Go digital в епоху карантину
Електронний суд, онлайн-уроки, чати замість робочих зустрічей: карантин, можливо, посприяє створенню більш раціонального світу, адже вже відкрив людству очі на речі, переваги яких раніше були не такими очевидними.
Безумовно, вимушені карантинні обмеження створюють безліч незручностей і зупиняють або значно гальмують цілі індустрії, не згадуючи вже про загострення наявних проблем із правами людини та зловживанням державою своїми повноваженнями. Змушений, проте, констатувати, що мій спосіб життя не зазнав критичних змін, і схилити голову на знак пошани за це передусім варто перед технічними досягненнями людства та винахідливими підприємцями, які вміло використовують ці досягнення, інтегруючи їх у ринкові відносини між людьми.
Здається, ми не такі вже й безпорадні перед необхідністю весь час сидіти вдома. Невидима рука ринку змусила мережі супермаркетів поспіхом впроваджувати можливість замовляти онлайн (ринок сервісів доставки їжі за збігом обставин почав розвиватись в Україні акурат перед кризою Covid-19), а багато компаній, переконаний, зараз дивуються через те, що листування та відеозустрічі можуть бути більш ефективними за контакт віч-на-віч, водночас не вимагаючи часу та інших ресурсів для пересування містом, підготовки приміщень та самого себе (адже люди щодня втрачають добрі пів години, а то й більше, щоб привести свій вигляд до ладу та обрати відповідний одяг). Не здивуюсь, якщо незабаром з’являться (або вдосконаляться існуючі) інструменти, які зачісуватимуть ваше волосся, прибиратимуть щетину та одягатимуть у діловитий костюм під час відеодзвінка. Технології доповненої реальності вже зараз це дозволяють, проте до цього застосовувались переважно лише для химерних масок у режимі селфі на смартфонах.
Те, про що багато років тому я говорив зі шкільним учителем програмування — уроки через відеозв’язок — зараз, спотикаючись, намагаються втілити в реальність школи та університети. Хоча у випадку з більшістю українських вишів очна відсутність навчання просто стала дистанційною відсутністю навчання, що, погодьтеся, хоч і крок уперед, але викладачі, які вимагають від студентів надсилати їм фотографії написаних від руки завдань (часто це просто суцільний текст), — знаєте, світила науково-фантастичної літератури дещо по-іншому описували майбутнє людства. Насправді ж технологічні компанії вже давно розробили чимало різноманітних (і часто безкоштовних) рішень для навчання (лише «корпорація добра» Google має принаймні з десяток), які до цього припадали пилом у коморах Кремнієвої долини. Зате тепер я побачив, що викладачі мого Політеху таки знають про існування електронної пошти (хоча щодо деяких із них я досі не впевнений; здається, їх уже замінили штучним інтелектом і саме він надсилає листи від їхнього імені).
Виявилося, що суди теж можуть працювати дистанційно, хоч помічниця судді телефоном ледь не вмовляла мене з'явитись на засіданні фізично. Депутати навіть для чогось внесли зміни в процесуальні кодекси, хоча наявні норми й так дозволяли брати участь у засіданні через відеоконференцію. Але тепер дозволяють двічі. Процесуальні документи, між іншим, і до карантину можна було подавати онлайн. Більше того, використання електронного кабінету суду дає індульгенцію на надсилання копій документів іншим учасникам справи поштою. Кабінет почав працювати рік тому. Точно оцінити його популярність серед учасників судових справ, як і сказати, наскільки зросла вона після введення карантину, — ми поки не можемо, адже запит до Державної судової адміністрації двадцятий день чекає на відповідь. Проте за суб’єктивними спостереженнями, мало хто здогадується про існування цього кабінету.
Колишній Міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет пропонує піти далі в питаннях електронного правосуддя та призначати для слухання справи не суддю безпосередньо суду, до якого подали заяву, а випадково обирати будь-якого суддю з будь-якого суду в країні, і навіть не розголошувати його ім'я сторонам у справі.
«Що якщо зробити авторозподіл справ не в межах регіону, а в межах усієї України? — розмірковує ексміністр у своєму Телеграмі. — Щоб справа зі, скажімо, Херсона, заслуховувалась у Тернополі?»
Можливо такого роду диверсифікація й справді зробить Феміду більш сліпою, але пропоную почати з обладнання судів вузьконаправленими мікрофонами та повноцінними відеокамерами замість камер відеоспостереження, які використовуються зараз. Так у сторін хоча б не буде сумніву, чи правильно вони розчули рішення суду.
Позавчора карантинну інновацію впровадив і Нацбанк: тепер рахунок в українському банку можна відкрити, не приходячи до відділення.
Водійське посвідчення, студентський квиток та біометричний паспорт, які тепер доступні в застосунку «Дія», — ще один мікроапґрейд держави, навіть незважаючи на сумнівну вимогу постанови Кабміну завжди носити із собою документи протягом карантину.
Ще один атрибут сучасного світу — райдшерингові сервіси на кшталт BlaBlaCar, які зараз перетворилися на чи не єдиний спосіб пересування між містами. Хоча й доводиться миритися з підвищеними цінами (закономірна реакція ринку), а подекуди трапляються водії, які готові забити автівку людьми по саму зав’язку, аби лише підзаробити. Особливо дотепним є прохання від подібних водіїв до пасажирів бути в масках.
Війни, пандемії та інші кризові ситуації, окрім очевидних недоліків, мають перевагу, яка полягає у створенні стимулів. І якщо цим бенефітом уміло скористатися, урешті ми отримаємо більш ефективне публічне адміністрування, більш розвинені ринки послуг та загалом більш стійкий та адаптивний світ.