‘Чи варто легалізувати?’ та ще 7 питань про ЛСД

Заборонений у 60-ті роки потужний галюциноген останніми роками знову почав привертати увагу науковців і може стати ефективними ліками від депресії та аутизму.

Що таке ЛСД?

Діетиламід лізергінової кислоти — класичний галюциноген, речовина, що в мінімальних дозах (від 20 мікрограм) здатна викликати сильні галюцинації в людини. Молекули ЛСД активують специфічні серотонінові рецептори в мозку. 

Синтезований швейцарським хіміком Альбертом Гофманом у 1938-му році.

Сама речовина безбарвна та не має запаху й смаку. У готовому для вживання стані це часто вимочений у «кислоті» барвистий папір, який на сленгові називають «марками».

Як діє ЛСД?

LSD подразнює глутаматні, допамінові та інші рецептори в мозку. Найбільш цікавим є вплив на серотонінові рецептори HT_2A, активація яких спричиняє слухові та зорові галюцинації.

Як пояснює патофізіолог та науковий співробітник Інституту імені Богомольця НАН України Денис Пашевін, HT_2A-рецептори мають уже бути активовані до впливу на них ЛСД. Це означає, що дія ЛСД на свідомість людини прямо залежить він її настрою та обстановки навколо.

«Якщо людина відчуває себе добре, їй гарно, вона дивиться на Сонце, на небо, їй все відомо і вона наблизилася до нірвани, то вона може з’їсти собі марку чи дві, і їй від цього буде краще — вона побачить щось більше. А якщо в людини дві роботи, три дружини, одна коханка, троє дітей і все це докупи, то зони активності головного мозку будуть зовсім інші. А ЛСД не розуміє: окей, ось ці активувати? Давайте ось ці активуємо. І саме тому це можуть бути зовсім різні видовища в різних людей, і навіть у однієї й тієї ж людини».

ЛСД — це наркотик?

«З точки зору науки ЛСД не є наркотиком, тому що не викликає фізичного звикання та не активує шлях задоволення, що є необхідною умовою для визнання речовини наркотиком, — говорить нейрофізіолог, провідний науковий співробітник Інституту імені Богомольця НАН України Дмитро Ісаєв.

Денис Пашевін оцінює, чи є ЛСД наркотиком, за трьома критеріями — медичним, юридичним та соціальним. «За юридичним критерієм це однозначно є наркотична речовина, — говорить науковець. — За медичним критерієм виникають питання, тому що вона не має вираженої адикції — тобто призвичаїтися, як це відбувається з опіатами, з алкоголем, — не виходить. Соціальні критерії — вони so-so, тому що, незважаючи на те, що фізичної адикції немає, є ‘післясмак’: після тривалого вживання ЛСД стає не так цікаво жити. Одна справа, коли навколо тебе стіни змінюють колір, а інша — коли ти ходиш на роботу тижнями і нічого не відбувається нового. Це такий аналог синдрому відміни. Коли тобі було дуже добре й цікаво жити, а тут бах — і стало нецікаво. Фізично гірше ти себе відчувати не став, але ось те, що було краще, — воно зникло».

Чому ЛСД вирішили заборонити?

Широке застосування «марок» у 60-ті роки було пов'язане з рухом хіпі та іншими виявами «контркультури» у Сполучених Штатах Америки. За використання ЛСД агітував автор роману «Прекрасний новий світ» Олдос Гакслі. Гарвардський психолог Тімоті Лірі просував вживання ЛСД як спосіб «розширення розуму» (через експерименти із ЛСД Лірі врешті звільнили з Гарварду).

Заборона діетиламіду лізергінової кислоти та інших речовин виникла як політичний крок з боку уряду. «Влада, злякавшись протестів, заборонила низку речовин, що були популярні серед опозиційно налаштованої молоді, — розповідає Дмитро Ісаєв. — Туди потрапили зокрема ЛСД, псилоцибін та канабіс».

«ЛСД робить людину більш вільною, як і будь-яка наркотична речовина, — додає Денис Пашевін. — Тому звісно, влада кровно зацікавлена у вимкненні таких потужних наркотичних стимуляторів».

Чи дійсно ЛСД є небезпечним?

Оскільки дія «кислоти» супроводжується сильними галюцинаціями, посиленою зосередженістю, яка швидко перемикається з одного об’єкта на інший, — це може призвести до нещасних випадків.

«Науці невідомі летальні випадки від передозування ЛСД, між тим відомі летальні випадки, що пов'язані з ЛСД. Це може трапитись від того, що людина не сприймає адекватно зовнішній світ та через це не розуміє наслідки своїх дій», — Дмитро Ісаєв.

«Взагалі, перше правило розумних вживачів наркотичних речовин полягає в тому, що ти не повинен вживати це один, — звертає увагу Денис Пашевін, — хтось обов’язково повинен бути з тобою, причому не в такому ж наркотичному сп’янінні».

Наскільки багато наука знає про ЛСД?

За словами Дмитра Ісаєва, науці добре відома дія ЛСД на рецептори нейронів мозку. «Між тим, нам не зовсім зрозуміло, чому це викликає галюцинації і як пов'язана активація серотонінових рецепторів з викривленим сприйняттям реальності», — додає нейрофізіолог.

Денис Пашевін вважає, що досліджень ЛСД настільки багато, що є навіть доволі безглузді, наводячи як приклад дослідження, де намагались підібрати спеціальне скло, яке б убезпечувало речовину від втрати своїх властивостей під сонячним світлом (ЛСД руйнується під дією ультрафіолету).

«Дуже добре досліджена молекула і всі її впливи. І поки що не знайшли якихось ускладнень у людей», — констатує пан Пашевін.

Чи може ЛСД бути корисним для медицини?

У середині минулого століття ЛСД на Заході відпускався легально, і його дію активно вивчали психіатри. Причому на упаковці препарату Делізид (ЛСД у лікарській формі) було написано, що психіатр має випробувати його дію на собі, перш ніж застосовувати в медичній практиці.

Із забороною «марок» поступово згорнули й наукові дослідження дії речовини, а ті, що тривали, — не виявили переконливих свідчень користі ЛСД у медицині.

Скептично ставиться до перспектив «лікування кислотою» і Денис Пашевін.

«Серед цих веселих досліджень ведуться і дослідження щодо впливу ЛСД на захворювання. Були дослідження про епілепсію і про алкоголізм. Це називається ‘низькодозові ЛСД-стимуляції’. Вони для психічних захворювань використовуються, і психіатри до цього відносяться дуже критично», — говорить Пашевін.

Дмитро Ісаєв ж переконаний, що ЛСД та інші психоделіки можливо використовувати для лікування хвороб, і наука скоро це доведе.

«ЛСД має дуже великі перспективи у медицині, і ми зараз знаходимось на порозі широкого використання психоделіків для лікування низки хвороб, таких як депресія, залежність від наркотиків, тривожні розлади, деменція, розлади аутистичного спектра», — розповідає Ісаєв.

Нещодавнє дослідження показало, що миші, яким щоденно вводили ЛСД, виявляли більшу зацікавленість у інших мишах. Крім цього, LSD та деякі інші галюциногени підвищували в мишей синтез протеїну mTORC1 у префронтальній корі головного мозку. Це свідчить про можливу ефективність ЛСД у лікуванні аутизму та інших нервових розладів у людей. Щоб це з’ясувати, потрібні подальші дослідження.

Чи варто легалізувати ЛСД для науки та не лише?

За останні 5 років зросла кількість клінічних досліджень психоделіків, таких як ЛСД, MDMA та псилоцибін (психоактивний компонент деяких видів грибів). Під впливом досліджень вживання психоделіків декриміналізували в штаті Ореґон і зрештою можуть декриміналізувати й інші штати, які вже послабили регуляції обігу наркотиків.

Науковці переконані, що законодавство не повинно перешкоджати дослідженню будь-яких речовин. Формально, в Україні не заборонено проводити дослідження з використанням наркотичних речовин, але через суворі регуляції їх обігу робити це практично неможливо.

Підтримуючи скасування обмежень для науки, Денис Пашевін не підтримує легалізацію рекреаційного вживання ЛСД.

«У мене досить різка відповідь на це буде, вам не сподобається. Більшість людей не дуже розумні, скажімо так, коректно. Розумна людина отримує із цього якийсь досвід. Але ж це меншість людей. А роздавати ЛСД тільки людям, у яких IQ вище за 120, ніхто ж не стане. А люди, які не розуміють, що і нащо, — у них буде підвищена ймовірність психічних розладів», — міркує патофізіолог.

Утім, його колега нейрофізіолог іншої думки.

«ЛСД не несе безпосередньої шкоди здоровим людям та не викликає звикання, що робить рекреацію з ЛСД менш шкідливою ніж алкоголь, — констатує Дмитро Ісаєв. — Проте, тимчасові зміни у психіці можуть привести людину до халепи. У випадку, якщо людину оглянув лікар та вживання відбувається під професійним наглядом, я не бачу у цьому нічого поганого».

Творець ЛСД Гофман в останні роки життя говорив, що його винахід в середині минулого століття «зрозуміли неправильно».

«Якщо припинити некоректне застосування психоделіків, то можна буде, на мій погляд, відпускати їх за рецептом для потреб медицини. Але поки ними продовжують зловживати, доки неправильно трактують їх дію й використовують як наркотик, для розваги, доки люди не змогли оцінити досвід глибокого психоделічного переживання, — психоделіки не зможуть повернутись до медичного обігу», — сказав Альберт Гофман у інтерв’ю 2005-го року.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.