Держава допомогла отримати житло лише одному відсотку з полутора мільйонів ВПО – Омбудсман

Потребують такої допомоги 70% переселенців. В Офісі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини презентували спеціальну доповідь «Реалізація права внутрішньо переміщених осіб на житло».

Як зазначила Омбудсман Людмила Денісова, за весь час від початку війни на Сході України ні на загальнодержавному, ні на місцевому рівні так і не впроваджено середньо- та довгострокових рішень, необхідних для розв’язання житлових проблем, з якими зіткнулися жертви конфлікту. Близько 60% ВПО живуть в орендованому житлі, при цьому щонайменше 27% з них зазначають, що ризикують бути виселеними.

– На державному рівні досі немає офіційних даних щодо потреб ВПО у житлі. Відсутня інформація щодо кількості ВПО, яким житло було надано за підтримки держави або органів місцевого самоврядування. За приблизними оцінками, за державної підтримки житло отримали близько 1% ВПО. В той же час, за оцінками міжнародних організацій, забезпечення житлом потребують майже 70%  ВПО, – заявила  Людмила Денісова.

Близько двох відсотків переміщених осіб – це приблизно сім тисяч переселенців – досі мешкають у сформованих ще в 2014–2015 роках місцях компактного проживання різного типу. Частина цих приміщень є приватною власністю, розповіла Омбудсмен. Це бази відпочинку, санаторії тощо. Через відсутність механізму державної компенсації за використання таких приміщень між власниками та ВПО не припиняються конфлікти, тому що потрібно платити.

У спецдоповіді як приклад наводиться історія з пансіонатом «Джерело Пущі-Водиці», в якому конфлікт триває з 2014 року. Пансіонат перебуває в аварійному стані, його мешканцям, що тимчасово отримали притулок у цьому закладі, було запропоновано житло в гуртожитках, але кілька родин відмовляються залишити пансіонат.

Невирішеним залишається питання утримання та реконструкції транзитних містечок модульного типу, збудованих у Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях ще в 2015 році за підтримки уряду Німеччини. В таких містечках наразі мешкають близько чотирьох тисяч осіб.

– Термін використання цих мобільних будинків не більше ніж три роки, але вони ще знаходяться в цих місцях тимчасового перебування, які для них стали житлом постійного перебування, – зауважила Омбудсман. 

Свого часу уряд запровадив державну програму «Доступне житло», яка передбачає відшкодування державою 50% вартості будівництва або придбання житла.

Станом на 1 травня 2020 року кількість зареєстрованих заяв для отримання державної підтримки за цією програмою становило близько 16 тисяч. З них більше 10 тисяч – це саме ВПО. Втім, навіть половина вартості житла для багатьох родин є непідйомною. Саме через це багато переселенців навіть не намагаються взяти участь у програмі. А деякі подають заяви про участь, отримують позитивне рішення, але через відсутність коштів так і не наважуються на придбання житла.

Крім того, критерії надання такої допомоги досить дивні. Деякі з них порушують права переселенців на вільний вибір місця проживання. 

– За цією програмою ВПО можуть отримати державну підтримку для придбання житла лише в регіоні їх фактичного проживання і це житло має бути обов’язково в новобудовах, що обмежує право цих громадян на свободу пересування, – вказала Денісова. – До того ж, не в усіх регіонах є такі новобудови.

За весь час існування цієї програми державну підтримку отримала тільки 901 особа з числа внутрішньо переміщених осіб. Втім, у проєкті бюджету на наступний рік фінансування цієї програми не передбачено. На регіональному рівні програм, метою яких є забезпечення житлом саме ВПО, майже немає.

Як ми повідомляли, за даними Міністерства соціальної політики України, у липні 2020 року в державі було зареєстровано 1 448 615 внутрішньо переміщених осіб. Майже половина з них – у Донецькій (510 861) та Луганській (280 520) областях. Крім того, серед регіонів, які прийняли найбільше ВПО, – Київ та Київська, Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області.

Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції, через пандемію COVID-19 фінансове становище вимушених переселенців значно погіршилося. Особливо це позначилося на жінках, пенсіонерах, людях з інвалідністю.