MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Злочини на ґрунті ненависті: треба боротися, бо страшно

17.06.2020   
Ірина Скачко
Молоду трансгендерну жінку наприкінці квітня жорстоко побили в Харкові. Її фото зі зламаним носом потрапило у стрічки новин лише за місяць після пригоди, коли дівчина зрозуміла, що дієвих заходів поліція вживати не стане, і звернулася до правозахисників.

–  На мене нападають щороку. Це вже п’ята моя заява до поліції, попередні ніякого результату не мали, закінчувалися нічим, – розповідає Ангеліна. 

Вона – молода трансгендерна жінка, яку наприкінці квітня жорстоко побили в Харкові. Її фото зі зламаним носом потрапило у стрічки новин лише за місяць після пригоди, коли дівчина зрозуміла, що й цього разу дієвих заходів поліція вживати не стане, тому звернулася до правозахисників.  

Тоді, квітневого вечора, біля сигаретного кіоску до неї підійшли троє чоловіків. Обізвалися: «Дєвушка, у вас джинси подерті...» Коли Ангеліна відповіла, молодики зрозуміли, що перед ними трансгендер, почали ображати, плюватися, штовхати, а один із них сильно вдарив. Втекли нападники, коли Ангеліна викликала поліцію. 

З переломом носу Ангеліну швидка відвезла до лікарні. Спочатку правоохоронці  просто «загубили» її заяву – потім пояснили, що заплуталися у статі постраждалої людини. Знайшли, тільки коли втрутилися правозахисники. Кримінальне провадження відкрили за статтею 125 «Умисне легке тілесне ушкодження». І жодної згадки про те, що вчинено злочин на ґрунті ненависті. 

Таке трапляється вже не вперше. Різноманітні «добрі люди» перестрівали Ангеліну біля під’їзду, погрожували зрізати волосся, прискіпувалися на автобусній зупинці, глузували на роботі. І били. 

–  Три роки тому, на день прикордонника, нетверезий чоловік, мабуть, прикордонник, ледь мене не вдарив. Я втекла від нього в магазин. Що це, як не ненависть? Про все це було написано в заяві до поліції. Були відеокамери магазину, все можна було побачити. Справу не розслідували,– каже Ангеліна. – Закон про злочини на ґрунті ненависті не працює. За жодною моєю заявою не було відкрито справу за статтею про ненависть. Коли на мене вкотре напали, коли я подала п’яту заяву до поліції, зрозуміла, що тепер вже треба боротися. Бо страшно.

За визначенням ОБСЄ, злочинами на ґрунті ненависті вважають ті злочини, причиною яких стала нетерпимість щодо певних груп у суспільстві: «Злочини на ґрунті ненависті мають два складові елементи:

  • відповідна дія є злочином згідно з Кримінальним кодексом; 

  • злочин був умотивований певним упередженням».

Згідно з Кримінальним кодексом України злочин, скоєний через упередження, може передбачати більш суворе покарання. Про це йдеться, зокрема, у статті 67 («Обставини, які обтяжують покарання»), статті 115 («Умисне вбивство»), 129 («Погроза вбивством») та інших. Крім того, від злочинів, скоєних на ґрунті ненависті, українців має захищати стаття 161 КК «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками». 

Минулого року за цією статтею на розгляді в судах перебувало лише дев’ять справ, на кінець року було засуджено чотири особи. На жаль, ці цифри не вказують на високий рівень толерантності нашого суспільства. Справа в тому, що провадження за 161 статтею у поліції відкривають дуже рідко, до суду такі справи майже не доходять.

Крім того, у цій статті ані ґендер, ані сексуальна орієнтація не згадуються, а «сором’язливо» ховаються за відкритою категорією «інші ознаки». Хоча за даними Бюро з питань демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ серед тих, хто найбільше потерпає від злочинів на ґрунті ненависті, – геї, лесбійки, бісексуальні та трансґендерні люди.

2017 року Європейська комісія проти расизму та нетерпимості вказала українському уряду на необхідність криміналізації злочинів ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Минуло три роки, Комісія дійшла висновку, що Україна не виконала ці рекомендації. «Покарання за розпалювання ненависті чи насильства, мотивованого гомо/трансфобією не відбувається, – йдеться в повідомденні на сайті Офісу Ради Європи в Україні. – Крім того, в обставинах, що обтяжують покарання, немає посилань на підстави сексуальної орієнтації та гендерної приналежності під обтяжуючими формами певних злочинів або у статті Кримінального кодексу. ЄКРН зазначає лише одну правку до Кримінального кодексу, яка набула чинності у 2019 році – включення підстав „сексуальної приналежності“. Хоча, включення ґендерного питання до числа обставин, що обтяжують покарання, вітається, але воно не поширюється на сексуальну орієнтацію чи ґендерну приналежність, а тому не відповідає рекомендації, зазначає ЄКРН. Це означає, що її рекомендація не була виконана». 

У Верховній Раді зареєстровано проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності). Він доповнює список обтяжуючих обставин при скоєнні деяких злочинів «мотивом нетерпимості до сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності особи». Втім, існує ще три альтернативні версії цього законопроекту. Дві з них очевидно просто покликані уникнути виразу «ґендерна ідентичність особи», або хоча б зменшити кількість згадувань про ґендер у Кримінальному Кодексі. А ось альтернативний законопроект №3316-1 за авторством депутата від Опозиційної платформи «За життя» Олега Волошина навіть називається альтернативно: «Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за публічні заклики та/або пропаганду відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти)». «Враховуючи наявні і потенційні загрози інституту сім’ї і сімейним цінностям в Україні пропонується внести відповідні зміни до Кримінального кодексу України з метою встановлення кримінальної відповідальності за публічні заклики та/або пропаганду відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти, а також віднести до кваліфікуючої ознаки, яка посилює кримінальну відповідальність, вчинення злочинів з мотивів нетерпимості до інституту сім’ї чи сімейних цінностей (аналогічно до вчинення злочинів з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості)», – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту. Тобто пропонується замість захисту уразливих груп суспільства від дискримінації, нетерпимості, насилля... переслідувати їх. Це було б смішно, коли б не відбивало настрої досить вагомої частини українського суспільства. Нещодавно, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звернулася до парламенту із закликом не ухвалювати законопроекти, спрямовані на впровадження гендерної ідеології в законодавство України. 

Віце-президентка Харківського жіночого об’єднання «Сфера» Анна Шаригіна проводила для Національної поліції тренінги з протидії дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. 

Анна Шаригіна


– Я викладала і для новачків, і для патрульних, які вже відпрацювали у поліції рік. – каже вона. – І вони розповідають: «Ми приносимо справу дільничому, а той питає   –  що це, мовляв за стаття? Дільничний несе справу слідчому, той каже, що нема такої статті. Слідчий передає справу прокурору, а він питає, як це він буде доводити?»Тобто проблема не в патрульній поліції точно. Треба працювати з прокурорами, суддями. Проблема 161-ї статті не в інтерпретації, проблема в механізмах того, як доводити, що був мотив ненависті.

У посібнику ОБСЄ «Розуміння поняття „злочини на ґрунті ненависті“» наведено неповний перелік показників упередження, а отже і мотиву ненависті. Ось деякі з них:  

  • сприйняття злочину його жертвою або свідком (Чи жертва або свідки вважають, що інцидент стався через наявність якогось упередження?)

  • коментарі, письмові заяви, використані жести або залишені написи (Чи підозрюваний зробив якісь коментарі чи заяви про спільноту, до якої належить жертва, або використав певні жести?) 

  • расові, етнічні, ґендерні та культурні відмінності (Чи підозрюваний і потерпілий відрізняються расовою, релігійною або етнічною/ національною приналежністю чи сексуальною орієнтацією?) тощо.

Втім, це лише рекомендації, якими могли б користуватися наші правоохоронці. У випадку нашої героїні, про це поки що не йдеться. 

Зараз права Ангеліни захищає адвокатка ХПГ Таміла Беспала. Вона планує ініціювати перекваліфікацію справи і довести, що було вчинено саме злочин на ґрунті ненависті. 

Таміла Беспала


– Судячи з того, що казали нападники, можна сміливо казати, що напад було скоєно через її трансгендерну ідентичність, – зазначила вона в ефірі програми «Тема дня» на Суспільному:UA. – Це однозначно 161 стаття, враховуючи обставини даної справи. Але тут є складність, яка полягає в доведенні умислу, як складової злочину… Але саме ця справа має перспективу.  

Фізичне насильство – крайній прояв ненависті. Із дискримінацією трансгендерні люди стикаються скрізь: шукаючи роботу, звертаючись до лікаря. 

– Я дуже довго не могла працевлаштуватися. Було кілька тисяч дзвінків за оголошеннями, кілька сотень співбесід… – про свою теперішню посаду Ангеліна розповідати не хоче, лише вказує, що місце праці не потребує серйозної освіти. – А в лікарні персонал до мене ставився добре. Єдине, що засмучувало, але я нічого не могла ні сказати, ні зробити – те, що мене поклали до чоловічої палати...


– Ось зараз їхати з роботи додому, а мені страшно, – зітхає вона. Ми спілкуємося з нею ввечері, вже сутеніє. Сьогодні для Ангеліни ризик бути побитою, наляканою, скривдженою тільки за те, що комусь не подобається її ґендерна ідентичність, –  дуже високий. Натомість шанси, що кривдники потім будуть покарані – вкрай низькі.

 Поділитися