Резюме Висновку спеціаліста (Amicus Curiae) з питань застосування та тлумачення практики Європейського суду з прав людини в кримінальному провадженні № 52017000000000361
ХПГ подає резюме Amicus Curiae, підготовленого двома українськими та двома польськими експертами, надісланого в Європейський суд для розгляду у справі про зняття імунітету з екс-нардепа Георгія Логвинського, який випливає з імунітету його дружини Ганни Юдківської, судді ЄСПЛ від України. Повний текст Amicus Curiae буде опублікований пізніше.
Вступ
Харківською правозахисною групою (ХПГ) та Регіональним центром з прав людини (РЦПЛ) за участю міжнародних експертів у галузі права, за запитом адвоката Логвинського Г. В. здійснено аналіз обставин кримінального провадження № 52017000000000361, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань 01.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, та підготовлено amicus curiae з питань тлумачення практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у даному провадженні.
Харківська правозахисна група звернулася із запитами до адвокатів підозрюваних у даному виконавчому провадженні для отримання матеріалів справи для повного і всебічного аналізу і одержала матеріали за запитами щодо надання даного експертного висновку, а також запити про залучення спеціалістів для підготовки висновків з питань застосування та тлумачення практики Європейського суду з прав людини у даному кримінальному провадженні.
Практика використання Amicus Curiae є досить поширеною у міжнародних судах, зокрема в ЄСПЛ, а відповідно до ч. 3 ст. 69 Закону України «Про Конституційний суд» з питань, винесених на розгляд Суду, до Сенату або Великої палати можуть подаватися письмові обґрунтовані юридичні висновки (amicus curiae).
Саме тому, а також з урахуванням ст. 71 Кримінального процесуального кодексу України, спеціалісти, що увійшли у міжнародну групу експертів, надали цей Висновок спеціаліста (amicus curiae) для подальшого використання при розслідуванні та судовому розгляді у кримінальному провадженні № 52017000000000361.
ХПГ та РЦПЛ було створено міжнародну групу експертів, до якої увійшли відомі спеціалісти у галузі прав людини та практики Європейського суду з прав людини, а саме:
Aнджей Жеплінскі (Польща), професор, зав. кафедри кримінології та кримінальної політики Варшавського університету, президент Конституційного трибуналу Республіки Польща 2010–1016 рр., автор та співавтор 19 законодавчих актів, серед яких: Конституція Республіки Польща (1993), Кодекс виконання штрафних санкцій (1986); Верховний Суд (1990), Національна рада судової влади (1990), Статут прав і свобод (1992); Права осіб, що належать до національних меншин (1995); Інститут національної пам’яті (1998), експерт ООН, РЄ та ОБСЄ у 1990–2007 рр., автор понад 300 наукових публікацій; член Гельсінського Комітету в Польщі, секретар правління Гельсінського фонду з прав людини (Варшава), Засновник правозахисних організацій Польська секція Міжнародної комісії юристів (1992), Центр моніторингу свободи преси (1996); нагороджений Лицарським хрестом Polonia Resitituta (1997); Командирським хрестом Великого князя Гедіміна (Литва, 2013 р.); Pro Ecclesia et Pontifice (Ватикан, 2015), Доктор h.c. Університету Оснабрюка (2016).
Андрій Косило (Польща), доцент кафедри кримінології та кримінальної політики Варшавського університету, адвокат, керуючий партнер Міжнародної адвокатської компанії Kosylo & Partners, член Міжнародної асоціації кримінального права / International Association of Penal Law (Франція), Експерт Європейської комісії у Проекті ЄС: “Support to Criminal Judicial Reforms in Uzbekistan” (2014); експерт у галузі практики Європейського суду з прав людини. Основні напрямки наукових досліджень: Судова практика ЄСПЛ щодо кари довічного позбавлення волі, Міжнародні стандарти права на захист в кримінальному провадженні, Судова реформа в Україні; автор багатьох наукових публікацій.
Роман Мартиновський, адвокат, Голова правління Української Фундації Правової Допомоги, співзасновник та експерт Регіонального центру прав людини, національний експерт з питань європейських антидискримінаційних стандартів, міжнародних механізмів захисту прав людини, практики Європейського Суду з прав людини, правосуддя перехідного періоду, захисту прав внутрішньо переміщених осіб та застосування норм міжнародного права прав людини в умовах збройного конфлікту, автор багатьох наукових, методичних та освітніх публікацій у галузі практики Європейського суду з прав людини, кримінального судочинства, міжнародного кримінального права, міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, зокрема навчального посібника «Загальні принципи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні конкретних справ» (2015 р.), редактор українського видання «Options for justice. А Handbook for designing accountability mechanisms for grave crimes (2019).
Геннадій Токарев, адвокат, один з творців системи надання безоплатної правової допомоги в Україні, національний експерт з цих питань та з питань міжнародних механізмів захисту прав людини, зокрема, практики ЄСПЛ, засновник та провідний експерт мережі надання правової допомоги споживачам наркотиків та хворим на ВІЛ/СНІД, з 2012 року керівник Центру стратегічних справ Харківської правозахисної групи, Центр веде щорічно приблизно 200 справ в національних судах та ЄСПЛ, Токаревим особисто та під його керівництвом було підготовлено альтернативні доповіді до 6 та 7 періодичної доповіді України Комітету ООН проти катувань про виконання Конвенції ООН проти катувань, 490 заяв до ЄСПЛ, жодна заява не відхилена Судом як неприйнятна, виграно 75 справ, 80 справ пройшли комунікацію і чекають на ухвалення рішення по суті, 335 справ чекають на комунікацію.
Георгієм Логвинським були поставлені наступні питання для аналізу:
1. Які підстави та критерії виробив ЄСПЛ у справах щодо невиконання судового рішення типу «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450, 15.10.2009), за наявності яких скарга особи до Суду проти держави буде прийнятною? В яких випадках за невиконання судового рішення несе відповідальність держава?
2. Чи втрачає заявник право на звернення до ЄСПЛ зі скаргою проти держави у зв’язку з невиконанням остаточного судового рішення національного суду боржником, за яким є суб’єкт, який на 25 % і більше перебуває у державній власності, через укладення договору відступлення права вимоги за таким судовим рішенням з іншою особою, за умови, що заміна сторони у справі за рішенням національного суду в судовому порядку не проводилася?
3. Чи є достатніми, відповідно до практики ЄСПЛ, наявні у матеріалах справи підстави звернення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до ЄСПЛ зі скаргою проти України? Чи можна вважати, що ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» було «штучно» створено підстави для звернення до Європейського Суду з прав людини?
4. Чи мав право Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ 22 липня 2015 року укладати декларацію про дружне врегулювання спору за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України з урахуванням норм національного та міжнародного права, чинних на той період, та чи можна стверджувати про наявність порушень у процедурі укладання дружнього врегулювання?
5. Чи є аудіоконтроль адвоката під час спілкування з клієнтом, ототожнення адвоката з клієнтом порушеннями права на захист, яке є складовою частиною права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 ЄКПЛ? Чи вбачаються такі порушення з матеріалів, наданих для аналізу?
Українськими експертами було проаналізовано всі п’ять питань, а польськими експертами – чотири, окрім питання (2), тому що дане питання вимагає глибинного дослідження українського національного законодавства.
Подаємо резюме відповідей на поставлені питання:
Відповідь на питання 1
У розумінні практики Суду, для того, щоб звернення до ЄСПЛ із заявою про порушення статті 6(1) Конвенції в контексті невиконання судового рішення, винесеного проти державного органу чи підприємства, мало перспективу бути задоволеним, достатньо:
– наявності остаточного рішення національного суду;
– наявності на момент прийняття рішення національним судом в статутному капіталі підприємства-боржника частки держави у 25 і більше відсотків.
Для подання скарги до ЄСПЛ попереднє звернення до виконавчої служби не є необхідним, якщо у справі наявні обидві вищезазначені умови.
Зазвичай Суд вважає тривалим невиконанням рішення строк не менше 14 місяців, але не можна виключити визнання ним порушення і за більш короткий строк з урахуванням обставин конкретної справи.
Відповідь на питання 2:
За Конвенцією держава відповідає за те, щоб остаточне судове рішення було виконано. Заявник не втрачає право на звернення до ЄСПЛ зі скаргою проти держави у зв’язку з невиконанням остаточного судового рішення національного суду у випадку укладення договору відступлення прав вимоги за таким судовим рішенням з іншою особою, якщо кредитора за рішенням національного суду не було змінено в судовому порядку. Оскільки у справі ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» така заміна не відбулася, Держава мала Конвенційне зобов’язання перед ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» забезпечити виконання цього рішення, і товариство залишалося «жертвою» у розумінні статті 34 Конвенції щодо його невиконання.
Відповідь на питання 3:
Відповідно до пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» достатніми підставами для звернення, визначеними практикою ЄСПЛ, є:
а) наявність остаточного судового рішення;
б) невиконання такого рішення;
с) тривалість невиконання на момент звернення більше «розумного строку» (не менше 14 місяців).
Штучними можна назвати підстави, лише якщо вони ґрунтуються на неправдивих фактах та інформації, на підтвердження якої надаються фальшиві докази. В матеріалах справи немає даних, що інформація, надана Суду в заяві ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» не відповідала дійсності.
Питання, чи дає ситуація, описана і доведена заявником, підстави для встановлення порушення прав за Конвенцією, не може розглядатися в термінах «штучних підстав». Навіть якщо Суд визнає, що заява не дає підстав для визнання порушення або неприйнятна через невідповідність певним критеріям, може йти мова лише про необґрунтованість заяви, а не про наявність штучних підстав. Інакше довелось би визнати, що 98 % заяв до ЄСПЛ були подані на «штучних» підставах, не кажучи вже про мільйони позовів до національних судів, що залишилися без задоволення.
У цьому випадку підстави звернення до ЄСПЛ не лише не були «штучними», а навпаки, на момент звернення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до ЄСПЛ були наявні всі необхідні і достатні підстави для такого звернення, визначені практикою ЄСПЛ, у тому числі, пілотним рішенням у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»:
а) наявність остаточного судового рішення Господарського суду м. Києва проти державного (в розумінні Конвенції) підприємства АЕК «Київенерго»;
б) невиконання даного рішення;
с) тривалість невиконання на момент звернення більше «розумного строку» (а саме понад чотири роки).
Визначення цих підстав як «штучних» є юридично необґрунтованим.
Посилання на штучність підстав для звернення ТОВ «Золотий мандарин Ойл» до ЄСПЛ базуються на помилковому тлумаченні вимог Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини щодо проблематики невиконань судових рішень. Вивчені матеріали справи свідчать про те, що товариство мало всі підстави для звернення до цієї міжнародної судової установи та Держава мала конвенційний обов’язок перед ТОВ «Золотий мандарин Ойл» щодо обов’язкового виконання судового рішення.
Відповідь на питання 4:
Виходячи із обставин справи, на підставі положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Регламенту ЄСПЛ та Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Уповноважений мав право пропонувати укладення угоди про дружнє врегулювання спору у справі «ТОВ «Золотий мандарин ОЙЛ» проти України» та підписувати її. Порушень чинних нормативно-правових актів чи вимог Конвенції або практики ЄСПЛ під час укладання цього дружнього врегулювання з матеріалів справи не вбачається.
Відповідь на питання 5:
Перехоплення розмов адвокат-клієнт та залучення адвокатів до оперативно-розшукових заходів, що призвело до розкриття таємниці спілкування адвоката з клієнтом, беззаперечно, становлять порушення права на захист, гарантованого статтею 6(3)(с) Конвенції. Таке перехоплення, крім того, становить порушення статті 8 Конвенції, адже не базується на законі, що може призвести також до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6(1) Конвенції.