MENU

Подібні статті

Заява Amnesty International – позиція ініціативи «Трибунал для Путіна»Моніторинговий візит до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)»Моніторинговий візит до ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)»«… Ніч, мороз -22, сніг, а нас поставили на коліна, і всіх дуже сильно побили…»«На багатоповерхівку з людьми скинули авіабомбу» «Лежав, промовляючи назви українських міст» – дайджест російських протестівThe application practice of Article 391 of the Criminal Code of Ukraine proves that this Article should be canceledЧеловек, который пешком вывел 117 человек из Мариуполя: «Друзья называют меня Моисеем» Практика застосування статті 391 Кримінального кодексу України доводить, що ця стаття має бути скасованаЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаПекельна байдужість, або смертельний вирокХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 23 липня 2022 року «Взял документы, долго смотрел на слово “Украина”». Мариуполька рассказывает о “фильтрации” в БезымянномУ рф 92 українським військовим висунули обвинувачення, що базується на дезінформації, – Amnesty InternationalHuman Rights Watch: Російські військові перетворили окуповані території на прірву страху та дикого беззаконня«Робили інформаційні листівки та розвозили по бомбосховищах» – маріупольський журналіст Максим ГрабовськийУзнать о беременности 24.02 в Мариуполе. Продолжение истории врача в бомбоубежище Mock executions used to fabricate Russia"s revenge ‘trial’ of Crimean Tatar leader Nariman Dzhelyal Стерилизовать шприцы водкой и обнаружить осколки в спине. Как это — быть врачом в бомбоубежище?На заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводу

Перша перемога адвоката ХПГ у справі відомої правозахисниці

16.06.2020
ХПГ-інформ

Сьогодні стало відомо про першу перемогу у справі Олени Глушко проти Посольства України в РФ та Державної міграційної служби України (на стороні Посольства). Інтереси заявниці представляв адвокат ХПГ - Олексій Скорбач

Нагадаємо, що відому правозахисницю та громадську активістку з Москви, яка стала громадянкою України, наше посольство в Росії у 2017 році неочікувано для всіх і, в першу чергу для самої Олени, позбавило її громадянства (більш детально у статі «Українське посольство проти української правозахисниці» від 12.12.2018 року. http://khpg.org/ru/index.php?id=1544606984).

У Росії Олена була відома своєю яскравою проукраїнською позицією та участю у багатьох опозиційних мітингах та акціях на підтримку політв’язнів, виступала проти російської агресії та анексії Криму.

21 липня 2017 року у Глушко О., був відібраний паспорт через скасування громадянства УкраїниНа підтримку Олени одразу стали громадські та правозахисні організації України (яким вдячний захист) – Харківська правозахисна група, Center for Civil Liberties / Центр Громадянських Свобод, ZMINA. Центр прав людини, Медійна ініціатива за права людини, Дом вільної Росії.

Всі організації та правозахисники, висловили на своїх сторінках та сайтах , як мінімум, здивування та намагалися вплинути на рішення посольства через звернення до Міністерства закордонних справ України.

Заклики правозахисників у нашій країні давно нічого не вартують і тому прийшлося йти до суду, як завжди – Окружного адміністративного суду в м. Києві. Цей суд настільки неординарний у прийнятті своїх рішень, що окрім посилок на законодавство, завжди необхідно помолитися та покаятися, про всяк випадок.

27 грудня 2018 року було відкрито провадження проти Посольства України в Російській Федерації та Державної міграційної служби України (справа № 640/21461/18). Суд витребував документи, на підставі яких Олену позбавили громадянства України і захист не дуже здивувався, коли побачив, що таких документів майже немає, а процедура позбавлення громадянства не мала нічого спільного із законом.

У процесі неприємно вразила позиція Державної міграційної служби України, яка до Олени мала більше претензій ніж власне Міністерство закордонних справ. Декілька сторінок відзиву до суду були усіяні постійними закликами до скасування громадянства України. Хоча саме у цьому процесі, думка міграційної служби ні кого не цікавила, а запитали лише із ввічливості.

Півтори роки тиші у письмовому провадженні навіювали не дуже приємні думки щодо позиції суду, тим паче, що перші дні були дуже активні у зборах додаткових аргументів та документів з усіх сторін. Сторона захисту не встигала вивчати усі «перли» центральних органів державної влади України.

09 червня 2020 року головуюча суддя Кузьменко А.І. частково задовільнила позовні вимоги Глушко Олени і скасувала рішення Посольства України в Російській Федерації, оскільки Посольством не доведено правомірність свого рішення про скасування громадянства

Суд не поновив громадянство Олені (інша вимога), оскільки «на думку суду, скасування рішення Посольства України в Російській Федерації від 27 квітня 2017 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України …. від 21 квітня 2015 року має правовим наслідком поновлення громадянства України … та є належним способом захисту прав позивача, а тому позов в частині зобов’язання відповідача поновити громадянство України … задоволенню не підлягає».

Ну тут, як то кажуть – два юристи чотири думки. Якщо суд вважає саме так, то хто ми такі щоби спорити.
Наприкінці хочеться привітати Олену з перемогою та окремо зауважити, що вона ледь не єдина у країні, хто може впевнено та щиро сказати – я за нього не голосувала (адже була позбавлена громадянства саме у цей час і не мала паспорту).

Якщо Міністерство закордонних справ або Державна міграційна служба України напишуть апеляції – то далі буде. Але сьогодні святкуємо невелику перемогу.

 Поділитися