21 червня 2007 року Зарічний районний суд м. Суми встановив, що близько 22:00. 20 червня 2007 року заявник, випивши на вулиці на вулиці Прокоф'єва в Сумах, висловив нецензурні слова, агресивно реагував на зауваження працівників міліції, лаяв їх нецензурною лайкою і намагався розпочати бійку, і таким чином він порушив громадський порядок і мир і образив людську гідність і мораль. Суд визнав заявника винним у "незначних правопорушеннях", правопорушенні, передбаченому статтею 173 Кодексу про адміністративні правопорушення, та призначив йому триденне адміністративне затримання.

Це рішення набрало законної сили та не може бути оскаржене.

Заявник відбував покарання з 21 по 23 червня 2007 року.

28 січня 2008 року прокурор подав заперечення проти цього рішення.

6 лютого 2008 року Зарічний районний суд м. Суми скасував своє рішення від 21 червня 2007 року.

Заявник оскаржив це рішення до Апеляційного суду Сумської області.

25 лютого 2008 року Апеляційний суд Сумської області залишив у силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 6 лютого 2008 року.

На підставі направлення від 21 червня 2007 року помічником прокурора Зарічного району м. Суми проведена судово-медична експертиза двох осіб Му. та П., Було встановлено, що вони мали легкі травми, які могли бути нанесені 20 червня 2007 року.

16 липня 2007 року прокурор Зарічного району Сум порушив проти заявника кримінальну справу за підозрою у вчиненні 20 червня 2007 року кримінального правопорушення за змістом статті 296 Кримінального кодексу. П

4 серпня 2007 року заявника було оголошено в розшук.

На підставі рішення від 20 серпня 2007 року, виданого слідчим Зарічного відділу поліції в Сумській області, була проведена чергова судово-медична експертиза Му. та П. З посиланням на описову частину судово-медичної експертизи від 22 червня 2007 року експерт дійшов висновку, що Му. та П. мали легкі фізичні травми, які могли бути завдані тупими предметами.

23 грудня 2007 року заявника було заарештовано відповідно до пункту 3 статті 296 Кримінального кодексу за підозрою у вчиненні хуліганських дій, а саме у заподіянні фізичних травм Му. та П. 20 червня 2007 року близько 22:00. на вулиці Прокоф’єва в Сумах.

29 січня 2008 року заявника було звинувачено у вчиненні хуліганських дій за пунктом 3 статті 296 Кримінального кодексу.

14 липня 2008 року Зарічний районний суд м. Суми засудив заявника за статтею 296 § 3 Кримінального кодексу до двох років позбавлення волі. Суд не згадав про провадження у справі про адміністративне правопорушення та триденне адміністративне затримання. Заявник, його два представники та прокурор оскаржили це рішення до Апеляційного суду Сумської області.

7 жовтня 2008 року Апеляційний суд Сумської області скасував вирок через невідповідність фактів справи висновкам уду

10 березня 2009 року Апеляційний суд Сумської області підтримав рішення суду першої інстанції в частині, що стосується засудження заявника, але зменшив покарання з двох років та одного місяця позбавлення волі до двох років.

24 вересня 2009 року Верховний Суд України залишив рішення апеляційного суду без змін. У відповідь на скаргу заявника про те, що його двічі судили за одне і те ж правопорушення, суд пояснив, що Зарічний районний суд м. Суми прийняв заперечення прокурора з проханням скасувати рішення від 21 червня 2007 року та "закрив" адміністративну справа про правопорушення.

У 2010 році заявник підготував заяву до Європейського суду з прав людини, про яку було повідомлено уряд у 2019 році.

Адвокат підготував відповідь на спостереження уряду, і 10 грудня 2020 року ЄСПЛ встановив порушення статті 4 Протоколу 7 Конвенції.

Заболотній та інші проти України

03 травня 2009 року Приблизно о 17:30, випивши 150-200 мл горілки на вечірці з нагоди дня народження, пан К. йшов додому, коли співробітники міліції X і Y зупинили його, обшукали, наділи на нього наручники і заштовхали в поліцейську машину, керовану співробітником Z.

Вони відвезли його в безлюдне місце і почали вимагати, щоб він заплатив їм за те, що він не пред'явив йому звинувачення в публічному вживанні алкоголю. Співробітник Y (який сидів на передньому сидінні) дістав ніж і пригрозив, що пана Д. відвезуть на безлюдний пляж і потонуть. Побоюючись за своє життя, заявник відштовхнув ніж в наручниках, можливо, випадково поранивши водія Z, і спробував втекти. У відповідь офіцери знерухомили його і били кулаком до втрати свідомості.

Коли пан Д. прийшов до тями, то побачив, що лежить на землі біля входу до Скадовської центральної районної лікарні, і співробітники міліції били його. Врешті-решт вони затягли його в лікарню, де йому надали медичну допомогу.

Пан Д. подав заяву про злочин до прокуратури Херсонської області.

26.03.09 прокуратура відмовила у відкритті кримінального провадження.

Пан Д. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

В серпні 2009 року адвокат ЦСЗ підготував скаргу до Європейського суду за статтею 3 Конвенції в її матеріальному та процесуальному аспектах.

03 вересня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення статті 3 Конвенції в її матеріальному та процесуальному аспектах.

Ільченко проти України

Заявник є громадянином України, який відбував покарання у Жовтневій виправній колонії та в різні часи тимчасово знаходився у Харківському та Дніпровському слідчих ізоляторів. Заявник страждав на туберкульоз та інші важкі захворювання. Під час тримання в Харківському ізоляторі він не отримав призначеної терапії через що стан його здоров’я значно погіршився, і його стан здоров'я дедалі погіршувався.

Заявник зазначає, що його лікування від туберкульозу було неефективним через чотири тривалі перерви під час терапії: з 3 січня 2015 по 2 лютого 2015 (30 днів), з 28 березня 2015 по 26 квітня 2015 (протягом 28 днів), з 8 серпня 2015 по 7 листопада 2015 року (60 днів) та з 25 лютого 2016 року по 23 червня 2016 року (протягом 120 днів). Загалом заявник не отримував медикаментозної терапії протягом 238 днів.

Оскільки заявника було перевезено до Дніпропетровського ізолятора 23 січня 2015 року, він протягом місяця не отримував ніякого лікування лише тому, що не було спеціального кабінету для лікування туберкульозу , який уповноважений надавати пацієнтам терапію згідно з пп. 3.7.4. клінічного протоколу «Туберкульоз»

Відповідно до п. 3.7.4 Клінічного протоколу медикаментозне лікування на інтенсивній стадії терапії повинно було тривати протягом 2 або 3 місяців постійно, але у випадку заявника воно було несподівано перерване менше ніж через місяць після початку. Під час першої перерви стан здоров'я заявника значно погіршився (він був у «стані середньої тяжкості через синдром середньої інтоксикації на тлі туберкульозу та імунодефіциту», як писав лікар після повернення до Жовтневої виправної колонії №17)

Пізніше заявника перевезли до Харківського ізолятора з 27 березня по 12 квітня 2015 року та з 7 серпня 2015 року по 8 листопада 2015 року, де він не отримав ліки. Пізніше неналежний характер лікування встановила Спеціальна комісія Жовтневої виправної колонії №17. Зокрема, Комісія зазначила, що «схема лікування заявника відповідала встановленим стандартам медикаментозного лікування, але в терапії було кілька перерв. Основна причина перерв - транспортування заявника до ізоляторів ».

Відповідно до п. 4.6.9 Клінічного протоколу, після тривалих перерв лікування заявника слід було розпочати знову з самого початку, однак воно було продовжено. Через це і через значні перебої в його лікуванні стан здоров’я заявника погіршився навіть більше, ніж раніше, та розвилася резистентність до медичних препаратів. Центральна медична комісія 25 лютого 2016 року вирішила більше не призначати терапію заявника проти туберкульозу, скасувала існуючу терапію та призначила замість неї паліативну допомогу. Іншими словами, головними причинами четвертої перерви були попередні тривалі перерви у лікуванні та небажання Комісії обирати іншу терапію. Заявник заперечував проти скасування терапії, але лише 29 червня 2016 року Центральна медична комісія прийняла рішення про поновлення його лікування від туберкульозу.

Протягом усього ув'язнення заявник ніколи не проходив курс лікування туберкульозу повністю та без перерви. Курс лікування мав тривати 6-8 місяців.

У 2016 році заявник подав заяву до Європейського суду з прав людини, яка була комунікована з урядом у 2019 році. 10 грудня 2019 року адвокат ЦСЗ підготував власні коментарі до зауважень уряду.

9 квітня 2020 року ЄСПЛ виніс рішення у справі заявника, яким визнав порушення Статті 3 Конвенції.

Кот проти України

Пан К. страждав від різноманітних урологічних захворювань та тримався під вартою у слідчому ізоляторі. У слідчому ізоляторі пану К. не була надана належна медично допомога. Так, з 16.03.2017 до 22.06.2018, була затримка у стентуванні сечоводу, затримка у видаленні каменів в нирках, затримка медичного огляду. З 14.09.2018 до 18.12.2018 була затримка у стентуванні сечоводу, затримка у видаленні каменів в нирках.

Пан К. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

Юрист ЦСЗ підготував та направив заяву до ЄСПЛ з приводу порушення ст. 3 Конвенції.

ЄСПЛ комунікував заяву із урядом.

Юрист ЦСЗ направив зауваження на коментарі Уряду.

04 червня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення ст.3 Конвенції щодо пана К., яке полягало у ненаданні йому належної медичної допомоги під час тримання його під вартою.

Линник та ще 4 заявники проти України

Заявники відбували покарання у в'язниці за різні злочини.

Національні суди задовольнили клопотання виправних колоній про умовно-дострокове звільнення заявників. Жодної скарги на ці рішення не було подано, вони набрали законної сили в дати винесення судами першої інстанціі. Заявники були звільнені з в'язниці в різні дати - від трьох до шести днів після того, як відповідні судові рішення, що наказували про їх дострокове звільнення, стали остаточними.

Згідно з матеріалами справи, рішення щодо дострокового звільнення заявників виносив один суддя. У своїх поданнях щодо заяв вищезазначених заявників Уряд надав документи, в яких що суддя К. перебував у лікарняному з 29 червня по 7 липня 2017 року і не міг повідомити сторони в процесі про те, що відповідні судові рішення за цей час стали остаточними.

Заявники просили адвокатів надати їм правову допомогу. Адвокати готували та подавали заяви до Європейського суду з прав людини.

22 жовтня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення статті 5 Конвенції у цій справі.

Лопата та інші проти України

2 грудня 2006 року апеляційний суд Черкаської області визнав Лопату (надалі – заявника) винним та засудив до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань майже шістнадцять років.

1 серпня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроково до Роменського міськрайонного суду Сумської області (надалі – Роменський міськрайонний суд). У своєму клопотанні він просив замінити покарання більш м’яким.

25 вересня 2019 року Роменський міськрайонний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

8 жовтня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Апеляційного суду Сумської області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

04 лютого 2020 року Апеляційний суд Сумської області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання.

На початку червня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

24 червня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

10.12.2020 Європейський суд з прав людини своїм рішенням «Лопата та інші проти України» визнав порушення Статті 3 Конвенції.

Міняйло та інші проти України

23.08.2008 року співробітники міліції в штатському попросили пана К, сісти в їх автівку, щоб обговорити можливість найму заміни вікон. Там вони наділи наручники і відвезли в поліцейський відділок, вимагаючи зізнань у скоєнні підпалу разом з його сином Кілька поліцейських неодноразово били К. кулаками і ногами протягом більше години, в тому числі в присутності його сина. Доступу до адвоката не було. Між 23:00. і о 12 годині того ж дня зК. було звільнено після того, як його син зізнався в підпалі.

Пан К. подав заяву про злочин. У 2008 році прокуратура три рази відмовляла у відкритті кримінального провадження.

Пан К. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

У вересні 2010 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до Європейського суду щодо порушення статей 3 та 5 Конвенції.

Лише в квітні 2011 року кримінальне провадження було відкрито.

13 грудня 2011 року кримінальне провадження було призупинено через відсутність підозрюваних.

24 вересня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення статей 3 та 5 Конвенції відносно пана К.

Новіков проти України

Пан Н. пройшов операцію на правій ступні у 2009 році, усі п’ять пальців були ампутовані, а рани не загоювалися.

26 червня 2010 року пан Н. був затриманий працівниками Служби безпеки України за підозрою у торгівлі наркотиками.

28 червня 2010 року пан Н. був приведений до Червонозаводського районного суду Харкова, який продовжив строк затримання пана Н. у міліції до десяти діб з метою отримання оцінки його особи.

5 липня 2010 року суд наказав залишити пана Н. під вартою.

Суд протягом двох років безпідставно продовжував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою пану Н.

8 липня 2010 року пан Н. проконсультувався з терапевтом, який діагностував йому облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок. Пану Н. було призначено амбулаторне лікування.

В червні 2011 року пан Н. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ.

20 липня 2011 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ за пунктом 1 статті 5 Конвенції з приводу того, що тримання пана Н. під вартою з 26 червня до 20 липня 2011 року було довільним, оскільки воно не охоплювалося судовим наказом, за пунктом 3 статті 5 Конвенції з приводу занадто довгого та необґрунтованого тримання пана Н. під вартою та за статтею 3 Конвенції з приводу ненадання належної медичної допомоги пану Н.

З 27 січня до 14 лютого 2012 року пан Н. пройшов стаціонарне лікування у тюремній лікарні. Після виписки з цієї установи йому було рекомендовано подальше амбулаторне лікування у СІЗО.

Пан Н. залишався під вартою до 6 квітня 2012 року, коли він був звільнений під підписку про невиїзд.

3 січня 2020 року ЄСПЛ знайшов порушення пунктів 1, 3 статті 5 Конвенції.

Романов проти України

Заявник, пан Р, громадянин України, який народився у 1984 році та помер у 2015 році.

16 червня 2011 року проти заявника порушено кримінальну справу про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

25 червня 2011 року слідчі перекласифікували обвинувачення проти заявника як замах на вбивство.

21 липня 2011 року заявник з'явився перед слідчим у рамках кримінального розслідування за фактом замаху на вбивство та зобов’язався не ухилятися від слідства.

25 липня 2011 року слідчий заарештував заявника та помістив його під варту за підозрою у замаху на вбивство. Слідчий склав протокол про арешт, загалом посилаючись на пункт 2 статті 106 та стаття 115 Кримінально-процесуального кодексу.

Згідно з офіційним повідомленням, заявника було заарештовано на тій підставі

«1. [він] був спійманий на місці злочину одразу після вчинення злочину, і

2. Очевидці, включаючи потерпілого, безпосередньо визначили [його] як того, хто вчинив злочин ».

У ньому зазначалося, що його арешт обґрунтовується необхідністю не дозволяти йому ухилятися від правосуддя чи перешкоджати встановленню правди, а також забезпечити виконання будь-якого можливого рішення суду.

26 липня 2011 року було проведено судово-психіатричну експертизу заявника. Експерти дали наступні висновки:

«1. Наразі пан Р. проявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді параноїдальної шизофренії. Сучасний психіатричний стан [пана Р.] такий, що він не знає і не може контролювати свої дії.

2. На момент злочину, в якому йому пред'явлено обвинувачення, пан Р. зазнав вищезазначеної психічної хвороби і не міг знати і не контролювати його дії.

3. Зважаючи на своє психічне здоров'я, пан Р. вимагає примусового лікування шляхом надходження до психіатричної лікарні під суворим наглядом ».

28 липня 2011 року Харківський районний суд м. Харкова продовжив ув'язнення заявника під вартою до десяти днів з метою отримання оцінки його особистості. Подальших причин суд не надав.

4 серпня 2011 року Харківський районний суд м. Харкова призначив продовження тримання заявника під вартою, не встановлюючи жодних строків. Суд у своєму рішенні посилався на висновки психіатричної експертизи від 26 липня 2011 року та заявив, що заявника звинувачували у серйозному правопорушенні та в іншому випадку могли втекти та перешкодити розслідуванню чи продовжувати свою злочинну діяльність. Більше жодних причин суд не надав, який також постановив, що заявника слід утримувати у Харківському ізоляторі попереднього ув'язнення ("Харківське СІЗО").

11 серпня 2011 року це рішення було залишено в апеляційним судом.

12 вересня 2011 року слідчий вимагав примусового психіатричного лікування заявника. 19 вересня 2011 року клопотання слідчого та матеріали справи передано до Харківського районного суду міста Києва.

2 грудня 2011 року Харківський районний суд м. Харкова направив заявника на примусове психіатричне лікування у спеціальному психіатричному закладі під суворим наглядом. Обґрунтовуючи своє рішення, суд посилався на висновки судово-психіатричної експертизи від 26 липня 2011 року. Суд також уточнив, що заявника слід утримувати в Харківському СІЗО до його переведення до спеціального психіатричного закладу.

Заявник та його захисник оскаржили це рішення відповідно 9 та 8 грудня 2011 року.

8 грудня 2011 року заява відповідно до статті 5 Конвенції була подана до ЄСПЛ

15 грудня 2011 року апеляційний суд відхилив їх апеляційні скарги без розгляду, на підставі того, що заявник та його захисник пропустили строк подання апеляційної скарги, не вимагаючи продовження цього строку.

7 лютого 2012 року заявника помістили до психіатричної лікарні під суворим наглядом згідно з рішенням суду від 2 грудня 2011 року.

Врешті-решт, апеляційний суд Харківської області надав дозвіл на апеляційне оскарження рішення суду від 2 грудня 2011 року, але відхилив його 6 серпня 2012 року.

15 жовтня 2013 року Вищий спеціалізований суд з цивільних та кримінальних справ скасував рішення нижчих судів та направив справу на повторне розгляд до суду першої інстанції.

14 листопада 2013 року Дніпропетровський Красногвардійський районний суд відмовив у проханні лікаря психіатричної лікарні про продовження обов'язкового психіатричного лікування заявника. 21 листопада 2013 року це рішення стало остаточним.

23 листопада 2013 року заявника виписали з психіатричної лікарні. Він помер 8 листопада 2015 року.

У червні 2019 року ЄСПЛ надіслав адвокату заявника Зауваження Уряду України щодо його скарги до ЄСПЛ, а в серпні 2019 року адвокат надав відповідь на Зауваження уряду

28 травня 2020 року ЄСПЛ виніс рішення в якому визнав порушення права заявника на свободу передбачене статтею 5 ЄК.

Саргясян проти України

24 квітня 2007 року заявника було поміщено під адміністративний арешт та транспортували до Чорнозаводського відділення поліції. Там він був змушений зізнатися у вбивстві О., кілька поліцейських неодноразово штовхали його обличчя в товстий лист поролону і крутили руками наручники за спину, маючи на меті задушити його і заподіяти сильний біль. Згодом вони змусили заявника сидіти голим; двоє офіцерів сиділи на ногах заявника, а третій стискав геніталії за допомогою поліетиленового пакета. Крім того, офіцери неодноразово вдаряли голову заявника товстою папкою; один з них плюнув йому в обличчя; погрожував притягнутим до кримінальної відповідальності його родичів і застосовував електричний струм до мокрих ганчірок, притиснутих до вух, підборіддя та інших частин голови.

25 квітня 2007 року заявник зізнався у вбивстві О.

27 квітня 2007 року заявник провів свою першу зустріч з адвокатом і відкликав зізнання.

28 квітня 2007 року заявника було звільнено з-під варти.

7 травня 2007 року прокурор Червонозаводського району вирішив не порушувати кримінальну справу проти заявника за вбивство О. з огляду на відсутність достатніх доказів його причетності.

Заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

Юрист ЦСЗ подав скаргу до Європейського суду з прав людини, що в справі заявника було порушено статтю 3 Конвенції як за її матеріальними, так і за процесуальними аспектами.

Заявник також скаржився відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції, що його затримання та затримання у квітні та липні 2007 року було довільним, і що вони були вчинені з мотиву змусити його дати неправдиві самообвинувальні заяви щодо вбивства О. Він також скаржився згідно зі статтею 13 Конвенції, що розслідування його скарги щодо свавілля його затримання у квітні 2007 року, яке було подано разом зі скаргою на жорстоке поводження, було неефективним.

ЄСПЛ комунікував справу з урядом.

Юрист ЦСЗ надіслав відповідь на зауваження Уряду.

9 січня 2020 року ЄСПЛ виніс рішення, згідно з яким було виявлено порушення статей 3, 5 та 13 Конвенції.

Сіянко проти України

Пану Сіянку (далі - заявник) було пред'явлено звинувачення у вчиненні кількох злочинів.

У період з жовтня 2004 р. по травень 2009 р. Чотирьох старих жінок, Ц, С., З. та Є., було знайдено мертвими в їхніх будинках у селі, де мешкав заявник.

У березні 2008 року було порушено кримінальне провадження у зв'язку з крадіжкою грошей з будинку К. Заявник та його дружина, які були сусідами К., були залучені як свідки у цьому провадженні.

7 липня 2009 року зранку сусіда заявника Кл. було знайдено вбитим в її будинку. Поліцейська собака привела міліцію до будинку заявника. Заявника доставили до сільської ради, а потім у відділення міліції.

Того ж дня було порушено кримінальне розслідування проти заявника за вбивство Кл. і о 10:00 того дня він був офіційно заарештований у приміщенні поліції. Наявні документи свідчать про те, що під час затримання заявник був визнаний підозрюваним, але відмовився від свого права на адвоката в письмовій формі, що свідчить про те, що його відмова не пов'язаний з його матеріальним становищем. Слідчий Пав. прийняв відмову, зазначивши, що законне представництво не є обов'язковим за звинуваченням у вбивстві. Після цього, з 12.05 до 12.50, заявника допитали як підозрюваного. Під час інтерв'ю він визнав свою провину в смерті Кл., заявивши, що він убив її випадково 6 липня 2009 року і надав детальну інформацію.

За словами заявника, зізнання було написано на вимоги слідчого та, як це продиктовано.

10 липня 2009 року з 11:00 до 15:00. Слідчий П. послідовно склав п'ять записів про добровільну здачу заявника в міліцію, що свідчить про те, що заявник поставав перед ним і зізнався у скоєнні ряду злочинів: крадіжки з будинку К. (див. параграф 7 вище); вбивства З. і Цо .; вбивство та пограбування Є.; і вбивство жінки з його села на ім’я Мотрія, прізвища якої він не пам’ятав, але пізніше її визнали С. (див. пункт 6 вище).

За словами заявника, його зізнання в крадіжці з будинку К. було здійснено після погрози слідчого, що якщо він відмовиться зізнатися, його дружина буде звинувачена в якості співучасника крадіжки і що це викриє їхню дитину до ризику поміщення в дитячий будинок. Інші самообвинувальні заяви також були зроблені під "тиском" слідчого і відповідно до того, як він продиктований ним. Він також заявив, що в цю ж дату його змусили погодитись, що поліція буде висаджувати в його будинку якісь боєприпаси; у зв'язку з цим йому було обіцяно, що він не буде притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки кулі занадто старі та непридатні.

20 липня 2009 року проти заявника було порушено кримінальне провадження за фактом незаконного зберігання боєприпасів, вилучених у його будинку 11 липня 2009 року.

3 серпня 2009 року слідчий Щ. порушив кримінальну справу проти заявника у зв’язку із вбивствами З., Цо., Є. і С.

30 березня 2010 року під час допиту в присутності Ц. заявник заперечував свою провину стосовно всіх звинувачень проти нього - за винятком вбивства Кл., щодо якого він наполягав на нещасному випадку - і відмовився давати додаткові докази, покладаючись на своє конституційне право не обвинувачувати себе.

У невстановлену дату справа була направлена до Апеляційного суду Черкаської області («Апеляційний суд») для розгляду в першій інстанції. Під час слухань у суді першої інстанції, на яких були присутні заявник та Ф., заявник визнав свою провину лише щодо смерті Кл., Стверджуючи, що він убив її випадково, і заперечуючи, що він її пограбував.

19 жовтня 2010 року апеляційний суд визнав заявника винним за звинуваченнями. Йому було призначено довічне покарання за вбивство з метою отримання прибутку та термінів від двох до десяти років позбавлення волі стосовно решти звинувачень. Апеляційний суд не виявив порушення права захисника заявника, оскільки відсутність адвоката під час затримання та під час деяких слідчих дій внаслідок його відмови, здійсненої за власним бажанням, його права на правову допомогу. Заявник та його адвокат Ф. складали апеляційні скарги.

15 лютого 2011 року Вищий спеціалізований суд з цивільних та кримінальних справ («Вищий спеціалізований суд»), діючи як суд другої інстанції, підтримав обвинувальний вирок заявника та вирок.

27 липня 2011 року до ЄСПЛ було подано заяву щодо порушення статті 6 Конвенції.

3 липня 2013 року заявник також поскаржився в прокуратуру, що всі зізнання у кримінальному провадженні проти нього здійснювались під психологічним тиском слідчого П.

30 вересня 2013 року прокурор відхилив заяви заявника як необґрунтовані. Це рішення підтримали Кам’янський міський суд та Апеляційний суд Черкаської області 14 лютого та 21 березня 2014 року відповідно.

У 2017 році аналогічна скарга заявника була відхилена поліцією як необґрунтована після внутрішнього розслідування.

9 січня 2020 року ЄСПЛ встановив порушення пунктів 1 та пункту 3 (с) статті 6 Конвенції через відсутність адвоката 10 липня 2009 року, коли заявник зізнався.

Старішко проти України

Заявник народився у 1980 році та відбуває довічне покарання у Вінницькій установі виконання покарань №. 1.

14 грудня 1999 р. Дніпропетровський обласний суд визнав заявника винним за кількома звинуваченнями у скоєнні вбивства та крадіжки та засудив його до страти.

30 травня 2000 року Верховний суд замінив смертну кару довічним ув'язненням і підтримав

Протягом періоду з 2000 по 2014 рік заявник мав десять короткочасних візитів (тривалістю від однієї до чотирьох годин) своєї матері, сестри та, тричі, подруги. Під час зустрічей заявник спілкувався з відвідувачами через скляну перегородку. Їхні розмови слухав тюремний офіцер.

Заявник подав до ЄСПЛ заяву, пов’язану з його довічним засудженням, без жодної надії на звільнення, а також щодо обмеження сімейних віз.

У 2019 році справа була передана уряду, і адвокат надав заявнику правову допомогу щодо підготовки відповіді на такі зауваження.

А 15 жовтня 2020 року ЄСПЛ виявив порушення статей 3, 8 та 13 Конвенції.

Сукачов проти України

31 травня 2012 року пан С. був затриманий за підозрою у причетності до тероризму та виготовленні і зберіганні вибухових речовин.

20 лютого 2018 року Індустріальний районний суд міста Дніпра (далі – районний суд) визнав його винним за всіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Під час тримання пана С. під вартою у Дніпровському СІЗО, він провів «загалом 540 діб» у камерах № 911 та № 931, де його особистий простір складав менше 3 метрів. Протягом низки періодів, «загалом 256 діб», його особистий простір у цих камерах складав 3,25 квадратні метри, а його особистий простір у камерах № 655 та № 661 був 3,35 квадратні метри. його ситуація погіршувалася тим, що він перебував у камерах протягом більшої частини доби, за виключенням щоденної одногодинної прогулянки у невеликому подвір’ї. Подвір’я для камер № 661 та № 655 площею 11,5 квадратних метрів не могло вважатися належним для ув’язненого, який перебував у таких камерах двадцять три години на добу. Також пан С. страждав від неналежного відокремлення туалету, відсутності свіжого повітря, поганої вентиляції, вологості і наявність паразитів у камерах.

Також, пан С. страждав від неналежних умов етапування його до суду, в автомобілі не було належної вентиляції, автомобілі не відповідали вимогам безпеки.

Камери очікування в суді, де тримався пан С. у дні судових засідань не були обладнані вентиляцією та були переповнені.

Пан С. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

Юрист ЦСЗ підготував та направив заяву до ЄСПЛ про невідповідність умов тримання та перевезення пана С. ст. 3 та 13 Конвенції.

ЄСПЛ комунікував справу. Юрист ЦСЗ направила зауваження на коментарі Уряду.

30 січня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення статей 3 та 13 Конвенції. Це рішення є пілотним для України щодо умов тримання в Українських місцях несвободи.

Св-ць проти України

06.03.2000 пані С-к продала пані Св-ць 28/100 магазину «Поділянка» на підставі договору купівлі-продажу.

14.05.2002 було порушено кримінальну справу відносно Свіргунець А.А. за ст.27 п.5, ст.368 ч.3 КК України.

Загальна тривалість кримінального провадження була з 14 травня 2002 року до 28 січня 2012 року. Кримінальне провадження включало п'ять циклів досудових розслідувань, які були результатом оскарження рішень суду.

Перше коло проваджень проходило з 14 травня 2002 року до 16 вересня 2004 року. З 30 серпня 2002 року по 08 липня 2003 року було проведено 13 судових засідань у Славуцькому районному суді (далі - районний суд). 6 судових засідань було відкладено через відсутність свідків та 1 через відсутність прокурора.

Під час другого кола кримінального провадження у судовому процесі (з 03 червня 2005 року по 24 липня 2006 року) було проведено 25 судових засідань, 12 засідань яких були відкладені через відсутність потерпілого та свідків або суддів або технічних проблем.

Під час третього кола судових засідань у першій інстанції було проведено 16 судових засідань, 5 засідань яких були відкладені через відсутність потерпілого, свідків, судді або адвоката іншого засудженого.

Під час четвертого раунду судових засідань у суді було проведено 10 судових засідань, 4 з яких були відкладені через відсутність свідків або судді.

6 грудня 2011 року Шепетівський суд скасував постанову від 29 грудня 2009 року та передав кримінальну справу заявника до Шепетівського міжрайонного прокуратури для відновлення розслідування. Це був п'ятий раунд кримінальних розслідувань.

28 січня 2012 року Шепетівська міжрайонна прокуратура закрила кримінальне провадження через відсутність доказу вини пані Св-ць та скасував арешт, накладений на майно.

Протягом усього періоду кримінального провадження щодо справи пані Св-ць були здійсненні численні затримки, які не були підтвердженні жодними правовими підставами: кілька довготривалих періодів бездіяльності органів державної влади; численні рішення про повторне направлення матеріалів справи до додаткового розслідування у зв'язку з процесуальними помилками державних органів; використання неефективних інструментів у ситуації, коли відбувається повторне і постійне відсутність свідків і не бажання виконувати експертизу. Дані порушення призвели до непереборних перешкод, які не забезпечили розумного строку розгляду справи пані Св-ць.

На підставі рішення Славутського суду від 17 липня 2003 року право власності на 28/100 магазину «Поділлянка» було зареєстровано за Державною податковою інспекцією в м. Шепетівка. 11 березня 2004 року Державна податкова інспекція в м. Шепетівці передала приватному підприємству "Промтехресурс" 28/100 магазину "Поділянка" на продаж на публічних торгах.

З 07 лютого 2008 року по червень 2019 року пані Св-ць намагалася повернути своє майно через адміністративні та цивільні процедури. 5 разів пані Св-ць зверталась до різних державних органів (прокуратури, Державної казначейської служби України, Єдиної податкової інспекції), банк "Надра" про повернення її майна, проте у всіх випадках їй було відмовлено.

Пані Св-ць порушила три цивільні справи щодо повернення її майна. Усі вони пройшли через три судові інстанції. Позов у третьому провадженні був поданий до районного суду у червні 2016 року. Касаційна скарга в третьому колі проваджень була подана заявником 18 квітня 2017 року.

У червні 2010 року пані Св-ць подала до Європейського суду з прав людини заяву про порушення статті 6.1 Конвенції та Статті 1 Протоколу 1 Конвенції у контексті незаконної конфіскації її майна.

У січні 2019 пані Св-ць звернулася до адвоката ЦСЗ і попросила правової допомоги на етапі комунікації в Суді.

20 червня 2019 року юрист ЦСЗ надіслав до Суду комунікацію про порушення Конвенції, зроблені українськими органами влади протягом усього строку вищезазначеного проваджень.

7 липня 2019 року було опубліковано рішення ВС від 12 червня 2019 року повернув справу у цивільних провадженнях щодо Заявниці на новий розгляд. Таким чином, четверте коло проваджень було розпочате.

30 квітня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення статті 6.1 Конвенції та Статті 1 Протоколу 1 Конвенції у контексті незаконної конфіскації майна пані С.

Завадський проти України

Пан З. був звинувачений у розбещенні неповнолітніх і насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом. З 2012 року по 2016 рік пан З. тримався під вартою 2 роки 6 місяців. Таке тримання під вартою не ґрунтувалося на достатніх підставах і було необґрунтованим. Суд неодноразово продовжував пану З. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою враховуючи лише тяжкість обвинувачень.

Пан З. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

Юрист ЦСЗ підготував та направив заяву до ЄСПЛ про порушення ст. 5 Конвенції.

ЄСПЛ комунікував справу з Урядом.

Юрист ЦСЗ направив зауваження на коментарі Уряду.

18 червня 2020 року ЄСПЛ визнав порушення ст. 5 Конвенції щодо пана З.

4 справи, в якій адвокат ЦСЗ представляв заявника в ЄСПЛ на стадії комунікації з Урядом України

Д-цький проти України

Пан Д-цький звернувся до Харківської правозахисної групи за правовою допомогою. Він зазначив, що у 2009 році ним було подано заяву до Європейського суду з прав людини. У 2016 році справа була комунікована з Урядом, однак з того часу жодних заперечень уряд не надавав.

Ознайомившись з матеріалами справи, 11 вересня 2019 року адвокат подав заяву до Європейського суду з прав людини щодо руху по справі. 30 жовтня 2019 року Європейський суд направив відповідь, вказавши, що Уряд просив призупинити розгляд справи у зв’язку з тим, що матеріали по ній знаходяться на тимчасово окупованій території. Судом було прийнято рішення про призупинення 20 квітня 2016 року.

Однак, 15 червня 2016 року матеріали по справі заявника були відновлені судом. Однак уряд не повідомив це Європейському суду з прав людини, а тому вже два роки розгляд справи у суді не проводиться. Адвокат повідомила про це Суд та додала копії відповідних документів

5 грудня 2019 року Європейський суд повідомив заявника, що його лист разом із додатками був направлений уряду, який має надати відповідь до 17 грудня 2019 року.

15 січня 2020 року Європейський Суд надіслав адвокату заявника комунікацію Уряду по справі.

30 березня 2020 року адвокат ЦСС підготував та направив до ЄСПЛ відповідь на комунікацію Уряду за Статтями 3, 6 та 13 Конвенції

К-с проти України

Щодо клопотань заявника про переведення з однієї установи виконання покарань до іншої

11 лютого 2001 року заявник був затриманий за підозрою у вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин. До затримання він проживав разом із батьками у с. Крогульці, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна

12 червня 2002 року Апеляційний суд Херсонської області визнав заявника винним у вчиненні злочину та призначив покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Того ж дня обвинувальний вирок набув законної сили. До вересня 2004 року заявник відбував покарання у Херсонському слідчому ізоляторі

9 вересня 2004 року заявник почав відбувати покарання у Єнакіївській виправній колонії (с. Оленівка, м. Єнакієве, Донецька область), що розташована на відстані 1166 кілометрів від місця проживання його батьків у Тернопільській області. Мати заявника змогла приїхати до нього на побачення лише одного разу - 29 квітня 2005 року, батько та брат не приїжджали жодного разу.

Протягом 2004 - 2014 років заявник багаторазово звертався до Державного департаменту з питань виконання покарань із заявами про переведення його до іншої установи виконання покарань, яка б знаходилася ближче до місця проживання його родичів (

24 грудня 2015 року апеляційна комісія Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарань осіб засуджених до позбавлення волі (надалі - Апеляційна комісія) прийняла рішення про залишення заявника в Артемівській УВП для подальшого відбування покарань. Бажання заявника відбувати покарання ближче до місця проживання родичів не враховувалося через відсутність вільних місць у колоніях Тернопільської області.

Заявник не погодився із прийнятим рішенням та подав заяву про переведення його до іншої установи виконання покарань у Тернопільській області до Державної пенітенціарної служби України

20 лютого 2016 року Державна пенітенціарна служба України відмовила заявнику у переведенні до іншої установи виконання покарань

Заявник не погодився із прийнятим рішенням та оскаржив його у судовому порядку. Через неоднорідну судову практику у справах про оскарження рішень Державної пенітенціарної служби України, він був змушений звернутися одночасно до апеляційного суду Херсонської області як суду загальної юрисдикції, що виносив вирок, та Окружного адміністративного суду м. Києва як суду адміністративної юрисдикції за місцем знаходження відповідача (див.

Щодо оскарження рішення Державної пенітенціарної служби у судах загальної юрисдикції

25 липня 2017 року адвокат заявника подав до апеляційного суду Херсонської області клопотання про визнання незаконною відмови у переводі для відбування покарання до місця проживання родичі. У своєму клопотанні адвокат зазначав, що дана категорія справ безпосередньо пов’язана із виконанням покарання, а тому має розглядатися у порядку кримінального судочинства за правилами Кримінального процесуального кодексу України

16 серпня 2017 року адвокат заявника отримав відповідь апеляційного суду Херсонської області, яка була оформлена у вигляді листа. В своєму листі суд повідомляв, що переведення засуджених між колоніями не є предметом розгляду судів загальної юрисдикції і не може розглядатися в порядку КПК України. Оскільки лист не є формою процесуального рішення за КПК України, а процесуальних рішень судом не приймалося, то справа по суті розглянута досі не була. Адвокат заявника не зміг оскаржити відповідь суду, тому що “лист” не входить до переліку документів, які підлягають оскарженню в процесуальному порядку.

Щодо оскарження рішення Державної пенітенціарної служби в адміністративному порядку

5 червня 2016 року заявник подав адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання незаконним рішення Державної пенітенціарної служби України. У своєму позові заявник вказував, що між ним та суб’єктом владних повноважень виник спір про місце відбуття ним покарання.

Адміністративний позов надійшов на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва 8 червня 2016 року. Тільки 25 січня 2017 року (через шість місяців з моменту винесення рішення) заявник отримав копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року про відмову у відкритті адміністративного провадження. Суд вказав у своєму рішенні, що адміністративний позов заявника стосується виконання покарання і має розглядатися у порядку кримінального судочинства.

15 травня 2017 року адвокат подала заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення Статті 8 Конвенції.

У червні 2020 року заява була комунікована з Урядом України.

10 листопада 2020 року адвокат підготував та направив свої заперечення на позицію Уряду до Європейського суду з прав людини.

Пан-ко проти України

У 2004 році Пан-ко був засуджений до довічного позбавлення волі та відбував покарання у Єнакіївській виправній колонії № 52. При цьому його родичі завжди проживали у м. Бахмут, поблизу м. Єнакієве.

У 2008 році з невідомих причин Пан-ко був переведений до Івано-Франківської установи виконання покарань, а пізніше – до Новгород-Сіверської установи виконання покарань № 31. З цього моменту він та його батьки постійно писали скарги та заяви про переведення Пан-ко до виправної колонії ближче до місця проживання родичів. Однак незважаючи на всі листи та заяви, Пан-ко ближче до родичів переведений так і не був.

У 2012 році Пан-ко звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою про порушення Статті 8 та 13 Конвенції.

У червні 2020 року заява була комунікована з Урядом України.

Х-мань проти України

У квітні 2015 року син заявниці, п. Х. був мобілізований до Збройних Сил України, і був направлений служити у підрозділ розвідників біля лінії розмежування у зоні збройного конфлікту.

25 червня 2015 року він загинув при нез’ясованих обставинах у приміщенні, де жили бійці його військової частини. При констатації його смерті у нього на голові були виявлені численні тілесні ушкодження. Відповідно до результатів службового розслідування, проведеного військовим командуванням, п. Х., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, перечепився через поріг балкону, вдарився головою о підлогу і помер на місці.

При розслідування смерті п. Х. не були проведені необхідні невідкладні слідчі дії, зокрема огляд місця події, не допитані очевидці події та інші особи. Хоча судово-медична експертиза виявила численні тілесні ушкодження у загиблого, експерт не зміг дати їм пояснення, оскільки не був проведений огляд місця події.

Після цього один, а згодом і інший колишні товариші по службі п. Х заявили, що його смерть настала внаслідок дій третіх осіб, вчинених в ході конфлікту, але цим свідченням не була надана належна оцінка, і розслідування неодноразово закривалось. Більш того, за декілька років розслідування слідство навіть не змогло встановити місцезнаходження очевидців події, хоча це було дуже просто зробити в перший період розслідування. Численні скарг матері до різних інстанцій не дали результату.

У 2019 році заявниця подала заяву до ЄСПЛ про порушення статті 2 Конвенції в частині непроведення ефективного розслідування.

У 2020 році заява була направлена на комунікацію Уряду України. Після цього органи влади України вкотре поновили розслідування, а Уряд у своїх запереченнях на заяву написав, що розслідування ще не закінчено, відтак заявниця не вичерпала національні засоби правового захисту.

У жовтні 2020 року заявниця надіслала чергові свідчення очевидця події смерті її сина про те, що його смерть була на випадковою, а також зазначила, що інший солдат, який як стверджує цей очевидець, причетний до смерті її сина, вже засуджений у іншій справі за подвійне вбивство інших осіб, але і ці звернення заявниці не викликали увагу слідства.

Адвокат ЦСЗ підготував та 19 листопада 2020 року надіслав до ЄСПЛ відповідь на заперечення Уряду.

2 комунікації з Комітетом міністрів Ради Європи з приводу виконання рішень ЄСПЛ

Група справ Невмержицький проти України

Ця група справ об'єднує всі справи, які стосуються, серед інших питань в'язниць, порушень Статті 3 та 13 Конвенції через перенаселеність та погані матеріальні умови та відсутність доступ до належної медичної допомоги в місцях позбавлення волі (проблеми з лікуванням вірусних захворювань, використання наручників у цивільних лікарнях, відсутність паліативної допомоги, доступ до спеціалізованої медичної допомоги, замісна терапія тощо), а також відсутність профілактичних та компенсаційних заходів щодо ці питання.

В жовтні місяці юристи ЦСЗ підготовили та направили комунікацію в Комітет міністрів Ради Європи на план дій Уряду України щодо виконання загальних заходів по групі справ Невмержицький проти України.

У своїх коментарях юристи ЦСЗ зазначили про недостатню ефективність дій Уряду щодо поліпшення дій Уряду України щодо приведення умов тримання засуджених та надання їм належної допомоги до мінімальних пенітенціарних стандартів та рекомендували Уряду вжити ряд дій.

27 жовтня 2020 року Комітет міністрів Ради Європи врахував коментарі та рекомендації юристів ХПГ та оприлюднив їх на офіційному сайті Ради Європи.

Група справи Вінтмана проти України

Справи стосуються невиправданого втручання у право заявників на повагу до сімейного життя через систематичну відмову влади у 2001–2010 рр у справі Вінтмана та між 2005–2015 рр. У справі Родзевілло - перевести їх до в’язниці, розташованої ближче до їхнього будинку, що дозволило б родичам заявників частіше відвідувати їх (порушення статті 8). Суд також встановив, що в Україні не було ефективного засобу правового захисту щодо відхилення його клопотань про переведення до в'язниці, розташованої ближче до його дому (порушення статті 13).

У справі Вінтмана Суд також встановив втручання у право заявника на повагу до приватного життя через моніторинг його листування у в'язниці (порушення статті 8). Суд встановив, що це втручання не було "відповідно до закону".

У справі Родзевілло Суд встановив порушення згідно зі статтями 3 та 13 через умови утримання в СІЗО та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цієї скарги.

15 червня 2020 року адвокат підготував подання до Комітету міністрів Ради Європи, що стосуються загальних заходів під час виконання рішення ЄСПЛ.

50 справ, в яких підготовлені та подані до ЄСПЛ заяви про порушення Конвенції або щодо застосування тимчасових заходів за Правилом 39 Регламенту Суду відносно 59 заявників

5 справа, пов’язана з подіями на Сході Україні

А-к проти України та Росії

8 березня 2017 року пан А. разом з ще одним волонтером знаходилися поблизу КПВВ «Зайцево», де приблизно о 12.35 терористичні угрупування так званої «ДНР» розпочали масовий обстріл українських територій. Під час обстрілу у пана А. прицільно стріляв снайпер з великокаліберної зброї. Внаслідок обстрілу пан А. отримав численні травми.

25 травня 2017 року пан А. подав заяву про вчинення злочину щодо нього до Управління Служби Безпеки України в Донецькій області.

З 25 травня 2017 року пан А. звернувся з заявою за фактом поранення в АТО до Слідчого Комітету Російської Федерації (далі – РФ).

8 червня 2017 року відомості щодо кримінального правопорушення щодо пана А. були внесені до ЄРДР.

5 липня 2017 року РФ надало відповідь щодо направленого запиту про правову допомогу щодо заяви пан А. до відповідальних органів України.

7 липня 2017 року пан А. звернувся із клопотанням про проведення слідчих дій, зокрема, медичної експертизи тілесних ушкоджень, до СБУ.

17 липня 2017 року пан А. отримав відповідь від СБУ про задоволення його клопотання. Проте, в дійсності експертизи не було проведено.

5 жовтня 2017 року пан А. надіслав звернення до СБУ щодо ходу розслідування кримінального провадження. Проте, відповіді отримано не було.

14 травня 2018 року на повторний запит пан А. до РФ йому було надано відповідь, що є недостатньо інформації щодо його статусу потерпілого у кримінальному провадженні і тому було відмовлено у наданні відповіді про правову допомогу від України.

29 березня 2019 року на запит пан А. щодо інформування про хід розслідування СБУ повідомлено, що нікому не повідомлялося підозри про завдання йому тілесних пошкоджень, але було проведено допит пані Т., що була другим пораненим волонтером із паном А.

Протягом наступних 8-ми місяців у пана А. погіршився стан здоров’я й він перебував на стаціонарному лікуванні, тому не міг ефективно реалізовувати свої права потерпілого у кримінальному провадженні.

5 лютого 2020 року пан А. ознайомився із матеріалами провадження щодо завданих йому тілесних пошкоджень, які містили: витяг з ЄРДР, постанову про доручення проведення слідчих дій, постанову про об’єднання кримінальних проваджень, протокол допиту пана А. та інші формальні документи.

14 лютого 2020 року пан А. втретє звернувся до РФ щодо результатів відправленого ними запиту про правову допомогу до України, надавши документи, які підтверджують його статус потерпілого.

30 березня 2020 року пан А. отримав відповідь від РФ, яка містила відмову у наданні інформації про результати надісланого запиту про правову допомогу до України та відмовлено у відкритті кримінального провадження в РФ.

1 червня 2020 року юрист ЦСЗ подала скаргу до ЄСПЛ щодо порушення матеріального аспекту статті 2 Конвенції Росією та процесуального аспекту статті 2 Конвенції – Україною та Росією.

Голо-ко проти України (“34 інші справи”)

До пана Г. під час перебування під вартою в рамках розслідування кримінального провадження застосовувалось фізичне насильство працівниками правоохоронних органів.

20.02.2015 було відкрите кримінальне провадження за фактом катування.

Пана Г. було визнано потерпілим у кримінальному провадженні.

10.03.2017 року воно було закрито. Рішення про закриття даного кримінального провадження було оскаржено паном Г. до суду.

14 червня 2017 ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області було визнано неефективним розслідування факту вчиненого щодо пана Г. насильства в рамках кримінального та необґрунтованості підстав для його закриття і зобов’язав Генерального прокурора України провести судово-медичне обстеження. Проте, жодних дій вчинено не було.

28.06.2017 Пан Г. знову подав заяву щодо вчинення щодо нього насильства працівниками правоохоронних органів.

29 вересня 2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва зобов’язано Генеральну прокуратуру України внести відомості до ЄРДР за заявою пана Г. від 28.06.2017 року про факт застосування до нього фізичного насильства працівниками правоохоронних органів.

Протягом двох років пан Г. безуспішно намагався дізнатися про хід розслідування факту катування щодо нього.

В серпні 2019 року Пан Г. звернувся за правовою допомогою до ЦСС.

Протягом серпня – листопада 2019 року пан Г. надсилав багаточисельні клопотання та запити до Генеральної прокуратури України та ГУНП в Донецькій області, намагаючись дізнатися, де знаходяться матеріали кримінального провадження щодо факту його катування, відкритого на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року.

4 листопада 2019 Генеральна прокуратура України повідомила, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 Генеральною прокуратурою України було відкрите кримінальне провадження (далі – кп) від 18.06.2018 та передане до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

15 листопада 2019 року пан Г. надіслав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до Головного Управління Національної поліції.

26 листопада 2019 року ГУНП Донецької обл. повідомило пана Г. про закриття кп, проте не зазначило, де пан Г. може ознайомитися з матеріалами справи та постановою про закриття.

11 грудня 2019 року пан Г. надіслав повторне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до Головного Управління Національної поліції.

21 грудня 2019 року пан Г. отримав ще одну відповідь від ГУНП Донецької обл., яка була за змістом ідентична відповіді ГУНП Донецької обл. від 26 листопада 2019 року.

9 січня 2020 року, зважаючи на фактичну відмову у наданні конкретної адреси знаходження матерів кп, пан Г. повторно звернувся до ГУНП Донецької обл. з запитом про вказівку конкретної адреси органу поліції, де він мав би можливість ознайомитися з матеріалами кп та надіслав скаргу начальнику слідчого відділу ГУНП Донецької обл., щодо ненадання повної інформації стосовно кп у попередніх відповідях ГУНП Донецької обл.

21 січня 2020 року пан Г. отримав відповідь від ГУНП Донецької обл., в якій було зазначено адресу, за якою Заявник мала бути надана можливість ознайомитися з матеріалами справи.

20 лютого 2020 року пан Г. ознайомився з матеріалами справи. У матеріалах справи кп міститься один документ щодо проведення в рамках кп слідчої (розшукової) дії, а саме - протокол огляду матеріалів справи першого кримінального провадження від 25 червня 2018 року, проте він лише перечислив наявні документи у матеріалах справи у першому кримінальному провадженні.

2 березня 2020 року пан Г. подав скаргу на закриття кп до слідчого судді Краматорського міського суду Донецької обл., оскільки при ознайомленні з матеріалами справи 20.02.2020 він вперше отримав доступ до постанови про закриття кп і матеріали справи не містили жодного підтвердження про повідомлення його про закриття кп.

13 березня 2020 року Краматорський міський суд повернув скаргу на закриття кп, мотивуючи повернення неправильним визначенням підсудності скарги паном Г.

17 березня 2020 року пан Г. подав апеляційну скаргу на дане рішення до Донецького апеляційного суду.

2 квітня 2020 року Донецький Апеляційний суд задовольнив скаргу пана Г. та направив справу на новий судовий розгляд в той же суд.

7 травня 2020 року Краматорський суд скасував постанову про закриття кп на підставі відсутності повного та належного досудового розслідування.

1 червня 2020 року пан Г. направив в ГУНП Донецької обл. клопотання про хід розслідування відновленого кп.

19 червня 2020 року пану Г. надійшла відповідь від ГУНП Донецької обл. від 11.06.2020 про те, що після рішення Краматорського суду від 07.05.2020 року про скасування постанови про закриття кп жодних слідчих дій не проводилося та про підозру нікому не повідомлялося.

10 вересня 2020 року слідчим Першого слідчого відділу ДБР у м. Краматорську було винесено постанову про закриття кп.

10 жовтня 2020 року юрист ЦСС направив скаргу до ЄСПЛ щодо порушення ст. 3 Конвенції.

Про-ров проти України

Пан П., 25.10.1992 р.н., був засуджений до довічного позбавлення волі .

З 22 липня 2013 року і по сьогоднішній день пан П. відбуває покарання у Донецькому слідчому ізоляторі.

7 квітня 2014 року на території Донецької області розпочалося проведення Антитерористичної операції.

У серпні - вересні 2014 року члени незаконних збройних формувань активізували свою діяльність по захопленню адміністративних будівель. З того часу і по сьогодні Донецьке СІЗО перебуває під контролем так званого "Міністерства юстиції ДНР".

З початку бойових дій умови утримання в Донецькому СІЗО постійно погіршувалися і на теперішній час перебувають за межею забезпечення мінімальних потреб людини.

Представники пана П. зверталися в його інтересах до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявами про його евакуацію. Уповноважений Верховної Ради внесла пана П. до переліку осіб, які звертаються до Уповноваженого щодо переміщення на підконтрольну Уряду України територію .

На сьогоднішній день пан П. продовжує утримуватись під вартою на непідконтрольній Україні території.

У серпні 2020 року пан П. звернувся до ЦСС з проханням про правову допомогу.

17 листопада 2020 року юрист ЦСС подала скаргу до ЄСПЛ щодо порушення ст. 3, 5-1, 13 Конвенції.

К-ко проти України та Росії

26.07.2016 внаслідок обстрілу було зруйновано житло пані Т., що проживає в м. Авдіївка. Було відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні у Авдіївському відділі поліції.

У вказаному кримінальному провадженні пані Т. визнана потерпілою. Потім справа була передана слідчим Головного управління CБУ у Донецьку та Луганській області.

02 липня 2017 року Пані Т. звернулась до ЦСС з проханням про надання правової допомоги.

Юристка ЦСС неодноразово зверталася з клопотаннями про інформування про хід розслідування та здійснених слідчих дій, проте ніякої відповіді не надходило.

З відповіді 2 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 09 жовтня 2017 року Пані Т. стало відомо, що кримінальне провадження №12016050140000585 об’єднано в кримінальне провадження №12014050410001648.

Через відсутність повного інформування пані Т. протягом 2019 року неодноразово подавала скарги щодо бездіяльності слідчого.

У відповіді 2 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 24.01.2019 пані Т. повідомили про те, що вона можу ознайомитись з матеріалами досудового розслідування.

У вересні пані Т. подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09 жовтня 2019 року їй було надано відповідь від 1-го управління ГУ СБУ про здійсненні слідчі дії, а саме протоколи допиту потерпілого, огляду місця події та фото таблицю зруйнованого будинку.

26 листопада 2019 року Заявниця подала заяву про скоєння злочину до Слідчого комітету Російської Федерації.

20 грудня 2019 року юрист ЦСС підготував клопотання про здійснення слідчих дій. Проте жодної відповіді не надходило.

26 грудня 2019 року Слідчий комітет РФ повідомив Заявника про те, що надіслано запит про надання правової допомоги до правоохоронних органів України.

08 січня 2020 року юрист ЦСС надіслав скаргу на бездіяльність слідчого.

4 лютого 2020 Заявниці стало відомо з рішення Жовтневого суду міста Маріуполя щодо відмови у задоволенні скарги від 8 січня 2020 року, що її клопотання було задоволено слідчим.

19 березня 2020 року пані Т. надіслала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30 березня 2020 року у відповіді ГУ СБУ було вказано, що матеріали кримінального провадження пані Т. вже надсилалися і до відповіді були прикладені їх копії.

28 квітня 2020 року юрист ЦСС подала скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статті 1 Протоколу 1 та статті 13 Конвенції.

Тол-чова проти України та Росії

Пані Тол-чова (надалі - Заявниця) займається активною волонтерською діяльністю в ході збройного конфлікту на Сході України.

08 березня 2017 року Заявниця, у складі волонтерської групи, разом з ще одним волонтером, з яким вона перебуває у дружніх стосунках (надалі – другий потерпілий), знаходились поблизу КПВВ «Зайцеве», де приблизно о 12.35 терористичні угрупування так званої «ДНР» розпочали масовий обстріл українських територій. Під час обстрілу Заявниця отримала тяжкі вогнепальні поранення голови. Заявниці було проведено два оперативні втручання для видалення уламків снаряду із голови, видалення уламків снаряду із тканин обличчя та з-під трійчастого нерву. З березня 2017 року і по сьогодні Заявниця постійно потребує стаціонарного лікування.

Протягом 3 років заявниця направляла клопотання про проведення слідчих дій та заяви про інформування про хід досудового розслідування. Однак, жодна слідча дій, про які просила Пані Ж., не була проведена, також не було повідомлено про підозру жодній особі.

Заявниця також направляла заяву про вчинення злочину до Слідчого комітету Російської Федерації. Слідчий комітет РФ повідомив заявницю про те, що за її заявою слідчими підготовлено та направлено запит про надання правової допомоги до компетентних органів України з метою перевірки викладених у заяві даних. Більше інформації від Слідчого комітету РФ Заявниця не отримувала.

Усвідомлюючи неефективність розслідування слідчими органами України та Росії факту її поранення, Заявниця звернулася по правову допомогу до ЦСЗ.

2 липня 2020 року юрист ЦСЗ направив до ЄСПЛ заяву про порушення прав, передбачених статтями 2 та 13 Конвенції.

44 інших справи в яких було подано заяви до Європейського суду з прав людини

Ал-в проти України

9 травня 2010 року пана Ал-ва (надалі - заявник) було поміщено під варту.

9 лютого 2012 року заявник був засуджений Апеляційним судом Хмельницької області до довічного позбавлення волі. Станом на сьогоднішній день заявник знаходиться в установах виконання та слідчих ізоляторах більше

25 листопада 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Ізяславського районного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

27 січня 2020 року Ізяславський районний суд Хмельницької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

30 січня 2020 року заявник подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

17 березня 2020 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає . За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

В вересні 2020 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

08 жовтня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ.

Ал-сєєв проти України

23 грудня 2016 року пана Ал-сєєва (надалі - заявник) було поміщено під варту.

07 вересня 2017 року заявник був засуджений вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до довічного позбавлення волі.

10 січня 2018 року Апеляційний суд Хмельницької області залишив вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу заявника – без задоволення. Вирок набув законної сили.

6 червня 2019 року Верховний Суд частково задовольнив скаргу заявника та залишив касаційну скаргу захисника заявника без задоволення. Заявнику було зараховано у строк відбуття покарання строк його попереднього ув’язнення з 23 грудня 2016 року по 10 січня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Станом на сьогоднішній день заявник знаходиться в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах більше трьох років.

8 листопада 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Ізяславського районного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

22 січня 2020 року Ізяславський районний суд Хмельницької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

05 лютого 2020 року захисник заявника подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

10 лютого 2020 року заявник подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області.

25 лютого 2020 року заявник надіслав доповнення до апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.

12 березня 2020 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає.

В квітні 2020 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

13 травня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ.

Бор-ко проти України

6 червня 2002 року заявник був засуджений апеляційним судом м. Києва до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж двадцять один рік.

У 2017 році заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-дострокове до Ленінського районного суду м. Дніпра (надалі – Ленінський суд). У своєму клопотанні він просив привести його вирок у відповідності з нормами європейського права.

14 грудня 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпра відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, для звернення не було підстав).

Заявник оскаржив таке рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

4 квітня 2020 року апеляційний суд Дніпропетровської області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

При цьому заявник стверджує, що й досі знаходиться у місцях позбавлення волі, його правовий статус не змінюється, а порушення щодо нього є триваючим.

9 вересня 2020 року адвокат направила скаргу до Європейського суду з прав людини щодо порушення відносно заявника Статей 3 та 13 Конвенції.

Бір-в проти України

Пана Б. було затримано представникам поліції 19 лютого 2014 року з непояснюваних причин. Жодного офіційного запису та розміщення його у призначеному для затримання приміщенні не відбувалося протягом 2х днів.

Лише 21 лютого 2015 року о 16.50 ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (далі – суд) пану Б. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів. В переліку документів, доданих до ухвали документів містився протокол про затримання від 21 лютого 2015, оформлений о 18.00, що на 1 годину пізніше ніж вищевказана ухвала.

15 квітня 2015 ухвалою суду продовжено тримання під вартою щодо пана Б. на підставі підозри його у вчиненні особливо тяжкого злочину та відсутності даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Ухвала не містила жодної аргументації до жодного пункту ст.177. Захисник пана Б. заперечував проти продовження тримання під вартою.

Наступні 7 разів (22 липня 2015 року, 28 вересня 2015 року, 23 листопада 2015, 20 січня 2016 року, 17 березня 2016, 11 травня 2016 року, 25 травня 2016) ухвалами суду продовжено тримання під вартою.

27 липня 2016 року Донецький Апеляційний Суд відмовив у відкритті провадження на підставі того, що на той час неможливо було оскаржити ухвалу даного виду до суду апеляційної інстанції окремо від вироку.

Наступні чотири рази (20 липня 2016 року, 16 вересня 2016 року, 10 листопада 2016 року, 4 січня 2017 року) ухвалами суду продовжено тримання під вартою.

Наступні чотири рази (20 квітня 2017, 21 травня 2017, 9 червня 2017, 26 липня 2017) ухвалами суду продовжено тримання під вартою щодо пана Б. за відсутності доводів щодо наявності конкретних ризиків, головним аргументом чого було те, що пан Б. обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину.

Наступні чотири рази (13 вересня 2017, 9 листопада 2017, 8 грудня 2017, 2 лютого 2018) ухвалами суду було продовжено тримання під вартою щодо пана Б. з тих самих підстав.

Протягом усього вищевказаного періоду пан Б. неодноразово оскаржував рішення про продовження тримання під вартою, проте кожного разу безуспішно.

6 березня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області визнав пана Б. винним у вчиненні злочинів і призначив йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. У рішенні суд визначив «запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити в вигляді тримання під вартою».

Пан Б. неодноразово звертався зі скаргами до державних органів щодо його необґрунтованого та незаконного тримання під вартою як в адміністративному, так і судовому порядку.

29 жовтня 2018 року захисник пана Б. подав клопотання до Донецького Апеляційного Суду про звільнення пана Б. з під варти у зв’язку зі спливом строків тримання під вартою, адже після продовження тримання під вартою, вказаного у вироку від 6 березня 2018 року, судом жодного разу не переглядалась доцільність подальшого тримання під вартою пана Б.

30 жовтня 2018 року пан Б. подав клопотання до Донецького Апеляційного Суду про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Ні клопотання захисника, ні пана Б. не були розглянуті Апеляційним Судом. Питання тримання під вартою жодного разу не вирішувалося впродовж апеляційних проваджень.

12 листопада 2018 року пан Б. подав заяву до Артемівського міськрайонного суду Донецької області у порядку ст. 206 КПК. 14 листопада 2018 року слідчий суддя Артемівського суду відмовив у задоволенні скарги пана Б., що було оскаржено ним до суду апеляційної інстанції.

21 листопада 2018 року пан Б. подав ще одну заяву до суду Донецької області у порядку ст. 206 КПК. 22 листопада 2018 року слідчий суддя Артемівського суду відмовив у задоволенні скарги пана Б., що було оскаржено ним до суду апеляційної інстанції.

26 листопада 2018 року Донецький Апеляційний Суд відмовив у відкритті провадження за скаргою пана Б.

5 грудня 2018 року Донецький Апеляційний Суд відмовив у відкритті провадження за скаргою пана Б.

15 серпня 2019 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу пана Б. на рішення Донецького Апеляційного Суду від 26.11.2018 без задоволення.

4 жовтня 2019 року Донецький Апеляційний Суд скасував вирок суду від 6 березня 2018 року та направив справу на новий судовий розгляд. Цією постановою Апеляційний Суд змінив пану Б. запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

24 лютого 2020 року юрист ЦСЗ подала скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статті 5 Конвенції в контексті автоматичного продовження пану Б. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п’яти років.

Б-ка проти України

Заявниця, пані Б. з січня 2016 по вересень 2018 працювала на посаді заступника Міністра юстиції і відповідно до її функціональних обов’язків здійснювала контроль та координація за діяльністю Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі – Урядовий уповноважений).

Влітку 2015 року Урядовий уповноважений застосував процедуру дружнього врегулювання у справі у ЄСПЛ за заявою однієї з юридичних осіб приватного права до держави Україна з приводу тривалого невиконання остаточного рішення національного суду у справі, де боржником була компанія, яка контролюється державою. Після затвердження Європейським судом угоди про дружнє врегулювання за заявою стягувача юридичній особі була виплачена сума боргу у розмірі 54 млн. грн.

У травні 2017 року НАБУ розпочало досудове розслідування за фактом зловживання службовим становищем, що завдало шкоди державі у особливо великому розмірі. При цьому орган досудового розслідування, зокрема вважав незаконним застосування процедури дружнього врегулювання, незважаючи на те, що це передбачено як Регламентом ЄСПЛ, так і положеннями українського законодавства.

У січні 2020 року Офіс Генерального прокурора повідомив заявницю про підозру у зловживанні службовим становищем та привласненні коштів державного бюджету у особливо великому розмірі, після чого детектив НАБУ звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до заявниці застави у розмірі 44 млн. грн., яке було частково задоволено – у сумі 7 млн. грн., незважаючи на те, що заявниця мала бездоганну репутацію та спеціально повернулась з відрядження з-за кордону для участі у процесуальних діях, а декілька особі, що заслуговують на повагу, пропонували перед судом про взяття її під особисте поручительство.

Заявниця оскаржила в апеляційному порядку ухвалу про застосування застави, але марно. Вважаючи своє кримінальне переслідування безпідставним, а її підозру у вчиненні кримінальних правопорушень – абсолютно необґрунтованими, заявниця 21.08.2020 року звернулась до ЄСПЛ із заявою про порушення статті 5 Конвенції, в тому числі і стосовно непомірного для неї розміру застави.

Д-в проти України

18 жовтня 2017 на одному з перехресть в центральній частині м. Харкова відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП), під час якої внаслідок зіткнення двох транспортних засобів загинуло шестеро людей, і ще декілька осіб отримали серйозні тілесні ушкодження.

Обидва автомобіля були автомобілями преміум класу, були в справному технічному стані. Водій одного з автомобілів, молода жінка, їхала зі швидкістю, яка майже вдвічі перевищувала допустиму швидкість руху в населених пунктах, а також проїхала перехрестя на червоне світло; іншій водій почав рух раніше сигналу світлофора, який дозволяє рух. Експертиза на стан алкогольного або наркотичного сп’яніння жінки-водія, поведена одразу після ДТП, показала, що в її організмі містилися психоактивні речовини, але в ході судового розгляду суд визнав цей доказ недостовірним. Інший учасник ДТП, пан Д. був визнаний експертизою тверезим.

У справі було проведено багато комплексних судово-технічних експертиз, які встановили порушення правил дорожнього руху (далі – ПДД) з боку обох водіїв.

26 лютого 2019 року Київський районний су м. Харкова визнав обох водіїв винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст286 КК України – порушення ПДД, що спричинили смерть кількох осіб.

Очевидна несправедливість цього вироку, зокрема, в частині однаковості призначеного покарання при очевидній навіть для не фахівця різниці у ступені вини водіїв-учасників ДТП визвала такий резонанс у суспільстві, що люди стали збирати підписи на захист п. Д.

Після проголошення вироку суду першої інстанції адвокат ЦСЗ провів конфіденційне побачення з п. Д. в СІЗО, після чого зробив копії матеріалів об’ємної кримінальної справи.

Тривалий час адвокат знайомився та аналізував матеріали справи, готуючись до апеляційного розгляду справи, який призначений на середину серпня 2019 року.

14 серпня 2019 року Харківський апеляційний суд за одне засідання розглянув апеляційні скарги захисників, без дослідження наявних у справі доказів, та залишив вирок, в частині призначеного покарання, без змін, а в частині цивільних позовів змінив солідарне відшкодування шкоди на відшкодування кожним із водіїв у частці 50% від загального розміру позовних вимог.

Адвокат ЦСЗ підготував касаційну скаргу на вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції. Наприкінці грудня 2019 року Касаційний Суд у складі Верховного Суду ухвалив відкрити касаційне провадження та витребував матеріали кримінального провадження із суду першої інстанції.

03 квітня 2020 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу адвокатів обох засуджених адвоката і відмовив у їх задоволенні. Мотивами для залишення судових рішень у справі без змін було те, що суд першої інстанції повно і всебічно розглянув всі обставини справи, не допустив порушень права на захист або принципу змагальності сторін, і виніс законне і обґрунтоване рішення., а суд апеляційної інстанції, належним чином перевірив вирок, тому і його рішення є правосудним. Верховний Суд не взяв до уваги доводи адвоката п. Д. зокрема про те, що у справі взагалі досліджувалось питання щодо зв’язку порушень Правил дорожнього руху з зіткненням транспортних засобів, а не з загибеллю людей, що неврахування судами останнього маневру з пришвидшення замість гальмування водія п. З., який має істотне значення у трагічних наслідках події. Частина потерпілих визнавала, що ступінь вини у засуджених різна, але суд залишив покарання обом з них однаковим – максимальним, яке передбачено цією статтею КК України.

03.10.2020 року адвокат заявника подав скаргу до ЄСПЛ про порушення права п. Д. на справедливий суд. Зокрема, заявник скаржився на те, що суди трьох інстанцій не дали відповідей по суті на основні аргументи захисту. Крім того, суди касаційної та апеляційної інстанцій не дали відповіді на доводи викладені в апеляційній та касаційній скаргах, зокрема про відсутність причинного зв’язку між діями п. Д. та наслідками події, і у будь-якому разі, очевидного різного ступеню вини у їх настанні.

На теперішній час пан. Д. очікує інформації з ЄСПЛ.

Во-жис проти України

11 березня 2011 року Апеляційний суд Херсонської області визнав В. (надалі – заявника) винним та засудив до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більше одинадцяти років.

09 березня 2020 року заявник звернувся із клопотанням про заміну його покарання на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк до Херсонського міського суду Херсонської області.

04 травня 2020 року Херсонський міський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання.

12 травня 2020 року заявник оскаржив таке рішення до Херсонського апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

30 червня 2020 року Херсонський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання.

В кінці вересня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

19 жовтня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Гриц-й проти України

В 2019-2020 роках пан Г. оскаржив в національних судах двох перших інстанцій неможливість його умовно-дострокового звільнення як засудженого до довічного позбавлення волі.

В жовтні 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

23 жовтня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Євгл-й проти України

В 2020 році пан Є. оскаржив в національних судах двох перших інстанцій неможливість його умовно-дострокового звільнення як засудженого до довічного позбавлення волі.

В кінці серпня 2020 року Є. звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

31 серпня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Ко-ко проти України

В 2020 році пан К. оскаржував в національних судах двох перших інстанцій неможливість його умовно-дострокового звільнення як засудженого до довічного позбавлення волі. В обох інстанціях, йому було відмовлено.

В кінці серпня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

8 вересня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

К-ко проти України

До адвоката ЦСС звернувся К-ко, який відбуває покарання у Львівській багатопрофільній лікарні. Він надав медичні документи, які підтверджують наявність у нього раку хребта та зазначив, що йому необхідне оперативне лікування. Для цього його необхідно вивезти до лікарні Міністерства охорони здоров’я, де К-ка огляне нейрохірург та після цього проведе хірургічну операцію.

30 червня 2020 року адвокат ЦСС направила скаргу на невивезення пана К-ка до лікарні для діагностики та консультації до прокуратури Львівської області. Філії центру охорони здоров’я у Львівській області та до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

13 липня 2020 року адвокат звернулася до Європейського суду з прав людини у порядку Правила 39 Регламенту Суду з проханням зобов'язати Уряд України терміново забезпечити лікування заявника.

У відповідь Уряд надав документи. Що нібито таке лікування надається і є достатнім в умовах установи виконання покарань.

Тому 23 липня 2020 року Європейський суд з прав людини відмовив у застосуванні правила 39 щодо заявника.

10 серпня 2020 року адвокат направила до суду повний текст заяви щодо порушень Статті 3 та 13 Конвенції, а 10 вересня 2020 року заявник помер. Родичі заявника відмовилися підтримувати подальший розгляд справи у суді

Ку-цов проти України

12 грудня 1995 року Кузнєцов Михайло Сергійович був визнаний винним у вчиненні злочину та засуджений до довічного позбавлення волі Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області (надалі – Івано-Франківський суд). Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж двадцять п’ять років.

19 червня 2019 року заявник звернувся до Івано-Франківського міського суду із клопотанням про звільнення його від покарання або заміни його на більш м’яке

22 липня 2019 року Івано-Франківський міський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

1 серпня 2019 заявник оскаржив таке рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

11 листопада 2019 року Івано-Франківський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції мав розглядати клопотання заявника по суті, а доводи суду першої інстанції, що в Україні відсутній механізм звільнення для довічно позбавлених волі не є належними, адже у разі відсутності національного механізму, суд мав би користуватися міжнародною практикою

26 грудня 2019 року Івано-Франківський міський суд знову відмовив заявнику у звільненні, зазначивши, що він не може замінити собою законодавчий орган та створити нову норму права, і крім того, за думкою суду, заявник не довів своє виправлення.

9 січня 2020 року заявник подав нову апеляційну скаргу до Апеляційного суду Івано-Франківської області

20 травня 2020 року Апеляційний суд Івано-Франківської області відмовив заявнику у задоволенні апеляційної скарги, фактично, пославшись на ті ж самі підстави, що й суд першої інстанції

16 вересня 2020 року адвокат направила скаргу до Європейського суду з прав людини щодо порушення відносно заявника Статей 3 та 13 Конвенції.

Мал-хов проти України

31 липня 2007 року апеляційний суд Запорізької області визнав пана М. (надалі – заявника) винним та засудив до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань майже чотирнадцять років.

18 червня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроково або замінити покарання більш м’яким до Вільнянського районного суду Запорізької області.

11 листопада 2019 року Вільнянський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачена статтею Кримінального кодексу України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

27 листопада 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Запорізького апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам статті 3 Конвенції.

30 січня 2020 року Запорізький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання.

На початку жовтня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Ма-ченко проти України

28 жовтня 2001 року заявник був засуджений апеляційним судом Запорізької області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж дев’ятнадцять років.

17 лютого 2020 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроков до Ізяславського районного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

11 березня 2020 року Ізяславський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе

19 березня 2020 року заявник оскаржив таке рішення до Хмельницького апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенці.

9 квітня 2020 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає. За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

15 вересня 2020 року адвокат направила скаргу до Європейського суду з прав людини щодо порушення відносно заявника Статей 3 та 13 Конвенції.

Ря-нін проти України

20 лютого 2006 року апеляційний суд Дніпропетровської області визнав Р. (надалі – заявника) винним та засудив до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань майже чотирнадцять років.

23 вересня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроково або замінити покарання у вигляді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі до Вінницького міського суду Вінницької області.

03 березня 2020 року Вінницький міський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, заявника не засуджено до жодного з видів покарань перелічених в статтях про умовно-дострокове звільнення Кримінального кодексу України.

12 березня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Вінницького апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

29 квітня 2020 року Вінницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання

На початку вересня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

14 вересня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Справа щодо тортур та жорстокого поводження із засудженими в Олексіївській виправній колонії №25

Через залякування протягом багатьох років засуджені не скаржились на катування. Однак 30 грудня 2019 року, з нагоди повідомлення про підозру посадовим особам колонії за вчинення службових злочинів і черговим побиттям одного із в’язнів, засуджені колективно поскаржились начальнику колонії на незаконні дії адміністрації, в першу чергу на катування та жорстоке поводження, які у окремих випадках доходили до жахливих форм.

3 січня 2020 року представники ХПГ здійснили моніторинговий візит до ОВК-25, про незадовільний стан з дотриманням прав засуджених неодноразово повідомляв Європейський комітет з запобігання катуванням. В ході візиту велика група засуджених висловила письмову скарги на дії адміністрації, в першу чергу на катування та інші форми жорстокого поводження, написавши заяви про злочини з боку адміністрації колонії.

Якраз в цей час почалось офіційне кримінальне переслідування керівників установи за крадіжки продуктів харчування та інші зловживання, тому засуджені вперше за багато років вирішили висловити свої скарги. Побачивши, що поскаржитись хочуть більшість засуджених, пенітенціарна влада вночі ввела в колонію спецпідрозділи, з офіційної версією для недопущення дестабілізації обстановки в установі. Бійці спецпідрозділів витягли з ліжок надвір засуджених, здебільшого скаржників, примусили лежати на морозі їх без одягу на асфальті, згодом притягли до приміщення адміністрації та примусили повзти навколішки по сходах з зафіксованими за спиною руками, де вони лежали протягом декількох годин. Тих з засуджених, хто висловлював невдоволення, били.

Дивним чином під час проведення цих спеціальних заходів, які офіційно були проведені як «загальний обшук», не працювали як всі стаціонарні відеокамери в колонії, так і портативні відеореєстратори спецпризнаценців.

В установі ввели так званий «режим особливих умов», і з того часу правозахисників перестали допускати до колонії, навіть адвокатів не пускали до колонії майже два тижні.

Спецпризначенців залишені в колонії ще на три тижні, фактично для залякування засуджених.

Десятки заяв про злочини було подано до правоохоронних органів, і органи прокуратури відкрили кримінальне провадження. Розслідування у справі було доручено підрозділу Державного бюро розслідувань (ДБР) у м. Полтаві. На засуджених-скаржників стали тиснути, примушуючи відмовитись від скарг, частину з них побили. Адвокати ЦСЗ, які представляють цих потерпілих, з самого початку клопотали про застосування до засуджених заходів безпеки, але цього своєчасно не було зроблено, з цієї причини була подана заява до ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів за Правилом 39 Регламенту Суду.

Внаслідок тиску багато засуджених відмовились від своїх претензій до адміністрації, в тому числі один з тих, до якого застосовувались найжорстокіші катування.

В ході досудового розслідування не були докладно з’ясовані обставини, які мають значення, зокрема, чому не працювала система відеоспостереження, яким чином до установи були введені спецпідрозділи до отримання дозволу керівництва пенітенціарної системи, за яких обставин після подій проведення так званого «загального обшуку» у багатьох засуджених утворились численні тілесні ушкодження, зокрема садна і синці на колінах і плечах.

Медична фіксація слідів тілесних ушкоджень відбувалась із значною затримкою, тому у частини засуджених вони зникли до часу проведення огляду, які проводились формально, без дотримання міжнародних рекомендацій з розслідування скарг на катування. Лікарі, запропоновані адвокатами засуджених, до огляду засуджених не допускались.

10.02.2020 була адвокати ЦСЗ подали до ЄСПЛ заяву від імені шести засуджених щодо порушення статті 3 Конвенції, а згодом така заява була подана від імені ще одного засудженого.

Клопотання адвокатів ЦСЗ про проведення певних слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій не були реалізовані, за винятком проведення допитів засуджених – потерпілих від незаконного насильства, які також були проведені зі значною затримкою.

В ході розслідування виявилась повна неспроможність ДБР ефективно розслідувати злочини катувань як у змістовному аспекті - відсутність як методики, так і досвіду розслідування злочинів такого роду), так і організаційному плані, оскільки вся комунікація сторони потерпілих зі слідчими відбувається виключно через територіальний офіс ДБР у Полтаві, що викликає затримки у часі мінімум на два тижні.

Також адвокати подали декілька заяв про злочини щодо недопущення їх до побачення з засудженими клієнтами в колонії у кримінальному провадженні за фактами незаконного насильства, але розслідування по фактично них не проводиться.

В теперішній час розслідування формально триває, його матеріали передані для вивчення у Офіс Генерального прокурора.

У лютому 2020 року матеріали досудового розслідування були передані для вивчення у Офіс Генерального прокурора.

Наприкінці березня 2020 року адвокат ЦСЗ подав до слідчого декілька клопотань про проведення конкретних слідчих дій, направлених, в тому числі на усунення істотних протирічь у свідченнях співробітників ОВК-25, а також допиту нових свідків та витребування низки документів. Жодна з запрошених слідчих дій не була проведена.

Після введення карантинних заходів із запобігання поширенню інфекції коронавірусу у квітні 2020 року, моніторингові групи перестали пускати до ОВК-25. За цей час адміністрація установи посилила тиск на засуджених з метою змусити їх відмовитись від скарг, і частина засуджених зробила це.

Разом з тим, деякі інші засуджені також виявили бажання поскаржитись на жорстоке поводження з боку адміністрації, як в день застосування спецпризначенців (08.01.2020), так і в попередні періоди часу. Через звернення зі скаргами до слідчого судді адвокатам ЦСЗ вдалося досягти, щоб це заяви ще кількох засуджених були долучені до матеріалів провадження, а останні визнані потерпілими від дій адміністрації установи.

Влітку 2020 року матеріали досудового розслідування знов були направлені до Офісу генерального прокурора «для вивчення, але конкретні слідчі дії, про які клопотали адвокати ЦСЗ, не були проведені.

У липні 2020 року Секретаріат ЄСПЛ вислав листа з пропозицією на додаток до колективної скарги засуджених ОВК-25, вислати на адресу Суду окремі заповнені формуляри на кожного із заявників.

Адвокат ЦСЗ підготував окремі 5 заяв і 14.08.2020 року надіслав їх до ЄСПЛ.

У серпні 2020 року відбувся візит в Україну представників Європейського комітету із запобіганням катуванням (КЗК), під час якого вони відвідали, зокрема ОВК-25 та отримали підтвердження інформації щодо застосування катувань у цій установі у періоди часу, на які вказували засуджені.

У жовтні 2020 року відбулися формальні допити в якості потерпілих засуджених, які подавали заяви на адміністрацію останніми. Після цих допитів адвокат ЦСЗ повторно ознайомився з матеріалами досудового розслідування, під час якого з’ясував, що з січня 2020 року слідчі не провели жодних нових слідчих дій, дійсно направлених на встановлення обставин жорстокого поводження з засудженими, зокрема при застосуванні спецпризначенців 08.01.2020.

Після цього адвокат подав клопотання про проведення слідчих експериментів, судово-медичних експертиз та допиту потерпілих засуджених із застосуванням поліграфу, але жодна з цих слідчих дій не була проведена.

Дід-ко проти України

20 листопада 2000 року міський суд м. Києва визнав пана Д. винним та засудив до довічного позбавлення волі. Пан Д. відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж сімнадцять років.

У серпні 2018 року адвокат пана Д. вперше звернулася до суду з клопотанням про заміну йому покарання з довічного позбавлення волі на більш м’яке у зв’язку з тим, що українська процедура призначення та відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі порушує статтю 3 Конвенції.

3 вересня 2018 року Богунський районний суд м. Житомира (далі - Богунський районний суд) відмовив пану Д. було у задоволенні клопотання.

2 квітня 2020 року пан Д. звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроково до Богунського районного суду. У своєму клопотанні він просив замінити покарання на більш м’яке.

15 червня 2020 року Богунський районний суд відмовив пану Д. у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

25 червня 2020 року пан Д. оскаржив таке рішення до Житомирського апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

2 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд відмовив пану Д. у задоволенні його клопотання. За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

У листопаді 2020 року пан Д. звернувся до ЦСС за правовою допомогою.

8 грудня 2020 року юрист ЦСС надіслав скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статті 3 Конвенції.

Дя-ін проти України

16 липня 2004 року апеляційний суд м. Києва визнав пана Д. винним та засудив до довічного позбавлення волі. Пан Д. відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж сімнадцять років.

31 липня 2019 року пан Д. звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроково до Роменського міськрайонного суду Сумської області (надалі – Роменський міський суд). У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

13 березня 2020 року Роменський міський суд відмовив пану Д. у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

1 квітня 2020 року пан Д. оскаржив таке рішення до Сумського апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

10 вересня 2020 року Сумський апеляційний суд відмовив пану Д. у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає. За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

У листопаді 2020 року пан Д. звернувся до ЦСС за правовою допомогою.

10 грудня 2020 року юрист ЦСС надіслав скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статті 3 Конвенції.

Євгл-ький проти України та Росії

У березні 2019 року пан Є. (далі - заявник) попросив юристів ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до довічного позбавлення волі і багато років відбував покарання в Донецькому слідчому ізоляторі № 5.

Лише 08.02.2016 заявник був евакуйований на підконтрольну Уряду України територію – до ДУ «Бахмутська установа виконання покарань № 6».

З березня 2019 по травень 2020 заявник за допомогою юриста ЦСЗ намагався оскаржувати бездіяльністю уряду в національних правоохоронних органах. Однак, заявник стверджує, що був позбавлений можливості доступу до будь-яких засобів правового захисту через бездіяльність прокуратури Донецької області. Заявник також стверджує, що через невизнання Росією факту свого ефективного контролю над окупованою територією, звернення до її органів із скаргами апріорі є неефективним.

02.06.2020 юрист ЦСЗ підготував та подав скаргу до Європейського суду відповідно до статей 3, 5, 8 та 13 Конвенції.

Ф-чук проти України

12 квітня 2001 року пан Ф-чук (надалі - заявник) був засуджений апеляційним судом Дніпропетровської області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж шість років.

11 квітня 2019 року заявник звернувся із клопотанням (із доповненнями від 19 серпня 2019 року, про звільнення його умовно-достроково до Красногвардійського районного суду м. Дніпра (надалі – Красногвардійський суд) У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

19 серпня 2019 року Красногвардійський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

4 вересня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Дніпропетровського апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

9 грудня 2019 року Дніпропетровський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає.

10 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

20 квітня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Іг-ін № 1 проти України

З 22 серпня 2001 року пана Іг-на (надалі заявник) було поміщено під варту.

6 січня 2005 року заявник був засуджений апеляційним судом Дніпропетровської області до довічного позбавлення волі. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах більше ніж вісімнадцять років.

02 липня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Ізяславського міськрайонного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

31 липня 2019 року Хмельницький суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

12 серпня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Хмельницького апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

13 вересня 2019 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає.

В грудні 2019 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

10 березня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ.

02 липня 2020 року ЄСПЛ комунікував скаргу з Урядом України.

Іг-ін №2 проти України

Пан І відбуває покарання у Замковій виправній колонії № 58. Замкова колонія - одна з найвіддаленіших виправних колоній від дому заявника (м. Маріуполь, Донецька область), де живе його мати (1100 км).

15 травня 2017 року пан І звернувся до Міністерства юстиції України із клопотанням про його переведення до іншої установи виконання покарань.

30 серпня 2017 року Міністерство юстиції відмовило пану І. в переведенні.

30 жовтня 2017 року пан І. звернувся до окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування рішення Міністерства юстиції України.

14 грудня 2017 року суд задовольнив адміністративний позов. Міністерство юстиції подало апеляційну скаргу на це рішення.

20 лютого 2018 року Апеляційний суд відмовив у задоволенні скарги. Міністерство юстиції подало касаційну скаргу на це рішення.

16 травня 2019 року Верховний суд відмовив в задоволенні скарги.

10 липня 2019 року суд видав виконавчий лист про зобов’язання Міністерства юстиції України повторно розглянути звернення пана І.

Після рішення суду Міністерство юстиції України не вчило жодної дії щодо його виконання та ігнорувала письмові звернення пана І.

В серпні 2019 року пан І. звернувся за правовою допомогою з приводу його переведення до Центру стратегічного захисту (ЦСЗ) Харківської правозахисної групи.

6 листопада адвокат ЦСЗ направив заяву до відділу примусового виконання рішень про відкриття виконавчого провадження з приводу зобов’язання Міністерство юстиції України повторно розглянути звернення пана І.

21 листопада 2019 року відділ примусового виконання рішень виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, де зазначив про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Міністерство юстиції не виконало рішення виконавця, однак, виконавець не вжив жодних, передбачених законом, засобів впливу за для виконання рішення суду.

27 грудня 2019 року адвокат ЦСЗ звернувся до окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання бездіяльності виконавця та зобов’язання виконавця вчинити дії, передбачені законом.

07 лютого 2020 року Хмельницьким судом, під час судового розгляду, було встановлено, що відділ виконавчої служби все-таки виніс постанову передбачену законодавством 27 грудня 2019 року але не повідомив заявника про винесення такої постанови. У зв’язку з цим, Хмельницький суд частково задовольнив позов заявника та зобов’язав виконавця надіслати таку постанову пану І.

Відділ виконавчої служби подав апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду на рішення Хмельницького суду.

23 березня 2020 року Сьомий апеляційний суд повернув апеляційну скаргу відділу виконавчої служби через недотримання процесуальних строків.

Станом на червень 2020 року Міністерство юстиції України не вжило жодних дій на виконання рішення суду від 16 травня 2019 року.

15 червня 2020 року адвокат ЦСЗ підготував та направив заяву до ЄСПЛ з приводу порушення статей 6, 8 та 13 Конвенції.

Кол-ко проти України

31 грудня 2014 року о 15.-15.30 годині пан К. був затриманий представникам поліції з непояснюваних причин на території залізничного вокзалу міста Бахмут.

Під час затримання пану К. було завдано численних тілесних ушкоджень. В той самий день, о 17.00, працівниками поліції було складено протокол затримання Заявника, де вказувалося, що протиправне діяння було вчинене паном К. 20 грудня 2014 року.

1 січня 2015 року пану К. було повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

2 січня 2015 року слідчий подав клопотання про застосування до пана К. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Того ж дня Артемівський міськрайонний суд Донецької області (далі – суд) виніс ухвалу про застосування до пана К. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

24 лютого 2015 року ухвалою суду продовжено тримання під вартою щодо пана К. на підставі підозри його у вчиненні особливо тяжкого злочину та відсутності даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

9 квітня 2015 року ухвалою суду продовжено тримання під вартою щодо пана К. на підставі того, що «продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою». Ухвала не містила аргументації щодо існування жодного з ризиків, передбачених ст.177 КПК.

Наступні шість разів (5 червня 2015 року, 4 серпня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 15 жовтня 2015 року, 4 грудня 2015 року, 18 січня 2016 року) ухвалами суду продовжено тримання під вартою щодо пана К.

Наступні десять разів (3 березня 2016 року, 20 квітня 2016 року, 10 червня 2016 року, 5 серпня 2016 року, 14 вересня 2016 року, 7 листопада 2016 року, 13 грудня 2016 року, 3 лютого 2017 року, 10 березня 2017 року, 13 квітня 2017 року) ухвалами суду продовжено тримання під вартою щодо пана К. за відсутності доводів щодо наявності конкретних ризиків, а головним аргументом прийняття цих рішень було те, що пан К. обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину.

9 червня 2017 року визнав пана К. винним у вчиненні злочину і призначив йому покарання у вигляді 11 років позбавлення волі. У рішенні суд визначив «запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити в вигляді тримання під вартою.

Протягом наступних дев’яти місяців питання доцільності тримання під вартою пана К. не розглядалося.

1 березня 2018 року ухвалою апеляційного суду Донецької області було скасовано вирок від 9 червня 2017 року та призначено новий судовий розгляд. При цьому, без жодної аргументації пану К. було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наступні три рази (21 березня 2018 року, 25 червня 2018 року, 27 липня 2018 року) ухвала про продовження запобіжного заходу ухвалами суду продовжено тримання під вартою щодо пана К. Пан К. оскаржив продовження тримання під вартою до апеляційного суду.

3 серпня 2018 року Донецький Апеляційний Суд відмовив у відкритті провадження на підставі того, що на той час можливість оскарження ухвали даного виду до суду апеляційної інстанції не була передбачена КПК.

17 вересня 2018 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою пана К. на рішення Донецького Апеляційного Суду від 8 серпня 2018 року.

З вересня 2018 року по листопад 2019 року пан К. і далі утримувався під вартою. Пан К. продовжував оскаржувати рішення слідчого судді про продовження тримання під вартою, проте кожного разу безуспішно.

12 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд скасував ухвалу суду від 25 вересня 2019 року та замінив запобіжний захід пану К. з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

25 березня 2020 року юрист ЦСЗ подала скаргу до ЄСПЛ щодо порушення статті 5 Конвенції в контексті автоматичного продовження пану К. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п’яти років.

Ко-к проти України

16 липня 2004 року апеляційний суд Дніпропетровської області визнав Ко-ка (надалі – заявника) винним та засудив до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань майже вісімнадцять років.

22 липня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроково до Роменського міськрайонного суду Сумської області (надалі – Роменський міськрайонний суд). У своєму клопотанні він просив замінити покарання більш м’яким.

27 серпня 2019 року Роменський міськрайонний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

2 серпня 2019 заявник оскаржив таке рішення до Апеляційного суду Сумської області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

30 січня 2020 року Апеляційний суд Сумської області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання.

На початку червня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Кль-ов проти України та Росії

У липні 2020 року пан К. (далі - заявник) попросив юристів ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з 2 вересня 2000 року по 04 листопада 2016 року Заявник перебував у Донецькій установі виконання покарань № 5 (далі – Донецьке СІЗО). З 04 листопада 2016 року по теперішній час Заявник відбуває покарання в ДУ «Єнакіївська виправна колонія № 52».

На сьогоднішній день з окупованої території Донецької області не здійснюється передача утримуваних осіб.

31.07.2020, юрист Харківської правозахисної групи звернулась з листом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В листі до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини йшла мова про необхідність внести Заявника до списку в’язнів, які тримаються на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території.

28 серпня 2020 року надійшла відповідь представника Уповноваженого, в якій вказувалося, що Заявника внесено до переліку осіб, які звернулися до Уповноваженого з прав людини щодо переміщення на підконтрольну органам державної влади України територію.

05.10.2020 юрист ЦСЗ підготував та подав скаргу до Європейського суду відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції.

Справа К-ова

Пан К звернувся до адвоката з проханням надати йому допомогу у справі про умовно-дострокове звільнення. К відбуває довічне позбавлення волі. Своє клопотання він грунтував на тому, що хоча чинним законодавством не передбачено можливість умовно-дострокового звільнення для довічно позбавлених волі, однак це порушує Статтю 3 Конвенції. Зокрема, у рішенні «Пєтухов проти України № 2» було встановлено, що єдиний механізм звільнення для таких осіб – це помилування, однак на практиці цей механізм не працює.

12 вересня 2019 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив К у задоволенні його клопотання, зазначивши, що механізм умовно-дострокового звільнення для довічно позбавлених волі відсутній. Пан К оскаржив таку відмову

13 листопада 2019 року Апеляційний суд Івано-Франківської області задовольнив апеляційну скаргу заявника, зазначивши, що за відсутності національного правового регулювання, суд першої інстанції мав керуватися нормами Конвенції та відповідною практикою Європейського суду.

Адвокат підготував письмові пояснення до справи, в яких зазначив, що заявник своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів виправлення. Але 26 грудня 2019 року суд першої інстанції знов відмовив заявнику, вказавши, що рішення Європейського суду не містить прямої вказівки на можливість умовно-дострокового звільнення, і крім того, засуджений не став на шлях виправлення.

12 лютого 2020 року адвокат ЦСС подала апеляційну скаргу на прийняте рішення.

20 травня 2020 року івано-франківський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги на тих самих підставах, що і суд першої інстанції.

19 вересня 2020 року адвокат направила заяву у цій справі до Європейського суду з прав людини за Статтями 3 та 13 Конвенції. Заява була згодом комунікована з Урядом України без необхідності заявнику відповідати. На сьогоднішній момент пан К. очікує рішення Європейського суду з прав людини у справі.

Ко-й проти України

01 жовтня 2004 року Апеляційний суд Донецької області засудив пана К. (надалі - заявника) до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань майже дев’ятнадцять років.

24 червня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

10 березня 2020 року Артемівській міськрайонний суд Донецької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

24 березня 2020 року заявник подав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області області зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

30 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає.

На початку вересня К. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

06 жовтня 2020 року юрист ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтями 3 та 13 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Лесно-кий проти України

У листопаді 2017 року поліцейські Чугуївського відділу поліції били та катували Л. з метою отримання зізнання у скоєнні розбійного нападу.

22 листопада 2017 року працівники Чугуївського відділу поліції в Харківській області було затримано Л. за підозрою у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України (розбійний напад) і поміщено до СІЗО.

22 листопада 2017 року був оглянутий лікарем в СІЗО. При огляді були виявлені чисельні тілесні ушкодження та опік стегна. Л. надав пояснення, що тілесні ушкодження та опік спричинили йому працівники поліції.

20 квітня 2018 року на підставі повідомлення Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за заявою Л. слідчим прокуратури Харківської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо перевищення влади або службових повноважень працівниками Чугуївського відділу поліції, які спричинили тілесні ушкодження Л. за ч. 2 ст. 365 КК України.

6 липня 2018 року слідчий прокуратури Харківської області відмовив Л. у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні щодо його побиття працівниками поліції.

Адвокатом ЦСЗ був направлений адвокатський запит до медчастини СІЗО з метою отримання копій медичної документації з приводу тілесних ушкоджень Л.

Після отримання медично документації 24 жовтня 2018 року адвокат ЦСЗ подав заяву слідчому прокуратури про долучення цієї медичної документації до кримінального провадження та про визнання Л. потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

30 жовтня 2018 року слідчий прокуратури Харківської області відмовив Л. у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні.

Адвокат ЦСЗ оскаржив постанову про відмову у визнанні потерпілим до Червонозаводського суду.

12 грудня 2018 року Червонозаводський суд скасував постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

08.01.2019 року адвокат ЦСЗ подав до прокуратури клопотання про надання інформації про результати розгляду заяви Л. про визнання потерпілим від 24.10.2018р.

13.12.2018 року слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження за фактом нанесення пану Л. тілесних ушкоджень працівниками поліції, яку адвокат ЦСЗ отримав 25.01.2019.

05.02.2019 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до суду на постанову про закриття кримінального провадження.

12.03.2019 року суд задовольнив скаргу адвоката та скасував постанову про закриття кримінального провадження.

16.05.2019р. слідчим прокуратури Харківської області винесено постанову про закриття кримінального провадження.

03.07.2019 року адвокатом Л. подано скаргу на постанову про закриття кримінального провадження від 16.05.2019р., рішення за скаргою не прийнято.

06.12.2019 року Червонозаводський районний суд м. Харкова скасував постанову слідчого.

24.04.2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до ЄСПЛ про порушення статті 3 Конвенції.

Лоз-кий проти України

01 жовтня 2004 року пана Лоз-кого (надалі - заявник) було поміщено під варту.

07 вересня 2006 року заявник був засуджений вироком Апеляційного суду Хмельницької області до довічного позбавлення волі. Заявник оскаржив такий вирок до Верховного Суду України.

27 лютого 2007 року Верховний Суд України залишив касаційну скаргу заявника без задоволення, а вирок – без змін. Станом на сьогоднішній день заявник знаходиться в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах більше п’ятнадцяти років.

21 травня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Ізяславського районного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

30 жовтня 2019 року Ізяславський районний суд Хмельницької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

08 листопада 2019 року захисник заявника подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

14 листопада 2019 року заявник подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області.

02 березня 2020 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає.

В квітні 2020 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

26 травня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення статі 3 та 13 ЄКПЛ.

16 липня 2020 року ЄСПЛ комунікував скаргу з Урядом України.

Лу-ін проти України та Росії

У липні 2020 року пан Л. (далі - заявник) попросив юристів ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з З 15 серпня 2005 року по 2007 рік Заявник знаходився у слідчому ізоляторі міста Артемівська. З 2007 року по 28 травня 2015 року заявник перебував у Донецькій установі виконання покарань № 5 (далі – Донецьке СІЗО). З 28 травня 2015 року по теперішній час Заявник відбуває покарання в ДУ «Єнакіївська виправна колонія № 52»

На сьогоднішній день з окупованої території Донецької області не здійснюється передача утримуваних осіб.

03.10.2020 юрист ЦСЗ підготував та подав скаргу до Європейського суду відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції.

М-ан проти України

28 квітня 2011 року М-ан (надалі - заявник) був засуджений Херсонським апеляційним судом до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж дев’ять років.

6 жовтня 2019 року заявник звернувся із клопотанням, про звільнення його умовно-достроков до Херсонського міського суду Херсонської області (надалі – Херсонський суд) У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

6 листопада 2019 року Херсонський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

10 та 12 листопада 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Херсонського апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

24 грудня 2019 року Херсонський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає.

3 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

О-ко проти України

15 липня 2014 року пан О-ко (надалі - заявник) був засуджений Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж шість років.

16 квітня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про звільнення його умовно-достроков до Красногвардійського районного суду м. Дніпра. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

2 серпня 2019 року Красногвардійський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

2 вересня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Дніпропетровського апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

23 жовтня 2019 року Дніпропетровський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає.

10 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Ов-єнко проти України

16 лютого 2001 року Ов-ко (надалі - заявник) був засуджений Київським обласним судом до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж дев’ятнадцять років.

10 червня 2019 року заявник звернувся із клопотанням, про звільнення його умовно-достроков до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області (надалі – Новгород-Сіверський суд) У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

16 жовтня 2019 року Новгород-Сіверський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

21 жовтня 2019 року заявник та його адвокат оскаржили таке рішення до Чернігівського апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

14 січня 2020 року Чернігівський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання.

3 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Па-єнко проти України

04 серпня 2006 року пан Па-єнко (надалі - заявник) було поміщено під варту.

20 березня 2007 року заявник був засуджений Апеляційним судом Хмельницької області до довічного позбавлення волі.

11 червня 2018 року заявник звернувся із заявою про його умовно-дострокове звільнення до Ізяславського районного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

10 жовтня 2019 року Ізяславський районний суд Хмельницької області відмовив заявнику у задоволенні його заяви, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе .

24 жовтня 2019 року заявник подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

25 серпня 2020 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

В вересні 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

03 грудня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ.

П-ний проти України

18 вересня 2002 року пан П-ний (надалі - заявник) був засуджений апеляційним судом Донецької області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж сімнадцять років.

10 березня 2019 року заявник звернувся із клопотанням, про звільнення його умовно-достроково до Артемівського міськрайонного суду Донецької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

5 червня 2019 року Артемівський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

10 червня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Артемівського апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

2 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає

13 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Пед-ко проти України

26 травня 2000 року пана Пед-ко (надалі - заявник) було поміщено під варту.

26 березня 2001 року заявник був засуджений вироком Черкаського обласного суду до довічного позбавлення волі.

29 травня 2001 року ухвалою Верховного Суду України вирок відносно заявника набув законної сили. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах приблизно двадцять років.

06 серпня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Придніпровського районного суду міста Черкаси (надалі – Черкаський суд). У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

21 серпня 2019 року Черкаський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

09 вересня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Черкаського апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

02 жовтня 2019 року заявник надіслав доповнення до апеляційної скарги до Черкаського апеляційного.

09 грудня 2019 року Черкаський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає.

В січні 2020 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

15 травня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ

П’ят-ченко проти України

23 грудня 2006 року пана П’ят-ченка (надалі - заявник) було затримано та поміщено під варту.

20 квітня 2011 року заявник був засуджений вироком Апеляційного суду Черкаської області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах більше ніж тринадцять років.

19 лютого 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Придніпровського районного суду міста Черкаси (надалі – Черкаський суд). У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

31 травня 2019 року Черкаський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

18 червня 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Черкаського апеляційного суду, зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

13 січня 2020 року Черкаський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги.

20 лютого 2020 року заявник подав касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Черкаського апеляційного суду.

02 березня 2020 року Верховний Суд відмовив у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника.

В березні 2020 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

18 травня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ.

10 вересня 2020 року ЄСПЛ комунікував заяву з Урядом України.

Р-ов проти України

20 січня 2011 року Р-ов (надалі - заявник) був засуджений Київським районним судом м. Сімферополя до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж дев’ять років.

10 червня 2019 року заявник звернувся із клопотанням, про звільнення його умовно-достроково до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області (надалі – Новгород-Сіверський суд) У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

24 вересня 2019 року Новгород-Сіверський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

27 вересня та 1 жовтня 2019 року заявник та його адвокат оскаржили таке рішення до Чернігівського апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

5. 4 грудня 2019 року Чернігівський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає

3 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

Ста-к проти України

27 січня 2008 року пана Ста-ка (надалі - заявник) було поміщено під варту.

03 серпня 2009 року заявник був засуджений Апеляційним судом Хмельницької області до довічного позбавлення волі.

13 листопада 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Ізяславського районного суду Хмельницької області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

21 травня 2020 року Ізяславський районний суд Хмельницької області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе

02 червня 2020 року заявник подав апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області

23 червня 2020 року Хмельницький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. За загальними правилами, оскарження такої ухвали в касаційному провадженні не передбачене.

В серпні місяці заявник звернувся до ЦСЗ за юридичною допомогою.

01 грудня 2020 року юрист ЦСЗ подав до Європейського суду скаргу за Статтями 3, 13 Конвенції

Сьо-ак проти України

В 2020 році пан С. оскаржував в національних судах двох перших інстанцій неможливість його умовно-дострокового звільнення як засудженого до довічного позбавлення волі. Обидві інстанції йому відмовили.

В грудні 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

23 грудня 2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву до Європейського суду з прав людини за Статтею 3 Конвенції щодо відсутності механізму звільнення для довічно позбавлених волі.

Шер-єв проти України

Член політичної опозиційної партії Таджикистану «ПІВТ» Шер-єв покинув Таджикистан через оголошення даної партії екстремісткою організацією в 2015 р., кримінальне переслідування та нелюдське поводження щодо її членів. В 2015 р. Шер-єв прибув до Туреччини де організував роботу сайту, який висвітлював питання корупції та незаконних дій діючої влади Таджикистану, за що на його адресу надходили неодноразові погрози розправи з боку діючої влади.

В грудні 2016 року в офіс Шер-єва прийшла поліція Туреччини з представником посольства Таджикистану та без будь-яких законних підстав закрили його офіс, а його самого депортували з країни. Шер-єв приїхав в Україну де в травні 2015 року звернувся з заявою на отримання статусу біженця. 24.10.2017 р. рішенням міграційної служби в наданні такого статусу було відмовлено.

Рішення про відмову оскаржено до окружного суду.

28.12.2017 року в задоволенні позову та скасуванні рішення було відмовлено.

Дане рішення було оскаржено до апеляційного суду.

06.03.2018 року апеляційним судом відмовлено в задоволенні скарги.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржено в касаційний суд.

02.04.2018 касаційним судом відкрито провадження.

У зв’язку з екстрадицією Ш., 30.05.2019 він звернувся з клопотанням до Європейського суду з прав людини про застосування тимчасових заходів щодо заборони його видворення до Таджикистану. Суд відмовив в задоволенні клопотання.

27.06.2019 року адвокат подав скаргу до Європейського Суду щодо порушення ст. 3 Конвенції.

26 лютого 2020 року, не повідомивши заявника про засідання суду, Верховний Суд відхилив касаційну скаргу, в якій заявник просив Суд скасувати рішення Державної міграційної служби про надання йому притулку в Україні. Після цього рішення Верховного Суду заявник залишається на території України без законних підстав та йому загрожує екстрадиція.

28 лютого 2020 року до ЄСПЛ було подано запит відповідно до правила 39 Регламенту Суду з проханням заборонити висилку заявника з України до Таджикистану.

3 березня 2020 року ЄСПЛ попросив Уряд надати додаткову інформацію та запропонував заявнику подати відповідну заяву до Суду. 16 березня 2020 року урядом була надана додаткова інформація. 16 березня 2020 року ЄСПЛ вирішив не застосовувати правило 39 Регламенту Суду до цієї справи.

18 травня 2020 року адвокат ЦСС направив заяву до ЄСПЛ з приводу порушення статті 3 Конвенції.

Суп-ун проти України

05 грудня 1991 року пана Суп-на (надалі - заявник) було поміщено під варту.

14 квітня 1993 року заявник був засуджений вироком Свердловського обласного суду міста Єкатеринбургу Російської Федерації до смертної кари.

9 січня 1999 року заявник був помилуваний Наказом Президента Російської Федерації та йому була замінена смертна кара на довічне позбавлення волі.

19 травня 2010 року Оренбурзький обласний суд Російської Федерації своєю постановою задовольнив клопотання заявника про його перевід до установи виконання покарань на території України.

20 липня 2011 року постановою Жовтневого районного суду м. Харкова вирок Свердловського обласного суду Російської Федерації від 14 квітня 1993 року щодо заявника було приведено у відповідність із законодавством України.

З 14 березня 2012 року заявник відбуває покарання у Новгород-Сіверській установі виконання покарань №31 в місті Новгород-Сіверський, Україна.

У 2016 та 2018 роках заявник направляв клопотання про помилування до Президента України. Обидва клопотання були залишені без задоволення.

12 червня 2019 року заявник звернувся із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області. У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке.

03 жовтня 2019 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

16 жовтня 2019 року заявника подав апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції.

03 грудня 2019 року Чернігівський апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає.

В травні 2020 року заявник звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

25 червня 2020 року юрист ЦСЗ підготував та направив скаргу до ЄСПЛ з приводу порушення стате 3 та 13 ЄКПЛ.

В жовтні 2020 року ЄСПЛ комунікував справу з Урядом України.

Тк-ч проти України та Росії

У квітні 2020 року пан Т. (далі - заявник) попросив юристів ЦСЗ надати йому юридичну допомогу. Заявник зазначив, що він був засуджений до позбавлення волі і з 06 квітня 2009 року по теперішній час Заявник відбуває покарання в Слов’яносербській виправній колонії № 60.

На сьогоднішній день з окупованої території Луганської області не здійснюється передача утримуваних осіб.

08.04.2020, юрист Харківської правозахисної групи звернулась з листом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В листі до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини йшла мова про необхідність внести Заявника до списку в’язнів, які тримаються на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території.

17 квітня 2020 року надійшла відповідь представника Уповноваженого, в якій вказувалося, що Заявника внесено до переліку осіб, які звернулися до Уповноваженого з прав людини щодо переміщення на підконтрольну органам державної влади України територію.

23.06.2020 юрист ЦСЗ підготував та подав скаргу до Європейського суду відповідно до статей 3, 5 та 13 Конвенції.

Ж-к проти України

2 квітня 2007 року Ж-к (надалі - заявник) був засуджений апеляційним судом Донецької області до довічного позбавлення волі. Заявник відбуває покарання по теперішній час. Станом на сьогоднішній день він знаходиться в установах виконання покарань більш ніж тринадцять років.

17 червня 2019 року заявник звернувся із клопотанням, про звільнення його умовно-достроково до Вільнянського районного суду Запорізької області (надалі - Вільнянський суд). У своєму клопотанні він просив звільнити його умовно-достроково або замінити покарання на більш м’яке

3 жовтня 2019 року Вільнянський суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання, оскільки, за думкою суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково для довічно позбавлених волі неможливе.

11 листопада 2019 року заявник оскаржив таке рішення до Запорізького апеляційного суду зазначаючи, що неможливість звільнення для довічно позбавлених волі суперечить нормам Конвенції

16 січня 2020 року Запорізький апеляційний суд відмовив заявнику у задоволенні його клопотання. Ухвала оскарженню не підлягає.

3 квітня 2020 року заявник звернувся до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою.

171 справа ЦСЗ, які розглядалися в національних судових процедурах

2 справи іноземців, які потребують правового захисту

Справа М-лова

Пан М., громадянин РФ, який приїхав в Україну, рятуючи власну свободу та через свої політичні вподобання, оскільки у країні походження він брав участь у багатьох заходах опозиції, у тому числі одиночних пікетах, масових акціях протесту, мітингах тощо (у тому числі Болотній площі, захисту Хімкінського лісу інших). За свою правозахисну та опозиційну діяльність пан М. декілька разів притягався до відповідальності та перебував на обліку у Центрі «Е», який займається наглядом за «ненадійними громадянами». Після переїзду в Україну, пан М. продовжував співпрацювати із незалежною організацію Conflict Intelligence Team, яка викривала дії російської влади на Сході України та Сирії. Фактично діяльність шукача притулку направлена на боротьбу із російською агресією та викривання брехні російської влади про відсутність російського втручання в Україні.

7 травня 2014 року пан М. вперше звернувшись за захистом до ДМС. Пан М. отримав відмову у статусі біженця та додатковому захисті. У суді не оскаржував і тому після звернення до адвоката було прийнято рішення вдруге подати на захист в Україні.

25 травня 2018 року було отримано відповідь про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання про набуття захисту в Україні паном М.

Рішенням міграційної служби йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо подальшої процедури. Вказане рішення оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва, який 18 червня 2018 року відкрив провадження. Відповідно до ухвали суду вказана справи буде розглядатися за правилами спрощеного порядку без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні).

30 січня 2020 року Окружний суд м. Києва відмовив у задоволенні позовних вимог адвоката ЦСС.

13 березня 2020 року адвокат ЦСС подав апеляційну скаргу на таке рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

18 червня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд провів перше засідання за апеляційною скаргою адвоката ЦСС. Наступне судове засідання призначене на 02 липня 2020 року.

20 серпня 2020 року адвокат та М. разом подали нову заяву на отримання статусу біженця або додаткового захисту. ДМСУ прийнято рішення про прийняття заяви та оформлення документів на отримання захисту. СБУ запропонувало співпрацю (визнати як свідка у справі війни на Донбасі через численні розслідування) та підтримку – надати відповідь щодо процесуального статусу Михайлова на ДМСУ (на адвокатський запит). Справа триває.

Справа На-зе

Громадянин Грузії який оскаржував у судовому порядку відмову узаконити його перебування в Україні був незаконно видворений за межі України.

17.11.2017 року він був незаконно затриманий в ресторані та видворений за межі України.

Адвокатом отримані відеозаписи незаконного затримання заявника. 20.12.2017 року направлено заяву до прокуратури щодо викрадення заявника.

05.01.2018 року до слідчого судді та прокуратури направлено скаргу щодо невнесення відомостей до єдиного реєстру досудового розслідування.

02.07.2018 року слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги. Рішення не отримано по даний час.

Отримано відповідь на запит щодо викрадення заявника, в якій повідомлено про відкриття кримінального провадження. Цивільна дружина заявника звернулась із заявою про залучення її до провадження в якості потерпілої. В залученні в якості потерпілої їй було відмовлено, рішення про відмову було отримано після численних запитів. Після отримання рішення воно було оскаржено до слідчого судді 04.06.2018 року. Розгляд триває.

Адвокатом також було отримано копії документів на підставі яких було здійснено видворення а саме рішення про примусове повернення та заборону в’їзду в Україну на три роки.

15.02.2018 року дані рішення були оскарженні до окружного адміністративного суду.

25.02.2018 року відкрито провадження у справі. Слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги.

В квітні 2019 року пан Н. звернувся за правовою допомогою до ЦСЗ.

25 квітня 2019 року у справу вступив адвокат ЦСЗ та одразу розпочав процедуру отримання допуску до державної таємниці задля отримання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В серпні 2019 року адвокат ЦСЗ отримав доступ до державної таємниці та ознайомився зі змістом секретного документу. В результаті адвокатом ЦСЗ заплановано подача клопотання про витребування додаткових документів.

З липня по грудень 2019 року жодне засідання не відбулось через неявку представника відповідача або за ініціативою суду.

У 2020 році адвокат ЦСЗ заявив клопотання про слухання справи у спеціально обладнаній залі судового засідання через необхідність оголошення відомостей, які становлять державну таємницю. Виявилось, що представник Державної міграційної служби України немає необхідного допуску до державної таємниці, який необхідний для його участі у справі. В період карантину адвокат заявив інше клопотання про відкладення слухання справи через встановлені карантинні обмеження.

10 справ наркозалежних

Справа Ас-єва

27.11.2017 року пан А., мешканець міста Харкова, раніше судимий, офіційно непрацюючий, має на утриманні двох не повнолітніх дітей, був затриманий, після проведення органами міліції двох контрольованих закупівель наркотичного засобу.

29.11.2017 року суд застосував до пана А. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході досудового слідства та судового розгляду пан А. не_визнав винуватість у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України і заявив що інкримінуємого злочину він не скоював, а також, що органи міліції діяли з використанням провокації злочину. В справі приймав участь захисник центру вторинної безоплатної правової допомоги.

На протязі двох років судом продовжувався строк тримання під вартою.

03.10.2019 року у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Справа по суті на час вступу адвоката практично не розглядалася. Адвокатом заявлено ряд клопотань про допит свідків, витребування доказів, направлені адвокатські запити щодо умов тримання пана А. під вартою.

07.10.2019 року при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу адвокатом ЦСЗ було подано клопотання про зміну запобіжного заходу яке мотивовано тим, що стороною обвинувачення окрім тяжкості кримінального правопорушення та обґрунтованості підозри нічим не вмотивовано. Не наведено обґрунтування доцільності подальшого тримання під вартою, не надано доказів продовження існування ризиків, Тобто порушуються права пана А. передбачені ст. 5(3) Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Суд відмовив у задоволенні клопотання та продовжив строк тримання під вартою.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції.

07.11.2019 року Харківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу адвоката ЦСЗ.

03.12.2019 року адвокат ЦСЗ в черговий раз подав клопотання до суду про зміну запобіжного заходу пану А. Суд задовольнив клопотання та змінив запобіжний захід на домашній арешт.

23.01.2020 року судове засідання було відкладено у зв’язку з занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 27.01.2020 року.

27.01.2020 року у судовому засіданні було допитано свідка обвинуваченого. Адвокат ЦСС подав клопотання про допит понятих. Наступне судове засідання призначено на 17.03.2020 року.

17.03.2020 року судове засідання було відкладено у зв’язку із неявкою свідків. Наступне судове засідання призначено на 01.04.2020 року.

01.04.2020 року судове засідання було відкладено у зв’язку із знаходженням прокурора у відрядженні. Строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сплив, клопотання про продовження запобіжного заходу до суду не надходило.

01.07.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

17.11.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті.

08.12.2020 р. судове засідання відкладено за заявою прокурора. Наступне судове засідання призначено на 02.03.2021 р.

Справа триває.

Справа Ба-лова

12.06.2013 р. гр-н Б., мешканець с. Покотилівка, Харківського району, Харківської області, раніше судимий, працюючи, одружений, має малолітню дитину, був затриманий разом із своїм братом після проведення органами міліції трьох контрольованих закупівель наркотичного засобу.

13.06.2013 р. Б. було пред’явлено підозру у скоєнні злочину передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України (збут наркотичних засобів).

14.06.2013 р. сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді з поданням про тримання Б. під вартою. Слідчим суддею застосовано особисте зобов’язання.

27.06.2013 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області Б. було обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

04.01.2014 р. Б. був затриманий.

06.01.2014 р. за рапортом працівника СБНОН про те що Б. збував наркотичну речовину, зберігав сильнодіючі медичні препарати, схиляв односельців до вживання наркотиків було відкрито три кримінальних провадження. Підозра Б. по ним не пред’являлася. Результати по цим кримінальним провадженням невідомі

В ході досудового слідства та судового розгляду Б. не визнавав винуватість у скоєнні за ч. 2 ст. 307 КК України і заявляв що інкримінованого злочину він не скоював, а також, що органи міліції діяли з використанням провокації злочину. Судом заперечення Б. до уваги прийняті не були та не розглядалися.

10.12.2014 р. Харківським районним судом Харківської області винесено вирок, яким Б. визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання - 6 років позбавлення волі.

Б. та його захисником були подані апеляційні скарги на вирок.

14.04.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок Харківського районного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

25.03.2016 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

При новому розгляді кримінального провадження адвокатом ЦСЗ направлені запити щодо характеристики свідків (понятих), витребування доказів по проведенню оперативної закупівлі та підстав початку кримінального переслідування С., ініційовано розслідування судом використання органами міліції провокації злочину.

Судовий розгляд неодноразово відкладався в зв’язку з недоставлянням свідків обвинувачення.

19.05.2016 р. допитаний «закупний Петров», в ході допиту з’ясовано, що він раніше знайомий з оперативними співробітниками міліції, вживав наркотичні засоби, співробітники міліції сказали йому вмовити братів Б. виготовити для нього наркотичний засіб. Однак, хто з братів надавав йому наркотичний засіб, він не впевнений, так як вони схожі.

Щодо понятих, встановлено, що вони є особами раніше судимими, один з них за злочин в сфері незаконного обігу наркотиків, тобто є «агентами держави». Один із понятих змінив місце проживання та його місцезнаходження невідоме.

18.07.2016 р., 06.09.2016 р. допитані свідки сторони захисту.

28 жовтня 2016 року свідок не з’явився до суду, а 19 грудня 2016 року судове засідання знову не відбулося через неявку свідків та з інших причин.

11.01.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

28.02.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

28.03.2017 р. судове засідання відкладено у зв’язку із повідомленням про мінування Харківського районного суду. Наступне судове засідання призначено на 25.04.2017 р.

25.04.2017 р. судовий розгляд закінчено та відбулися судові дебати. Прокурор просив визнати винним та призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Адвокат просив виправдати Б. в зв’язку з недоведеністю винуватості, відсутністю речових доказів та використанням провокації злочину.

26.04. 2017 р. судом винесено обвинувальний вирок яким Б. визнаний винним у збуті наркотичних засобів та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

25.05.2017 р. адвокатом на вирок суду подано апеляційну скаргу з проханням вирок скасувати та закрити кримінальне провадження.

Справу призначено до розгляду в апеляційній інстанції на 30.11.2017 р.

Судове засідання перенесено на 08.02.2018 р. в зв’язку з тим, що прокурор не ознайомлений з доповненнями до апеляційної скарги поданими обвинуваченим.

Судове засідання призначено на 21.06.2018 р. Засідання перенесено у зв’язку із неповідомленням захисника про час та дату засідання

05.09.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 04.10.2018 р.

04.10.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 22.11.2018 р.

22.11.2018 р. Б. в судовому засіданні заявив клопотання про відвід судді з тих підстав, що суддя раніше розглядав справу у відношенні Б. вирок по якій було скасовано АСХО, як незаконний та необґрунтований.

10.12.2018 р. адвоката було повідомлено про призначення розгляду клопотання про відвід на 10.12.2018 р. Судове засідання відкладено у зв’язку із несвоєчасним повідомленням адвоката про дату та час судового засідання і занятістю адвоката в іншому судовому засіданні. Наступне судове засідання по розгляду клопотання про відвід призначено на 27.12.2018 р.

27.12.2018 р. судом винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про відвід судді.

19.03.2019 р. відбулося підготовче засідання. Справу призначено до розгляду.

07.05.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою прокурора.

05.06.2019 р. в судовому засіданні визначено порядок дослідження доказів: допит свідків, дослідження письмових доказів, допит обвинуваченого. При цьому прокурор відмовилась від дослідження речових доказів, так як вони знищені.

16.07.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків. Винесено ухвалу про привід свідків.

10.10.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

05.12.2019 р. в судовому засіданні допитані 3 свідка обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 22.01.2020 р.

22.01.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків. Наступне судове засідання призначено на 12.03.2020 р.

12.03.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із хворобою судді. Наступне судове засідання призначено на 14.04.2020 р.

14.04.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із епідемією. Наступне судове засідання призначено на 27.05.2020 р.

27.05.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків. Наступне судове засідання призначено на 19.06.2020 р.

19.06.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

19.08.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду. Дата наступного судового засідання не призначена.

23.09.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

21.10.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

16.12.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків.

Справа триває.

Справа Бо-ана

Громадянин Бо-ман І. наркозалежна особа, пацієнт ЗПТ, інвалід дитинства 3 - ї групи, має захворювання серця, був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

Адвокатом ЦСЗ прийнято справу 01.04.2015 року.

01.04.2015 року Бо-ману І. вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.

03.04.2015 року Бо-ману було вручено обвинувальний акт, а справу направлено до суду.

Адвокатом ЦСЗ було направлено запит до Кіровоградського наркодиспансеру у зв’язку із припиненням надання препаратів по програмі ЗПТБ. Питання було вирішено на користь особи, відновлено порушене право пацієнта.

Судом було призначено підготовче судове засідання, проте розгляд справи відкладався за клопотанням адвоката ЦСЗ , у зв’язку з погіршенням стану здоров’я обвинувачуваного та його перебуванням у лікувальних закладах.

Судові засідання по справі тривають, досліджено лише частину доказів сторони обвинувачення, не допитані свідки обвинувачення, не досліджено матеріали провадження.

Захисником – адвокатом підготовлено клопотання про визнання неналежними та недопустимими частини доказів в кримінальному провадженні, через допущені порушення органами досудового розслідування, позиція узгоджена з Б.І.

Захисником адвокатом збираються дані з приводу наявних захворювань у підзахисного, зважаючи на встановлену інвалідність та скарга на стан здоров`я особи.

Судовий розгляд у справі триває, судом досліджено письмові докази та визначено необхідність допиту свідків.

Розгляд справи часто відкладається у зв’язку з перебуванням Б. на лікарняних та через необхідність проходження медичних обстежень захворювання серця.

Судові розгляди справи 15.06.2017 та 29.06.2017 року не відбулися через неявку свідків до суду та відсторонення головуючого судді від виконання посадових обов’язків.

Після визначення нового складу суду, в судовому засіданні протягом липня - листопада було оголошено обвинувальний акт та досліджено письмові докази, кілька разів викликалися свідки.

14.02.2018 року в судовому засіданні досліджувались докази ( звукозаписи телефонних розмов ( НСРД)), по справі оголошено перерву до 20.03.2018 року зв’язку з розкладом роботи суду

20.03.2018 року продовжено дослідження доказів в справі , не з’явились свідки, оголошено перерву по справі до 20.04.2018 року.

20.04.2018 року судове засідання відкладено на 17.05.2018 року за клопотанням обвинуваченого ( перебував на лікарняному);

17.05.2018 року судове засідання відкладено 25.07.2018 року у зв’язку з клопотанням прокурора ( відпустка).

25.07.2018 року судове засідання відкладено у зв’язку з хворобою судді.

05.09.2018 року відкладено розгляд справи через зайнятість в іншому процесі.

16.11.2018 року відкладено у зв’язку із слуханням іншої справи.

18.12.2018 року продовжено дослідження письмових доказів в справі, прокурором, перерва по справі у зв’язку з необхідністю виклику свідків.

05.02.2019 року судове засідання відкладено на 18.03.2019 року у зв’язку з участю адвоката в іншому судовому засіданні.

18.03.2019 року суд продовжив дослідження доказів в справі ( прослуховування аудіозаписів) та оголосив перерву до 22.04.2019 року.

22.04.2019 суд переніс судове засідання на 14.06.2019 року .

14.06.2019 року суд продовжив досліджувати докази.

Наступне судове засідання призначено на 22.07.2019 року.

22.07.2019 року суд почав досліджувати звукозапис негласних слідчих (розшукових) дій. Після судового засідання адвокат ЦСЗ ознайомився з матеріалами справи.

18.09.2019 року суд продовжив дослідження звукозапису негласних слідчих (розшукових) дій.

16.10.2019 року суд продовжив дослідження звукозапису негласних слідчих (розшукових) дій.

25.11.2019 року суд продовжив дослідження звукозапису негласних слідчих (розшукових) дій.

18.12.2019 року суд почав досліджувати відеозапис негласних слідчих (розшукових) дій.

17.02.2020 року суд продовжив досліджувати докази. Суд дослідив відеозапис негласних слідчих (розшукових) дій (оперативних закупок).

02.04.2020 року суд переніс судове засідання через неявку прокурора.

12.05.2020 року суд переніс розгляд справи через хворобу обвинуваченого

30.07.2020 року розгляд справи перенесено через неявку прокурора на судове засідання.

04.09.2020 року розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату у зв’язку із зміною прокурора, а «новий» прокурор не готовий до справи.

23.10.2020 року розгляд справи перенесено через неявку прокурора на судове засідання.

01.12.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через хворобу обвинуваченого.

Справа Дро-дова (кримінальне провадження за статтею 307)

26 жовтня 2017 року за рішенням слідчого судді було проведено обшук у квартирі пана Д. Поліцейські вилучили три полімерні пакети із застібками посередині з білою речовиною, готівку в сумі 1641 грн., електронні ваги з шаром синьої речовини, капелюх. Того ж дня пану Д. було вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України і він був затриманий.

27 жовтня 2017 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області застосував до пана Д. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

23 листопада 2017 року була проведена експертиза матеріалів речовин загальною вагою 0.933 грам.

22 січня 2018 року досудове слідство було закінчено. Обвинувальний акт було направлено до Чугуївського міського суду Харківської області.

У червні 2018 року було проведено попереднє судове засідання.

13 вересня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 30 діб.

11 жовтня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

19 листопада 2018 адвокатом ЦСЗ було подане клопотання про зміну запобіжного заходу Д. із тримання під вартою на домашній арешт. Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання.

07 грудня 2018 судом продовжено строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб до 04.02.2018.

29 січня 2019 року суд продовжив строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

22 березня 2019 року адвокат ЦСЗ подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт

28 березня 2019 року суд продовжив строк тримання під вартою стосовно Д. на 60 діб.

16 травня 2019 року суд змінив запобіжний захід стосовно Д. із тримання під вартою на домашній арешт.

Потім відбулося шість судових засідань, які були переносилися протягом червня - грудня 2019 року.

Протягом 2020 року було перенесено ще 6 судових засідань.

Справа ще триває.

Справа Ле-ина

Л. знаходився в Харківському слідчому ізоляторі за обвинуваченням у незаконному збуті наркотичних засобів.

30.06.2020 Л. звернувся до ЦСЗ з проханням надати йому правову допомогу, оскільки правоохоронні органи сфабрикували провадження, при цьому його неодноразово провокували на вчинення правопорушень.

30.06.2020 адвокат направив до Київського районного суду міста Харкова клопотання про заміну адвоката разом з пакетом документів, що підтверджують його повноваження.

16.07.2020 адвокат ЦСС подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та провадження до прокуратури та суду.

05.08.2020 адвокат направила адвокатський запит до Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області про надання інформації щодо Л.

13.08.2020 адвокат подала клопотання до суду та в прокуратуру про надання копій дисків з відео-записами матеріалів провадження.

17.08.2020 адвокат вивчала відео-матеріали провадження.

Адвокат подала низку клопотань до суду та адвокатських запитів до різних правоохоронних та державних органів, провела бесіди з кількома свідками захисту, яких заявила в суді як свідків захисту.

01.09.2020, 09.10.2020, 21.10.2020, 26.10.2020, 05.11.2020, 04.12.2020, 09.12.2020, 17.12.2020, 23.12.2020 адвокат брала участь в судових засіданнях під час яких вивчались матеріали, переглядались і продовжують переглядатись відео-записи обшуку, проводився допит свідка обвинувачення «закупного».

Наступне судове засідання призначено на 04.02.2021.

Справа Тел-ова

Пан Тел. проживає в м. Харків.

Тел.– наркозалежна особа. Разом зі своїм знайомим паном Бар. вони придбавали сім’я маку, виготовляли з нього наркотик та разом його споживали.

10 лютого 2015 року після спільної закупівлі сім’я маку та виготовлення з них наркотичної речовини, пан Бар. вколов собі половину своєї частини. Після цього сказав, що за рештою дози зайде пізніше. Коли він повернувся, то непомітно підклав Тел. гроші, забрав решту наркотичного засобу та пішов. Того ж дня Тел. був заарештований поліцією за підозрою у розповсюдженні наркотичних засобів.

12 лютого 2015 року слідчий суддя обрав тримання під вартою як запобіжний захід для заявника.

Заявник звернувся за правовою допомогою до адвоката ЦСЗ.

27 травня 2015 року адвокат ЦСЗ склав клопотання про зміну запобіжного заходу.

Суддя Московського районного суду задовольнив клопотання та запобіжний захід було змінено на домашній арешт.

Після зміни запобіжного заходу заявник став учасником програми замісної терапії.

У 2017 році не було проведено жодного судового засідання, в якому б були допитані свідки звинувачення, так як вони переносяться через те, що не з’явились свідки звинувачення, зайнятість судді або участь адвоката в інших справах.

У 2018 році судові засідання переносились, через неявку свідків, або зайнятість судді в інших судових засіданнях.

На початку 2019 року кримінальну справу було передано до іншого судді Московського районного суду міста Харкова.

У 2019 році судові засідання неодноразово переносились через неявку свідків, або зайнятість судді в інших судових засіданнях. Прокуратура не забезпечує явку свідків обвинувачення до суду.

У 2020 році судові засідання неодноразово переносились через неможливість прокуратури забезпечити участь свідків обвинувачення у суді.

З липня по грудень 2020 року судові засідання неодноразова переносились через постійну зміну прокурорів в процесі та клопотаннями нових прокурорів про ознайомлення з матеріалами справи.

У грудні 2020 року судове засідання було перенесено у зв’язку з неявкою прокурора.

Справа Тернів-кого

8 жовтня 2017 року Київський районний суд м. Харкова виніс вирок, яким визнано винуватим пана Т. за ч. 1 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) позбавлення волі, а також визнано винним за ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі в кримінально виправній установі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

1 жовтня 2018 року підписано угоду про надання правової допомоги.

2 жовтня 2018 року ознайомилась з матеріалами кримінального провадження та звукозаписами судових засідань у Київському районному суді м. Харкова.

6 жовтня 2018 року подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області, обвинувачений пан Т. заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30 липня 2019 року Апеляційний суд Харківської області скасував вирок Київського районного суду м. Харкова, а справу направив на новий розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

23 серпня 2019 року справа була призначена до розгляду в Київському районному суді м. Харкова.

Адвокат ЦСЗ постійно подавав ґрунтовні заперечення проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пана Т.

Адвокат ЦСЗ подав клопотання до суду щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід.

19 вересня 2019 року суд відмовив в задоволенні клопотання ЦСЗ, однак в своєму рішенні суд суттєво змінив розмір застави, обравши її мінімальний розмір.

На початку судового розгляду суд вирішив досліджувати докази в повному об’ємі, а також порядок їх дослідження, який було обрано відповідно до правової позиції адвоката ЦСЗ у справі.

На сьогоднішній день допитані 3 свідки з 7 заявлених стороною обвинувачення.

У зв’язку з карантинними обмеженнями, прокурором не забезпечена явка свідків, наступне судове засідання призначене на 17 вересня 2020 року

Справа Вой-нка

Пан В., постійно мешкає в м. Харкові, є пацієнтом замісної підтримуючої терапії, наркотики приймає більш ніж 15 років

В квітні 2014 р. пана В разом з пані Ф було затримано оперуповноваженими разом з іншим чоловіком та привезено до Фрунзенського РВ, де пана В катували , а пані Ф. били з метою дізнатися про осіб, які мають гроші та вживають наркотики, а також з метою надання ним згоди бути їхнім негласним агентом.

09.01.2015 р. біля приміщення Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області під відеокамерами на її вході В. було нанесено удар ногою в праве стегно працівником поліції в цивільній формі, а потім іншими працівниками поліції було проведено залякування Войтенко з метою дати потрібні працівникам свідчення в судовому засіданні, в якому обвинувачується останній в продажу наркотиків

12.03.2015 р. складено заяву про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

16.03.2015 р. складено та здано до суду скаргу про зобов’язання внести до ЄРДР відомості про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

10.06.2015 р. участь в судовому засіданні по результатом якого суддею було відмовлено в задоволенні скарги про зобов’язання внести до ЄРДР відомості про скоєння злочину з боку працівників міліції відносно В та Ф

Пану В було висунуто звинувачення за незаконний обіг наркотичних засобів та узято під варту.

Пана В обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який систематично продовжувався кожні два місяці. Адвокат приймав участь у цих судових засіданнях.

Протягом 2015-2017 років судові засідання періодично переносилися з різних причин, серед яких неявка свідків, зайнятість судді в інших судових засіданнях, самовідводом суддів.

За 2018 рок жодного разу прокуратура не надала свідків обвинувачення та прокурору мінялися та суддею неодноразово складалися ухвали про привід свідків.

В червні 2018 року суддею Фрунзенського районного суду було задоволено клопотання адвоката про зміну порядку дослідження доказів та вирішено досліджувати докази в зв’язку з тим, що свідків обвинувачення прокурор не доставляє.

В 2019 році суддя неодноразово виносила ухвали про привід свідків, які не виконувалися.

В червні 2019 року суд почав досліджувати докази по справі.

В листопаді 2019 року прокуратура змінила обвинувачення з ч. 2 ст. 307 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) на ч.1 ст. 309 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

З серпня по грудень 2020 року судові засідання неодноразова переносились через постійну зміну прокурорів в процесі та клопотаннями нових прокурорів про ознайомлення з матеріалами справи.

У грудні 2020 року судове засідання було перенесено у зв’язку з клопотання нового прокурора про ознайомлення з матеріалами справи.

Справа Жа-на

На початку червня 2019 року пані Ж. звернувся до Центру стратегічного захисту з проханням надати їй правову допомогу.

З її слів працівники поліції сфальсифікували щодо неї провадження за ст. 307 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Жодних документів у пані Ж. не має. Поліцейські не знайомили пані Ж. з матеріалами кримінальної справи. Пані Ж. впевнена у своїй невинуватості.

Пані Ж. подала клопотання до суду про залучення адвоката ЦСЗ у якості її захисника у судовому провадженні.

24.06.2019 повинно було відбутися судове засідання на якому суд повинен був розглянути клопотання пані Ж. Судове засідання не відбулося через хворобу судді та було перенесено на пізнішу дату.

Пані Ж. подала клопотання про залучення адвоката ЦСЗ у якості її захисника у судовому проваджені. Суд задовольнив клопотання пані Ж.

Адвокат ЦСЗ подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.09.2019 року суд вирішив питання про допит свідків та задовольнив клопотання адвоката ЦСЗ про зобов’язання прокурора надати матеріали кримінальної справи для ознайомлення.

07.11.2019 року суд переніс судове засідання на більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

20.02.2020 року проведено допит свідка (другого понятого), який брав участь у проведенні двох оперативних закупках та був присутній при обшуку за місцем мешкання обвинуваченої.

19.03.2020 року судове засідання не відбулося у зв’язку з карантином на території України.

12.05.2020 року суд переніс судове засідання через неявку прокурора.

19.05.2020 року суд переніс судове засідання у зв’язку з незабезпеченням прокурором доставки свідків обвинувачення.

22.06.2020 року суд переніс судове засідання у зв’язку з незабезпеченням прокурором доставки свідків обвинувачення.

06.07.2020 року допитано потерпілого по справі, інші свідки сторони обвинувачення не з’явилися, справу перенесено на більш пізнішу дату.

24.07.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через неявку свідків сторони обвинувачення.

27.08.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через хворобу обвинуваченої.

17.09.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через незабезпечення прокурором явки свідків обвинувачення.

20.10.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через хворобу обвинуваченої.

30.11.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через незабезпечення прокурором явки свідків обвинувачення (залегендованих).

21.12.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через хворобу обвинуваченої.

Справа З-аса

Заявник, громадянин України пан З., звернувся по правову допомогу 18.12.2015 року у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 309 КК України (2 епізоди).

Заявник раніше судимий та інкримінований злочин він скоїв під час невідбутої частини покарання.

Зі слів заявника, працівники міліції змусили його «взяти на себе» зберігання наркотиків без мети збуту, інакше «повісили б» збут.

У 2016 році проведено 6 судових засідань.

На даний час призначено попередній розгляд справи у зв’язку зі зміною підсудності за територіальністю.

Юрист ЦСЗ вступив у справу на стадії попереднього розгляду. Попередній захисник та обвинувачений, при ознайомленні з матеріалами справи, їх копії не зробив. Тому на сьогоднішній день із матеріалами справи юрист ЦСЗ не знайомий, так як у суді вони відсутні.

Чергове судове засідання по справі призначено на 20.09.2016 року, проте воно не відбулось. Лише два місяці потому – 22 листопада 2016 року суд провів попереднє судове засідання та викликав свідків на засідання на 29 листопада 2016 року. Однак свідки не з’явились на судове засідання. Не з’явились вони на засідання і 24 грудня 2016 року.

14 лютого 2017 року та 11 квітня 2017 року судові засідання були відкладені через неявку свідків обвинувачення та прокурора.

15 серпня 2017 року відбулося попереднє судове засідання

12 вересня 2017, 28 вересня 2017 року, 15 листопада 2017 року через неявку свідків зі сторони обвинувачення засідання було перенесено.

18 грудня 2017, 31 січня, 28 березня, 13 червня та 20 червня 2018. року засідання знову були відкладені через неявку свідків. На останньому засіданні прокурор просив змінити порядок дослідження доказів. У задоволенні клопотання було відмовлено.

31 серпня 2018 року під час судового розгляду було допитано одного свідка обвинувачення, інші свідки не з’явилися.

10 жовтня 2018 року через неявку свідків сторони обвинувачення справу було перенесено.

23.01.2019 року призначено попередній розгляд справи у зв’язку із заміною головуючого. Справу перенесено через неявку прокурора.

20.03.2019 року через зайнятість головуючого по справі у іншому судовому процесі, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

25.06.2019 року проведено попередній розгляд справи, міра запобіжного заходу щодо обвинуваченого не обиралася, справа призначена до судового розгляду.

24.09.2019 року прокурор оголосив обвинувальний акт, суд вирішив порядок дослідження доказів.

03.12.2019 року суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

03.03.2020 року суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату через неявку прокурора.

04.05.2020 року суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

18.06.2020 року суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

04.08.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через неявку свідків обвинувачення.

06.10.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через незабезпечення прокурором явку свідків обвинувачення.

40 справа людей, які страждають від тяжких хвороб, та інших вразливих груп

Справа Б-гяна

Пан Б. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що страждає від низки тяжких хвороб, серед яких – ВІЛ 4 стадія. На підставі своїх захворювань, він має право на звільнення від відбування покарання. На сьогоднішній момент він відбуває покарання у Вінницькій виправній колонії № 81.

5 серпня та 19 вересня 2020 року адвокат звернулася із запитом до Вінницької виправної колонії для отримання медичних документів Б. Однак відповідь їй надана не була. Тоді 13 жовтня 2020 року адвокат направила скаргу до прокуратури Вінницької області. Після цього виправна колонія все ж надала медичні документи.

13 листопада 2020 року адвокат звернулася до Вінницької виправної колонії № 81 із заявою про організацію пану Б. лікарсько-консультативної комісії. Однак у такій заяві було відмовлено.

17 грудня 2020 року адвокат направила до Вінницького міського суду Вінницької області клопотання про звільнення Б. за хворобою. Судове засідання було призначене на 23 грудня 2020 року, але не відбулося через недоставлення Б. до суду.

Справа Че-ченка

Пан Ч. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що має тяжке захворювання, можливо, онкологічного характеру, але лікування йому не надається.

10 жовтня 2020 року адвокат звернулася із своїм запитом до П’ятихатської виправної колонії щодо отримання медичних документів Ч. Однак відповіді на свій запит не отримала.

1 листопада 2020 року адвокат направила скарги на ненадання відповіді на запит до прокуратури Дніпропетровської області та Південно-Східного міжрегіонального управління. Однак у відповідь її повідомили, що вона нібито не має права отримувати медичні дані клієнта.

Тоді адвокат направила численні скарги на нелікування пана Ч. до Центру охорони здоров’я та Міністерства юстиції.

Розгляд справи триває.

Справа Ге-енка

Г. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. На початку січня 2018 року був вивезений з колонії до районної поліклініки міста Вільнянська швидкою допомогою, де й був прооперований – була виведена колостома, крім того в нього встановлені наступні діагнози: хронічний зовнішній почухуй, функціонуюча колостома сигмовидної кишки з 19.01.2018, гігрома 3 пальця лівої кисті. Був встановлений заворот кишок і рекомендовано повторну операцію через 2-3 місяці.

10.06.2020 до ЦСЗ надійшла заява Г. про допомогу.

11.06.2020 був укладений договір про надання правової допомоги Г. та направлені адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області та до Медичної частини ДУ «Кам’янська ВК № 101» щодо стану здоров’я та лікування Г.

28.07.2020 адвокат подала клопотання до суду про звільнення Г. за станом здоров’я.

18.08.2020, 27.08.2020 відбулись судові засідання щодо звільнення Г. за станом здоров’я на яких задоволено клопотання адвоката про надання до суду висновку лікарсько-консультативної комісії до суду. Наступне судове засідання було призначено на 29.09.2020. В цей же час, 20.09.2020, пана Г. звільнили від відбування покарання умовно-достроково.

Справа Гор-кого

Г. прибув до ДУ «Казанківська виправна колонія» (№ 93) для відбування покарання. Останній звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань та діагнозів для цього.

З вересня 2019 року Г. перебував в Дар`ївській багатопрофільній лікарні № 10 при ДВК № 10 на лікуванні з діагнозами: СНІД 4 клінічна стадія, туберкульоз легень, цироз печінки, хронічний прогресивний гепатит С, токсоплазмоз мозку, тривала слабкість, підвищена температура. Внаслідок наявних у Г. захворювань, останній не може самостійно пересуватись та обслуговувати себе.

05.03.2020 адвокат звернулась із клопотанням про звільнення Г. за станом здоров’я до Казанківського районного суду Миколаївської області.

26.03.2020 адвокат направив скаргу Уповноваженому Верховної ради України з прав людини та голові Казанківського районного суду Миколаївської області про те, що не дивлячись на стан здоров’я Г., станом на 26.03.2020 навіть дата судового засідання не призначена, а стан Г. стрімко погіршується, при цьому йому відмовляються надавати лікування туберкульозу.

03.04.2020 адвокат направив адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Херсонській області та до Дар`ївської багатопрофільної лікарні № 10 при ДВК № 10 щодо стану здоров’я та лікування Г.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06.04.2020 повернуто клопотання у зв’язку з тим, що клопотання має розглядатись судом іншої юрисдикції.

24.04.2020 адвокат звернулась до Білозерського районного суду Херсонської області з аналогічним клопотанням.

30.04.2020 адвокат направив адвокатський запит до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо надання інформації про колонію за якою закріплений та в якій виконується вирок Г.

21.05.2020 адвокату відмовлено в задоволенні клопотання, оскільки з 14.04.2020 Г. перевели вже в ДУ "Херсонська виправна колонія (№ 61) - міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня", не повідомивши про це адвоката, що унеможливлює розгляд клопотання Білозерським судом Херсонської області.

25.05.2020 адвокат направив клопотання про звільнення Г. за станом здоров’я до Херсонського міського суду Херсонської області.

30.06.2020 Херсонський міський суд Херсонської області відмовив адвокату в задоволенні його клопотання.

На початку червня 2020 Р. був вивезений до міжобласної лікарні при ДУ «Софіївська ВК № 55».

25.06.2020 були направлені адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області та до міжобласної лікарні при ДУ «Софіївська ВК № 55» щодо стану здоров’я та лікування Р.

Справа Євгл-ого

Є. прибув до МОБЛ при Дніпровській УВП № 4 з Бахмутського СІЗО № 6 для лікування почухую.

В грудні 2020 Є. звернувся до ЦСЗ зі скаргами на нелікування наявного захворювання, яке останнім часом загострилось та доставляло йому нестерпний біль та дискомфорт, оскільки супроводжувалось крововиливами.

24.12.2020 адвокат направила адвокатський запит до філії державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Дніпропетровській та Донецькій областях щодо стану здоров’я та лікування Є.

30.12.2020 пан Є. повідомив, що його без пояснень етапували до Одеси й куди везтимуть невідомо.

Справа Х-ри

Пан Х звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він зазначив, що є важко хворою людиною, зокрема, страждає від онкологічного захворювання та гепатиту С. Лікування йому в виправній колонії не надається, незважаючи на його стан.

Адвокат направив усі необхідні документи пану Х. та планує звернутися із запитом до Торецької виправної колонії.

Справа Ко-ленко

Пан К. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що відбуває покарання у П’ятихатській виправній колонії № 122. Пан К. страждає від онкологічного захворювання – меланоми, однак лікування йому вже два роки не надається.

13 листопада 2020 року адвокат направила запит до П’ятихатської виправної колонії щодо стану здоров’я пана К, а також скаргу на нелікування засудженого. Після цього пан К. був терміново направлений на лікування до Львівської установи виконання покарань, де йому було виконано хірургічну операцію.

Адвокат очікує інформацію про схему наступного лікування К.

Справа Ко-вого

Пан К. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що страждає від низки тяжких хвороб, серед яких – ВІЛ 4 стадія. На підставі своїх захворювань, він має право на звільнення від відбування покарання. На сьогоднішній момент він відбуває покарання у Дар’ївській виправній колонії № 10.

28 вересня 2020 року адвокат направила запит до Дар’ївської виправної колонії № 10 щодо надання медичної документації К. Однак відповіді на свій запит не отримала, а тому 10 жовтня 2020 року направила скаргу до прокуратури Херсонської області на бездіяльність виправної колонії.

Не очікуючи відповіді прокуратури, 28 жовтня 2020 року адвокат направила клопотання до Херсонського міського суду Херсонської області про звільнення К. від відбування покарання за хворобою. Судове засідання було призначене на 23 грудня 2020 року, але не відбулося через зайнятість судді в іншому процесі.

Справа К-ця

Пан К звернувся до адвоката через те, що він страждає на тяжку хворобу – ВІЛ 4 стадії. Він зазначив, що належне лікування йому не надається, оскільки йому неможливо підібрати адекватну анти ретровірусну терапію.

28 жовтня 2019 року адвокат подала запит до Стрижавської виправної колонії № 81 щодо наявних у заявника захворювань. 6 листопада 2019 року установа повідомила, що К хворіє на ВІЛ, але зазначила першу стадію захворювання. При цьому, згідно з копіями наданих лабораторних досліджень рівень СД4 клітин у К складав 46 клітин, що відповідає 4 стадії захворювання.

19 листопада 2019 року адвокат направила до Вінницького міського суду Вінницької області клопотання про звільнення пана К у зв’язку із тяжким захворюванням. При цьому вона також просила провести лікарсько-консультативну комісію для визначення стану здоров’я пана К.

16 січня 2020 року, 26 лютого 2020 року, 12 квітня 2020 року та 10 травня 2020 року судові засідання у справі не відбулися через знаходження суді в нарадчій кімнаті, відсутність електропостачання у суді та технічні проблеми.

9 липня 2020 року Вінницький міський суд відмовив адвокату у задоволенні клопотання про звільнення пана К. через тяжку хворобу. При цьому суд відмовив також і у проведення лікарсько-консультативної комісії для встановлення тяжкості хвороби, оскільки, на думку суду, і так було зрозуміло, що К. не підлягає звільненню.

Адвокат не погодилася з таким рішенням суду та підготувала апеляційну скаргу.

25 вересня 2020 року Вінницький апеляційний суд також відмовив у задоволенні скарги, зазначивши, що адвокат мала б звертатися із клопотанням про проведення лікарсько-консультативної комісії не до суду, а безпосередньо до колонії.

Адвокат звернулася із заявою про проведення лікарсько-консультативної комісії пану К. до колонії, але колонія у проведенні такої комісії відмовила. Адвокат планує звернутися зі скаргою на дії установи до адміністративного суду.

Справа Коза-кого

К. прибув до ДУ «Стрижавська виправна колонія» (№ 81) для відбування покарання. Останній звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань для цього (ВІЛ 4 стадії, гепатит С), при цьому через відсутність ліків вже майже рік не отримує гепатопротектори.

17.06.2020 були направлені адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Вінницькій області та до Медичної частини ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81» щодо стану здоров’я та лікування К.

17.07.2020 адвокат подала клопотання в Дрогобицький районний суд Львівської області про звільнення К. від відбування покарання за станом здоров’я.

14.08.2020 судом було відмовлено адвокату в задоволенні її клопотання без оголошення мотивувальної частини рішення. Повний текст ухвали був складений лише 17.08.2020.

27.08.2020 адвокат отримала копію повного тексту рішення суду, а 03.09.2020 направила апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду та клопотання про відновлення строків звернення з апеляційною скаргою.

29.09.2020 в судовому засіданні було задоволено клопотання адвоката і відкрито апеляційне провадження.

29.10.2020 адвокату було відмовлено в задоволенні її апеляційної скарги. Готується касаційна скарга та клопотання про умовно-дострокове звільнення К.

Справа Кур-на

К-н прибув в Криворізьку виправну колонію № 80 для відбування покарання. Останній звернувся в ЦСС зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду з приводу його звільнення від відбування покарання за станом здоров'я, не дивлячись на перелік показань до цього (ВІЛ 4 стадії, 3 група інвалідності по зору, хронічний гепатит С, хронічний гастродуоденіт, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, порушення стільця і сечовипускання, відсутність великого пальця на лівій кінцівці, оніміння решти пальців цієї ж кінцівки, постійне нездужання, втрата ваги та інші).

16.06.2020 було направлено адвокатські запити в Медичну частину Криворізької виправної колонії № 80 та в філію ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Дніпропетровській і Донецькій областях з приводу інформації про стан здоров'я К. і надання його медичної документації.

09.07.2020 К. був етапований в МОБЛ при ДУ «Дніпровське УВП № 4».

14.08.2020 повторно був направлений адвокатський запит в філію ГУ «ЦОЗ ДКВС України» в Дніпропетровській і Донецькій областях з приводу інформації про стан здоров'я К. і надання його медичної документації.

Також був направлений адвокатський запит в МОБЛ при ДУ «Дніпровська УВП № 4» з метою отримання інформації про лікування і стан здоров'я К.

04.09.2020 були вдруге спрямовані адвокатські запити про стан здоров'я К. в МОБЛ при ДУ «Дніпровське УВП № 4» і третій в філію ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Дніпропетровській і Донецькій областях.

07.09.2020 було відправлено заяву в Прокуратуру Дніпропетровської області про злочини відповідальних осіб Медичної частини Криворізької виправної колонії № 80, МОБЛ при ДУ «Дніпровське УВП № 4» та Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Дніпропетровській і Донецькій областях, а також з проханням про проведенні перевірок діяльності керівних осіб вищевказаних органів.

16.09.2020 були відправлені адвокатські запити про стан здоров'я та наданого йому лікування в ДУ ЦОЗ ДКВС України, МОБЛ при ДУ «Дніпровське УВП № 4» і в філію ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Дніпропетровській і Донецькій областях.

07.10.2020 адвокатом ЦСЗ було подано клопотання до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу про звільнення від подальшого відбування покарання через хворобу К.

23.10.2020 К-н повідомив адвокату про раптове погіршення стану його здоров’я та про ненадання йому медичної допомоги попри наявні у нього діагнози і навіть ризик ампутації кінцівок (палець на одній з них вже ампутований). Так, адвокат звернулась до суду з відповідним клопотанням про зобов’язання відповідальних осіб ДУ «Криворізька ВК № 80» забезпечити К. необхідне лікування.

До призначення судового засідання пан К. був доставлений до МОБЛ при ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» (хоча нещодавно вже проходив там лікування і йому повідомляли, що ніхто тебе безкоштовно тут лікувати не буде і взагалі тебе треба вивозити в лікарню не при ДКВС».) Більше того, К. повідомив адвокату, що лікарі почали процес лікування, роблять ін’єкції, ставлять крапельниці, ніби-то готують до операції, яку все ж таки будуть проводити поза медичними установами системи ДКВС, в КП Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова Дніпропетровської обласної ради (надалі – лікарня ім. Мечникова).

Адвокат подала заяву до суду про залишення без розгляду заяви про зобов’язання відповідальних осіб ДУ «Криворізька ВК № 80» забезпечити К. необхідне лікування.

18.10.2020 К. повідомив адвокату, що його лікуючий лікар повідомив його про те, що «на ін’єкціях його лікування закінчилось, але ти не грайся, бо залишишся без ніг». Лікування закінчилось, бо в лікарні ім. Мечникова, нібито вже двічі відмовились приймати К. на операцію через брак вільних місць.

Більше того, К. змушують написати відмову від лікування через неспроможність надати йому медичну допомогу. Він відмовився це робити.

28.12.2020 мало відбутись судове засідання щодо звільнення К. від відбування покарання за станом здоров’я, однак воно не відбулось через те, що висновок комісії ще не готовий, продовжується його обстеження. Дата наступного судового засідання ще невідома.

Справа К-ка

9 липня 2020 року адвокат також звернулася до Галицького районного суду м. Львова із клопотанням в порядку ст. 537 КПК України щодо забезпечення надання медичної допомоги пану К-ко.

15 липня 2020 року Галицький районний суд м. Львова розглянув вказане клопотання та відмовив у його задоволенні, вважаючи, що в установі виконання покарань К-ко надається належна медична допомога.

Через місяць К-ко помер. Належне лікування йому надано так і не було.

Справа Куркіна

К. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Останній звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань для цього (ВІЛ-інфекція, гепатит С, туберкульоз та ампутація великого пальця на лівій стопі).

16.06.2020 був направлений адвокатський запит до Медичної частини ДУ «Кам’янська ВК № 101» щодо стану здоров’я та лікування К. ----- помилка

09.07.2020 К. був етапований в МОБЛ при ДУ «Дніпровське УВП № 4».

Справа М-йки

М. прибула до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 34) для відбування покарання з Одеської ВК.

30.09.2020 М. звернулась до ЦСЗ за допомогою у зв’язку з ненаданням їй медичної допомоги, хоча в неї наявні пухлини в грудних залозах, почухуй та захворювання шлунково-кишкового тракту.

13.10.2020 адвокат направила адвокатські запити щодо стану її здоров’я та лікування до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Дніпропетровській та Донецькій областях, Медичної частини ДУ "Кам'янська виправна колонія (№34)" та до ДУ "Кам'янська виправна колонія (№34)" .

Того ж дня, адвокат направила листа пані М.

Не отримавши відповіді на свої запити, 29.10.2020, адвокат повторно направила запити до тих самих установ.

10.11.2020 адвокат направила до суду клопотання про зобов’язання відповідальних осіб Медичної частини Державної установи «Кам’янська ВК № 34» та Державної установи «Кам’янська ВК № 34» забезпечити надання необхідної медичної допомоги засудженій М., в закладі охорони здоров’я ДКВС, а у разі неможливості перенаправлення хворої засудженої до закладу охорони здоров’я, в закладі охорони здоров’я державної або комунальної форм власності для запобігання летальних наслідків.

За період звернення адвоката з численними запитами та заявами щодо проведення обстежень М., до надання відповідей на запити пані М. вивозили до спеціалізованих закладів на обстеження, які показали про можливість лікування пані М. медикаментозно.

27.11.2020 у судовому засіданні адвокату відмовили в задоволенні клопотання про лікування, а обстеження на той момент вже провели.

Справа Н-міна

Пан Н-на відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Івано-Франківській установі виконання покарань № 1. Він звернувся до адвоката ЦСС з проханням подати клопотання в його інтересах про звільнення за хворобою. При цьому він зазначив, що хворіє на ВІЛ 4 стадії

Адвокат відправив Н-му усі необхідні документи для підписання, а після їх отримання відправив адвокатський запит до Івано-франківської установи виконання покарань. Однак у встановлений законом строк відповіді на свій запит адвокат ЦСС не отримав, тому 15 червня 2020 року адвокат був змушений повторно звернутися до установи з адвокатським запит.

10 липня 2020 року адвокат направила скаргу на бездіяльність виправної колонії до прокуратури Івано-Франківської області та Міжрегіонального управління з питань виконання покарань. Після цього, приблизно через тиждень, адвокат врешті отримала відповідь на свій запит, хоча він був наданий і не в повному обсязі.

20 липня 2020 року адвокат звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із клопотанням про звільнення пана Н. за хворобою. Однак через деякий час після такого звернення пан Н. був направлений на лікування до Стрижавської виправної колонії № 86. Відповідно, суд виніс ухвалу про вибуття пана Н. з-під його підсудності та направив клопотання адвоката до Вінницького районного суду Вінницької області.

15 серпня 2020 року Вінницький районний суд відкрив провадження за отриманим клопотанням щодо звільнення Н. від відбування покарання за хворобою. Однак за цей час пан Н. вже був виписаний з лікарні при Стрижавській виправній колонії та направлений назад - до Івано-Франківської установи виконання покарань.

Тому Вінницький районний суд Вінницької області знову виніс ухвалу про порушення підсудності та повернув справу до Івано-Франківського міського суду.

20 жовтня 2020 року Івано-Франківський міський суд знову відкрив провадження за клопотанням адвоката про звільнення Н. від відбування покарання за хворобою. Судове засідання було призначене на 21 листопада 2020 року, але не відбулося.

Наступне судове засідання призначене на 17 січня 2021 року.

Справа Н-чика

Пан Н. звернувся до юриста ЦСЗ з проханням про правову допомогу, оскільки він не отримував належної медичної допомоги. Він зазначив, що за останні місяці стан його здоров'я погіршився настільки, що пан Н. був майже повністю паралізований.

23 липня 2020 року, 17 серпня 2020 року та 8 вересня 2020 року адвокат направив запити до Одеського слідчого ізолятора для отримання інформації про стан здоров’я пана Н. Однак, всупереч чинному законодавству, Одеський слідчий ізолятор не надав відповіді на жодний із таких запитів.

Тому 29 серпня 2020 року та 14 жовтня 2020 року адвокат направив скарги до прокуратури Одеської області, Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації та Міністерства юстиції. Однак органи влади заявили, що адвокат нібито не мав повноважень доступу до медичних карт заявника.

Тоді 3 грудня 2020 року адвокат подав скаргу за ст. 206 КПК України до Малиновського районного суду Одеси з вимогою негайно організувати лікування п. Н. Хоча судовий розгляд повинен був відбутися протягом доби (згідно з чинним КПК України), на практиці слухання справи ще не відбувся.

Справа Пи-дика

31.07.2020 до ЦСЗ звернулась мама П. зі скаргами на ненадання медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань для цього: на початку січня 2020 року у П. почались перші симптоми онкологічного захворювання, однак лікарі Медичної частини ДУ «Вінницька УВП «№ 12» не вжили будь-яких дій для обстеження та лікування, натомість, йому встановили діагноз – пневмонія легень, яку три тижні поспіль лікували крапельницями після яких стан мого підзахисного різко погіршився: від задишки до неможливості самостійно пересуватись, все це супроводжувалось нестерпним болем спочатку в боці, а потім по всьому тілі. Та навіть попри це, жодних додаткових обстежень проведено не було. Лише 29.07.2020 за ініціативою та за рахунок матері П. його вивезли до приватної клініки, де йому встановили 4 стадію раку легень. Довго матері відмовляли навіть у цьому. Крім того, майже всі ліки оплачувала матір П. самостійно.

Того ж дня з адвокатом зв’язався і сам П. з аналогічною скаргою.

01.08.2020 адвокат подала до суду клопотання про звільнення від відбування покарання за станом здоров’я П., судове засідання призначили на 13.08.2020.

05.08.2020 П. етапували до МОБЛ при Львівській УВП № 19.

05.08.2020 були направлені адвокатські запити до МОБЛ при Львівській УВП № 19, філії державної установи "Центр охорони здоров'я ДКВС України" у Львівській області та до філії державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Вінницькій області щодо стану здоров’я та лікування Ю.

06.08.2020 адвокат направила заяви про вжиття заходів щодо нелікування П. Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Начальнику Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації та до Прокуратури Вінницької області.

13.08.2020 адвокат подала до суду клопотання про залишення без розгляду клопотання про звільнення, у зв’язку зі смертю клієнта.

18.08.2020 до ЦСЗ звернулась мама П. з проханням представляти її інтереси в якості потерпілої в кримінальному провадженні за фактом смерті її сина внаслідок ненадання йому медичної допомоги.

19.08.2020 адвокат направила заяву про злочин до Прокуратури Вінницької області та Вінницької місцевої прокуратури.

18.09.2020 адвокат направила клопотання про проведення процесуальних дій слідчому та долучення документів.

13.10.2020 та 17.12.2020 адвокатом направлені клопотання про проведення процесуальних дій в рамках відкритого кримінального провадження.

Справа П-тяя

Пан П. відбуває покарання у Вінницькій установі виконання покарань № 1 у вигляді довічного позбавлення волі. 21 жовтня 2020 року він звернувся до адвоката через ненадання йому медичної допомоги. Він повідомив, що на нозі у нього трофічна виразка, і лікарі кажуть, що ногу можуть ампутувати, але лікування ніяке не здійснюють.

28 жовтня 2020 року адвокат подала свій запит до установи виконання покарань аби отримати медичні документи пана П. У відповідь їй надали медичну документацію, де жодного слова не було вказано про виразку на нозі.

На сьогоднішній день адвокат звернулася до Представника Уповноваженого Верховної Ради України у Вінницькій області із проханням провести візит до установи на предмет нелікування пана П.

Розгляд справи триває.

Справа П-ка

Пан П. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що страждає від низки тяжких хвороб, серед яких – захворювання очей, що призвело до сліпоти. На підставі своїх захворювань, він має право на звільнення від відбування покарання. На сьогоднішній момент він відбуває покарання у Софіївська виправна колонія № 45.

1 листопада 2020 року адвокат звернулася із своїм запитом до Софіївської виправної колонії щодо отримання медичних документів П-ка. Однак відповіді на свій запит не отримала.

14 листопада та 17 листопада 2020 року адвокат направила скарги на ненадання відповіді на запит до прокуратури Дніпропетровської області та Південно-Східного міжрегіонального управління. Однак у відповідь її повідомили, що вона нібито не має права отримувати медичні дані клієнта

Тоді 4 грудня 2020 року адвокат подала клопотання до Софіївського районного суду Дніпропетровської області про звільнення П. за хворобою. У своєму клопотанні адвокат повідомила, що не може надати суду медичну документацію клієнта, оскільки колонія не відповіла на її запити.

Судове засідання було призначене на 28 грудня 2020 року.

Розгляд справи триває.

Справа П-хого

Пан П. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що страждає від низки тяжких хвороб, серед яких – онкологічне захворювання (меланома). На підставі своїх захворювань, він має право на звільнення від відбування покарання.

На момент звернення до адвоката, пан П. знаходився у Замковій виправній колонії. Тому адвокат направила йому усі необхідні документи на адресу цієї установи. Однак листа від адвоката пан П. так і не отримав.

Тому 23 вересня, 14 жовтня та 11 листопада 2020 року адвокат направила скарги на перешкоджання у спілкуванні з клієнтом до прокуратури Хмельницької області, Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та Міністерства юстиції. У відповідь органи державної влади повідомили, що жодних листів П. від адвоката нібито не надходило.

Але врешті, наступний лист від 1 грудня 2020 року був таки доставлений П.

Справа Р-ута

Пан Р. який є інвалідом 3-ї групи по онкології внаслідок захворювання одержаного на військовій службі та якого оговорив пан М. Внаслідок застосованих до нього тортур шляхом подання струму за допомогою військової динамомашини пан Р. зізнався у скоєнні злочину та оговорив пана М. та іншу особу.

З 26.09.2019 року пан Р. утримується під вартою.

В травні 2020 року пан Р. звернувся за правовою допомогою до ЦСС.

29.05.2020 року адвокат ЦСС подав скаргу до жовтневого районного суду м. Харкова щодо ненадання медичної допомоги пану Р.

23.06.2020 року суд задовольнив скаргу адвоката ЦСС та зобов’язав медичну частину СІЗО провести необхідне медичне обстеження та лікування пана Р.

04.11.2020 року адвокат ЦСЗ подав заяву про злочин до Територіального управління ДБР у місті Полтава, який полягав у викраденні та незаконному затриманні пана Р. ДБР відмовив адвокату у внесенні зазначених у заяві відомостей до ЄРДР.

08.12.2020 року адвокат ЦСЗ направив скаргу до Жовтневого районного суду міста Полтава на рішення ДБР та просив суд зобов'язати ДБР внести відомості в ЄРДР.

14.12.2020 року Жовтневий районний суд м. Полтави задовольнив скаргу адвоката ЦСЗ та зобов’язав ДБР внести відомості про злочин відносно пана Р.

Справа Ряб-кого

Р. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Останній звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань для цього (ВІЛ-інфекція, гепатит С, туберкульоз та супутні захворювання).

На початку червня 2020 Р. був вивезений до міжобласної лікарні при ДУ «Софіївська ВК № 55».

17.07.2020 адвокат направила клопотання в Вільнянський районний суд Запорізької області про дострокове звільнення від відбування покарання Р. за станом здоров’я.

03.08.2020 в судовому засіданні було задоволено клопотання адвоката про витребування висновку докторську-консультативної комісії щодо Р.

17.08.2020 засідання не відбулося, оскільки суддя була в колегії.

03.09.2020 в судовому засіданні було надано висновок докторську-консультативної комісії щодо Р. За результатами якого, не було підстав для його звільнення, але в ході засідання адвокат з'ясувала, що в складі комісії не було лікаря інфекціоніста і подала клопотання про залучення лікаря інфекціоніста. Також, адвокат подала до суду клопотання про долучення документів – пояснень самого Р. та його співкамерника, згідно яких, за час його перебування в лікарні, його не обстежували та не надавали медичної допомоги.

29.09.2020 інфекціоніст не з'явилася в судове засідання, оскільки зі слів лікаря колонії, з 14.09.2020 вона знаходиться на лікарняному. Також, лікар повідомив, що 15.09.2020 було проведено дослідження аналізів Р. на вірусне навантаження. Виходячи з цього, адвокат подала клопотання про залучення інфекціоніста з регіонального СНІД-ЦЕНТРУ. Наступне засідання призначене на 12.10.2020

12.10.2020 адвокату було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення Р. за станом здоров’я.

13.10.2020 адвокат направила адвокатський запит до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) про надання документів, що характеризують Р.

19.10.2020 адвокат подала апеляційну скаргу на рішення щодо відмови у її клопотанні про звільнення Р. за станом здоров’я.

02.11.2020 адвокат подала до суду клопотання про звільнення Р. від відбування покарання умовно-достроково.

03.12.2020 в судовому засіданні було задоволено клопотання адвоката про звільнення Р. від відбування покарання умовно-достроково, прокурор заперечував, однак апеляційну скаргу не подавав.

11.12.2020 Р. звільнився.

Справа Р-ка

До адвоката ЦСЗ звернувся пан Р-ко, який відбуває покарання у Одеській виправній колонії № 14. Він повідомив, що хворіє на ВІЛ 4 клінічна стадія, що є підставою для звільнення особи за хворобою від відбування покарання.

10 березня 2020 року адвокат ЦСЗ подала клопотання про звільнення Р-ка за хворобою до Малиновського районного суду Одеської області.

20 травня 2020 року Малиновський районний суд Одеської області відмовив адвокату у задоволенні його клопотання про звільнення Р-ка за хворобою. При цьому, судове засідання проходило за відсутності Р-ка, і суд не призначив проведення лікарсько-консультативної комісії щодо стану його здоров’я.

Судове засідання у справі було перенесено вісім разів з різних причин (у більшості випадків - через зайнятість судді в іншій справі). Врешті, 2 листопада 2020 року Одеський апеляційний суд відмовив адвокату в його апеляційній скарзі, вказавши, що підстав для задоволення немає. При цьому на засіданні в апеляційному суді пан Р. не був також присутнім, як і на засіданні в суді першої інстанції, хоча адвокат наполягала на його присутності.

Справа С-су

Пан С звернувся до Харківської правозахисної групи через неналежне надання йому медичної допомоги. Він відбуває покарання у Вінницькій області, є довічно позбавленим волі. Останнім часом у нього загострилося тяжке захворювання – запалення судин нижніх кінцівок, через що порушується їх прохідність. Заявник має виразки на нозі, лікарі підозрюють у нього гангрену

28 жовтня 2019 року адвокатом подано запит до Стрижавської виправної колонії щодо стану здоров’я пана С.

9 листопада 2019 року Стрижавська виправна колонія повідомила, що засуджений має облітеріруючий ендартеріт судин нижніх кінцівок, трофічна виразка лівої гомілки.

Засуджений проходив лікування у медичному закладі при Шепетівській виправній колонії № 98. Залежно від поставлених діагнозів, буде спланована тактика подальшої роботи. Однак наданої медичної допомоги було недостатньо, тому в подальшому адвокат неодноразово зверталася із заявами про вивезення С. на лікування до міжобласних лікарень. Врешті, С. був вивезений до Шепетівської виправної колонії ще раз, де знаходиться по сьогоднішній день.

Справа С-ва

У травні 2020 року до адвоката ЦСС звернувся С-ма, який повідомив, що відбуває довічне позбавлення волі в Дніпровській установі виконання покарань № 4. Він також зазначив, що хворіє на рак легенів, який йому було нещодавно встановлено. Однак лікування захворювання йому не проводилося, а також не здійснювалася діагностика для визначення клінічної стадії захворювання.

У травні 2020 року адвокат ЦСС подала адвокатський запит до Дніпровської установи виконання покарань № 4 із проханням надати копії медичних документів. Однак цей запит не був задоволений, а документи були надані тільки після повторного звернення 2 червня 2020 року.

Крім того, адвокат ЦСС протягом червня 2020 року звернулася із скаргами на невивезення С-ма до лікарні для проведення діагностики до прокуратури Дніпропетровської області, Філії Центру охорони здоров’я у Дніпропетровській та Донецькій областях, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та регіональних координаторів секретаріату, а також до Міністерства юстиції України. На сьогоднішній день жодної відповіді від державних органів не отримано.

Тому 19.06.2020 року адвокат ЦСС звернулася до Красногвардійського районного суду Дніпропетровської області з клопотанням зобов’язати Дніпровську установу виконання покарань забезпечити діагностику та лікування для С-ма.

26.06.2020 року Красногвардійський районний суд Дніпропетровської області задовольнив клопотання адвоката.

Однак 1 липня 2020 року С-ма помер.

В подальшому адвокат також надавала допомогу родичам С. у отриманні свідоцтва про смерть, оскільки установа виконання покарань та підрозділи Міністерства юстиції відмовлялися його віддавати. Врешті, свідоцтво про смерть було отримано.

Справа Сад-ка

Пан С. відбуває покарання в Одеській виправній колонії. Він звернувся до юриста ЦСЗ з проханням про правову допомогу, оскільки він страждає від важкої хвороби, а саме від ВІЛ-4 стадії. Пан С. має право бути звільненим від покарання у зв'язку з тяжкою хворобою відповідно до статті 84 Кримінального кодексу України.

5 серпня 2020 року адвокат звернувся до виправної колонії з запитом про надання медичної документації клієнта

23 серпня 2020 року адвокат отримав відповідь з Одеської виправної колонії з медичними документами.

8 вересня 2020 року адвокат звернувся до Малиновського районного суду Одеси з проханням звільнити С. від відбування покарання через хворобу.

17 жовтня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси направив своє рішення адвокату, у якому відмовився відкрити провадження за поданням адвоката. Суд зазначив, що адвокат не мав права звертатися до суду, і це має робити пенітенціарна установа, або, в крайньому випадку, адвокат, якщо існує рішення лікарсько-консультативної комісії.

19 жовтня 2020 року адвокат подав апеляцію до Одеського апеляційного суду.

Судове засідання досі не призначене

Справа Пет-ка

П. перебуває в Івано-Франківській УВП № 12. П. звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги попри встановлені діагнози, які перешкоджають нормальній життєдіяльності та мають тенденцію до погіршення.

24.12.2020 адвокат направила адвокатські запити до Філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській областях та до Івано-Франківської міської медичної частини № 12 щодо стану здоров’я, обстеження та лікування П.

Справа Ситн-ова

С. відбуває покарання в Софіївська спеціалізована туберкульозна лікарня № 55 при ДУ "Софіївська виправна колонія (№55)». С. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги та бездіяльністю відповідальних осіб щодо подання документів до суду відносно його звільнення за станом здоров’я.

За інформацією С., станом на 28.12.2020 він переніс інсульти після яких за допомогою сусіда по камері заново вчився ходити, однак, 28.06.2020 він впав посеред камери, в результаті падіння отримав травму кістки лівої нижньої кінцівки, 4 місяці пролежав з гіпсом. Після гіпса знімок показав, що кістка не зрослась (через вік та умови). Крім того, в нього почався процес розпаду кістки. Також, у С. не працює ліва верхня кінцівка від передпліччя до кисті. Таким чином, С. є особою, що прикута до ліжка, його життя обліковується вже скоріше годинами, ніж днями, і стан його лише погіршується з кожним днем. Оскільки С. не може самостійно себе обслуговувати, цим займається сусід по камері. Він навіть до свідомості приходить не завжди, біль та слабкість є його постійними супутниками, коли він у свідомості. Йому пробували давати милиці, однак, він не може їх тримати.

На сьогоднішній день існує реальна загроза вже не здоров’ю, а життю С. Навіть надії на покращення його стану вже немає.

Враховуючи ситуацію, 28.12.2020 адвокат невідкладно звернулась до суду з клопотанням про його звільнення за станом здоров’я.

Справа Шв.

16 липня 2020 р. Ш. звернувся до адвоката. Він повідомив, що відбував покарання в Одеській виправній колонії. Ш. страждає на низку серйозних захворювань, включаючи ВІЛ та туберкульоз 4 стадії. Ці хвороби дають йому право звільнитися від відбування покарання через важку хворобу у відповідності до ст. 84 КК України.

Того ж дня адвокат направив до виправної колонії запит на отримання медичних документів. Отримавши їх, 18 серпня 2020 року адвокат направив клопотання про звільнення Ш. від відбування покарання до Малиновського районного суду Одеси. Однак дата слухання не була встановлена протягом п’яти місяців.

Крім того, адвокат подав заяву до Одеської виправної колонії про організацію проведення Ш. лікарсько-консультативної комісії для встановлення тяжкості його хвороби. Клопотання було задоволено. Однак лікарсько-консультативна комісія встановила, що тяжкість хвороби Ш. недостатня для звільнення.

19 вересня 2020 року адвокат направив запит про медичний висновок, згаданий вище, але висновок адвокату направлений так і не був.

Судове засідання у справі призначено на січень 2021 року.

Справа С-лова

Пан С. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Пан С. відбуває покарання у Літинській виправній колонії. Він повідомив, що декілька місяців тому отримав перелам ноги. У зв’язку з цим йому потрібне термінове лікування, зокрема, хірургічне втручання, яке не проводиться.

8 грудня 2020 року адвокат направила свій запит до Літинської виправної колонії аби отримати медичні документи пана С.

Справа триває.

Справа Т-ова

Т-ов відбуває покарання у Покровській спеціалізованій туберкульозній лікарні № 17. Він хворіє на туберкульоз та ВІЛ 4 клінічної стадії, що є підставами для звільнення його за хворобою. Він звернувся до адвоката ЦСЗ для подання клопотання до суду про звільнення.

17 березня 2020 року адвокат ЦСЗ направила адвокатський запит для отримання медичних документів Т-ова до Покровської спеціалізованої туберкульозної лікарні.

12 квітня 2020 року Покровська спеціалізована туберкульозна лікарня у відповідь надіслала лист, в якому було не вказано повний діагноз Т-ова та не надала копії медичних документів.

Тому 25 квітня 2020 року адвокат повторно направила запит до Покровської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 17. Відповіді на нього до сьогодні не отримано.

Адвокат направила скаргу до прокуратури Харківської області на відсутність відповідей на її адвокатські запити.

Водночас, навіть не маючи медичних документів, адвокат направила до Балаклійського районного суду Харківської області клопотання про звільнення Т-ова за хворобою.

Судове засідання призначене на 3 липня 2020 року не відбулося.

14 липня 2020 року Балаклійський районний суд відмовив адвокату у задоволенні клопотання про звільнення Т. у зв’язку з тяжкою хворобою, не дивлячись на те, що лікарсько-консультативна комісія дала позитивний висновок і лікар виправної колонії підтримав клопотання адвоката.

Адвокат підготувала скаргу та направила до апеляційного суду.

3 листопада 2020 року Харківський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги адвоката.

На даний час адвокат готує заяву до Європейського суду з прав людини.

Справа Тка-нко

Пан Т. відбуває довічне покарання у Дніпровській установі виконання покарань. Він звернувся до адвоката ЦСЗ з проханням про правову допомогу, оскільки страждає на важку хворобу, а саме на ВІЛ-4 стадії. Пан Т. має право бути звільненим від подальшого відбування покарання відповідно до статті 84 Кримінального кодексу України.

14 червня 2020 року, 17 липня 2020 року та 8 вересня 2020 року адвокат направив свої запити до установи виконання покарань щодо встановлення стану здоров’я пана Т. Однак, всупереч чинному законодавству, вона не отримала відповіді на жоден із запитів.

Тому 18 серпня 2020 року та 14 жовтня 2020 року адвокат направив скарги до прокуратури Дніпропетровської області, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації та Міністерства юстиції. Однак органи влади заявили, що адвокат нібито не мав права доступу до медичних карт заявника.

Тому 10 листопада 2020 року адвокат направив клопотання про звільнення Т від відбування покарання до Красногвардійського районного суду м. Дніпра, в якому вона вказала, що не може обґрунтувати своє клопотання медичними документами.

Судове засідання було призначене на 16 грудня 2020 року, але не відбулось через недоставлення Т до приміщення суду.

Наступне судове засідання призначене на 24 грудня 2020 року.

Справа Тем-нка

Т. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Під час першого медичного огляду після приїзду до колонії, Т. повідомив завідувачу медичної частини Качулі Сергію Олександровичу про наявні в нього захворювання: ВІЛ-інфекція, гепатит С, туберкульоз легень, хронічна алергія, цироз печінки. Однак, протягом чотирьох місяців після прибуття Т. до колонії, жодних заходів з лікування Т. не проводилось.

В медичній картці Т. міститься запис про первинний медичний огляд від 07.01.2019, де зазначено про наявність в останнього ВІЛ-інфекції IV стадії та туберкульозу.

В квітні 2019 року колонію відвідав лікар-інфекціоніст, який в графі діагноз на-писав: ВІЛ IV стадії, гепатит В+С , туберкульоз та поліалергія.

В якості антиретровірусної терапії (АРТ) Т. було призначено Трастиву. Протягом двох днів її вживання (13.04.2019 та 14.04.2019), у Т. почалась алергічна реакція на препарат, яка супроводжувалась висипаннями на тілі та болем в боку. Після цього, давати терапію Т. припинили давати, а натомість почали колоти знеболюючі від болю в нирках та зробили ін’єкцію протиалергічного препарату Дексаметазон.

20.05.2019 Т. вивезли з ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) до ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81». В ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81», Т. помістили в палату для обстежень, після тижня обстежень, підзахисному було призначено терапію, через три дні прийому останньої, у хворого почалась алергічна реакція, що супроводжувалась висипаннями на шкірі, свербіжем, і яка пройшла після ін’єкції дексаметазону. Після цих подій Т. направили до ДУ «Кам’янська ви-правна колонія» (№ 101), де він і зараз відбуває покарання. У виписці з медичної карти Т. № 92 з інфекційного відділення ДУ «Стрижавська виправна колонія № 81» зазначено, в графі повний діагноз зазначено: «В. 20.0. клінічна стадія ІV 33 ТБ (2006) легень кат. 5.1. – Персистуюча генералізована лімфаденопатія. Хронічний вірусний гепатит С …з мінімальною активністю запального процесу. Полівалентна алергія…», а також, що підзахисний прибув до закладу «без направлення облікової документації щодо ВІЛ-інфікованого та результатів обстежень на СD4 клітини. ВІЛ-інфікованість встановлена в 2006 році в Запорізькому ОЦС, там же в 2017 році діагностований хронічний вірусний гепатит С…». Та лікарем ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Вінницькій області, а саме СБЛ № 81 надано рекомендацію: «підібрати хворому схему ВААРТ в стаціонарних умовах регіонального центру СНІДУ за місцем відбування покарання». Вже шість місяців ця рекомендація не виконується, тобто Т., маючи 4 стадію ВІЛ не отримує жодної АРТ-терапії.

В медичній карті Т. під час ознайомлення та відповідно до наданих на запити були відсутні результати обстеження Т. на наявність СD4 клітин. Так, ні сам Т. ні його адвокат не знають точної кількості у нього СD4 клітин.

19 липня 2019 року адвокатом було подано клопотання про звільнення від відбування покарання Т. за станом здоров’я до Вільнянського районного суду Запорізької області. Суд призначив судово-медичну експертизу щодо наявності у Т. захворювань, які наявні в Переліку захворювань, за наявності яких особа може бути звільнена від відбування покарання. Суддя не з’являється в судові засідання, експертна установа не надсилає адвокату, не дивлячись на задоволене судом клопотання щодо надсилання копії висновку експертизи. Тобто, судові засідання затягуються, а стан Т., який не отримує жодного лікування погіршується. Більше того, його навіть перевели з медичної частини колонії до житлової зони. Уповноважений з прав людини, Начальник Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації, Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Генеральна Прокуратура України та Прокуратура Дніпропетровської області лише пересилають численні звернення адвоката один одному, проте жодної допомоги Т. не отримує.

Нині провадження щодо звільнення Т. від відбування за станом здоров’я триває.

Більше того, 10.12.2019 Т. направили до медичної частини ДУ «Стрижавська ВК № 81», однак, медичний персонал цієї установи, зі слів Т., не зрозумівши мету цього направлення, оскільки інфекціоніст цієї установи вже надавав рекомендацію щодо лікування Т., однак, її за майже вісім місяців не виконали, направив його назад до ДУ «Стрижавська ВК № 81».

10.12.2019 адвокатом були направлені адвокатські запити до ФІЛІЇ ДУ "ЦОЗ ДКВС України" в Вінницькій обл. та до Медичної частини ДУ «Стрижавська ВК № 81» з проханням надати інформацію та документи щодо стану здоров’я Т. Станом на 27.12.2019 відповідь не надійшла.

Ухвалою суду від 10.12.2019 задоволено клопотання захисника про зобов’язання начальника медичної частини колонії терміново провести медичний огляд Т. лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я ДКВС, а у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров’я, в закладі охорони здоров’я державної або комунальної форм власності після обов’язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров’я ДКВС або закладів охорони здоров’я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.

У разі неможливості виконання даного рішення суду ДУ «Кам’янська ВК №101» терміново повідомити про це суд.

З 23.12.2019 Т. етапувався з ДУ «Стрижавська ВК № 81» до ДУ «Кам’янська ВК №101».

Дата наступного судового засідання невідома.

02.01.2020 подання до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області заяви про кримінальне правопорушення відносно Те-ка, яке полягало у ненаданні без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, відповідно до рекомендації наданої вузьким спеціалістом відносно його захворювання.

14.01.2020 направлення заяв про кримінальне правопорушення до Уповноваженого ВРУ з прав людини, Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області та до відома судді Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко О.В. й Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, яке полягало у ненаданні без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого та невиконанні рішення суду.

17.01.2020 подання заяви до Офісу Генерального прокурора про кримінальне правопорушення, яке полягало у невиконанні рішення суду та не ненаданні Те-ку медичної допомоги.

31.01.2020 судове засідання щодо звільнення Те-ка від відбування покарання за станом здоров’я, судове засідання перенесено на 06.02.2020.

06.02.2020 судове засідання щодо звільнення Те-ка від відбування покарання за станом здоров’я, у задоволенні клопотання відмовлено.

12.03.2020 написання адвокатських запитів до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, Дар’ївської багатопрофільної лікарні № 10 при ДВК № 10, Медичної частини ДУ «Кам’янська ВК № 101» щодо стан здоров’я та лікування Те-ка.

16.03.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому Вільнянського ВП Пологівський ВП ГУНП в Запорізькій області.

02.04.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому Вільнянського ВП Пологівський ВП ГУНП в Запорізькій області та до відома Начальника ГУНП в Запорізькій області. Також були подані заяви про злочин до Білозерського районного відділу УМВС України в Херсонській області, Прокуратури Херсонської області та Херсонської дирекції Укрпошти щодо порушення прав клієнта та адвоката на таємницю листування, медичну таємницю, розповсюдження персональних даних.

22.04.2020 був направлений адвокатський запит до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області та до медичної частини ДУ «Кам’янська ВК №101» щодо стану здоров’я та лікування Те-ка, у зв’язку з твердженням лікарів щодо відмови Те-ка від лікування.

Справа Вой-ка

Мати пана В. звернулася до адвоката через те, що йому не надавалася медична допомога в Харківському слідчому ізоляторі. Вона повідомила, що її син обвинувачується у вчиненні злочину і його справу розглядає суд. При цьому В. є психічно хворою людиною, яка потребує постійного лікування, інакше він починає страждати від постійних нападів агресії та суїцидальних думок.

20 березня, 13 травня, 26 червня та 30 серпня 2020 року адвокат зверталася із клопотаннями про надання медичної допомоги В. до Харківського слідчого ізолятору та Північно-східного управління з питань виконання покарань. Однак кожного разу їй надходила відповідь, що лікування, яке надається у слідчому ізоляторі є достатнім.

На сьогоднішній день адвокат чекає медичних документів В. та направила запит до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про проведення перевірки за фактами нелікування В.

Справа триває.

Справа В-нка

Пан В. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що страждає від низки тяжких хвороб, серед яких – ВІЛ 4 стадія. На підставі своїх захворювань, він має право на звільнення від відбування покарання. На сьогоднішній момент він відбуває покарання у Райківській виправній колонії.

27 жовтня 2020 року адвокат звернулася із запитом до Райківської виправної колонії про надання медичної документації В. Однак відповідь на такий запит надійшла лише 6 грудня 2020 року та після скарг на бездіяльність установи.

7 грудня 2020 року адвокат звернулася із клопотанням про звільнення В. за хворобою до Бердичівського міського суду. Однак судове засідання ще не було призначене.

Справа Во-ова

Мати В. звернулась до ГО «ХПГ» з проханням надати правову допомогу її син, який відбуває покарання в ДУ «Олексіївська ВК № 25», у зв’язку з ненаданням йому необхідної медичної допомоги попри встановлені у нього діагнози. За допомогою телефону звертався і сам В. та просив про допомогу.

Під час моніторингового візиту журналістів та юристів ГО «ХПГ» в ДУ «Олексіївська ВК № 25» В. відмовився від будь-якої допомоги.

В березні 2020 року В., перебуваючи в Дар’ївській багатопрофільній лікарні № 10 на лікуванні знову звернувся за допомогою, мотивуючи це тим, що більше не боїться звертатись за допомогою, і попросив адвоката ЦСЗ допомогти йому звільнитись від відбування за станом здоров’я.

04.03.2020 адвокат направив адвокатський запит до Дар’ївської багатопрофільної лікарні № 10 щодо стану здоров’я та лікування В. У наданні відповіді на запит було відмовлено, а самого В. одразу ж переведено до Херсонського слідчого ізолятора.

Враховуючи стан здоров’я В. та наявної можливості для звільнення від відбування покарання умовно-достроково, 27.04.2020 адвокат звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання В.

14.05.2020 адвокатом було подано клопотання про долучення документів та інформації до матеріалів кримінального провадження за заявою про звільнення В.

15.05.2020 було призначене судове засідання, яке не відбулося через відсутність у суду особової справи В. Засідання перенесли на 12.06.2020.

12.06.2020 судове засідання не відбулось через відсутність у суду особової справи В. Засідання перенесли на 04.09.2020.

04.09.2020 судове засідання не відбулося, однак адвокат подала до суду клопотання про долучення документів та інформації до матеріалів кримінального провадження за заявою про умовно-дострокове звільнення Во-ва (копії характеристики, довідки про заохочення і зауваження, медичної документації, довідки про працевлаштування після звільнення, лист матері про забезпечення житлом Во-ва). Однак, прокурор подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і засідання знову було перенесено на 25.09.2020 (воно також не відбулися і була призначена наступна дата - 06.11.2020.

06.11.2020 адвокату було відмовлено в задоволенні її клопотання. Апеляційну скаргу адвокат не подавала, оскільки менше, ніж через місяць В. звільнився за закінченням строку відбування, а стан його здоров’я вже покращився.

Справа Ягу-ова

Я. прибув до ДУ «Селидівська виправна колонія» (№ 82) для відбування покарання. Останній звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань для цього (ВІЛ-інфекція та супутні захворювання).

14.07.2020 були направлені адвокатські запити до Медичної частини ДУ «Селидівська ВК № 82» та до Філії ДУ ЦОЗ ДКВС України" у Дніпропетровській та Донецькій областях щодо стану здоров’я та лікування Я.

04.08.2020 направлено клопотання до Селидівського міського суду Донецької області про звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

20.08.2020 відбулось судове засідання, в якому адвокат подала клопотання про витребування висновку ЛКК.

02.09.2020 судове засідання було відкладено, оскільки Медична частина ДУ «Селидівська ВК № 82» не надала до суду медичну документацію.

07.09.2020 Селидівський суд задовольнив клопотання про звільнення Я. попри відсутність висновку ЛКК, який як повідомив представник колонії, не може бути надано до суду, оскільки в колонії немає матеріальної змоги етапувати Я. до відповідної установи. В цей час, Я. почали надавати необхідну медичну допомогу (АРТ-терапію, гепатопротектори), його стан почав покращуватись.

18.09.2020 адвокат подала адвокатський запит до ДУ «Селидівська виправна колонія» (№ 82) про надання документів, що характеризують Я. для подання клопотання про умовно-дострокове звільнення Я.

28.09.2020 адвокат отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 07.09.2020.

07.10.2020 адвокат подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

12.10.2020 судове засідання в Апеляційному суді Донецької області не відбулось через відсутність складу суду.

27.10.2020 Апеляційний суд Донецької області задовольнив апеляційну скаргу прокурора та скасував ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 07.09.2020 того ж дня адвокат подала до Селидівського міського суду Донецької області клопотання про умовно-дострокове звільнення Я.

12.11.2020 судове засідання щодо умовно-дострокового звільнення Я. не відбулось через проблеми зі зв’язком.

23.11.2020 судове засідання щодо умовно-дострокового звільнення Я., адвокат та прокурор подали клопотання про виклик свідків та витребування інформації.

16.12.2020 судове засідання щодо умовно-дострокового звільнення Я., адвокату було відмовлено в задоволенні клопотання.

Адвокат готує заяву до ДУ ЦОЗ ДКВС України про етапування Я. до закладу, де б він отримав медичну допомогу та функціонує лікарсько-консультативна комісія.

Справа Ян-зова

Пану Я. разом із двома іншими особами інкримінують збут наркотичних засобів, скоєні організованою групою.

Справа пан Я. знаходиться на розгляді в суді, але на протязі двох років йому лише продовжують строки тримання під вартою, а по суті справа не розглядається. Співучасникам пана Я. змінено запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт. Також пан Я. хворіє на ряд тяжких захворювань, серед яких гепатит С, а медична допомога в умовах СІЗО йому не надається.

В березні 2020 року пан Я. звернувся до ЦСС за правовою допомогою.

25.03.200 року адвокат ЦСС подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи, яке було задоволено судом. У зв’язку з тим, що письмові докази по справі не досліджувалися, вони відсутні в матеріалах кримінальної справи в суді, а мається лише обвинувальний акт, реєстр та матеріали переписки суду.

23.04.2020 року суд продовжив строки тримання під вартою пана Я. та відмовив у задоволенні клопотання адвоката ЦСС про зміну запобіжного заходу на більш м’який. Інше клопотання адвоката про ознайомлення з письмовими доказами суд задовольнив та зобов’язав прокурора надати можливість ознайомитись з письмовими доказами та зробити з них фотокопії.

21.05.2020 року суд продовжив строки тримання під вартою пана Я. та відмовив у задоволенні клопотання адвоката ЦСС про зміну запобіжного заходу на більш м’який.

19.06.2020 року суд продовжив строки тримання під вартою пана Я. та відмовив у задоволенні клопотання адвоката ЦСС про зміну запобіжного заходу на більш м’який.

12.08.2020 року суд продовжив строк тримання Я. та відмовлено в задоволенні клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу на більш м’який.

07.10.2020 року суд відмовив прокурору в продовженні строку тримання під вартою та задовольнив клопотання адвоката про заміну тримання під вартою на нічний домашній арешт.

16.12.2020 року суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату у зв’язку з хворобою представників сторін.

Справа Юх-енка

Ю. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Останній звернувся до ЦСЗ зі скаргами на ненадання йому медичної допомоги та неподання відповідальними особами документів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я, не дивлячись на ряд показань для цього (ВІЛ-інфекція та супутні захворювання).

16.06.2020 був направлений адвокатський запит до Медичної частини ДУ «Кам’янська ВК № 101» щодо стану здоров’я та лікування Ю.

29.07.2020 адвокат направила скарги до Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної Кримінально-виконавчої Служби України" та до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області щодо ненадання відповіді на запит від 16.06.2020.

10.08.2020 адвокат подала до суду клопотання про звільнення від відбування покарання за станом здоров’я Ю.

31.08.2020, 22.09.2020, 27.10.2020 судові засідання щодо звільнення від відбування покарання за станом здоров’я Ю., під час яких було зобов’язано надати до суду висновок лікарсько-консультативної комісії щодо стану здоров’я Ю., за клопотанням адвоката залучений лікар-інфекціоніст для надання свого окремого висновку, в результаті адвокату відмовлено в задоволенні клопотання. Планується подання клопотання до суду про умовно-дострокове звільнення Ю. від відбування покарання.

Справа З-тих

Пан З. звернувся до адвоката за правовою допомогою. Він повідомив, що страждає від низки тяжких хвороб, серед яких – ВІЛ 4 стадія та туберкульоз. На підставі своїх захворювань, він має право на звільнення від відбування покарання. На сьогоднішній момент він відбуває покарання у Дніпровській виправній колонії № 89.

19 жовтня 2020 року адвокат направила свій запит до Дніпровської виправної колонії щодо отримання медичних документів З. Однак такі документи були отримані лише на початку грудня 2020 року.

4 грудня 2020 року адвокат подала клопотання про звільнення від відбування З за хворобою до Ленінського районного суду м. Дніпра. Судове засідання досі не призначене.

5 справ щодо конфлікту на сході України

Справа Анф-ова

Наприкінці вересня пан А. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою у зв’язку із залишенням його в небезпеці працівниками ДУ «Слов’яносербська ВК «№ 60», де перебував перебував до середини квітня 2019 року. 7 квітня 2014 року на території Луганської області розпочалося проведення Антитерористичної операції.

І лише в травні 2019 року він прибув для відбування покарання до ДУ «Роменська ВК № 56», де він перебуває і зараз.

18.10.2020 адвокат направила лист А. з бланком заяви про визнання його потерпілим.

03.11.2020 адвокат направила до ГУ НП в Луганській області заяву про кримінальне правопорушення відносно пана А.

17.11.2020 адвокат подала до суду скаргу про бездіяльність відповідальних осіб ГУ НП в Луганській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей викладених у заяві.

25.11.2020 скарга адвоката була задоволена.

Справа Са-ва

Пан С. народився в місті Куп’янськ Харківської області. 01.06.2015 року Куп’янський військовий комісаріат призвав пана С. під час мобілізації для участі у Анти терористичної операції на посаду -заступника командира бойової машини.

02.12.2015 року до Чергової частини Артемівського ВП надійшло повідомлення про те, що на блокпосту ВСУ в с. Семігірря, Артемівського району Донецької області, вбитий військовослужбовець пан С. Інформація за фактом смерті пана С. була внесена до ЄРДР за ч. 1 ст. 115 КК (Умисне вбивство)

З самого початку досудового розслідування слідчий здійснював розслідування не за фактом вбивства пана С., а за фактом самогубства. Усі винесені постанови слідчого містили посилання на факт, що військовослужбовець здійснив самогубство. Цей факт свідчить про неефективність та упередженість слідчого при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження з приводу вбивства пана С.

При проведенні судово-медичної експертизи, експертами не встановлено відстань пострілу та не точно визначено дистанцію пострілу.

Слідчий неодноразово закривав кримінальне провадження. Мати пана С. оскаржувала постанови слідчого про закриття кримінального провадження до суду.

19.03.2019 року мати пана С. звернулася до центру стратегічного захисту за правовою допомогою.

В червні 2019 року юрист ЦСЗ підготував та направив клопотання до слідчого про проведення повторної судово-медичної експертизи.

07 лютого 2020 року юрист ЦСЗ подав клопотання про призначення комісійної експертизи до слідчого.

Наразі юрист ЦСЗ готує скаргу до ЄСПЛ щодо порушення ст. 2 Конвенції.

Справа Сазо-ова

Наприкінці вересня пан С. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою у зв’язку із залишенням його в небезпеці працівниками ДУ «Слов’яносербська ВК «№ 60», де перебував з 12.01.2008 по 19.10.2019. 7 квітня 2014 року на території Луганської області розпочалося проведення Антитерористичної операції.

І лише восени 2019 року він прибув для відбування покарання до ДУ «Роменська ВК № 56», де він перебуває і зараз.

18.10.2020 адвокат направила лист С. з бланком заяви про визнання його потерпілим.

20.10.2020 адвокат направила до ГУ НП в Луганській області заяву про кримінальне правопорушення відносно пана С.

04.11.20202 адвокат повторно направила до ГУ НП в Луганській області заяву про кримінальне правопорушення відносно пана С.

20.11.2020 скарга адвоката була задоволена.

Справа Сік-ова

Наприкінці вересня пан С. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою у зв’язку із залишенням його в небезпеці працівниками ДУ «Краснолуцька ВК «№ 19», де перебував з 2008 року по кінець вересня 2019 року. 7 квітня 2014 року на території Луганської області розпочалося проведення Антитерористичної операції.

І лише восени 2019 року він прибув для відбування покарання до ДУ «Сумська ВК «№ 116, де він перебуває і зараз.

18.10.2020 адвокат направила лист С. з бланком заяви про визнання його потерпілим.

20.10.2020 адвокат направила до ГУ НП в Луганській області заяву про кримінальне правопорушення відносно пана С.

25.11.2020 скарга адвоката була задоволена.

Справа То-ря

Наприкінці вересня пан Т. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою у зв’язку із залишенням його в небезпеці працівниками ДУ «Слов’яносербська ВК «№ 60», де перебував з 13.08.2013 по 24.05.2019. 7 квітня 2014 року на території Луганської області розпочалося проведення Антитерористичної операції.

І лише в червні 2019 року він прибув для відбування покарання до ДУ «Роменська ВК № 56», де він перебуває і зараз.

18.10.2020 адвокат направила лист Т. з бланком заяви про визнання його потерпілим.

20.10.2020 адвокат направила до ГУ НП в Луганській області заяву про кримінальне правопорушення відносно пана Т.

04.11.2020 адвокат повторно направила до ГУ НП в Луганській області заяву про кримінальне правопорушення відносно пана Т.

25.11.2020 скарга адвоката була задоволена.

14 справ про умовно-дострокове звільнення засуджених

Справа Б-ча

21.07.2020 року адвокатом ЦСС, укладено договір про надання правової допомоги засудженому пану Б. щодо справи про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким. Цього ж дня адвокатом направлено до суду клопотання про перенесення судового засідання по справі та проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції.

30.07.2020 року адвокату стало відомо про участь судді, якого призначено до розгляду справи клієнта, у іншій справі пана Б. щодо умовно-дострокового звільнення. На підставі цього адвокатом заявлено клопотання про відвід судді. 10.08.2020 року Полтавським районним судом Полтавської області винесено ухвалу про задоволення клопотання адвоката та відведено суддю.

01.09.2020 року адвокатом направлено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи разом з заявою- гарантією про працевлаштування пана Б. та копіями витягів з реєстру юридичних осіб організації, яка мала його працевлаштувати.

08.09.2020 року адвокатом складений та направлений адвокатський запит до ДУ «Крюковської виправної колонії (№29)» про отримання характеристики та висновку психолога щодо пана Б.

22.09.2020 року адвокатом долучено до справи відповідь на адвокатський запит з ДУ «Крюковська виправна колонія (№ 29)».

07.10.2020 року Полтавським районним судом Полтавської області винесено ухвалу по справі № 545/1736/20 про відмову у задоволені клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

16.11.2020 року адвокатом складено апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції по справі № 545/1736/20.

30.10.2020 року Полтавським апеляційним судом задоволено клопотання адвоката про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

18.11.2020 року Полтавським апеляційним судом залишено апеляційну скаргу адвоката без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 07.10.2020 року, без змін.

Справа Біл-сува

Б., як і інші засуджені, які відбували покарання в Олексіївській ВК № 25, під час моніторингового візиту правозахисників поскаржився 03 січня 2020 до ХПГ на катування щодо нього.

03.02.2020 під час побачення з адвокатом Б. повідомив, що окрім катувань йому не надавалось лікування гепатиту С та його змушували працювати попри прямі заборони лікарів залучати його до праці через ряд захворювань. В той же час він повідомив про те, що він вже відбув більше двох третин призначеного йому строку покарання.

Адвокат направила ряд клопотань до медичної частини колонії та до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Харківській та Луганській областях щодо допуску лікаря до Б. та адвокатські запити щодо стану його здоров’я, лікування та надання копій медичної документації, однак, попри наявність усіх згод, відповідь адвокату так і не надали.

В цей же час адвокат направляла численні заяви про застосування до Б. заходів забезпечення безпеки, у вигляді переведення з ОВК № 25.

12.02.2020 адвокат подала до Дзержинського районного суду м. Харкова заяву про умовно-дострокове звільнення Б. від відбування покарання.

13.03.2020 Б. перевели до Темнівської лікарні № 100, а потім Харківського СІЗО.

Ухвалою Дзержинського суду від 15.05.2020 адвокату відмовлено на підставі довідки ОВК № 25 згідно якої 28.02.2020 Б. вибув до Темнівської лікарні № 100, тому матеріали його особової справи не можуть бути надані і він знаходиться там.

25.05.2020 адвокат подала до Жовтневого районного суду м. Харкова заяву про умовно-дострокове звільнення Б. від відбування покарання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2020 клопотання адвоката повернуто, оскільки 26.06.2020 Б. вивезли до Одеського слідчого ізолятора.

Станом на 24.07.2020 Б. знаходився в Кропивницькій ВК № 6.

24.07.2020 адвокат подала до Ленінського районного суду м. Кіровограда заяву про умовно-дострокове звільнення Б. від відбування покарання.

У Б. погіршився стан здоров’я, загострились симптоми гепатиту С. Адвокат передавала Б. гепатопротектори.

Адвокат направила адвокатський запит щодо характеристики особи та стану здоров’я Б. для долучення цих документів до матеріалів кримінального провадження за заявою про умовно-дострокове звільнення.

25.09.2020 не відбулось судове засідання щодо умовно-дострокового звільнення Б. через технічні причини.

30.10.2020 в судовому засіданні адвокату було відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення Б.

22.12.2020 Б. звільнився з колонії за закінченням строку відбування покарання. За період перебування Б. в Кропивницькій ВК № 6 останній пройшов курс лікування гепатиту С.

Справа Д.

16 липня 2020 р. Д., який відбуває покарання у Державній установі «Холодногірська виправна колонія (No 18)», звернувся до адвоката. Він зазначив, що має право на умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, проте установа відмовляється подавати відповідне подання до суду.

Того ж дня адвокат направив запит до Державної установи «Холодногірська виправна колонія (No 18)» з вимогою надати всі необхідні документи щодо особистості Д.,, а також щодо покарань та заохочень та працевлаштування.

2 серпня 2020 року адвокат отримав усі відповідні документи. Однак Д. попросив почекати із поданням клопотання до суду, оскільки адміністрація установи пообіцяла йому подати подання самостійно.

Наприкінці вересня 2020 року Державна установа «Холодногірська виправна колонія (No 18)» подала клопотання про умовно-дострокове звільнення Д. до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Засідання призначено на 29 жовтня 2020 року. Адвокат направила клопотання до суду про ознайомлення з матеріалами справи.

29 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд виніс рішення про умовно-дострокове звільнення Д.

Справа Го-ні

05.12.2019 до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернулась дружина засудженого Го-ні, який відбуває покарання в ДУ «Олексіївська ВК №25». Дружина Го-ні повідомила, що останній не може звернутись до суду із заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, оскільки з колонії не виходить його кореспонденція.

09.12.2019 під час побачення із Го-нею була зібрана необхідна інформація підписана згода на доступ до персональних даних.

20.12.2019 була направлена заява про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким до Дзержинського районного суду м. Харкова.

16.01.2020 – судове засідання, яке не відбулось через технічні причини.

12.02.2020 – долучені додаткові пояснення до клопотання про звільнення Г-ні під час судового засідання, яке було перенесено через клопотання прокурора надати психологічну характеристику Клієнта та довідку про стягнення та заохочення.

03.03.2020 – судове засідання.

31.03.2020 – судове засідання не відбулось через карантинні заходи.

17.04.2020 – судове засідання, наступне судове засідання призначено на 15.07.2020.

15.07.2020 в судовому засіданні було відмовлено в задоволенні заяви адвоката про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

14.08.2020 адвокат направила апеляційну скаргу на ухвалу від 15.07.2020, однак, 15.08.2020 Г. відмовився від послуг адвоката.

Справа К-ової

10 серпня 2020 р. К. звернувся до адвоката. Вона сказала, що має право на умовно-дострокове звільнення, але Державна установа «Качанівська виправна колонія (No 54)» відмовилась подавати таке подання до суду.

Після підписання К. необхідних документів адвокат направив до колонії запит на отримання інформації про покарання та заохочення, працевлаштування, а також характеристики К.

Однак відповіді на свій запит адвокат так і не отримала, тому була вимушена писати скаргу до прокуратури Харківської області на бездіяльність виправної колонії. Після такої скарги документи все ж були направлені.

11 листопада 2020 року адвокат звернулася із клопотанням про умовно-дострокове звільнення К. до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Засідання у справі було призначене на 11 грудня 2020 року, але не відбулося через ненадання виправною колонією матеріалів особової справи.

Наступне судове засідання призначене на 29 січня 2021 року.

Справа Ко-ського

19 серпня 2020 року пан К. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення. Однак у клопотанні було відмовлено.

К. самостійно направив скаргу до апеляційного суду, після чого звернувся до адвоката за правовою допомогою. Адвокат ознайомився з матеріалами справи та підготував правову позицію.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції призначене на 2 березня 2021 року.

Справа К-ця

20 серпня 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернувся зсуджений Кр-ць, який відбуває покарання в Хролівському ВЦ. Останній повідомив, що 14 серпня 2019 року Харківський районний суд Харківської області виніс ухвалу про відмову у задоволенні начальника ДУ «Хролівський ВЦ № 40» та голові спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області про застосування умовно-дострокового звільнення відносно Кр-ця.

23.08.2019 подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області на ухвалу Харківського районного суду Харківської області.

14.11.2019 відбулось перше судове засідання.

10.09.2020 Апеляційний суд Харківської області задовольнив апеляційну скаргу адвоката на ухвалу Харківського районного суду Харківської області.

Справа Л-ка

Пані Л-ка звернулася до адвоката за правовою допомогою. Вона повідомила, що відбуває покарання у ДУ «Качанівська виправна колонія № 54» та має право на умовно-дострокове звільнення. Однак виправна колонія відмовляється звертатися із поданням про її звільнення до суду.

Тому 19 грудня 2020 року адвокат направила запит про отримання документів щодо характеристики Л., відомостей про її стягнення та заохочення та про працевлаштування.

Справа Лихошерста

Восени 2014 року п. Л., який працював шахтарем у Донецькій області, дізнавшись про те, що його родич вкрав у нього всі заощадження та цінні речі його родини, прийшов до крадія і, розлютившись, вдарив останнього кулаком по голові, від чого останній помер.

У квітні 2015 році п. Л. був засуджений за умисне убивство до 9 років позбавлення волі. Як людина, яка все свідоме життя звикла працювати, п.Л. і у місцях позбавлення волі продовжував працювати. Оскільки у Торецькій виправній колонії, куди його направили відбувати покарання, для нього не знайшлося роботи за фахом, адміністрація установи направила його працювати у медичну часину, в якій була постійна нестача персоналу, де він сумлінно виконував всі роботи як з догляду за тяжкими хворими, так і з забезпечення функціонування медичної частини і благоустрою її приміщень.

За сумлінну поведінку та ставлення до праці п. Л., заслужив повагу адміністрації установи та отримував численні заохочення. Коли підійшов час для можливості застосування умовно-дострокового звільнення п. Л., адміністрація колоні у жовтні 2020 року без затримки подала подання про це до суду, вважаючи п. Л. таким, що довів своє виправлення.

Разом з тим, місцева прокуратура мала іншу думку з цього питання, і її прокурор під час розгляду подання колонії про звільнення п. Л. категорично заперечував наявність підстав для звільнення останнього від подальшого відбування покарання. Прокурор мотивував це тим, що засуджений не працював на виробництві, а його робота стосувалася лише благоустрою установи, що медична частина з 2017 року відокремлена від колонії, тому його праця там не може враховуватись пану Л. як така, що заохочення п. Л. оформлені неналежним чином, а тому не можуть бути враховані як докази його сумлінно праці і т. і. З цього приводу прокурор зажадав, щоб адміністрація установи надала до суду докази трудової діяльності п. Л., і у судовому засіданні була оголошена перерва.

Пан Л. звернувся до Харківської правозахисної групи, і для його захисту у суді йому надали адвоката ЦСЗ. 04.11.2020 року в судовому засіданні адвокату вдалося переконати суддю Дзержинського міського суду Донецької області у тому, що п. Л. таки довів своє виправлення, а формальності оформлення його трудових відносин, як і визначене йому адміністрацією установи місце роботи не спростовують факту його багаторічної суспільно-корисної праці.

Заперечуючи проти звільнення п. Л., прокурор подав апеляційну скаргу, але 22.12.2020 року Донецький апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Пан Л. був умовно-достроково звільнений і повернувся до своєї родини і роботи на рідній шахті.

Справа Луц-ка

15 серпня 2020 група засуджених з ДУ «Дергачівська ВК № 109» звернулась до ГО ХПГ з проханням надати їм правову допомогу, оскільки ДУ «Дергачівська ВК № 109» розформовують, а щодо них колонія звернулась із поданнями до суду щодо їх умовно-дострокового звільнення або пом’якшення режиму.

При цьому, місцева прокуратура безпідставно затягує процес, а це означає, що вони будуть переведені в інші регіони, далеко від родичів. Тобто, засуджених, які, навіть на думку адміністрації колонії, підлягають звільненню, фактично позбавляють навіть права на побачення з рідними.

Слід звернути увагу й на той факт, що колонія мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Це означає, що засуджені вже до цього довели своє виправлення, якщо опинились в установі такого рівня, а тепер це відбувається повторно, якщо колонія підтримувала їх звільнення та заохочення. Ознайомившись з матеріалами, адвокати організації в цьому впевнились, прокуратура дійсно зловживає своїми правами та ігнорує епідеміологічну ситуацію, що склалась в країні уже на той момент. Адвокати спершу звернулись до адвокаційних заходів у вигляді статей у ЗМІ.

Пан Л. був у групі тих хто звернувся за допомогою у справі щодо його умовно-дострокового звільнення, оскільки 06.08.2020 суд відмовив у задоволенні його заяви.

20.08.2020 адвокат подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та залучення в якості представника.

Судове засідання в апеляційній інстанції призначено на 08.04.2020.

Справа М-ка

М-ка відбуває покарання в Олексіївській виправній колонії № 25. Він звернувся до адвоката ЦСС за правовою допомогою у справі щодо його умовно-дострокового звільнення.

3 березня 2020 року адвокат ЦСС направила адвокатський запит до Олексіївської виправної колонії № 25 щодо характеристики М-ка, наявності стягнень та заохочень, працевлаштування.

19 березня 2020 року адвокат ЦСС отримала у відповідь всі необхідні документи та того ж дня направила клопотання про умовно-дострокове звільнення М-ка до Дзержинського районного суду Харківської області. Судові засідання у справі переносилися більше десяти разів. Останній раз - у зв’язку з хворобою судді, а дещо раніше - через ненадання особової справи М. до суду адміністрацією колонії, зайнятість судді в іншому процесі, тощо. Наступне судове засідання призначене на 23 січня 2021 року.

Справа С-ук

Пані С звернулася до адвоката з проханням надати їй правову допомогу у зв’язку з її умовно-достроковим звільненням.

Вона зазначила, що 25 жовтня 2019 року їй було відмовлено у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення у зв’язку з тим, що, за думкою суду вона на шлях виправлення не стала, декілька призначених їй заохочень були з часом скасовані прокуратурою, вона не сплатила цивільний позов, тощо.

Насправді ж, пані С зазначала, що сплатила більше 6 тисяч майнової шкоди за цивільним позовом, а не 1400 гривень, як зазначив суд, працює, має заохочення (а скасовані заохочення були такими не з її вини).

Ознайомившись з матеріалами справи адвокат подав декілька запитів.

Зокрема, до Качанівської виправної колонії щодо виплати. По-перше, до Качанівської виправної колонії щодо наявності виконавчого листа у матеріалах особової справи пані С., добровільності виплати сум за цивільним позовом і, нарешті, конкретної грошової суми сплачених коштів. У відповідь установа виконання покарань повідомила, що виконавчого листа у матеріалах особової справи немає, як немає і відомостей щодо добровільного виконання за цивільним позовом.

Крім того, адвокат звернулася до Харківської міської прокуратури № 5 та Уманської міської прокуратури щодо причин скасування заохочень пані С. Прокуратури у відповідь повідомили, що заохочення були скасовані через неправильне їх оформлення, що не має ніякого відношення до особи пані С та її поведінки.

Адвокат також звернулася до Спостережної комісії виконавчого комітету Уманської міської ради щодо непідтримання спостережною комісією умовно-дострокового звільнення пані С. У відповідь комісія надала протокол засідання, який не містить жодних посилань на причини, а лише вказує на результат проведеного засідання.

10 червня 2020 року судове засідання не відбулося через перебування судді у відпустці.

30 червня 2020 року під час судового засідання було поновлено строки апеляційного оскарження для С-к. Наступне судове засідання призначене на 13 лютого 2021 року.

Справа Скор-го

Пан С. був у групі тих хто звернувся за допомогою у справі щодо пом’якшення режиму його відбування покарання.

26.08.2020 судове засідання в суді першої інстанції було відкладено на 28.09.2020, оскільки прокурор заявила, що потребує підтвердження кількості відпрацьованих годин паном С. в колонії, вя кій він відбував покарання перед ДУ «Дергачівська ВК № 109» , тобто з ДУ «Холодногірська ВК № 18».

04.09.2020 адвокат направила адвокатські запити до ДУ «Дергачівська ВК № 109», ДУ «Холодногірська ВК № 18» та до ДУ «Машівська ВК № 9» щодо характеристики, довідки про кількість відпрацьованих годин , спілкування з родичами та документів, які підтверджують працевлаштування С.

25.09.2020 адвокат подала клопотання до суду щодо призначення судового засідання в режимі відео-конференції з ДУ «Машівська ВК № 9» , оскільки пан С. вже знаходився там та щодо долучення документів.

28.09.2020 судове засідання не відбулося, оскільки суддя був відсутній.

30.09.2020 пан С. відмовився від послуг адвоката.

Справа Т-рева

Пан Т. звернувся до адвоката з проханням надати йому правову допомогу у справі про заміну йому покарання більш м’яким. Справа розглядалася Дергачівським районним судом Харківської області.

21 серпня 2020 року відбулося судове засідання, під час якого прокурор подала клопотання про витребування додаткових документів із Холодногірської виправної колонії. Адвокат була проти, оскільки такі документи були надмірними у справі Т., і крім того, Дергачівську виправну колонію, де він відбував покарання, мали як раз ліквідувати. Однак суд задовольнив клопотання прокурора та переніс судове засідання.

Наприкінці серпня 2020 року Т. був вивезений з Дергачівської виправної колонії до с. Машівка, що знаходиться поза межами юрисдикції Дергачівського районного суду.

16 жовтня 2020 року Дергачівський районний суд повернув клопотання про заміну Т. покарання більш м’яким, оскільки Т. вибув з Дергачівської виправної колонії. Однак адвокат із прийнятим рішенням не погодилася та вважала, що суд вже розпочав розгляд справи по суті, а отже, не мав право повертати клопотання за порушенням територіальної юрисдикції.

Розгляд у суді апеляційної інстанції триває.

Справа У-рова

У. звернувся до адвоката з проханням представляти його інтереси в Дергачевському районному суді Харківської області у справі про його умовно-дострокове звільнення.

19 серпня 2020 року адвокат ознайомився з матеріалами справи та підготував письмові пояснення щодо суті справи. Однак у день слухання адвокату повідомили, що слухання перенесено через хворобу судді.

Через ліквідацію Дергачевської виправної колонії У. був переведений до виправної колонії у с. Машевка, що знаходиться поза територіальною юрисдикцією Дергачевського районного суду.

13 жовтня 2020 року суд повернув клопотання через порушення юрисдикції.

У. відмовився від подальшої допомоги адвоката.

33 справи пов’язаних із застосуванням спецпризначенців та жорстокого поводження із в’язнями 8 січня 2020 року в Олексіївській виправній колонії №25

Олексіївська виправна колонія (ВК) №25 вважається зразковою. Тут ідеальна чистота, добрі умови проживання, зимовий сад, зоопарк, в якому навіть є алігатор, обладнаний клуб, церква. Постійна праця, і стверджують, що порівняльно з іншими ВК висока зарплатня. Проте засуджені як вогню бояться потрапити сюди і навіть вчиняють членоушкодження, аби тільки цього не сталося.

«Зразкова» колонія вважається найстрашнішою в Україні. Тут найменший прояв незгоди з чим-небудь карався жорстокими тортурами, тут неможливо поскаржитися ні на що. Повна залежність від адміністрації, важка виснажлива робота в дві зміни, а іноді навіть всю добу без перерви приводила до повного виснаження. Але головне, що засудженим було важко витримати, – постійні знущання, які стали нормою. Ця колонія була і рекордсменом в країні по використанню статті 391 Кримінального кодексу України, за якою додавали до основного вироку ще до 3 років позбавлення волі за злісну непокору вимогам адміністрації, – 38 вироків з 2010 року по 2019, з них 6 – максимальний термін покарання. Усі вони – за відмову від прибирання камери. За свідченнями засуджених, жертв били до тих пір, поки вони не писали заяви, що вони відмовляються від прибирання.

А ось що знайшов Європейський комітет із запобігання катуванням (уривок з доповіді уряду про візит з 1 по 10 грудня 2012 року):

«16. Також джерелом серйозної стурбованості Комітету є ситуація із засудженими у виправній колонії № 25 в Харкові. З того, що стало відомо делегації, чітко випливає висновок про те, що неналежне поводження з засудженими чоловіками з боку співробітників або засуджених, яким відводиться роль помічників пенітенціарного персоналу, було далеко не рідкістю. Крім того, безліч заяв про неналежне поводження, отриманих від засуджених, що утримувалися або вже звільнилися з колонії № 25, кажуть про звернення такої міри суворості, що воно може розглядатися як катування (наприклад, важкі побиття, часто в поєднанні з обливанням засуджених водою під тиском з брандспойта або коли ув’язнений одягнений в гамівну сорочку; занурення голови у воду аж до стану задухи; застосування наручників, за якими потім б’ють молотком, щоб змусити їх піднятися до передпліччя; сексуальне насильство, підбурювані персоналом). Згадувана неналежна експлуатація, в основному, як вказувалося, здійснювалася в кабінетах оперативних співробітників (які розташовані в адміністративній будівлі) або в приміщеннях для засуджених, зайнятих господарським обслуговуванням дисциплінарних ізоляторів і приміщень камерного типу (ДІЗО / ПКТ), або в першому прогулянковому дворику при ДІЗО / ПКТ (де, як стверджувалося, голосно включалося радіо, щоб заглушити крики тих, хто піддавався неналежному поводженню)…

Особливе занепокоєння викликають скарги кількох засуджених, згідно з якими вони були спеціально проінструктовані співробітниками для нападу або надмірного тиску на інших засуджених. Щодо цих засуджених, як стверджувалося, існувала загроза, що в разі відмови від виконання інструкцій персоналу, вони втратять шанси на умовно-дострокове звільнення, залишаться незахищеними від нападу засуджених, які, можливо, захочуть заподіяти їм шкоду, і / або будуть побиті персоналом. В одному випадку згаданий засуджений, у якого, як стверджувалося, була попередня домовленість з персоналом про напад на іншого ув’язненого в обмін на його переведення до іншого пенітенціарної установи.»

Події грудня 2019 року

На початку грудня ДБР пред’явив підозру одному з заступників начальника ВК №25 у зловживанні службовим становищем, яке полягало в причетності до перепродажу продуктів харчування, що закуповувалися для колонії за бюджетні кошти, про що ми вже писали. Суд обрав для нього запобіжний захід – утримання під вартою.

6 грудня в колонії побував з моніторинговим візитом помічник народного депутата та адвокат ХПГ Володимир Глущенко із моніторами-журналістами ХПГ. Як завжди у 25-й колонії, жодної скарги від засуджених не було. Цікаво, що, коли монітори близько 12-ї години завітали до палати санітарної частини, де перебували засуджені, всі вдавали, що міцно сплять. Єдиний, хто не спав, повідомив, що лікування проходить добре, всі ліки є у наявності, жодних претензій немає. Проте було помітно, що до палати перед моніторами забіг так званий «днювальний» (добровільний помічник адміністрації). При цьому завідувач медичної частини казав, що деяких ліків не вистачає.

Джерело в колонії повідомило, що наприкінці грудня (немовби 27 грудня) було пред’явлено підозру начальнику ВК №25, причини і сутність її невідомі. Його відсторонили від роботи і призначили в.о. начальника колонії першого заступника начальника. В канун нового року новопризначений в.о. начальника приїжджав до колонії залагодити конфлікт між добровільними помічниками адміністрації та бригадирами. Немовби бригадири обурювалися вимаганням значних коштів помічниками за умовно-дострокове звільнення. Новий керівник колонії пообіцяв припинити вимагання, перевів головного добровільного помічника Шаповалова на прізвисько «Шульц» до колонії №100, двох інших помічників помістив до ДІЗО. Уся інформація, викладена в цьому абзаці, має бути перевірена, оскільки ці дані тільки з одного джерела.

Події 3 січня

2 січня адвокат ХПГ Геннадій Токарев приїхав до ВК №25 для зустрічі із своїм клієнтом. Виявилося, що засуджені хочуть розповідати про незаконні дії адміністрації та свої страждання від цих дій. Тому 3 січня до колонії приїхали з моніторинговим візитом три працівника ХПГ – помічник народного депутата Володимир Глущенко та адвокати Геннадій Токарев і Таміла Беспала. Усі вони також є авторами сайтів та видань ХПГ. У цей день вони встигли прийняти тільки 21 засудженого, вислухати їх і отримати письмові заяви. Багато засуджених, які бажали надати свідчення, не встигли це зробити, і працівники ХПГ пообіцяли приїхати після різдвяних свят.

Короткий огляд скарг засуджених.

Більшість з них скаржилася на жорстоке поводження в різний спосіб, яке часто досягало рівня катувань: били по різних частинах тіла, прив’язували скотчем до ліжка, душили за допомогою пакета на голові, робили «розтяжку», катували електричним струмом тощо.

Засудженому М. наносили удари руками і ногами по всьому тілу, викручували руки, після чого зв’язали ноги і руки скотчем, ременем прив’язали до кушетки так, щоб він ледь міг дихати, зверху повністю замотали скотчем, до роту помістили кляп, на голову одягли дві шапки і тримали сім днів у такому стані. Весь цей час його не годували, лише давали чай. В туалет він ходив під себе, від чого в нього загноїлися ноги та сідниці, а коли його розв’язали, то на цих місцях була купа черв’яків, які їли мертву плоть. Після цього М. сказали, що якщо він розповість про це, то помре в колонії від серцевої недостатності.

Засудженому Т. зв’язали руки скотчем, заткнули рота мокрою ганчіркою, били по ребрах та нирках, доки він не втратив свідомість, і так повторювалось декілька разів. Після того запхнули дерев’яну палку до анального отвору. Такі катування повторювались і в подальшому. Зокрема, Т. за вказівкою адміністрації жорстоко побили два добровільних помічника адміністрації, внаслідок чого він вчинив спробу суїциду.

Засудженого П. роздягали догола, замотували скотчем руки, оперативник сідав на спину, на голову вдягали пакет з мокрою футболкою, били по голові, палили газету на сідницях, запихали палицю в презервативі до анального отвору.

Засудженому К. зв’язали руки скотчем і вдарили в живіт. Коли він впав після удару, його почали бити руками, ногами й битою, били близько 20 хвилин. Потім оперативник сів йому на спину, а руки завів над головою таким чином, що руки дістали підлоги . В цей час засуджений відчув хрускіт та нестерпний біль. Тобто, К. спричинили травму руки, сліди якої залишились в останнього й досі. Після всього, засудженого змусили весь день підмітати алею. Знущання щодо К., за його твердженням, відбуваються мало не щодня й навіть кілька разів на день.

За словами усіх жертв катувань, проводилися вони за керівництва оперуповноваженого Гарькавого С.С., іноді в цьому брали участь засуджені –добровільні помічники адміністрації.

Причини таких дій – вимагання коштів (катованим давали телефони, щоб вони подзвонили своїм рідним з проханням перевести кошти на певні банківські картки), примушення до вимагання коштів у інших засуджених, знайдений мобільний телефон, відмова ставати добровільним помічником адміністрації, етнічне походження та інші.

Засуджені також скаржилися на доведення до самогубства, відсутність лікування, неадекватну праці зарплатню, вимагання коштів від родичів, вимагання коштів за умовно-дострокове звільнення та інше.

Працівники адміністрації були в цей день незвично ввічливі, називали засуджених на ім’я та по батькові.

Події 4-10 січня

За повідомленням джерела, у вихідні Станіслав Гарькавий був звільнений. Щойно призначений в.о. начальника колонії був переведений на посаду першого заступника начальника ВК №18, а перший заступник начальника 18-й колонії був переведений на таку ж посаду в колонії №25. Ці дані необхідно перевіряти.

О 3-й годині ночі 8 січня бійці ГШР в масках в повному бойовому спорядженні витягли засуджених, в одних трусах, одягтися не дали, завели руки за спину та наділи кайданки або зв’язали й доправили до штабу. Їх поклали обличчям в підлогу. Частина засуджених пробула на вулиці більше години (температура повітря мінус 3 по Цельсію). В штабі засуджених примусили повзти на животі по сходах на вищі поверхи – другий, третій і четвертий, деяких при цьому жорстоко били. У всіх засуджених сильно обідрані лікті, коліна та живіт. В такому стані засуджених протримали з 3 години ночі до обіду. За даними джерела, били в першу чергу тих, хто скаржився працівникам ХПГ 3 січня. 22 засуджених, яких сильно побили, примусили написати пояснювальні записки, що спецнас ввели до колонії після 6-ї ранку, що вони чинили опір та перешкоджали обшуку, і тому проти них була застосована фізична сила і спецзасоби, і що вони не мають претензій. Після цього частину засуджених, яких примусили писати пояснення, перевели до інших харківських колоній. Проте в медичній частині колонії залишилося багато побитих.

Наведена інформація потребує перевірки та уточнення.

9 січня моніторингова група ХПГ в тому ж складі та помічник народного депутата журналіст Влад Сидоренко, який приїхав з Києва, безуспішно намагалися потрапити до ВК №25 для проведення моніторингового візиту, детальніше про це дивіться тут. Не впустили правозахисників ХПГ з моніторинговим візитом і 10 січня до колонії №43, де вони намагалися провести огляд і фіксування тілесних ушкоджень засуджених, переведених з ВК №25. 11 січня моніторингову групу ХПГ знову не впустили до колонії №25, а також не допустили адвокатів ХПГ для зустрічі із своїми клієнтами

Зауважимо, що адміністрація ДКВС України охарактеризувала ці події таким чином:

«За наявною оперативною інформацією група засуджених негативної спрямованості, які відбувають покарання у державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» (далі - установа), найближчим часом планували здійснити заходи, спрямовані на вчинення групових протиправних дій з боку засуджених, дестабілізацію оперативної обстановки у вказаній установі, в тому числі за допомогою криміналітету з волі, а також окремих зв’язаних з криміналітетом організацій.

08.01.2020 з метою виявлення та вилучення заборонених для використання засудженими предметів, виробів і речей, а також виявлення ознак вчинення інших протиправних дій та злочинів, в установі було організовано та проведено загальний обшук із залученням додаткових сил і засобів з інших установ міжрегіонального управління, у т.ч. груп швидкого реагування та територіального воєнізованого формування.

В ході проведення обшуку було виявлено та вилучено ряд заборонених предметів, у т.ч. три мобільних телефони.

У зв’язку із груповими протиправними діями, чинення фізичного опору персоналу та невиконання законних його вимог, перешкоджанню проведенню обшуку, проявами буйства, до окремих засуджених було застосовано фізичну силу та спеціальні засоби - кайданки. Після застосування фізичної сили та спеціальних засобів засуджені були оглянуті медичними працівниками. Стан їх здоров’я задовільний.

Зважаючи на випадок групової непокори, керуючись вимогами статті 105 Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, в установі згідно з наказом начальника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації запроваджено режим особливих умов з 08 січня 2020 року, під час якого посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.»

Усе, що ми знаємо про ВК №25 та останні події в ній, суперечить такому погляду. Ніякого бунту в колонії не було і не готувалося. Складається враження, що дії ДКВС продиктовані бажанням закрити рота тим, хто скаржився, і не допустити проведення розслідування за цими скаргами.

10 січня ХПГ подала заяви про злочини, вчинені в 25-й колонії, до Державного бюро розслідувань та Генеральної прокуратури України.

Справа Біл-ова

Б., як і інші засуджені, які відбували покарання в Олексіївській ВК № 25, під час моніторингового візиту правозахисників поскаржився 03 січня 2020 на катування щодо нього.

Так Б. розповів, що 08.01.2020 він перебував у четвертому відділенні житлової зони Олексіївської ВК. Близько четвертої години ранку прокинувся від удару по його спальному місцю гумовою палицею. Він побачив людей в камуфляжній формі, один з них оглядав приліжкові бірки на ліжках в спальній секції і вказав другому на його ліжко пальцем. Після чого йому жестами показали, щоб він ліг обличчям в подушку й дав руки для кайданок, які йому одразу одягнули. Через деякий час його в одній спідній білизні вивели на другий поверх штабу, де поклали обличчям в підлогу й неодноразово били по ногах і спині. Коли він попросився до туалету і його вивели, то там його знову били в область печінки. Без одягу, їжі і води Б. пролежав на другому поверсі до обіду.

Через деякий час співробітники адміністрації принесли йому одяг, який був повністю розірваним, дозволили одягнутись. Після цього працівники Олексіївської ВК його та інших засуджених змусили писати неправдиві пояснювальні щодо часу та обставин застосування спеціальних засобів, а в сусідньому кабінеті знаходились працівники Північно-Східного управління, які вчиняли психологічний тиск на Б.

Після цього, 22.01, 31.01 та 04.02.2020, Б., застосовуючи погрози та фальсифікуючи порушення ним правил внутрішнього розпорядку Олексіївської ВК, працівники адміністрації Олексіївської ВК та Північно-Східного управління змушували його писати письмові відмови від адвоката та поданих заяв про кримінальні правопорушення.

09.01.2020, 11.01.2020 та 13.01.2020 адвокат не був допущений до Б. про що 13.01.2020 було подано заяву до поліції та скаргу до суду про невнесення відомостей до ЄРДР, в результаті було відкрито кримінальне провадження за фактом перешкоджання адвокатській діяльності.

Б. був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за декількома заявами, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

22.01.2020 до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава адвокат подала індивідуальну заяву про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2020. Також, до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава та Офісу Генерального прокурора подано клопотання про проведення процесуальних дій та долучення документів.

22.01.2020 до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава подано клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

27.01.2020 адвокатом подала клопотання начальнику Медичної частини ДУ «Олексіївська ВК № 25» про допуск лікаря до Б.

08.02.2020 адвокат брала участь в допиті Б. в якості потерпілого.

Все перше півріччя 2020 року адвокат направляла численні клопотання про проведення процесуальних дій, з січня по березень заяви про застосування до Б. заходів безпеки у вигляді переведення до іншої колонії. В результаті, 28.02.2020 Б. вибув до Темнівської лікарні № 100, звідти до Харківського СІЗО, а 26.06.2020 до Одеського СІЗО.

Б. прибув для відбування покарання до ДУ «Кропивницька ВК № 6» в рамках кримінального провадження для забезпечення його безпеки за клопотаннями адвоката .

Адвокат подавала клопотання до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава та Офісу Генерального прокурора, у відповідь приходять лише формальні відписки. Також, адвокат направила адвокатський запит щодо стану здоров’я Б. для долучення цих документів до матеріалів кримінального провадження за фактом катування, оскільки, клопотання про це були проігноровані правоохоронними органами.

22.12.2020 Б. звільнився з колонії за закінченням строку відбування покарання.

Справа Бон-а

03.01.2020 року Б. під час візиту представників ХПГ поскаржився на катування, застосоване до нього співробітниками ОВК-25 за весь час відбування його покарання в цій колонії на грунті ксенофобії та антисемітських настроїв,. В Б. встановлений діагноз епілепсії, при цьому йому вводились психотропні препарати, його змушували здійснити самоповішення, застосовували фізичне, сексуальне та психологічне насильств. Під час написання заяви про надання йому правової допомоги в нього стався приступ епі.

На початку січня адвоката не допускали до Б.

Адвокату ЦСЗ працівники ОВК-25 намагались видати іншого засудженого за Б., про що адвокат подала заяви до правоохоронних органів.

З січня по березень 2020 року адвокат неодноразово подавала клопотання начальнику Медичної частини ДУ «Олексіївська ВК № 25» й до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Харківській та Луганській областях про допуск лікаря до Б та адвокатські запити щодо стану здоров’я та лікування Б., однак адвокату у всьому відмовляли.

Адвокат з січня по березень подавала заяви про злочини та застосування заходів безпеки до Б.

Б. був переведений до Темнівської лікарні № 100, а потім до Харківського СІЗО.

Адвокат оскаржувала бездіяльність правоохоронних органів щодо невнесення до ЄРДР інформації викладеної в заявах про злочини Б. до суду. Рішення суду не виконувались, про що адвокат також подавала відповідні заяви про злочин.

Б. визнаний потерпілим.

Першу половину 2020 адвокат направляла численні клопотання про проведення процесуальних дій до Офісу Генерального прокурора та ТУ ДБР у м. Полтаві, які були частково задоволені, але не виконувались через карантинні заходи.

В кінці липня 2020 погіршився стан здоров’я Б., за підтримки ГО «ХПГ» в Харківському СІЗО, за ініціативи адвоката, Б. відвідував лікар зі спеціалізованої лікарні, йому передавались і передаються ліки.

Адвокат направляла численні заяви та запити щодо стану здоров’я та лікування Б., в результаті, йому почали надавати медичну допомогу.

Невдовзі, з Харківського СІЗО, Б. був етапований до ДУ «Личаківська ВК № 30».

По дорозі до остаточного місця відбування покарання, в Кропивницькому СІЗО, Б. отримав тілесні ушкодження, його стан знову погіршився.

Б. прибув для відбування покарання до ДУ «Личаківська ВК № 30» в рамках кримінального провадження для забезпечення його безпеки за клопотаннями адвоката.

Через незадовільний стан здоров’я Б. був направлений до МОБЛ при ДУ «Львівська УВП № 19».

Станом на 29.12.2020 Б. знаходиться в ДУ «Личаківська ВК № 30», однак навіть його допит в якості потерпілого попри клопотання адвоката про проведення процесуальних дій проведений не був.

Справа Б-ча

03.01.2020 р. під час візиту представників ХПГ пан Б. поскаржився, що адміністрація ОВК №25 вимагала грошей у засуджених та членів їх сімей через так званих "помічників адміністрації", зокрема шляхом перерахунку. грошей на телефонні рахунки, вказані адміністрацією колонії, і це здійснювалося за особистим розпорядженням першого заступника начальника колонії К. Суми разових переказів сягали декількох тисяч гривень. Для того, щоб змусити засуджених перерахувати гроші, "помічники адміністрації" разом з оперативником, пан Г., чинили психологічний та фізичний тиск на засуджених. Засуджених, які відмовились платити, піддавали катуванням.

Пан Б. подав заяву про такі дії адміністрації колонії до СБУ та попросив надіслати її туди. Правозахисники надіслали цю заяву до правоохоронних органів та одразу подали клопотання про застосування заходів безпеки до пана Б., оскільки його заява звинуватила посадових осіб колонії у серйозних злочинах.

Заходи безпеки не застосовувалися до пана Б. На нього та інших в'язнів чинили тиск, про це дізнався адвокат ЦСЗ під час їх візиту до колонії 17.02.2020.

Незважаючи на клопотання адвоката, пан Б. не визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, і його не допитували жодного разу.

Справа Д-рова

Пан Д. з 22.11.2018 р. відбуває покарання у ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25). 08.01.2020 р. о 4:00 співробітники ГШР заламали руки, в одних трусах та без взуття витягли з відділення №12 до «Промзони» де поставили на «розтяжку» та били по ногам. Через 30-40 хвилин знову заламали руки та повели до «Штабу», одягли кайданки позаду за спиною та кинули на підлогу на другому поверху. Декілька разів піднімали за кайданки, переводили на третій поверх та знову на другий, та кидали на підлогу не дозволяючи вставати, водили на «бесіду» до кабінету оператиників. Один з «спецпризначенців» став ногами на ноги пана Д., який лежав на животі та став тягнути за голову вверх, погрожуючи відрізати голову. Давив на спину ботинком, ускладнюючи дихання. На прохання послабити кайданки не реагували. Лише вечером принесли одяг, дозволили одягнутись та відвели до «санчасті» де обробили рани. У пана Д. були порізи на обох руках від кайданків, по правій руці текла кров, ссадна на обох ногах та гематома на лівій нозі в області коліна.

Був переведений до лікарні ДУ «Темнівська виправна колонія (№100) де 10.01.2020 був допитаний в якості потерпілого, 14.01.2020 р. оглянутий експертом (тілесні ушкодження підтверджено), 07.01.2020 допитаний додатково в якості потерпілого в присутності адвоката, підтвердив раніше надані показання та деталізував їх.

07.01.2020 р. пан Д. повернуто до ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)».

Адвокат провів 3 побачення з паном Д. у ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», приймав участь у його додатковому допиті в якості потерпілого, провів одне побачення в ДУ «Олексіївська виправна колонія».

Справа Ф-ва

Ф. відбував покарання в Олексіївській ВК № 25.

03.02.2020 Г. звернувся до правозахисників за допомогою, оскільки був одним з тих, хто постраждав від незаконних дій працівників колонії та ГШР 08.01.2020 й раніше. Так, Ф. повідомив, що 8 січня 2020 року він знаходився у спальному приміщенні житлової зони ДУ «Олексіївська виправна колонія № 25». Вночі, коли засуджені спали, до приміщення ввірвалися бійці групи швидкого реагування. Ф. прокинувся та став питати, що відбувається. У відповідь бійці витягли засудженого у коридор, там почали погрожувати, бити по ниркам та заламувати руки.

05.02.2020 адвокат направила заяви про кримінальні правопорушення та застосування заходів безпеки до Ф. до ДБР України, ТУ ДБР у м. Полтаві та Офісу Генерального прокурора.

Численні заяви адвоката про кримінальні правопорушення та про застосування заходів відносно Ф. неодноразово не вносились до ЄРДР та не задовольнялись, тому постанови про відмову адвокат оскаржувала до судів. Ухвалами судів відповідальні особи правоохоронних органів зобов’язувались вносити відомості до ЄРДР.

18.06.2020, в ДУ «Олексіївська ВК № 25» проводився допит Ф. в якості свідка у кримінальному провадженні за фактом катувань та зловживання службовим становищем слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві .На початку допиту до приміщення, де проводився допит, в актовій залі, і де знаходилась адвокат, Ф. та слідчий, зайшов начальник внутрішньої безпеки колонії з ввімкненою камерою на мобільному телефоні і на питання слідчого, « хто Ви і що тут робите?» повідомив свою посаду і що буде знімати допит.

Після того, як слідчий вийшов з залу та повернувся, через деякий час працівник колонії вийшов. Ф. повідомив слідчому та адвокату, що не буде та не може давати свідчення і довго знаходитись з нами, після чого він вибіг із залу. Вже пізніше, після проведення допитів інших осіб, та коли працівники адміністрації роздрукували слідчому протоколи допитів, всіх кого допитували, й покликали Ф. для підписання протоколу, останній повідомив, що відмовився давати показання через тиск керівництва колонії. В доповненні до протоколу, Ф. про це зазначив, а саме, що не може давати свідчення через погрози керівництва установи та просить забезпечити йому заходи безпеки шляхом переведення до іншої колонії для відбування покарання поза межами юрисдикції Північно-Східного МРУ з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції, де він зможе дати показання та просить визнати його потерпілим, у зв’язку з цим.

Слідчий ДБР не вжив будь-яких заходів після озвученого повідомлення Ф. Тому адвокат направила ряд заяв та скарг, до правоохоронних органів, Міністерства юстиції України, Уповноваженого ВРУ з прав людини, в яких просила терміново забезпечити заходи безпеки Ф, шляхом переведення його до установи виконання, яка б не підпорядковувалась Північно-Східному МРУ з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції, оскільки, має об’єктивні побоювання щодо безпеки та життя мого підзахисного, який продовжує перебувати в ДУ «Олексіївська ВК № 25», та внести до ЄРДР відомості викладені в заявах.

Результатом вищевказаних звернень стали формальні відмови, з яких навіть не вбачається, факту проведення перевірки за вказаними обставинами. Тому адвокат подала ще низку заяв та скарг до тих же органів про забезпечення заходів безпеки Ф. та внесення до ЄРДР відомостей, що викладені в заявах.

Після тривалого листування та скарг на бездіяльність слідчого ДБР, відповідь надавав слідчий, який був учасником злочину.

Адвокат також подала скаргу до Печерського суду на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення заходів безпеки.

Ф. попросив адвоката припинити вжиття таких активних дій, оскільки керівник колонії пообіцяв йому сприяння в умовно-достроковому звільненні.

Станом на 29.12.2020 пан Ф. просить адвоката представляти його інтереси в апеляційній інстанції за його апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції щодо його умовно-дострокового звільнення.

Справа Го-ка

Г. відбував покарання в Олексіївській ВК № 25 .

03.02.2020 Г. звернувся до правозахисників за допомогою, оскільки був одним з тих, хто постраждав від незаконних дій працівників колонії та ГШР 08.01.2020 й раніше. Так, Г. повідомив, що 8 січня 2020 року близько четвертої години ранку, коли Г. знаходився у спальному приміщенні відділення № 12 житлової зони ДУ «Олексіївська виправна колонія № 25». Він прокинувся від того, що люди в масках почали стягувати його з ліжка, йому заламали руки назад, били палицею, одягли кайданки на заведені назад руки й потягли по підлозі на господарський двір, де кинули без одягу й взуття на землю, біля їдальні. Так він пролежав на землі до 10:00 години ранку. Коли його звідти забирали люди в масках, то біля нього знаходились інші засуджені, які також бачили, як його забирали з ліжка, били по тілу з 04:00 год ранку.

З госп. двору, близько 10:00 год ранку Г. перенесли до чергової частини, де його кинули лежати на землю, також без одягу, їжі, води й можливості справити природні потреби приблизно до 20:00 год. Якщо Г. просив води чи зводити його до туалету, то його били палицею по ногах. Після цього, працівник адміністрації, застосовуючи психологічний тиск і погрози змусив Г. писати пояснювальну записку про те, що ГШР забрала його зі спального місця о 06:00 год ранку, а не о 04:00 год ранку. Змушування до написання неправдивих відомостей Г. Відбувалось в присутності засуджених.

Після цього Г. на три доби помістили до медичної частини.

09.01.2020 Г. був допитаний особою, яка представилась «прокурором», а також йому була вручена пам’ятка потерпілого.

В результаті катувань на тілі Г. залишились гематоми та шрами, які були зафіксовані медичними експертами 11.01.2020 та членами моніторингової групи 03.02.2020 (фото-фіксація).

Адвокат направила заяви кримінальні правопорушення та застосування заходів безпеки до Г. до ДБР України, ТУ ДБР у м. Полтаві та Офісу Генерального прокурора.

13.02.2020 під час побачення з адвокатом Г. надав заяву про вчинені щодо нього систематичні катування до 08.01.2020, а також про тиск, який вчиняли на нього працівники колонії після того як він звернувся до правозахисників 03.02.2020, з вимогою відмовитись від своїх заяв та правової допомоги. Останню заяву адвокат також направила до правоохоронних органів разом з вимогою про застосування до Г. заходів безпеки, у вигляді переведення до іншої колонії.

Г. був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за декількома заявами, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

Правоохоронні органи виносили постанови, якими відмовляли в клопотаннях адвоката, ці клопотання адвокат оскаржувала до судів.

Першу половину 2020 року адвокат подавала численні клопотання про проведення процесуальних дій.

В другій половині 2020 року адвокат також неодноразово зверталась з клопотаннями про проведення процесуальних дій до ТУ ДБР у м. Полтаві та Офісу Генерального прокурора.

Станом на грудень 2020 Г. вже пів року як звільнився за закінченням строку відбування покарання. Його допит так і не проведений.

Справа Ів-а

У 2016 році пан І. прибув до ОВК-25, першого ж дня капітаном Г. разом з засудженими Ш та Г-им, після відмови терти наждачним папером асфальт був доставлений на 3 поверх штабу (опервідділ) де за вказівкою першого заступника К одягли пакет на голову, та почали бити ногами. Після дістали біту, та наносили нею удари, клали на підлогу, стрибали на животі, ганчірку для миття підлоги натягували на голову. Це проходило зі слів пана І. неодноразово, особливо жорстоко били після подання скарг дружиною до Генеральної прокуратури.

Під час одного з таких катувань, зламали скулову кістку справа. Це його бентежить і по сьогоднішній день. В листопаді 2019 року Г, після того, як представниками якоїсь правозахисної організації був зафіксований на фотокамеру під час виготовлення плащ пакетів, разом з засудженими Ш.та Г-им, знову побили до втрачання свідомості. Поставивши на витяжку примушували говорити на камеру, що пакети переносив, а не виготовляв. Написана та відправлена заява до Генеральної прокуратури та ДБР.

Справа Ка-я

03.01.2020 року К. під час візиту представників ХПГ поскаржився на катування, застосоване до нього співробітниками ОВК-25 весь час відбування його покарання в цій колонії, одним зі слідів була травма руки К. після перелому.

08.01.2020 К. перебував у восьмому відділенні житлової зони ОВК-25. Близько третьої години ранку він прокинувся від відчуття удушення, а відкривши очі, побачив, як особа в масці, тримаючи його за шию, перевертала його обличчям в подушку, а друга людина стояла поруч. Після цього йому нанесли кілька ударів по голові й наказали лежати мовчки з заведеними за голову руками. Він попросився до туалету, а після повернення до кімнати, його спальне місце виявилось у непридатному для лежання стані, це повторювалось двічі. Разом із К. в спальній секції знаходились інші засуджені.

К. був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за декількома заявами, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

21.01 та 03.02.2020 К. разом з іншими засудженими, працівники адміністрації, особи, які представлялись співробітниками Державного бюро розслідувань та Північно-Східного міжрегіонального управління змушували писати відмови від адвоката, поданих заяв про кримінальні правопорушення та про те, що правозахисники провокували його писати заяви про незаконні дії адміністрації, при цьому погрожуючи йому застосуванням фізичного насилля.

23.01.2020 було подано клопотання про проведення процесуальних дій до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава та Офісу Генерального прокурора.

25.01.2020 була направлена заява про вчинені кримінальні правопорушення передав своєму адвокату заяви до правоохоронних органів про те, що йому постійно погрожують, обіцяючи продовжити катування, працівники адміністрації ОВК-25 та Північно-Східного міжрегіонального управління, змушуючи відмовлятись від адвоката та поданих заяв, а також про те, що після його спілкування зі співробітниками місцевих та обласної прокуратур, а також ДБР, працівники колонії передають йому зміст їх розмов, при цьому повідомляючи, що йому ніхто не допоможе.

27.01.2020 адвокатом було подано клопотання начальнику Медичної частини ДУ «Олексіївська ВК № 25» про допуск лікаря до К.

07.02.2020 адвокат брала участь в допиті К. слідчим ДБР.

В день звільнення К. з колонії працівники колонії намагались насильно посадити його в потяг, який прямував на Західну Україну, але їм це не вдалося, К. встиг зателефонувати адвокату, яка вже забрала його з вокзалу.

Адвокат ЦСЗ направив заяву про перешкоджання адвокатській діяльності та порушення прав К. до правоохоронних органів. Після цього адвокат разом К. проходили медичні обстеження К., необхідні для проведення судово-медичної експертизи К., яка також була проведена.

10 лютого 2020 адвокатом ЦСЗ була направлена скарга до ЄСПЛ щодо порушення 3 та 13 статей Конвенції.

Першу половину 2020 адвокат направляла численні клопотання про проведення процесуальних дій до Офісу Генерального прокурора та ТУ ДБР у м. Полтаві.

Справа К-ва

У 2018 К. був підданий катуванню в ОВК-25 з боку офіцера Г.

08.01.2020 подано заяву до офісу Генерального прокурора про вчинення кримінального правопорушення.

Відомості за заявою К. було внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

До ТУ ДБР у м. Полтава подано клопотання про застосування щодо К. заходів безпеки у виді переведення до іншої установи виконання покарання для подальшого відбування покарання.

У лютому 2020 року подано до ТУ ДБР клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження .

Бездіяльність щодо ненадання відповідей оскаржується в Октябрському суді м. Полтави.

Справа Х-ва

Х., як і інші засуджені, які відбували покарання в Олексіївській ВК № 25, під час моніторингового візиту правозахисників поскаржився 03 січня 2020 до ХПГ на катування щодо нього.

08.01.2020 Х. перебував у третьому відділенні житлової зони ОВК-25. Близько четвертої години ранку він прокинувся від крику. Особи в масках викрикували його прізвище та засуджених п.П. й Св., шукаючи їх. Після того, як його знайшли, йому одягнули на руки кайданки, заламавши їх назад за спину, й вивели до коридору, не дозволивши навіть одягнутись. Під час одягання кайданків, одна з чотирьох осіб в масках вдарила його коліном в підборіддя. В коридорі його поклали обличчям в підлогу разом із засудженими п.П. та п.Св. Згодом Х. кілька разів переводили, при цьому змушуючи лягати на обличчям на асфальт на господарському дворі разом із засудженими п.О, п.Л. та Б., де їх били палицями бійці в масках. Зокрема, до Х. підійшов капітан п.Г. і назвавши його принижуючим гідність словом, наніс удар палицею в область нирок. Потім Х. змусили бігти із заведеними за спину руками в супроводі двох бійців, на другий поверх штабу. Там його кинули на підлогу й змусили повзти на животі по сходах. Приблизно в обід його разом з іншими засудженими повели на третій поверх штабу в сусідній кабінет з кабінетом п.Г. В кабінеті знаходились дві невідомі особи у формі. Йому розстібнули кайданки та змусили писати під диктовку пояснення про те, що нібито 30 грудня 2019 року засуджені п.Гр. та п.П. хотіли організувати бунт та що 08.01.2020 до нього були застосовані спеціальні засоби не о 03:50 год, а о 06:10 год. Аналогічне пояснення Х. змусили писати й 13.01.2020, на ім’я начальника міжрегіонального управління.

Після цього Х. знову відвели на другий поверх штабу, де він простояв до 20:00 год. Таким чином, Х. був без їжі, води, одягу, взуття й змоги сходити до туалету з 03:50 год до 20:00 год. Після 20:00 п’ятого заявника разом із засудженими п.Н., п.Д., п.Кол., п.Б., п.Коз., п.Гор. та іншими помістили до медичної частини ОВК-25, бо на них були очевидні сліди тілесних ушкоджень. В медичній частині заявника оглядали та робили записи невідомі йому лікарі.

09.01.2020, 11.01.2020 та 13.01.2020 адвокат не був допущений до Х. про що 13.01.2020 було подано заяву до поліції та скаргу до суду про невнесення відомостей до ЄРДР, в результаті було відкрито кримінальне провадження за фактом перешкоджання адвокатській діяльності.

Х. був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за декількома заявами, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

21.01.2020 до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава подано додаткові пояснення Х. до заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.01.2020. Також, до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава та Офісу Генерального прокурора подано клопотання про проведення процесуальних дій та долучення документів.

23.01.2020 до Офісу Генерального прокурора повторно направлено заяву про кримінальне правопорушення та додаткові пояснення Х. до заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.01.2020.

24.01.2020 під час побачення з адвокатом Х. написав звернення до громадськості, в якому описав кримінальні правопорушення в Олексіївській ВК та закликав не залишати засуджених в установі, де продовжують працювати особи, які раніше знущались над засудженими фізично, а тепер продовжують свої знущання разом зі співробітниками міжрегіонального управління, змушуючи відмовлятись і від правової допомоги і від поданих заяв до правоохоронних органів, заявляючи про обгрунтований страх за своє життя і здоров’я.

27.01.2020 адвокатом подала клопотання начальнику Медичної частини ДУ «Олексіївська ВК № 25» про допуск лікаря до Х.

28.01.2020 Х. передав своєму адвокату заяви до правоохоронних органів про те, що йому постійно погрожують, обіцяючи продовжити катування, працівники адміністрації ОВК-25 та Північно-Східного управління, змушуючи відмовлятись від адвоката та поданих заяв, а також про те, що після його спілкування зі співробітниками місцевих та обласної прокуратур, а також ДБР, працівники колонії передають йому зміст їх розмов, при цьому повідомляючи, що йому ніхто не допоможе.

31.01.2020 було подано клопотання про вжиття термінових заходів безпеки у вигляді переведення до іншої установи виконання покарань за межами Північно-Східного управління щодо Х. разом з пакетом заяв Х., в яких останній повідомляє про погрози та психологічний тиск з боку працівників адміністрації задля того, щоб Х. відмовився від адвоката та поданих раніше заяв.

03.02.2020 Х. передав своєму адвокатові заяву про те, що 31.01.2020 йому знову погрожували фізичною розправою, у випадку, якщо він не відмовиться від адвоката та заяв про кримінальні правопорушення. Коли він не погодився це зробити, того ж дня, начальник оперативної частини ОВК-25 сфальсифікував порушення п’ятим заявником правил внутрішнього розпорядку про що був складений акт. При цьому його змушували визнати порушення якого він не вчиняв і ще раз наголосили на тому, що його адвокат йому не допоможе. Свідками так званого порушення Х. стали засуджені, які навіть не знаходились поряд.

Копії всіх заяв Х. адвокат направляла до Офісу Генерального прокурора, Офісу Президента України, Уповноваженого ВРУ з прав людини та ТУ ДБР у м. Полтаві разом зі своїми заявами про бездіяльність правоохоронних органів, не дивлячись на факти правопорушень працівників ОВК № 25 та Північно-Східного МРУ з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції .

Протягом січня-лютого 2020 адвокат направляла численні заяви до суду та правоохоронних органів про застосування заходів безпеки до Х. шляхом зміни місця відбування покарання з аналогічним режимом безпеки, за межами Північно – Східного міжрегіонального управління, зручного територіально для проведення процесуальних дій у розслідуванні кримінальних правопорушень, викладених в заявах Х.

В лютому 2020 року адвокат направляла численні клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в якій він є засудженим та які знаходяться в архіві Октябрського районного суду міста Полтава, після незаконної відмови судді в задоволенні цих клопотань, адвокат направила скаргу голові суду й клопотання про ознайомлення було задоволено.

На той момент вже були задоволені клопотання адвоката про застосування заходів безпеки до Х., він мав бути переведеним до Львівського СІЗО, але по дорозі, затримався в Харківському СІЗО, куди був доставлений 13 березня 2020 року, через призупинення етапів між установами виконання покарання через карантинні заходи.

З січня по липень адвокат направляла численні клопотання про проведення процесуальних дій та заяви про кримінальні правопорушення. Через суд зобов’язувала відповідальних осіб ТУ ДБР у м. Полтаві задовольняти клопотання про проведення слідчих дій та вносити відомості викладені в заявах про злочини до ЄРДР.

Станом на грудень 2020 Х. вже майже пів року як відбуває покарання в ДУ «Миколаївська ВК № 46», в результаті забезпечення заходів безпеки.

Справа Кол-ря

П. Кол. прибув до Олексіївської виправної колонії №25 в 2018 році. Після приїзду він тривалий час пробув у медичній частині через стан свого здоров’я. Однак 8 січня 2020 року, коли він перебував у житловому приміщенні (спальній кімнаті), у приміщення вторглися озброєні бійці спецпідрозділу. Вони стягнули Кол. з його ліжка і наказав йому піти до так званої «штабу». Надалі він залишався в «штабі» до вечора. За цей час у «штабі» його били гумовими дубинками, ногами, погрожували та змушували писати заяви, що він нібито перешкоджав обушку.

Того ж дня заподіяні йому тілесні ушкодження були задокументовані лікарем із медичної частини пенітенціарної установи.

10 січня 2020 р. Кол допитав слідчий з Територіального управління Державного бюро розслідувань у Полтаві.

29 січня 2020 р. під час побачення з адвокатом ЦСС пан Кол. написав доповнення до своєї заяви про злочин, яке було надіслано до Територіального управління ДБР в Полтаві.

30 січня 2020 року адвокат ЦСС подала клопотання до Територіального управління ДБР у Полтаві, щоб допитати клієнта відбувалися виключно в її присутності

Крім того, адвокат ЦСС подала клопотання до Державного бюро розслідувань щодо ознайомлення із матеріалами кримінальної справи. Таке клопотання було задоволено. Під час ознайомлення з матеріалами справи 10 лютого 2020 року адвокат ЦСС встановила, що під час досудового розслідування було здійснено судово-медичну експертизу.

14 лютого 2020 року пан Кол. був вдруге допитаний слідчим, але вже в присутності адвоката.

Після цього інших юридично значимих дій у справі щодо Кол. не відбувалося. Адвокат декілька разів направляла запити до Державного бюро розслідувань, однак відповіді на них були формальними.

Справа К-ва.

К відбував покарання в Олексіївській виправній колонії №25 з 2018 року.

8 січня 2020 року пан К перебував у спальній кімнаті, коли туди заскочили озброєні бійці ГШР, наказавши засудженим лягти обличчям вниз. Після цього пану К. нанесли декілька ударів по спині та ногах дубинкою.

20 січня 2020 р. Пан К попросив адвоката ЦСС надати йому правову допомогу та допомогти написати заяву про кримінальне правопорушення щодо катування. Однак, коли адвокат прийшов на побачення до пана К, той несподівано відмовився від своїх попередніх скарг та від надання правової допомоги. Ймовірно, це відбулося через психологічний тиск на пана К. в установі виконання покарань.

Справа К-па

П. Коз. прибув до Олексіївської виправної колонії в 2017 році. Після прибуття до закладу його помістили до дисциплінарного ізолятора, оскільки він не підкорявся вимогам прибирати кімнати. Після того як Коз. вийшов із дисциплінарного ізолятора, його побили, руки закрутили за спину, а на голову надягли поліетиленовий пакет, щоб не давати дихати. Від цього кілька разів втрачав свідомість.

3 січня 2020 року пан Коз написав заяву про кримінальне правопорушення проти нього. Зараз ця заява приєднана до раніше відкритого кримінального провадження.

16 січня 2020 року адвокат пана Коза подав клопотання про проведення всіх слідчих заходів з клієнтом лише у присутності захисника. 4 лютого 2020 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань у Полтаві задовольнило це клопотання.

21 січня 2020 року адвокат ЦСС провів конфіденційну зустріч з паном Козом. під час якої останній написав більш детальну заяву про кримінальне правопорушення та повідомили інші подробиці, що стосуються подій у колонії.

Крім того, адвокат ЦСС подав клопотання до Державного бюро розслідувань для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Її прохання було задоволено 28 січня 2020 року, проте під час ознайомлення адвокат встановила, що жодних матеріалів щодо кримінального злочину проти пана Коз. не було зібрано.

5 лютого 2020 року адвокат ЦСС подав клопотання до Генеральної прокуратури та Державного бюро розслідувань щодо застосування заходів безпеки до пана Коз. Однак пізніше пан Коз. Відмовився від застосування до нього заходів безпеки.

У квітні –травні 2020 року адміністрація Олексіївської виправної колонії неодноразово застосовувала дисциплінарні стягнення до пана Коз, внаслідок чого, не погоджуючись з такими діями адміністрації він наніс собі тілесні ушкодження.

Під час конфіденційної зустрічі з клієнтом 5 червня 2020 року адвокат ЦСС опитала пана Коз щодо тиску на нього з боку адміністрації та написала про це заяву до Офісу Генерального прокурора.

У подальшому пан Коз. був переведений для психологічної експертизи до Вільнянської виправної колонії № 20. За словами Коз., тиск на нього в колонії не здійснювався. Адвокат декілька разів направляла заяви про інформування про хід розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, але відповіді мали формальний характер.

Справа К-ого

8.01.2020 року близько 03:30 К. був побитий працівниками групи швидкого реагування (ГШР) під час введення надзвичайної ситуації на території Олексіївської виправної колонії №25 (ОВК-25), нанесено велику кількість ударів по різним частинам тіла.

31.01.2020 подано заяву до офісу Генерального прокурора України про вчинення кримінального правопорушення.

02.03.2020 року з Територіального бюро розслідувань, розташованим у м. Полтава (ТУ ДБР у м. Полтава) отримано листа яким повідомлено, що у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовлено.

Невнесення до ЄРДР було оскаржено до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2020 скаргу задоволено. Зобов’язано ТУ ДБР у м. Полтава внести відомості до ЄРДР по заяві К. та розпочати досудове розслідування.

18.06.2020 З. К. був допитаний у ОВК-25 в якості свідка, того ж дня подана заява про долучення його до кримінального провадження, як потерпілого.

Справа К-ова

Пан К. відбував покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» з вересня 2016 року (за попереднім вироком - 2013-2016 роках також). На час подій 08.01.2020 р. перебував у медичній частині у зв’язку з оголошення голодування через неправомірні дії працівників колонії. 08.01.2020 р. о 3:00 його з медичної частини виволокли співробітники ГШР та разом з другими засудженими тримали до 20:00 лежачи на підлозі у адміністративному корпусі (штаб) у кайданках. Товкали ногами, примушували повзти, знущались іншим чином. Тілесних ушкоджень внаслідок полій 08.01.2020 у пана К. виявлено не було. 18.01.2020 під час доставлення К. до штабу один з співробітників ГБР наніс йому удар по потилиці локтем (одяг з налокотниками). Зі слів у пана К була зафіксована гематома та була кров. 12.02.2020 р. К. звільнився з колонії у зв’язку з відбуттям покарання. Заяву пана К. про визнання потерпілим та його пояснення надіслано до ДБР. До цього часу пан К. не допитаний як потерпілий.

Справа Ку-б

У жовтні 2017 року заявник прибув до Олексіївської ВК для відбування покарання, де був поміщений на ділянку картину та розподілу (надалі – ділянка КР). Під час перебування на ділянці КР оперативний співробітник колонії став змушувати заявника мити санітарні вузли без рукавиць, а коли той відмовився, його затягли до кабінету та почали бити. Однак заявник все одно відмовився мити санвузли, тому його продовжили бити. Вже був вечір, тож заявника відвели до чергової частини, роздягнули, помістили до клітки та поставили на розтяжку. У такому вигляді його залишили до вечора. Після цього заявника неодноразово знову били, у тому числі, коли він намагався відправити скаргу на катування до органів слідства, передавши її іншому засудженому, який звільнявся. Коли таку скаргу знайшли, то заявника били, а саму скаргу спалили у заявника на спині.

В ніч з 7 на 8 січня 2020 року на територію Олексіївської виправної колонії № 25 (надалі – Олексіївська ВК) зайшли бійці групи швидкого реагування (надалі – ГШР), Приблизно о 4 ранку заявника, разом з іншими засудженими, бійці ГШР витягли з ліжка, затулили рота, замкнули руки наручниками, витягли на подвір’я та залишили роздягнутого лежати на асфальті на дві години. Потім (приблизно о шостій годині ранку) заявника відвели до адміністративної будівлі, де поклали на підлогу та всіляким чином принижували протягом наступних дванадцяти годин. Зокрема, його змушували повзти по східцям із замкненими за спиною руками, били ногами та кийками, змушували стояти на розтяжці

29 січня 2020 року під час побачення з адвокатом заявник розповів про події, що відбувалися з ним 8 січня 2020 року та катування в установі протягом 2017-2019 років, а також написав про це заяву до ДБР. Ввечері того ж дня співробітник Олексіївської ВК змушував заявника відмовитися від поданої заяви та допомоги адвоката, а коли заявник продовжував стояти на своєму, відвів його на третій поверх адміністративної будівлі, де вдарив по спині та в ніс. Протягом наступних декількох днів заявника лякали розправою співробітники установи, а також оперативні співробітники Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та

Під час наступного побачення з адвокатом, 3 лютого 2020 року, заявник повідомив про фізичне насильство та погрози, а також написав про це ще одну заяву Також заявник написав клопотання про застосування до нього заходів безпеки у вигляді вивезення його за межі компетенції Північно-Східного управління.

Наступні декілька днів співробітники Олексіївської ВК здійснювали на заявника психологічний тиск під час тривалих розмов, які інколи продовжувалися до десяти годин підряд. У цей час заявника лякали майбутнім сексуальним та фізичним насильством. Оскільки заявник знав, що раніше в установі вже неодноразово були прецеденти застосування такого насильства, в тому числі, до нього самого, він вважав такі погрози цілком реальними.

6 лютого 2020 року адміністрація Олексіївської ВК склала щодо заявника матеріали про дисциплінарне правопорушення, оскільки він, нібито, лаявся з іншим засудженим під час телефонних розмов. Заявник був поміщений до дисциплінарного ізолятору, де на нього продовжився тиск. Пізніше інший засуджений написав заяву, відповідно до якої, заявник нібито його побив.

8 лютого 2020 року внаслідок спричиненого на заявника тиску, у нього стався гіпертонічний криз, а внаслідок нього – мікроінсульт. На добу заявник втратив можливість нормально розмовляти та у нього оніміли пальці на лівій руці. Заявника перевели з ДІЗО до медичної частини установи, де з ліків надавали йому лише сульфат магнія, який не збивав йому тиск. Натомість, заявника продовжили залякувати розправою, до нього приставили спеціального чоловіка, який цілий день лякав його та змушував відмовитися від попередніх заяв та адвоката Про це заявник повідомив під час наступного побачення з адвокатом – 11 лютого 2020 року. Адвокат заявника також відмітила тремор рук, дещо сповільнену реакцію та неслухняність пальців лівої руки.

12 лютого 2020 року адвокат ЦСС направила Правило 39 в інтересах заявника до Європейського суду з прав людини та просила застосувати заходи безпеки до заявника. Суд дав уряду час на коментарі до 28 лютого 2020 року.

21 лютого 2020 року Офіс Генерального прокурора повідомив представника заявника про застосування до заявника заходів безпеки. Однак до сьогоднішнього дня такі заходи не застосовані.

25 лютого 2020 року заявник повідомив, що на нього продовжується психологічний тиск, а також до нього знову застосовували фізичне насильство аби примусити відмовитися від попередніх наданих показань та заяв. Пізніше моніторинговій групі, яка саме здійснювала візит до установи, вдалося зафіксувати сліди від тілесних ушкоджень заявника на його правому передпліччі. Однак на наступний день після конфіденційної бесіди з моніторинговою групою заявник був поміщений до дисциплінарного ізолятору, начебто, через конфлікт із засудженим.

28 лютого 2020 року Європейський суд з прав людини відмовив у застосуванні Правила 39 Регламенту Суду у справі заявника.

10 березня 2020 року адвокат ЦСС направив заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення Статті 3 відносно заявника.

21 березня 2020 року заявник був вивезений з Олексіївської виправної колонії до Полтавського слідчого ізолятору, де на нього, за словами заявника, продовжився тиск. Двічі до нього було застосовано дисциплінарні стягнення.

Про продовження тиску адвокат систематично повідомляла Офіс Генерального прокурора України.

У червні 2020 року К-б був врешті переведений з Полтавської установи виконання покарань до Кам’янської виправної колонії № 101. При цьому, незважаючи на клопотання адвоката та самого К-б, жодних слідчих дій так за цей час і не відбулося. Зокрема, не був проведений допит К-б. Причиною не проведення допиту була епідемія коронавірусної хвороби, хоча вона ж не завадила Територіальному управлінню ДБР провести допит інших потерпілих в кримінальному провадженні.

Справа Л-на

Пан Л. прибув до OВК №25 на початку грудня 2019 року, коли у нього залишився місяць до кінця відбування покарання.

03.01.2020 р. Під час візиту представників ХПГ пан Л. зустрів їх і розповів, що йому відомі факти застосування адміністрацією колонії, тортур до інших засуджених, результати яких - фізичні травми - він побачив на власні очі . Пан Л. надав правозахисникам інформацію про те, хто з засуджених хотів провести особисту зустріч зі скаргами на дії адміністрації колонії.

08.01.2020 р. Пан Л. прокинувся в ніч від шуму, невідомі люди в масках, що носили камуфляж (спецпідрозділ), витягли його з ліжка, наділи на нього наручники за спину і вивели його в нижній білизні назовні з гуртожитку. Після цього, його разом з іншими засудженими привезли до будівлі адміністрації, де його змусили повзати сходами з першого на четвертий поверх з руками за спиною. Там засуджених, які не могли повзати, бив спецназ. На четвертому поверсі засуджені лежали на підлозі від 9 до 10 годин. За цей час люди в масках дозволили засудженим змінити позу лише один раз - їм дали постояти кілька хвилин. Пан Л. отримав потертості від повзання на колінах, та синці на плечах. Нарешті, засудженим дозволили встати, для них принесли одяг, і їх, один за одним, викликали до кабінету представників адміністрації колонії та міжрегіонального відділу.

09.01.2020 р. Пан Л. був звільнений з колонії. Наступного дня він пройшов судово-медичну експертизу в присутності свого адвоката, під час експертизи експерт виявив тілесні ушкодження, які, на думку експерта, могли бути отримані за обставин, описаних паном Л.

12.01.2020 р. Пан Л. був допитаний як потерпілий у присутності адвоката з ЦСЗ.

Справа Лу-нко

07.12. 2020 року Л. на виробництві в ОВК-25 отримав виробничу травму шляхом пошкодження фалангів пальців правої кінцівки, акт не складено, травму на виробництві не зафіксовано.

08.01.2020 Л. було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, про що було внесено відомості до ЄРДР за ст. 172 КК України.

22.01.2020 до ОВК-25 подано адвокатський запит про витребування інформації про обставини отримання виробничої травми Л.

15. 01.2020 р. до ТУ ДБР у м. Полтава подано клопотання про проведення невідкладних слідчих дій.

Наприкінці січня Л. подав заяву, що травму отримав не на виробництві, а в зоні соціальної реабілітації, претензій ні до кого не має, від послуг адвоката відмовився.

Справа Ма-ка

08.01.2020 приблизно о 3 годині ночі до спального приміщення відділення колонії увійшли люди у масках та з позначками на екіпіруванні «ГШР» та почали всіх підіймати з ліжок, надягати наручники та декого із засуджених бити. Пан М. побачив як пана К. разом із іншими засудженими вивели на мороз та тримали їх там до 7 ранку, а потім повели до «штабу». Пана М. на вулицю не виводили, а лише перевели до іншого відділення. В пана М. залишились тілесні ушкодження у вигляді синців від наручників.

03.02.2020 року пан. М. звернувся до ЦСЗ з проханням надати правову допомогу.

У лютому 2020 року адвокат ЦСЗ направив заяву про кримінальне правопорушення до ДБР.

Справа Мі-ка

18.06.2018 року М. був підданий катуванню та поганому поводженню на території ОВК-25 з боку офіцерів Г. та М.

08.01.2020 подано заяву до офісу Генерального прокурора про вчинення кримінального правопорушення.

Відомості за заявою М. було внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

У лютому 2020 до ТУ ДБР у м. Полтава подано клопотання про проведення невідкладних слідчих дій та проведення допиту М

М. відмовився від послуг адвоката та своєї заяви написавши заяву що жодних претензій до офіцерів ОВК-25, не має.

Справа М-ко.

Засуджений п. М. відбував покарання у ОВК-25., за цей час він декілька разів зазнавав катувань та жорстокого поводження.

У вересні 2017 року після того, пана М. ударив один з співробітників установи. З цього приводу п. М. оголосив голодування, за що його помістили в окрему кімнату та застосували катування. Йому викручували йому руки та ноги в суглобах, били, душили мокрою ганчіркою, в ході чого він декілька разів втрачав свідомість. Після чергової відмов засудженого припинити скаржитись на адміністрацію, йому ввели гумову палицю у анальний отвір, та завдали внутрішні тілесні ушкодження. Один із засуджених з числа так званих «помічників адміністрації» оголив свій половий орган та сказав, що він зараз справить потребу на обличчя п. М, після чого він, побоюючись стати «приниженим», відмовився від своїх скарг. Весь цей процес співробітники колонії знімали на телефони, погрожуючи, що розповсюдять його через Інтернет.

08.03.2020 року приблизно о 4-30 у спальне приміщення їх відділення увірвались люди в бронежилетах, шоломах і масках, побудили всіх засуджених і наказали лежати обличчям у подушку та перехрещеними руками за головою. В такій пози їх заставили лежати біля 5 годин. Після сніданку засуджених по черзі обшукували, і під час обшуку один з бійців спецпідрозділу ударив мене по колінному суглобу, від чого в п. М. утворилась гематома, а згодом залишилось ущільнення.

З того часу п. М. періодично приводили до оперативної частини установи, де йому погрожували, що за те, що він скаржиться на адміністрацію, його притягнуть до кримінальної відповідальності за дезорганізацію роботи колонії, при цьому вони примушували інших засуджених писати заяви про такі мої дії, яких я насправді не вчиняв.

У середині лютого 2020 року заявник намагався поскаржитись на такий тиск з боку адміністрації прокурору з нагляду за колоніями під час приїзду останнього до ОВК-25, для чого разом з іншими засудженими записався на особистий прийом, який проводився в приміщенні адміністрації установи. Але співробітники колонії не допустила його до приміщення, де відбувався прийом. Прокурор пообіцяв через декілька днів приїхати ще раз до установи і попросив підготувати для нього письмові скарги, які він мав би забрати під час наступного візиту. Але прокурор більше не приїхав до колонії, і п. М., на якого продовжували тиснути за його скарги, щоб бути вивезеним з ОВК-25, зробив самоушкодження – пробив собі шилом стінку живота. Його швидкою доставили до лікарні, де невідкладно зробили операцію. Адвокат ЦСЗ двічі намагався потрапити до п. М. у лікарні, але його не допустили охоронці. Через чотири доби п. М. перевезли до в’язничної лікарні при Темновській виправній колонії №100, де з ним провів побачення адвокат.

Від імені заявника адвокат подав заяву про вчинене кримінальне правопорушення до ДБР, але правоохоронці відмовились розпочинати розслідування. Лише після подачі скарги до слідчого судді ДБР внесла відомості до ЄРДР, але і дотепер п. М. на допитали в якості потерплого.

19.10.2020 року слідчий провів допит п. М-ко в якості потерпілого у кримінальному провадженні, під час якого заявник повідомив всі деталі як подій застосування спецпризначенців 08.01.2020 р., так і катування заявника в 2017 році.

Після допиту п. М-ко його адвокат заявив клопотання про проведення слідчого експерименту за участю п. М-ко як потерпілого, а також про проведення його допиту з використанням телеграфу.

Також адвокат повторно подав клопотання про проведення низки слідчих дій, це клопотання було задоволено, але не виконано і дотепер.

Справа М-ва.

01.10.2020 року слідчий провів допит п. М. в якості потерпілого у кримінальному провадженні, під час якого заявник повідомив всі деталі як подій застосування спецпризначенців 08.01.2020 р., так і катування заявника в 2017 році.

Після допиту п. М. його адвокат заявив клопотання про проведення слідчого експерименту за участю п. М. як потерпілого, а також про проведення його судово-медичної експертизи.

Справа Ні-ка

Н. відбував покарання в Олексіївській ВК № 25 . 14.01.2020 Н. звернувся до правозахисників за допомогою, оскільки був одним з тих, хто постраждав від незаконних дій працівників колонії та ГШР 08.01.2020. Так, Н повідомив, що 08.01.2020 близько 03:20 години ранку він знаходився на своєму спальному місці в п’ятому відділенні житлової зони ОВК-25, куди увірвались люди в масках і почали заламувати йому руки та наносити удари в область нирок та по спині. Потім його виносили з кімнати та впускали на асфальтну поверхню. Так, Н. віднесли на другий поверх штабу, де вже лежали інші засуджені. Так, Н. разом з іншими пролежав без одягу, взуття, їжі, води та можливості сходити до туалет з 03:40 до 19:00 год. Весь цей час до нього підходили співробітники ГШР та питали чи викликати йому правозахисників і чи бажає він ще скаржитись, при цьому, кожен раз наносили удари по тілу. Пізніше Н. змусили писати неправдиві відомості про час та підстави застосування до нього спеціальних засобів.

Н. був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за декількома заявами, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

10.01.2020 під час допиту Н. як потерпілого він повідомив про катування, які застосовувались до нього співробітниками ГШР.

23.01.2020 адвокатом було направлено клопотання до Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтава про проведення процесуальних дій та долучення документів.

25.01.2020 було направлено заяву Н. від 24.01.2020 до правоохоронних органів, в якій він повідомляє про кримінальні правопорушення працівників адміністрації ОВК-25 та Північно-Східного управління, які йому постійно погрожують, обіцяючи продовжити катування, змушуючи відмовлятись від адвоката та поданих заяв, а також про те, що йому ніхто не допоможе.

31.01.2020 було подано клопотання про вжиття термінових заходів безпеки у вигляді переведення до іншої установи виконання покарань за межами Північно-Східного управління щодо Н. разом з пакетом заяв Н., в яких останній повідомляє про погрози та психологічний тиск з боку працівників адміністрації задля того, щоб Н. відмовився від адвоката та поданих раніше заяв.

Після численних заяв до правоохоронних органів та адвокаційних заходів про застосування засобів захисту до Н., його разом з іншими потерпілими було вивезено до Харківського СІЗО.

Перше півріччя 2020 року адвокат направляла численні клопотання до правоохоронних органів про проведення слідчих дій в інтересах Н.

В липні 2020 року Н. звільнився з Харківського СІЗО, в якому перебував в рамках забезпечення йому заходів безпеки після численних заяв та клопотань адвоката, у зв'язку із закінченням строку відбування покарання.

В другому півріччі 2020 року адвокат також направляла клопотання про повторний допит Н. в якості потерпілого (проведений в її присутності) та про проведення інших процесуальних дій. Однак, жодна з них не була проведена.

Справа П-ги

03.01.2020 року П. скаржився до ХПГ на катування працівниками адміністрації, останні з яких, і найбільш жорстокі, були завдані йому 16.12.2019 року.

08.01.2020 близько четвертої години ранку П. знаходився на своєму спальному місці в третьому відділенні житлової зони ОВК-25, куди увірвались люди в масках викрикуючи його прізвища двох інших засуджених, які також, поскаржились правозахисникам, шукаючи їх. Після того як його знайшли, йому одягнули на руки кайданки, заламавши їх назад за спину, й вивели до коридору, не дозволивши навіть одягнутись. В коридорі їх поклали обличчям в підлогу.

09.01.2020 адвоката не було допущено до П., про що було подано скаргу начальнику ОВК-25.

10.01.2020 під час допиту П. як потерпілого він повідомив про катування, які застосовувались до нього співробітниками адміністрації та двома іншими засудженими, а також про внесення до його медичної картки, 10.01.2020, відомостей про його тілесні ушкодження начальником медичної частини за ініціативою правозахисників.

П. був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні за декількома заявами, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

11.01.2020 під час проведення огляду судово-медичним експертом П. повідомив експерту, що «16.12.2019 близько 16:00 його викликав до штабу капітан Гарькавий, де знаходився ще один співробітник ОВК-25, Л. Вони повалили його на підлогу, роздягнули догола, замотали руки й ноги скотчем, били, одягали пакет на голову, зім’яли газету й підпалили на ньому, 08.01.2020 ніхто не бив».

17.01.2020 під час повторного допиту, П. знову повідомив про вчинені щодо нього раніше катування з боку персоналу колонії, а також, що виявлені у нього судово-медичним експертом 11.01.2020 тілесні ушкодження – садна та гематоми на верхніх та нижніх кінцівках були завдані йому під час загального обшуку 08.01.2020, але давати показання з приводу подій 08.01.2020 відмовився. Крім того, П. повідомляв адвокату про вчинення на нього постійного тиску після того, як у численних українських ЗМІ була оприлюднена інформація про застосування катувань саме до нього (хоча його прізвище при цьому не згадувалось), погрози застосування ще страшніших катувань, ніж йому довелось пережити раніше.

23.01.2020 адвокатом був поданий адвокатські запити до ДУ «ЦОЗ ДКВС України», Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Харківській та Луганській областях та до Медичної частини ДУ «Олексіївська ВК № 25» про надання інформації щодо стану здоров’я, фіксування тілесних ушкоджень та лікування П.

27.01.2020 адвокатом було подано клопотання начальнику Медичної частини ДУ «Олексіївська ВК № 25» про допуск лікаря до П.

Цього ж дня, не витримавши психологічного тиску працівників адміністрації та після неодноразово пережитих катувань під час побачення з адвокатом, П. відмовився від правової допомоги адвоката та поданих заяв про кримінальне правопорушення, про що повідомив адвокату під час побачення.

31.01.2020 мала проводитись комісійна судово-медична експертиза, на участі адвоката в якій наполягав прокурор Офісу Генерального прокурора, однак, П. відмовився від її проведення.

10 лютого 2020 року адвокатом ЦСЗ була направлена скарга до ЄСПЛ в інтересах П. за 3 та 13 статтями Конвенції.

Справа С-дзе

03.01.2020 р. під час візиту представників ХПГ пан С. поскаржився на тортури, які застосовувались до нього представниками ОВК №25 після його прибуття до колонії у червні 2019 року.

08.01.2020 р. Пан С., який лягав спати попереднього дня у секторі №3 підрозділу №5, був раптово пробуджений, тому що невідомі люди, що перебували у масках та носили камуфляж, витягли його з ліжка, зав’язали руки за спину пластиковими мотузками та вивели його у двір, поки він був вдягнутий лише в білизну. Там пан С. побачив, що інших ув'язнених виводили на вулицю таким же чином. Його тримали роздягненим, обличчям до стіни, близько півгодини. Пізніше, його привезли до «штабу», де його поклали обличчям до стіни разом з іншими ув'язненими, після чого всіх поклали обличчям до підлоги із зафіксованими за спиною руками, і змусили лежати так до вечора, коли адміністрація принесла одяг та засудженим дозволили одягатися.

Після цього пан С. разом з іншими засудженими змушений був написати, що вони перешкоджали обшуку, тому їм наділи наручники. Під час використання спецзасобу його не побили, у пан С. залишились лише синці від наручників. Згодом його піддали дисциплінарному стягненню у вигляді поміщення у дисциплінарний ізолятор за ймовірне порушення режиму, після чого його перевели до іншої установи (Харківська виправна колонія № 43).

10.01.2020 року слідчий Державного бюро розслідувань допитав пана С., як потерпілого без його адвоката. Поки подальші допити пана С, як потерпілого за участю адвоката не проводились.

Справа пана T-ва

30.12.2019 р. пан Т. разом з іншими засудженими в ОВК №25 поскаржився голові (на той час) колонії щодо дій конкретних працівників цього закладу, зокрема - застосування незаконного фізичного насильства.

Згодом, 08.01.2020 р. Близько 03-00 ранку пан Т. прокинувся в приміщенні четвертого підрозділу і побачив невстановлених осіб у масках, одягнених у форму із знаками "ГШР". Ці особи змусили одного з ув'язнених, пана Л. встати зі свого ліжка, закрутили руки за спину та потягли з гуртожитку. Потім він почув приглушений стукіт із коридору, що звучало як удари. Після цього, офіцери спецназу в тому ж порядку вивели пана Б. із кімнати.

Близько 05-45 ранку хтось дав команду піднятися, і всім засудженим було наказано вийти до коридору зі своїми матрацами. Після того, як спецназ "постукав" на матраци, засудженим дозволили піти на сніданок. Однак на виході з місцевого сектора містеру Т. було наказано відвідати першого заступника начальника колонії (в штабі), і він поїхав туди. Коли пан Т. відчинив двері чергової частини, хтось вдарив його, обличчя містера Т. було накрито шапкою, і його потягли до оперативників на четвертий поверх будівлі «штабу». Там в одній із кімнат вже було 7 в'язнів, які лежали на підлозі побиті, одягнені лише в нижню білизну. Пана Т. також кинули на підлогу обличчям вниз. Хтось упав на нього і запитав його, використовуючи нецензурні фрази, чи не впізнав його пан Т. За їхнім голосом пан Т. впізнав людину, яка також була замаскована - це був Г., на особливу жорстокість якого скаржилися багато засуджених. Після цього пан Т. отримав кілька ударів по тілу, зокрема по ребрах. Усіх засуджених тримали на підлозі до близько 16-ї години вечора, після чого їх усіх по черзі викликали до кабінету першого заступника начальника колонії (як відомо від інших засуджених, там їх змусили написати подібні пояснення, що вони перешкоджали обшуку, і тому до них застосовувались спеціальні засоби - наручники). Нарешті пану T. дозволили піти до підрозділу. Як зрозумів пан Т., у кімнаті з ним знаходились ті засуджені, які 30.12.2019 року подали скаргу до начальника колонії.

11.01.2020 року слідчий Державного бюро розслідувань допитав пана Т., як потерпілого, без свого адвоката. Поки подальші допит пана Т., як потерпілого, за участю адвоката не проводилось.

Справа Т-ого.

Т відбував покарання в Олексіївській виправній колонії №25 з 2019 року. На момент тих подій йому було 58 років, він мав хронічне захворювання дихальної системи.

8 січня 2020 року пан Т перебував у спальній кімнаті, коли туди заскочили озброєні бійці ГШР, наказавши засудженим лягти обличчям вниз. Містер Т не мав можливості виконати цей наказ, оскільки він не міг дихати у такому положенні через свою хворобу. Тож, він ліг і повернув обличчя праворуч. Один із озброєних бійців це побачив, прийшов до пана Т і кілька разів вдарив його за порушення наказу. Заявник отримав травму ноги.

20 січня 2020 р. Пан Т попросив адвоката ЦСС надати йому правову допомогу та допомогти написати заяву про кримінальне правопорушення щодо катування. Однак, коли адвокат прийшов на побачення до пана Т, той несподівано відмовився від своїх попередніх скарг та від надання правової допомоги. Ймовірно, це відбулося через психологічний тиск на пана Т. в установі виконання покарань.

Справа Ту-ва

З того часу пана Т. періодично приводили до оперативної частини установи, де йому погрожували, що за те, що він скаржиться на адміністрацію, його притягнуть до кримінальної відповідальності за дезорганізацію роботи колонії, при цьому вони примушували інших засуджених писати заяви про такі мої дії, яких я насправді не вчиняв.

Пана Т. було переведено до Темнівської виправної колонії №100.

Від імені заявника адвокат ЦСЗ подав заяву про вчинене кримінальне правопорушення до ДБР, але правоохоронці відмовились розпочинати розслідування. Лише після подачі скарги до слідчого судді ДБР внесла відомості до ЄРДР, але і дотепер пана Т. на допитали в якості потерплого

Справа Тю-на

Гр-н А., мешканець м. Ізюм, Харківської області, з березня 2015 р. відбуває покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)».

10.01.2020 року ТУ ДБР у м. Полтава відкрито кримінальне провадження за фактами перевищення службових повноважень службовими особами ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)».

27.01.2020 р. на прохання Т. йому надано адвоката ЦСЗ.

В ході побачення з Тютюном Д.Л. 27.01.2020 р. адвокату було повідомлено про факти примушення Т. і інших засуджених до праці без оформлення трудових відносин та оплати праці, а також надано заяву з цього приводу до ТУ ДБР у м. Полтава

Адвокатом до ТУ ДБР у м. Полтава було подано клопотання про внесення відомостей за заявою Т. до ЄРДР та проведення досудового розслідування за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 172 КК України, проведення допиту потерпілого Т. за участю адвоката, застосування до потерпілого Т. відповідних заходів безпеки, надання адвокату можливості ознайомитись з матеріалами досудового розслідування, для чого повідомити про час і місце для такого ознайомлення.

Не отримавши повідомлення про результати розгляду клопотання, чи постанови про відмову в задоволенні клопотання, адвокатом, на ім’я Директора ТУ ДБР у м. Полтава, було направлено адвокатський запит, щодо результатів розгляду клопотання. Після чого, 02.03.2020 р. було отримано повідомлення про відмову у внесенні відомостей за заявою Т. до ЄРДР, яке вмотивовано тим, що слідчими ТУ ДБР у м. Полтава здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 11.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.

До повідомлення не було долучено витягу з ЭРДР, тому не відомо чи є Т. потерпілим по вказаному кримінальному провадженню. Крім того, на протязі двох місяців Т. навіть не був допитаний в якості потерпілого.

07.03.2020 р. адвокатом було направлено скаргу на відмову у внесенні до ЄРДР до слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Октябрьского районного суду м. Полтава від 12.03.2020 р. скарга залишена без розгляду.

30.03.2020 р. подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.04.2020 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення.

13.05.2020 р. до ТУ ДБР у м. Полтава було повторно подано клопотання про проведення досудового розслідування за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 172 КК України, проведення допиту потерпілого Т. за участю адвоката, застосування до потерпілого Т. відповідних заходів безпеки, надання адвокату можливості ознайомитись з матеріалами досудового розслідування.

10.06.2020р. було отримано повідомлення про долучення клопотання до матеріалів кримінального провадження та перевірки фактів в ході досудового розслідування.

Підготовлено втрете клопотання, до ТУ ДБР у м. Полтава, про внесення відомостей до ЄРДР та скаргу до прокуратури Харківської області.

05.11.2020 р. Т. допитано в якості потерпілого.

Підготовлено клопотання про проведення слідчих дій.

Справа триває.

Справа В-ка

Пан В. відбував покарання в Олексіївській виправній колонії № 25 з 2015 року. З моменту прибуття до колонії до нього застосовувалися засоби незаконного фізичного примусу. Зокрема, після приїзду до установи, оперативники запропонували пану В. стати днювальним, а коли він відмовився, почали знущатися. Зокрема, зв’язали скотчем руки та ноги пана В., поклали на матрац, на голову наділи поліетиленовий пакет, який перешкоджав доступу кисню, вставили палицю у анальний отвір та затисли його геніталії гарячими щипцями.

3 січня 2020 року пан В. написав заяву про кримінальне правопорушення. Заява була долучена до раніше відкритого провадження за аналогічними подіями.

8 січня 2020 року під час загального обшуку в Олексіївській колонії пан В. перебував у гуртожитку, коли в спальну кімнату заскочили декілька спецназівців ГШР. Вони наказали пану В. лежати обличчям вниз і не рухатися. Через кілька годин він попросився вийти до туалету, але йому відмовили. Через годину його все ж таки привели в туалет і у санітарній кімнаті вдарили по голові.

16 січня 2020 року адвокат пана В. подала клопотання про проведення всіх слідчих заходів з клієнтом лише в присутності захисника. 4 лютого 2020 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань у Полтаві задовольнило це клопотання.

21 січня 2020 року адвокат ЦСС провела конфіденційну зустріч з паном В., під час якої останній написав більш детальну заяву про кримінальне правопорушення та повідомив інші подробиці, що стосуються подій у колонії.

Крім того, адвокат ЦСС подала клопотання до Державного бюро розслідувань для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Її прохання було задоволено 28 січня 2020 року, проте під час ознайомлення адвокат встановила, що жодних матеріалів щодо вчиненого злочину проти пана В. не було зібрано.

14 січня 2020 року пан В. був звільнений із установи виконання покарань через закінчення строку покарання.

У березні 2020 року. В. знову затримали за підозрою у новому злочині.

Адвокат декілька разів зверталася із заявами про хід розслідування та клопотаннями про проведення допиту, однак пан В. так і не був допитаний співробітниками ДБР.

Справа З-ова

Пан З відбуває покарання в Олексіївській виправній колонії № 25 з жовтня 2020 року. З моменту прибуття в установу до нього почали застосовувати незаконні засоби фізичного впливу через те, що він відмовився прибирати, адже вважав це принизливим. Спочатку його помістили до дисциплінарного ізолятору через вчинення ним дисциплінарного проступку, де він знаходився майже півтора місяці. В один із днів наприкінці листопада 2019 року пана З вивели з камери № 1 дисциплінарного ізолятору та затягнули в штаб, де двоє чоловік почали його жорстоко бити, надягали на голову пакет аби перекрити доступ кисню, замотали скотчем та залишили лежати так декілька годин. Після цього пана З звільнили із дисциплінарного ізолятору і дозволили знаходитися в житловій зоні установи та працювати.

3 січня 2020 року пан З написав заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо нього. На разі ця заява приєднана до раніше відкритого кримінального провадження.

16 січня 2020 року адвокат пана З написала клопотання про проведення усіх слідчих дій із її клієнтом тільки у присутності адвоката. 4 лютого 2020 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань в місті Полтава задовольнила це клопотання.

21 січня 2020 року адвокат ЦСЗ мала конфіденційне побачення з паном В., під час якого той написав більш докладну заяву про вчинення кримінального правопорушення та повідомив інші деталі щодо подій в установі.

Крім того, адвокат ЦСЗ направила до Державного бюро розслідувань клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Таке клопотання було задоволено 28 січня 2020 року, однак під час ознайомлення адвокат встановила, що жодних матеріалів щодо вчинення кримінального правопорушення проти пана З зібрано не було.

5 лютого 2020 року адвокат ЦСЗ направила до Офісу Генерального прокурора та до Державного бюро розслідувань клопотання про застосування заходів безпеки до пана В. Відповідь на це клопотання досі не отримана.

25 лютого 2020 року під час моніторингового візиту до установи виконання покарань, адвокат ЦСЗ знову поспілкувалася з паном З., а також здійснила фотофіксацію тілесних ушкоджень пана З.

Під час квітня - травня 2020 року на пана З здійснювався постійний психологічний тиск та застосовувалися дисциплінарні стягнення. Адвокат неодноразово зверталася до Олексіївської виправної колонії для отримання інформації про такі стягнення, а також інформувала про тиск Територіальне управління Державного бюро розслідувань

У червні 2020 року адвокат дізналася, що пан З. відмовився від її допомоги через постійний тиск. Тому допит пана З. пройшов без участі адвоката. При цьому, пізніше, у листопаді 2020 року, пан З. знову зв’язався із адвокатом. Він повідомив, що його вивезли для проведення психологічного дослідження до Вільнянської виправної колонії № 20. Він запевнив, що на сьогодні з ним все добре і попросив адвоката знову представляти його інтересі. Пан З. написав заяву до ДБР, що від адвоката відмовився під впливом тиску з боку адміністрації колонії та направив таку заяву до ДБР.

Справа З-лі

8.01.2020 року близько 03:30 З. був побитий працівниками групи швидкого реагування (ГШР) під час введення надзвичайної ситуації на території Олексіївської виправної колонії №25 (ОВК-25) , було травмовано резиновою палкою носа, нанесено велику кількість ударів по різним частинам тіла.

31.01.2020 подано заяву до офісу Генерального прокурора України про вчинення кримінального правопорушення.

Невнесення до ЄРДР було оскаржено до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави скаргу задоволено. Зобов’язано ТУ ДБР у м. Полтава внести відомості до ЄРДР по заяві З. та розпочати досудове розслідування.

18.06.2020 З. був допитаний у ОВК-25 в якості свідка, того ж дня подана заява про долучення його до кримінального провадження, як потерпілого.

5 справ щодо торгівлі людьми

Справа Б.

Пан Б. став жертвою торгівлі людьми. Після приїзду до РФ для роботи за трудовим договором був змушений під впливом погроз займатися розповсюдженням наркотичних речовин.

20 липня 2017 року пан Б. був засуджений вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу – Югри, Російської Федерації за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1 КК Російської Федерації, до 9 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.

25 червня 2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було приведено у відповідність вирок Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу – Югри від 20 липня 2017 року та призначено покарання у вигляді дев’яти років позбавлення волі.

Пан Б. відбуває покарання у Петрівській виправній колонії № 49.

У вересні 2020 року пан Б. звернувся до ЦСЗ з проханням про правову допомогу.

6 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено заяву про вчинення злочину щодо пана Б. за статтею 149 ККУ (торгівля людьми) до Петрівського відділення поліції.

7 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено заяву про надання пану Б. статусу жертви торгівлі людьми до Петрівської районної державної адміністрації.

15 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено скаргу на бездіяльність слідчого Петрівського відділення поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР до слідчого судді.

Справа триває.

Справа К.

Пан К. був студентом 4го курсу та восени 2015 року з друзями побачив повідомлення про роботу в «близькому зарубіжжі» на сайті ОЛХ.

У листопаді 2015 року пан К. поїхав до м. Києва, де взяв кредит на дорогу, та з двома іншими знайомими поїхав до РФ для роботи за повідомленням.

Через дев’ять днів після від’їзду, 26 листопада 2015 року, пана К. було затримано в м. Брянську за розповсюдження наркотичних речовин та поміщено під варту.

20 червня 2018 р. вироком Совєтського районного суду м. Брянська РФ пана К. засуджено до 8 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації та призначено покарання 8 років позбавлення волі (розповсюдження наркотичних речовин).

22 серпня 2018 року пану К. надано статус жертви торгівлі людьми за рішенням Міністерства соціальної політики.

30 травня 2019 року ухвалою Жовтневого районного суду Харківської області від 30 травня 2019 року зазначений вирок приведено у відповідність із законодавством України та визначено, що пан К. при продовженні відбування покарання на території України, повинен відбувати за ч. 3 ст.15, ч.3 ст.307 КК України 8 років позбавлення волі.

Пан К. був переведений на територію України навесні 2020 року та перебуває в Харківському СІЗО.

У листопаді 2020 року пан К. звернувся до ЦСЗ з проханням про надання правової допомоги.

17 листопада 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено для пана К. клопотання про зарахування в строк призначеного покарання строку попереднього ув'язнення, яке він відбував з 26 листопада 2015 року по 25 вересня 2018 року у слідчих органах РФ.

Справа триває.

Справа Н.

Пані Н. описує, що стала жертвою торгівлі людьми. Наприкінці 2014 року вона побачила оголошення в мережі Інтернет про роботу в РФ.

Після домовленостей з роботодавцем пані Н. поїхала до Москви, щоб працювати за трудовим договором на робітничій спеціальності. Проте після прибуття до Москви була змушена, під впливом погроз життю та здоров’ю, займатися розповсюдженням наркотичних речовин.

Згодом її переправили до Астрахані, щоб пані Н. там працювала кур’єром з доставлення наркотичних речовин, де вона була затримана працівниками поліції РФ у серпні 2015 року.

13 січня 2017 року пані Н. визнано винуватою та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст.228.1; ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК Російської Федерації та призначено покарання 8 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму вироком Калузького районного суду Калузької області Російської Федерації.

11 квітня 2017 ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Калузького обласного суду року вирок Калузького районного суду Калузької області від 13 січня 2017 року залишено без змін.

6 лютого 2018 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області зазначений вирок приведено у відповідність із законодавством України та визначено, що пані Н. при продовженні відбування покарання на території України, повинна відбувати покарання за ч.2 ст.307 КК України – 6 років позбавлення волі; за ч.3 ст.307 КК України – 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 8 років позбавлення волі.

Пані Н. продовжує відбувати покарання у Кам’янській виправній колонії № 34.

У вересні 2020 року пані Н. звернулася до ЦСЗ з проханням про правову допомогу.

5 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено заяву про вчинення злочину щодо пані Н. за статтею 149 ККУ (торгівля людьми) до Кам’янського відділення поліції.

7 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено заяву про надання пані Н. статусу жертви торгівлі людьми до Дніпровської обласної державної адміністрації.

14 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено скаргу на бездіяльність слідчого Кам’янського відділення поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.

15 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено клопотання про переведення пані Н. до установи виконання покарань, яка знаходиться поблизу проживання її близьких.

29 жовтня 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено клопотання для пані Н. про зарахування в строк призначеного покарання строку попереднього ув'язнення, яке вона відбувала з 07 серпня 2015 року по 12 січня 2017 року у слідчих органах РФ.

Справа триває.

Справа Х.

Наприкінці лютого 2016 року пан Х. побачив оголошення в Інтернеті про роботу кур'єром непродовольчих товарів у Москві та звернувся за ним до так званого роботодавця, з яким узгодив попередньо роботу кур’єра.

На початку березня 2016 року пан Х. поїхав до Москви (потягом), доповідаючи за кожний крок роботодавцю. Після прибуття до Москви пана Х. перенаправляли в інші міста Російської Федерації, де під впливом погроз його життю та життю і здоров’ю його близьких, пан Х. був вимушений займатися розкладанням пакетів з наркотичними речовинами.

19 липня 2016 пан Х. був затриманий співробітниками поліції у м. Старий Оскол.

14 лютого 2017 року пана Х. було засуджено вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області Російської Федерації до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів).

26 лютого 2018 року пана Х. було визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12018100000000225 за ч.2 ст.149 Кримінального кодексу України (торгівля людьми).

14 травня 2018 року ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Пана Х. було переведено для подальшого відбування покарання на територію України.

Пан Х. відбуває покарання у Торецькій ВК №2.

11 червня 2020 року Мінсоцполітики відмовило у задоволенні подання Донецької обласної державної адміністрації у встановленні пану Х. статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

У жовтні 2020 року пан Х. звернувся до ЦСЗ з проханням надати правову допомогу.

2 листопада 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено клопотання про хід розслідування.

9 листопада 2020 року юристом ЦСЗ було підготовлено скаргу до окружного адміністративного суду м. Києва щодо рішення Мінсоцполітики.

16 листопада юристом ЦСЗ було підготовлено клопотання про помилування пана Х. до Офісу Президента України.

Справа триває.

Справа Я.

Пан Я., 1991 року народження, є єдиним сином та годувальником матері похилого віку, яка часто хворіє. Старший брат та батько Я. померли. Після отримання неповної середньої освіти у загальноосвітній школі він навчався у Охтирському СНАУ на факультеті «Економіка підприємства». Після закінчення продовжив подальше навчання (заочно) за місцем проживання в Охтирській філії Сумського державного університету, одночасно навчався у професійно-технічному училищі № 7 за спеціальністю «автослюсар-водій». Працював на Качанівському ГПЗ «ПАТ Укрнафта» машиністом насосів технічної установки та оператором ТУ з виготовлення пропану. У 2013 році закінчив Сумський державний університет, проте, за спеціальністю так і не запрацював. Одружений, має сина.

У 2015 році виїхав на заробітки до Російської Федерації та обманним шляхом був завербований до роботи, пов’язаної із розповсюдженням наркотичних засобів. Під час розслідування пан Я. не хотів визнавати вину у вчиненні злочину, тому до нього застосовувались катування. 12 квітня 2016 року був засуджений Желєзнодорожним районним судом м. Рязані (РФ) до 9 років ув`язнення за п. 3 статті 30, п.п. «г» п. 4 статті 228 КК РФ п.4 «г» (без умови про незастосування помилування).

Речовина, якою начебто торгував Ященко В.В. (був кур’єром доставки), відсутня у переліку наркотичних та психотропних засобів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

23 серпня 2018 року Охтирський міжрайонний суд Сумської області привів його вирок у відповідність до українського законодавства та призначив йому 9 років ув`язнення без конфіскації майна за частиною 2 статті 307 КК України.

В Україні на підставі рішення Міністерства соціальної політики від 21 березня 2018 року його було визнано особою, що постраждала від торгівлі людьми, а 18 лютого 2020 року його продовжено до 21 березня 2021року.

Одночасно Я. визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12016250000000100 за статтею 149 пункт 2 КК України, яке було відкрите у СУ ГУ Національної поліції міста Києва 25 березня 2016 року.

25 травня 2020 року матеріали досудового розслідування за підозрою чотирьох осіб-вербувальників осіб на роботу в Росію, виділено в окреме кримінальне провадження № 12020100000000479, після чого був складений обвинувальний акт, який 03 червня 2020 року надійшов до Солом`янського районного суду м. Києва. В суді матеріали цього провадження були об`єднані з кримінальним провадженням за обвинуваченням тих самих осіб за вчинення інших епізодів торгівлі людьми, яке розглядається судом з 01 липня 2017 року

Судовий розгляд у цій справі триває майже чотири роки, адже у справі велика кількість потерпілих та обвинувачених.

26.11.2020 року призначено чергове судове засідання.

Адвокатом ЦСЗ було написано клопотання про помилування до Президента України, проте інформації щодо процедури та часу розгляду клопотання немає.

28 інші справи

Справа Ан-ї

Пані А. звинувачується у злочині, передбаченому ст. 187 ч. 2 КК України. За версією слідства вона, за попередньою змовою з невстановленими особами, отруїла трьох потерпілих високою дозою лікарського препарату “Азалептол” та заволоділа майном своїх жертв.

Пані А. приїхала до Києва в особистих справах. В одному із барів вона познайомилась із компанією молодих люде. ). Разом вони познайомились з іншою компанією. Коли ввечері бар зачинився, вся велика компанія пішла на берег озера продовжувати відпочивати. Компанія розташувалась на лавочці біля озера. Всі продовжили пити горілку та спілкуватись. Через деякий час троє потерпілих знепритомніли. Дівчина з першої компанії одразу почала знімати золоті прикраси, обшукала сумки, забрала гроші та мобільні телефони. Після чого вона та двоє чоловіків зникли з місця події разом.

В цей час пані А. відходила до берега озера поговорити по телефону. Минулого дня в неї був день народження та вона ще продовжувала отримувати привітання. Коли вона повернулась, то побачила, що частини компанії вже немає, а троє людей лежать на землі непритомні. Пані А. одразу викликала поліцію та швидку медичну допомогу. Дочекавшись на місці, пані А. допомагала госпіталізувати потерпілих, давала пояснення патрульній поліції.

В результаті слідства були встановлені свідки, які бачили, як дівчина з першої кампанії грабувала потерпілих. При цьому свідки подій не вказують на протиправні дії пані А. За даними медичних експертиз в рідинах, вилучених на місці подій та в організмі потерпілих не виявлено отруйних речовин, психотропних лікарських засобів.

В травні 2019 року пані А. було вручено повідомлення про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор передав справу з обвинувальним актом до суду.

Протягом червня 2019 року свідки та потерпілі не з’являються у судові засідання, прокурор приховує матеріали, які можуть свідчити на користь клієнта. В прошитому та пронумерованому томі матеріалів кримінального провадження відсутні документи.

Наприкінці червня 2019 року пані А. звернулась за правовою допомогою до ЦСЗ.

Суд першої інстанції продовжував запобіжний захід пані А. 19 липня, 16 вересня, 13 листопада та 27 грудня 2019 року. Всі ухвали були оскаржені адвокатом ЦСЗ, однак апеляційний суд відмовив у задоволенні всіх скарг адвоката ЦСЗ.

Не зважаючи на процесуальні порушення з боку суду, відмови витребувати у прокурора наявні доказі у справі, відмови приймати та досліджувати доказі сторони захисту, адвокату ЦСЗ вдалось отримати копії висновків судових експертиз та дослідити їх в судовому засідання. Дані експертизи мають вирішальне значення, оскільки свідчать про відсутність отруйних речовин на місці злочину.

Адвокату ЦСЗ вдалось забезпечити явку свідка, якого прокурор не міг доставити в суд більше восьми місяців. Свідок повністю підтвердив версію сторони захисту щодо обставин затримання пані А., відсутності адвоката під час затримання та огляд не опечатаних речових доказів.

Суд відмовив адвокату ЦСЗ в дослідженні доказів, які були отримані в результаті ознайомлення з матеріалами справи та свідчать про порушення права на захист пані А. під час її затримання, обшуку та допитів.

На даному етапі суд готувався допитати пані А. та дослідити додаткові докази сторони обвинувачення, які були в розпорядженні прокурора, одна не були відкриті стороні захисту до передачі справи в суд.

У 2020 році суд повторно відмовив адвокату у дослідженні доказів, які підтверджують порушення права клієнтки на захист, відсутність статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, недопустимість ключових доказів обвинувачення. Також суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність повноважень у прокурора, який підтримував публічне обвинувачення та систематичні порушення у виклику потерпілих.

5 червня 2020 року суд першої інстанції засудив клієнтку до 8 років позбавлення волі. На даний момент захисник готує апеляційну скаргу.

Справа БКА

В провадженні СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником.

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні є пані БКА., 1993 р.н. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілої, що пов’язано із смертю новонародженої дитини. Потерпіли були допитані слідчим та надали покази з приводу всіх обставин справи.

12 квітня 2018 року Адвокатом складено клопотання про витребування слідчим із медичних закладів медичних карток і документів, які містять інформацію про діагнози та стан здоров’я БКА.

02 квітня 2018 року адвокатом складено та подано слідчому клопотання про допит свідків ( лікарів) медичного закладу.

03 квітня 2018 року адвокатом складено та подано до пренатального центру Кіровоградської обласної лікарні заяву про ознайомлення з медичною документацією БКА.

04 квітня 2018 року адвокат приймав участь під час допиту слідчим свідка на стороні потерпілої.

13 квітня 2018 року адвокат ознайомився із медичною документацією БКА. в медичному закладі.

13.06.2018 адвокатом складено та подано слідчому клопотання про призначення комплексної судово- медичної експертизи.

За інформацією адвоката ЦСЗ слідчим матеріали направлено на проведення судово-медичної експертизи, для підтвердження вказаної інформації адвокатом 26.12.2018 року направлено відповідний адвокатський запит.

Слідчий виніс постанову про призначення комплексної судово-медичної експертизи та направлення матеріалів кримінального провадження та всіх зібраних медичних документів в експертну установу.

Справу направлено до експертної установи для проведення судово-медичної експертизи

В січні 2020 року справу повернуто слідчому та надано вказівки щодо надання додаткових доказів - медичних документів.

В січні 2020 року адвокат ЦСЗ направив адвокатський запит. В березні 2020 року адвокат ЦСЗ отримав відповідь про те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває ( проводяться всі слідчі дії в рамках КПК).

В квітні 2020 року слідчий повідомив адвоката ЦСЗ про перебування на лікарняному та направлення матеріалів кримінального провадження на перевірку до Головного слідчого управління .

В період карантину інформації не надходило.

В червні 2020 року адвокат ЦСЗ направив адвокатський запит щодо отримання інформації про хід досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Справа Чер-ної

У вересні 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернулась президентка ГО «Харківське жіноче об’єднання «Сфера». Вона повідомила, що 28 березня 2019 року на організацію напали члени організації «Традиція і порядок», проникнувши до приміщення, яке орендувала ГО «Харківське жіноче об’єднання «Сфера».

З вересня по грудень неодноразово подавались заяви до поліції та скарги до суду на бездіяльність відповідальних осіб поліції, яка полягала у невнесенні відомостей, викладених у заяві.

18.12.2019 подана заява про долучення додаткових матеріалів.

30.12.2019 відбувся допит потерпілої та свідків у кримінальному провадженні.

13.03.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

18.06.2020 написання клопотання слідчому про проведення слідчих дій.

В другому півріччі 2020 року направлені клопотання про проведення процесуальних дій та про проведення перекваліфікації кримінального провадження за статтею 161 Кримінального кодексу України.

Слідчий не надає відповіді на клопотання, тому готується скарга до слідчого судді про бездіяльність слідчого.

Справа Д-дова

Пан Д. звернувся до адвоката, оскільки є потерпілим від злочину. У 2017 році йому було нанесено тілесні ушкодження, внаслідок яких він осліп на одне око. Однак жодну особу за це до відповідальності притягнуто не було, а слідчий кваліфікував тілесні ушкодження як легкі.

Адвокат направив клопотання до Комінтернівського районного суду міста Харкова для ознайомлення з матеріалами справи.

Справа Да-ної

06.08.2019 адвокат ЦСЗ почав представляти інтереси Дам-ї.

14.08.2019 під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, адвокатом було зафіксовано факт того, що остання слідча дія вчинена ще в 2017 році. Після цього адвокатом були направлені скарги до Харківської місцевої прокуратури № 1 та лист Уповноваженому ВРУ щодо бездіяльності та недотримання розумних строків під час досудового розслідування.

16.08.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

29.08.2019 був направлений запит до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області щодо стадії досудового розслідування.

10.09.2019 була направлена скарга на бездіяльність та затягування строків досудового розслідування.

31.09.219 був направлений лист на ім’я начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з проханням пояснення причин ненадання відповідей на запит на клопотання.

22.10.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

13.11.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

03.12.2019 було направлено клопотання слідчому щодо проведення процесуальних дій.

09.12.2019 була направлена скарга до Дзержинського районного суду міста Харкова на бездіяльність слідчого.

13.12.2019 відбулось перше судове засідання, на яке слідчий не з’явився, тому воно було перенесено на 13.01.2020.

13.01.2020 судове засідання на якому задоволено скаргу на бездіяльність слідчого.

24.02.2020 подано клопотання слідчому про проведення процесуальних дій.

19.03.2020 написання заяви про кримінальне правопорушення слідчого щодо невиконання рішення суду до ТУ ДБР у м. Полтаві.

15.04.2020 написання клопотання слідчому про проведення процесуальних дій, написання скарги до Прокуратури Харківської області, написання повторної заяви про кримінальне правопорушення слідчого щодо невиконання рішення суду до ТУ ДБР у м. Полтаві.

18.06.2020 написання клопотання слідчому про проведення процесуальних дій, написання повторної заяви про кримінальне правопорушення слідчого щодо невиконання рішення суду до ТУ ДБР у м. Полтаві.

12.08.2020 адвокат направила клопотання про проведення процесуальних дій. Однак жодних дій вчинено не було та відповідь надана не була.

07.09.2020 адвокат направила клопотання про проведення процесуальних дій. Однак жодних дій вчинено не було та відповідь надана, як і раніше, не була.

21.10.2020 адвокат направила скаргу до Харківської місцевої прокуратури №1, в якій просила вжити заходів щодо бездіяльності і затягування розслідування кримінального провадження.

02.11.2020 адвокат направила чергове клопотання про проведення процесуальних дій, на яке не отримала жодної відповіді.

17.11.2020 адвокат подала скаргу до Дзержинського районного суду міста Харкова на бездіяльність слідчого.

Справа Дан-ка

21.10.2015 року близько 18 години, перебуваючи у приміщенні СІЗО в м. Хмельницький працівники СІЗО, які здійснювали конвоювання засудженого чоловіка пані Д. в камері особистого огляду, застосували до нього заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, після чого, у чоловіка пані Д. погіршилось самопочуття, та в послідуючому о 18 годині 40 хвилин в приміщенні медичної частини Хмельницького СІЗО останній помер.

Крім цього, 21.10.2015 близько 17 години 30 хвилин працівники СІЗО перевищуючи владу та свої повноваження, застосували фізичне насильство до іншого затриманого.

Пані Д. звернулась до ЦСЗ за юридичною допомогою.

23 травня 2016 року працівникам СІЗО були вручені підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 365 КК України.

30 травня 2016 року працівникам СІЗО був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У другий половині 2016 року обвинувальний акт було направлено до суду. Наприкінці 2016 року суд почав слухати справу по суті.

Під час судового розгляду виявилось, що жорсткий диск, де відповідно до інструкції повинні зберігатись записи з відеокамер в СІЗО був розбитий та постало питання про можливість вилучення відеозаписів з цього диску.

Суд призначив експертизу, однак експерт не зміг вилучити дані з диску. Наступні експертизи мали той самий результат.

У 2019 році адвокат ЦСЗ подав клопотання про проведення експертизи експертом, який би міг вилучити записи з диску. Суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката ЦСЗ через відсутність у експерта відповідних повноважень

У січні-червні 2020 року адвокат ЦСЗ подав клопотання про ознайомлення з письмовими матеріалами кримінального провадження, клопотання про надання звукозаписів журналів судових засідань, ознайомився із письмовими матеріалами кримінального провадження та звукозаписами судових засідань, надав консультацію потерпілій пані Д. та узгодив правову позицію щодо подальших дій у кримінальному провадженні. Також адвокат ЦСЗ прийняв участь у двох судових засідання на яких було підтримано заявлені раніше потерпілою пані Д. та її представниками клопотання про залучення до участі у справі спеціалістів для з’ясування чи є технічно можливим відновити інформацію про спричинення пану Д. тілесних ушкоджень, яка може міститися на жорстких дисках вилучених із Хмельницького слідчого ізолятора. Окрім того адвокатом ЦСЗ заявлено клопотання по виклик та допит в якості свідка пана Д-ва який разом із обвинуваченими писав рапорт про вказану подію де він вказав що до загиблого пана Д. було застосовано наручники та гумовий кийок.

Подальші судові засідання відкладалися через неявку спеціалістів, свідків, та за клопотанням обвинувачених.

Наразі спільно адвокат ЦСЗ разом з іншими представниками та потерпілою вирішується можливість та доцільність призначити у даній справі експертизу щодо наявності та відновлення інформації на жорстких дисках які вилучені у Хмельницькому слідчому ізоляторі, а також пошуку відповідних експертів які мають відповідні знання та техніку для проведення такого дослідження.

Наступне судове засідання призначено на 09.07.2020р.

Справа Дро-да

Пані Д., 1976 року народження.

28 квітня 2016 року була засуджена вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст. 115 КК України (навмисне вбивство) до 8 років позбавлення волі. На момент укладення договору відбувала покарання у Чернігівській виправній колонії № 44. Матір 2 малолітніх дітей, один з яких народився та знаходився з нею в колонії.

Ухвалою Верховного Суду скасовано ухвалу апеляційного суду, що залишила без змін вирок суду першої інстанції. Справу передано на новий апеляційний розгляд.

На даному етапі захисник уклав договір про надання правової допомоги, узгодив правову позицію, витребував та долучив до провадження ряд важливих характеризуючих документів. Захисником було складено доповнення до раніше поданої (в 2016р.) Д., щодо неправильної кваліфікації. Було надано судову практика ВС з цього приводу, заявлено про дослідження доказів та визнання їх недопустимими, вказано на чисельні процесуальні порушення, в т.ч. при продовженні тримання під вартою, тощо.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.11.2018р. вирок скасовано з передачею провадження на новий розгляд, Д. звільнена з під варти.

В 2019 році було проведено 5 судових засідань в суді першої інстанції. Наступне судове засідання призначено на 15.01.2020 року.

В 2020 році було перенесено 4 рази. Суд ще не почав розглядати справу по суті.

В другому півріччі 2020р. судові засідання призначалися на 08.07, 21.09, 04.11, 10.12, частина з яких не відбулися у зв’язку з неявкою прокурора.

Наступне судове засідання призначене на 04.02.2021.

Справа Г-ва

Пан Г-в (далі – заявник) є учасником добровольчого батальйону «Айдар», який був заснований після початку проведення антитерористичної операції на Сході України.

1 липня 2014 року військові з добровольчого батальйону «Айдар» прийшли до квартири пана С., який, за інформацією, що надійшла, надавав допомогу сепаратистським групам. Під час їхнього візиту один з військових почав вимагати від пана С. надати їх мобільний телефон та ноутбук з ціллю перевірки наявності на них будь-яких матеріалів, які підтверджували його сепаратистську діяльність.

2 липня 2014 заявник разом з іншими війковими був затриманий співробітниками міліції за підозрою у вчиненні розбою щодо пана С. У той же день заявник був затриманий у якості підозрюваного та звільнений з під варти.

24 червня 2015 року заявник був затриманий співробітниками міліції у м. Харкові.

25 червня 2015 року заявника було взято під варту згідно постанови Печерського районного суду міста Києва, оскільки підозрювався у скоєнні розбою з обтяжуючими обставинами стосовно пана С.

5 серпня 2015 року Апеляційний суд міста Києва прийняв рішення про заміну запобіжного заходу для заявника із тримання під вартою на підписку про невиїзд, однак, через затримку в інформуванні адміністрації Криворізького СІЗО, заявник був звільнений з під варти лише 7 серпня 2015 року.

Оскільки інші підозрювані у справі переховувалися від правосуддя, наприкінці серпня 2015 з матеріалів кримінального провадження були виділені матеріали, що стосуються заявника, а 1 вересня 2015 року прокуратура склала обвинувальний акт щодо нього, і у вересні 2018 року направила для розгляду по суті до Троїцького районного суду Луганської області (далі – Троїцький суд).

26 жовтня 2015 року юрист Центру стратегічного судового захисту направив скаргу до Європейського суду з прав людини на порушення права заявника на свободу та своєчасний перегляд законності тримання під вартою, закріплених у Статті 5 § 1, 5 § 3 Конвенції.

Після двох самовідводів суддів у Троїцькому суді не залишилося суддів для формування нового складу судової колегії, і ВССУ передав справу для розгляду по суті до Сватівського районного суду Луганської області (далі - Сватівський суд).

Підготовче засідання у справі у Сватівському суді багаторазово відкладалось, в тому числі внаслідок того, що почергово були знайдені та затримані співучасники злочину, і в суді відбувалося об’єднання матеріалів кримінальних проваджень.

Лише 31 серпня 2018 р. Сватівський суд провів підготовче судове засідання і за клопотанням сторони захисту ухвалив повернути обвинувальний акт, який не відповідав вимогам КПК України, прокурору для усунення недоліків.

17 вересня 2018 року прокурор послав скаргу на цю ухвалу, разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження, але 12 листопада 2018 року Луганського апеляційного суду відмовив прокурору у поновленні строку.

6 грудня 2018 року прокурор подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, за якою Верховний Суд відкрив провадження.

27 травня, 2019 року, після попереднього відкладення розгляду справи, Верховний суд розглянув касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Луганського апеляційного суду та направив справу туди для нового розгляду.

У липні 2019 року Луганській апеляційний суд розглянув по суті апеляційну скаргу прокурора, скасував рішення Сватівського суду та повернув справу для розгляду зі стадії підготовчого засідання. З того часу жодного слухання у справі не відбулося.

Після цього не відбулося жодного слухання у справі внаслідок неявки учасників процесу та з інших причин. Адвокат ЦСЗ подав заяву про звільнення його від обов’язків захисника у справі, оскільки в нього закінчився строк дії договору на надання правової допомоги.

Справа Гол-ка

23 січня 2020 року Європейський Суд визнав порушення статей 3 та 6 Конвенції відносно пана Г. у його кримінальному провадженні по факту якого його було засуджено за вчинення злочину.

В липні 2020 року пан Г. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою у провадженні щодо судового провадження за виключними обставинами у зв’язку із встановлення Європейським Судом порушення Україною норм Європейської Конвенції при вирішені кримінальної справи відносно пана Г.

У другому півріччі 2020 року адвокат ЦСЗ 10 разів надавав усні консультації пану Г., підготував та направив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, вивчив кримінальну справу та 4 рази взяв участь у судових засіданнях.

Справа триває.

Справа Іль-на

28 травня 2020 року до адвоката ЦСЗ за правовою допомогою звернувся І., який під час першої зустрічі повідомив, що ідентифікує себе як жінка А.

А. повідомила, що стала жертвою нападу трьох чоловіків, які нанесли їй тілесні ушкодження на ґрунті її гендерної ідентичності.

Того ж дня, адвокат ЦСЗ разом з А. брали участь в її допиті в якості потерпілої.

11.06.2020 адвокат направила адвокатський запит до Міської клінічної лікарні № 30 м. Харкова щодо лікування та стану здоров’я А.

18.06.2020 адвокат направила клопотання про проведення процесуальних дій до Київського ВП ГУНП в Харківській області.

05.08.2020 та 16.10.2020 адвокат направила клопотання дізнавачу про проведення процесуальних дій та про проведення перекваліфікації. Клопотання були задоволені, однак, жодних дій тривалий час не вживалось. 02.11.2020 адвокат направила скаргу про бездіяльність дізнавача до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та до Харківської місцевої прокуратури №2.

23.12.2020 адвокат брала участь у повторному допиті А. (в якості її адвоката).

Справа ІАВ

Потерпілою у вказаному кримінальному провадженні є пані ІАВ. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявою потерпілої, що пов’язано із заподіянням їй тяжких наслідків під час оперативногоь втручання. Потерпіли були допитані слідчим та надали покази з приводу всіх обставин справи.

09 квітня 2018 року Адвокатом складено клопотання про витребування слідчим із медичних закладів медичних карток і документів, які містять інформацію про діагнози та стан здоров’я ІАВ.

12 квітня 2018 року адвокатом складено та подано слідчому клопотання про допит свідків ( лікарів) медичного закладу.

16 квітня 2018 року адвокат приймав участь під час допиту слідчим свідка на стороні потерпілої .

20 квітня 2018 адвокатом складено та подано слідчому клопотання про призначення комплексної судово – медичної експертизи.

16 травня 2018 року адвокатом подано клопотання до суду для витребування звукозапису судового засідання ( цивільна справа, в якій допитувались лікарі, що приймали участь в операції, внаслідок якої потерпілій завдано тілесні ушкодження та значне ушкодження здоров’я).

Зважаючи на бездіяльність слідчого, який посилався на необхідність звернення з клопотаннями про проведення ряду слідчих дій та з клопотанням про призначення судово – медичної експертизи до слідчого судді, затягування вказаних звернень в часі, 09 листопада 2018 року адвокатом складено клопотання до суду про відвід слідчого та призначення іншого слідчого.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 листопада 2018 року клопотання про відвід слідчого було задоволено, копію ухвали направлено начальнику слідчого відділення Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області для призначенні у кримінальному провадженні іншого слідчого.

Адвокатом 26 грудня 2018 року направлено адвокатський запит для отримання інформації про призначення іншого слідчого в кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження передано іншому слідчому.

Адвокат ЦСЗ подав новому слідчому клопотання про проведення ряду слідчих дій та клопотанням про призначення судово – медичної експертизи.

В січні 2020 року адвокат ЦСЗ спрямував адвокатський запит, на який в лютому отримано інформацію про знаходження матеріалів кримінального провадження в Головному слідчому Управлінні на перевірці.

На повторний запит ( під час карантину) в травні 2020 року адвокатом ЦСЗ отримано письмову відповідь про те, що досудове розслідування в справі триває.

Адвокат ЦСЗ підготував та подав клопотання про долучення як доказів в кримінальному провадженні звукозапису судового засідання в цивільній справі (в ході допиту в якості свідків в цивільній справі лікарі, які здійснювали оперативне втручання потерпілій , підтвердили інформацію про те, що видалення органу здійснено без проведення лабораторних досліджень на наявність злоякісних новоутворень).

В червні 2020 року адвокат ЦСЗ підготував та направив скаргу прокурору про вжиття заходів про дотримання розумних строків проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні .

Справа Кло-ко

кримінальне провадження стосовно обвинувачення у вчиненні умисного вбивства

У квітні 2017 року Апеляційним судом Харківської області було визначено підсудність та направлено справу до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Вісім судових засідань призначених Комінтернівським районним судом м. Харкова не відбулося, внаслідок неявки прокурора.

У грудні 2017 року на судовому засіданні суд ухвалив рішення щодо направлення до Апеляційного суду Харківської області подання щодо визначення підсудності, оскільки наразі місце вчинення кримінального правопорушення знаходиться в Фрунзенському районі м. Харкова.

Запобіжний захід обвинувачені не обирався, жодних мір забезпечення кримінального провадження не було.

Відбулось 12 судових засідань, справа була призначена до розгляду, при першому судовому розгляді було подано клопотання про визначення порядку дослідження доказів, про недоцільність дослідження доказів, які були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Суд визначив порядок дослідження доказів. Потерпіла не з’являлась в 10 судових засідань.

За клопотанням адвоката ЦСЗ суд змінив порядок дослідження доказів та вирішив перейти до допиту 54 свідків, які були допитані протягом досудового розслідування.

Наступне судове засідання призначено на 7 серпня 2019 року.

7 серпня 2019 року суд змінив порядок дослідження доказів, оскільки потерпіла не з’явилась на судові засідання.

Сторона обвинувачення заявила свідків для допиту, однак прокуратура не забезпечила привід жодного свідка до суду.

У 2020 році судові засідання неодноразово переносились у зв’язку із різними обставинами, у тому числі, у зв’язку із неявкою свідків та зайнятістю суддів в інших процесах.

кримінальне провадження стосовно катування Кло-ко

Направлено запит до прокурора з вимогою надати для ознайомлення матеріали кримінального провадження та повідомлення про хід досудового розслідування.

Прокурор надав на ознайомлення матеріали кримінального провадження, з якого вбачалося, що воно було закрито постановою прокурора.

Була подана скарга до слідчого-судді Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Протягом 5 місяців слідчий суддя не міг розглянути кримінальне провадження, оскільки прокурор не надавав матеріали кримінального провадження.

Захисником було подано ряд клопотань щодо розумного строку розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження в тому числі і клопотання про зобов’язання прокурора надати кримінальне провадження.

23 липня 2018 року скарга на постанову прокурора про закриття кримінального провадження була задоволена слідчим суддею, постанову було скасовано, а справу направлено до прокуратури Харківської області для продовження досудового розслідування.

На запити до Прокуратури Харківської області щодо інформації про хід досудового розслідування жодних відповідей не надійшло, подано скаргу на бездіяльність прокурора до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Адвокат ЦСЗ ознайомився з матеріалами досудового розслідування та отримав постанову про закриття кримінального провадження.

Адвокат ЦСЗ подав скаргу до суду на постанову про закриття кримінального провадження.

Червонозаводський районний суд м. Харкова розглянув скаргу адвоката ЦСЗ на закриття кримінального провадження та скасував постанову прокурора, справу направлено для проведення досудового розслідування.

Адвокат ЦСЗ направив запит до Прокуратури Харківської області про хід розгляду справи, але відповідь поки не отримана.

У 2020 році слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Адвокат ЦСЗ направив скаргу до суду на таке рішення слідчого.

Справа К-чука

К-чук звернувся до адвоката ЦСС із проханням надати правову допомогу. Він повідомив, що відбуває покарання у Роменській виправній колонії № 56. Відповідно до нещодавних змін до законодавства, засудженим було дозволено використовувати безпосередньо у камерах планшети. Однак коли К-чуку родичі надіслали коштовний планшет, адміністрація установи виконання покарань відібрала його та приховала.

У зв’язку з цією ситуацією адвокат ЦСС направила адвокатський запит до Роменської виправної колонії щодо причин вилучення планшету та його подальшої долі.

Крім того, 20 червня 2020 року адвокат ЦСС звернулася до Міністерства юстиції України за роз’ясненнями щодо порядку використання планшетів засудженими в Україні, оскільки такий порядок не досить чітко описаний в публічних нормативних актах.

Справа Куз-інова

05 серпня 2020 біля 9 години ранку двоє невідомих чоловіків, які представились працівниками поліції, намагались отримати пояснення від К. та надали йому для цього аркуш. К. відмовився давати пояснення, так як чоловіки не показали свої посвідчення. Після чого ці чоловіки накинулися на К та почали застосовувати фізичну силу, почали скручувати руки, надавлювати колінами на його руки та шию, затягати наручники та затягувати до автомобіля. Під час здійснення цих дій до працівників поліції приїздив ї начальник, однак, який не виявив жодних протиправних дій з боку своїх підлеглих.

К. було визнано підозрюваним у кримінальному провадженні щодо грабежу.

К. звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою.

12 серпня 2020 року адвокат ЦСЗ подав до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві подано заяву про скоєння злочину відносно К. з боку працівників поліції , проте у внесенні заяви до ЄРДР було відмовлено та направлено її для розгляду до Відділу внутрішньої безпеки в Харківській області, де вона знаходиться на розгляді по теперішній час. Жодних слідчих дій щодо заяви К. досі не проводилось.

26 серпня 2020 року суд застосував до К. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зобов’язав прокурора, який здійснює процесуальне керівництво справою , здійснити перевірку заяви підозрюваного К. щодо застосування до нього незаконних методів з боку працівників поліції. Однак, прокурор не здійснив жодної перевірки.

Справа Ла-нова

Наприкінці червня 2019 року до ГО «ХПГ» звернувся Ла-в з нанесенням йому тілесних ушкоджень співробітниками ДУ «Південна ВК № 51», в якій він відбував покарання.

На момент звернення Л-в знаходився в Харківському слідчому ізоляторі, пізніше він був переведений до ДУ «Холодногірська ВК №18».

26.06.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги Ла-ву.

02.08.2019 та 12.09.2019 були подані заяви про кримінальні правопорушення до ТУ ДБР у м. Миколаєві.

Також, 25.09.2019 була подана скарга про бездіяльність ДБР, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей, викладених у заяві.

18.11.2019 було направлено клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, в якому Л-в визнаний потерпілим.

27.12.2019 було направлено клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, в якому Л-в визнаний потерпілим.

27.03.2020 направлено адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, Медичної частини ДУ "Кам'янська виправна колонія (№101)" та до ДУ "Кам'янська виправна колонія (№101)" щодо стану здоров`я, надання копій медичної картки Ла-ва та ситуації в колонії із засобами профілактики та рівнем захворюваності на COVID-19.

12.05.2020 направлено клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні.

01.06.2020 подано скаргу до Заводського районного суду міста Миколаєва на постанову про закриття кримінального провадження.

Судовий розгляд призначено на 03.07.2020.

03.07.2020 судове засідання не відбулося через зайнятість адвоката в іншому судовому процесі.

23.07.2020 в судовому засіданні адвокату було відмовлено в задоволенні її скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

28.09.2020 адвокат подала апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.07.2020.

12.10.2020 Миколаївський апеляційний суд відмовив адвокату в задоволенні її апеляційної скарги.

Адвокат готується оскаржувати ухвалу до Верховного Суду.

Справа Л-вої

Заявник, пані Л. обвинувачується у скоєнні підготовки та формування терористичної групи або організації, вчиненні терористичного акту організованою групою та незаконного поводженні зі зброєю.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні проводилось Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України.

На даний момент кримінальне провадження передано до суду та перебуває в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва.

Адвокат приймав участь в підготовчому судовому засіданні по справі :

- 10.11.2016 року ( засідання відкладено у зв’язку з неявкою перекладача та потерпілих);

- 05.12.2016 року ( засідання повторно відкладено у зв’язку з неявкою перекладача та потерпілих).

- 16.01.2017, 13.02.2017, 15 03.2017, 19.04.2017, 11.05.2017 судові засідання було відкладено з різних причин: неявка потерпілих, зайнятість судді в іншому судовому засіданні та надання медичної допомоги обвинуваченому.

- 12. 05.2017 року у судовому засіданні було оголошено перерву для надання прокуратурі часу для здійснення перекладу обвинувального акту на російську мову.

- 08.06. 2017 року прокуратурою і досі не було підготовлено російськомовний текст обвинувального акту, у зв’язку з чим в судовому засіданні знову оголошено перерву.

- 09.08.2017 судове засідання відкладено на 19.10.2017 року на 11 год.00хв. у зв’язку з відпусткою судді.

- 19.10.2017 року в підготовчому судовому засіданні адвокатом заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, проте суд виніс ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 19.12.2017 року

- 19.12.2017 року відбудеться перше судове засідання ( судовий розгляд справи).

Окрім участі в судових засіданнях адвокатом складено процесуальні документи на вимогу заявника:

заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 365 КК України прокурором Генеральної прокуратури Кравчиною В.В. ( процесуальний прокурор);

заяву про відвід процесуальному прокурору;

скаргу слідчому судді на невнесення відомостей до ЄРДР згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України прокурором Генеральної прокуратури Кравчиною В.В.;

адвокатський запит до Генеральної прокуратури України з приводу несанкціонованого втручання в приватне спілкування заявника із захисником Губським В.

скаргу на адресу суду на несанкціоноване втручання в приватне спілкування пані Л з її захисником.

клопотання до суду про зобов’язання прокурора повернути пані Л. її паспорт.

клопотання про повернення обвинувального акта прокурору

Наприкінці червня 2019 року справа перебуває на розгляді в суді. Оголошений обвинувальний акт. На наступному судовому засіданні суд планує дослідити докази сторони обвинувачення.

З липня по грудень 2019 року жодне з призначених судових засідань не відбулось через систематичну неявку прокурора або присяжних.

У 2020 році у справі призначений новий склад присяжних. Слухання розпочались заново. На даний момент оголошений обвинувальний акт, захист виступив із захисними промовами, встановлений порядок дослідження доказів.

3 липня 2020 року судове засідання не відбулось через працевлаштування адвоката в іншому процесі.

23 липня 2020 року в судовому засіданні адвокату було відмовлено у задоволенні скарги на рішення про закриття кримінального провадження.

28 вересня 2020 року адвокат подав апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.07.2020 року.

12.10.2020 Миколаївський апеляційний суд відмовив адвокату в задоволенні її апеляції.

Адвокат готується оскаржити рішення у Верховному суді.

Справа Ля-а

13 жовтня 2015 року громадянин України пан Л. вироком Волноваського районного суду Донецької області був засуджений за участь у терористичній організації «Донецька народна республіка» за ч.1 ст. 258-3 КК України, і йому було призначено покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.

22 грудня 2015 року апеляційний суд Донецької області змінив вирок суду першої інстанції: кваліфікував дії п. Л. як участь у незаконному збройному формуванні та призначив йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

У березні 2015 року п. Л. звернувся до Харківської правозахисної групи за правовою допомогою. Виявилось, що в період досудового розслідування він неодноразово скаржився на його побиття працівниками Служби безпеки України після його затримання і незареєстрованого тримання під вартою.

Адвокат ЦСЗ підготував касаційну скаргу і 22 березня 2017 року подав до Вищого спеціалізованого суду України. В якості підстав для скасування судових рішень були зазначені незаконне затримання та тримання його в непередбаченому законом місці із застосуванням незаконного насильства, використання доказів, отриманих незаконним шляхом, порушення права п. Л. на захист, неповне дослідження обставин справи і навіть неправильне зазначення судами про нібито часткове визнання ним своєї вини.

24 травня 2017 року Вищий спеціалізований суд України прийняв ухвалу про відкриття провадження у справі і надав можливість прокуратурі надати заперечення на касаційну скаргу.

На початку 2019 році Верховний Суд прийняв провадження у справі п. Л. та призначив судове засідання на травень 2019 року, але сторона захисту не була повідомлена про розгляд справи, тому касаційний розгляд справи був відкладений на вересень 2019 року. Адвокат ЦСЗ підготував доповнення до касаційної скарги, зі зміною, в тому числі касаційних вимог з направлення справи на новий судовий розгляд на закриття справи з підстав отримання ключових доказів у справі з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на грудень 2019 року, але судове засідання не відбулося, і розгляд справи було перенесено на 3 березня 2020 року.

03.03.2020 Верховний Суд розглянув касаційну скаргу адвоката та залишив судові рішення у справі без змін. При цьому суд не зважив на доводи адвоката про те, що при проведенні і оформленні результатів негласних слідчих (розшукових) дій були допущені порушення КПК України. Також адвокат звернув увагу на те, що заявник за своїми фізичними вадами (відсутність одного Суть міркувань Верховного Суду зводиться к тому, що всі ці доводи стороні захисту треба було висловлювати під час судового провадження у судах нижчих інстанцій

Справа Макси-нко

Пані М. виступає потерпілою в кримінальному провадженні щодо лікаря Ф., що обвинувачується за ч.1 ст. 140 КК України, за фактом смерті чоловіка потерпілої, до якого застосували клінічні іспити. Провадження розглядає Красногвардійський районний суд м. Дніпро. Складність провадження полягає в тому що події відбувалися в 2006 році, що значно обтяжує процес збирання та подачі процесуальних документів. Судово-медичні експертизи проводились на підставі сфальсифікованих медичних документів (що підтверджено технічною експертизою), і не дають категоричних стверджень про винуватість Ф.

За 2018 рік в провадженні призначено та проведено біля 20 судових засідань, допитано біля 14 свідків. Допити тривають. Наступне судове засідання призначене на 26.12.2018р.

За 2019 рік призначено та проведено біля 20 судових засідань, допитувались свідки, досліджувалися матеріали кримінального провадження та докази. Судовий розгляд підходить до кінця. Наступний судовий розгляд призначений на 22.01.2020 року.

В 2020 році було проведено 5 судових засідань. Судовий розгляд закінчується. Чергове судове засідання призначене на 02.07.2020.

В другому півріччі судові засідання призначалися на 02.07., 18.08, 02.10, 19.10, 07.12., частина з них з різних причин не відбулася. Наступне судове засідання призначене на 2021 рік.

Справа Н-ної

До адвоката ЦСС звернулася пані Н-на, яка є обвинуваченою у вчиненні шахрайства. Пані Н-на повідомила, що 21 січня 2020 року Дворічанський районний суд Харківської області засудив її до трьох років позбавлення волі із іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Однак 10 березня 2020 року прокуратура Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій просила направити Н-ну для відбування покарання в установу виконання покарань, оскільки Н-на вчинила злочин повторно.

Н-на зазначила, що має чотирьох дітей, а її наймолодша донька хвора на енцефаліт. На сьогоднішній день їй оформлюють статус особи з інвалідністю. Батька діти не мають.

З огляду на ці обставини, адвокат ЦСС 24 червня 2020 року ознайомилася з матеріалами кримінального провадження щодо Н-ної, підготувала письмові заперечення.

30 червня 2020 року судове засідання у Харківському апеляційному суді не відбулося через те, що суддя знаходився у відпустці.

15 грудня 2020 року Харківський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора та направив Н. для відбування покарання до колонії. Однак адвокат не погодилася із прийнятим рішенням та готує касаційну скаргу до Верховного Суду.

Справа Пу-ря

У жовтні 2009 року після проведення двотижневого лікування в трьох лікарнях Харківської області 27-річний П. помер з високою температурою. Згідно зі звітом судово-медичної експертизи, причиною смерті став гострий панкреатит з переходом на підшлунковий некроз.

Районна прокуратура м. Харкова відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом смерті П., але надалі її рішення було скасовано прокурором вищого рівня і справа була передана до районного відділу поліції для проведення додаткової перевірки. У січні 2010 року була видана нова постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Районний суд скасував цю постанову в травні 2010 року.

У 2010 році матеріали перевірки були передані до Головного бюро судово-медичних експертиз в м. Києві для проведення комісійної судово-медичної експертизи, однак звіт про експертизу надійшов тільки в жовтні 2012 року

Після вступу в силу нового КПК (2012) інформація про раптову смерть Р. була зареєстрована в ЄРДР, але в ході досудового розслідування жодні нові слідчі дії не проводилися. В кінці 2013 року, кримінальне провадження було закрите, в той час як батько П., який виступає у якості потерпілого в цьому провадженні, не був проінформований про його закриття.

Після звернення потерпілого до ЦСЗ, адвокат ЦСЗ залучив фахівця в галузі судово-медичної експертизи і лікаря за відповідною спеціалізацією, для отримання консультації і медичного висновку. Адвокат підготував скаргу на рішення про закриття кримінальної справи, проте слідчий орган не надав адвокатові копії цього рішення, незважаючи на скарги до органів районної та міської прокуратури. При відсутності доказів того, що рішення отримано набагато пізніше за дійсну дату його видачі, немає реальних шансів на те , що скарга на рішення буде розглянута судом. Тепер адвокат ініціює оскарження справи для отримання цього рішення за допомогою суду.

У жовтні 2014 року адвокат подав скаргу на відмову слідчого видати копію постанови про закриття кримінального провадження, районний суд задовольнив цю скаргу.

Отримавши копію рішення, адвокат подав скаргу слідчому судді районного суду, а в листопаді 2014 року суд задовольнив цю скаргу і зобов'язав слідчого продовжити розслідування. Після скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не проводилося жодних слідчих дій. Через це адвокат ЦСЗ подав слідчому клопотання про проведення додаткових слідчих дій, зокрема, призначення комплексної судово-медичної експертизи.

Після скасування постанови слідчого матеріали провадження були передані для розслідування до іншого районного відділу міліції, але про це не поінформували ні адвоката, ні батька померлого. Коли у жовтні 2015 року адвокату повідомили про передачу матеріалів справи, він звернувся до нового (Дзержинського) відділу міліції. Наприкінці грудня 2015 року за клопотанням адвоката новий слідчий докладно допитав батька померлого з метою визначення необхідних слідчих дій.

В 2016 році у справі відбулася чергова зміна слідчого. На певний час матеріали кримінального провадження передавали до слідчого управління обласного управління Національної поліції. Після повернення матеріалів справи адвокат ЦСЗ подав клопотання про проведення судово-медичної експертизи (для визначення відповідності лікування померлого сина потерпілого пана П. протоколам лікування), а також судово-почеркознавчої експертизи для визначення питання щодо підроблення медичних документів.

В грудні 2016 року слідчий задовольнив всі клопотання адвоката і готує матеріали для направлення експертам.

У січні 2018 року слідчий направив матеріали справу до Харківського бюро судово-медичних експертиз для проведення експертизи, яка була зроблена лише 20.06.2018 року, але про її завершення не було поінформовано ні потерпілого ні його адвоката.

У вересні 2018 року адвокат ознайомився з матеріалами провадження, зокрема, з висновком експертизи, яка не встановила порушень медичних правил під час лікування померлого сина потерпілого п. П. в жодній з лікарень. З’ясувалося, що експертиза проводилась не по оригіналах документів, а по їхніх копіях, оскільки оригінали разом з медичними речовими доказами не були передані при передачі матеріалів провадження з одного органу розслідування до іншого. Почеркознавча експертиза не була проведена, оскільки за її правилами вона може бути проведена з використанням лише оригіналів документів, а їм були надані копії таких.

Дізнавшись про таке, у жовтні 2018 року адвокат подав запит до колишнього Комінтернівського відділу міліції про те, ким, коли і кому були направлені матеріали провадження, але відповіді не отримав.

Зробивши повторний запит і знов не отримавши відповіді, у грудні 2018 року адвокат направив до Ради адвокатів Харківської області заяву про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб відділу поліції, винних у ненаданні відповіді на його адвокатський запит. Голова Ради адвокатів відмовила скласти протокол про таке адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що це має вирішуватись в межах кримінального провадження.

Вичерпавши власні способи відшукати зниклі матеріали кримінального провадження, адвокат 04.01.2019 року звернувся до Полтавського управління Державного бюро розслідувань (надалі – Управління ДБР) із заявою про вчинене кримінальне правопорушення – службову недбалість слідчого, що призвела до втрати доказів.

Не отримавши відповіді на свою заяву, 23.01.2019 року адвокат направив скаргу до Октябрського районного суду м. Полтава на бездіяльність слідчих Управління ДБР, яку слідчий суддя задовольнив 31.01.2019 року.

Після задоволення зазначеної скарги адвокат направив до Управління ДБР заяву про надання витягу про внесення відомостей за його заявою до ЄРДР, а також клопотання про залучення п. П. в якості потерпілого у справі і про його допит в якості потерпілого.

16.05.2019 року Управління ДБР надіслало листа, в якому повідомила п. П., що його визнано потерпілим у справі.

03.06.2019 року адвокат знов ознайомився з матеріалами кримінального провадження у слідчому відділі Шевченківського відділу поліції м. Харкова, під час якого раптово знайшов серед них супровідного листа слідчого Слобідського (колишнього Комінтернівського) відділу поліції м. Харкова, датований 22.10.2018 року, про те, що в зв’язку із запитом адвоката про відсутні матеріали кримінального провадження, вони направлені до Шевченківського відділу поліції, разом з біологічними матеріалами, відібраними від трупу померлого сина потерпілого.

В теперішній час адвокат працює над тим, щоб після доручення до справи оригіналів медичних документів, добитись проведення відповідних почеркознавчих та графологічних (для встановлення належності підписів, що містяться у медичних документах, певним особам) експертиз.

Адвокат ЦСЗ направив слідчому клопотання про проведення судово-почеркознавчих експертиз, у проведенні яких слідчий відмовила.

При ретельному ознайомленні з висновком експерта (комісійної судово-медичної експертизи) з’ясувалось, що в його тексті міститься інформація про вивчення експертами історії хвороби не померлого сина потерпілого, а однієї жінки похилого віку. Ці обставини свідчать про те, що ніхто з експертів не приймав участь у складанні зазначеного висновку, а відтак, цей документ містить ознаки службового підроблення. З цих підстав потерпілий п. П. подав заяву про вчинення судово-медичними експертами службового підроблення до органів поліції. Оскільки жодних дій за цією заявою не було вчинено, адвокат подав скаргу на бездіяльність слідчих органів до слідчого судді Ленінського району м. Харкова.

28.10.2019 року слідчий суддя зобов’язав слідчі органи внести відомості до ЄРДР, але жодних слідчих дій не проводилось.

Одночасно адвокат ЦСЗ подав клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи в іншій експертній установі, яке було задоволено слідчим. Дотепер матеріали провадження не направлені експертам.

У січні 2020 року адвокат звернувся на особистому прийомі до начальника слідчого відділу Холодногірського відділу поліції з приводу проведення розслідування по заяві на службове підроблення з боку експертів, але жодних слідчих дій не проводилось. Після цього адвокат двічі звертався з клопотанням до слідчого цього відділу поліції з клопотанням про долучення до матеріалів провадження Холодногірського відділу поліції частини матеріалів «основного» розслідування «Шевченківського відділу поліції, але відповіді не отримав. Після відсутності реакції слідчого на повторне клопотання, адвокат звернувся зі скаргою до Ленінського суду м. Харкова на бездіяльність слідчого.

Одночасно адвокат вживав дій щодо активізації розслідування у «основному» кримінальному провадженні у Шевченківському відділі поліції. На теперішній час слідчий підготував матеріали справи для відправлення до Центрального бюро судово-медичних експертиз у м. Києві для проведення повторної судово-медичної експертизи.

Справа Ри-ка

Р. проживає в КУ «Зміївський геріатричний пансіонат» у зв’язку з вродженими психічними розладами – F70.

21 травня 2020 Р. звернувся до ЦСЗ по допомогу, оскільки йому в пансіонаті йому були нанесені тілесні ушкодження, сином продавчині, яка провадить виїзну торгівлю в пансіонаті, при цьому персонал пансіонату не вжив жодних законних дій.

22 травня 2020 адвокат ЦСЗ поїхав до м. Зміїв, де була проведена експертиза стану здоров’я Р. та подано клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні за факом нанесення тілесних ушкоджень Р.

27.05.2020 адвокат брав участь в допиті Р. в якості потерпілого.

05.06.2020 в кімнаті Р. в пансіонаті, де йому наносили тілесні ушкодження проводився слідчий експеримент за участі адвоката.

18.06.2020 адвокат направив клопотання про проведення слідчих дій.

15.07.2020 адвокат направила клопотання про проведення слідчих дій.

Того ж дня вона направила листи до Департаменту соціального захисту населення та до КУ «Зміївський геріатричний пансіонат» в яких просила задовольнити заяви Р. про переведення останнього до КУ «Хорошевський геріатричний пансіонат», оскільки останній скаржився на погіршення відношення до нього керівництва Зміївського пансіонату та персоналу. У відповідь надійшли формальні відписки.

11.08.2020 адвокат направила чергове клопотання про проведення процесуальних дій та скаргу до Чугуївської місцевої прокуратури на бездіяльність слідчого та затягування процесу. Прокуратура повідомила, що змінився слідчий на дізнавача і досудове слідство триває.

02.11.2020 адвокат направила клопотання про проведення слідчих дій.

16.11.2020 адвокат подала до суду скаргу на бездіяльність слідчого. 20.11.2020 скарга була задоволена.

Справа Се-нова

03.02.2012 р. гр-н С., мешканець м. Харкова, раніше судимий, працюючий, був фактично затриманий органами міліції за підозрою у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

04.02.2012 р. слідчим Дзержинського РВ м. Харкова Н., С. було проведено слідчі дії з С. без участі захисника, участь якого по даній категорії справ є обов’язковою. Також, слідчим в протоколах були підроблені дані про участь адвоката у слідчих діях.

06.02.2012 р. ухвалою суду С. обрано тримання під вартою.

09.02.2012 р. слідчим Дзержинського РВ м. Харкова К., в умовах Харківського СИЗО, С. було пред’явлено обвинувачення та проведено його допит без участі захисника, участь якого по даній категорії справ є обов’язковою. Також, слідчим в протоколах були підроблені дані про участь адвоката у слідчих діях.

29.04.2015 р. у відношенні слідчого Дзержинського РВ м. Харкова Н. було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 374 КК України (порушення права на захист). С. був визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

22.01.2016 р. у відношенні слідчого Дзержинського РВ м. Харкова К. було відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст. 374 КК України (порушення права на захист). С. був визнаний потерпілим по кримінальному провадженню.

26.01.2016 р. слідчому Дзержинського РВ м. Харкова К. пред’явлено підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України, 01.02.2016 р. за ухвалами слідчого судді К. відсторонена від посади, та до неї застосовано – особисте зобов’язання.

В ході досудового слідства К. не визнавала винуватість у скоєнні злочинів, хоча докази винуватості є беззаперечними.

26.01.2016 р. слідчому Дзержинського РВ м. Харкова Н. пред’явлено підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 374, ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) КК України, 12.02.2016 р. ухвалою слідчого судді Н. відсторонений від посади.

В ході досудового слідства Н. не визнавав винуватість у скоєнні злочинів, хоча докази винуватості є беззаперечними.

01.03.2016 р. обвинувальний акт надійшов до Жовтневого районного суду м. Харкова.

04.03.2016 р. обвинувальний акт надійшов до Дзержинського районного суду м. Харкова.

10.03.2016 р. на прохання потерпілого С. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

В ході судового слідства допитані майже всі свідки, обвинувачена та потерпілий.

Судовий розгляд декілька раз відкладався в зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченої та занятістю судді.

Обвинувачена звільнилася з посади.

06.10.2016 р. судове слідство закінчено. На 21.10.2016 р. перенесено останнє слово обвинуваченої.

21.10.2016 р. судове засідання відкладено в зв’язку з зайнятістю судді.

21.03.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою обвинуваченого.

24.05.2017 р. розгляд справи не відбувся у зв’язку із закінченням повноважень судді.

Судове засідання в новому складі суду призначено на 29.08.2017 р.

29.08.2017 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 28.09.2017 р.

28.09.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з участю прокурора та представника потерпілого в інших судових засіданнях. Наступне засідання призначено на 01.11.2017 р.

01.11.2017 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне засідання призначено на 06.12.2017 р.

06.12.2017 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку з участю судді в судовій колегії в іншому кримінальному провадженні. Наступне засідання призначено на 29.01.2018 р.

29.01.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 07.03.2018 р.

07.03.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 19.04.2018 р.

19.04.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 12.06.2018 р.

12.06.2018 р. розгляд справи знову перенесено у зв’язку із занятістю судді.

11.07.2018 р. розгляд справи перенесено у зв’язку з неявкою адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 26.09.2018 р.

26.09.2018 р. клопотання захисника обвинуваченого про відвід прокурора. Наступне засідання призначено на 08.10.2018 р.

08.10.2018 р. розгляд справи відкладено за заявою обвинуваченого Наступне засідання призначено на 20.11.2018 р.

20.11.2018 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою потерпілого. Наступне засідання призначено на 16.01.2019 р.

16.01.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із обвинуваченого та його захисника. Наступне засідання призначено на 19.03.2019 р.

19.03.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою потерпілого. Наступне засідання призначено на 16.04.2019 р.

16.04.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю захисника обвинуваченого. Наступне засідання призначено на 24.06.2019 р.

24.06.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

18.07.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю судді.

11.09.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю захисника.

04.11.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

16.12.2019 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із занятістю судді. Наступне засідання призначено на 04.03.2020 р.

04.03.2020 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне засідання призначено на 31.03.2020 р.

31.03.2020 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із епідемією. Наступне засідання призначено на 26.05.2020 р.

26.05.2020 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із заявою захисника обвинуваченого про відкладення справи. Наступне засідання призначено на 03.07.2020 р.

03.07.2020 р розгляд справи перенесено у зв’язку із відстороненням судді від виконання обов’язків та передачею справи іншому судді.

29.09.2020 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із неявкою обвинуваченого, його захисника, потерпілого. Наступне засідання призначено на 03.11.2020 р.

03.11.2020 р. розгляд справи перенесено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне засідання призначено на 11.12.2020 р.

11.12.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із виходом судді у відставку і передачею справи іншому судді.

Судове засідання призначено на 17.03.2021 р.

Справа триває.

Справа Сен-ка

Довічно засудженого, Сен-ка, який відбуває покарання в Роменській ВК № 56, незаконними діями працівників колонії було доведено до зупинки серця, погіршення здоров'я і психічного стану.

04.09.2019 під час обшуку на посаді № 2, співробітник колонії зажадав від засуджених знаходяться в камері № 12 вийти в коридор і зняти одяг. Засуджений Сен-ко ще не встиг роздягнутися, коли співробітник почав сам стягувати штани з засудженого із застосуванням фізичного насильства і погроз. Після того, як засуджений залишився в одній нижній білизні, в присутності інших засуджених і співробітників, під відео-камерою, яка перебувала в коридорі, співробітник колонії почав погрожувати проведенням обшуку з проникненням в анальний отвір, використовуючи при цьому металошукач, яким співробітник розмахував перед обличчям засудженого. Співробітник на прізвище Бузинський нецензурно висловлювався, від нього тхнуло перегаром.

Після цього всіх засуджених 12 камери помістили в оглядову камеру, де вони перебували близько години, до них підійшов перший заступник колонії Кардаш І.І. з капронової мотузкою (мотузкою) з дерев'яними ручками на кінцях, називаючи її зашморгом, почав розмахувати нею перед обличчям Сен-ка. На питання «Що Ви робите?», почав імітувати закидання йому на шию цієї мотузки. Пізніше Сен-ко втратив свідомість, лікарі зафіксували зупинку серця у останнього.

Після цього С-ко звернувся до ЦСЗ. 17.09.2019 адвокат направив до ВК №56 адвокатський запит та клопотання про допуск лікаря-психіатра до С-ка.

25.09.2019 адвокат разом з лікарем-психіатром відвідали С-ка. Під час візиту лікар провів огляд та надав рекомендації щодо лікування та обстеження С-ка, зафіксував це в окремому документі у відповідності до Стамбульського протоколу, а адвокат відібрала пояснення та заяви.

26.09.2019 адвокат направила копію заяви С-ка про вчинені щодо нього кримінальні правопорушення співробітниками колонії до ТУ ДБР у м. Полтава , однак відомості викладені в заяві не були внесені до ЄРДР

27.09.2019 адвокат направила до Генеральної Прокуратури України, Міністерства юстиції та Уповноваженому ВРУ з прав людини копії заяви С-ка про вчинені щодо нього кримінальні правопорушення співробітниками колонії. Крім того, був направлений запит до Прокуратури Сумської області щодо дій вжитих прокуратурою відносно виявлених проблем зі здоров’ям у С-ка після дій співробітників РВК № 56.

16.10.2019 адвокатом повторно направлена заява до ТУ ДБР у м. Полтава знову жодних дій вчинено не було, тому було подано скаргу про бездіяльність відповідальних осіб, а ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25.10.2019 було задоволено скаргу адвоката про бездіяльність ТУ ДБР у м. Полтава та зобов’язано уповноважених осіб внести до ЄРДР відомості викладені в заяві адвоката від 16.10.2019.

27.10.2019 був направлений запит щодо стану здоров’я та лікування С-ка.

30.10.2019 був направлений запит до МОБ при ДУ «Темнівська ВК № 100» про отримання щодо стану здоров’я та лікування С-ка.

13.11.2019 був направлений запит до ТУ ДБР у м. Полтава щодо стадії виконання ухвали суду від 25.10.2019, однак 27.12.2019 надійшла відповідь про те, що не вбачається підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

15.11.2019 був направлений запит до Філії ЦОЗ ДКВС України в Сумській області щодо стану здоров’я та лікування С-ка. Відповіді надано не було.

Тому, 05.12.2019 були направлені адвокатські запити до ДУ «ЦОЗ ДКВС України» та до Філії ЦОЗ ДКВС України в Сумській області щодо стану здоров’я та лікування С-ка.

06.12.2019 були направлені запити до Прокуратур Сумської області та Роменської місцевої щодо дій вжитих щодо перевірки неправомірних дій працівників РВК № 56 під час обшуку 04.09.2019.

23.01.2020 направлення адвокатських запитів до Філії ЦОЗ ДКВС України в Сумській обл., Медичної частини ДУ «Роменська виправна колонія № 56» та ДУ «Роменська виправна колонія № 56» щодо проведення обшуку в камері Се-ка 04.09.2019 та проведеного медичного обстеження Се-ка згідно рекомендацій наданих лікарями Темнівської багатопрофільної лікарні № 100.

Також, було направлено клопотання до ТУ ДБР у м. Полтаві щодо проведення процесуальних дій.

24.01.2020 отримання думки лікаря фахівця щодо психологічного насильства нанесеного Се-ку працівниками колонії.

13.03.2020 направлено клопотання до ТУ ДБР у м. Полтаві щодо проведення процесуальних дій.

10.04.2020 були направлені адвокатські запити до Роменської ВК № 56 та медичної частини Роменської ВК № 56 щодо всіх наявних в матеріалах особової справи характеристик клієнта.

24.04.2020 Се-ко надіслав до ЦСЗ заяву, якою відмовився від правової допомоги.

Справа Ша-ко

22 травня 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернувся Ша-ко. Він повідомив, що 28 березня 2019 року став жертвою нападу членів організації «Традиція і порядок» на підставі сексуальної орієнтації.

07.06.2019 подано заяву до поліції про вчинене кримінальне правопорушення.

14.06.2019 подано скаргу до суду про невнесення відомостей, викладених в заяві до поліції.

23.07.2019 подано заяву про надання інформації щодо виконання рішення суду про внесення відомостей до ЄРДР за заявою до поліції.

12.08.2019 подано клопотання про проведення процесуальних дій до слідчого.

06.09.2019 направлено запит щодо стадії досудового розслідування.

18.11.2019 направлено запит щодо стадії досудового розслідування та клопотання про проведення процесуальних дій.

05.12.2019 проводився повторний допит Ша-ка в якості потерпілого за участі адвоката.

13.03.2020 написання клопотання про проведення слідчих дій слідчому.

15.05.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

18.06.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

02.11.2020 адвокат подала клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

07.12.2020 адвокат подала клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

23.12.2020 адвокат подала до суду скаргу на бездіяльність слідчого. Судове засідання призначено на 14.01.2021.

Справа Ша-ної

У травні 2019 року до ГО «ХПГ» за правовою допомогою звернулась Ша-на. Вона повідомила, що стала жертвою напада членыв організації «Традиція і порядок», які зірвали захід в якому брали участь члени ЛГБТ-спільноти, зокрема вона.

04.10.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги.

22.10.2019 був направлений запит до начальника СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з проханням надати інформацію про стадію досудового розслідування.

18.11.2019 був направлений повторний запит вже до начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з проханням надати інформацію про стадію досудового розслідування кримінального провадження.

Під час прийому в начальника СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області вдалося дізнатися, що слідчий, який вів досудове розслідування 01.11.2019 звільнився, а новий станом на 31.12.2019 призначений відповідальною особою так і не був.

09.01.2020 подано скаргу на бездіяльність відповідальних осіб, яка полягала у непризначенні нового слідчого у кримінальному провадженні начальнику Шевченківського ВП м. Харкова ГУ НП в Харківській області.

24.02.2020 подано адвокатський запит на ім’я начальника Шевченківського ВП м. Харкова ГУ НП в Харківській області щодо стадії досудового розслідування.

12.03.2020 направлення заяви про визнання потерпілою Ша-ої.

14.05.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

18.06.2020 написання клопотання про проведення процесуальних дій слідчому.

16.10.2020 адвокат подала клопотання про проведення процесуальних дій слідчому, на яке не отримала жодної відповіді.

30.10.2020 адвокат подала скарги щодо бездіяльності та затягування строків досудового розслідування відповідальними особами Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області до Харківської місцевої прокуратури №1 та Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

02.11.2020 адвокат подала чергове клопотання про проведення процесуальних дій слідчому, на яке не отримала жодної відповіді.

17.11.2020 адвокат звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого.

Справа У-кова

27 червня 2008 року до квартири, де мешкали пан У. та його дружини пані У. приїхали працівники міліції та забрали їх до Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління внутрішніх справ МВС України в Харківській області для того, щоб вони дали показання стосовно вбивства чоловіка Л., тіло якого було знайдено у його помешканні вранці того ж дня.

В приміщенні райвідділу пана У. катували різними способами – труїли його сигаретним димом через протигаз, закувавши руки у наручники, наносили удари у різні частини тіла, внаслідок чого він втрачав свідомість та дав зізнання у вчиненні убивства пана Л. На пані У. також чинили тиск, - стусани, тягання за волосся, погрози застосування ще більшого насильства, в результаті чого вона обмовила свого чоловіка. Адвоката ані Заявнику, ані його дружині надано не було.

1 липня 2008 року пана У. доставлено до прокуратури для обрання йому запобіжного заходу. Як тільки він отримав доступ до адвоката і провів з ним конфіденційну бесіду, пан У. поскаржився на жорстоке поводження з боку співробітників міліції і пред’явив прокурору свої побої. Прокурор відмовився підтримувати подання про поміщення пана У. під варту, та після опитування пана У. та вивчення документів дійшов висновку, що показання пана У. були отримані за допомогою примусу, відмовив у погодженні взяття його під варту та звільнив його.

Розлютившись на таке рішення прокурора, четверо працівників Фрунзенського райвідділу увірвалися в приміщення прокуратури, вивели . У. пана У. з кабінету заступника прокурора, який допитував п , наділи йому кайданки та знову силоміць доставили його та дружину до райвідділу. По дорозі йому знов завдавали ударів, а після того як прокурор району вночі прибув до приміщення райвідділу з метою його обшуку, щоб сховати сліди його незаконного перебування вивезли пана У. з будівлі райвідділу, та тримали його добу у різних місцях.

Працівники прокуратури обшукали будівлю райвідділу і знайшли там лише пані У., яку сховали у одному із кабінетів.

Кримінальну справу пана У. у різному складі двічі розглядав по суті апеляційний суд Харківської області, і його останній обвинувальний вирок, яким пана У. було засуджено за вчинення убивства пана Л. до 14 років позбавлення волі, 22 січня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ залишив без змін.

В ході провадження у справі адвокат ЦСЗ, Заявника неодноразово подавав скарги на катування та жорстоке поводження, однак ні прокуратура, ні суди залишили їх без належної уваги, тому у 2012 році він направив скаргу до Європейського суду з прав людини.

18 червня 2015 року Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 3 Конвенції щодо обох Заявників у її матеріальному та процесуальному аспектах, а також порушення пункту 1 (а) Статті 6 Конвенції щодо пана У.

У жовтні 2015 року адвокат ЦСЗ звернувся до Верховного суду України (далі – ВСУ) для перегляду рішення суду в зв’язку з встановленням порушення статті 6 Конвенції.

22 грудня 2015 року ВСУ скасував усі судові рішення та передав справу до суду першої інстанції, при цьому цей суд не розглянув питання щодо застосування запобіжного заходу відносно Ушакова, статус якого після рішення ВСУ

Після цього Ушакова не звільнили з колонії, а перевели до Харківського СІЗО, хоча судового рішення про тримання його під вартою не було. За скаргою адвоката пана У. не звільнили.

18 лютого 2016 у Фрунзенський районний суд м.Харкова розпочався новий судовий розгляд справи, задовільнив клопотання захисту про зміну запобіжного заходу і обрав пану У. підписку про невиїзд.

У серпні 2016 року адвокат ЦСЗ подав скаргу до ЄСПЛ на порушення статті 5 Конвенції з приводу тримання під вартою Ушакова без відповідного судового рішення в період з часу скасування судових рішень ВСУ і до моменту зміни йому запобіжного заходу.

У 2016 році відбулося декілька судових засідань у справі, під час яких були допитані обвинувачений Ушаков та свідки обвинувачення. У листопаді 2016 року внаслідок тривалої хвороби одного із суддів судової колегії відбулася заміна судді, після чого розгляд справи розпочався спочатку.

У 2017 році Було призначено більше 10 слухань у справі, але фактично відбулося лише чотири. У жовтні 2017 року в складі колегії знов відбулася зміна судді, і справу втретє стали слухати спочатку, але жодного слухання у справі в 2017 році не відбулося.

В 2018 році слухання у справі було призначено близька 20 разів, але фактично відбулося лише три судові засідання.

В першій половині 2019 року було призначено більше 10 судових засідань. Оскільки частина свідків неодноразово не з’являлась до суду, суд дослідив матеріали справи. Адвокат п.У. заявив клопотання про виклик до суду експертів для допиту в суд, а також про витребування документів з експертних установ.

У липні 2019 року суд допитав експерта-криміналіста, який приймав участь при огляді місця події. У вересні 2019 року відбувся допит одного із свідків – сусіда, якого співробітники міліції покликали до місця злочину, але при цьому свідок не бачив там трупу потерпілого.

Після цього призначалось ще декілька слухань, але всі вони н відбулися внаслідок неявки свідків/експертів або зайнятості суддів в інших справах.

Після цього судові слухання наприкінці 2019 – початку 2020 року по суті не проводились, а згодом це відбувалося внаслідок карантину з приводу епідемії коронавірусу.

10.07.2020 року був допитаний слідчий, який починав досудове розслідування у справі, в тому числі проводив огляд місця події, слідчий експеримент, а також призначав експертизи. При допиті колишній слідчий, який тепер є особою керівного складу Головного управління обласної поліції, виявив збереження у його пам’яті навіть дрібних деталей подій 12-річної давнини, обставини проведення ним слідчих дій та давання показань підозрюваним (на той час) підсудним п. У. Головною тезою його показань було те, що розслідування ним здійснювалось з суворим дотриманням норм КПК України.

Суд визначився з планом подальшого розгляду справи, задовольнивши клопотання адвоката про виклик експертів. Продовження слухання призначено на кінець серпня 2020 року.

Справа В.О. та В.В.

В провадженні СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2017 року за фактом неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником.

Потерпілими у вказаному кримінальному провадженні є В. О., 1988 р.н. та В. В. 1971 р.н. Вказане кримінальне провадження розпочато за заявами потерпілих, що пов’язано із смертю двох новонароджених дітей В.О.– хлопчика Х Т А А, дівчинки –Х С А А. Третя дитина, що народилася одночасно з немовлятами, які померли, вижила та здорова. Потерпіли були допитані слідчим та надали покази з приводу всіх обставин справи.

Адвокатом складено клопотання про витребування слідчим із медичних закладів медичних карток і документів, які містять інформацію про діагнози та стан здоров’я В. О., та новонароджених дітей, про витребування протоколів патологоанатомічного дослідження тощо.

Окрім того, адвокатом від імені клієнта складено скаргу до Уповноваженого ВРУ з прав людини з вимогами вжити заходів щодо запобігання та протидії порушенням прав і свобод людини, про які йдеться в скарзі та сприяти їх поновленню.

Окрім того, адвокатом складено та подано слідчому клопотання про призначення комплексної судово – медичної експертизи. Слідчим винесено постанову про призначення комплексної судово – медичної експертизи та направлено матеріали кримінального провадження та всі зібрані медичні документи в експертну установу.

Слідчий виніс постанову про призначення комплексної судово – медичної експертизи та направлено матеріали кримінального провадження та всі зібрані медичні документи в експертну установу.

Справу направлено до експертної установи для проведення судово – медичної експертизи .

В січні 2020 року адвокат направив адвокатський запит до СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області щодо надання інформації стосовно кримінального провадження,яке було направлено на експертизу. В лютому 2020 року було отримано відповідь про перебування матеріалів в експертній установі та проведення експертизи експертами.

В квітні 2020 року слідчий повідомив адвоката ЦСЗ про повернення матеріалів кримінального провадження до СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області з вимогою про долучення додаткових документів доказів ( частина додаткових доказів , які перебувають в медичних закладах, в яких проходила обстеження потерпіла). Окрім того, було запропоновано надати медичні документи з клініки, в якій потерпілій проводилось ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення) в Лівії , переведені на українську мову.

Зважаючи на карантин потерпіла не мала змоги надати документи, проте в даний час вживає всіх заходів задля отримання документів та перевезення їх на територію України. Після надання всіх документів, матеріали кримінального провадження будуть направлені експерту для подальшого проведення дослідження.

Справа В-діної

В-дін відбуває покарання у Замковій виправній колонії № 58. Він звернувся за правовою допомогою до адвоката ЦСС, оскільки йому забороняють в установі виконання покарань використовувати мультиварки для термічної обробки продуктів.

Заборона використовувати мультиварки та отримувати у посилках (передачах) продукти харчування, що потребують термічної обробки, встановлена у Правилах внутрішнього трудового розпорядку установ виконання покарань.

Вивчивши діюче законодавства та дослідивши практику ЄСПЛ, адвокат склала адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо незаконності заборони використання мультиварок та отримання продуктів, що потребують термічної обробки, засудженими.

11 травня 2020 року суд залишив позовну заяву без руху та надав час на виправлення недоліків. Адвокат ЦСС направив до суду виправлену заяву.

Розгляд справи продовжується.

34 справ, що завершилися успіхом

Справа Аг-вої

Пані Аг-ва, 18.10.1987р.н. обвинувачується за декількома епізодами по ст. 307 КК України (незаконний оборот наркотичних речовин). Має малолітню доньку 2008 р.н. Обвинувачення підтримує прокуратура Дніпропетровської області. Інкриміновані злочини скоїла в період відбуття покарання за ст. 321 КК з випробуванням. За ініціативою захисту, ухвалою Самарського районного суду м. Дніпро стосовно зазначеного покарання застосована амністія.

В Самарському районному суді розглядається 2 кримінальних провадження відносно пані А за ч. 2 ст. 307 КК України. По першому кримінальному провадженню протягом 2018 року проведено близько 15 судових засідань, допитано лише 2 свідки. Адвокат ЦСЗ ініціював процес застосування амністії до пані А., щоб уникнути реального строку покарання за умови обвинувального вироку.

По іншій кримінальній справі протягом 2018 року відбулося попереднє судове засідання – на якому адвокат ЦСЗ подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Суд задовольнив клопотання. Прокуратура подала апеляційну скаргу на таке рішення. Апеляційний суд скасував рішення і передав клопотання на новий розгляд. Після повернення провадження відбулося підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду по суті.

Протягом 2019 року по першому кримінальному провадженню відбулось близько 12 судових засідань. 15.11.2019 року суд постановив виправдувальний вирок. Прокуратура подала апеляційну скаргу на цей вирок. Судове засідання в апеляційному суді призначене на 30.01.2020.

Протягом 2019 року по другому кримінальному провадженню було проведено 8 судових засідань, судовий розгляд закінчено. Судові дебати призначені на 31.01.2020.

Прокурор подав апеляційну скаргу на виправдувальний вирок суду.

Адвокат ЦСЗ отримав та вивчив апеляцію прокуратури на виправдувальний вирок та подав письмові заперечення.

Протягом 2020 року судовий розгляд неодноразово переносився. Чергове судове засідання в апеляційному суді призначено на 01.07.2020 р.

По іншій кримінальній справі щодо пані А., 24.02.2020, після чисельних судових засідань, суд постановив виправдувальний вирок

Прокурор подав апеляційну скаргу на виправдувальний вирок суду.

Адвокат ЦСЗ отримав та вивчив апеляцію прокуратури на виправдувальний вирок та подав письмові заперечення.

Проведено 2 судових засідання. Чергове судове засідання в апеляційному суді призначено на 13.08.2020.

18.08.2020р. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду виправдувальний вирок скасований з направленням провадження на новий розгляд.

У зв’язку з очевидністю незаконності такого рішення (відсутності передбачених законом підстав) та відсутністю законодавчого контролю з можливостю оскарження такого рішення складено заяву про роз’яснення судового рішення, та подано касаційну скаргу. В роз’ясненні судового рішення відмовлено, у відкриття касаційного провадження також.

У зв’язку з наявністю рішення ВРП в аналогічній ситуації щодо суддів колегії суддів Сумської області, узгоджується питання щодо направлення скарги до ВРП.

Проте провадження передано на новий розгляд в Самарський райсуд м .Дніпро в якому вже відбулося 3 судових засідання . Наступне судове засідання призначене на 25.01.2020 р.

Справа пана А-ва

Громадянин Таджикистану пан А. переслідується правоохоронними органами Таджикистану за його політичні погляди.

Наприкінці вересня 2019 року пан А. подав заяву на отримання захисту в Україні та звернувся до ЦСЗ за правовою допомогою

10.10.2019 року суд задовольнив клопотання прокурора та застосував до пана А. екстрадиційний арешт терміном на 60 діб.

11.10.2019 року адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Засідання в апеляційному провадженні переносилися декілька разів.

05.12.2019 року суд задовольнив клопотання прокурора та продовжив пану А. екстрадиційний арешт терміном на 60 діб. Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на це рішення.

23.12.2019 року засідання в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою адвоката ЦСЗ на рішення суду від 05.12.2019 року було перенесено на 14.01.2020 року через відсутність матеріалів справи у суду.

26.12.2019 року засідання в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою адвоката ЦСЗ на рішення суду від 10.10.2019 року було перенесено на 11.02.2020 року.

14 січня 2020 року Київський апеляційний суд повністю задовольнив клопотання адвоката ЦСС та прийняв нове рішення, яким у продовженні екстрадиційного арешту було відмовлено та обрано новий запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

ГУ ДМСУ в місті Києві прийняла заяву пана Х. на набуття захисту в Україні.

11 лютого 2020 року ГУ ДМСУ в місті Києві відмовила пану Х. в оформлені документів для захисту в Україні.

15 лютого 2020 року адвокат ЦСС подав скаргу до ДМСУ на рішення ГУ ДМСУ в місті Києві.

20 березня 2020 року прокуратура відмовилася подавати нове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання.

07 вересня 2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі (письмове, без повідомлення сторін).

14 вересня 2020 року прокуратура (одночасно з СБУ) отримала запит від Мінюсту щодо оновленої інформації відносно шукача притулку, оскільки Європейський суд з прав людини приступив до розгляду справи (комунікація з Урядом вже відбулася).

15 вересня 2020 року прокуратура отримує «повідомлення про причетність пана А. до злочинів». Прокурор просить пана А. та його адвоката надати пояснення про місце проживання пана А.

16 вересня 2020 року пан А. надав пояснення прокуророві про своє місце проживання. Пан А. вказав, що у випадку зміни адреси, він повідомить прокуратуру та міграційну службу.

17 вересня 2020 року, прокурор повідомив адвоката пана А. про необхідність поновити запобіжний захід. Адвокат пана А. вказав на бажання бути присутнім на судовому засіданні, проте вказав на об'єктивну причину такої неможливості.

18 вересня 2020 року пана А. затримали представники СБУ, які, застосовуючи психологічний тиск, почали вимагати від пана А. відмовитися від свідчень та пояснень у Європейському суді з прав людини щодо застосування до нього тортур, катувань та незаконного утримання у таємній в’язниці СБУ.

18 вересня 2020 року суддею Печерського суду був призначений цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу стеження.

21 вересня 2020 року подана апеляційна скарга.

30 вересня 2020 року судове засідання по апеляції перенесене через відсутність документів із суду та призначено на 8 жовтня 2020 року.

08.10.2020 року судове засідання перенесено на 20.10.2020 р.

20.10.2020 року судове засідання перенесено на 09.11.2020 р.

09.11.2020 року апеляційна скарга повністю задоволена, ухвала суду скасована та обрано запобіжний захід на пропозицію захисту – особисте зобов’язання.

16.11.2020 року судом задоволено клопотання прокуратури про продовження особистого зобов’язання.

Справа Гу-нової

Гр-ка Г., мешканка м. Горлівка, Донецької області, раніше не судима, працююча, має малолітню дитину 01.04.2013 р.н., освіта вища.

У жовтні 2012 р. приїхала до м. Харкова до свого цивільного чоловіка, у зв’язку з відсутністю роботи за місцем проживання. З жовтня 2012 р. по січень 2013 р. працювала, після чого пішла у відпустку по пологах та догляду за дитиною. Після народження дитини повернулася до м. Горлівка. Приїздила до м. Харкова для отримання допомоги по догляду за дитиною. Весь цей час вона була зареєстрована в м. Горлівка, Донецької області.

Після початку антитерористичної операції у Донецькій області Г. приїхала до м. Харкова.

У серпні 2015 р. Г. звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (УПтСЗН) за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка їй була видана. При видачі довідки працівник УПтСЗН повідомила їй, що вона має право на щомісячну адресну допомогу. Тому Г. було подано заяву про надання такої допомоги. В період з 04.11.2015 р. по 03.02.2016 р., 22.02.2016 р. по 21.08.2017 їй виплачувалась така допомога.

З серпня 2017 р. УПтСЗН припинило виплати та анулювало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без пояснення причин. Тільки 09.11.2018 р. Г. по телефону їй було повідомлено про рішення про анулювання довідки та припинення виплат, а також що вона зобов’язана повернути виплачені кошти в розмірі 22113 грн. 91 коп.

27.03.2018 р. Г. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 190 КК України. Міра запобіжного заходу до С. не обиралась.

27.03.2018 р. на прохання Г. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Кримінальне провадження направлено до Московського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом.

15.05.2018 р. призначено попереднє судове засідання. У судовому засіданні адвокатом було заявлено усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв’язку з тим, що він не відповідає вимогам КПК. Судом було постановлено, що таке клопотання повинно бути тільки письмовим. Засідання перенесено. Наступне судове засідання призначено на 11.06.2018 р.

11.06.2018 р. у судовому засіданні адвокатом було заявлено письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Судом в задоволенні клопотання відмолено. Судовий розгляд призначено на 11.06.2018 р.

11.06.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

10.07.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 24.09.2018 р.

24.09.2018 р. судом визначено порядок дослідження доказів. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2018 р.

25.10.2018 р. в судовому засіданні допитані, представник потерпілого, частина свідків обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 30.11.2018 р.

30.11.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків обвинувачення. Наступне судове засідання призначено на 18.01.2019 р.

18.01.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків обвинувачення та знаходженням обвинуваченої на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 15.03.2019 р.

15.03.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю захисника. Наступне судове засідання призначено на 15.05.2019 р.

15.05.2019 р. в судовому засіданні допитано одного свідка. Інші свідки не з’явилися.

12.06.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному.

16.07.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю захисника.

13.08.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді.

22.10.2019 р. в судове засідання не з’явився свідок. Сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідка. Прокурор попросив перерву для підготовки до дослідження доказів та допиту обвинуваченої.

22.11.2019 р. в судовому засіданні дослідженні письмові докази та стороною захисту долучені додаткові докази в тому числі рішення Харківського окружного адміністративного суду.

20.12.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному.

04.02.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 10.03.2020 р.

10.03.2020 р. в судовому засіданні допитано обвинувачену та закінчено судове слідство. Наступне судове засідання призначено на 15.04.2020 р.

15.04.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із епідемією. Наступне судове засідання призначено на 18.05.2020 р.

18.05.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 12.06.2020 р.

12.06.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 27.07.2020 р.

27.07.2020 р. відбулися судові дебати. Суд видалився до нарадчої кімнати. Проголошення вироку призначено на 10.08.2020 р.

10.08.2020 р. судом проголошено виправдальний вирок.

Прокурором на вирок принесено апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд призначено на 27.04.2021 р.

Справа триває.

Справа Гна-ка

Громадянин Польщі пані Г., викладачка НУ «Києво-Могилянська академія».

На початку 2020 року ДМС України в м. Київ позбавила пані Г. реєстрації в Україні без пояснень причин.

В червні 2020 року пані Г. звернулась до ЦСС за правовою допомогою.

23 та 24 червня 2020 року адвокат ЦСС направив адвокатські запити до ЦНАП Подільського району м. Києва та ДМС України в м. Києві області з проханням надати інформацію та відповідні документи з приводу позбавлення реєстрації пані Г.

Після втручання адвоката, п. Гнатюк повторно звернулася до ЦНАПу, який поновив їй реєстрацію.

Справа Б-ва

15 жовтня 2019 року Б. звернувся до ГО «ХПГ» з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги, непроведенням обстежень, які необхідно проводити при наявних у нього захворюваннях та неподанням працівниками колонії матеріалів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

Б. відбуває покарання в ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) за вироком С. міського суду Д. області від 01.11.2016 року, яким йому призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

08.02.2019 Б. прибув до ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) для відбування покарання. Під час першого медичного огляду після приїзду до колонії, підзахисний повідомив завідувачу медичної частини Качулі Сергію Олександровичу про наявні в нього захворювання: ВІЛ-інфекцію IV стадії, гепатит В і С, хронічну анемію важкого ступеню, хронічний почухуй та біль в шлунку - (він не знав і не знає яке саме захворювання ЖКТ в нього наявне).

17.10.2019 адвокатом направлено адвокатські запити до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, Медичної частини ДУ "Кам'янська виправна колонія (№101)", ДУ "Кам'янська виправна колонія (№101)" про надання інформації щодо встановлених у Б. діагнозів, наданих рекомендацій, стадій їх виконання чи невиконання, а також копію первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого" та форми № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого" Б. в повному обсязі, тобто з розвернутими результатами всіх проведених обстежень; заяву до офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, начальнику Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про неподання відповідальними особами колонії матеріалів до суду про звільнення Б. за станом здоров’я а також з проханням витребувати з медичної частини колонії копії медичних карток та інформацію, оскільки ця колонія систематично не надає відповіді на адвокатські запити в справах щодо інших засуджених.

З листом Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області від 19.11.2019 адвокату були надані копії медичної документації Б.

Згідно вищенаведеного листа АРТ-терапію Б. отримував з лютого по серпень 2017 року, та в червні 2019 року, що зазначено у виписці із медичної карти амбулаторного хворого № 139 з Дар’ївської багатопрофільної лікарні № 10 Херсонської області. Також, Б. не обстежували на показники CD4 клітин з 26.05.2017 по 09.07.2019, що підтверджується наявними копіями медичної карти Б. Усно Б. лікарі повідомляли, що в нього 56 клітин станом на липень 2019 року, згідно даних висновку лікаря-інфекціоніста від 28.10.2019 в Б. станом на 05.2019 кількість CD4 клітин становить 53 к, ще одне обстеження йому проводили в листопаді 2019 року, але даних щодо цих обстежень як і інших обстежень за 2019 рік, Філія ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області, на жаль, не надіслала.

На фоні наявних захворювань та ненадання йому необхідного лікування та умов, стан Б. стабільно незадовільний.

Більше того, 10.12.2019 Б. направили до медичної частини ДУ «Стрижавська ВК № 81», однак, медичний персонал цієї установи, зі слів Б., не розуміє мету цього направлення, оскільки в установі відсутні необхідні препарати та медикаменти для надання необхідного лікування Б.

10.12.2019 адвокатом були направлені адвокатські запити до ФІЛІЇ ДУ "ЦОЗ ДКВС УКРАЇНИ" В ВІННИЦЬКІЙ обл. та до Медичної частини ДУ «Стрижавська ВК № 81» з проханням надати інформацію та документи щодо стану здоров’я Б.

11.12.2019 адвокат подав клопотання про звільнення Б. від подальшого відбування покарання за хворобою.

З 23.12.2019 Б. етапувався з ДУ «Стрижавська ВК № 81» до ДУ «Кам’янська ВК №101».

Судове засідання було призначено на 24.12.2019, однак, не відбулось у зв’язку з тим, що Б. ще перебував в дорозі.

30.01.2020 відбулося судове засідання на якому було задоволено клопотання адвоката про звільнення від подальшого відбування покарання у зв’язку з тяжкою хворобою та звільнено пана Б-ва.

Справа І-ва

У січні 2020 року до адвоката ЦСЗ звернувся пан І-в, який повідомив що відбуває довічне позбавлення волі в Вільнянській установі виконання покарань № 11. Останні три роки він страждає від раку анального каналу, відчуває постійний біль та вже не може самостійно пересуватися. У здійсненні санітарно-гігієнічних процедур йому допомагає співкамерник. В установі виконання покарань лікування І-ву не надається, хоча він є особою з інвалідністю І-Б групи та страждає від 4 клінічної стадії раку.

17 січня 2020 року адвокат ЦСЗ направила клопотання про звільнення І-ва за хворобою до Вільнянського районного суду Запорізької області.

26 лютого 2020 року Вільнянський районний суд провів засідання, на яке пан І-нов доставлений не був, а тому розгляд був відкладений на 13 квітня 2020 року.

У той же час Вільнянська установа виконання покарань звернулася із аналогічним клопотанням до суду про звільнення І--ва.

3 квітня 2020 року Вільнянський районний суд відмовив у клопотанні установи виконання покарань, а 13 квітня 2020 року - залишив клопотання адвоката без розгляду.

Адвокат ЦСЗ оскаржила прийняті рішення до Запорізького апеляційного суду.

Крім того, 15 квітня 2020 року адвокат направила запит до Вільнянської установи виконання покарань щодо стану здоров’я І-ова та отримала медичні документи.

10 травня 2020 року адвокат ЦСЗ направила скарги на нелікування І-ва до прокуратури Запорізької області, філії Центру охорони здоров’я у Запорізькій області та до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Однак до сьогоднішнього дня відповідь отримана лише з прокуратури, яка повідомила, що порушень не виявлено.

5 червня 2020 року Запорізький апеляційний суд задовольнив скаргу адвоката та своїм рішенням звільнив довічно позбавленого волі І-ва від подальшого відбування покарання за хворобою.

На даний момент І-ов знаходиться у хоспісі. Адвокат ЦСЗ планує надати йому юридично допомогу щодо оформлення пенсійного забезпечення, а також паліативного лікування.

Справа Ко-ніка

Пан К., мешканець м. Дергачі, Харківської області, пацієнт Програми Замісної Підтримуючої Терапії, раніше несудимий, працюючий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

31.03.2020 р., після отримання в аптеці препарату «метадон гидрохлорид» за рецептурною формою, був зупинений патрульною поліцією. На питання поліцейських пояснив, що він є пацієнтом програми ЗПТ, та отримав в аптеці препарат ЗПТ за рецептурною формою, та надав підтверджуючи це документи. Поліцейські викликали слідчу оперативну групу, яка склала протокол огляду місця події та вилучила у К. препарат.

З 31.03.2020 р. по 02.04.2020 р. К. не мав змоги приймати препарат.

02.04.2020 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

02.04.2020 р. адвокатом було здійснено виїзд до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області. Проведено бесіду зі слідчим. Отримано від слідчого витяг з ЄРДР та довідку про вилучення препарату ЗПТ. На підставі довідки К. отримав змогу знову приймати препарат ЗПТ.

Захисником направлено запити до лікувального закладу, у якому К. отримує рецепти на препарат ЗПТ та до аптеки в якій він отримував препарат ЗПТ, для підтвердження законності отримання препарату ЗПТ.

Після отримання відповідей на адвокатські запити планується подання клопотання про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину.

Отримані відповіді на адвокатські запити та копії документів які підтверджують законність отримання препарату ЗПТ.

Слідчому СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області направлено клопотання про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину.

Відповіді по клопотанню не отримано. На ім’я керівника Шевченківського ВП ГУНП направлено адвокатський запит про стан розслідування та результати розгляду клопотання.

Згідно отриманої інформації 20.05.2020 р. слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Справа закрита.

Справа Кор-на

К. прибув до ДУ «Оріхівська виправна колонія» (№ 88) для відбування покарання.

16.09.2020 К. звернувся за допомогою до ЦСЗ у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги та бездіяльності відповідальних осіб щодо подання документів до суду відносно його звільнення за станом здоров’я.

17.09.2020 адвокат направила адвокатські запити щодо стану його здоров’я та лікування до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, МОБЛ при ДУ "Софіївська виправна колонія (№55)" та до ДУ «Оріхівська виправна колонія» (№ 88).

Проаналізувавши відповіді на запити, адвокат з’ясувала, що незадовго до звернення до ЦСЗ, у травні 2020, навіть проводився медичний огляд К. лікарсько-консультативною комісією щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Однак, висновком від 12.05.2020 лікарсько-консультативна комісія Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області дійшла висновку, що до суду документи К. подані не можуть бути, оскільки його діагноз не підпадає під дію Переліку захворювань Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 15.08.2014 № 1348/5/572.

Так, у своєму висновку від 12.05.2010, комісією були встановлені наступні діагнози у К.: ВІЛ-інфекція ІV клінічна стадія, пневмоцистна пневмонія (яка вже сама по собі є супутнім ВІЛ-інфекції захворюванням згідно Переліку захворювань для звільнення), реконвалесцент. Важкий ступінь імуносуспресії (СД4- 63 клітини). Хронічний вірусний гепатит С (L HCV +) токсичний, малого ступеня активності. Хронічний панкреатит, нестійка ремісія. ЖКХ. Хронічний калькулозний холецистит, ремісія. Хронічний атонічний коліт. ЗЗТБ (туберкульоз) (2002) верхніх часток легень.

Більше того, в медичній документації К. містилися дані про тривалу діарею та слабкість.

За час нагляду стан хворого лікарі визначили як середнього ступеня важкості, зумовлений важким ступенем імуносуспресії та астенічним синдромом.

Згідно висновку комісії, 18.04.2020 останньому проводили рентгенографію органів грудної клітини, в результаті виявлено «У верхніх частках фіброз, інтенсивні вогнища. Корені структурні.». Не дивлячись на це, підозри і відповідно діагнозу «легеневий туберкульоз», станом на дату проведення обстеження і винесення висновку, у К. встановлено не було.

В той же час, К. мав позитивну схильність до лікування, що підтверджується численними записами в його медичній документації.

Однак, 06.08.2020 К. прибув за направленням лікаря до Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55, де в протоколі засідання комісії від 15 вересня 2020 були встановлені наступні діагнози (РРТБ, тобто туберкульоз із розширеною резистентністю – від 20.08.2020), віл-інфекція 4 ст, вірусний гепатит С, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний атонічний коліт, хронічний правобічний гнійний отит, гострий орхіт неуточненої етіології, атрезія вен. Також встановлена висока прихильність до лікування.

Таким чином, рівно через три місяці після складення лікарсько-консультативною комісією висновку, згідно якого документи К. не можуть бути подані до суду щодо його звільнення від подальшого відбування покарання за станом здоров’я, в останнього виявили ще й нові діагнози серед яких легеневий туберкульоз із розширеною резистентністю, хронічний правобічний гнійний отит, гострий орхіт неуточненої етіології, атрезію вен.

11.10.2020 адвокат негайно звернулась до суду з клопотанням про звільнення К. від відбування покарання.

29.10.2020 К. за рішенням суду звільнили від відбування покарання у зв’язку зі станом здоров’я.

Справа Ко-ка

19 вересня 2019 року Ко-ко звернувся до ГО «ХПГ» з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги, непроведенням обстежень, які необхідно проводити при наявних у нього захворюваннях та неподанням працівниками колонії матеріалів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

Ко-ко відбував покарання в ДУ «Кам’янська виправна колонія» (№ 101) за вироком Хм-го. міськрайонного суду Х. області від 01.03.2017 року, яким йому призначено покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

20.09.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги Ко-ку.

20.09.2019 адвокатом направлений запит щодо стану здоров’я та лікування Ко-ка до начальників колонії та медичної частини колонії, а також клопотання про допуск лікаря до Ко-ка.

09.10.2019 адвокат разом з лікарем відвідали Ко-ка. Адвокатом отримано письмові та усні пояснення щодо його стану здоров’я, підписані згоди для подальшого надання правової допомоги, лікарем зібрано анамнез, записано рекомендації та в його присутності зроблені деякі обстеження Ко-ка.

15.11.2019 адвокатом направлено заяву про умовно-дострокове звільнення Ко-ка до Вінницького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького суду від 12.12.2019 заява адвоката задоволена.

23.12.2019 Вінницьким апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького суду від 12.12.2019 та призначено судове засідання на 15.01.2020.

10.01.2020 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького суду від 12.12.2019.

15.01.2020 судове засідання Вінницького апеляційного суду за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького суду від 12.12.2019, розгляд судового засідання відкладено на 05.02.2020.

05.02.2020 судове засідання Вінницького апеляційного суду за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького суду від 12.12.2019, на якому прокурору відмовлено в задоволенні його скарги, пан Ко-ко звільнений від відбування покарання.

Справа К-ха

Щодо переведення К-ха між установами виконання покарань

Пан К. у червні 2019 року звернувся до адвоката із проханням надати йому допомогу. Він зазначив, що відбуває покарання у Синельниківській виправній колонії, що знаходиться у більш ніж 400 кілометрах від місця проживання його родичів. Його батьки є людьми похилого віку, які не мають достатньо коштів аби приїхати на побачення.

У вересні 2019 року адвокатом підготовлено клопотання до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації щодо переведення пана Р. з Вільнянської установи виконання покарань до Дніпропетровської установи виконання покарань.

22 жовтня 2019 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації відмовлено у задоволені такого клопотання. Зокрема, підставою для такої відмови зазначено відсутність вільних місць у Селидівській виправній колонії, куди хотів бути переведеним пан К.

3 грудня 2019 року адвокатом направлено запит до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації щодо наявності вільних місць у Селидівській виправній колонії. У відповідь управління зазначило, що наявні 96 вільних місць в установі.

Крім того, 17 грудня 2019 року адвокатом направлено запит до Синельниківської виправної колонії щодо наявності грошових коштів на рахунку пана К.

Тоді 21 січня 2020 року адвокат подала позовну заяву до Окружного адміністративного суду Дніпропетровської області щодо визнання незаконним рішення комісії при управлінні щодо відмови К-ху у переведенні між установи виконання покарань.

27 березня 2020 року Окружний адміністративний суд Дніпропетровської області задовольнив позов адвоката ЦСС та визнав незаконним відмову у переведенні.

Однак Південно-східне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації подало апеляційну скаргу від 5 березня 2020 року, тобто поза межами строків апеляційного оскарження.

Розгляд справи триває

Щодо умовно-дострокового звільнення

Крім того, у квітні 2020 року адвокат ЦСС направила адвокатський запит до Синельниківської виправно колонії для отримання характеристики, відомостей про стягнення та заохочення та інших документів К-ха.

14 квітня 2020 року такі документи були отримані адвокатом і на наступний день адвокат ЦСС звернулася з клопотанням про умовно-дострокове звільнення К-ха до Синельниківського районного суду Дніпропетровської області.

10 червня 2020 року Синельниківський районний суд Дніпропетровської області відмовив К-ху у задоволенні клопотання про його умовно-дострокове звільнення

Адвокат ЦСС подала апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду. Розгляд справи триває

Справа Куд-ка

Клієнт - гр-н К., мешканець м. Харкова, пацієнт Програми Замісної Підтримуючої Терапії, раніше судимий (кримінальні правопорушення не пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів), непрацюючий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, страждає на СНІД – ІІІ клінічна стадія .

20.11.2020 р., після отримання на сайті ОКЦПБС препарату «метадон гидрохлорид» за рецептурною формою їхав на таксі. На шляху слідування на нього напав таксист з криками що К. є наркоманом, душив його та погрожував пневматичною зброєю. Потім таксист викликав поліцію і повідомив, що він затримав наркомана. К. пояснив співробітникам поліції, що він є пацієнтом програми ЗПТ, та отримав препарат ЗПТ за листком призначень, та надав підтверджуючи це документи. Поліцейські склала протокол огляду місця події та вилучили у К. препарат. На зауваження К. про незаконні дії таксиста які полягали в тому, що він душив його та погружав пістолетом поліцейські відповіли, що вони приїхали не з цього приводу. Копії протоколу про вилучення препарату К. надано не було, що позбавляло його можливості отримати новий препарат замість вилученого.

За повідомленням співробітників поліції було відкрито кримінальне провадження

23.11.2020 р. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Захисником було отримано довідку про вилучення препарату для отримання нового.

До поліції подано заяву про незаконні дії таксиста. До прокуратури подано заяву про незаконні дії працівників поліції, щодо незаконного вилучення препарату ЗПТ та не реагування на незаконні дії таксиста.

Захисником направлено адвокатський запит до лікувального закладу, у якому К. отримує препарат ЗПТ для підтвердження законності його отримання.

Після отримання відповіді на адвокатський запит слідчому подано клопотання про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину.

18.12.2020 р. слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину.

Справу закрито.

Справа Ку-цова

У квітні 2020 року до адвоката звернувся пан К, який повідомив, що через епідемію коронавірусу в Україні було заборонено побачення для засуджених в виправних колоніях. Із такою забороною К. не погоджувався, оскільки це значно порушувало його право на сімейне життя. До того ж, епідемія могла затягнутися на роки, і тоді К. не бачив би родичів роками.

Адвокат звернулася до Міністерства юстиції України із запитом про отримання тексту нормативного акту, на підставі якого заборонено побачення. Отримавши текст нормативного акту, 16 червня 2020 року адвокат подала адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва ро визнання такого акту незаконним та його скасування.

Судове засідання у справі було призначено на 16 листопада 2020 року. Під час судового засідання представник Міністерства юстиції наполягала на закритті провадження, однак суд із доводами представника Міністерства юстиції не погодився та призначив справу до розгляду.

У той же час Міністерство юстиції самостійно скасувала нормативний акт про заборону побачень для засуджених, чим вирішило спір у позасудовому порядку. Тому адвокат та К. прийняли рішення відкликати позовну заяву.

Справа Ла-ва

19.06.2017 року до адвоката звернулися з проханням надати правову допомогу її співмешканцю Ла-ву, якого підозрюють у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

На той час у відношенні останнього було обрано запобіжний захід – тримання під вартою і він знаходився в Херсонському слідчому ізоляторі.

В ході побачення із Ла-вим, останній пояснив, що його підозрюють у зберіганні з метою збуту метадону.

Зі слів Ла-кова даний наркотичний засіб він купував та зберігав для особистого вживання.

До справи адвокат вступив на стадії ознайомлення з матеріалами. 22.06.2017 року судом розглядалося клопотання слідчого про встановлення строку на ознайомлення з цими матеріалами справи. Адвокатом було подано заперечення до суду та слідчому відмовлено у задоволенні цього клопотання.

27.06.2017 року Ла-ву судом продовжено строк тримання під вартою на 30 діб. На цю ухвалу подано апеляційну скаргу.

04.07.2017 року судом знову розглядалося клопотання слідчого про встановлення строку ознайомлення з матеріалами справи. Адвокатом було подано заперечення на це клопотання та судом відмовлено слідчому у встановленні строків.

Під час ознайомлення з’ясувалося, що Ла-ву інкримінують «зберігання з метою збуту» лише на підставі того, що слідчий та прокурор вважають, що кількість та фасування наркотику, яку зберігав Ла-в булі у нього для продажу.

17.07.2017 року апеляційним судом Херсонської області відмовлено в задоволенні апеляційної скарги про скасування ухвали суду від 27.06.2017 року щодо продовження строку тримання під вартою.

Після ознайомлення з матеріалами справи, слідчому подано клопотання про закриття провадження через недоведеність вини по факту «зберігання з метою збуту». У задоволенні цього клопотання слідчим було відмовлено.

11.07.2017 року проведено попередній розгляд справи, в якому суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м’який.

05.09.2017 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, Ла-ву продовжено строк тримання під вартою, розгляд справи перенесено.

12.11.2017 року в черговий раз свідки сторони обвинувачення не з’явилися, Ла-кову лише продовжено строк тримання під вартою, розгляд справи перенесено.

До прокуратури області подано заяву про вчинений злочин збоку працівників правоохоронних органів по ст. 373 КК України щодо Ла-кова.

Відомості по вказаній заяві до ЄРДР внесені не були. У зв’язку із зазначеним до Херсонського міського суду Херсонської області подано відповідну скаргу.

01.12.2017 року судом призначено розгляд даної скарги. Через неявку представника прокуратури, справу перенесено на пізнішу дату.

14.12.2017 року задоволено вищевказану скаргу. На даний час проводиться досудове розслідування.

07.12.2017 року через неявку свідків сторони обвинувачення, розгляд основної справи перенесено на більш пізнішу дату.

26.12.2017 року ситуація із свідками обвинувачення аналогічна, у зміні запобіжного заходу на більш м’який, відмовлено, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

18.01.2018 року свідки сторони обвинувачення не з’явилися, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

13.02.2018 року обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м’який, не задоволено.

20.03.2018 року допитано свідків обвинувачення, вирішено перейти до вивчення письмових доказів. Розгляд справи перенесено.

11.04.2018 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою, у зміні запобіжного заходу на більш м’який, відмовлено.

07.05.2018 року розпочато дослідження письмових доказів. Через брак часу у судді, розгляд справу перенесено.

05.06.2018 року продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою, відмовлено стороні захисту у зміні запобіжного заходу на більш м’який.

02.08.2018 року в черговий раз відмовлено стороні захисту у заміні запобіжного заходу на більш м’який та продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою.

14.09.2018 року формально продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою без проведення інших процесуальних дій.

12.11.2018 року досліджувалися письмові докази, переглядалися відео, прослуховувалося аудіо. Обвинуваченому відмовили змінити запобіжний захід на більш м’який, продовжено строк тримання під вартою.

03.01.2019 року повторно досліджувалися письмові докази, переглядалися відео, прослуховувалося аудіо, також було відмовлено Л. в зміні запобіжного заходу на більш м’який та продовжено строк тримання під вартою.

25.02.2019 року через неготовність сторони обвинувачення до проведення дебатів, справу перенесено на більш пізнішу дату, строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено, клопотання адвоката про заміну запобіжного заходу на більш м’який – не задоволено.

15.04.2019 року проведено дебати по справі, справу перенесено на більш пізнішу дату з метою надання останнього слова обвинуваченому.

23.04.2019 року продовжено строк тримання під вартою, у задоволенні клопотання адвоката про заміну запобіжного заходу на більш м’який – відмовлено.

13.06.2019 року продовжено строк тримання під вартою, у задоволенні клопотання адвоката про заміну запобіжного заходу на більш м’який – відмовлено. Через відсутність тексту готового вироку суду справу перенесено на більш пізнішу дату.

16.07.2019 року суд оголосив вирок. Суд виправдав обвинуваченого за ст. 307 КК України та засудив за ст. 309 КК України. На вказаний вирок адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу.

26.11.2019 року призначено до розгляду апеляційну скаргу адвоката ЦСЗ та прокурора в Миколаївському апеляційному суді через відсутність складу колегії в Херсонському апеляційному суді. Розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату через неявку прокурора та обвинуваченого.

17.12.2019 року апеляційний суд переніс розгляд справи на більш пізнішу дату через неявку до суду обвинуваченого.

13.02.2020 року проведено судовий розгляд. Під час розгляду адвокат ЦСЗ повідомив суду про не відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України постанов апеляційного суду про проведення НСРД. Суд зобов’язав прокурора надати до суду вказані постанови на наступне судове засідання.

10.03.2020 року суд переніс судове засідання через неявку прокурора.

31.03.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату у зв’язку з карантином на території України через коронавірус.

28.05.2020 року відбулися судові дебати. Через брак часу у колегії суду, справу перенесено на більш пізнішу дату для останнього слова обвинуваченого.

09.06.2020 року апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та адвоката, вирок скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.08.2020 року в суді першої інстанції судове засідання не відбулося через неявку прокурора, розгляд справи перенесено на більш пізнішу дату.

19.10.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через неявку прокурора.

11.12.2020 року справу перенесено на більш пізнішу дату через неявку прокурора.

Справа Лош-рьова

Пан Л. – громадянин Російської Федерації, він приймав участь в революції Гідності 2013-2014 років. Пан Л. був засуджений до 2 років позбавлення волі в Російській Федерації за незаконне зберігання та носіння вогнепальної зброї. 14 липня 2015 року пан Л. був звільнений з під варти відповідно до Закону Російської Федерації про амністію. Після цього пан Л. піддався переслідування з боку правоохоронних органів Російської Федерації за його політичні погляди.

На початку 2017 року пан Л. прибув до України.

У 2018 році пан Л. звернувся до центру стратегічного захисту за допомогою в оформлені статусу біженця.

Адвокат ЦСЗ підготовив та направив заяву з документами до ДМСУ на отримання паном Л. статусу біженця.

ДМСУ прийняло рішення про застосування повної процедури розгляду заяви та документів на отримання статусу біженця.

Наприкінці 2018 року ДМСУ провело 3 співбесіди з паном Л.

У 2019 році ДМСУ провело ще 2 співбесіди з паном Л.

10 жовтня 2019 року була проведена чергова співбесіда з паном Л.

В даний час матеріали особової справи готуються для відправки до Центрального апарату ДМСУ для прийняття рішення.

У 2020 році адвокат ЦСС неодноразово подавав адвокатські запити до ДМСУ з приводу затягування процесу прийняття рішення та порушення термінів прийняття кінцевого рішення. ДМСУ жодного разу не відповідала на адвокатські запити.

18 грудня 2020 року, Л. отримав статус біженця в Україні.

Справа Ли-і

В травні 2020 року бабуся Л. звернулась до юристів ЦСЗ з проханням надати правову допомогу її внуку, який відбуває покарання в ДУ «Олексіївська ВК № 25», у зв’язку з незаконним позбавленням волі.

04.06.2020 юрист ЦСЗ направив до слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова заяву про незаконне утримання особи під вартою з проханням звільнити Л.

15.06.2020 суд виніс ухвалу, якою відмовив юристу в задоволенні його заяви, однак копії ухвали станом на 30.06.2020 не надав.

Справа Ма-мова

Пан Ма-мов проживає в м. Харків.

13 травня 2015 року Ма-мов був затриманий за підозрою у розповсюдженні наркотичних засобів. Попередньо щодо нього було проведено дві контрольні закупівлі.

15 травня 2015 року слідчий суддя обрав щодо Ма-мова запобіжний захід – тримання під вартою.

Ма-мов звернувся за правовою допомогою до адвоката ЦСЗ.

7 липня 2015 року справа Ма-мова була передана до суду.

Адвокат ЦСЗ багато разів подавав обґрунтовані клопотання щодо зміни запобіжного заходу, однак вони судом не були задоволені.

Адвокат ЦСЗ неодноразово заявляв клопотання про виклик та судовий допит закупного – пана Хащ. із вказівкою адреси останнього. Судом клопотання були задоволені, однак працівниками поліції вони не виконувались. Суд відмовився оголосити пана Хащ. в розшук.

Адвокат ЦСЗ заявляв клопотання про витребування секретних матеріалів, які судом не були задоволені.

19 липня 2016 року суд виніс щодо Ма-мова обвинувальний вирок.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на вирок. Апеляційний суд Харківської області скасував вирок у зв’язку з тим, що відсутній аудіо запис допита закупного. Запобіжний захід змінено не було.

Справу було передано до Київського районного суду м. Харкова. Ма-мову в черговий раз було подовжено строк тримання під вартою. Клопотання адвоката ЦСЗ про зміну запобіжного заходу з посиланнями на практику ЄСПЛ (Худенко проти України, Войтенко проти України) не було задоволено судом.

12 січня 2019 року суд змінив запобіжний захід Ма-мову з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслету.

16.04.2019 Київський районний суд міста Харкова винес вирок, яким виправдав Ма-мова за ч.2 ст.307 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та визнано винуватим за ч.1 ст.309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на вирок Київського районного суду міста Харкова в частині визнання винуватим Ма-мова за ч.2 ст.309 КК України. Прокурором також було подано апеляційну скаргу про скасування вироку та призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років

Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.2020 року.

27.02.2020 року апеляційний суд провів засідання та призначив наступне засідання на 18.06.2020 року.

18.06.2020 року апеляційний суд переніс судове засідання на 21.01.2021.

Справа Мак-ва

Пан М. був у групі тих хто звернувся за допомогою. На момент звернення суд першої інстанції вже задовольнив його заяву про умовно-дострокове звільнення. Однак, прокурор подала апеляційну скаргу.

Адвокат, вивчивши матеріали справи подала заперечення на апеляційну скаргу. Пан М. все ж таки був переведений до колонії іншого регіону.

03.12.2020 в судовому засіданні прокурору було відмовлено в задоволенні її апеляційної скарги. Судове засідання проводилось в режимі відео-конференції з ДУ «Машівська ВК № 9», де знаходився на той момент М., в присутності представника колонії.

Не дивлячись на це, пан М. поскаржився, що звільнили його лише через два тижні після винесеного рішення апеляційної інстанції.

Адвокат готує скаргу до ЄСПЛ з цього приводу.

Справа Мор-за

Пан М. був у групі тих хто звернувся за допомогою. Адвокат, вивчивши матеріали справи вирішила поспілкуватись з цивільною дружиною М. Остання надала адвокатові письмові пояснення для суду згідно яких вона має житло, дітей та може забезпечити роботою М. після звільнення. Пояснення дружини разом з підтверджуючими документами адвокат долучила до матеріалів справи 18.08.2020 перед судовим засіданням, яке не відбулось та було відкладено.

21.08.2020 в судовому засіданні адвокат долучила до матеріалів справи свої додаткові пояснення до заяви про умовно-дострокове звільнення М. Заява М. того ж дня була задоволена. Апеляційна скарга не подавалась, тому М. через тиждень звільнився.

Справа М-го

11.04.2019 року ЄСПЛ визнав порушення пар.1 та пар.3(с) Конвенції у справі «М. проти України», який був у 2006 році засуджений за вчинення декількох розбійних нападів, один з яких був поєднаний з убивством двох осіб.

У зв’язку з встановленням ЄСПЛ, як визнаною Україною міжнародною судовою інстанцією, пан М. подав до Верховного Суду клопотання про перегляд судових рішень у його справі в порядку виключного провадження, а саме вирок апеляційного суду Дніпропетровської області, як суду першої інстанції, та Верховного суду України, як касаційного суду.

Перше засідання Великої Палати Верховного Суду (далі – Велика Палата) відбулося у вересні 2019 року, але розгляд справи було відкладено, в тому числі для забезпечення обговорення пана М. правової позиції зі своїм адвокатом, якого йому надав ЦСЗ ХПГ.

У вересні 2019 року адвокат ЦСЗ провів конфіденційне побачення з паном М. у Київському СІЗО, під час якого вони ще раз узгодили позицію у справі.

13 листопада 2019 року Велика Палата у схожій справі щодо інших осіб визнала частину доказів недопустимими, але залишила в іншій частині вирок без змін, в тому числі залишила призначене покарання у вигляді довічного ув’язнення. При цьому декілька суддів виклали окрему думку з висновком, протилежним думці більшості суддів Великої Палати.

Судове засідання у справі заявника відкладалось ще раз внаслідок хвороби пана М., а 19 грудня нарешті його клопотання було розглянуто по суті. Також адвокат пана М. заявив клопотання, у разі скасування судових рішень у справі на направлення справи на новий судовий розгляд, про обрання пана М. запобіжного заходу, не пов’язаного з взяттям його під варту.

Після заслуховування аргументів сторони захисту Велика Палата прийняла рішення про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.02.2020 року.

12.02.2020 року Велика Палата розглянула справу з початку, заслухала аргументи сторін у справі та після обговорення у нарадчій кімнаті цілком задовольнила клопотання п.М., скасувала судові рішення у справі, направила справу до Дніпропетровського апеляційного суду для визначення підсудності справи для нового розгляду справи.

Справа Муд-ка

На початку вересня до ГО «ХПГ» звернулась мама М-ка з проханням надати йому правову допомогу у зв’язку з ненаданням йому медичної допомоги, непроведенням обстежень, які необхідно проводити при наявних у нього захворюваннях та неподанням працівниками колонії матеріалів до суду щодо його звільнення від відбування покарання за станом здоров’я.

М. відбуває покарання в ДУ «Вінницька виправна колонія» (№ 86).

17.09.2019 між адвокатом та ГО «ХПГ» був укладений договір про надання правової допомоги М-ку.

17.09.2019 адвокатом направлений запит щодо стану здоров’я та лікування М-ка до начальників колонії та медичної частини колонії, а також клопотання про допуск лікаря до М-ка.

23.09.2019 М-к також подав до медичної частини колонії клопотання про допуск до нього лікаря.

09.10.2019 лікар не був допущений керівництвом колонії до М-ка, адвокату вдалося поспілкуватись із М-м та отримати від нього письмові заяви та пояснення.

15.10.2019 було подано до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою М-ка. Також, був повторно направлений запит до начальника медичної частини колонії та до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Вінницькій області щодо стану здоров’я та лікування М-ка.

Судове засідання було призначено на 31.10.2019 – на засіданні було частково задоволено клопотання адвоката й винесено ухвалу про проведення медичного огляду М-ка лікарсько-консультативною комісією. Дата наступного судового засідання повідомлена не була.

01.11.2019 був направлений запит до Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Вінницькій області щодо стадії виконання ухвали суду про проведення медичного огляду М-ка.

17.12.2019 відбулось судове засідання, на якому адвокату було відмовлено в його клопотанні про виклик в судове засідання голови лікарської консультативної комісії та відмовлено у звільненні від відбування покарання за станом здоров’я М-ка.

15.01.2020 направлено звернення до філії ДУ "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Вінницькій області та Завідуючому медичної частини ДУ «Вінницька виправна колонія № 86» щодо термінового забезпечення Му-ку огляду онколога та необхідного обстеження для встановлення процесу розвитку хвороби та загального стану здоров’я згідно рекомендації наданої його лікуючим лікарем. Також були направлені заяви про кримінальні правопорушення відносно Му-ка у вигляді ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого до Начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації, начальника прокуратури Вінницької області та Уповноваженого ВРУ з прав людини.

23.01.2020 направлено заяви до ДУ «ЦОЗ ДКВС України», філії ДУ "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Вінницькій області та Завідуючому медичної частини ДУ «Вінницька виправна колонія № 86» щодо термінового забезпечення Му-ку огляду онколога та необхідного обстеження для встановлення процесу розвитку хвороби та загального стану здоров’я згідно рекомендації наданої його лікуючим лікарем, а також щодо забезпечення Му-ку проведення медико-соціальної експертизи встановлення групи інвалідності, у зв’язку з виявленою в нього ІІІ стадією онкологічного захворювання.

27.02.2020 направлення адвокатських запитів до МОБЛ при Львівській УВП № 19 та до філії ДУ "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" у Львівській області щодо стану здоров’я, обстеження, лікування та надання медичної документації Му-ка.

13.03.2020 направлено клопотання слідчому про проведення процесуальних дій в кримінальному провадженні, в якому М-к визнаний потерпілим за фактом ненадання йому медичної допомоги.

20.03.2020 відбулось два судових засідання у Галицькому районному суді м. Львова, на останньому з яких задоволено клопотання про звільнення Му-ка від відбування покарання за станом його здоров’я.

15.04.2020 направлено клопотання слідчому про проведення процесуальних дій в кримінальному провадженні, в якому М-к визнаний потерпілим, за фактом ненадання йому медичної допомоги.

12.05.2020 – Му-к помер.

01.06.2020 із заявою про надання їй правової допомоги у справі про ненадання медичної допомоги її сину Му-ку звернулась його матір Про-ва.

04.06.2020 подано скаргу до Вінницького міського суду Вінницької області на постанову про закриття кримінального провадження в якому М-к визнаний потерпілим за фактом ненадання йому медичної допомоги в інтересах Пр-вої.

30.06.2020 судовий розгляд скарги Вінницьким міським судом Вінницької області, розгляд судового засідання відкладено на 03.08.2020, у зв’язку з необхідністю долучення додаткових документів до матеріалів судового провадження.

03.08.2020 суд задовольнив скаргу адвоката на постанову про закриття кримінального провадження.

Адвокат направляла ряд клопотань про проведення процесуальних дій та скаргу до прокуратури. Досудове розслідування триває.

Справа П.

Пан П. звернувся до Харківської правозахисної групи через засудження його за ст. 391 КК України через злісну непокору адміністрації. Зокрема, він зазначив, що вину свою визнає та згоден із винесеним вироком. Однак прокурор подав апеляційну скаргу по справі, в якій просив збільшити розмір покарання.

Ознайомившись з матеріалами справи, адвокат виявила, що у вироці за справою від 8 серпня 2019 року було допущено помилку. Зокрема, відповідно до ст. 71 КК України, суд мав за правилами складання вироків до нового покарання повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за старим вироком. Однак замість цього суд до покарання за старим вироком частково додав покарання за новим. Таким чином, замість остаточного покарання в розмірі двох років шести місяців суд отримав покарання у розмірі 15 років 6 місяців.

Свою апеляційну скаргу прокурор ґрунтував саме на цьому неправильному перерахунку, однак при цьому просив приєднати невідбуту частину покарання за старим вироком повністю. Іншої мотивації для збільшення покарання він не наводив.

Виявивши це, адвокат 5 грудня 2019 року подала заяви про уточнення вироку та усунення очевидних арифметичних помилок до Жовтневого районного суду м. Харкова. Однак 17 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова повідомив, що не може розглянути ці заяви, оскільки справа знаходиться у суді апеляційної інстанції.

Адвокатом планується подати доповнення до апеляційної скарги аналогічного змісту.

31 березня 2020 року судове засідання не відбулося через запровадження карантинних заходів.

24 вересня 2020 року Харківський апеляційний суд дослухався до аргументів адвоката та змінив вирок суду першої інстанції, фактично, збільшивши розмір покарання для П. не на два роки, а всього лише на шість місяців. Рішення набрало законної сили.

Справа П-ва

28.05.2014 р. пана Па-ва було затримано працівниками міліції в автомашині приватного таксиста, перевезено до супермаркету, де обшукано та без складення протоколу затримання та обшуку перевезено до квартиру, де він мешкає, для проведення обшуку, де нічого не знайшли, після чого відвезли до слідчого управляння ГУ УМВС України в Харківській області, де після складення протоколу затримання йому було надано адвоката.

24.07.2014 року справа була направлена до Московського районного суду м. Харкова за обвинуваченням по ст. 307 ч. 2 КК України. 12.01.2015 було винесено вирок.

07.05.2015 року Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.05.2015 року було скасовано вирок судді Московського районного суду та справу направлено на новий розгляд до цього суду, при цьому свідки обвинувачення не доставляються прокурором

Тільки після спливу 1 року 7 місяців тримання під вартою, 20.01.2016 р. Па-ва було звільнено під домашній арешт. Після цього в судове засідання прокурором не надавалися свідки обвинувачення та закупний.

В кінці 2016 році суддя, у якого знаходилася на розгляді справа, пішов у відставку та справу на розгляд було передано іншому судді, яка розпочала слухати справу спочатку.

В судових засіданнях за 2017 рік були опитані в якості свідків слідча, яка здійснювала затримання Па-ва та експерт, який складав експертний висновок, при цьому слідча пояснила, що вона нічого не пам’ятає по матеріалам справи, а експерт пояснив, що недостовірна інформація, зазначена в його експертному висновку є простою опискою.

Крім цих двох свідків, за 2017 рік не було опитано жодного свідка обвинувачення, якими є працівники оперативних підрозділів, які затримували обвинуваченого, закупного та свідків, які зазначені в документах, складеними оперативними працівниками в якості понятих.

При цьому здійснювалися неодноразово заміни прокурора, які кожний раз повідомляли, що не можуть здійснити доставлення свідків обвинувачення в зв’язку з тим, що обіцянку доставити свідків до суду здійснював попередній прокурор.

За 2018 рок жодного разу прокуратура не надала свідків обвинувачення та суддею неодноразово складалися ухвали про привід свідків.

В червні 2018 року суддею було задоволено клопотання адвоката про зміну порядку дослідження доказів та вирішено досліджувати докази в зв’язку з тим, що свідків обвинувачення прокурор не доставляє

В 2019 році суд дослідив всі документи кримінального провадження, надані прокурором та допитав повторно експерта.

Прокуратура не забезпечила явку свідків обвинувачення до суду та не відкрила всі матеріали досудового слідства стороні захисту.

22.07.2019 року суд визнав невинуватим пана П. та ухвалив виправдувальний вирок визнавши недоведеність вини пана П.

Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції.

Розгляд апеляційної скарги прокурора призначений на 21.01.2020 року.

21.01.2020 року апеляційний суд провів судове засідання та зробив перерву для підготовки останнього слова обвинуваченого. Апеляційний суд призначив наступну дату судового розгляду на 11.02.2020 року.

11.02.2020 року апеляційний суд залишив без змін виправдувальний вирок відносно пана П.

Прокурор подав касаційну скаргу до Верховного Суду, де він прохав направити скаргу на новий судовий розгляд.

Верховний Суд прийняв до розгляду касаційну скаргу прокурора.

Справа Пирна-рова

Пан П. народився 11 серпня 1992 року. Обвинувачений за ч.3 ст.332, ч.1 ст.258-3, ч.5 ст.27 ч.1 ст.14 ч.2 ст.258, ч.3 ст.358, ч.5ст.27 ч.3 ст.358 ч.3 ст.332 КК України

Провадження надійшло до Ленінського районного суду м. Дніпро з м. Київ. наприкінці 2018р. На цей момент П. вже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Укладено договір на захист. Узгоджено правову позицію та дії. Від дружини П. (по законам Шаріата) отримано ряд характеризуючих документів.

Отримано та вивчено обвинувальний акт та витяг з реєстру. Частково вивчені матеріали кримінального провадження (які щодо кримінального провадження не долучалися).

Узгоджено позиції та дії з адвокатом іншого обвинуваченого в цьому провадженні (що приїздить до суду з м. Київ).

З’ясовано попередню позицію прокурорів м. Дніпро щодо підстав та законності направлення даного провадження в м. Дніпро для розгляду.

Виявлено ряд порушень вимог КПК в змісті обвинувального акту та узгоджено з П. підготовку заяви про повернення даного ОА прокурору.

14.01.2019 відбулося підготовче судове засідання Ленінського районного суду м. Дніпра. Обвинувальний акт був повернутий прокурору, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений.

Наприкінці січня 2019 року адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на продовження судом першої інстанції запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Апеляційний суд відмовив в задоволенні апеляційної скарги адвоката ЦСЗ.

Прокуратур не подав клопотання до суд про продовження тримання під вартою пана Пирна-рова але застосувало до нього екстрадиційний арешт.

В березні 2019 року прокурор направив новий обвинувальний акти відносно пана Пирна-рова до суду.

Адвокат ЦСЗ вивчив обвинувальний акт, знайшов недоліки в ньому та підготував клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

13.05.2019 підготовче судове засідання Ленінського районного суду м. Дніпра не відбулося.

25.06.2019 Ленінський районний суд м. Дніпра під час підготовчого засідання задовольнив клопотання адвоката ЦСЗ та повернув акт прокурору. Запобіжний захід судом не обирався.

Станом на 31 грудня 2019 року прокурор не направив до суду обвинувальний акт.

В лютому 2020 року суд вдруге повернув обвинувальний акт прокурору. Апеляційний суд залишив рішення без змін.

Станом на червень 2020 року обвинувальний акт до суду не надійшов розгляд провадження по суті не почався

Обвинувальний акт після його повернення прокурора двічі, знов направлений до Ленінського райсуду м. Дніпро в серпні 2020р. При цьому попередні порушення та вказівки суду фактично не виправлені, питання територіальної підсудності не з’ясоване і не підтверджене.

Попереднє судове засідання призначалося тричі, але з різних причин переносилось.

Останній раз судове засідання відбулося 21.12.2020 р. але після з’ясування організаційних питань перенесено у зв’язку з незабезпеченням явки перекладачів. Адвокатом підготовлене та надано суду клопотання про направлення ОА прокурору, та закриття провадження в частині деяких інкримінованих правопорушень за строками давності. Наступне судове засідання призначене на 16.02.2020 р.

Справа щодо екстрадиційного арешту пана Пирна-рова

13.03.2019 адвокат ЦСЗ уклав договір з паном Пирна-ровим.

13.03.2019 слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпро задовольнив клопотання прокуратура про обрання запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту.

Адвокатом ЦСЗ було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

13.04.2019 Дніпровський апеляційний суд залишив без змін рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпро.

10.05.2019 адвокат ЦСЗ подав до суду першої інстанції клопотання про скасування екстрадиційного арешту.

10.05.2019 Красногвардійський районний суд продовжив екстрадиційний арешт.

Адвокат ЦСЗ подав апеляційну скаргу на це рішення.

07.06.2019 Дніпровський апеляційний суд залишив без змін рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпро.

Адвокат ЦСЗ склав заяву до ДМС від імені пана П. про надання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту - яку пан П. направляв з СІЗО декілька разів, але яка до адресата так і не надійшла. Тому заява, підписана паном П., була подана адвокатом ЦСЗ через канцелярію ДМС особисто.

З липня по грудень 2019 року в Красногвардійському районному суді було проведено 8 судових засідань з приводу перегляду підстав для подальшого застосування екстрадиційного арешту до пана П. Адвокатом ЦСЗ кожного засідання подавались клопотання про звільнення пана П. з під арешту, заявлялись відводи слідчим суддям, що вдруге або втретє розглядали дане питання. Однак, кожен раз суддя відмовляв в задоволенні клопотань адвоката ЦСЗ, виносивши ухвали в яких не було посилань на докази та доводи сторони захисту.

Адвокатом ЦСЗ подано апеляційні скарги на кожну ухвалу суду першої інстанції. В апеляційному суді було проведено 12 судових засідань. Адвокат ЦСЗ на кожному засіданні заявляв відводи та заперечення.

Апеляційний суд відмовив в задоволенні всіх апеляційних скарг ЦСЗ не вивчивши належним чином докази та доводи сторони захисту.

В 2020 році були проведені декілька судових засідань.

18.02.2020 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпро задовольнив клопотання адвоката ЦСЗ та змінив пану П. запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час.

Наразі пан П. перебуває із своєю сім’єю в м. Київ. Питання його екстрадиції зараз не розглядається.

Справа Пи-ва

В Україну пан П. приїхав із РФ наприкінці березня 2015 року через свої політичні вподобання, крім того, приймав участь в антитерористичній операції на сході України на боці урядових сил України. Зокрема, з червня 2015 року він відстоював інтереси України на передовій та у якості – негласного співробітника ГУ розвідки Міністерства оборони. 09 грудня 2015 року, внаслідок політичних та різноманітних інтриг у силових структурах України, він був заарештований та звинувачений СБУ у різних злочинах. Керівник – Олег Мужчиль «Лісник» - один із найвідоміших, авторитетних та чесних захисників України – був вбитий при затриманні у м. Києві (також був звинувачений у злочинах, які він, начебто вчиняв).

Досить довго (понад рік) пан П перебував під арештом. В даний час кримінальні справи передані до суду, але майже рік затягуються як з боку прокурорів, так і судів, які під різними приводами виносили рішення про відкладення процесу.

Навесні 2017 року, пан П. звернувся до Державної міграційної служби, з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового статусу. 04 жовтня 2017 року громадянин Російської Федерації П, отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 13 вересня 2018 року

Пан П. має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку як влади Російської Федерації (у вигляді порушення кримінального провадження, незаконного засудження, застосування тортур та нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження), так і окремих, поза владних, націоналістично налаштованих угрупувань та не може повернутися до країни походження.

Відповідно до рішення міграційної служби пан П. не має підстав боятися стати жертвою переслідування, а також те, що вони не змогли довести небезпеку для свого життя, свободи, а також застосування нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у разі повернення до Російської Федерації.

10 жовтня 2017 року пан П. подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Київа про скасування рішення ДМС від 13 вересня 2017 року.

8 вересня 2018 суд першої інстанції визнав рішення ДМС незаконним та скасував його.

ДМС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

29 листопада 2018 року відбулося засідання Апеляційного Адміністративного суду.

Апеляційний Адміністративний суд зобов’язав ДМС повторно перевірити заяву пана П. щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

24 и 26 квітня 2019 року були проведені дві співбесіди у рамках процедури визначення статусу біженця або додаткового захисту у відповідності із рішенням суду.

Після проходження декількох співбесід, справа пана П. направлена до ДМСУ для прийняття рішення.

26 лютого 2020 року пан П. отримав статус біженця в Україні. В даний час пан П. вже отримав документи біженця.

Справа П-уха

У квітні 2020 року до адвоката звернувся пан П, який повідомив, що через епідемію коронавірусу в Україні було заборонено побачення для засуджених в виправних колоніях. Із такою забороною К. не погоджувався, оскільки це значно порушувало його право на сімейне життя. До того ж, епідемія могла затягнутися на роки, і тоді П. не бачив би родичів роками.

Судове засідання у справі було призначено на 18 грудня 2020 року. Під час судового засідання представник Міністерства юстиції наполягала на закритті провадження, однак суд із доводами представника Міністерства юстиції не погодився та призначив справу до розгляду.

У той же час Міністерство юстиції самостійно скасувала нормативний акт про заборону побачень для засуджених, чим вирішило спір у позасудовому порядку. Тому адвокат та П. прийняли рішення відкликати позовну заяву.

Справа Р-ак

Пані Р-ак звернулася до адвоката ЦСЗ через неналежне надання їй медичної допомоги. Вона зазначила, що знаходиться у Харківському слідчому ізоляторі за підозрою у торгівлі наркотичними засобами. Однак на момент затримання у серпні 2019 року вона вже мала пухлину яєчника, але не встигла отримати всі необхідну медичну допомогу. Вона також надала усю медичну документацію.

28 жовтня 2019 року адвокатом було направлено запит до Харківського слідчого ізолятору щодо стану здоров’я пані Р. Оскільки відповіді на свій запит адвокат не отримала, вона направила скарги до прокуратури Харківської області та до Філії центру охорони здоров’я у Харківській та Луганській областях. Вона зазначила, що стан пані Р погіршується і медична допомога їй не надається.

12 листопада 2019 року прокуратура Харківської області повідомила, що буде здійснена перевірка.

12 грудня 2019 року Центр охорони здоров’я у Луганській і Харківській областях повідомив, що стан пані Р задовільний, їй було проведено медичне обстеження та необхідні медичні маніпуляції. Під час розмови, пані Р підтвердила, що допомога їй було надана. При цьому, вона також зазначила, що є хворою на ВІЛ, але їй досі не надається терапія.

20 грудня 2019 року з приводу ненадання АРТ-терапії пані Р адвокат направила скарги до прокуратури Харківської області, Центру охорони здоров’я у Харківській та Луганській областях, а також до Центру боротьби зі СНІДом.

У січні 2020 року адвокат ЦСС отримала відповідь про те, що АРТ терапія клієнтці надається. Під час розмови клієнтка це підтвердила. Таким чином, уся необхідна допомога була надана.

Справа Сал-вої

Гр-ка С., мешканка м. Амвросіївка, Донецької області, раніше не судима, працююча, має малолітню дитину 14.08.2015 р. н.

З 2008 р. по 2012 р. навчалась в Харківській гуманітарно-педагогічній академії (Харківському гуманітарно-педагогічному інституті), факультеті «Дошкільна освіта» в м. Харкові, на денній формі навчання, за бюджетний кошт. Де здобула ступінь бакалавра. Під час навчання проживала та була зареєстрована у гуртожитку. При вступі до навчального закладу адміністрацією академії з нею була укладена угода, згідно якої С. була зобов’язана після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років по спеціальності в державному секторі народного господарства, тобто з 2012 р. по 2015 р., або відшкодувати кошти за навчання.

Після закінчення навчання в 2012 р., так як в її рідному місті не було вакансій, С. згідно вказаної угоди працевлаштувалась в «Дошкільний навчальний заклад» комунальної форми власності в м. Харкові. На той час і до теперішнього часу вона зареєстрована у м. Амвросіївка, Донецької області.

З 2013 р. по 30.06.2014 р. С. навчалась за контрактом в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, за спеціальністю «Дошкільна освіта». Де здобула ступінь магістра.

Згідно наказу Антитерористичного центру при СБУ України від 07.10.2014 р. № 33/6/а антитерористична операція у Донецькій області була розпочата 07.04.2014 р., тобто коли С. була зареєстрована в м. Амвросіївка, Донецької області. Тобто повернутися до місця проживання С. не мала змоги, тому вимушена була залишитися в м. Харкові.

У 2015 р. С. вийшла заміж та народила дитину.

При народженні дитини у пологовому будинку її попрохали надати довідку. Чому вона народжує не за місцем реєстрації. В зв’язку з цим, вона звернулася до Управління праці та соціального захисту населення (УПтСЗН) за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Їй відмовили у видачі довідки з тих підстав, що вона знаходиться в м. Харкові з 2008 р.

Через відсутність реєстрації у м. Харкові та через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з зазначенням адреси фактичного місця проживання після переміщення вона не могла у звичайному режимі обслуговуватись в закладах і установах охорони здоров’я, віддати малолітнього сина до дошкільного закладу в м. Харкові, подати до суду позовну заяву про стягнення аліментів та розлучення і таке інше. Тому, з метою захисту своїх прав та прав своєї дитини 06.12.2016 р. С. знову звернулась до УПтСЗН за видачею довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Така довідка їй була видана. При видачі довідки працівник УПтСЗН повідомила їй, що вона має право на щомісячну адресну допомогу. Тому С. було подано заяву про надання такої допомоги. В період з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р. їй виплачувалась така допомога.

19.07.2017 р. УПтСЗН припинило виплати та анулювало довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи без пояснення причин. Тільки 02.01.2018 р. С. було направлено листа з повідомлення про рішення про анулювання довідки та припинення виплат.

26.01.2018 р. С. пред’явлена підозра за ч. 1 ст. 190 КК України. Міра запобіжного заходу до С. не обиралась.

31.01.2018 р. на прохання С. у справу вступив адвокат ЦСЗ.

Кримінальне провадження направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з обвинувальним актом.

16.02.2018 р. призначено попереднє судове засідання. Судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою представника потерпілого. Наступне судове засідання призначено на 13.03.2018 р.

13.03.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 13.04.2018 р.

13.04.2018 р. відбулося підготовче засідання. Судом призначено судовий розгляд на 21.05.2018 р.

Адвокатом направлені запити до місць навчання та роботи С. Витребувано Угоду про відпрацювання та інше. Отримано відповіді на запити.

21.05.2018 р. у судовому засіданні допитано представника потерпілого та обвинувачену С. Судове засідання відкладено для виклику свідків. Наступне судове засідання призначено на 16.07.2018 р.

16.07.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 06.08.2018 р.

06.08.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою свідка. Наступне судове засідання призначено на 27.09.2018 р.

27.09.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 25.10.2018 р.

25.10.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 26.11.2018 р.

26.11.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку з неявкою свідка. Наступне судове засідання призначено на 10.12.2018 р.

10.12.2018 р. судове засідання відкладено у зв’язку із хворобою судді. Наступне судове засідання призначено на 14.01.2019 р.

14.01.2019 р. в судовому засіданні допитано свідка, досліджено письмові докази. Судом відмовлено в долученні до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду, на підставі того, що воно не вступило в законну силу.

21.02.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із хворобою захисника.

20.03.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті.

22.04.2019 р. в судовому засіданні судом задоволено клопотання захисника про долучення до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду та постанови Другого апеляційного адміністративного суду. Стороні обвинувачення надано час для ознайомлення з наданими матеріалами. Наступне судове засідання призначено на 27.05.2019 р.

27.05.2019 р. відбулися судові дебати. Суд видалився до нарадчої кімнати. Проголошення судового рішення призначено на 29.05.2019 р.

29.05.2019 р. проголошено вирок яким С. визнано винуватою у вчиненні заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави. Стягнуто з С. матеріальна шкода.

На вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 р. подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду.

19.09.2019 р. ухвалою Харківського апеляційного суду вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 р. скасовано та призначено новий розгляд справи в суді першої інстанції.

22.11.2019 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті. Наступне судове засідання призначено на 17.01.2020 р.

17.01.2020 р. попереднє судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням прокурора у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 12.02.2020 р.

12.02.2020 р. відбулося попереднє судове засідання. Справу призначено до розгляду на 18.03.2020 р.

18.03.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 29.04.2020 р.

29.04.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із епідемією. Наступне судове засідання призначено на 12.06.2020 р.

12.06.2020 р. прокурором оголошено обвинувальний акт, допитано обвинувачену та представника потерпілого. Наступне судове засідання призначено на 29.07.2020 р.

27.07.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням обвинуваченої на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 12.10.2020 р.

12.10.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із знаходженням прокурора у відрядженні. Наступне судове засідання призначено на 16.11.2020 р.

16.11.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із занятістю судді. Наступне судове засідання призначено на 21.12.2020 р.

21.12.2020 р. судове засідання відкладено у зв’язку із неявкою свідків та обвинуваченої. Наступне судове засідання призначено на 03.02.2021 р.

Справа триває.

Справа С-омки

С. звернувся до адвоката з проханням представляти його інтереси в Дергачевському районному суді Харківської області у справі щодо пом'якшення невідбутої частини покарання.

19 серпня 2020 року адвокат ознайомився з матеріалами справи та підготував письмові пояснення щодо суті справи.

Під час судового засідання 21 серпня 2020 року було задоволено клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням для С.

Рішення суду набрало законної сили.

Справа Тіт-ренка

Громадянин РФ пан. Т. рішенням ДМС України від 15.04.2020 року був позбавлений додаткового захисту.

Одразу пан Т. звернувся за правовою допомогою до ЦСС.

В травні 2020 року адвокат ЦСС подав скаргу до окружного адміністративного суду на рішення ДМС України.

24 червня 2020 року окружний адміністративний суд залишив скаргу адвоката ЦСС без руху та надав адвокату 5 днів для усунення недоліків .

25 червня 2020 року адвокат ЦСС подав скаргу до суду із усуненими недоліками.

12 серпня 2020 року відкрито провадження у справі. Міграційна служба надала відзив, на який направлена відповідь.

30 вересня 2020 року суд частково задовільнив позов – визнав рішення протиправним та скасував.

Проте документи не поновив, оскільки це компетенція ДМСУ.

30 жовтня 2020 року міграційна служба у телефонному режимі повідомила, що вважають рішення таким, що вступило у законну силу і оскаржувати не будуть. Готують документи на поновлення додаткового захисту. В даний час всі документи перебувають в ДМСУ на отримання нового документу.

Справа Шеве-вої

В Україну пані Ш. приїхала із РФ наприкінці березня 2015 року через свої політичні вподобання, і приймала участь в антитерористичній операції на сході України на боці урядових сил України. Зокрема, з червня 2015 року вона відстоювала інтереси України на передовій та у якості – негласної співробітниці ГУ розвідки Міністерства оборони. 09 грудня 2015 року, внаслідок політичних та різноманітних інтриг у силових структурах України, вона була заарештована та звинувачена СБУ у різних злочинах. Керівник – Олег Мужчиль «Лісник» - один із найвідоміших, авторитетних та чесних захисників України – був вбитий при затриманні у м. Києві (також був звинувачений у злочинах, які він, начебто вчиняв).

Досить довго (понад рік) пані Ш перебувала під арештом. В даний час кримінальні справи передані до суду, але майже рік затягуються як з боку прокурорів, так і судів, які під різними приводами виносили рішення про відкладення процесу.

Навесні 2016 року, перебуваючи під вартою у Слідчому ізоляторі пані Ш. звернулася до Державної міграційної служби України, з заявою про надання їй статусу біженця або додаткового захисту. 19 квітня 2017 року пані Ш., отримала повідомлення головного управління Державної міграційної служби в м. Києві про рішення № 24-17 від 04.04.2017 року про залишення без розгляду її скарги Державною міграційною службою України на рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки нею пропущений термін оскарження такого рішення.

Пані Ш. має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування з боку як влади Російської Федерації (у вигляді порушення кримінального провадження, незаконного засудження, застосування тортур та нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження), так і окремих, поза владних, націоналістично налаштованих угрупувань та не може повернутися до країни походження.

Крім того, пані Ш. обґрунтувала той факт, що вона не могла вчасно оскаржити рішення ГУ ДМСУ в м. Києві оскільки перебувала в умовах Слідчого ізолятору, тобто була обмежена у можливостях спілкування із перекладачем, юристом, а її загальний емоційний стан був пригніченій.

Відповідно до рішення міграційної служби пані Ш. не має підстав боятися стати жертвою переслідування, а також те, що вони не змогли довести небезпеку для свого життя, свободи, а також застосування нелюдського або такого, що принижує гідність поводження у разі повернення до Російської Федерації.

23 квітня 2017 року пані Ш. Звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з метою оскаржити рішення міграційної служби. В даний час в адміністративному провадженні у справі по пані Ш. (відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо набуття статусу біженця або додатковому захисті) 12 грудня 2017 року у судовому процесі винесено рішення про письмове провадження даної справи.

21 листопада 2019 року суд відмови у позовних вимогах пані Ш.

Адвокат ЦСЗ подав до ДМС заяву про повторний розгляд заяви пані Ш. щодо надання захисту в Україні.

У грудні 2019 року прийнята заява та проведені співбесіди, прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо набуття статусу біженця або додатковому захисті.

У 2020 році продовжує тривати процедура повторного розгляду заяви пані Ш. у МЦУ ДМС в м. Києві та Київській області. Документи для прийняття рішення направлені до ДМСУ.

31 серпня 2020 Ш. отримала статус біженця в Україні.

19 жовтня 2020 Ш отримала посвідчення біженця.

Справа щодо планшету

К. звернувся до юриста ЦСЗ з проханням надати правову допомогу. Він повідомив, що відбував покарання у Державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)». Відповідно до останніх змін законодавства, засудженим було дозволено користуватися планшетами безпосередньо у своїх камерах. Однак коли родичі надіслали К. дорогий планшет, адміністрація установи виконання покарань забрала його і сховала.

Згідно з цією ситуацією, адвокат ЦСЗ направив скаргу до Державної установи «Роменська виправна колонія (No 56)» щодо причин вилучення планшета та його подальшу долю.

Крім того, 20 червня 2020 р. Адвокат звернувся до Міністерства юстиції України з проханням пояснити порядок використання планшетів засудженими в Україні, оскільки ця процедура чітко не описана в державних нормативних актах.

Після згаданого вище звернення адвоката адміністрація колонії несподівано дозволила К. використовувати планшет. Юридична допомога завершена.

Справа Во-фа

Пан В. звернувся до адвоката ЦСЗ з проханням про правову допомогу у кримінальному процесі. Пан В. заявив, що його звинувачують у розбої, який він фактично не вчиняв. Зокрема, його звинувачують у тому, що він забрав телефон потерпілої та погрожував їй ножем. Насправді він не погрожував жертві, і телефон збирався повернути. Однак суд першої інстанції не прислухався до його аргументів і засудив його до семи років ув'язнення.

Адвокат підготувала позицію в апеляційному суді та письмові пояснення, оскільки вступила у справу, коли апеляційну скаргу вже було подано.

17 листопада 2020 року Харківський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд.

Наступне судове засідання призначене на 12 січня 2021 року.

Справа В-діна

Пан В. відбував покарання у вигляді довічного позбавлення волі у Замковій виправній колонії № 58. Він звернувся до адвоката за правовою допомогою, тому що в установі йому не дозволяли користуватися мультиваркою. Адвокат вивчила нормативно-правові акти і встановила, що заборона користування визначена наказом Міністерства юстиції.

14 березня 2020 року адвокат подала адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо оскарження заборони користування мультиварками для засуджених. Вона зазначила, що відповідно до норм європейського законодавства, цей пристрій може використовуватися засудженими. Крім того, самостійне готування їжі засудженими сприяє їх соціалізації, а сама мультиварка не є потенційно небезпечним предметом.

Судове засідання було призначене на 10 грудня 2020 року, однак до цього моменту Міністерство юстиції України внесло зміни до свого наказу та дозволило засудженим користуватися мультиварками.

Справа Єрмо-ка

Пан Є., є підозрюваним у вчиненні умисного знищення майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

За думкою сторони обвинувачення він 14 січня 2019 року, перебуваючи на території Києво-Печерської Лаври підпалив папір в одній з кімнат. В результаті цього сталась пожежа. Є був затриманий поліцією поблизу місця події.

Є. страждає від наркотичної залежності та епілепсії.

Близько 14:00 год пан Є. випив близько 200 гр горілки та прийняв декілька таблеток “Метадону”.

В стані алкогольного та наркотичного сп’яніння Є гуляв поряд з “Лаврою” та спілкувався зі знайомими продавцями сувенірів. Тоді він побачив натовп людей та декілька пожежних машин. Коли він підійшов ближче, то зрозумів, що в будівлі, поряд з Лаврою, сталася пожежа.

Під впливом алкоголю та наркотиків, Є. захотілось стати частиною цих подій. Він вирішив підходити до незнайомців та розповідати, що це він підпалив “Лавру”. Навіть хотів дати інтерв'ю присутнім журналістам. Коли на місце події приїхала поліція, перехожі показали на Є. і переповіли його зізнання. Є. був затриманий та доправлений до Печерського відділу поліції.

Є. прийшов до тями вже в поліції. Його руки були прикуті наручниками за спиною. Є не розумів де та з яких причин знаходиться. Поспілкувавшись з поліцейськими, він зрозумів, що тільки-но зізнався в підпалі “Лаври”. Є. почав пояснювати, що такого не міг зробити, оскільки набожна людина, сам працює в “Лаврі” за харчі та можливість спати в теплі. Коли поліцейські зрозуміли, що зривається розкриття злочину, вони почали залякувати Є. фізичною розправою. Потім до нього декілька разів застосували електрошокер, били пластиковою пляшкою з водою по голові, застібнули наручники на долонях та розтягували.

15 січня 2019 року Є було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, а 17 січня до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В перші три дні після повідомлення про підозру було проведено більше 40 слідчих дій. Проведено огляд місця події, допитані всі свідки, проведено впізнання тощо.

Пан Є. продовжував триматися під вартою без жодного обґрунтування.

15 квітня 2019 року, Є. звільнили з-під варти.

Адвокат скористався недоліками в роботі слідства та суду й зірвав незаконне судове засідання. За відсутності судового рішення керівництво слідчого ізолятора було змушено звільнити клієнта, хоча і з затримкою в один день.

2 липня 2019 року пан Є. пройшов амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

За допомогою адвоката ЦСЗ, пан Є. почав курс лікування від наркотичної залежності, відновлює втрачені документи та намагається отримати психіатричну допомогу.

За допомогою адвоката ЦСЗ пан Є. вже двічі відновив втрачений паспортний документ. Слідуючи консультаціям адвоката клієнт влаштувався на офіційну роботу поваром в мережі швидкого харчування “Пузата хата” в м. Києві та отримує допомогу лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

В грудні 2019 року справа передана до Печерського районного суду м. Києва. Через систематичну неявку прокурора жодне з чотирьох судових засідань не відбулось.

Адвокатом ЦСЗ подана скарга на порушення порядку продовження строку досудового розслідування, яка має бути розглянута під час підготовчого провадження. Також складені ще дві скарги: про визнання незаконною та скасування постанови прокурора про відібрання зразків для проведення експертизи, а також на порушення розумних строків під час досудового розслідування.

За клопотанням прокурора суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору. Підставою ухвалення такого рішення стала відсутність в обвинувальному акті анкетних даних потерпілої особи. На момент ухвалення вказаного рішення представник потерпілого вже двічі приймав участь у підготовчому судовому засіданні. На даний момент прокурор вручив обвинуваченому та його захиснику новий обвинувальний акт. Судовий розгляд не розпочався.

Подібні статті

Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у другій половині 2020 року

К-ко проти України та Росії

Ал-сєєв проти України

Справа Ге-енка

Справа М-йки

Справа Н-міна

Справа Р-ута

Справа Тем-нка