MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

«Темрява» проти «світла»Нова хвиля мобілізації може торкнутися жителів тимчасово окупованого півдня України — ЦНСRussia moves to legislate ‘impunity’ for all war crimes committed in occupied Ukraine Кримськотатарський ресурсний центр зафіксував майже 8 000 порушень основних прав людини на окупованому півострові Війна і свобода совісті: чи можна відмовитися від служби у ЗСУ через релігійні переконання? Говоримо із дослідником релігії і права Дмитром Вовком та директором ХПГ Євгеном ЗахаровимХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 24 листопада 2022 рокуОмбудсман має захищати права свавільно засуджених “Мушинський проти України”: перемога адвоката ХПГ у ЄСПЛІсторія сестер із Маріуполя. Потрапити до в’язниці у Докучаєвську через гімн України у телефоні та фото у вишиванкахХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 24 жовтня 2022 рокуВідкритий лист правозахисних організацій до Президента України з приводу ветування закону №4049ЄСПЛ визнав у справі українських довічників порушення права на справедливий судДержава, яка нехтує правами людини всередині своєї країни, неминуче становить загрозу світові — заява Меморіала з приводу отримання Нобелівської премії Про підхід до обґрунтування кваліфікації геноциду, скоєного російськими військами після 24 лютого 2022 рокуХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни.  24 вересня 2022 рокуСам собі адвокат. Продовження строків тримання під вартою під час воєнного стану за ст. 615 КПК УкраїниДожити до звільнення. Чому засуджених прирікають на страждання та смерть в умовах несвободи?Стаття “навиворіт”: викрадення дітей одним із батьків за кордон в умовах війниХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 24 серпня 2022 року‘Зеленський вдається до практики СРСР’. Заява правозахисних організацій щодо незаконності позбавлення громадянства України

Вхід заборонено! Або трохи про зміни до ст. 24 КВК України

02.05.2019   
Ганна Овдієнко

23 квітня 2019 року народні депутати України Геращенко І.О., Іонова М.В. Карпунцова В.В. внесли на розгляд до ВР України проект закону № 10243 “Про внесення змін до статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення порядку відвідування установ виконання покарань)”.

Стаття 24 Кримінально-виконавчого кодексу України наразі включає перелік осіб, які мають право без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань (надалі - УВП) для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням – у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації). Серед осіб, які мають право доступу до установ, зокрема, зазначаються

1) Помічники-консультанти депутатів Верховної Ради України;

2) Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Кримі та місцевих рад;

3) Члени громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його територіальних підрозділах

Право відвідувати УВП для згаданих категорій осіб мало велике значення у роботі правозахисників. Не маючи самостійного доступу до таких установ, представники громадського сектору, відвідували їх за сприяння згаданих осіб. Моніторингові візити здійснювалися з метою захисту прав та свобод засуджених, дослідження умов тримання під вартою, запобіганню катуванню та іншому нелюдському поводженню. Завдяки діяльності правозахисників було поширено інформацію про випадки побиття в колоніях (з останніх віипадків – Бердянська ВК № 77) та неналежні умови утримування (наприклад, у Жовтоводській ВК № 26), а також зафіксовано неналежне лікування засуджених (наприклад, у Бучанській ВК № 85). Завдяки візитам було врятовано десятки життів та зупинено сотні правопорушень. У подальшому наявність таких злочинних дій було зафіксовано у рішеннях Європейського суду з прав людини, який визнав порушення статтей 2, 3, 5 Конвенції.

Депутати Верховної Ради України, що внесли проект закону № 10243, намагаються позбавити правозахисників права доступу до установ виконання покарань, а засуджених – надії на справедливість.

Відповідно до тексту згаданого проекту закону, помічники-консультанти народних депутатів України, а також депутати місцевих рад позбавляються права доступу до установ виконання покарань. Також виключається й положення про можливість такого доступу для громадських рад при кримінально-виконавчій службі, метою роботи яких був саме моніторинг установ виконання покарань представниками громадського сектору на території певного регіону.

Показово, що перелік осіб, який залишиться у статті після змін, є дуже коротким. У нього входять представники органів державної влади, які практично завжди стоять на боці системи, та високопосадовці, що не будуть систематично відвідувати установи виконання покарань (наприклад, Президент України). Щодо можливості відвідувати колонії представникам Уповноваженого, то на це має право сам Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його регіональні представники (не більше двох у кожній області). Цього явно недостатньо для моніторингу ситуації.

У пояснювальній записці до законопроекту вказується, що таке обмеження вводиться через отримання посвідчень помічників-консультантів депутатів особами з “кримінальним минулим” та особами, які діють “в приватних інтересах окремих осіб”. Хоча, безсумнівно, такі випадки і могли мати місце, однак вони скоріше були виключеннями із правил. Доцільніше було б змінити вимоги до помічників-консультантів, вказавши, що вони не мають бути судимими на момент отримання посвідчення. Це було б найбільш ефективним вирішенням проблеми, адже крім доступу до колоній, помічники народних депутатів України мають ще ряд прав, які, можливо (в деяких випадках), вони реалізують в “інтересах приватних осіб”.

Тому ми сумніваємося, що зміни до Статті 24 КВК України змінюються з метою захисту суспільних прав. Навпаки, це робиться з метою:

1) Унеможливлення доступу громадського сектору до УВП;

2) Запобігання фіксуванню та висвітленню порушень прав засуджених журналістами;

3) Запобігання поданню скарг до національних інстанцій та ЄСПЛ щодо неналежних умов тримання під вартою, неналежного лікування, катування чи жорстокого поводження.

Пенітенціарна система України знову стає закритою. І закривають її – наші любі депутати.


Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»

 Поділитися