Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 215 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 04.03.2019 – 07.03.2019
Надійшло 40 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 24 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, доручення органам виконавчої влади здійснити певні конкретні дії тощо.
Міжнародно-правові відносини
Проект 0217 від 07.03.2019 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про створення місцевих бюро Німецького товариства міжнародного співробітництва ҐмбГ (GIZ GmbH) та Кредитної установи для відбудови (KfW).
Угоду (у формі обміну нотами) між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про створення місцевих бюро Німецького товариства міжнародного співробітництва ҐмбГ (GIZ GmbH) та Кредитної Установи для Відбудови (KfW) вчинено 1 листопада 2018 року в м. Києві. Очікується, що ратифікація Угоди сприятиме покращенню координації проектів технічної допомоги Уряду ФРН та розвитку співробітництва між Україною та Німеччиною.
Проект Постанови 10125 від 05.03.2019 (Чубаров Р. А.) про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, національних парламентів держав світу щодо засудження порушення прав корінних народів у Російській Федерації.
Пропонується від імені Верховної Ради України звернутися до Організації Об’єднаних Націй, парламентів іноземних держав та парламентських асамблей міжнародних організацій із закликом: засудити дії Російської Федерації, спрямовані на порушення та обмеження політичних, громадянських, національних, релігійних та культурних прав представників корінних народів Російської Федерації як такі, що суперечать загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права; посилювати політико-дипломатичний тиск на Російську Федерацією з метою припинення політики фактичної асиміляції корінних народів, порушення суверенітету автономних республік Російської Федерації як форми національної державності корінних народів, забезпечення повної і реальної рівності осіб, що належать до корінних народів; звернути особливу увагу на потребу захистити мови корінних народів Російської Федерації, вимагати від російської влади повернути навчання рідною мовою та належне вивчення рідної мови в загальноосвітніх навчальних закладах в повному обсязі, усунути штучні перешкоди на шляху розвитку системи вищої освіти мовами корінних народів; використати всі можливі міжнародні політико-дипломатичні та санкційні механізми щодо Російської Федерації з метою відновлення свободи слова, совісті та мирних зібрань; вимагати від Російської Федерації виконання Четвертого висновку по Російській Федерації, ухваленого Консультативним комітетом рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи (ACFC/OP/IV(2018)001); застосовувати всі можливі види санкцій до посадових осіб органів державної влади Російської Федерації, причетних до переслідування представників корінних народів за їх переконання та діяльність з обстоювання прав корінних народів; всебічно сприяти підтримці зусиль представників корінних народів Російської Федерації, спрямованих та захист прав корінних народів, збереження їхньої самобутності, мов, культури та традицій.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 10129 від 06.03.2019 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав громадян України шляхом запровадження на виборах голосування поштою та інтернет-голосування.
Пропонується закріпити, що громадянин України, який має право голосу, може проголосувати на виборах через Інтернет-голосування або голосування поштою, які є додатковими способами голосування. Для цього громадянин має особисто звернутись до органу ведення Державного реєстру виборців із письмовою завою про голосування поштою або подати електронну заяву відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» за тридцять днів до дня голосування на виборах. Форми заяви про голосування поштою та електронної заяви про Інтернет-голосування, порядок організації і проведення Інтернет-голосування, голосування поштою та порядок підрахунку голосів на виборах через Інтернет-голосування та голосування поштою встановлюються Центральною виборчою комісією. Голосування на дільницях та Інтернет-голосування, проводяться в день голосування з 8 години до 20 години без перерви. Голосування поштою проводиться протягом десяти днів до дня голосування. Порядок організації і проведення Інтернет-голосування та голосування поштою встановлюються Центральною виборчою комісією. Такі і похідні від них норми пропонується внести до Законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про місцеві вибори» та «Про Державний реєстр виборців».
Ініціатива досить цікава, однак її реалізація на сучасному етапі розвитку українського суспільства видається недоречною і пов’язаною з надвисокими ризиками.
Проект 10133 від 07.03.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо подання та розгляду електронних петицій.
Пропонується суттєво обмежити можливості використання електронних петицій та додатково бюрократизувати цей різновид звернень громадян. Зокрема, зазначається, що петиції можуть подаватися до органу виключно з питань, що належать до їхньої компетенції, визначеної Конституцією та законами України. Зазначено, що до органу місцевого самоврядування з електронною петицією можуть звернутися громадяни, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Встановлюється, що вимоги до кількості підписів громадян на підтримку електронної петиції до органу місцевого самоврядування та строку збору підписів можуть визначатися як статутом територіальної громади, так й іншим рішенням місцевої ради. Також удвічі, з 10 до 20 робочих днів пропонується збільшити строки розгляду електронних петицій. Водночас пропонується скасувати вимогу про те, що сесія місцевої ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду. Натомість пропонується визначити, що електронні петиції готуються до розгляду на черговій сесії ради або черговому засіданні виконавчого комітету ради у порядку, передбаченому регламентом чи іншим актом органу місцевого самоврядування, до компетенції якого належить розгляд відповідного питання. Також запроваджується вимога щодо того, що у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, де проживає від 50 тисяч до 100 тисяч жителів, петицію мають підтримати не менше ніж 175 підписами.
Практично усі ініціативи видаються вкрай спірними і беззаперечно спрямованими на обмеження інституту електронних петицій. Фактично заслуговує на підтримку лише ініціатива про те, що у разі неоприлюднення електронної петиції через її невідповідність встановленим Законом України «Про звернення громадян» вимогам, про це повідомляється автору (ініціатору) з обґрунтуванням причин відмови.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 10134 від 07.03.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо створення сприятливих умов для отримання послуг, пов’язаних з народженням дитини.
Як зазначається у пояснювальній записці, проектом пропонується забезпечити одночасне надання послуг з державної реєстрації народження, реєстрації місця проживання, призначення допомоги при народженні дитини, реєстрації в електронній системі охорони здоров’я, реєстрації у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків відповідно до Податкового кодексу України, видачі посвідчень батьків багатодітної сім’ї та дитини з багатодітної сім’ї. До цього слід додати можливість відразу обрати і лікаря для отримання первинної медичної допомоги. Такі послуги надаватимуться виключно за бажанням батьків. Для надання такого комплексу послуг передбачаються повноваження центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приймання документів в електронному вигляді та встановлення між ними відповідної інформаційної взаємодії за спільно затвердженими процедурами такої взаємодії, що водночас, окрім надання послуг, пов’язаних з народженням дитини, дасть змогу оптимізувати послугу щодо реєстрації місця проживання дітей віком до 14 років. Проект передбачає надання зазначеної послуги в електронному вигляді. Врегулювання механізму інформаційної взаємодії дозволить під час державної реєстрації народження передавати в електронному вигляді в режимі реального часу інформацію про новонароджену дитину до Єдиного державного демографічного реєстру.
Загалом слід зазначити, що подібні ініціативи слід було вже давно запровадити, оскільки біганина з паперами відриває чимало часу в молодих батьків. Втім, слід звернути увагу й на те, що не до кінця ясно, чому не можна одночасно спростити процедуру подання письмового звернення. Також ряд ініціатив відзначають шаленим бюрократичним формалізмом, зокрема щодо використання паспорта громадянина України у формі картки. Такий рівень докладності потрібний для інструкцій, і далеко не завжди – для законів. Вбачається, що при повній підтримці ініціатив проект потребує редакційного доопрацювання і певного спрощення.
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 10110-2 від 05.03.2019 (Чумак В. В.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення.
Проект 10110-3 від 05.03.2019 (Найєм М.-М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне збагачення.
Проект 10110-4 від 06.03.2019 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення.
Проекти альтернативні проектам 10110 від 28.02.2019 (Президент України) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення та 10110-1 від 01.03.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне збагачення (обидва див. Бюлетень № 214). Всі вони спрямовані на пошук такого законодавчого визначення незаконного збагачення, яке відповідало б Конституції України та основоположним принципам вітчизняної правової системи. Проте слід погодитися з експертами ГНЕУ, що з суто юридичних критеріїв жодну з цих спроб не можна визнати задовільною.
Проект 10126 від 05.03.2019 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо досудового порядку вирішення господарських спорів.
Пропонується виключити статтю 19 «Основні положення досудового врегулювання спору» з кодексу, а також згадку про досудове врегулювання спору зі статей 162 та 174. На думку ініціаторів проекту, наявність вимоги про обов’язкову спробу здійснити досудове врегулювання спору не відповідає суті конституційної норми та норми статті 4 ГПК України щодо права на судовий захист.
Питання є загалом дискусійним. Як видається, подібна вимога цілком має право на життя, оскільки вона є складовою захисту порушеного права. Крім того, суто формально такі норми виступають додатковим захистом від неправомірних судових позовів.
Проект 10130 від 06.03.2019 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення правил перевезення дітей.
Пропонується статтю 121 «Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами» названого кодексу доповнити новою частиною, якою встановити відповідальність за «порушення правил перевезення дітей». В основі ініціативи існуюча норма Правил дорожнього руху, якою забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, – у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.
Подібні ініціативи вже вносилися до парламенту. Втім, слід звернути увагу на те, що окрім проблеми захисту, є також і проблема технічного виконання норми Правил. Зокрема, автори проекту не зазначають, як можливо реалізувати таку пропозицію в таксі або за потреби швидко доставити дитину до лікарні з використанням першого-ліпшого авто тощо.
Проект 10131 від 06.03.2019 (Геращенко А. Ю.) про внесення зміни до статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами).
Пропонується десятикратно (з 3 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) підняти розмір штрафу за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Питання сільського господарства та земельних справ
Проект 10132 від 06.03.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до статті 282 Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати земельного податку професійних спілок.
Пропонується установити, що від сплати земельного податку звільняються професійні спілки, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення їх з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Проекти з інших питань
Проект 10128 від 06.03.2019 (Фролов М. О.) про внесення змін до статті 2 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів» (щодо адаптації українського автомобільного ринку до запровадження міжнародних екологічних вимог до транспортних засобів).
Пропонується установити нові терміни вступу в силу екологічних вимог не нижче рівня «ЄВРО-6» для митного оформлення з метою вільного обігу та проведення першої державної реєстрації в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8704, 8705 згідно з УКТЗЕД, як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, а нових транспортних засобів за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД, як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України. Вимоги такого рівня мають застосовуватися не з 1 січня 2020 р., а з 1 січня 2025 р. за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2024 року (у чинній редакції Закону – до 31 грудня 2019 р.) включно.
Проект 10135 від 07.03.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Проект хоч і значний за обсягом, але його суть чітко викладена в пояснювальній записці: пропонується замінити ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікації на надання повідомлення суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій, про початок провадження діяльності. Відповідно, пропонуються зміни до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про телекомунікації» і «Про радіочастотний ресурс України» та до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміни до останнього цікаві тим, що запроваджують відповідальність за неподання повідомлення про початок провадження, надання суб’єктом господарювання недостовірної або не в повному обсязі інформації у повідомленні про початок провадження, порушення суб’єктом господарювання строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у повідомленні про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов’язковість його подання передбачена законом.
Загалом ініціатива видається потрібною і бажано, аби таки підходи були поширені якнайширше. Однак це не виключає потреби ретельного опрацювання проекту за участі спеціалістів аби уникнути можливих неузгодженостей та лакун у регулюванні такої досить специфічної сфери суспільних відносин.