MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Дотиснути педаль капіталізму «до поліка» (лист директору ХПГ)

30.04.2020   
Всеволод Речицький
Соціалізм вмирає повільно і, схоже, не зможе померти, поки не доведе свої примітивно раціональні принципи до абсурду. Як бачиш, у банального небажання уряду відпускати «заробітчан» є майже філософські засади.

Дорогий Євгене,

пройшло майже три десятиліття, як ми з тобою «професійно» пишемо на ці теми, а бажання влади трактувати населення як мешканців зоопарку з ручними тваринами залишається майже на тому ж рівні, як це було на початку української незалежності. Влада боїться ринку й індивідуалізму, якого будь-який ринок жадає і яким фактично живе. Ось право на землю, наприклад. Це ж природне, органічне право, при чому тут референдум, чому більшість «чужих» для мене людей має вирішувати долю володіння-не-володіння землею окремими індивідами (так само мною). Америка запрошувала З УСЬОГО СВІТУ знедолених людей, щоб роздати їм землю. Ми ж вчиняємо щось зовсім до цього протилежне. Але хочемо при цьому жити як в США (!). Якщо земля від природи або від Бога, то до чого тут демократія? Землю свого часу відібрали у людей (так само монастирів і церков) за ленінським декретом «Про землю», але ж ми покінчили з Володимиром Ульяновим. Те саме у нас – з виїздом людей на роботу закордон. За кордоном ринки цінують індивідів більше і вони тягнуться туди, де їх цінують більше. Перевірка «самоцінності» – звичайно через розмір зарплати. Прагматично, але водночас гранично чесно. Але ось парадокс, і ось весь наш «ПРОГРЕС». Якщо раніше талановитих «нероб» (Бродський) висилали за кордон, то тепер туди не хочуть пускати організованих і працьовитих.

Соціалізм вмирає повільно і, схоже, не зможе померти, поки не доведе свої примітивно раціональні принципи до абсурду. Як бачиш, у банального небажання уряду відпускати «заробітчан» є майже філософські засади. Але всі ці засади – від глибоко укоріненого соціалістичного страху. Я думаю, що у Володимира Зеленського та його команди є лише один вихід: дотиснути педаль капіталізму «до поліка», як кажуть водії. Інакше це буде українська версія ще одного горбачовського фіаско. Україна «без олігархів, корупціонерів, медицини і штанів». Може й розпадеться.

 Поділитися