Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 214 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 25.02.2019 – 01.03.2019
Надійшло 66 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 14 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, ініціативою відставки високопосадовців, створенням депутатської робочої групи, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, заклики до органів виконавчої влади здійснити певні конкретні дії тощо.
Міжнародно-правові відносини
Проект 0215 від 26.02.2019 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій між Урядом України та Урядом Держави Катар.
Угода про сприяння та взаємний захист інвестицій між Урядом України та Урядом Держави Катар учинена 20 березня 2018 року в м. Доха (Держава Катар). Очікується, що реалізація положень Угоди значною мірою сприятиме розвитку перспективних напрямів міжнародного інвестиційного співробітництва, залученню іноземних капіталовкладень та технологій, активізації зовнішньоторговельного обігу, зменшить некомерційні ризики, які виникають перед іноземними інвесторами, буде сприяти закріпленню позитивного міжнародного іміджу України як держави зі сприятливим інвестиційним кліматом, що має стабільну міжнародно-правову договірну базу із захисту іноземних інвестицій.
28.02.2019 проект прийнятий як закон за основу та в цілому.
Проект 0216 від 27.02.2019 (Президент України) про ратифікацію Багатосторонньої конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування.
Багатостороння конвенція про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування вчинена у м. Париж 24 листопада 2016 року. Необхідність приєднання до Конвенції зумовлена, зокрема, тим, що з 1 січня 2017 року Україна приєдналась до Програми розширеного співробітництва в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт Плану дій для боротьби з розмиванням бази оподаткування та виведенням прибутку з-під оподаткування (BEPS). Конвенція не змінює тексту міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, а застосовується разом з чинними договорами, модифікуючи їх положення. Конвенція передбачає чимало важливих ініціатив, зокрема право держави – джерела доходу оподатковувати дохід постійного представництва, який звільняється від оподаткування у державі резиденства головного офісу або оподатковується за зниженими ставками у державі, в якій розташоване це постійне представництво.
28.02.2019 проект прийнятий як закон за основу та в цілому.
Проект Постанови 10091 від 26.02.2019 (Парубій А. В.) про проведення весняної сесії Парламентської асамблеї Організації Північноатлантичного договору.
У проекті із посиланням на взаємоузгоджену домовленість між Верховною Радою України та Парламентською асамблеєю Організації Північноатлантичного договору пропонується передбачити проведення весняної сесії Парламентської асамблеї Організації Північноатлантичного договору у період з 22 по 25 травня 2020 року в м. Києві.
Ідеологічні питання
Проект 10080 від 25.02.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження кримінальної відповідальності за розповсюдження фальсифікованих результатів соціологічних опитувань громадської думки, пов’язаної з виборами.
Проект передбачає запровадження через зміни статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензування діяльності щодо соціологічних опитувань громадської думки, пов’язаної з виборами, і через зміни Кримінального кодексу України (нову статтю 157-1) – кримінальної відповідальності за «розповсюдження фальсифікованих результатів соціологічних опитування громадської думки, пов’язаної з виборами, в тому числі, юридичними особами, які не мають ліцензії, без перевірки їх опитувальної мережі, кваліфікації співробітників».
Як видається, така зовні приваблива ініціатива не зовсім узгоджується із системою чинного кримінального законодавства України, а запропонований склад нового злочину викладений без належної юридичної визначеності. За таких умов проект у нинішній редакції є суто популістським.
Проект 10085 від 26.02.2019 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо радикального обмеження шалених суддівських винагород та забезпечення пропорційності й збалансованості стосовно їх виплат.
У проекті пропонуються встановити нові базові розміри посадового окладу: для судді місцевого суду 25 (нині – 30) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду – 35 (нині – 50) прожиткових мінімумів та для судді Верховного Суду – 45 (нині – 75) прожиткових мінімумів. Максимальну щомісячну доплату за вислугу років передбачається зберегти за наявності стажу роботи більше 20 років - 50 відсотків, а подальше підвищення надбавки після досягнення стажу 25, 30 і 35 років скасувати. Також передбачається скасувати регіональні коефіцієнти до базового розміру посадового окладу, не включати до суддівської винагороди надбавку за доступ до державної таємниці, а також зменшити розмір щомісячної доплати за науковий ступінь із відповідної спеціальності кандидата (доктора філософії) з 15 до 5 відсотків і доктора наук з 20 до 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Посадовий оклад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України пропонується прирівняти до посадового окладу судді Верховного Суду без застосування нині чинного коефіцієнту 1, 5. На думку ініціатора проекту, зазначені зміни сприятимуть зменшенню розміру винагороди суддям, а також приведуть до певної уніфікації з іншими законами, зокрема із Законом України «Про державну службу» для того.
Застосування у назві проекту емоційного виразу «шалених суддівських винагород», як і зміст проекту загалом, на нашу думку, яскраво свідчать про суто ідеологічну спрямованість проекту.
Проект 10097 від 27.02.2019 (Помазанов А. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового навантаження на платників податків.
Пропонується у пункті 123.1 статті 123 «Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання» розмір санкції скоротити з 25 до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Також пропонується цілковито скасувати статті 129–132 щодо нарахування пені.
Пояснювальна записка не дає відповіді, яким чином такі ініціативи позитивно вплинуть на неплатників податків. Без запровадження диференційованого підходу, який дасть змогу обмежено карати незначних порушників, але не дозволить зловмисникам систематично порушувати податкове законодавство, подібні ініціативи є не більш ніж профанацією та популізмом, а також стимулюванням безвідповідальності.
Проект Постанови 10114 від 01.03.2019 (Богомолець О. В.) про встановлення мораторію на преміювання керівників суб’єктів господарської діяльності державного сектора економіки.
У преамбулі пропонованої постанови міститься посилання на довільне та неоднозначне трактування положень нормативно-правових актів, і необхідність недопущення соціально-економічної несправедливості, а також унеможливлення зловживань у сфері боротьби із корупцією в державному секторі економіки. Кабінету Міністрів України передбачається рекомендувати: по-перше, на час проведення Операції об’єднаних сил призупинити нарахування премій керівникам суб’єктів господарської діяльності державного сектора економіки, а по-друге, привести у відповідність до законодавства України винагороди керівникам суб’єктів господарської діяльності державного сектора економіки, які вони отримують за виконання функцій з управління об’єктами державної власності. На думку ініціаторів проекту, економічно необґрунтовані, завищені та соціально несправедливі премії ряду керівникам державних підприємств є нічим іншим як незаконною винагородою та мовчазним хабаром.
Приводи для такої ініціативи є загальновідомими, що однак не виключає дискусійності самої пропозиції. Доволі часто «захмарні» премії є саме економічно обґрунтованими і становлять незначну частину від того прибутку, який приносить ефективна праця управлінця.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 10101 від 27.02.2019 (Кривенко В. М.) про внесення зміни до статті 27 Закону України «Про запобігання корупції».
Пропонується уточнити, що положення про те, що «особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам» та «особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб» не поширюються на осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, соціального захисту, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Проект 10115 від 01.03.2019 (Медуниця О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцезнаходження юридичних осіб, створених на підставі розпорядчого акта органу місцевого самоврядування.
Цивільний кодекс України пропонується доповнити положенням про те, що місцезнаходженням юридичної особи, створеної на підставі розпорядчого акта органу місцевого самоврядування, є визначене в її установчому документі за рішенням відповідної місцевої ради фактичне місце ведення діяльності та розташування належного такій юридичній особі на речовому праві нерухомого майна, де знаходяться робочі місця більшої частини працівників юридичної особи. Відповідні уточнюючі норми пропонується внести до законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та «Про місцеве самоврядування в Україні».
Проект 10120 від 01.03.2019 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо систем моніторингу стану безпеки.
Як зазначається у пояснювальній записці, основними цілями і завданнями проекту є: забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України, протидії кримінальним та іншим правопорушенням, надзвичайним подіям; налагодження взаємодії сил безпеки, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування; створення законодавчого підґрунтя для запровадження комплексних систем моніторингу стану безпеки; створення належних умов для ефективної роботи сил безпеки, у тому числі щодо оперативності реагування на реальні та потенційні загрози життю, здоров’ю громадян, власності. Автори пропонують доповнити Закон України «Про національну безпеку України» новою статтею 36 (Комплексні системи моніторингу стану безпеки) щодо наділення сил безпеки, інших органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування повноваженням створювати та використовувати комплексні системи моніторингу стану безпеки (далі – комплекси безпеки) з метою виконання покладених на них завдань (функцій). Передбачається, що єдині функціональні та технічні вимоги до комплексів безпеки, що створюються та використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Також пропонується визначити основні складові комплексів безпеки та запропоновано надати силам безпеки безпосередній доступ в режимі реального часу до інформації (даних) комплексів безпеки інших органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування, у тому числі із застосуванням програмних і технічних засобів власних інформаційно-телекомунікаційних систем. Для забезпечення реалізації ініціатив проекту пропонується викласти в новій редакції статтю 212-6 «Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем» Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також внесення змін до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про Національну поліцію». Очікується, що прийняття законопроекту та реалізація його положень дасть змогу підвищити рівень протидії загрозам національній безпеці України, позитивно вплине на стан попередження, виявлення та припинення правопорушень, сприятиме запобіганню та оперативному реагуванню на надзвичайні події, що своєю чергою, позитивно вплине на подальше здійснення соціально-економічних перетворень в Україні.
Найбільше зауважень викликають зміни до багатостраждальної статті 212-6, оскільки нагромадженість частин і норм в частинах роблять її мало придатною для використання. Як видається, потрібно не ускладнювати існуючу статтю, а додати нову, чітко прописану.
Проект 10121 від 01.03.2019 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо протидії організованій злочинності.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту він спрямований на забезпечення ефективної реалізації спеціальними (уповноваженими) органами (підрозділами) державної політики у сфері протидії організованій злочинності та створення законодавчого підґрунтя для посилення спроможностей Національної поліції України як суб’єкта боротьби із зазначеним видом злочинності. Пропонуються доволі різнопланові зміни від суто термінологічних (заміну «спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю» на «спеціальних (уповноважених) підрозділів») і до досить сутнісно-системних, зокрема, замінити чинну норму про те, що «До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать: а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України; в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю» такою: «В разі необхідності на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені відповідно до законів України інші органи по боротьбі з організованою злочинністю». Неоднозначними є й ініціативи щодо уточнення компетенції Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить боротьба з організованою злочинністю. З однієї сторони порівняно з чинними положеннями Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» вони дещо звужуються, з іншої – ГНЕУ цілком слушно зауважує, що повноваження парламентського Комітету в редакції проекту є неоднозначними щодо їх конституційності.
Проект викликає неоднозначне сприйняття, як зі змістовної, так і юридико-технічної точок зору. Загалом за чинних обставин посилення самостійності так званих силових відомств видається недоречним.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 10086 від 26.02.2019 (Білозір О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства щодо протидії булінгу стосовно всіх учасників освітнього процесу.
Як зазначається у пояснювальній записці до проекту, в новітньому українському законодавстві запроваджена відповідальність, якщо боулінг (цькування) вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу. Проте, якщо булінг відбувається зі сторони батьків по відношенню до педагогічних, науково-педагогічних працівників, відповідальність за такі дії не передбачена. Тому метою проекту є захист прав усіх учасників освітнього процесу від булінгу (цькування) та запровадження адміністративної відповідальності за такі дії для здобувачів освіти або педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників або батьків (або одного з батьків) здобувачів освіти або опікунів (або одного з опікунів) або фізичної особи, яка провадить освітню діяльність. Відповідно, пропонується у частині першій статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункті 3-1 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» слова «стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою» замінити словами «учасниками освітнього процесу».
Спрямованість ініціативи є цілком зрозумілою, але її реалізація набула, на думку ГНЕУ, занадто розширювального характеру, який утруднює відмежування булінгу від інших правопорушень, а також містить деякі інші юридичні некоректності.
Проект 10118 від 01.03.2019 (Білозір О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії мобінгу.
Основна пропозиція проекту передбачає доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 173-5, в якій встановити відповідальність за мобінг, тобто діяння учасників трудових відносин, які полягають у психологічному, фізичному, економічному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно працівника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами або такою особою стосовно інших учасників трудових відносин з метою приниження їх людської гідності за певними ознаками, створення стосовно них напруженої, ворожої, образливої атмосфери та примушування учасника трудових відносин до зміни місця роботи. Кваліфікованими випадками цього правопорушення з підвищеною відповідальністю пропонується визнати таке діяння 1) вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, 2) що спричинило заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров’ю учасника трудових відносин, 3) вчинене власником або уповноваженим ним органом (особою) підприємства, установи, організації. Цією ж статтею пропонується встановити відповідальність за неповідомлення власником або уповноваженим ним органом (особою) підприємства, установи, організації уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки мобінгу (цькування) учасника трудових відносин. У Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» теж пропонується дати визначення мобінгу із зазначенням, що типовими ознаками мобінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник, потерпілий (жертва мобінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого, примушування до зміни місця роботи. Окрім того, пропонується внести згадки про «заходи, спрямовані на запобігання та протидію мобінгу (цькування) на підприємствах, установах, організаціях та здійснення контролю за його виконанням» в статтю 13 Кодексу законів про працю України та статтю 7 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Пропозиція видається цікавою і актуальною, її відразу доповнили ряд альтернативних проектів. Всі вони, на нашу думку, потребують уважного вивчення.
Проект 10088 від 26.02.2019 (Дроздик О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оплати праці працівників підприємств, установ, організацій.
У Кодексі законів про працю України пропонується принципово переглянути статтю 97 «Оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях» та доповнити кодекс новою статтею 94-1 «Джерела коштів на оплату праці». Відповідні цілком тотожні зміни пропонується внести до статтей 4 та 15 Закону України «Про оплату праці». Ряд новел є доволі дискусійними. Зокрема, пропонується визначити, що роботодавці – фізичні особи оплачують працю працівників за рахунок власних коштів. Таке формулювання є дуже обмежуючим, особливо у складних трудових відносинах, коли роботодавцем та фактичним отримувачем послуг є різні люди. Вельми популістською по суті є й така ініціатива: Максимальний розмір оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств не може перевищувати 30 прожиткових мінімумів, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. Дуже дискусійним є положення про те, що оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці, відповідно до колективного договору. Оплата праці працівників на підприємствах, в установах і організаціях здійснюється на основі системи колективних угод, що укладаються на національному, галузевому (міжгалузевому) або територіальному рівні, та колективних договорів відповідно до закону. Практика колективних угод в деяких сферах (іноземні підприємства, підприємства у галузі Ай-Ті тощо) на сьогодні практично відсутня і те, як вони мають укладатися при суто індивідуальному підході до працівників і за суцільної відсутності профспілкових органів лишається відкритим.
Проект потребує дуже ретельного опрацювання та особливої уваги з боку спеціалістів та громадськості загалом.
Проект 10099 від 27.02.2019 (Білозір О. В.) про внесення змін до статті 17 Закону України «Про відпустки» (щодо оплачуваної відпустки батькові при народженні дитини).
Пропонується установити, що у зв’язку з народженням дитини, батькові, який перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, на підставі свідоцтва про народження надається оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів.
Підтримуючи ініціативу загалом, слід звернути увагу на те, що обмеження її виключно подружжям є безпідставною дискримінацією батьків, які не уклали офіційного шлюбу.
Проект 10108 від 28.02.2019 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо виключення положень стосовно можливості нарахування споживачам пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Пропонується виключити положення про те, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. А рівно й положення щодо максимального розміру пені та умов, за яких пеня не нараховується.
З огляду на те, що названі норми вступають в силу з травня 2019 року проект є вельми актуальним. Втім така ініціатива видається суто політичною. Ми вже неодноразово звертали увагу на те, що проблема є дуже складною і потребує диференційованого підходу, який би убезпечив рядового споживача від зайвого тиску, але давав можливість належним чином карати корисливих правопорушників.
Проект 10109 від 28.02.2019 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Пропонується частину першу статті 11 «Управління багатоквартирним будинком управителем» викласти в новій редакції, передбачивши таке: Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Управління багатоквартирним будинком без чинного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком забороняється. Співвласник (співвласники) багатоквартирного будинку мають право вимагати належного виконання договору управителем, а у разі систематичного порушення ним умов – дострокового одностороннього розірвання договору. Також пропонується уточнення про те, що співвласники мають право отримувати інформацію щодо стану майна в місячний термін.
Ініціативи видаються належними і такими, що мають практичний уточнюючий характер. Проте вони не стосуються багатьох інших реальних негараздів названого закону.
Проект 10111 від 28.02.2019 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.
Центральне положення проекту передбачає, що забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, у тому числі після досягнення ними 23 років, впорядкованим житлом або, за їх бажанням (після досягнення 18-річного віку), грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється відповідно до закону в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також проект містить цілий ряд уточнень до Житлового кодексу та Законів України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про житловий фонд соціального призначення» та «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей».
Проект має уточнюючий характер і загалом не викликає принципових заперечень.
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 10077 від 25.02.2019 (Логвинський Г. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей застосування тимчасових положень здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження.
Згідно з пояснювальною запискою у проекті пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, а саме: 1) викласти у новій редакції абзац восьмий пункту 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» з тим, щоб, поряд із вже існуючою нормою про можливість завершення за правилами зазначеного пункту кримінальних проваджень, які вже передані до суду, передбачити можливість завершити кримінальні провадження, у яких були винесені ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування, проте вони не були ще передані до суду; 2) встановити, що до 1 січня 2020 року включно, тимчасові особливості спеціального досудового розслідування та судового провадження, передбачені пунктом 20-1 розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу, можуть бути застосовані при вирішенні питання про застосування спеціального досудового розслідування та судового провадження виключно щодо окремих категорій злочинів; 3) доповнити статтю 314 КПК України уточнюючою нормою, яка передбачає можливість здійснення підготовчого судового засідання без участі обвинуваченого у провадженні, де здійснювалося спеціальне досудове розслідування (обґрунтовується тим, що на стадії підготовчого судового засідання питання про здійснення заочного судового провадження ще не вирішується, а здійснення спеціального досудового розслідування вже завершено); 4) доповнити статтю 297-1 КПК України положеннями про можливість застосування спеціального досудового розслідування у кримінальних провадженнях до злочинів щодо порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також, до злочинів щодо порушення правил міжнародних польотів.
Як видається, спеціальне досудове розслідування – це виключна за своєю суттю процедура і кожна спроба розширити її застосування вимагає від законодавців особливої пильності.
Проект 10084 від 26.02.2019 (Сотник О. С.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань по здійсненню спеціального досудового розслідування.
Як і попередній, цей проект спричинений тією ситуацією, що відповідно до Перехідних положень КПК України пункт 20-1 розділу ХІ діє тимчасово, але не пізніше до дня початку діяльності Державного бюро розслідувань. Початком діяльності Державного бюро розслідувань є 27 листопада 2018 року і з цього дня термін дії пункту 20-1 розділу ХІ КПК закінчився. Тому пропонується абзац сьомий пункту 20-1 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України доповнити таким реченням «Після початку діяльності Державного бюро розслідувань особливості застосування глави 24-1 цього Кодексу, передбачені у даному абзаці, а також у абзацах 1-3 цього пункту, не поширюються на кримінальні провадження, у яких на момент початку діяльності Державного бюро розслідувань спеціальне досудове розслідування не здійснювалось і у яких слідчий, прокурор до або після початку діяльності Державного бюро розслідувань звернулись з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування». Водночас передбачається доповнити пункт 20-1 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України абзацом дев’ятим такого змісту «Кримінальні провадження, у яких на момент початку діяльності Державного бюро розслідувань здійснювалося спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 255–258, 258-1 – 258-5, 348, 365 (у випадку вчинення із застосуванням насильства або погрози його застосування, або якщо злочином спричинено загибель людини), 379, 400, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу України і обвинувальні акти у яких не направлені до суду до дня початку діяльності Державного бюро розслідувань, продовжують здійснюватися до закінчення у них досудового розслідування з урахуванням правил спеціального досудового розслідування та особливостей, визначених цим пунктом, за винятком особливостей, передбачених абзацом першим цього пункту.
Хоча проекти 10077 і 10084 формально і не є альтернативними, розглядати їх доцільно разом.
Проект 10081 від 26.02.2019 (Сотник О. С.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах «Вєренцов проти України» та «Шмушкович проти України».
Проектом пропонується скасувати статті 185-1 «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» та 185-2 «Створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій», а також прибрати усі згадки про ці статті з Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, пропонується визначити такими, що втратили чинність ряд указів та законів радянської доби. Автори цілком слушно звертають увагу на те, що хоча порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій відсутній, а отже, немає складу правопорушення, представники поліції неодноразово складали протоколи за цими статтями.
Маємо зазначити, що хоча ГНЕУ і виступає проти таких ініціатив, реальні події останніх місяців із масовим затриманням активістів під час президентських перегонів за порушення неіснуючого порядку є вагомими аргументами на користь такого закону.
Проект 10082 від 26.02.2019 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України.
Пропонується частину першу статті 324 «Наслідки неприбуття прокурора і захисника» названого кодексу доповнити положенням такого змісту: «У разі повторного неприбуття в судове засідання прокурора, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, суд проводить судовий розгляд без участі прокурора».
Проект загалом отримав підтримку і ГНЕУ, і профільного Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, хоча і з зауваженнями щодо того, що враховуючи питання саме апеляційного розгляду слід уточнити статтю, до якої потрібно внести зміни.
Проект 10083 від 26.02.2019 (Дмитренко О. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи запобігання злочинам серед засуджених в установах виконання покарань.
Пропонується внести зміни до Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та Кримінально-виконавчого кодексу України. У першому пропонується уточнити права та обов’язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, а змінами до другого установити, що застосування стягнення у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) погоджується із судом у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством України.
Зміни загалом викликають неоднозначне сприйняття. Так, чимало новел заслуговує на підтримку. Водночас запровадження права користування та носіння персоналом установ виконання покарань засобів відеофіксації для документування випадків вчинення злочину, передбаченого ст. 391, 392, 393 КК України, мало б містити вказівку на те, які наслідки спричинить вживання таких засобів відеофіксації з іншою метою. Також, на нашу думку, безпідставно пропонується виключити положення, яким посадові й службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов’язуються приймати заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення і події.
Проект 10090 від 26.02.2019 (Яніцький В. П.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень.
Пропонується скасувати положення про те, що перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації, а також щодо того, що суддя до звільнення з посади або припинення його повноважень не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами, або може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов’язаних із ризиком для життя. Пропонується установити, що суддя, який брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, проте не був рекомендований на посаду за результатами проведення конкурсу, з дня визначення результатів конкурсу вважається таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання та відповідає займаній посаді, за умови прийняття рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами проведення конкурсу або у разі успішного складання іспиту під час проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі та відсутності рішення Вищої кваліфікаційної комісії судді України про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами проведення конкурсу, в тому числі у разі зупинення кваліфікаційного оцінювання стосовно такого судді. Також пропонується визначити, що право подати заяву про відставку може суддя, який не лише має 20 років стажу, але й не менше 10 років стажу саме на посаді судді. Відповідно, пропонується помітно розширити поняття суддівського стажу, зазначивши, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) наукової роботи у сфері права, професійної діяльності адвоката, роботи на прокурорсько-слідчих посадах, державної служби. Пропонується уточнити положення про те, що після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, якщо інший порядок забезпечення службовим житлом не передбачено законом. Уточнення полягає в тому, що підкреслені слова «службовим» пропонується прибрати.
Усі ініціативи видаються щонайменше дискусійними, а то й відверто лобістськими та небезпечними щодо можливих корупційних наслідків.
Проект 10103 від 28.02.2019 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за набуття у власність активів у незаконний спосіб.
Пропонується доповнити названий кодекс новою статтею 368-5 «Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власність активів у незаконний спосіб» в якій передбачити відповідальність за «Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, незаконність підстав набуття яких визнано у судовому порядку, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі». Обставинами що посилюють відповідальність є вчинення таких дій службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище.
Невдовзі, 05.03.2019 (тобто на третій робочий день після внесення) проект було відкликано.
Проект 10110 від 28.02.2019 (Президент України) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення.
Як відомо, 26 лютого 2019 року Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р/2019, яким визнано неконституційною статтю 368-2 Кримінального кодексу України, у зв’язку з чим вона втратила чинність. Відповідно, була зареєстрована низка проектів, покликаних запропонувати уточнений склад злочину незаконного збагачення. Цей перший з ряду подібних проект пропонує таке визначення: незаконне збагачення – набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі. У проекті передбачається: 1) встановити, що конфіскація майна може застосовуватися за вчинення незаконного збагачення, незалежно від ступеня його тяжкості (ч. 2 ст. 59 КК України «Конфіскація майна» у редакції проекту); 2) доповнити КК України новою статтею 368-5 «Незаконне збагачення», поклавши обов’язок щодо здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених цією статтею, на детективів Національного антикорупційного бюро України (зміни до ч. 5 ст. 216 КПК України); 3) передбачити можливість спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо незаконного збагачення (зміни до ч. 2 ст. 297-1 КПК).
Фахова критика проекту, зокрема запропонованої ознаки відсутності законних підстав набуття власності, міститься у відповідному висновку ГНЕУ.
Проект 10110-1 від 01.03.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення.
Принциповою особливістю цього альтернативного проекту є дещо відмінне визначення: незаконне збагачення – це набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав, в тому числі, значне збільшення активів, яке перевищує її законні доходи, за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі (підкресленням вирізнена відмінність від формули основного проекту).
Зауваження ГНЕУ до цього проекту значною мірою аналогічні зауваженням до основного проекту.
Культура та освіта
Проект 10087 від 26.02.2019 (Білозір О. В.) про внесення змін до Закону України «Про загальну середню освіту» щодо здобуття загальної середньої освіти дітьми шкільного віку, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я.
Головні новели викладені в пропонованій новій статті 16-2 «Загальна середня освіта учнів, які тривалий час перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я». Пропонується установити, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я для здобуття ними загальної середньої освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів. Таким особам загальна середня освіта організовується нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення. Її здобуття забезпечують заклади загальної середньої освіти, їх філії, за якими засновниками було закріплено заклади охорони здоров’я, або інші заклади освіти з використанням приміщень, обладнання, іншої матеріально-технічної бази відповідного закладу охорони здоров’я. Порядок організації здобуття загальної середньої освіти у закладах охорони здоров’я затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і наук спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
За наявності реальної проблеми пропоновані зміни видаються досить загальними і не містять належної конкретики.
Проект 10100 від 27.02.2019 (Кривенко В. М.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо виплати педагогічним та науково-педагогічним працівникам щомісячної надбавки за престижність педагогічної праці.
Пропонується закріпити норму про те, що держава забезпечує виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам щомісячної надбавки за престижність педагогічної праці в розмірі 30 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати), закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування.
Проект 10113 від 28.02.2019 (Співаковський О. В.) про внесення зміни до Закону України «Про вищу освіту» щодо участі у конкурсному відборі для здобуття вищої освіти дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.
Пропонується установити, що до числа громадян, які мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі належать також і діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа.
Проект 8321-д від 01.03.2019 (Співаковський О. В.) про фахову передвищу освіту.
Проект є наслідком узгодження в профільному парламентському комітеті однойменних проектів 8321 від 24.04.2018 (Марченко О. О., див. Бюлетень № 173) і 8321-1 від 08.05.2018 (Кремень Т. Д., див. Бюлетень №175). За основу було прийнято перший проект. Враховано також пропозиції Міністерства освіти і науки та ряду громадських організацій. Утім, значний обсяг і попередніх, і доопрацьованого проектів не дає змоги належним чином проаналізувати відмінності між ними. Не акцентується на цьому увага і в пояснювальній записці до узгодженого проекту.
Охорона здоров’я
Проект 9461-д від 27.02.2019 (Богомолець О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині.
Проект підготовлений у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на підставі узгодження проектів 9461 від 03.01.2019 (Іонова В. М.) про внесення змін до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (див. Бюлетень № 207) та 9461-1 від 15.01.2019 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (див. Бюлетень № 208). За основу взято проект 9461-1, до якого також включено такі нові або уточнені пропозиції: 1) зняти повноваження замовника медичних послуг з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією; 2) доповнити перелік суб’єктів організацій та надання медичної допомоги із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією Національною службою здоров’я України, оскільки саме НСЗУ виконуватиме функцію замовника медичних послуг з трансплантації, як високоспеціалізованої медичної послуги, з 01.01.2020 року відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговуванням населення»; 3) термін «діяльність, пов’язана з трансплантацією», до якої належить вилучення, перевезення, зберігання анатомічних матеріалів, трансплант-координація, визначити як медичну послугу, що дасть можливість оплачувати такі послуги НСЗУ в рамках гарантованого пакету медичних послуг; 4) розширити перелік осіб, які є близькими родичами доповнивши такий перелік двоюрідними братами і сестрами, дядьком, тіткою, племінниками, що дозволить розширити коло осіб для родинного донорства; 5) передбачити, що сімейний лікар може отримувати згоди на посмертне донорство та матиме право вносити таку інформацію до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації; 6) визначити можливість донорства кісткового мозку від повнорідних братів або сестер віком до 18 років; 7) конкретизувати, що дозволяється лише міжнародний обмін анатомічними матеріалами, а щодо гемопоетичних стовбурових клітин - дозволяється їх купівля – продаж; 8) передбачити внесення змін до статті 290 Цивільного кодексу України, надавши право на донорство гемопоетичних стовбурових клітини у випадках, передбачених законом, особам віком до 18 років.
Проект 10117 від 01.03.2019 (Петренко О. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння здоровому способу життя дітей та підлітків.
Зміст проекту цілковито не відповідає його назві, адже він спрямований виключно на зрівняння в багатьох випадках правового статусу алкогольних та енергетичних напоїв. Пропонується таке визначення: Енергетичний напій – газований або негазований напій (за винятком чаю, кави та напоїв на основі кавових та чайних екстрактів), який містить кофеїн з будь-якого джерела походження у кількості, що перевищує 150 мг/л та/або інші компоненти, які стимулюють центральну нервову систему, перелік яких та максимально допустимий рівень їх концентрації в енергетичних напоях визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Передбачені положення щодо маркування енергетичних напоїв, які реалізуються в Україні. Запроваджується заборона роздрібного продажу енергетичних напоїв, вміст етилового спирту в яких перевищує 0,5 відсотка об’ємних одиниць. Забороняється споживання енергетичних напоїв особами, які не досягли 18-річного віку. Забороняється продаж енергетичних напоїв: 1) особам, які не досягли 18-річного віку; 2) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я; 3) з торгових автоматів; 4) у споживчій тарі місткістю більше 0,33 л. Забороняється і реклама енергетичних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються енергетичні напої. Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новою статтею 156-4 «Порушення правил торгівлі енергетичними напоями», якою передбачити відповідальність за «роздрібну торгівлю енергетичними напоями, вміст етилового спирту в яких перевищує 0,5 відсотка об’ємних одиниць», «торгівлю енергетичними напоями в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, торгівлю енергетичними напоями через торгові автомати, торгівлю енергетичними напоями у споживчій тарі місткістю більше 0,33 л, а також продаж енергетичних напоїв особі, яка не досягла 18-річного віку» та «торгівлю енергетичними напоями з рук», а також статтею 179-1 «Порушення правил споживання енергетичних напоїв», якою запроваджується відповідальність за «розпивання енергетичних напоїв особами, які не досягли 18-річного віку».
Загалом порушене питання видається важливим. Проте пропонована редакція проекту із крапельними змінами до різних чинних норм не видається вдалою. Також викликає сумніви пропозиція карати неповнолітніх за вживання енергетичних напоїв. Такі заборони можуть лише стимулювати цікавість.
Питання сільського господарства та земельних справ
Проект 10027-1 від 25.02.2019 (Мірошніченко І. В.) про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України олійних культур.
Альтернативний проекту 10027 від 08.02.2019 (Поляков М. А.) про внесення змін до розділу ХХ Податкового кодексу України щодо питань оподаткування податком на додану вартість операцій з деякими видами сільськогосподарської продукції (див. Бюлетень № 211).
Подібний основному проекту, але пропонує залишити до 1 вересня 2019 року митні пільги для вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів, хоча і скасувати їх для насіння свиріпи або ріпаку.
Проект 10027-2 від 25.02.2019 (Горват Р. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування податком на додану вартість операцій з деякими видами сільськогосподарської продукції.
Формально альтернативний попереднім, однак пропонується цілковито інший підхід до проблеми боротьби з неналежним наданням податкових пільг. Так, пропонується у статті 14 «Визначення понять» поняття «сільськогосподарська продукція» та «сільськогосподарський товаровиробник» застосовувати не лише до глави 1 розділу XIV, а до всього кодексу. І, відповідно, у пункті 63 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» (який власне пропонується скасувати у основному проекті) пропонується не поширювати цей пункт не лише на сільськогосподарські підприємства, а на усіх сільськогосподарських товаровиробників.
Проект 10092 від 26.02.2019 (Розенблат Б. С.) про ринок необробленої деревини та прав на її заготівлю.
Великий 30-сторінковий проект, яким пропонується забезпечити правове врегулювання відносин, що виникають при заготівлі та реалізації необробленої деревини в Україні, припинення незаконного вирубування лісу, а також створення сприятливих умов для розвитку в Україні галузі економіки, пов’язаною з лісозаготівлею та деревообробкою, залучення у цю галузь інвестицій та нових технологій, зростання рівня життя населення, забезпечення охорони навколишнього природного середовища під час проведення лісозаготівельних робіт та рекультивації порушених земель. У пояснювальній записці зазначається, що передбачається впровадження нового механізму заготівлі і продажу необробленої деревини при збереженні основного виду діяльності лісогосподарських підприємств. Очікується, що прийняття проекту унеможливить реалізацію нелегальної деревини в промислових масштабах і мінімізує ризики її легалізації, а також надасть можливість лісогосподарським підприємствам залучати вільні обігові кошти в галузь тощо. Пропонується закріпити, що проведення заготівлі необробленої деревини здійснюються так званими короткостроковими лісокористувачами згідно з умовами договору, вимоги щодо укладення та припинення якого регулюються окремим розділом закону. Проект також урегульовує особливості права власності на необроблену деревину, похідних прав та реалізації деревини на Єдиній Деревинній Біржі. Окремі розділи законопроекту присвячені правовому регулюванню особливостей утворення та діяльності Єдиної Деревинної Біржі, а також засадам її функціонування.
Зміст проекту має отримати належну оцінку спеціалістів (зокрема, щодо порядку діяльності Єдиної Деревинної Біржі є дуже багато питань), алез точки зору юридичної техніки та вживання української мови загалом він потребує вкрай ретельного опрацювання та редагування і в поданому вигляді є цілковито неприпустимим для прийняття.
Проекти з інших питань
Проект 9039-д від 28.02.2019 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо генерального проектувальника ядерної установки та об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами. Проект є доопрацьованою редакцією однойменного проекту 9039 від 04.09.2018 (див. Бюлетень № 190).
Як зазначається у висновку Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ця доопрацьована версія проекту розроблена Комітетом з метою усунення зауважень Головного науково-експертного управління та врахування пропозицій центральних органів виконавчої влади. З цією метою уточнено визначення поняття «генеральний проектувальник ядерної установки та об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами».
Як видається, автори проекту далеко не повністю врахували зауваження ГНЕУ і найважливіші з них щодо уточнення статусу та функцій інших осіб, цілковито обійшли.
Проект 10047-1 від 28.02.2019 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
Формально альтернативний проекту 10047 від 13.02.2019 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
Розглядати проект по суті немає сенсу, оскільки він переважно вносить зміни не до законодавства, а до тих положень, які пропонуються в основному проекті. Так, у проекті 10047 зазначається: «У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» частину першу статті 1 доповнити новим пунктом 14 такого змісту», а у проекті 10047-1 написано таке: «У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» в пункті 14 частини 1 статті 1 Закону після слів «тимчасові споруди - одноповерхові» слово «стаціонарні» виключити». Технічно проект є нікчемним і не може розглядатися як законопроект, оскільки пропонує зміни до ще не прийнятого акта.
Проект 10093 від 26.02.2019 (Данченко О. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування постачання послуг міжнародного електрозв’язку та міжнародного роумінгу, які надають оператори телекомунікацій України на користь іноземних операторів телекомунікацій).
Пропонується установити, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання послуг міжнародного електрозв’язку та міжнародного роумінгу, які надають оператори телекомунікацій України на користь іноземних операторів телекомунікацій. Очікується, що прийняття цього законопроекту призведе до прискорення інтеграції України в Європейський цифровий простір, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських операторів телекомунікацій на міжнародному ринку зв’язку, матиме вплив на встановлення більш низьких ставок на послуги міжнародного зв’язку та роумінгу під час перебування громадян України на території держав – членів Європейського Союзу, збільшить обсяг експортних операцій та відповідно надходжень валютної виручки до України, призведе до збільшення прямих міжнародних інвестицій в галузь телекомунікацій.
Проект 10094 від 26.02.2019 (Данченко О. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо розвитку креативних індустрій в Україні).
Проект має створити пільгові умови для оподаткування фізичних осіб – підприємців, які провадять діяльність виключно у сфері інформаційних технологій. Для цього пропонується створити нову, 5-ту групу платників єдиного податку суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. В багатьох аспектах їх пропонується прирівняти до третьої групи. Пропонується установити, що відсоткова ставка єдиного податку для платників п’ятої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу з 1 січня 2020 року, 6 відсотків доходу з 1 січня 2021 року, 7 відсотків доходу з 1 січня 2022 року, 8 відсотків доходу з 1 січня 2023 року, 9 відсотків доходу з 1 січня 2024 року та 10 відсотків доходу з 1 січня 2025 року. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, а з 2020 року сума єдиного внеску не може бути меншою за подвійний розмір мінімального страхового внеску
Проект покликаний відгукнутися на державні ініціативи посилення контролю за належним оформленням працівників у сфері інформаційних технологій та незадоволення з боку представників цієї сфери. Як видається, доцільнішим було б довести до ума положення про оподаткування самозайнятих осіб, ніж фактично поширювати на осіб які працюють за разовими договорами, положення про підприємницьку діяльність.
Проект 10096 від 27.02.2019 (Галасюк В. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо демонополізації та розвитку космічної діяльності.
Хоча це ніде і не зазначається, фактично проект є доопрацьованою з урахуванням деяких із заперечень ГНЕУ редакцією проекту 9219 від 18.10.2018 (Тетерук А. А.) про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння розвитку космічної діяльності та залучення інвестицій в космічну галузь України (див. Бюлетень № 196). Зокрема, пропонована в проекті 10096 нова частина друга статті 9 Закону України «Про космічну діяльність» в своїй основі має саме пропозиції ГНЕУ до проекту 9219, іноді ледь не текстуально їх повторюючи. Далеко не усі ініціативи нового проекту є беззаперечними, зокрема чимало питань викликають такі пропозиції: Реєстрація космічних апаратів України здійснюється на безоплатній основі на підставі подання заяви та бланку за формою, визначеною Кабінетом Міністрів України. Реєстраційне посвідчення на космічний апарат України видається його власнику протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви та бланку. Підставою для відмови у реєстрації космічного апарата є подання не всіх документів та неповної інформації, що вимагається бланком. ГНЕУ у висновку на проект 10096 звернула увагу на неадекватне вживання терміну бланк, але, окрім того, слід було б більше уваги приділити особливостям реєстрації космічних апаратів.
Загалом можна повторити слова оцінки до проекту 9219: ініціатива є важливою, але належне її закріплення потребує набагато більших змін до законодавства. Окремо слід зупинитися ось на якому аспекті – на своєму засіданні 27 лютого 2019 року Комітет з питань промислової політики та підприємництва на чолі з Галасюком В. В. рекомендував прийняти у першому читанні за основу і проект 9219, і проект 10096. За таких умов виникає реальний конфлікт проектів, не допускати якого і повинен профільний Комітет.
Проект 10119 від 01.03.2019 (Шверк Г. А.) про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (щодо впровадження безготівкових форм оплати проїзду в міському пасажирському транспорті).
Пропонується закріпити, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті (в автобусах, що здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах) та на міському електричному транспорті в разі застосування автоматизованої системи обліку оплати проїзду та здійснення безготівкового розрахунку через таку систему з використанням електронних платіжних засобів.
Такі ініціативи є слушними, однак вони вимагають створення належної системи швидкого підтвердження оплати проїзду.
Проект 10122 від 01.03.2019 (Романова А. А.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо розміру ставки податку на послуги з тимчасового розміщення.
Пропонується запровадити оподаткування операції з постачання на митній території України послуг з тимчасового розміщення туриста в готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання за ставкою 10 відсотків. Тобто ПДВ для названих операцій пропонується скоротити вдвоє.