MENU

«55 років від початку громадянського спротиву в СРСР (1965–1966)» – чергова частина пам’ятних конвертів

17.06.2021
Сергій Дедюлін, Париж

Асоціація «Російський інститут у Парижі» презентує другу половину третього циклу пам’ятних конвертів, присвячених історії дисидентського руху. Сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги ще шість пам’ятних конвертів (VII–XII) на тему, мабуть, найбільш потужного сплеску незалежного громадського руху на нашій батьківщині в сучасний період. Третій цикл цих ілюстрованих посібників таким чином доведено до кінця, але висвітлення самої теми в цілому, звичайно, ще є далеким від завершення.

Сьогоднішня публікація окреслена «кільцевою конструкцією» – VII і XII макети конвертів присвячені першій та другій Гельсінкським групам, Московській та Українській, що були створені у 1976 році і стали, напевне, найяскравішими з усіх вільних мирних об’єднань, які спонтанно організувалися у СРСР і найбільш конструктивно вплинули на соціальний рух в усьому світі. «На берегах» обох конвертів наведено вичерпні списки членів-засновників обох дружніх груп, а в ілюстраційному ряду представлені портрети та публікації трьох провідних учасників з кожної групи. Це з одного боку – Людмила Алексєєва, Олена Боннер та Юрій Орлов, а з іншого – Петро Григоренко, Оксана Мешко та Микола Руденко. Нагадуємо, що більш докладні матеріали за темою кожного з пам’ятних конвертів буде розміщено в зошитах-каталогах макетів кожного циклу.

VIII випуск присвячено темі вільної російської преси, з якої коротко проілюстровано тривалі та змістовні «маршрути» двох найбільш унікальних видань, що стали по-своєму легендарними: інформаційного бюллетеня «Хроника текущих событий» (1968–1983, всего 63 выпуска: №№ 1–58, 60–64) і щорічного історичного збірника «Пам’ять» (1976/78–1981/82, №№ 1–5).

Готувалися й виходили вони в машинописному вигляді, «у самвидаві», а потім – з інтервалом у кілька місяців або навіть в один-два роки – типографським способом відтворювалися (або з деякими втратами, або з коментаторськими удосконаленнями) на заході, «у тамвидаві». Якщо казати лише про передрук в оригіналі, російською мовою, то «Хроніка…» спершу копіювалася в різних збірниках видавництва «Посів» у Франкфурті-на-Майні, а з 1974 – у новоствореному видавництві «Хроніка» у Нью-Йорку. Цілком випуски її першого періоду (1968–1972) були зібрані в два важкі томи, які вийшли під грифом ще одного заслуженого видавництва – Фонду імені Герцена – в Амстердамі. Також є дуже важливою історія перевидань цього бюлетеня англійською мовою, що у різній формі відбувалися в Лондоні.

Об’ємні томи збірника «Пам’ять», що залишався єдиним вільним науково-історичним виданням у СРСР протягом усіх 70 років радянського лихоліття, відтворювалися типографським способом спочатку в Нью-Йорку (те саме видавництво «Хроніка», вип.1) і потім у Парижі (спочатку у видавництві YMCA PRESS, вип.2–4, а наприкінці, поспіхом, на власний розсуд складальника – у видавництві «La Presse Libre», вип.5). На жаль, жодне з цих двох періодичних видань, що незмінно залишаються безцінним джерелом різноманітної – порівняно актуальної та історичної – інформації, на відміну від багатьох інших, згодом, під час Перебудови і протягом 30 років після неї, так і не були ніколи як слід відтворені типографським способом у якомусь видавництві жодною мовою.

ІХ та Х випуски Пам’ятних конвертів присвячені нагадуванню – хай мінімальному, «пунктирному» – про визначних представників російської літератури, що опинилися, як казав Михайло Булгаков, ПІД П’ЯТОЮ, а проте, самовіддано й мужньо, ризикуючи, зайняли відверту громадянську позицію. У першому з цих тематичних макетів представлені три видатні й найстаріші письменники – Віктор Некрасов, Олександр Солженіцин, Лідія Чуковська. У другому – плеяда яскравих літераторів з наступного покоління.

Багато хто з них брав активну участь у правозахисних кампаніях весни 1966-го – літа 1967-го, а в грудні 1967-го – січні 1968-го частина з них уже безкомпромісно стала на захист обвинувачених на «Процесі чотирьох»: Василь Аксьонов, Володимир Войнович, Володимир Корнілов… Дехто трохи пізніше на чолі з Георгієм Владимовим увійшов до московської групи відомої правозахисної організації «Міжнародна Амністія». Неординарний публіцист і автор нарисів Марк Поповський, що блискуче розробляв історичні та актуальні теми ХХ століття, згодом організував власну незалежну агенцію новин, зробивши особливий внесок у послаблення цензурних та поліційних перепон вільній громадській діяльності в нашій благословенній отчизні.

Прозаїк, поет і драматург, письменник-історик Яков Гордін був не лише ініціатором і автором трьох особливих випусків журналу «Звезда», присвячених декабристам, Пушкіну і Толстому (значення цих тематичних чисел найстарішого у країні «грубого журналу» неможливо перецінити, особливо для суспільної атмосфери тодішнього Ленінграду), а й взяв вирішальну участь у захисті Йосифа Бродського від поліційних репресій та поклепів ще у 1963–1965 роках, потім, на початку 1968-го, – у спробах відродити справжнє вільне творче і громадське життя в місті, нарешті, і в підтримці історичних збірників «Пам’ять» у 1978–1981 роках. Вагомою є роль, яку відіграв у різних вирішальних епізодах літературної та громадянської боротьби Лев Копєлєв. Володимир Максимов був одним з перших серед членів офіційної Спілки письменників СРСР, який на ділі підтримав Володимира Буковського під час короткої перерви між тривалими тюремними строками найвідомішого в недалекому майбутньому дисидента, ну а згодом став фундатором щонайзначнішого у 1974–1990 роки міжнародного журналу «Континент», спрямованого проти тиранії… Звісно, цей перелік аж ніяк не вичерпаний – до нього слід додати такі імена, як Олександр Галич, Анатолій Гладилін, Фазіль Іскандер, Веніамін Каверін, Наум Коржавін та інші.

Особливо помітна навіть на такому яскравому тлі тематика ХІ Пам’ятного конверта. Він присвячений жертвам – учасникам цього мирного ненасильницького гуманістичного і правозахисного руху, по-бандитському вбитим із-за рогу «на волі» або замученим у катівні: у в’язницях, таборах, тюремних «лікарнях». У цьому випуску представлені лише троє мучеників – із лав українського руху: Алла Горська, Валерій Марченко, Василь Стус. У попередніх двох циклах  Пам’ятних конвертів «Предтечі» вже були представлені загиблі у брежнєвсько-андроповських катівнях росіяни Юрій Галансков та Анатолій Марченко, українці Юрій Литвин та Олекса Тихий, що були у силі віку. У нас поки що названі лише сім імен, тимчасом як насправді цей уявний багатонаціональний Пантеон, на жаль, значно більший. Прикро й боляче, що досі (адже минуло вже 30 років!..) ніде немає окремого списку, єдиного біо- та бібліографічного словника загиблих наших героїв, прах і попіл яких стукає в наші серця. Більш дійової та зримої Пам’яті про них потребуємо насамперед ми самі.


Сегодня мы обнародуем ещё шесть Памятных конвертов (VII–XII) на тему, пожалуй, самого сильного всплеска независимого общественного движения в нашем отечестве в новейший период. Третий цикл этих иллюстрированных пособий тем самым доведён до конца, но отражение самой темы в целом, конечно, далеко от своего завершения.

Сегодняшняя публикация очерчена «кольцевой конструкцией» – VII и XII макеты конвертов посвящены первой и второй Хельсинкским Группам, Московской и Украинской, созданным в 1976 и ставшим, пожалуй, самыми яркими из всех спонтанно организовавшихся в СССР вольных мирных объединений, оказав наибольшее конструктивное воздействие на социальное движение во всем мире. «На полях» обоих конвертов приведены полные списки членов-учредителей обеих дружественных Групп, а в иллюстративном ряду представлены портреты и публикации трёх ведущих участников из каждой Группы. Это с одной стороны Людмила Алексеева, Елена Боннэр и Юрий Орлов, а с другой – Пётр Григоренко, Оксана Мешко и Николай Руденко. Напоминаем, что более подробные материалы по теме каждого Памятного конверта будут помещены в тетрадях-каталогах макетов каждого цикла.

VIII выпуск отведён теме вольной российской прессы, из которой кратко проиллюстрированы длительные и содержательные «маршруты» двух особо уникальных изданий, ставших по-своему легендарными: информационного бюллетеня «Хроника текущих событий» (1968–1983, всего 63 выпуска: №№ 1–58, 60–64) и ежегодного Исторического сборника «Память» (1976/78–1981/82, №№ 1–5). 

Готовились и выходили они в машинописном виде, «в Самиздате», а затем – с интервалом в несколько месяцев или даже в год-два – типографски воспроизводились (либо с некоторыми потерями, либо с комментаторскими усовершенствованиями) на Западе, «в Тамиздате». Если сказать лишь о перепечатке в оригинале, на русском языке, то «Хроника..» сперва копировалась в различных сборниках издательства «Посев» во Франкфурте-на-Майне, а с 1974 – в новосозданном издательстве «Хроника» в Нью-Йорке. Целиком выпуски ее первого периода (1968–1972) были собраны в двух увесистых томиках, выпущенных под грифом ещё одного заслуженного издательства – Фонд имени Герцена – в Амстердаме (весьма важна также история переизданий этого бюллетеня в переводе на английский язык, в разной форме осуществлявшихся в Лондоне).

Объемные тома сборника «Память», оставшегося единственным свободным научно-историческим изданием в СССР на протяжении всех 70 лет советского безвременья, типографски воспроизводились сперва в Нью-Йорке (то же изд-во «Хроника», вып.1) и затем в Париже (поначалу в изд-ве YMCA PRESS, вып.2–4 и под конец, в спешке, по своеволию наборщика – в изд-ве «La Presse Libre», вып.5). К сожалению, ни одно из этих двух периодических изданий (неизменно по сей день остающихся бесценным кладезем всевозможной – сравнительно актуальной и исторической – информации), в отличие от многих других, впоследствии: во время перестройки и на протяжении 30 лет после неё – так и не были ни разу типографски, как следует, воспроизведены в каком-либо издательстве (ни на каком языке).

IX и X выпуски Памятных конвертов посвящены пусть самому минимальному, «пунктирному» напоминанию об именах замечательных представителей русской литературы, оказавшихся (по найденному ещё Михаилом Булгаковым слову) ПОД ПЯТОЙ и тем не менее самоотверженно и мужественно занявших не без риска открытую гражданскую позицию. В первом из этих двух тематических макетов представлены три выдающихся и старейших писателя – Виктор Некрасов, Александр Солженицын, Лидия Чуковская. Во втором – плеяда ярких литераторов из следующего поколения.

Многие из них активно участвовали в правозащитных кампаниях весны 1966 – лета 1967. Часть из них уже в декабре 1967 – январе 1968 приняла участие в бескомпромиссной борьбе в защиту обвиняемых на «Процессе четырёх»: Василий Аксёнов, Владимир Войнович, Владимир Корнилов... Некоторые несколько позднее вошли и в Московскую группу известной правозащитной организации «Международная Амнистия» во главе с Георгием Владимовым. Незаурядный публицист и очеркист, с блеском разрабатывавший исторические и актуальные темы ХХ века, Марк Поповский впоследствии организовал собственное независимое агентство новостей, чем внёс свой особый вклад в разрыхление цензурных и полицейских препон свободной общественной деятельности в нашем благословенном отечестве.

Прозаик, поэт и драматург, писатель-историк Яков Гордин был не только инициатором и автором трёх особых ежегодных выпусков журнала «Звезда», посвящённых Декабристам, Пушкину и Толстому (значение этих тематических номеров старейшего в стране «толстого журнала» невозможно переоценить, особенно для общественной атмосферы в тогдашнем Ленинграде), но и принял решающее участие в защите Иосифа Бродского от полицейских репрессий и клеветы ещё в 1963/1965, затем в попытках возродить настоящую вольную творческую и общественную жизнь в городе в начале 1968, наконец и в поддержке Исторических сборников «Память» в 1978/1981. Весома роль, сыгранная в различных решающих эпизодах литературной и общественной борьбы Львом Копелевым. Владимир Максимов одним из первых членов официального Союза писателей СССР открыто поддержал делом Владимира Буковского в коротком промежутке между длительными тюремными сроками самого знаменитого в скором будущем диссидента, ну а впоследствии стал и организатором крупнейшего в 1974–1990 направленного против тирании международного журнала «Континент»... Конечно, этот перечень далеко неполон - и его было бы необходимо продолжить такими именами как Александр Галич, Анатолий Гладилин, Фазиль Искандер, Вениамин Каверин, Наум Коржавин и др. 

Особо выделяется даже на таком ярком фоне тематика XI Памятного конверта. Он посвящён жертвам – участникам этого мирного ненасильственного гуманистического и правозащитного движения: откровенно преступно, по-бандитски убитым из-за угла «на воле» или замученным в застенке: в тюрьмах, лагерях, тюремных «больницах». В этом нашем выпуске описаны лишь трое мучеников и из рядов только украинского движения: Алла Горская, Валерий Марченко, Василь Стус. В предыдущих двух циклах Памятных конвертов ранее были уже  представлены погибшие в брежневско-андроповском застенке  находившиеся в расцвете лет россияне Юрий Галансков и Анатолий Марченко, украинцы Юрий Литвин и Олекса Тихий. Тут в целом у нас пока что названы лишь семь имён. В то время как в реальности этот мыслимый многонациональный Пантеон, увы, много объемнее. Досадно и больно, что до сих пор (ведь минуло уже 30 лет!..) нигде так и нет отдельного списка, единого био- и библиографического словаря именно погибших наших героев, прах и пепел которых в первую очередь стучит в наших сердцах. В более действенной и зримой Памяти о них нуждаемся прежде всего мы сами.

 



Ви можете скачати конверти у форматі pdf:

Московська Гельсінкська група

Вільна періодика

Некрасов, Солженіцин, Чуковська

Російські письменники у визвольному русі

Українські мученики: Горська, Марченко, Стус

Українська Гельсінкська група

 Поділитися