Заява нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич

Вже не залишилося нікого з моїх друзів-однодумців у Президії Координаційної Ради. Усі або в тюрмі, або викинуті закордон. Сьогодні взяли, останнім, Максима Знака.

Спершу в нас украли країну, викрадають кращих з нас. Але замість вирваних з наших лав прийдуть сотні інших. Повстала не Координаційна рада. Повстала країна. Я хочу повторити те, що кажу завжди. Ми не готували переворот. Ми хотіли не допустити розколу в нашій країні. Ми хотіли, щоб у суспільстві розпочався діалог. Лукашенко каже, що не буде розмовляти з вулицею, а вулиця – це сотні тисяч людей, які щонеділі і щодня виходять на вулицю. Це не вулиця. Це народ.

Люди виходять на вулицю зі своїми маленькими дітьми, бо вони вірять, що вони переможуть.

Ще я хочу звернутися до російської інтелігенції, назвемо це так за старим звичаєм. Чому ви мовчите? Ми чуємо тільки рідкісні голоси на підтримку. Чому ви мовчите, коли бачите, як розтоптують маленький, гордий народ? Ми все ще ваші брати.

А своєму народові я хочу сказати, що я люблю його. Я пишаюся ним.

Ось знову хтось невідомий дзвонить у двері…

Оригінал на сайті Білоруського ПЕН-центру