Законопроєкт про СБУ неприйнятний, його треба поховати

Як відомо, у будь-якій роботі є п'ять етапів: галас, плутанина, пошук винних, нагородження непричетних, покарання невинуватих. Реформа СБУ, на мою думку, вже понад десять років перебуває на другому етапі.

17 травня керівник робочої групи профільного парламентського Комітету – з питань національної безпеки, оборони та розвідки – Мар’яна Безугла оприлюднила на своїй сторінці у FB для отримання останніх зауважень законопроєкт №3196-д, підготовлений до другого читання (у формі погано читабельних фотокопій кожної із 114 сторінок, хоча членам робочої групи розіслала звичайний текстовий документ – отаке витончене знущання!). Комітет має розглянути його за тиждень, а на початку червня планується ухвалення в сесійній залі. Як же враховано більше 2.5 тисяч зауважень до редакції проєкту, ухваленого в першому читанні?

Відповідь проста: прибрано можливість подання СБУ до ЦВК для усунення політичної партії чи окремих кандидатів з виборчого процесу та до Нацради з питань телебачення та радіомовлення для анулювання ліцензії телерадіоорганізації. Все, інші зміни до законопроєкту, спрямовані на усунення потенційних порушень прав людини; відмову від розширення повноважень СБУ в області життєдіяльності, де вона зараз легально не присутня, в тому числі від дублювання повноважень інших органів безпеки; посилення механізмів контролю за діяльністю СБУ, фактично не враховано. Зате внесено правки, які його ще більше погіршують (хоча куди вже гірше?!).

Наприклад, у статті 11 про повноваження СБУ з’явився пункт 41, яким СБУ дозволяється «мати спеціально відведені місця для тимчасового тримання осіб, які затримані у встановленому Законом порядку, під час виконання завдань та функцій Службою безпеки України (ізолятори тимчасового тримання)». Це прямо суперечить декларованій відмові від функції досудового розслідування, бо контррозвідка не потребує ІТТ! Замість того, щоб ліквідувати існуючі незаконні установи для тримання під вартою, як пропонували правозахисники, в законопроєкті їх легалізують, перетворюючи на катівні, оскільки порушується відомий міжнародний стандарт: затримання підозрюваних здійснюється одним органом влади, утримання під вартою – іншим.

Ще один приклад: норми про застосування співробітниками СБУ заходів примусу, фізичного впливу (сили), спеціальних засобів та вогнепальної зброї. Фактично у законопроєкт перенесено відповідні положення із Закону «Про Національну поліцію» та додано нові положення: застосовувати«пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії», а також«бронемашини та інші спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби».І вишенька на торті: «Дозволяється самостійне виготовлення та використання малогабаритного підривного пристрою для відкриття приміщень співробітником Служби безпеки України».Отакої! Ці норми вочевидь суперечать декларації про відмову від досудового розслідування злочинів, оскільки контррозвідці багато які з цих повноважень просто непотрібні. А взаконопроєкті для другого читання видалені обмеження для застосування примусу, сили, спецзасобів та вогнепальної зброї, передбачені Законом «Про Національну поліцію»! З ухваленням законопроєкту№3196-д СБУ буде правоохоронним органом із найбільшими в країні повноваженнями щодо застосування примусу і сили.

Фактичне ігнорування прав людини

А що з дотриманням інших прав людини? Чи можна вважати появу в законопроєкті для другого читання статті 14 відповіддю на зауваження, що за законопроєктом співробітник СБУ не обтяжений необхідністю представляти себе, як поліцейський чи боєць Національної гвардії, не зобов’язаний повідомляти, як вони, про затримання Центри безоплатної правової допомоги та здійснити право затриманого на повідомлення рідних про затримання, а також про порушення низки інших прав людини? Я вважаю, що не можна. Стаття 14 проголошує: «Підстави та порядок тимчасового обмеження прав осіб на свободу та особисту недоторканність, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також право осіб на недоторканність житла, сімейного й особистого життя під час виконання завдань Службою безпеки України визначаються Конституцією та законами України». Цієї декларації замало, тим більше, що усі повноваження СБУ, здійснення яких призведе до порушень, вказаних в статті 14 прав людини, лишилися, незважаючи на запропоновані зміни – або позбавити СБУ цих повноважень, або поставити їх здійснення під судовий контроль

Так, співробітники контррозвідки СБУ будуть:

• здійснювати контрольоване пересування осіб та/або переміщення предметів через державний та митний кордон України;
• без розкриття свої належності до СБУ та справжньої мети таких заходів проводити опитування осіб за їхньою згодою та отримувати від них інформацію, заходити до приміщень та на земельні ділянки фізичних осіб;
• здійснювати тимчасове обмеження доступу до визначених інформаційних ресурсів;
• збирати і вивчати документи та відомості, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, джерела і розміри їхніх доходів;
• отримувати від операторів та провайдерів телекомунікацій технологічну та іншу інформацію про функціонування мереж;
• безперешкодно заходити і перебувати на території та в приміщеннях органів державної влади та інших державних органів, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності.

Контррозвідувальні заходи здійснюються «виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, підривних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах державної безпеки України», тобто підстави просто безмежні, враховуючи, що визначення «державної безпеки», загроз їй та інших ключових понять лишилися тими ж, що й були, – неточними й розпливчастими. Дозвіл суду потрібний для таких заходів, як спостереження за особою та місцем, аудіо-, відеоконтроль за особою та місцем, зняття інформації з телекомунікаційних та електронних інформаційних мереж, негласні обшуки, негласний контроль кореспонденції та інші. Цей дозвіл надається головою апеляційного суду,в межах територіальної юрисдикції якого перебуває Центральне управління чи регіональний орган СБУ, або уповноваженим заступником голови суду. В законопроєкті для другого читання з’явилося уточнення: у невідкладних випадках дозвіл надається на 7 діб, протягом яких оперативний підрозділпідготує перелік необхідних документів та звернеться до суду. А ось суд має надати дозвіл на проведення контррозвідувальних заходів «невідкладно, але не пізніше шести годин» з моменту отримання клопотання про дозвіл «за участю особи, яка внесла клопотання». При цьому відмовити у наданні дозволу суддя може тільки у разі порушення територіальної підсудності. З приводу такої процедури був окремий лист Верховного Суду, але його зауваження проігноровані законодавцем. Як на мене, процедура надання дозволу є не чим іншим як наругою над судовою владою.

Отже, контррозвідка, яка виведена з-під дії Закону про оперативно-розшукову діяльність з його хоч якимось гарантіями проти зловживань, отримує нечувані повноваження, якими користується на свій розсуд. При цьому нові контррозвідувальні підрозділи, які будуть здійснювати контррозвідувальне забезпечення економічного потенціалу та боротьби з організованою злочинністю, повною мірою переберуть на себе діяльність управлінь СБУ, що ліквідуються – із розслідування корупційних та економічних злочинів. Відмовитися від контролю за економікою СБУ категорично не хоче.

Складається враження, що автори законопроєкту розуміють контррозвідку як те ж саме розслідування злочинів й переслідування злочинців і попри всі декларації створюють нову СБУ як могутній правоохоронний орган. Цей висновок підтверджують й норми законопроєкту, в яких СБУ перебирає на себе повноваження Служби зовнішньої розвідки, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Міністерства оборони, Державної міграційної та Державної прикордонної служб, антикорупційних та інших державних органів. Незважаючи на критику і українських, і міжнародних експертів і пропозиції усунути дублювання повноважень, усі ці норми лишилися в законопроєкті для другого читання.

Безконтрольний монстр з безмежними повноваженнями

Власне, збереглися й інші норми законопроєкту, які стосуються повноважень СБУ в нових областях діяльності. Так, СБУ отримує законний доступ до банківської таємниці, буде контролювати договори, укладені в рамках державно-приватного партнерства, здачу в концесію об’єктів державної власності. Без згоди СБУ не можна буде призначати державних службовців категорій «А» і «Б», зокрема, прокурорів, окрім Генерального. Який прокурорський нагляд за законністю дій СБУ після цього можливий? Питання риторичне. Втім, прокурорський нагляд за законністю контррозвідувальноїдіяльностівсе одне скасовуєтьсязаконопроєктом.

Не врахована й запропонована зміна про скасування можливості відрядження співробітника СБУ в інші державні органи, до установ та організацій незалежно від форм власності для роботи під прикриттям. Така практика дуже нагадує діяльність КГБ за радянських часів з його всеохопним контролем всього, що рухається.

СБУ отримує нове повноваження: безоплатно протягом п’яти робочих днів «отримувати у встановленому порядку інформацію від правоохоронних та інших державних органів, військових формувань, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій» незалежно від форми власності. При цьому предмет інформації не визначається. Що це як не засіб тиску на інші державні органи, на бізнес? А ось отримати інформацію про діяльність СБУ доволі важко: окремі відомості (які саме – невизначено), здобуті або створені у ході оперативно-службової діяльності СБУ (тобто, фактично всі відомості) оприлюднюються через ЗМІ або в інший спосіб за рішенням Голови СБУ та у встановленому актами СБУ порядку і обсягах. Така «поінформованість» може створити лише ілюзію контролю за діяльністю СБУ.

Така асиметрія (СБУ – все, суспільству – нічого) взагалі характерна для законопроєкту №3196-д. Наприклад, СБУ бере участь у заходах державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, але діяльність самої СБУ в цій сфері не буде контролюватися. СБУ зможе використовувати інформацію, відомості або інші персональні дані про особу, що містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, при цьому законопроєкт 3196-д забороняє надавати особі інформацію про те, кому передаються її персональні дані. Проте інформація про доходи співробітників СБУ є закритою, навіть щодо вищого керівництва Служби, що неприпустимо за міжнародними стандартами.Так само закритою є інформація про витрати СБУ, яка є таємною, що унеможливлює фінансовий контроль за діяльністю СБУ.

Громадський контроль за діяльністю СБУ відповідно до законопроєкту буде здійснювати «тимчасовий консультативно-дорадчий орган – громадська рада при Службі безпеки України. Чисельність, вимоги щодо членів такої громадської ради та порядок її роботи визначається Головою Служби безпеки України». Рада формується при Центральному управлінні СБУ Головою СБУ «за пропозицією громадських організацій із всеукраїнським статусом, до статутних завдань яких належить здійснення консультативної, експертної або іншої допомоги (сприяння) у сфері національної безпеки України», а її члени зобов’язані пройти таку ж перевірку, як особи, що призначаються на відповідальні та особо відповідальні посади в органах влади і СБУ та пройти контррозвідувальне опитування. І який же контроль здійснюватиме ця створена Головою СБУ рада? Ніякого, вона буде грати суто декоративну роль!

Висновки

Законопроєкт №3196-д у редакції для другого читання концентрує надмірну неконтрольовану владу в руках Служби безпеки України. Вкрай нечітко та неконкретно сформульовані визначення деяких основних понять залишають великий простір для зловживань. СБУ попри декларації про відмову від досудового розслідування насправді перетворюється у могутній правоохоронний орган зі значно більшими повноваженнями, ніж інші органи безпеки, який отримує важелі для контролю діяльності усіх інших державних органів. Багато які повноваження СБУ дублюють повноваження інших державних органів, створюючи конкуренцію органів безпеки. Водночас сама СБУ залишається безконтрольною та безкарною. Повноваження СБУ грубо порушують права людини, зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, право на приватність, право власності та інші.

Загалом перелік вад законопроєкту можна продовжувати довго. Вони є настільки значними за обсягом, що виправити їх не вбачається можливим. Законопроєкт 3196-д неприйнятний на парадигмальному рівні, його треба поховати і готувати новий у партнерстві з іноземними експертами.

Насамкінець одна ремарка. Доводиться чути багато міркувань, що у нас збройний конфлікт і нам потрібна сильна спецслужба, і не треба слухати порад західних експертів про демілітаризацію, скорочення чисельності, відмову від досудового розслідування. Проте фактичне використання в законопроєктістарих радянських рудиментарних практик ОСО/НКВД/КГБ, створення спецслужби, просякнутої сталінськими гаслами «Кадри вирішують усе», «Органи не помиляються», «Якщо ворог не здається, його знищують», тягне Україну назад, і має суттєво розчарувати наших північноатлантичних партнерів.