ПЦ «Меморіял» визнав українців Бессарабова і Дудку політв’язнями

Справу севастопольців Олексія Бессарабова та Володимира Дудки, засуджених за обвинуваченням у підготовці диверсій на завдання військової розвідки України, – сфабриковано, а свідчення отримані під тортурами. «Меморіял» визнав чоловіків політв’язнями – про це йдеться у публікації на сайті організації, українську версію якої наводимо нижче.

Олексій Бессарабов і Володимир Дудка (фото: krymr.org)

Правозахисний центр «Меморіял» вважає Олексія Бессарабова та Володимира Дудку політичними в’язнями згідно з міжнародним путівником із визначення цього поняття. Ми вважаємо, що кримінальне переслідування здійснено за ознаками належності до певної професії (офіцери військово-морських сил України у відставці), наявности сталого зв’язку з Україною, засноване на тортурах і фальсифікації доказів злочину за відсутности його події, у порушення прав на захист і справедливий судовий розгляд. ПЦ «Меморіал» закликає негайно звільнити Бессарабова і Дудку.

Хто такі Володимир Дудка та Олексій Бессарабов

Журналіст Олексій Бессарабов та інженер МНС Росії Володимир Дудка – жителі Севастополя, колишні офіцери військово-морських сил України, які пішли у відставку за кілька років до анексії Росією Криму.

9 листопада 2016 року їх затримали співробітники ФСБ. Обох звинуватили в підготовці диверсій у Севастополі на завдання України.

4 квітня 2019 року Севастопольський міський суд засудив Бессарабова і Дудку до 14 років колонії суворого режиму і штрафів у 300 тис. і 350 тис. рублів відповідно за ч. 1 ст. 30, п. «а» ч. 2 ст. 281 (готування до диверсії у складі організованої групи) і ч. 3. ст. 222.1 (незаконне зберігання саморобних вибухових пристроїв у складі організованої групи) КК РФ.

У чому їх обвинувачують

За версією ФСБ, Бессарабов і Дудка готувалися під керівництвом військової розвідки України підірвати об’єкти передачі радіотелевізійних сигналів і склади пального Чорноморського флоту РФ у Севастополі.

Чому ПЦ «Меморіал» вважає Бессарабова і Дудку політв’язнями

Понад тиждень після затримання обвинувачених ховали від рідних і адвокатів.

Пізніше вони детально розповіли, що в цей час співробітники ФСБ катували їх електричним струмом і змусили на камеру дати свідчення.

Російські центральні телеканали використовували нарізку «відеозізнань» як доказ злочинів «київської хунти». Від обвинувачень у багатьох таких справах у Криму, що супроводжувалися такими ж відеозізнаннями, ФСБ доводилося згодом відмовлятися, тому розглядати їх як підтвердження провини засуджених неможливо.

На наш погляд, ФСБ не надав вагомих доказів злочину. Так, на «знайдених» у схованці вибухових пристроях немає біологічних слідів обвинувачених.

Попри те, що за Бессарабовим і Дудкою вели зовнішнє спостереження з відеозаписом, а телефони прослуховували, їх не змогли «зловити на гарячому». У справі немає ні відео-, ні аудіозаписів, які хоча би побічно підтверджували підготовку диверсій.

Як доказ наведене листування в месенджері «Вайбер», проте є переконливі підстави вважати, що воно сфабриковане, а спеціяльні телефони, за допомогою яких її нібито вели, підкинуті.

Ми вважаємо, що справу Дудки і Бессарабова сфабрикувала російська влада з пропагандистською метою у рамках тривалої кампанії створення образу ворога з України та її громадян.

Визнання людей політв’язнями не означає ні згоди ПЦ «Меморіал» з їхніми поглядами і висловлюваннями, ні схвалення їхніх висловлювань або дій.