Практика застосування статті 109 Кримінального кодексу України

Нагадаємо статтю 109 КК України:

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, -

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

{Стаття 109 із змінами, внесеними згідно із Законом № 721-VII від 16.01.2014 – втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законами № 767-VII від 23.02.2014, № 1689-VII від 07.10.2014}

Стаття 109 є в підслідності Служби безпеки України (СБУ). Узагальнені дані щодо розслідування злочинів, кваліфікованих за статтею 109, взяті з сайту офісу Генерального прокурора, а щодо судових рішень за цією статтею – з Єдиного реєстру судових рішень. Вони зведені у таблицю:

За цією статтею переслідували за заклики та дії на підтримку Новоросії та з метою створити «народні республіки» – Херсонську, Одеську, Харківську, Київську, Кіровоградську тощо, на підтримку ДНР та ЛНР, а також проти чинної влади. Так, наприклад, у чотирьох справах в Херсоні ідентичні вироки, у кожному з яких зазначено, що приблизно в кінці літа – на початку осені 2014 року за прикриттям проведення масового протестного заходу в Херсон повинна була прибути група озброєних представників «ДНР» для захоплення влади в регіоні. Передбачалося, що підсудні при цьому повинні були надати гастролерам різного роду підтримку. Усі четверо херсонців розповсюджували листівки антиукраїнського змісту та газету «Новороссия», малювали на стінках будівель гасла, писали в соціальних мережах антиукраїнські тексти. Усі вони були в СІЗО від 2 до 6 місяців, визнали вину, підписали угоду зі слідством і були звільнені в залі суду за вироками з випробуванням.

Найчастіше розповсюджували тексти, гасла, фото, відео в соціальних мережах «Одноклассники», «Вконтакте», «Фейсбук». І це не заважало відкривати кримінальні провадження за частиною 3 статті 109, де йдеться про ЗМІ, хоча формально соціальні мережі не є засобами масової інформації. Часто висловлювання були доволі жорсткими, ось відповідні приклади (мовою оригіналу).

«Бороться за свои права в украинском обществе каждый вынужден сам и обязательно с оружием... Новая украинская власть и все организации, приведшие эту власть к корыту, должны быть не просто запрещены, а тотально ликвидированы жестокими способами... Уже организованы и вооружены несколько групп для ликвидации Турчинова, а также руководителей силовых ведомств Украины. В существовании таких групп я убедился сам, лично побывав на их тренировочных базах в Закарпатских горах два месяца назад».

«Да и разговоры про то, что Новороссия должна вернуться в состав единой краины, обновленной или пророссийской, можно закрыть. Это разговоры либо подлецов, либо дураков. Только такой, как на видео Украина и может получится. А значит, Россия должна бороться за то, чтобы никакой Украины на ее границах не было, а была Новороссия и Малороссия.»

«Для тех, кто не может смириться и хочет действовать!.. Готовьтесь к походу на Киев для восстановления законной власти в стране или признания отсутствия любой власти. Требуем освобождения всех политзаключенных, которые были захвачены в плен Киевскими бандитами и привлечения к ответственности всех участников государственного переворота в стране!»

«За Новороссию, независимую, в составе СНГ...»

«Граждане Украины начинайте устраивать акции гражданского неповиновения, блокировать дороги, не давайте стрелять славянам по славянам!»

«А теперь официально: объявляю вознаграждение в размере 1500$ за голову председателя СБУ Наливайченко»; «Призываю всех рвать повестки и не появляться в военкоматы. Уничтожим Порошенко, остановим войну!»; «Почему кровавые убийцы Порошенко и Наливайченко до сих пор сидят в своих кабинетах? Давайте все к оружию и вперед на Киев, на Порошенко! Замочить изверга и всю его банду!»; «Порошенко, мы тебя... замочим! Это лишь вопрос времени. Лучше беги с поста президента и вообще из Украины куда подальше».

Тим не менше запобіжний захід у вигляді утримання під вартою в СІЗО обирався приблизно у половині справ, на момент винесення судового рішення у 18 справах підсудні були під вартою в СІЗО. На наш погляд, утримання в СІЗО у випадках обвинувачення тільки за дописи в соціальних мережах, які б дурні та безглузді ці дописи не були, є надто жорстоким запобіжним заходом.

У 57 справах (81.4%) винесений вирок з випробуванням, якщо підсудні були під вартою, вони були звільнені в залі суду. У 48 справах (68.57%) підсудні підписали угоду зі слідством про визнання вини, яка була затверджена судом. Ухвалено два виправдальних вироки.

У 5 справах (7.1%) суд застосував статтю 69 КК України і призначив покарання менше меншої межі, вказаній в статті 109. У одній справі присуджено штраф 8500 грн., ще у одній двох підсудних звільнено за закінченням терміну покарання після перерахунку перебування під вартою в СІЗО 1 к 2, у двох справах винесений вирок з випробуванням, у п’ятій справі трьом підсудним винесли 5 років 6 місяців, 5 років та 5 років 1 місяць позбавлення волі при тому, що тривалість перебування під вартою в СІЗО була визначена судом у розмірі 4 роки 10 місяців 17 днів кожному.

У решті 8 справах (11.4%) були винесені вироки 2 роки; 4.5 роки; 6 років; 6 років 6 місяців та 6 років; 8 років; 8 років з конфіскацією майна; 12 років; 15 років та 14 років позбавлення волі, обидва з конфіскацією майна. Три розгляди були заочними, оскільки підсудні не були затримані і знаходилися в розшуку. У 7 справах з цих восьми підсудні обвинувачувалися також у скоєнні злочинів за іншими статтями КК – 110, 263, 258-5, 111. У 4 справах суд кваліфікував злочини як тяжкі, у 2 –  як особливо тяжкі.

Отже, тільки в 11.4% справах суд застосував покарання, яке передбачало реальне позбавлення волі. Розглянемо для прикладу справу №426/15638/18. Підсудний, мешканець міста Красний Луч (нині Хрустальний) Луганської області, який був обраний у 2010 році депутатом Краснолуцької місцевої ради, обвинувачувався у скоєнні злочинів, кваліфікованих за статтями ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 268-3. Його умисні злочинні дії полягали у тому, що він погодився і був обраним депутатом першого скликання так званого парламенту самопроголошеної Луганської народної республіки, на першому його засіданні голосував разом з іншими депутатами за прийняття так званого «Тимчасового основного закону конституції Луганської народної республіки» і в подальшому ухвалював низку «законів» так званої ЛНР. Він перебував у складі так званого парламенту так званої ЛНР з 18 травня по 17 листопада 2014 року. 6 липня 2018 року Лисичанський міський суд затвердив угоду від 26 червня 2018 року між прокурором та обвинуваченим про визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями, і призначив сумарне покарання, узгоджене сторонами, у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Отже, можна зробити висновок, що суди виправляли певну жорстокість СБУ під час попереднього слідства. В цілому судова практика була гуманною, якщо тільки бути певними, що підсудні, засуджені з випробуванням, не використовувалися примусово для обміну, тобто що звільнення не було викликане саме цієї необхідністю.

Ще один висновок: твердження про масові політичні переслідування опонентів Української держави є безпідставними. Мотиви кримінального переслідування за статтею 109, безперечно, є політичними, але цього замало для висновку, що конкретні заарештовані у період перебування під вартою могли бути названі політичними в’язнями. Для коректності такого висновку бракує інформації: читання тільки одного вироку мало, треба знати деталі кримінального провадження. Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини не визнавав порушенням свободи вираження поглядів кримінальні ереслідування за заклики до насильства . Масове визнання вини, каяття, вироки, які не передбачають позбавлення волі, не характерні для політичних переслідувань, що спостерігалися у 60-80-х роках минулого століття, до того ж кожен тодішній вирок був і незаконним, і несправедливим. Навпаки, судова практика у 2014-2016 рр. була загалом адекватною.

Надаємо додаток з короткими даними про винесені вироки.

Скачати у форматі MS Word: Судові рішення за статтею 109 КК України, ухвалені за період 2014-2019 рр.