MENU

Права в’язнів (матеріали вебінару ХПГ 16.06.2021)

Українською | In English
16.06.2021
Таміла Беспала, Євген Захаров, Ганна Овдієнко, Максим Ревякін, Геннадій Токарев

Фото: Shutterstock

Переповненість в’язниць, матеріальні умови тримання, насильство в пенітенціарних установах, розслідування смертей та катувань

Завдяки прийняттю змін до ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до яких один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі за майже півтора роки дії закону було звільнено більше десяти тисяч ув’язнених. Таким чином, кількість засуджених різко зменшилася, що призвело до скорочення кількості засуджених у кожній і з них. Так, на початку 2017 року кількість засуджених в Україні становила 60 399 осіб, а наприкінці 2018 року – 55 121 особу. Показник числа в’язнів на 100 тисяч населення для України становить 131. Він розрахований з огляду на чисельність населення України, яка, за оцінкою Державної служби статистики, на 1 листопада 2018 року налічувала 42,029 мільйона громадян[1].

Станом на 01.01.2021 року в пенітенціарних установах утримувалося 49 823 особи (станом на 01.01.2020 р. – 52 863 осіб), в тому числі в 12 діючих слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО (фактично, вчорашніх СІЗО) – 16 673 особи (17 502 особи на 1.01.2020)[2].

У зв’язку з цим у 2018 році КМУ ухвалив постанову «Про порядок оптимізації діяльності слідчих ізоляторів, установ виконання покарань та підприємств установ виконання покарань». Загалом 17 установ виконання покарань були консервовані у відповідності до цієї постанови. Обрання конкретних установ для оптимізації мало здійснювати на підставі оцінки їх наповненості, хоча логічніше б було встановити таким критерієм матеріально-технічний стан приміщень

Наприклад, з вищезазначених причин була законсервована Шостківська ВК № 66. Установа була розрахована на 14 відділень, у всіх відділеннях був проведений ремонт, який закінчився напередодні початку консервації. Звертаємо увагу на те, що в Україні є установи виконання покарань з набагато гіршими умовами тримання під вартою, про які йтиметься далі. У них засуджені продовжують відбувати покарань, тоді як з відремонтованої колонії у м. Шостка засуджені були вивезені. Наразі приміщення установи пустують[3]. За останні два роки було законсервовано низку установ виконання покарань із задовільними або добрими умовами тримання під вартою, коли як поряд існували інші установи, в яких умови тримання під вартою не відповідали міжнародним стандартам[4].

У 2020 році Мін’юст повідомив про продаж законсервованих комплексів виправних колоній у найближчому майбутньому[5]. Такі твердження представників органів державної влади йдуть у розріз з минулими планами тимчасово законсервувати УВП, які у разі необхідності, можна буде повернути до роботи. Враховуючи, що були законсервовані далеко не найгірші за умовами тримання УВП, бажання Мін’юсту продати їх викликає розумне занепокоєння. Загалом планується закрити та продати до третини виправних колоній.[6] Міністр юстиції також наголошував на планах перенести СІЗО за околиці міст, а комплекси будівель слідчих ізоляторів, які часто розміщуються на центральних вулицях, продати.

У 2020 році Міністр юстиції України, неодноразово заявляв про необхідність системної реформи пенітенціарних установ, а також про запуск ефективного механізму ресоціалізації засуджених[7] За його словами, реформування пенітенціарної системи ставить за мету можливість індивідуального покарання для кожної людини в залежності від потреб. Як зазначив Міністр, для цього створено програму «Кассандра», яка розрахована на індивідуальний підхід до кожної особи. «Кассандра» представляє собою програму, створену на основі штучного інтелекту, яка автоматично визначатиме суспільну небезпечність особи та необхідність застосування реального позбавлення волі для її виправлення. Однак про точну дату запуску цієї програми досі невідомо. Крім того, програма вже піддавалася неодноразовій критиці, оскільки надійність оцінки штучного інтелекту та можливість передання таких важливих функцій як оцінка суспільної небезпечності програмному забезпеченню, видається сумнівною. На сьогоднішній день залишається невідомою і команда розробників проекту, і стан його випробувань, і сертифікація.

У лютому 2021 року відбувся перший етап продажу в’язниць – аукціон з реалізації Ірпінського виправного центру № 132[8]. Однак аукціон не відбувся через відсутність бажаючих придбати будівлі та земельну ділянку виправного центру, хоча й вони знаходилися у безпосередній близькості до міста Києва. Із інформації, що з’явилася у ЗМІ стало зрозуміло, що причинами невдалого аукціону стала завищена вартість лота, та непридатність самих будівель виправного центру. Фактично, у разі придбання, наступному власнику довелося б їх зносити як аварійні, а тому, насправді відбувався продаж земельної ділянки під забудову із аварійними спорудами, а не цілісний майновий комплекс. При цьому, якщо оцінювати вартість самої земельної ділянки установи, без споруд, то вона виявилася значно вищою за ринкову.

Тим не менш, у 2019 – 2021 році в Україні було законсервовано 27 установ виконання покарань.[9] Більша частина із них знаходиться у економічно привабливих регіонах – зокрема, у передмісті Харкова, Львова, у безпосередньому центрі міста Одеса. За нашою думкою, відібрання таких установ здійснювалося не за критерієм їх аварійності, а за оцінками вартості майна та можливості продажу. Таким чином, справжньою метою реформи є розпродаж цілком придатних для використання будівель, а не покращення умов відбування покарань засудженими.

На початку червня 2021 року Міністр юстиції Денис Малюська повідомив про перший успішний продаж будівлі виправної колонії в Україні. На аукціоні була реалізована Львівська виправна колонія № 48, при цьому ціна продажу буда втричі більше стартової. Натомість, з лютого 2021 року також відбулося декілька спроб реалізувати інші установи, однак тендери кожного разу провалювалися через відсутність учасників[10].

Згідно із наданою Мін’юстом інформацією потреба в капітальних і поточних видатках для поліпшення комунально-побутових умов в’язнів по об’єктам ДКВС на 2015 рік складала 274,0 млн грн (у тому числі капітальні видатки – 239,2 млн грн та поточні видатки – 34,8 млн грн), а на 2016 рік – 470,6 млн грн (у тому числі капітальні видатки – 451,8 млн грн та поточні видатки – 18,8 млн грн). На вказані цілі було залучено капітальних та поточних видатків протягом 2015 року на загальну суму 26,4 млн грн, із них капітальні видатки – 6,1 млн грн та поточні – 20,3 млн грн, у 2016 році на загальну суму 31,3 млн грн, із них капітальні видатки – 3,4 млн грн, та поточні – 27,9 млн грн[11]. Таким чином, на капітальні видатки в 2015 році було виділено 2.5%, а у 2016 – 0.7% від потреби.

Існує тотальне недофінансування із державного бюджету установ виконання покарань на поліпшення умов тримання (придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентаря). Більшість установ виконання покарань отримають видатки на цю статтю бюджети у обсязі не більше 5% від потреб, які зазначені у бюджетному запиті відповідної установи. Так, наприклад, відповідно до бюджетного запиту ДУ «Божківська виправна колонія (№16)» розрахункові потреби на 2020 рік на поліпшення умов тримання складали 1,626 млн гривень, а фактично отримало видатків на цю статтю бюджету 63,2 тис грн, що складає 3,87% від розрахункової потреби, потреби ДУ «Машківська виправна колонія (№9)» на 2020 рік складали 1,26 млн грн, фактичні видатки склали 29,8 тис грн, що складає 2,38% від розрахункової потреби, потреби ДУ «Надержищинська виправна колонія (№65)» складали 1,817 млн грн, а фактичні видати склали 63,3 тис грн, що складає 3,48% від розрахункової потреби.

У той же час в деяких установах були зафіксовані випадки, коли засудженим не надавалися індивідуальні спальні місця і вони були змушені спати по черзі. Така ж практика й досі зберігається у слідчих ізоляторах. Засуджені у СІЗО скаржаться на малі розміри камер (Харківське СІЗО № 27), недостатність світла, свіжого повітря (Вінницька УВП № 1). В деяких випадках камери не були обладнані достатньою кількістю столів, а іноді - й місць для сидіння. Особливої уваги вимагають так звані транзитні камери, де під час зупинок знаходяться ув’язнені, яких транспортують з однією УВП до іншої. Через значні порушення їхніх прав засуджені часто влаштовують голодування, наносять собі тілесні ушкодження, тощо (Замкова ВК № 58, Чернігівська ВК № 61). У 2018 році було винесено рішення суду про примусове годування щонайменше п’яти засуджених.

У той же час умови тримання під вартою в більшості УВП вимагають ремонту. норм житлової площі, незадовільні санітарно-гігієнічні та матеріально-побутові умови, тримання в’язнів у напівпідвальних приміщеннях, недотримання температурного режиму та вимог щодо освітлення житлових приміщень, обмеження доступу до свіжого повітря та питної води тощо. Належні умови тримання створені, як правило, лише для засуджених, які залучаються до робіт з господарського обслуговування, неповнолітніх та жінок, а також осіб, які перебувають у більш привілейованому становищі. Внаслідок вкрай обмеженого державного фінансування, виправні установи змушені максимально економити на комунальних послугах, тому вода в багатьох з них подається обмежений час, паливо закупають по мінімуму, заготовляють дрова власними силами, приміщення промислових цехів не опалюють.

27 квітня 2020 року Міністр юстиції України Денис Малюська анонсував створення в СІЗО України спеціалізованих платних камер з поліпшеними умовами тримання. Він зазначив, що сподівається на швидку імплементацію відповідної постанови. За словами Міністра, такий крок необхідний, адже слідчі ізолятори знаходяться в набагато гіршому стані, ніж установи виконання покарань, у яких люди перебувають після отримання вироків. Міністр юстиції заявив, що СІЗО отримують менше фінансування за УВП України. Фінансування не вистачає навіть на постільну білизну, не кажучи вже про ремонти і нормальне харчування. Якщо ремонти проводяться, то часто це робиться за рахунок людей, які там утримуються. Міністр поінформував, що платні камери передбачають покращені побутові умови: наприклад, у камері буде холодильник і телевізор, свіжіший ремонт, більша площа приміщення з розрахунку на одну людину тощо. Трохи згодом з’явиться додаткове, ліпше харчування, оскільки бюджетне фінансування охоплює лише мінімальний набір продуктів. Також він зауважив, що на даний момент розглядається можливість впровадження кількох тарифів: за добу, за тиждень і за місяць[12]. Міністр юстиції також повідомив про плани збудувати декілька нових колоній із зразковими умовами тримання під вартою, на зразок тюрем Норвегії. Для цього планується залучати додаткове фінансування, у тому числі, фінансування від міжнародних донорських організацій[13].

Такий проект був реалізований протягом 2020 – 2021 років. За інформацією, наданою Міністерством юстиції станом на 16 березня 2021 року, на платних камерах в СІЗО було отримано 2 795 326 гривень. За словами Міністра юстиції, всі вони були використані для покращення житлових умов в безоплатних приміщеннях. На початок березня 2021 року оновлено 39 безкоштовних камер на 280 місць.

Такі висловлювання Міністра юстиції вірогідно пов’язані з тим, що в січні 2020 року ЄСПЛ ухвалив пілотне рішення у справі «Сукачов проти України», в якому наголосив на існуванні структурної проблеми щодо неналежних умов тримання під вартою в УВП України. Суд зазначав, що дана справа стосується повторюваної проблеми, яка лежить в основі частих порушень Україною статті 3 Конвенції. Зокрема, з моменту прийняття свого першого рішення стосовно умов ув’язнення в Україні[14], ЄСПЛ виніс п’ятдесят п’ять рішень (у деяких зі справ було декілька заявників), у яких визнав порушення статті 3 у зв’язку з поганими умовами утримування у слідчих ізоляторах. У низці цих рішень ЄСПЛ також зробив висновок, що мало місце порушення статті 13 Конвенції через відсутність ефективних національних засобів правового захисту для скарг заявників за статтею 3.

Більшість зі справ проти України, в яких ЄСПЛ визнавав порушення статті 3 Конвенції, стосувалися проблем переповнення та різних інших повторюваних проблем, пов’язаних з матеріальними умовами ув’язнення: неналежними санітарно-гігієнічними умовами, неналежним освітленням та вентиляцією, присутністю комах та плісняви у камерах, обмеженим доступом до душу, обмеженими щоденними прогулянками, відсутністю усамітненості при використанні туалету, поганою якістю їжі тощо. Порушення були виявлені у багатій кількості установ у різних областях України. Таким чином дійсно видається, що порушення не були результатом ізольованого випадку або конкретних подій у кожній окремій справі. Вони походили з широко поширеної структурної проблеми, яка була результатом поганого функціонування пенітенціарної системи України та недостатніх гарантій проти поводження, забороненого статтею 3.

Незважаючи на ці висновки, висловлювані ЄСПЛ стосовно України майже щорічно з 2005 року, структурна проблема видається усе ще невирішеною на національному рівні. Дійсно, відповідно до бази даних управління справами ЄСПЛ, близько 120 prima facie виграшних заяв проти України, пов’язаних зі скаргами на умови ув’язнення, на даний момент очікують розгляду у ЄСПЛ. Ця цифра, взята сама по собі, вказує на існування повторюваної структурної проблеми.

Комітет міністрів також визнав структурний характер проблеми умов ув’язнення в Україні. Він контролював виконання рішень Суду стосовно умов ув’язнення з 2005 року. У грудні 2018 року він прийняв тимчасову резолюцію, в якій знову підкреслив структурний характер цієї проблеми. Він зауважив, що у попередніх рішеннях вже неодноразово закликав органи влади України вжити рішучі заходи для встановлення запобіжних та компенсаційних засобів з метою вирішення цієї проблеми. Хоча деякі кроки були зроблені, ніякий конкретний прогрес не був досягнутий, що також наклало на систему Конвенції непотрібний тягар. Тому Комітет Міністрів підкреслив термінову потребу органів влади продовжити працювати над прийняттям усеосяжної довгострокової стратегії, здатної привести до вирішення цих структурних проблем, з чіткими та обов’язковими строками для вжиття відповідних заходів та надання необхідних ресурсів.

Беручи до уваги поточні міркування та наявну проблему, яка існувала протягом багатьох років, значну кількість осіб, на яку вона вплинула або здатна вплинути, та термінову необхідність забезпечити їм необхідне та доречне відшкодування на національному рівні, ЄСПЛ застосував процедуру пілотного рішення в даній справі і зобов’язав Україну під контролем Комітету Міністрів вжити низку заходів спрямованих на зменшення переповненості камер в УВП та покращення умов тримання та вироблення ефективних засобів правового захисту для потенційних заявників[15].

Норми харчування ув’язнених, затверджені постановою Кабінету Міністрів У від 16.06.1992 №336 (далі – Норми харчування ув’язнених ) не відповідають нормам харчування встановлених Міністерством охорони здоров’я, як того вимагають Європейські пенітенціарні правила. У Нормах харчування ув’язнених також відсутні раціони з урахуванням релігії, культури та характеру роботи(лише раціон для зайнятих на важких роботах). Також немає норм для осіб, які хворіють на СНІД, ВІЛ, лепру, подагру, хвороби органів кровообігу та інші тяжкі хвороби. У п. 2 Порядку застосування норм харчування ув’язнених. передбачено, що особи, які хворіють на шлунково-кишкові захворювання, згідно з висновками лікаря, на час амбулаторного лікування забезпечуються продуктами харчування за дієтичними нормами. Однак, на дієтичне харчування заліковується не більше трьох відсотків від облікової чисельності осіб, які тримаються в установі.

У більшості установах їжа має неналежні органолептичні властивості, у приготованих стравах недостатньо м’ясних продуктів, через незадовільні умови зберігання продукти втрачали свою якість, проте використовувалися для приготування їжі. Крім цього, фіксуються перебої в системі централізованих поставок продуктів харчування до пенітенціарних установ. Так, у Дніпропетровській УВП № 4 в раціоні ув’язнених майже місяць були відсутні м’ясопродукти, а на складах установи не залишилося картоплі. У Чорноморській ВК № 79 засуджені - жінки майже місяць харчувалися однією рибою (м’ясо не поставлялося) під час усіх прийомів їжі. При чому, в сусідніх установах того ж населеного пункту (м. Одеси) м’ясо було у наявності. В окремих випадках під час централізованих поставок до установ надходили продукти харчування неналежної якості (Вознесенська виправна колонія № 72.

На жахливих умовах харчування ув’язнених наголошує Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню у звіті до уряду України під час візиту до України з 8 по 21 грудня 2017 року від 6 вересня 2018 року[16]. Вони зазначають, що багато ув’язнених скаржаться на погану якість їжі, на відсутність її різноманітності та на її нестачу (§70), у тому числі у осіб, які знаходяться на лікуванні (§119, §120). У звітах посольства США за 2015, 2016 та 2017 роки також зазначалося, що проблема відсутності належного харчування залишається невирішеною.[17] Про неналежне харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань наголошує й уповноважений Верховної Ради України з прав людини у своїй Щорічній доповіді за 2017 рік (с. 196, 227-229). У доповіді зазначається, що ув’язненим за Нормами харчування ув’язненим щоденно повинні надаватись овочі, зокрема капуста, буряк, морква, цибуля ріпчаста, огірки. Однак, в багатьох установах ув’язнені не отримують свіжих овочів взагалі. Ще уповноважений підкреслює проблему застосування норм заміни продуктів, зокрема безпідставну заміну без необхідного на те дозволу. Цей механізм «заміни продуктів», який за законом мав би використовуватись лише при тимчасовій нестачі окремих продуктів, застосовується я загальне правило, і має наслідком майже повну відсутність у раціоні засуджених натуральних продуктів, особливо, білкових, овочів та фруктів. Тому отримання продуктових посилок від рідних залишається для засуджених засобом для виживання. Певна частина засуджених, особливо у слідчих ізоляторах, взагалі не харчується їжею, що готовлять в установах.

27 грудня 2018 року Уряд затвердив нові норми харчування засуджених, які почнуть діяти з 1 січня 2020 року. В нових Нормах розрахунок енергетичної цінності раціону харчування в’язнів відсутній. Крім того, зазначається, що заміна одних продуктів іншими здійснюється для урізноманітнення меню в’язнів, за призначенням лікаря або у разі відсутності продуктів на складі. У перспективі, ця норма може стати основою для різноманітних зловживань адміністрації УВП, яка, у свою чергу, буде необмежено змінювати меню засуджених. Крім того, у нормах встановлено фінансування харчування засуджених за залишковим принципом, що негативно вплине на рівень забезпечення установ продуктами та їх якості. Пізніше запровадження нових Норм харчування було відтерміновано на рік.

Незважаючи на значні зміни до Правил внутрішнього трудового розпорядку установ виконання покарань щодо дозволів використовувати мікрохвильові печі для засуджених, що потенційно може покращити якість харчування, залишається невирішеною низка проблем. Зокрема, засуджені зазначають на бажанні самостійно організовувати власне харчування, якщо їм не може забезпечити таке харчування держава. Однак через включення круп, овочів та інших продуктів, що підлягають термічній обробці до переліку заборонених предметів для зберігання засудженими, вони фактично не можуть організувати харчування. Також засудженим заборонено використання і мультиварок, які є зручними для приготування їжі в умовах виправної колонії. Згадані заборони не мають собою жодного юридичного підґрунтя, зокрема, не направлені на забезпечення безпеки в УВП або на виправлення засуджених (навіть протирічать останньому). На наші запити, органи державної влади не змогли надати мотиви для такого власного рішення

Крім того, якість харчування в УВП погіршується через зловживання представників органів державної влади. Наприкінці 2019 року ДБР повідомило про затримання двох заступників керівників держустанов Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, розташованих у Харківській області під час збуту продуктів харчування придбаних для засуджених.

За попередньою інформацією: посадовці списували продукти харчування для засуджених, закуплені Міністерством юстиції, та продавали їх оптовими партіями з території виправних колоній Харкова. Затриманим повідомлено про підозру у зловживанні владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України). За два місяці протиправної діяльності, задокументовано розкрадання та продаж продуктів харчування посадовцями на суму понад 500 тисяч гривень. Під час спроби виїзду з території однієї із колоній двох мікроавтобусів із продуктами, вилучено близько трьох тон замороженого м’яса та риби[18].

За інформацією, наданою Національним превентивним механізмом у 2019 – 2020 роках, у більшості відвіданих установ їжа до окремих об’єктів установи доставлялася у пластмасових відрах, брудних пакетах та іржавих ємностях, що впливає на її якість. При спілкуванні в’язні висловлювали нарікання щодо якості їжі у їдальні та повідомили, що покращення якості харчування відбувається лише у дні відвідування установи контролюючими органами[19]

В УВП перебувають засуджені з вадами здоров’я та потребують постійного стороннього догляду і допомоги. Проте всупереч міжнародним та національним нормам (зокрема, ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд») в установах не створено комплексних умов перебування людей з особливими потребами. Немає поручнів, пандусів, спеціальних камер для тримання, технічних засобів реабілітації та медичних спеціалістів для забезпечення відповідних умов для реабілітації даної категорії в’язнів. Крім того, в установі відсутні пристосовані туалети і душові кабіни, спеціальні ліжка та поручні. Зазначене можна охарактеризувати як жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження або покарання.

Після внесення змін до КВК, якими було встановлено право на безперешкодне відвідування установ виконання покарань, в тому числі членами громадських рад при регіональних управліннях пенітенціарної служби, помічникам-консультантам народних депутатів України, які мають право бути у супроводі журналістів та лікарів, з кінця 2014 року представники нашої організації здійснювали регулярні моніторингові візити до УВП, в ході кожного з яких були виявлені численні порушення прав в’язнів. Такі візити стали джерелом цінної інформації «з перших вуст» про реальний стан з дотриманням прав засуджених, яка розміщалась по кожному візиту окремо на порталі ГО «Харківська правозахисна група» «Права людини в Україні».

Показовою була ситуація з умовами тримання під вартою, яка була виявлена у 2019 році у Жовтоводській ВК № 26. В усіх без винятку відділеннях умови тримання під вартою не відповідали ніяким стандартам. Майже всі приміщення житлової зони установи перебували у антисанітарному, занедбаному стані. Всюди відчувається сирість. Освітлення в житлових приміщеннях дуже погане, а в деяких взагалі відсутнє. Щоб потрапити до житлової зони, на першому поверсі потрібно подолати абсолютно темний коридор зі сходами. Засуджені зазначають, що світло з’являється зазвичай із настанням темряви та є до відбою. У житлових зонах тісно розташовані залізні ліжка із тонкими матрацами, через що більшість опитаних скаржились на болі у спині. Спостерігається велике перенаселення камер.

Стіни у частині спальних приміщень жилого корпусу були вкриті грибком та пліснявою, багато де на стелях наявні сліди минулого залиття. В усіх приміщеннях установи був концентрований запах сирості, дихати справді було важко. Засудженим доводиться спати, харчуватись та займатися спортом у таких небезпечних для здоров’я умовах. Також надходили скарги на засилля у приміщеннях блошиць і тарганів. Кип’ячена питна вода була наявна лише в одному відділенні, в інших – лише з-під крану. Якість води з-під крану була дуже низька, через добу відстоювання з’являється осад з іржею, а влітку у воді й взагалі за добу розводяться білі черв’яки.

Засуджені, що відбувають покарання у цій установі, зазначали, що температура в житлових приміщеннях вночі становить 8–10 °С, а взимку знижується до 3–5 °С. Це при тому, що в колонії наявна автономна котельня для опалення. Засудженим доводиться спати повністю одягнутими та ще й під декількома ковдрами. Труби водопостачання були вкриті іржею, у деяких місцях підтікають, як наслідок, в установі періодично відбуваються затоплення.

Санвузли у відділеннях заслуговують окремої уваги. Вони перебували не просто в неналежному, а у жахливому стані. Рукомийники з відбитою плиткою та несправними кранами.. У туалетні кімнати неможливо зайти, в них стоїть нестепний сморід. У відділеннях містилося від 4 до 6 туалетних кабінок, засуджені вимушені стояти в чергах, щоб справити нужду. В туалетах були відсутні дверцята, а перегородки в деяких відділеннях сягають заввишки не більше 50 сантиметрів. Сантехніка перебувала у аварійному стані

Зі слів засуджених, навіть холодну воду в колонії подають лише 2 години на добу. У зв’язку з цим ув’язнені змушені набирати воду до баків, а потім митися з них. До того ж, у туалетах стояв сморід ще й через відсутність води у бачках для змивання. В їдальні на стелі та на підвіконнях наявна пліснява. У приміщенні відчувався запах сирості. Було відсутнє дієтичне меню, незважаючи на те, що у колонії відбувають покарання засуджені, які слабують на діабет та захворювання шлунково-кишкового тракту[20].

23 квітня 2019 року до ВР України був внесений законопроект, в якому було запропоновано виключити з переліку осіб, яким надано право без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок, в тому числі помічників-консультантів народних депутатів України, а також членів громадських рад при ДКВС та його територіальних підрозділах (міжрегіональних управліннях)[21]. Цей законопроект не був прийнятий до розпуску Верховної Ради.

Однак 14 квітня 2021 року Міністерство юстиції України оголосило початок громадських консультацій щодо проекту закону «Про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій»[22]. Метою проекту закону є створення системи регулярних внутрішніх (адміністративних) і зовнішніх пенітенціарних інспекцій для забезпечення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Однак даний законопроект, подібно попередньому законопроекту, обмежує перелік осіб, що мають безперешкодний доступ до установ виконання покарань. Зокрема, знову пропонується виключити із переліку таких осіб помічників народних депутатів України та депутатів ВР Автономної Республіки Кримі та місцевих рад.

Застосування насильства до в’язнів у пенітенціарній системі

Залишається гострою проблема насильства в установах виконання покарань з боку адміністрації. Мін’юст повідомляє, що у 2014 році лише один засуджений звернувся із скаргою на катування в установах виконання покарань, у 2017 році – п’ятнадцять, у 2018 році 46, а у 2019 – сімдесят сім засуджених. За 2014 – 2019 року Мін’юст здійснив 68 моніторингових (інспектувальних) візитів до установ виконання покарань. Під час візитів не було зафіксовано жодної скарги на неналежне поводження із засудженими. З 2014 року адміністрація установ не притягувала до відповідальності за катування засуджених. У відповідь на наш запит ДКВС повідомила про наступні результати розгляду звернень засуджених на неналежні засоби примусового впливу за період 2014 – 2018 року[23]:

 

2014

2015

2016

2017

2018

Отримано звернень

298

168

141

102

58

Задоволено

2

5

2

1

1

Розгляд аналогічних звернень прокуратурою України, на яку покладено функцію нагляду за виконанням покарань[24]:

 

2014

2015

2016

2017

2018

Отримано звернень

1613

1664

1350

1010

855

Задоволено

23

19

7

15

10

Однак надані відомості суперечать інформації із засобів масової інформації та фактичним даним, які відомі правозахисникам[25]. Так, за інформацією осіб, які тримаються у Темнівській ВК № 100, вони фактично позбавлені можливості оскаржувати дії адміністрації установи через страх бути підданими катуванню або жорстокому поводженню. Така ситуація є типовою для багатьох колоній, особливо з більш суворим режимом. Засуджених, які намагаються скаржитися на дії адміністрації установи та захищати свої права, як правило, переводять до дільниці посиленого контролю. Поширеною в установі залишається практика побиття засуджених працівниками колонії за порушення режиму відбування покарання, у тому числі незначні (наприклад, спілкування засуджених між собою на підвищених тонах).

У 2019 році відбувся сплеск насилля, коли більше ніж у п’яти установах за короткий проміжок часу (декілька місяців) відбулося масове побиття засуджених спеціальними підрозділами. Наприкінці лютого 2019 року в черговий раз були викриті масові побиття в Бердянській ВК №77 та знущання над в’язнями з боку засуджених – так званих «помічників адміністрації». Представники громадськості та журналісти відвідали Бердянську ВК №77 та зустрілись із засудженими, зафіксували факти катувань. В колонії систематично катують новоприбулих засуджених, і роблять це «помічники адміністрації». Прямо в дільниці карантину їх можуть зв’язувати на кілька днів, бити, в тому числі по п’ятках, декілька разів на день, змушувати голими на морозі виконувати фізичні вправи, засовують голки під нігті, забивають цвяхи в ноги та руки і навіть можуть зґвалтувати . За «безпечне» перебування в колонії з родичів засуджених вимагають чималі гроші, і вони, рятуючи своїх близьких, таки перераховують кошти на вказані з колонії банківські картки. До цієї колонії у 2019-2020 рр. в порушення статті 24 КВК України тричі не впустили помічників-консультантів народних депутатів України. За скаргами родичів засуджених було відкрито кримінальне провадження, група засуджених визнані потерпілими у провадженні і до них застосовані заходи безпеки, оскільки їм стали мститися за скаргу на адміністрацію. Надії на те, що розслідування буде результативним, немає.

Традиційною для установ виконання покарань залишається практика залучення засуджених до роботи, яка пов’язана з контролем за поведінкою інших засуджених та вжиття до них заходів впливу. Так, у Темнівській ВК № 100 функціонують так звані «секції підтримання правопорядку», до складу яких входять визначені працівниками установи особи з числа засуджених. До обов’язків цих осіб належать делеговані їм адміністрацією функції з контролю за дотриманням іншими в’язнями режимних вимог та їх поведінкою, участь у загальних та особистих обшуках засуджених, супроводження їх до чергової частини у разі вчинення порушення режиму відбування покарання тощо. За інформацією в’язнів колонії члени вказаної секції за згодою представників адміністрації можуть застосовувати фізичне та психічне насильство до інших засуджених.

Системними є факти принизливого ставлення персоналу установ пенітенціарної системи та загального числа засуджених до певних категорій засуджених, так званих відторгнутих. Такі особи змушені перебувати у непристосованих приміщеннях, виконувати найбруднішу роботу, постійно зазнаючи проявів жорстокого поводження від персоналу та решти засуджених. Наприклад, співробітниками Національного превентивного механізму було зафіксовано у ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» (візит відбувся у березні 2019 року) шість спальних місць для осіб, яких відторгнула основна маса засуджених, розташованих у непристосованому для цього приміщенні комори розміром 6,5–7 кв. м, в якій було відсутнє належне природне освітлення, вентиляція та вільний особистий простір[26].

6 березня 2019 року в Жовтоводській ВК №26 проводився загальний обшук. Близько десятої години ранку на територію установи зайшли озброєні люди в чорних костюмах із закритими балаклавами обличчями. До якого саме спеціального підрозділу відносилися ці особи, невідомо, адже на шевронах зазначався лише напис ГШР. Спочатку обшуки провели у ДІЗО, потім – і в житловій зоні установи. В ДІЗО всіх засуджених в прямому сенсі викинули з камер та поклали обличчями на асфальт. Практично всіх почали бити, нікому не дозволяли навіть підняти голову. Удари наносили ногами по різних частинах тіла, били і по голові, що категорично заборонено. Переляканим людям надягли на голову капюшони, змотали скотчем так, щоб закрити очі, в рот засунули ганчірні кляпи, щоб не кричали. Не дозволяючи піднятися, закинули до «воронка» та відвезли до Криворізької УВП №3 (СІЗО). Там у такий же спосіб їх викинули з автомобіля, протягли по коридору до камер, при цьому постійно били та ображали.

Засудженим не дозволили взяти із собою жодних речей. Тож більшість із них залишилися роздягнуті та босі, оскільки загубили взуття, коли їх тягнули по асфальту. Одинадцять етапованих засуджених отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Так, наприклад, в одного вибито зуб, в іншого – пошкоджено ребра. Практично всі стверджують, що мали синці та садни на голові, тулубі та на інших частинах тіла. За тиждень їх перебування у СІЗО, лікарі так і не оглянули засуджених, можливо, чекаючи, поки тілесні ушкодження зійдуть та стане неможливо хоч щось довести.

У житлових приміщеннях засуджених вигнали в локальні дільниці та поставили обличчями до стіни. Переполошені засуджені чекали розправи в той час, коли невідомі люди в масках ламали і трощили все, що потрапляло їм на очі. За собою ГШР залишила безлад, поламані шафи, потрощене майно засуджених. Не обійшлося і без побиття палицями. Як стверджують потерпілі, їх били по ногах, тулубу, голові. Навіть через тиждень тілесні ушкодження все ще помітні. Детальніше про ці події та фотографії побитих можна подивитися тут, а про жахливі умови тримання в цій колонії – тут.

28 квітня 2019 року у Черкаській ВК №°62 трапився інший інцидент. Двоє засуджених, учасників бойових дій, на підпитку влаштували бійку. 5 засуджених помістили до ДІЗО. Крім них в ДІЗО знаходились інші в’язні. 3 травня 2019 року в колонії ввели особливий стан та завели ГШР, яка почала бити засуджених. Побили всіх, обливали водою та били електрошокерами. Встигли побити 15 в’язнів, далі побиття припинили через те, що приїхали правозахисники. На двох засуджених внесено відомості до ЄРДР за ст. 392 КК України. 27 травня 2019 року знову до ДІЗО зайшли невідомі в масках і побили всіх засуджених, близько 16 побитих порізали собі вени, і частина засуджених в колонії об’явила голодування.

19 травня 2019 року в Рівненському СІЗО засуджені стукали в двері, вимагали негайно надати медичну допомогу одному з підсудних, якому стало зле. Завели ГШР. Активних правдоборців вивезли в дільниці СІЗО в колоніях і завели кримінальні справи за ст. 391 КК України.

27 травня 2019 року з’явилася інформація про бунт в Південній ВК №51 в м. Одеса. ЗМІ озвучували фейки один краше іншого про заручників, загиблих та збіглих. Насправді не було, загиблих та втікачів. Через тиждень (з метою покарання, оскільки бунт давно завершився) в установу ввели ГШР в масках і повному бойовому спорядженні, яка жорстоко побила шість головних протестантів проти дій адміністрації колонії, яких для цього спеціально привели до штабу. Частина засуджених, не бажаючи бути побитими, забарикадувалася у своєму житловому приміщенні і підпалила матраци, щоб за стінами колонії побачили дим. Причина конфлікту – вкрай погане харчування та ще й вимагання коштів за можливість отримати посилки з продуктами від родичів. Взагалі засуджені стверджують, що за будь-що з них вимагають кошти. Ввечері засуджені припинили протестувати.

22 травня 2019 року у Чернігівському СІЗО на територію слідчого ізолятору зайшли співробітники «ГШР». Вони провели обшук у камерах, під час якого нанесли тілесні ушкодження декільком засудженим. Отримані ними тілесні ушкодження були зафіксовані, інформація про них була направлена до прокуратури та поліції[27].

3 січня 2020 року під час моніторингового візиту до колонії №25 працівниками нашої організації прийняли заяви від 21 засудженого про насильницькі дії з боку працівників адміністрації колонії або добровільними помічниками адміністрації з числа засуджених за вказівкою адміністрації.

Причини таких дій – вимагання коштів (засудженим надавали телефони, щоб вони подзвонили своїм рідним з проханням перевести кошти на певні банківські картки, і тоді насильство припиняють), примушення до вимагання коштів у інших засуджених, знайдений мобільний телефон, відмова ставати добровільним помічником адміністрації, етнічне походження та інші.

Засуджені також скаржилися на доведення до самогубства, відсутність лікування, неадекватну праці зарплатню, вимагання коштів від родичів, вимагання коштів за умовно-дострокове звільнення та інше.

За свідченнями декількох засуджених, о 3-й годині ночі 8 січня бійці ГШР в масках в повному бойовому спорядженні витягли засуджених, в одних трусах, до штабу, одягтися не дали. Їх поклали обличчям в підлогу, завели руки за спину та наділи кайданки або зв’язали, і потягли до штабу. Частина засуджених пробула на вулиці більше години (температура повітря мінус 3 по Цельсію). В штабі засуджених примусили повзти на животі по сходах на вищі поверхи – другий, третій і четвертий, деяких при цьому жорстоко били. У всіх засуджених сильно обідрані лікті, коліна та живіт. В такому стані засуджених протримали з 3 години ночі до обіду. За даними джерела, били в першу чергу тих, хто скаржився нам на жорстоке поводження 3 січня. 22 засуджених, яких побили, примусили написати пояснювальні записки, що спецназ ввели після 6-ї ранку, що вони чинили опір та перешкоджали обшуку, і тому проти них була застосована фізична сила і спецзасоби, і що вони не мають претензій. Після цього частину засуджених, яких примусили писати пояснення, перевели до інших харківських колоній. Проте в медичній частині колонії №25 залишилося багато побитих.

9 січня 2020 року двох помічників-консультантів народних депутатів України двічі не допустили на територію Олексіївської виправної колонії. В перший раз це було під приводом того, що адміністрація установи не може забезпечити безпеку відвідувачам, оскільки в колонії вже перебували представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Уповноважений).

Після виходу з території колонії представників Уповноваженого та інших осіб помічники народних депутатів знову спробували зайти в колонію, але їх знову не пропустили. Ніхто з представників адміністрації не вийшов до них для пояснення причин недопущення[28].

10 січня 2020 року за подіями, що відбулися в Олексіївській ВК № 25 було подано заяви про вчинення кримінального правопорушення до ДБР та Офісу Генерального прокурора. Досудове розслідування було розпочато за ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень). На сьогоднішній момент досудове розслідування триває, однак жодній особі досі не повідомлено про підозру, хоча всі персональні дані вірогідно причетних до вчинення злочину осіб, були повідомлені ще на початку досудового розслідування. Їх причетність до злочину підтверджується узгодженими масовими свідченнями засуджених.

До деяких із потерпілих наприкінці лютого 2020 року все ж було застосовано заходи безпеки, що передбачали вивезення їх за межі Олексіївської ВК № 25 для уникнення фізичного та психологічного тиску. Однак такі заходи були застосовані із значною затримкою та не до всіх потерпілих, що мало наслідком психологічне, а в деяких випадках – і фізичне насильство до потерпілих. Один із них вчинив членоушкодження на знак протесту до такого насильства. Крім того, через тиск деяка частина потерпілих відмовилася від своїх попередніх свідчень. За свідченнями потерпілих, які були врешті вивезені з Олексіївської ВК № 25 до інших УВП, деякий тиск на них продовжився і поза межами установи.

Водночас, 13 листопада 2020 року 22 засуджені з Полицької ВК № 76 також заявили про масові катування. Зокрема, ці засуджені були привезені з іншої установи – з міста Цумані. За їхніми свідченнями, під час та перед етапуванням до іншої УВП їх жорстоко били. Підставою для побиття стали масові протести як самих засуджених, так і їх рідних проти переведення до іншої установи виконання покарань[29]. На сьогоднішній день, розслідування цих подій триває.

У відповідь на наш запит ДКВС надало інформацію про розслідування органами прокуратури кримінальних проваджень стосовно працівників УВП. Узагальнені дані зазначені у таблиці[30]:

 

Стаття 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем)

Стаття 365 КК України (Перевищення влади або службового становища)

Стаття 367 КК України Службова недбалість)

Стаття 373 КК України (Примушування давати показання)

 

Зареєстровано

Обвинувальний акт

Судове рішення

Зареєстровано

Обвинувальний акт

Судове рішення

Зареєстровано

Обвинувальний акт

Судове рішення

Зареєстровано

Обвинувальний акт

Судове рішення

2017 рік

0

0

0

23

0

0

2

0

0

0

0

0

2018 рік

0

0

0

0

0

0

2

1

1

0

0

0

2019 рік

0

0

0

0

0

0

1

0

0

0

0

0

2020 рік

0

0

0

14

0

0

2

0

0

1

0

0

Крім того, подекуди катування могли призвести до смерті засуджених. Так, 21 лютого 2019 р. у Вільнянській УВП № 11 помер засуджений, який всього три дні як перебував під вартою, а вже на п’ятий день матері віддали понівечене тіло. При цьому, згідно з офіційною версією молодик помер від серцевої недостатності.

У всіх вказаних випадках потерпілими подавалися заяви про вчинення кримінальних правопорушень до відповідних органів прокуратури або ДБР. Однак належне досудове слідство зазвичай не проводилося. Крім того, органи державної влади не ведуть окрему статистику щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності за вказані види злочинів.

За інформацією Мін’юсту, у 2017 році у його складі було створено Управління пенітенціарних інспекцій, як підрозділ внутрішнього інспектування органів і установ ДКВСУ. Станом на квітень 2021 року було здійснено 118 інспектувань пенітенціарних закладів: у 2017 році – 25, у 2018 році – 32, у 2019 році – 39, у 2020 році – 18, з січня по березень 2021 року – 4. Однак жодного разу повідомлень від засуджених осіб та осіб, взятих під варту про застосування катувань чи неналежного поводження з боку пенітенціарних службовців не надходило.

Обов’язки по інспектуванню пенітенціарних установ покладені також на працівників прокуратури.[31]

Згідно з відповіддю ГПУ працівники органів прокуратури щомісячно проводять відповідні перевірки в установах виконання покарань. Під юрисдикцію перевірок підпадають слідчі ізолятори, арештні доми, виправні центри, виправні колонії, виховні колонії.

Статистика ГПУ за 2019 – перші 3 місяці 2021 рр. щодо нагляду за додержанням законів в установах попереднього ув’язнення та виконання покарань наведена в наступній таблиці:

Рік

Розглянуто документів прокурорського реагування з вжиття заходів щодо порушень закону

Притягнуто до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної відповідальності

Розпочато кримінальних проваджень

 2019

4454

3041

-

2020

4050

3015

-

січень-березень 2021

1206

935

63

Дані щодо розгляду скарг на недозволені заходи впливу, які застосовує адміністрація УВП:

Рік

Розглянуто звернень

Задоволено

2014

342

8

2015

168

5

2016

141

2

2017

102

1

2018

58

1

2019

40

1

2020

37

-

січень-березень 2021

2

-

ГПУ (Офіс Генерального прокурора) у своїй відповіді на проект коментаря ХПГ зазначила, що за 2016-2019 року було винесено 31 тисячу документів реагування на виявлені правопорушення, за результатами яких до відповідальності було притягнуто 21 тисячу осіб.[32] Проте, ця інформація є недиференційованою і неможливо встановити, за які саме порушення були притягнуті до відповідальності вищевказані особи.

Також ця інформація є невідповідною до попередніх даних, поданих ГПУ. Різниця між даними щодо притягнутих до відповідальності осіб в період 2014-перші три місяці 2019, які подавалися ГПУ у травні 2019, та даними, поданими в лютому 2020, становить 7131 особу (за період 2016-2019 років). Так чи інакше, з публічної статистичної інформації органів прокуратури неможливо виокремити інформацію про кількість скарг на застосування незаконного насильства працівниками правоохоронних органів.

Статистика розслідуваних кримінальних проваджень, направлених до суду обвинувальних актів[33] за фактами застосування працівниками ДКВСУ катувань та іншого жорстокого поводження за 2015 – січень-лютий 2021 року:

Рік

Розслідувалось

Подано обвинувальних актів

2015

76

1

2016

49

2

2017

41

-

2018

15

1

2019

5

-

2020

-

3

2021

-

-

Таким чином, навіть якщо зважити на те, що не всі порушення, виявлені під час прокурорських перевірок пенітенціарних установ стосуються катування та інших форм жорстокого поводження, дані з останньої таблиці свідчать про те, що навіть за офіційними даними ці явища є реалією української кримінально-виконавчої системи.

В цілому, Міністерство юстиції України та ДКВС не визнають застосування катувань до засуджених чи взятих під варту. Однак, 6 червня 2020 року, під час інтерв’ю, Міністр юстиції України вперше зазначив, що до засуджених у Олексіївській ВК № 25 дійсно застосовувалися катування, визнавши тим самим факт незаконного насильства[34]. Водночас, він зазначив, що приблизно за два роки технології дозволять забути про катування внаслідок обладнання усіх приміщень УВП камерами відеоспостереження. Щоправда, як відомо на практиці, у момент вчинення злочинних діянь представниками адміністрації таких установ, камери спостереження завжди виявляються вимкнутими.

Важливе значення у виявленні неефективної системи розслідувань фактів катувань, вчинених працівниками пенітенціарних органів, мають візити КЗК та характер актів реагування Уряду на виявлені порушення. Розглянемо останній візит.

З 4 по 13 серпня 2020 року делегація Комітету Ради Європи із запобігання катуванням та поганому поводженню (КЗК) відвідала три українські колонії – Темнівську ВК №100, Олексіївську ВК №25 та Бердянську ВК №77. Наприкінці листопаду 2020 року було оприлюднено доповідь про ці моніторингові візити[35], а 19 грудня – її переклад українською. Метою делегації була перевірка поводження із засудженими, а також вивчення дій слідчих органів стосовно скарг ув’язнених на жорстоке поводження з боку тюремного персоналу. Крім того, під час візиту до Темнівської ВК №100 представники комітету хотіли побачити, в яких умовах перебувають довічно ув’язнені.

В Олексіївській ВК № 25 делегація КЗК отримала від ув’язнених низку свідчень про жорстоке поводження з боку співробітників установи протягом 2019 року: йдеться про побиття руками, ногами та гумовими кийками. Ймовірне насилля в основному відбувалося в адміністративних приміщеннях.

На основі зібраної делегацією інформації Комітет окреслив чітку схему, як поводяться у колонії з новоприбулими ув’язненими. Після прибуття та розміщення ув’язнених примушували прибирати територію. Тих, хто відмовлявся, били так звані «чергові в’язні»: непокірних роздягали і змушували лежати на підлозі, тим часом кілька «чергових» били їх по сідницях та п’ятках пластиковими трубами. Постраждалі розповідають і про іншу форму покарання: чоловіків примушували довго перебувати в положенні навприсядках із витягнутими вперед руками або ж присідати сотні разів. Крім того, є свідчення, згідно з якими в день прибуття в колонію ув’язненим було наказано запам’ятати правила внутрішнього розпорядку, а тих, хто не склав «іспит» наступного дня, могли побити «чергові в’язні».

КЗК рекомендує українській владі провести негайне та всебічне розслідування на центральному рівні щодо того, як функціонує колонія №77. Керівництво та персонал цієї колонії мають чітко зрозуміти, що будь-який співробітник установи, який сам вчиняє насильство або сприяє жорстокому поводженню, буде нести відповідальність.

КЗК вже вкотре висловлює серйозні сумніви щодо практики працевлаштування обраних ув’язнених «черговими». Відповідальність за порядок і безпеку у в’язницях лежить на співробітниках виправних установ, і будь-яка часткова відмова від цієї відповідальності є неприпустимою. КЗК закликає українську владу вжити всіх необхідних заходів – у тому числі законодавчого характеру – для припинення цієї практики.

В ході візиту делегація КЗК провела консультації з ДБР щодо дій, вжитих під час розслідування скарг на жорстоке поводження з ув’язненими в колоніях №25 та №77. Комітет із запобігання катуванням шкодує, що під час широкомасштабного розслідування деяких конкретних скарг в’язнів ВК №77 на жорстоке поводження та вимагання з боку персоналу та «чергових в’язнів» слідчий ухвалив рішення припинити кримінальне провадження стосовно співробітників колонії. Тому Комітет просить надати інформацію щодо конкретних кроків, які здійснило Державне бюро розслідувань щодо встановлення можливої участі персоналу колонії у вищезгаданих злочинах – шляхом підбурювання, дозволу або мовчазної згоди.

18 березня 2021 року КЗК опублікував на своєму сайті відповідь уряду України на доповідь КЗК про візит[36], в якому спростовувалися факти та висновки, зроблені делегацією КЗК. Характерно, що ця доповідь в Україні не була опублікована. Тому Харківська правозахисна група зробила переклад цієї відповіді українською та опублікувала цей документ[37]. Водночас було підготовлено доповідь про переслідування тих засуджених з колоній № 100 та 77, які погодилися спілкуватися з делегацією КЗК[38]. Крім того, Європейська мережа з судового захисту засуджених, Харківська правозахисна група та Українська Гельсінкська спілка з прав людини звернулися до низки міжнародних установ з протидії катуванням із заявою, в якій надали оцінку ставленню українського уряду до візиту делегації КЗК[39]. У цьому зверненню, зокрема, стверджувалося наступне:

«У відповідь органи влади України заявили, що інформація, яку Комітет отримав упродовж візиту, була надана певними негативно орієнтованими ув’язненими для того, щоб підірвати авторитет адміністрації та оскаржити режим ув’язнення (§53-55). Органи влади України заявили, що три відповідні установи відвідуються занадто часто для того, щоб факти, визначені неурядовими організаціями, правозахисниками та ув’язненими, були справжніми. Що стосується, більш конкретно, висвітлених Комітетом подій, органи влади стверджують, що ці заяви не підтвердило розслідування ДБР або внутрішні перевірки. Органи влади стверджують, що досудове розслідування встановило, що адміністрація колонії № 77 не була залучена до будь-яких незаконних дій або зловживання владою (§96, 98). Звіт стосується ув’язнених, які є помічниками адміністрації та заперечує будь-яку відповідальність адміністрації. По-друге, стосовно колонії № 25, органи влади заявляють, що розслідування не підтвердило заяви про катування (§92). Також у відповіді зазначено, що частина засуджених допитані як потерпілі у кримінальному провадженні за допомогою поліграфу, не визнавали себе потерпілими та відмовлялись від участі у слідчих діях (§84). . При цьому у відповіді на звіт КЗК не пояснюється, що ці відмови сталися саме внаслідок переслідування і тиску на в’язнів, які поскаржились на адміністрацію. На додаток, у відповіді уряду сказане, що ГШР не були застосовані протягом 2020 року у цій колонії (§47), хоча саме застосування ГШР стало приводом для порушення кримінального провадження щодо подій у цій установі.

Однак, розслідування тверджень про злочини у зв’язку з катуванням засуджених у колонії № 25 усе ще триває. Видається, що відповідь уряду є, м’яко кажучи, заплутаною, і ігнорує питання, які стосуються випадків катувань, зафіксованих у 2019 році та наведених у звіті. Крім того, відповідь посилається на дисциплінарні санкції, підставу або характер накладених санкцій. Що стосується подій у Темнівській колонії № 100, органи влади не надають відповіді на питання, поставлені КЗК.

Інакше кажучи, органи влади відкрито наполягають, що Комітет дозволив неформальним угрупованням тюремних банд маніпулювати собою у трьох різних місцях, і вони скористалися цим для підриву авторитету адміністрації. При цьому органи влади не вказали, чому, на їхню думку, зібрані Комітетом судово-медичні докази або докази, які Комітету надало ДБР, які підтверджують заяви про катування, не є належними.»

Водночас, маємо констатувати, що розслідування подій у Олексіївській ВК № 25 триває вже більше року. За цей час жодній особі не повідомлено про підозру, хоча більшість потерпілих називали конкретних винних осіб у вчиненні катувань. При цьому, щонайменше останні півроку слідчих дій як таких не проводиться. Жодне з слідчих дій, про проведення яких заявляли клопотання адвокати – представники потерпілих засуджених, не була проведена, в тому числі допити потерпілих із застосуванням поліграфу, слідчих експериментів та судово-медичних експертиз. Щодо розслідування подій у Бердянській ВК № 77, то таке розслідування було закрите, однак силами адвокатів було відновлено, проте так і залишається неефективним.

Щодо подій в Бердянській ВК № 77, то 26 квітня 2021 року цю установу в черговий раз відвідали народні депутати України та журналісти. Під час візиту новоприбулі до колонії повідомили, що після прибуття в установу виконання покарань у залізничному вагоні (так званому «столипіні») цієї групи засуджених, під час виходу з вагону і переходу до автозака (відстань переходу не більше метра) усіх, хто проходив цим коридором, били кийками представники Національної гвардії. Це було вдень 5 квітня, в проміжок часу 12.00-15.00 (засуджені не могли точно вказати час). 21 особа з 24 заявили, що отримали удари кийками. Не отримали удари дві особи, які повертались з лікування, і одна особа, яка за віком була набагато старшою за інших (приблизно 60-65 років). Всі решта отримали по одному або декілька ударів кийками, ця процедура називається «пропискою». Дві особи вказали на фізичні ушкодження. Ці ушкодження були зафіксовані лікарем медичної частини установи, за вказівкою моніторингової групи[40]. Як стало відомо пізніше, цього лікаря було звільнено через документування таких тілесних ушкоджень[41].

В установах виконання покарань і слідчих ізоляторах кількість самогубств була такою: 2014 рік – 62 випадки, 2015 рік – 49 випадків, 2016 рік – 58 випадків, 2017 рік – 46 випадків, 2018 рік – 43 випадки, 2019 рік – 48 випадків, 2020 рік – 57 випадків. У 2018 році найбільше самогубств було вчинено у Дніпровській УВА № 4. По кожному випадку самогубства проводилося службове розслідування[42]. Однак в жодному випадку не було встановлено причетність адміністрації установи до самогубства.

Висновки

1. Умови тримання засуджених в УВП, у багатьох випадках, не відповідають міжнародним стандартам, є за своєю суттю нелюдськими та такими, що принижують гідність, поводженням, що неодноразово визнавав Європейський суд з прав людини. Значна частина приміщень більшості УВП та СІЗО потребує капітального ремонту. Незадовільною залишається ситуація з харчуванням засуджених, особливо в установах попереднього ув’язнення (СІЗО).

2. Практика незаконного застосування сили до ув’язнених співробітниками УВП, а також застосування до них спецпідрозділів «ГШР», є неприпустимою та вимагає викорінення.

Рекомендації:

  1. переглянути список установ, переданих для консервації у відповідності до постанови КМУ «Про порядок оптимізації діяльності слідчих ізоляторів, установ виконання покарань та підприємств установ виконання покарань» на предмет відповідності умов тримання під вартою в таких установах міжнародним стандартам та, у разі відповідності їм, розконсервувати такі установи;
  2. звернутися за міжнародною гуманітарною допомогою для здійснення покращення умов тримання під вартою в установах виконання покарань, у яких неналежність умов тримання під вартою була визнана рішенням Європейського суду з прав людини;
  3. надати на законодавчому рівні представникам громадських організацій, акредитованих Міністерством юстиції України, право безперешкодного доступу до УВП та місць попереднього ув’язнення( СІЗО) у будь-який час доби і без будь-якого додаткового дозволу для здійснення моніторингу дотримання прав засуджених та взятих під варту осіб з можливістю спілкування із засудженими наодинці та в присутності адміністрації установи;
  4. встановити дисциплінарну відповідальність службових осіб УВП за істотні порушення прав ув’язнених, виявлені представниками громадськості;
  5. встановити нормативно, що застосування спецпідрозділів ГШР на території установ виконання покарань можливе лише за особистим дозволом Голови ДКВС і виключно з повною відеофіксацією їх застосування.

Фото: Shutterstock


Проєкт «Сприяння здійсненню свободи від катувань та права в’язнів на медичну допомогу в Україні на основі міжнародних стандартів прав людини», фінансований Посольством Федеративної Республіки Німеччина в Україні.


Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»


[1] https://humanrights.org.ua/material/v_ukrajini_zmenshujetsjia_kilkist_zasudzhenih__minjiust

[2] http://ukrprison.org.ua/articles/1612352140

[3] http://khpg.org/index.php?id=1537528588

[4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-2017-%D0%BF

[5] https://ua.interfax.com.ua/news/general/656562.html

[6] https://www.radiosvoboda.org/a/news-maluska-pro-tiurmy/30211378.html

[7] https://suspilne.media/101586-prodaz-vaznic-ta-reforma-sistemi-pokaran-maluska-rozpoviv-cim-zajmatimetsa-minust/

[8] https://e-tender.ua/news/startuye-proyekt-z-prodazhu-ukrayinskih-vyaznic-na-aukcionah-871

[9] https://kvs.gov.ua/new/note/3674/

[10] https://www.dw.com/uk/ministr-yustytsii-povidomyv-pro-pershyi-prodazh-kolonii-v-ukraini/a-57770222

[11] http://www.ombudsman.gov.ua/files/Dopovidi/spec_dopov_npm_2016_n.pdf

[12] https://minjust.gov.ua/news/ministry/denis-malyuska-platni-kameri-zyavlyatsya-vje-nayblijchim-chasom

[13] https://www.radiosvoboda.org/a/news-maluska-pro-tiurmy/30211378.html

[14] Nevmerzhitsky v. Ukraine, № 54825/00, ECHR 2005‑II

[15] Sukachov v. Ukraine, № 14057/17, ECHR, 2020-I

[16] https://rm.coe.int/16808d2c2a

[17] https://photos.state.gov/libraries/ukraine/895/pdf/2015%20HUMAN%20RIGHTS%20REPORT_Ukr.pdf, https://ua.usembassy.gov/wp-content/uploads/sites/151/2017/04/Final-UKRAINE-2016-HRR_Official_Ukr.pdf, https://ua.usembassy.gov/wp-content/uploads/sites/151/HHR_2017_Ukr.pdf

[18] https://dbr.gov.ua/news/dbr-zatrimalo-dvokh-kerivnikiv-vipravnikh-koloniy-yaki-prodavali-produkti-kharchuvannya

[19] https://ombudsman.gov.ua/files/marina/zvit2_web.pdf

[20] http://khpg.org/index.php?id=1552909974

[21] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65843

[22] https://minjust.gov.ua/m/14042021-povidomlennya-pro-provedennya-elektronnih-konsultatsiy-z-gromadskistyu-schodo-proektiv-zakoniv-ukraini-pro-stvorennya-podviynoi-sistemi-regulyarnih-penitentsiarnih-inspektsiy-ta-pro-vnesennya-zmin-do-kodeksu-ukraini-pro-administrativni-pravoporush

[23] Інформація отримано у відповідь на запит до ДКВС

[24] Інформацію отримано у відповідь на запит ХПГ до ДКВС

[25] Інформація надана у відповідь на запити ХПГ до ДКВС

[26] https://ombudsman.gov.ua/files/marina/zvit2_web.pdf

[27] http://khpg.org/index.php?id=1559078080

[28] http://khpg.org/index.php?id=1579266620

[29] https://suspilne.media/129735-u-rivnomu-za-borgi-vidklucili-vid-vodi-budivlu-rajradi-ta-rda/

[30] Інформацію отримано у відповідь на запит ХПГ до ДКВС

[31] Наказ Генерального прокурора України № 161 від 20.04.2016 «Про організацію діяльності прокурорів з нагляду за додержанням законів про виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян», < https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0161900-16>.

[32] Відповідь Офісу Генерального прокурора від 11.02.2020.

[33] Відповідь Офісу Генерального прокурора від 22.03.2021.

[34] https://www.radiosvoboda.org/a/news-maliuska-pro-katuvannia/30656626.html

[35] https://rm.coe.int/1680a0b93c

[36] https://www.coe.int/en/web/cpt/ukraine

[37] http://khpg.org/1608808980

[38] http://khpg.org/1608809085

[39] http://khpg.org/1608809086

[40] http://khpg.org/1608809025

[41] http://pk.khpg.org/index.php?id=1559823508

[42] Інформація отримана у відповідь на запит до Мін’юсту

 Поділитися