MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Дефіцит юридичних аргументів: про рішення КСУ відносно конституційності Указу Президента щодо розпуску парламенту

07.07.2019   
Євген Захаров
КСУ лякливо ухилився від розгляду питання по суті, не став наводити юридичні аргументи, навіть оцінювати наявні правові позиції за чи проти конституційності.

20 червня КСУ 11 голосами проти 5 ухвалив рішення щодо конституційності Указу Президента про розпуск парламенту та призначення позачергових парламентських виборів 21 липня. Це рішення відверто розчаровує, оскільки КСУ лякливо ухилився від розгляду питання по суті, не став наводити юридичні аргументи, навіть оцінювати наявні правові позиції за чи проти конституційності. На початку червня було оприлюднене amicus curies від Центру політико-правових реформ та Харківської правозахисної групи. У першому документі (автори – Ігор Коліушко, Юлія Кириченко, Богдан Бондаренко) стверджувалось, що коаліція у Верховній Раді України може з різних причин змінювати свою чисельність, припиняти чи відновлювати свою діяльність, створюватися наново чи в новій конфігурації – усе це дозволяє стаття 83 Конституції України. Факт припинення діяльності коаліції був зафіксований парламентом 17 травня після заяви «Народного фронту» про вихід з коаліції, і це був перший юридично значущий документ про відсутність коаліції. За Конституцією протягом місяця депутати мали сформувати нову парламентську більшість. Якби їм це не вдалося, тільки після 17 червня Президент міг розпустити парламент, отже, указ неконституційний.

У другому документі, підготовленому конституційним експертом ХПГ Всеволодом Речицьким, доводилося, що коаліція діє лише доти, доки активно шукає кандидатів до складу уряду й гарантовано голосує «за» їх призначення. За межами здійснення цієї функції «діяльності коаліції» – в конституційному сенсі даного поняття – просто не існує. Отже, якщо в Україні протягом місяця (двох місяців – у випадку формування уряду в цілому) зберігається незаповненою вакантна посада хоча б одного з членів уряду, є всі необхідні підстави вважати, що коаліція депутатських фракцій припинила свою діяльність. Через місяць після встановлення даного юридичного факту діяльність Верховної Ради України може бути достроково припинена Президентом. Тому навіть відсутність двох затверджених міністрів – охорони здоров’я й аграрної політики та продовольства – достатня підстава для розпуску парламенту.   

КСУ констатував відсутність правового регулювання процедури припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у парламенті. Внаслідок цього виник «конституційний конфлікт» між Президентом та Верховною Радою України щодо підстав дострокового припинення повноважень, який немає правового вирішення, оскільки як Конституція, так і Регламент Верховної Ради не передбачають порядку припинення діяльності коаліції депутатських фракцій. На думку КСУ, розв’язання цього конфлікту народом, який є єдиним джерелом влади, шляхом проведення позачергових виборів до парламенту відповідає вимогам частини другої статті 5 Конституції України.

24 червня на круглому столі «Український конституціоналізм у сучасному вимірі» в Харкові суддя КСУ Віктор Колісник сказав, що голоси суддів розподілилися навпіл, і тільки після того, як судді звернулися до аргументації Речицького, КСУ зміг визнати указ конституційним. Як висловився Колісник, судді «знайшли той надійний рятувальний круг, за який можна було вхопитися».

Проте ця аргументація залишилася за лаштунками. Втім, не треба дивуватися, якщо згадати спосіб, за яким формують рішення конституційні судді. Вони голосують кожен абзац, і якщо не набирається більшість, абзац просто видаляють з тексту! Це, безперечно, погіршує якість аргументації і може зламати внутрішню логіку рішення. Тепер зрозуміло, чому тексти рішень КСУ іноді алогічні. Куди краще було б обговорити та прийняти правову позицію, а потім доручити кому-небудь з тих, хто її підтримує, скласти проект рішення. Якщо ж хтось з суддів незгодний з окремими пунктами, то готувати concurring opinion, у якому викласти свою незгоду.

Автор вдячний Всеволоду Речицькому та Дмитру Вовку за цінні поради.

 Поділитися