До 75-их роковин депортації кримських татар

18 травня 1944 року в досвітніх сутінках здійснився ще один злочин комунізму — почалася масова депортація кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини. 15 хвилин на збори, і десятки тисяч людей похилого віку і дітей почали шлях до великої національної трагедії — загибелі половини кримськотатарської нації.

Роки поневірянь і нелюдських умов існування не зуміли зломити волю маленького, але мужнього народу. Незважаючи на безмежну жорстокість режиму, арешти і переслідування, кримськотатарський народ створив всенародний рух за повернення. Однак рідний Крим не поспішав відкрити обіймів корінному народу, а тих, хто наважився репатріюватися — депортували, руйнували будинки, засуджували до довгих років ув'язнення.
Тільки після розвалу СРСР і відновлення української незалежності кримська репатріація відбулася. Повернення не було легким, але тим не менше кримськотатарське відродження почалося: розквітало підприємництво, ремесла, національні організації, незалежна преса, радіо і телебачення. Все це було перекреслено вторгненням російських окупантів напередодні 70-ти річчя депортації. Окупанти принесли з собою репресії, закриття незалежної преси і телебачення без суду, викрадення і вбивства, незаконні індивідуальні депортації і примус до еміграції. Іншими словами, російські окупанти принесли до Криму на своїх багнетах несвободу і традиційну політику примусової русифікації.

Сьогодні, в день 75-тиріччя депортації, кримським татарам доводиться протистояти російської авторитарної машині, але я вірю, що кримський народ переможе, а російським окупантам рано чи пізно доведеться залишити і Крим й інші незаконно захоплені території.

Andrew P. Grigorenko 
President of General Petro Grigorenko Foundation