється 4 квітня 2019 року, відзначаючи стрижневу роль Організації Північноатлантичного Договору (НАТО) у справі ефективного захисту миру та безпеки на євроатлантичному просторі, підкреслюючи вагоме значення Північноатлантичного Альянсу для підтримки глобального миру і безпеки та поширення цінностей і принципів демократії і цивілізованих міжнародних відносин у світі, висловлюючи впевненість у необхідності зміцнення політичної та безпекової ролі НАТО, розвитку оборонних можливостей Організації Північноатлантичного Договору та її подальшого розширення, констатуючи різке зростання загроз для євроатлантичної та глобальної безпеки унаслідок агресивних дій Російської Федерації, що свідомо порушує основоположні принципи міжнародного права, здійснює збройну агресію проти України та тимчасову окупацію частин її території, становить загрозу для сусідніх держав, а також чинить спроби втручання у внутрішні справи держав-членів Альянсу та підриву їхньої безпеки, цінуючи історичну солідарність Північноатлантичного Альянсу з Україною у протидії російській агресії, відзначаючи намір України набути членства в НАТО, закріплений у Конституції України, привертаючи увагу до Декларації Саміту НАТО у Бухаресті від 3 квітня 2008 року, в якій стверджується перспектива членства України в НАТО та підкреслюється підтримка заявки щодо Плану дій щодо членства, наголошуючи, що практика застосування Плану дій щодо членства в НАТО відіграла винятково позитивну мобілізаційну роль у здійсненні перетворень у кожній державі-аспіранті, поділяючи позитивні оцінки офіційних представників НАТО та держав-членів Альянсу щодо прогресу у справі реформування сектору оборони і безпеки в Україні, демократичної трансформації та виконання і наближення до критеріїв та стандартів НАТО, ґрунтуючись на єдності позиції щодо членства в НАТО серед національних і демократичних політичних сил, які виражають волю переважної більшості громадян України, Верховна Рада України: констатує, що з часу Революції Гідності особливе партнерство між Україною і НАТО зазнало глибоких якісних змін та потребує нових форм інституційного діалогу; звертається до Північноатлантичної Ради та Парламентської Асамблеї НАТО, національних парламентів держав-членів НАТО із проханням підтримати висловлений Україною намір набути членства в НАТО; закликає лідерів держав -членів НАТО схвалити рішення, що розвиватиме положення Бухарестського саміту НАТО, і формально розпочати з нашою державою індивідуальний діалог рекомендацій та практичної підтримки, що становитиме План дій щодо членства України в НАТО.

Проект Постанови 10017 від 07.02.2019 (Ляшко О. В.) про Заяву Верховної Ради України у зв’язку з небезпекою припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності.

Беручи до уваги необхідність солідарних зусиль світової спільноти для запобігання ядерній загрозі, збереження миру, міжнародного права і порядку, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року, Договір між США та СРСР про ліквідацію їх ракет середньої і меншої дальності від 8 грудня 1987 року, Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пропонується схвалити Заяву. У Заяві, зокрема, йдеться про те, що Верховна Рада України покладає на Російську Федерацію відповідальність за черговий крок з підриву ядерного роззброєння у світі – порушення своїх зобов’язань за Договором про РСМД через розробку і виготовлення ядерної ракети середньої дальності 9М729 для ракетного комплексу «Іскандер-М» та відмову відновити достовірне виконання умов цього Договору. Рішуче засуджуємо дії Російської Федерації, що можуть мати наслідком повне припинення Договору про РСМД та нову гонку ядерних озброєнь з розробкою і розгортанням новітніх зразків ядерної зброї, зокрема розміщення ядерних ракет середньої і меншої дальності в Європі. Верховна Рада України розглядає недотримання Російською Федерацією вимог Договору про РСМД як черговий прояв її ревізіоністської політики, спрямованої на руйнування міжнародного правопорядку та досягнення її великодержавних зовнішньополітичних цілей, зокрема шляхом отримання незаконних воєнних переваг, ескалації напруги і загроз та ядерного шантажу світової спільноти. Верховна Рада України солідарна з міжнародним співтовариством у закликах до Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки продовжити дипломатичні зусилля та зробити усе можливе для збереження Договору про РСМД як одного з засадничих елементів архітектури стратегічної стабільності. Водночас з огляду на сучасні військово-політичні реалії та з метою зменшення загрози виникнення ядерного конфлікту в різних регіонах світу, зокрема в Азії, вважаємо доцільною міжнародну ініціативу щодо оновлення Договору про РСМД та розширення складу його учасників, передусім щодо участі у ньому Китайської Народної Республіки як однієї з провідних ядерних держав, відповідальних за світову безпеку. Приєднання до Договору про РСМД інших ядерних держав, а також держав, що мають програми створення ядерної зброї чи зброї масового знищення та засобів її доставки, сприятиме зменшенню ядерної загрози, деескалації міжнародної напруги та розбудові довіри в світі. Верховна Рада України також закликає до вироблення конкретних механізмів виконання безпекових гарантій за Будапештським меморандумом для відновлення довіри до гарантій ядерних держав. Одним з таких практичних механізмів могло б стати невідкладне укладення двосторонньої оборонної угоди між Україною та Сполученими Штатами Америки та надання Україні статусу основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО, як це пропонується у Зверненні Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо безпекових гарантій від 22 березня 2017 року. Верховна Рада України наголошує на необхідності солідарних зусиль і дій для запобігання ядерній загрозі, збереження миру, міжнародного права і порядку. Це обов’язок усіх цивілізованих і відповідальних націй та їх лідерів.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 10008 від 06.02.2019 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань мобілізації, цивільного захисту, соціального захисту та соціальної підтримки окремих категорій осіб.

Проект практично тотожний редакції до другого читання проекту 9285 від 09.11.2018 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку зі створенням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на базі військових комісаріатів (див. Бюлетень № 199), який 18.12.2018 був прийнятий у першому читанні, але 05.02.2019, тобто напередодні внесення проекту 10008 не був прийнятий парламентом у другому читанні. Певні редакційні особливості не впливають на характеристику та оцінку проекту, які відповідають поданим до проекту 9258.

Ідеологічні питання

Проект 9524 від 04.02.2019 (Парубій А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо спостереження за виборчим процесом в Україні.

Пропонується Закони України «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» та «Про місцеві вибори» доповнити положенням про те, що офіційним спостерігачем від іноземних держав, міжнародних організацій не може бути: 1) особа, яка є громадянином (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом; 2) особа, пропозиції щодо якої ініційовано або внесено державою, визнаною Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.

 07.02.2019 проект, був прийнятий за основу та в цілому і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 9527 від 04.02.2019 (Бойко Ю. А.) про списання заборгованості населення за постачання природного газу, централізоване опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року.

У преамбулі проекту зазначається, що він визначає комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на списання заборгованості населення за постачання природного газу, централізоване опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року. Закон направлений на відновлення  соціальної справедливості в Україні. Далі у проекті зазначається, що його дія поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від їхніх форм власності, що відповідно до діючого законодавства здійснюють постачання природного газу для потреб побутових споживачів, централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються населенню суб’єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, постачання електричної енергії для кожного класу споживачів, а також на Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Учасниками процедури списання заборгованості є населення (споживачі комунальних послуг), підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або теплової та електричної енергії, оптовий постачальник природного газу, теплової та електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначається, що списанню заборгованості підлягають: 1) заборгованість населення за природний газ перед постачальниками природного газу для потреб побутових споживачів, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року; 2) заборгованість населення за централізоване опалення та постачання гарячої води, що надаються населенню суб’єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, станом на 1 січня 2019 року; 3) заборгованість населення за  постачання електричної енергії для кожного класу споживачів перед відповідними постачальниками послуг, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року. Списання заборгованості здійснюється у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і відразу ж уточнюється, що: а) списання заборгованості населення перед відповідними суб’єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу для потреб побутових споживачів, а також централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється шляхом взаємозаліку за спожитий природний газ перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і б) списання заборгованості населення за спожиту електроенергію здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пропонований проект видається черговим проявом політичного популізму. Він не спрямований на реальне вирішення проблем заборгованості, реальності та належності тарифів тощо. За своєю формою він є неприпустимим. Це, в свою чергу, не відкидає факту наявності проблеми, яку слід вирішувати.

Проект Постанови 10016 від 07.02.2019 (Рибчинський Є. Ю.) про заходи необхідні для безперешкодної роботи засобів масової інформації у період виборчого процесу виборів Президента України у 2019 році.

У проекті постанови зазначається, що виходячи з необхідності безумовного забезпечення конституційних гарантій свободи слова в Україні,  вільного вираження своїх поглядів і переконань, створення належних умов для творчої діяльності журналістів, забезпечення плюралізму думок у матеріалах друкованих та електронних засобів масової інформації, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у висвітленні передвиборчої кампанії виборів Президента України у 2019 році, а також недопущення припинення  діяльності засобів масової інформації інакше як за рішенням їх засновника (співзасновників) або суду, Верховна Рада України пропонує: 1. Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо припинення перевірок засобів масової інформації відповідними службами органів виконавчої влади і державними установами у період проведення передвиборчої кампанії з виборів Президента України у 2019 році. 2. Державній фіскальній службі України вжити заходів щодо припинення перевірок засобів масової інформації у період передвиборчої кампанії з виборів Президента України у 2019 році. 3. Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення вжити заходів щодо припинення перевірок телерадіоорганізацій у період передвиборчої кампанії з виборів Президента України у 2019 році, за винятком перевірок стосовно порушень, передбачених у пункті 8 статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». 4. Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення не застосовувати санкції до телерадіоорганізацій за результатами перевірок, проведених до набрання чинності цією Постановою, в період передвиборчої кампанії з виборів Президента України у 2019 році.

Проект, як видається, демонструє повну недовіру до органів влади, зокрема не розглядається навіть сама можливість того, що органи вчинятимуть дії, які випливають із законодавства, а не будуть засобом політичного тиску.  Проект фактично дає змогу ЗМІ як-завгодно порушувати законодавство під час виборів. Що, своєю чергою, так само неприпустимо. З огляду на це, проект видається суто політичним, популістським та лобістським.

Проект Постанови 10018 від 07.02.2019 (Батенко Т. І.) про відзначення 105-ї річниці з дня народження Миколи Лемика (4 квітня 2019 року).

4 квітня 2019 року виповнюється 105 років з дня народження Миколи Лемика – українського політичного діяча, провідника національно-визвольного руху. Враховуючи значний внесок Миколи Лемика у боротьбу за незалежність України, пропонується урочисто відзначити даний ювілей на державному рівні.

Пропозиція є суто політичною. Крім того слід враховувати, що вона не відповідає і законодавчим вимогам до подібних заходів – найближчою відповідною датою є 125-річчя зазначеної особи.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 10028 від 08.02.2019 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до статті 91 Регламенту Верховної Ради України щодо супровідних документів до законопроекту, що вноситься на реєстрацію.

Пропонується з чинної норми про те, що «Законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою» виключити підкреслене положення.

Як слушно було зазначено у висновку профільного Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України, ідентичне положення пропонується наразі в проекті 3207 від 01.10.2015 (Гройсман В. Б.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо оптимізації законодавчого процесу) (див. Бюлетень № 42), який прийнятий у першому читанні 26.11.2015 і наразі чекає на друге.

Проект 10029 від 08.02.2019 (Сироїд О. І.) про внесення змін до деяких законів України (щодо приведення їх положень у відповідність із Законом України «Про місцеві вибори»).

У змінах до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» пропонується передбачити, що створювати та бути членами депутатських груп можуть бути лише депутати місцевої ради, обрані за мажоритарною системою. Пропонується уточнити, що депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї депутатської групи, а також зазначити, що депутатська група реєструється в апараті відповідної місцевої ради. Також пропонується запровадити таку структуру, як міжфракційне депутатське об’єднання. Зазначається, що депутати місцевих рад можуть добровільно об’єднуватися за спільністю проблем, які вони вирішують, єдністю ідей або іншими ознаками у міжфракційні депутатські об’єднання без реєстрації та кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їх діяльності апаратом відповідної місцевої ради. Міжфракційне депутатське об’єднання не має прав депутатської групи чи фракції, визначених цим Законом. Про створення міжфракційного депутатського об’єднання оголошує головуючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням керівника такого об’єднання. Водночас у Законі України «Про столицю України – місто-герой Київ» пропонується зазначити, що до складу Президії ради входять міський голова, його заступник по роботі в раді, голови постійних комісій ради та уповноважені представники депутатських фракцій. Натомість згадку про уповноважених представників депутатських груп пропонується виключити. Про справжню мету проекту яскраво свідчать слова з пояснювальної записки до проекту: «Прийняття законопроекту дозволить підвищити партійну дисципліну та підвищить ефективність здійснення повноважень депутатськими фракціями у місцевих радах, до яких депутати обирались за іншою, ніж мажоритарна, системою».

Слід зазначити, що останнім часом пропорційну систему виборів, а рівно й фракції у складі рад усіх рівнів почали розглядати цілковито неадекватно, а саме як «кількість голосів», які належать лідеру партії/фракції. Такий підхід цілковито розходиться з самою ідеєю парламентського представництва, де запобіжником проти узурпації влади є саме те, що кожний окремий парламентар, зокрема і кожний член фракції, голосує на свій розсуд, не обов’язково підтримуючи пропозиції керівництва політичної сили, яка його висунула чи очільника фракції, до якої він належить.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 9528 від 04.02.2019 (Бєлькова О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних прав та можливостей громадян із представництва у наглядових радах та органах правління державних унітарних підприємств, господарських товариств та державних банків.

Назва не відповідає сутності ініціатив, адже мова йде виключно про один з сенсів рівності – гендерну. Зокрема, пропонується установити, що відбір та призначення на посади членів наглядової ради здійснюється з дотриманням представництва кожної статі. Кількість представників однієї статі, що відбираються та призначаються на посади членів наглядової ради державного або комунального унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або державного банку, повинна становити не менше 40 відсотків загального складу наглядової ради. У разі, якщо за результатами відбору на посади членів наглядової ради не було призначено представників однієї статі у кількості, визначеній абзацом першим цієї частини, при наступному відборі та призначенні членів наглядової ради перевага надається представникам статі, якої не вистачає для дотримання представництва у наглядовій раді. Також пропонується установити, що, наглядова рада своїм рішенням встановлює мінімальну кількість представників однієї статі, що обираються на посади членів колегіальних органів управління такого підприємства чи товариства. Не в усіх випадках зміни стосуються виключно державних унітарних підприємств, господарських товариств та державних банків, адже пропозиції до Закону України «Про акціонерні товариства» стосуються усіх видів акціонерних товариств.

Як видається, ініціатива є занадто радикальною. Без сумніву, слід сприяти гендерній рівності усіх людей, однак коли мова йде про посади, які потребують певного, доволі високого рівня знань, професійності та досвіду, такі аспекти мають переважати перед питаннями віку, статі тощо. Так, гендерний аспект має враховуватися, але видається щонайменше спірним, що він має бути вирішальним, що виражається, зокрема, і у пропонованому запровадженні мінімального гендерного представництва.

Проект 9529 від 04.02.2019 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо скорочення тривалості робочого часу одиноким матерям, які працюють).

Пропонується установити, що скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях не лише для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також і для одиноких матерів, які самостійно виховують і утримують одну дитину або більше дітей, з урахуванням кількості дітей.

Загалом проект не відповідає сучасним тенденціям стосовно зрівняння у правах та державних гарантіях обох батьків, опікунів, піклувальників тощо. Крім того, сама по собі норма за сучасного розвитку економічних, трудових та юридичних відносин є вельми архаїчною і такою, що потребує її перегляду з формальної точки зору при збереженні суті – сприяння батькам та прирівняним особам щодо можливості кращого догляду за дітьми.

Проект 9530 від 04.02.2019 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Сімейного кодексу України (щодо удосконалення законодавства про аліменти).

Проект містить ряд змін, далеко не завжди прямо пов’язаних, однак загалом спрямованих до однієї мети. Зокрема, змінами до статей 181 та 197 пропонується установити, що якщо платник аліментів за рішенням суду повністю чи частково звільнений від сплати заборгованості за аліментами, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина. Зміни до статті 190 «Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно» передбачають, що заявою того з батьків, хто виступив дарувальником нерухомого майна, органом опіки та піклування здійснюється контроль за належним утриманням його дитини або дітей тим з батьків, з ким проживає дитина. Змінами до статті 196 «Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину» пропонується установити, що неустойка (пеня) та інші платежі, є власністю дитини так само як аліменти та мають витрачатися виключно на ті ж цілі, що й аліменти. Найбільш неоднозначні зміни пропонується внести до статті 192 «Зміна розміру аліментів». З однієї сторони слід вітати можливість розширення договірного порядку визначення розміру аліментів, навіть після того, як їх розмір встановлено судом. З іншої – пропонується установити, що розмір аліментів у разі його зміни не може бути визначено на рівні нижчому, ніж встановлено відповідним законодавством. Такий підхід, як видається, фактично нівелює суть договірного регулювання.

Проект здебільшого не викликає принципових заперечень, окрім пропонованої редакції змін до статті 192 Сімейного кодексу України, які бажано уточнити та краще формалізувати.

Проект 9533 від 04.02.2019 (Продан О. П.) про внесення змін до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (щодо розвитку малого бізнесу).

Пропонується в середньому в 5 разів збільшити розмір доходу, який є критерієм поділу на три групи платників єдиного податку суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Аргументація у пояснювальній записці зводиться переважно до зміни курсу валют з моменту встановлення цих рівнів доходу. Такий підхід видається спрощеним і цілковито не достатнім.

Проект 10006 від 05.02.2019 (Герасимов А. В.) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР та інших законодавчих актів України щодо забезпечення прав власників (користувачів) приміщень жилого будинку.

Черговий проект, спрямований на боротьбу з «використання квартир в багатоквартирних житлових будинках не за призначенням» (пропонована стаття 150-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Хоча загальна спрямованість проекту орієнтована проти створення в квартирах готелів, здачі в оренду багатьом орендарям тощо, проект не містить належного визначення використання квартири не за призначенням, а отже, як і в більшості попередніх проектів, допускається можливість досить довільного тлумачення такої заборони. І зміни до статті 383 Цивільного кодексу України не значно покращують ситуацію: Використання не за призначенням квартир у багатоквартирних житлових будинках, в тому числі, як готелів та інших закладів тимчасового проживання (крім хостелів), забороняється. Використання не за призначенням квартир в багатоквартирних житлових будинках поверховістю 16 та більше поверхів як офісів забороняється. Допускається використання квартир в багатоквартирних житлових будинках для здійснення господарської діяльності (без використання найманої праці) лише особами, які є їх власниками або місце проживання яких зареєстроване в даній квартирі, за умови, що така діяльність не порушує прав та інтересів інших власників (користувачів) приміщень у відповідному житловому будинку та не суперечить встановленим правилам користування житловими будинками і жилими приміщеннями. Втім, даний проект насичений неточними розмитими формулюваннями. Зокрема, змінами до статті 10 Житлового кодексу Української РСР пропонується установити, що жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам інших власників (користувачів) приміщень у відповідному жилому будинку. Про які саме інтереси йдеться і в чому має виражатися шкода незрозуміло. Далі, змінами до тієї ж статті пропонується установити, що при здачі квартири в оренду (найм) орендодавець (наймодавець) повинен забезпечити кожного мешканця площею житла, розмір якої не менше 8 квадратних метрів загальної площі квартири на одну особу. Незрозуміло як цього досягти, якщо квартира знімається однією особою, а фактично мешкає там декілька. Орендодавець просто позбавлений засобів контролю для забезпечення такої вимоги. Що стосується костелів, то проект пропонує наступні зміни до Закону України «Про туризм»: хостел – це невеликий туристичний готель-гуртожиток, розміщений в окремому житловому (нежитловому) будинку, частині житлового (нежитлового) будинку (секції, під’їзді) з окремою вхідною групою  чи житловому (нежитловому) приміщенні, призначений для тимчасового перебування (тимчасового проживання) людей, має не більше п’яти номерів чи відокремлених кімнат різної місткості, але з розміщенням не більше шести осіб в одному номері (відокремленій кімнаті), а також містить не менш як два санвузли та окреме приміщення (зону) для спілкування гостей. Хостели  мусять мати  окремий вхід (та евакуаційний вихід) безпосередньо на прибудинкову територію будинку чи вулицю. У разі розміщення хостелу на першому чи цокольному поверсі багатоквартирних будинків, підходи і під’їзди до хостелу не повинні перешкоджати під’їзду до кожного входу цього будинку пожежних, санітарних машин та пересувної техніки комунальних служб. Розміщення хостелу в багатоквартирному будинку допускається за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, яке прийнято в порядку, визначеному Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Проект відзначає значна юридична невизначеність, що робить ряд вищенаведених положень вкрай неоднозначними. Крім того, незрозуміла логіка багатьох ініціатив, зокрема заборона створення офісів в квартирах саме у в багатоквартирних житлових будинках поверховістю 16 та більше поверхів. Якщо проблема прив’язується до висотності, то ніби мали б бути заборони, що до висоти на якому може перебувати такий офіс тощо.

Проект викликав загалом неоднозначну та критичну реакцію і 26.02.2019 не був прийнятий в засіданні парламенту. Звернемо також увагу, що проект був вкрай оперативно включений до порядку денного вже на тому ж тижні, коли і був внесений.

Проект 10006-1 від 07.02.2019 (Левченко Юрій В) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР та інших законодавчих актів України щодо забезпечення прав власників (користувачів) приміщень жилого будинку.

Альтернативний попередньому. Повністю його повторює, окрім такого положення: Розміщення офісів (адміністративних приміщень) у багатоквартирних житлових будинках поверховістю до 16 поверхів допускається за умови дотримання вимог державних будівельних норм, санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку та отримання згоди співвласників цього будинку в порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Проект спіткала та сама доля, що й основний.

Проект 10012 від 07.02.2019 (Острікова Т. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси фізичних осіб-підприємців).

Проект вельми різносторонній. Насамперед змінами до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», пропонується виключити з числа фізичних осіб-підприємців тих осіб, що мають основне місце роботи, на якому отримують заробітну плату, що дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Далі, пропонується повернутися до самостійного розрахунку суми єдиного внеску із зазначенням, що вона нараховується лише в ті місяці, коли був прибуток, а також скасувати положення про те, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Пропонується також закріпити, що єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі, що дорівнює пропорції розподілу єдиного внеску в частині, що розподіляється на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) відповідно до частини двадцять восьмої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», але не менше 80 відсотків від розміру, визначеного частиною п’ятою (22 відсотки) тієї ж статті. При цьому сума мінімального страхового внеску також підлягає відповідному коригуванню. Також проект містить пропозиції змін до Кодексу законів про працю України, які стосуються санкцій за неналежне оформлення працівників тощо. Зокрема, пропонується у шість разів (з 30-кратного до 5-кратного розміру) скоротити розмір штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків. При цьому ще й пропонується передбачити, що у разі встановлення порушення, вчиненого вперше протягом календарного року, застосовується санкція у формі письмового попередження зі сплатою (перерахуванням) відповідних податків і зборів. Також у 10 разів пропонується зменшити штраф за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (з 10 до 1 мінімальної заробітної плати) та за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків (зі 100 до 10 мінімальних заробітних плат). А змінами до Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» пропонується закріпити положення про те, що державна підтримка суб’єктів малого і середнього підприємництва у сфері обліку кадрів і праці може здійснюватися через розроблення та впровадження спрощених форм  обліку кадрів і праці.

Подібні положення вже неодноразово пропонувалися. Слід зазначити, що послаблення санкцій щодо правопорушень працедавців слід компенсувати іншими засобами додаткового гарантування прав працівників, що в проекті не передбачається. Що ж до питання про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, то тут слід з розумінням ставитися до пропозицій, адже діяльність фізичних осіб-підприємців сама по собі є різновидом підприємницької діяльності, що здійснюється на свій страх і ризик, а отже, не обов’язково постійно приносить дохід.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 10004 від 05.02.2019 (Третьяков О. Ю.) про внесення змін до статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за безпідставну відмову у пільговому перевезенні окремих категорій громадян.

Проект дуже короткий – пропонується у майже 19 разів збільшити розмір штрафу (з 8 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за безпідставну відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян.

В черговий раз слід повторити ті самі зауваження: а) саме лише збільшення розміру покарання жодним чином не впливає на покращення ситуації, а лише навпаки – посилює корупційні ризики (легше сплатити хабар в розмірі половини штрафу) і б) збільшення окремих санкцій, тим більш таке радикальне, є неналежним і юридично некоректним, адже створює дисбаланс у відповідальності за подібні та близькі види правопорушень.

Проект 10005 від 05.02.2019 (Ківалов С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запобігання і протидії незаконному будівництву на прибережних захисних смугах та берегових схилах).

У Водному та Земельному кодексах України пропонується закріпити дослівно однакові положення щодо запровадження відповідальності за порушення законодавства щодо обмеження безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток і лиманів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони для загального водокористування чи проходу вздовж берега моря, морської затоки чи лиману в межах пляжної зони, а також до узбережжя річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та самовільне будівництво у межах пляжної зони прибережних захисних смуг та берегових схилів будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. У першому з кодексів статті 88 «Прибережні захисні смуги» та 90 «Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах» пропонується доповнити згадками про берегові схили. ЗК України натомість пропонується доповнити положеннями про те, що власники земель водного фонду, їх постійні користувачі та орендарі зазначених земельних ділянок забезпечують вільний доступ громадянам до узбережжя водойм з дотриманням обмежень, встановлених законом. Також зазначається, що у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: 1) території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; 2) прибережні території – складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; 3) берегові схили, скелі, інші гірські утворення. Відповідно, у статті 53-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки, встановлення споруд у межах пляжної зони прибережних захисних смуг та берегових схилі» Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується закріпити також відповідальність за будівництво у межах пляжної зони прибережних захисних смуг та берегових схилів будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, що обмежують безперешкодний і безоплатний доступ громадянам до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах. А у статті 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» Кримінального кодексу України пропонується змінити диспозиції та санкції частин другої, третьої та четвертої. Значна кількість змін у диспозиціях є переважно редакційно-уточнюючими, однак є і новели. Зокрема обтяжуючою ознакою є будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій на берегових схилах. Водночас саме по собі самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці в новій редакції статті не згадується, що пов’язане із згаданими змінами до статті 53-1 КУпАП.

Черговий проект з відповідних питань. За час роботи Верховної Ради України 8 скликання схожих проектів було вже біля десяти. Таким чином наявність проблеми не викликає заперечень. Втім, кожний з проектів зосереджує увагу лише на певних аспектах. Як видається, врегулювання правового становища берегових смуг у всьому їх розмаїтті, а рівно й питання їх використання та захисту потребують комплексного вирішення.

Проект 10009 від 06.02.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства в сфері поводження з тваринами, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.

Черговий проект, який спрямований на заборону діяльності різних видів зоопарків. Перша частина проекту – ініціатива доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 88-3 «Порушення законодавства у сфері поводження з тваринами в частині незаконного використання тварин у видовищних заходах». В цій частині проект розвиває ініціативи викладені раніше, зокрема в проектах 4895 від 05.07.2016 (Яценко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту тварин від жорстокого поводження) (див. Бюлетень № 81), який 20.03.2018 повернуто на доопрацювання ініціатору внесення та 9453-1 від 16.01.2019 (Семенуха Р. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань захисту тварин від жорстокого поводження (див. Бюлетень № 208). Пропонується запровадити відповідальність за незаконне використання у видовищних заходах тварин (крім спеціалізованих зоопарків), які включені до Переліку тварин, що важко переносять неволю, закритий простір, дресирування. Відповідно, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» пропонується доповнити рядом новел. Зокрема, пропонується запровадити та дати визначення конструкції «Видовищні заходи з участю тварин». Також пропонується уточнити положення частини шостої статті 25 «Правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля» щодо непоширення її заборони на спеціалізовані зоопарки та уточнення поняття тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування шляхом запровадження спеціального переліку (Додаток № 1 до названого закону). Подається і сам перелік. Останній викликає чимало запитань щодо логіки його складання, втім це справа для спеціалістів-зоологів.

Проект є вельми неоднозначним. Особливо великі сумніви викликає пропонований перелік тварин, які важко переносять неволю, закритий простір і дресирування. Такі переліки мають створюватися спеціалістами-зоологами і затверджуватися не більш ніж підзаконними актами, що має сенс зокрема і через легкість внесення змін за потреби уточнення певних позицій. Законодавче закріплення виключного переліку тварин, які важко переносять неволю, закритий простір і дресирування видається не доцільним загалом.

Проект 10013 від 07.02.2019 (Король В. М.) про внесення змін до статті 289 Кримінального кодексу України щодо невідворотності покарання за незаконне заволодіння транспортним засобом.

Пропонується диспозицію частини другої названої статті доповнити положенням про те, що обтяжуючою обставиною також є незаконне заволодіння транспортним засобом із застосуванням електронного пристрою для прихованого втручання в роботу технічних засобів охорони (блокування) стаціонарних об’єктів або рухомих об’єктів, з метою отримання несанкціонованого доступу до них. Також у третій примітці до названої статті пропонується виключити згадку про те, що збитки мають бути саме реальними, прибравши з тексту підкреслені слова: «Відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Перша ініціатива не викликає принципових заперечень, хоча і видається надмірним насиченням загальної норми детальними уточненнями. Втім, друга якраз видається вельми принциповою і такою, яку важко підтримати. Саме реальність збитків є тут важливим моментом кваліфікації.

Проект 10024 від 08.02.2019 (Кожем’якін А. А.) про приватну детективну (розшукову) діяльність.

Проект максимально наближений до редакції з урахуванням зауважень Президента України від 20.12.2017 однойменного проекту 3726 від 28.12.2015 (Паламарчук М. П.) (див. Бюлетень № 55), який 13.04.2017 був прийнятий, але на нього було накладено вето Президента. 18.12.2018 при спробі подолати вето закон не було прийнято.

Культура та освіта

Проект 10025 від 08.02.2019 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Закону України «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» щодо державної підтримки дітей паралімпійців.

Пропонується доповнити названий закон визначенням «паралімпійський дитячий рух в Україні – громадський рух, який базується на добровільному об’єднанні громадян, зокрема осіб з інвалідністю, та організацій з метою сприяння єдності, гуртуванню, соціальній реабілітації дітей - осіб з інвалідністю і поліпшення їх фізичного стану, фізкультурно-спортивної реабілітації, підготовки та проведення спортивних змагань, що координується Національним комітетом спорту інвалідів України». Пропонується закріпити, що держава здійснює заходи щодо створення умов для розвитку спорту осіб з інвалідністю, популяризації паралімпійського руху та залучення до нього осіб з інвалідністю. Держава створює і забезпечує для дітей з інвалідністю, які є учасниками паралімпійського дитячого руху, можливості поєднувати інклюзивне навчання та участь у спортивних заходах.

Охорона здоров’я і довкілля

Проект 9507-1 від 07.02.2019 (Недава О. А.) про обмеження використання деяких пакувальних виробів.

Альтернативний проекту 9507 від 28.01.2019 (Береза Б. Ю.) про зменшення кількості окремих видів відходів з поліетилену в цивільному обігу. (див. Бюлетень № 210)

Проект загалом повторює основний з певними уточненнями. Втім, наявні і ряд принципових змін. Зокрема, пропонується установити, що виробництво, ввезення, реалізація, розповсюдження та використання пакувальних виробів (пакетів, плівки тощо) з тонкого та ультра тонкого біорозкладаного пластику суб’єктами господарювання та фізичними  особами дозволяється у разі наявності: розвиненої мережі збирання та перероблення відходів одноразових пакувальних виробів з тонкого  та ультра тонкого біорозкладаного пластику та біорозкладаної полімерної плівки; системи фінансового забезпечення збирання та перероблення відходів одноразових пакувальних виробів з тонкого  та ультра тонкого біорозкладаного пластику та біорозкладаної полімерної плівки. Пластикові пакети, що реалізуються в об’єктах роздрібної торгівлі (окрім виробів з тонкого та ультра тонкого біорозкладаного пластику), повинні мати маркування щодо їх шкідливого впливу на довкілля та необхідність переробки. Також значно більша увага приділена питанням інформаційно-просвітницьких заходів щодо обмеження обігу полімерних пакувальних пакетів довготривалого розкладу, фінансуванню заходів щодо обмеження обігу полімерних пластикових виробів та стимулюванню впровадження виробів з біорозкладного пластику.

Загалом проект є більш досконалим, ніж основний, однак все одно потреба видання спеціального закону з такого вузького питання лишається спірною. До парламенту за останні 4 роки неодноразово вносилися більш комплексні проекти з питань пакувальних матеріалів тощо.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 10001 від 05.02.2019 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Черговий проект з великої хвилі, яка постала ще наприкінці 2018 р. Новелою проекту є ініціатива проведення Всеукраїнського референдуму, на якому має бути схвалено рішення про можливість запровадження вільної купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. До того ж часу пропонується продовжити існуючий мораторій.

Проект 10001-1 від 07.02.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо заборони відчуження сільськогосподарських земель до проведення та встановлення результатів Всеукраїнського референдуму стосовно купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення.

Порівняно з попереднім проектом є більш докладно, але не завжди більш чітко викладеним. Також пропонується запровадити можливість до встановлення результатів Всеукраїнського референдуму стосовно купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення викуп земель та часток (паїв) державою. Зокрема, зазначається таке: викуп державою в особі уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу земельних ділянок здійснюється у порядку, встановленому законом, на підставі договору та за ринковою вартістю, визначеною з урахуванням цін на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у  державах Європейського Союзу відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики.

Проект 10015 від 07.02.2019 (Чумак В. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо ліквідації корупційної схеми у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено з метою вдосконалення чинного антикорупційного, податкового та оціночного законодавства шляхом ліквідації корупційної схеми в сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості та припинення здирництва коштів з оцінювачів та нотаріусів на користь приватних структур за користування належної державі Єдиною базою даних звітів про оцінку, повернення оцінювачам та нотаріусам прямого доступу до Єдиної бази даних звітів про оцінку, приведення сфери роботи національної системи оцінки майна у відповідність до європейських стандартів та вимог демократичного співтовариства. Автори докладно виклали основні ініціативи, та те, які наслідки очікуються з прийняттям законопроекту: 1) Приватні електронні майданчики будуть вилучені з процедури реєстрації та перевірки реєстрації інформації звітів про оцінку об’єктів нерухомості. Таким чином, оцінювачі та нотаріуси разом із суспільство будуть звільнені від необхідності платити приватним електронним майданчикам за нав’язані їм "послуги", а майданчикам буде перекрито канал безпідставних надприбутків за рахунок українців, що бажають відчужити свою нерухомість. 2) Всі авторизовані електронні майданчики будуть відключені від Єдиної бази даних звітів про оцінку (Єдиної бази звітів про оцінку). 3) Реєстрації в Єдиній базі звітів про оцінку підлягатиме не лише інформація зі звітів про оцінку, а й самі звіти, завдяки чому буде підтримано цивілізований конкурентний ринок оцінки майна та суттєво ускладнено діяльність недоброчесних оцінювачів, які умисно спотворюють дані про об’єкти оцінки з метою заниження їх вартості та мінімізації бази оподаткування операцій з нерухомістю (т. зв. «знижувачів»). 4) Реєстрація звітів про оцінку об’єктів нерухомості та перевірка їх реєстрації буде здійснюватися оцінювачами та нотаріусами напряму через Єдину базу звітів про оцінку. Такий прямий доступ до бази оцінювачам та нотаріусам поновить Фонд державного майна України як адміністратор бази. 5) Єдина база звітів про оцінку додатково забезпечуватиме автоматичне оприлюднення всієї інформації про об’єкт нерухомості та його вартість в режимі відкритого, прямого неавторизованого доступу з можливістю завантаження (крім відомостей, що становлять персональні дані замовника звіту та/або власника майна відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»). 6) Звіти про оцінку зберігатимуться в Єдиній базі  в електронній формі. 7) Державний бюджет України отримає додаткові надходження шляхом спрямування плати суб’єктів оціночної діяльності за реєстрацію звітів про оцінку та інформації з них до Єдиної бази звітів про оцінку в розмірі 0,5 відсотка від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої на 1 січня календарного року, за одну операцію (замість здирництва за це 570 грн. на користь приватних електронних майданчиків, як це відбувається зараз). 8) Виконання нотаріусами перевірки факту реєстрації звіту про оцінку в Єдиній базі звітів про оцінку та присвоєння йому унікального реєстраційного номера стане безоплатним. 9) Для суспільства та професійної спільноти (оцінювачів, нотаріусів, антикорупційних організацій та контролюючих органів) Єдина база звітів про оцінку стане по-справжньому відкритим, безкоштовним, зручним та інтерактивним сервісом (замість щотижневого оприлюднення неповних електронних таблиць у ручному режимі). 10) Запроваджуються дієві санкції для оцінювачів, що фальсифікують інформацію зі звітів про оцінку. 11) Буде вилучено норму, якою легалізується безпідставне стягнення коштів з оцінювачів та нотаріусів за цінами, свавільно встановленими електронними майданчиками, у період з 18.07.2018 р. по 01.01.2019 р. 12) Буде вилучено норму про блокування всіх розслідувань Антимонопольного комітету України проти порушень законодавства про захист економічної конкуренції із використанням інституту інтелектуальної власності.

Проблема є актуальною, а ініціативи доволі важливими. Втім, ряд положень проекту видаються спірними, а сам він потребує вивчення з боку спеціалістів із подальшим обговоренням за участі громадськості для обрання найбільш зважених засобів як обмеження корупції, так і забезпечення захисту прав громадян.

Проект 10026 від 08.02.2019 (Поляков М. А.) про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (щодо обмеження розміру державної підтримки протягом одного бюджетного року).

Пропонується установити граничний розмір державної підтримки протягом одного бюджетного року: «Сума державної підтримки, що надається протягом одного бюджетного року особі та пов’язаним із нею особам у значенні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за будь-якою з програм державної підтримки, не може перевищувати 150 мільйонів гривень. Особа, яка претендує на отримання державної підтримки, передбаченої цим Законом, зобов’язана повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, про всіх пов’язаних з нею осіб, які протягом бюджетного року є отримувачами державної підтримки, передбаченої цим Законом». Як зазначається у пояснювальній записці, проект має на меті забезпечити законодавче обмеження отримання державної фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників великими агрохолдингами і сприятиме перерозподілу дотаційних коштів на підтримку невеликих сільськогосподарських товаровиробників та фермерських господарств.

Проект 10027 від 08.02.2019 (Поляков М. А.) про внесення змін до розділу ХХ Податкового кодексу України щодо питань оподаткування податком на додану вартість операцій з деякими видами сільськогосподарської продукції.

Пропонується виключити з чинного Кодексу таке положення: Тимчасово звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту: з 1 вересня 2018 року до 31 грудня 2021 року соєвих бобів (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД); з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2021 року насіння свиріпи або ріпаку (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД). Положення  цього пункту не поширюються на операції з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту сільськогосподарськими підприємствами –  виробниками соєвих бобів (товарна позиція 1201 згідно з УКТ ЗЕД) та насіння свиріпи або ріпаку (товарна позиція 1205 згідно з УКТ ЗЕД), вирощених ними на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності таких сільськогосподарських товаровиробників чи в їх постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису

В обох випадках автором звертається увага на те, що передусім пропоновані зміни підуть на користь малих сільськогосподарських товаровиробників та фермерських господарств та сприятимуть конкуренції. Загалом ініціативи не викликають принципових юридичних застережень, але потребують ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проекти з інших питань

Проект 9525 від 04.02.2019 (Денисенко А. П.) про внесення змін до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (щодо вдосконалення адміністрування укладення угод про розподіл продукції).

Як зазначається у пояснювальній записці до проекту, він розроблений з метою зупинення негативної тенденції скорочення видобутку вуглеводнів в Україні, залучення недержавних інвестицій у вітчизняний нафтогазовий сектор в Україні для нарощування власного видобутку вуглеводнів, вдосконалення процедур надання нафтогазоносних надр в користування, зменшення корупції в нафтогазовому секторі. Змін пропонується багато, від уточнюючо-термінологічних і до визначення компетенції державних органів та розширення обов’язків господарюючих суб’єктів тощо. Короткий огляд основних положень проекту займає в пояснювальній записці більше 4 сторінок і, відповідно, відсилаємо до неї. Очікується, що реалізація проекту сприятиме залученню недержавних інвестицій у пошук та розробку нафти і газу, зокрема, в партнерстві із державними нафтогазовими компаніями  на чітких і прозорих засадах, дерегуляції процесів надання нафтогазоносних надр у користування, зокрема на умовах угод про розподіл продукції, підвищенню ефективності та прозорості державного регулювання пошуку та видобутку нафти і газу, вдосконаленню екологічного контролю при пошуку та видобутку нафти і газу, що сприятиме збільшенню власного видобутку газу та нафти, посиленню енергетичної безпеки, збільшенню надходжень до Державного бюджету, створенню нових робочих місць.

Проект 9526 від 04.02.2019 (Іванчук А. В.) про внесення змін до статті 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо звернення стягнення на обтяжене майно.

Пропонується установити, що не вважаються концентрацією суб’єктів господарювання придбання/набуття у власність банками та іншими фінансовими установами активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, за умови їх наступного відчуження суб’єктам господарювання, не пов’язаним з ними відносинами контролю, протягом одного року з дня такого придбання/набуття у власність. На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням неможливості здійснення наступного відчуження органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку. Ініціатори проекту в пояснювальній записці аргументують ці ініціативи неоднозначністю практики у цьому питанні та потребою захисту інтересів банків як кредиторів. Посилаються вони і на Регламент Ради (ЄС) №139/2004 від 20 січня 2004 року щодо контролю за концентраціями суб’єктів господарювання (Регламент ЄС про злиття).

Ініціатива видається практичною і змістовно цілком належною, однак вбачається, що слід було запровадити додаткові запобіжники, що обмежували б можливість концентрації суб’єктів господарювання таким шляхом. Зокрема, йдеться не лише про відносини контролю, а й про відсутність зв’язку між кінцевими бенефіціарами, відсутність спільних інвесторів тощо. Отже, в чинній редакції норма видається недосконалою, та такою, що потенційно несе ризики для свободи економічної діяльності.

Проект 9532 від 04.02.2019 (Кабінет Міністрів України) про режим спільного транзиту.

У статті 2 зазначається, що метою проекту є імплементація положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року та Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами від 20 травня 1987 року відповідно до зобов’язань України, закріплених Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та впровадження електронної транзитної системи для електронного обміну даними між митними органами України при режимі спільного транзиту. Відповідно, законопроект встановлює основні засади організації та здійснення режиму спільного транзиту товарів митною територією України, порядок і умови переміщення таких товарів підприємствами митною територію України у режимі спільного транзиту, здійснення митних формальностей, застосування механізму гарантування сплати митного боргу, застосування спеціальних транзитних спрощень та інші особливості здійснення операцій режиму спільного транзиту. Уточнено, що він не поширюється на переміщення міжнародних поштових відправлень, які перевозяться відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу, а також на переміщення окремих видів товарів, щодо яких встановлені заборони щодо їх переміщення через митну територію України. Законопроекту розглядається як тимчасовий, що прямо зазначено у пункті першому прикінцевих положень: цей закон діє до набрання чинності для України Конвенцією про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року. Головна потреба запровадження цього проекту розкрита у пояснювальній записці до нього: Прийняття проекту закону обґрунтовується необхідністю імплементації до національного законодавства України положень Конвенції про процедуру спільного транзиту та Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами. Згідно зі статтею 15а Конвенції про процедуру спільного транзиту будь-яка третя країна може стати Договірною стороною цієї Конвенції, якщо її запрошено депозитарієм Конвенції за рішенням Об’єднаного комітету, який відповідає за адміністрування цієї Конвенції та забезпечення її належного виконання. Відповідно до позиції сторони ЄС для отримання запрошення до Конвенції про процедуру спільного транзиту Україна має довести спроможність виконувати її умови, зокрема, використовуючи в односторонньому порядку до одного року національний модуль Нової комп’ютеризованої транзитної системи, яка використовується договірними сторонами Конвенції.

Проект має великий обсяг (понад 60 сторінок) і з огляду на його специфічну тематику належним чином не може бути розглянутий в межах цього огляду. Загалом ініціативи уряду зрозумілі, втім належність пропонованих ініціатив названій Конвенції, а рівно й обсяги змін до чинного законодавства (а проект не містить переліку змін до інших законів, лишень досить непевне доручення самому ж Уряду їх підготувати) мають бути предметом вивчення з боку спеціалістів і публічного обговорення.

Проект 10019 від 07.02.2019 (Помазанов А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання хутрового виробництва в Україні.

У проекті передбачається закріпити, що забороняється здійснення підприємницької діяльності з розведення, вирощування та утримання хутрових тварин з метою виробництва хутра. При чому така заборона впроваджується з метою забезпечення права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав. Оскільки така заборона має вступити в силу не відразу, одночасно у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» пропонується негайно передбачити ліцензування господарської діяльності з розведення, вирощування та утримання хутрових тварин з метою виробництва хутра. Пропонується поширити дію Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» на підприємницьку діяльність з розведення, вирощування, утримання хутрових тварин. Хутрові тварини визначаються, як кролі та будь-які непродуктивні тварини, які розводяться, вирощуються, утримуються з метою виробництва хутра та не призначені для споживання людиною. Також пропонується установити, що умови утримання тварин повинні задовольняти їх  природні потреби, зокрема, й в активності (зокрема, для лисиць, єнотовидних собак, тхорів і песців – виділення не менше, ніж 50 кв.м. землі на одну особину, у тому числі, що уможливлює риття ними нір, облаштування укриття, що імітує природне середовище, а також закритого приміщення для перебування, площею не менше, ніж 10 кв.м. на одну особину; для норок – не менше, ніж 10 кв.м. землі на одну особину, забезпечення безперешкодної можливості плавання у басейнах, що імітують природні водойми; для усіх інших хутрових тварин не допускається утримання в клітках, замість яких використовуються загони, розміщені на землі, площа яких, із розрахунку на одну особину, становить, як мінімум, 10 кв.м.). Для забезпечення цих ініціатив пропонується Кримінальний кодекс України доповнити новою статтею 236-1 «Підприємницька діяльність з розведення, вирощування та утримання хутрових тварин» запровадивши за названі дії основну санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. Кваліфікованою обставиною є вчинення таких дій, якщо це спричинило шкоду здоров’ю або загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки. У такому разі строк позбавлення волі може сягати 10 років.

Проект вкрай дивний і поєднує цілковито різні речі. Є велике бажання нагадати авторам виступ відомого у минулому гурту «Кролікі», щодо того, що кролі вирощуються як за для хутра, так і для м’яса, яке є важливою складовою раціону малюків. Крім того, перш ніж поширювати Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» на розведення хутрових тварин слід нагадати, що ті ж кролі є традиційними для українського села свійськими тваринами, які розводяться у багатьох домогосподарствах на рівні з птицею. Загалом ініціативи видаються відверто не доопрацьованими і погано аргументованими. Щодо останнього слід звернути увагу на те, що в пояснювальній записці йдеться переважно про екологічні проблеми, які цілком підлягають вирішенню і в іншій спосіб.