Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання Огляд № 44 Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.06.2020 ‒ 14.06.2020
Загалом за цей період зареєстровані 147 проектів законів і постанов Верховної Ради України. Через значну кількість проектів, що вносяться до парламенту, але фактично залишаються без руху, наразі в Огляді дається аналіз лише найважливіших проектів, прийнятих упродовж року після внесення хоча б у першому читанні, а також проектів, які в 2021 році були актуалізовані через внесення доопрацьованих редакцій, котрі нині опрацьовуються в парламенті.
Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання
Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 25.06.2021.
Міжнародні відносини та статус іноземців
Проект 0040 від 11.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди про спільне виробництво аудіовізуальних творів між Кабінетом Міністрів України та Урядом Канади.
Проект є повторним внесенням однойменного урядового проекту 0027 від 28.12.2019 (див. Огляд № 22), який був відкликаний через відставку уряду 04.03.2020.
Проект 02.09.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3630 від 11.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо подання іноземцями та особами без громадянства біометричних даних для оформлення віз.
Загалом проект є повторним внесенням однойменного урядового проекту 2478 від 21.11.2019 (див. Огляд № 17), який було відкликаний через відставку уряду 04.03.2020. Водночас нова редакція передбачає пряме законодавче закріплення вимоги: «Іноземці та особи без громадянства під час оформлення візи зобов’язані подати свої біометричні дані для їх фіксації, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України». У попередньому проекті ця вимога випливала з контексту, але прямо не закріплювалася.
Проект 04.03.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Діяльність парламенту
Проект 3608 від 05.06.2020 (Фролов П. В., Корнієнко О. С. + 44) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо графіку проведення пленарних засідань. Проект 17.06.2020 визнаний Верховною Радою України невідкладним із скороченням строку для внесення альтернативних проектів.
Основна пропозиція проекту передбачає на відміну від раніше чинного порядку проведення у вівторок, середу та четвер пленарного тижня засідань з 10 до 15 години (у п’ятницю з 10 до 16 години) з перервою з 12 години до 12 години 30 хвилин. Понеділок та час після завершення пленарних засідань пропонується відвести для самостійної роботи народних депутатів України, пов’язаної із здійсненням депутатських повноважень, а у разі необхідності – проведення засідань комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових слідчих комісій, депутатських фракцій (груп). Відповідно, скасовується поділ денної роботи у пленарному режимі на ранкове та вечірнє засідання, уточнюється час прийняття рішення про продовження пленарного засідання після 15 години (у п’ятницю – після 16 години) більш як на 15 хвилин (таке рішення має бути прийняте лише до перерви). Пропонуються також деякі інші зміни до Регламенту Верховної Ради України.
Організація роботи Парламенту видається справою суто політичної волі народних депутатів. Проте ГНЕУ і ГЮУ висловили деякі сумніви щодо доцільності запропонованих змін у контексті загальної логіки парламентської роботи і відзначили певну неузгодженість ініціативи з іншими нормами законодавства.
Проект 15.07.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 15.09.2020 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3612 від 09.06.2020 (Президент України) про народовладдя через всеукраїнський референдум. Проект 09.06.2020 визначений Президентом України як невідкладний.
Розлогих проектів про всеукраїнський референдум від різних політичних сил було вже доволі багато. Лише у цю парламентську каденцію реєструвалися проекти 1123 від 29.08.2019 (Німченко В. І., Бойко Ю. А. + 5) про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою (див. Огляд № 2), 2182 від 26.09.2019 (Тимошенко Ю. В., Соболєв С. В. + 2) про всеукраїнський референдум (див. Огляд № 9), 3177 від 05.03.2020 (Німченко В. І., Медведчук В. В. + 17) про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою(див. Огляд № 31). Метою нового проекту проголошено: врегулювання правовідносин, пов’язаних з ініціюванням, призначенням (проголошенням), підготовкою, проведенням, встановленням результатів та правовими наслідками всеукраїнського референдуму. Проектом передбачається прийняття нового Закону України та внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України: «Про Центральну виборчу комісію», «Про запобігання корупції», «Про Конституційний Суд України». Текст проекту (159 сторінок) видається занадто великим для аналізу його в рамках цього огляду. Значною мірою він повторює положення раніше поданих проектів. Утім, маємо відзначити, що до проекту було доволі багато слушних зауважень ГНЕУ та ГЮУ, які лише частково враховані в остаточному тексті. В експертному середовищі існує також поширена думка, що проект дає «зелене світло» не стільки народній ініціативі, скільки використанню механізму референдуму в інтересах владної верхівки.
Проект 18.06.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 26.01.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3642 від 12.06.2020 (Кальченко С. В., Папієв М. М. + 7) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України, Закону України «Про статус народного депутата України», Закону України «Про комітети Верховної Ради України» щодо підстав відсутності народних депутатів України на пленарних засіданнях Верховної Ради України та засіданнях комітетів Верховної Ради України.
Метою проекту проголошено уточнення переліку поважних причин відсутності народного депутата України на пленарному засіданні Верховної Ради України, а також на засіданні комітету Верховної Ради України, до складу якого він входить. Йдеться, зокрема, про віднесення до поважних причин відсутності народного депутата України на пленарних засіданнях Верховної Ради України виконання народним депутатом України доручень Голови Верховної Ради України або парламентського Комітету, а також реалізації ним прав і виконанням обов’язків, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України «Про Конституційний Суд України». Уточнені поважні причини пропонуються відобразити в новій редакції частини третьої статті 26 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», а в інших згаданих у назві проекту законах передбачається в необхідних місцях зробити посилання на цю статтю.
На думку ГНЕУ і ГЮУ, у первісному тексті, а згодом і в тексті до другого читання було чимало доволі сумнівних пропозицій, які за розширеного тлумачення допускають відсутність народного депутата України на пленарному засіданні Верховної Ради України, а також на засіданні комітету Верховної Ради України з підстав, які важко вважати належними. Ці зауваження в остаточному тексті враховані, на жаль, лише частково.
Проект 15.07.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 02.12.2020 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Соціальне забезпечення і регулювання трудової діяльності
Проект 3573 від 02.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» щодо підвищення дітям з інвалідністю, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, розміру державної соціальної допомоги.
Пропонується частину першу статті 2 «Розміри державної соціальної допомоги» названого закону доповнити таким абзацом: «Розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, постраждалих від вибухонебезпечних предметів, підвищується на 50 відсотків розміру, передбаченого абзацом п’ятим частини першої цієї статті». У редакції до другого читання ініціатива виглядала вже так: «Розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, інвалідність яких пов’язана з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, з урахуванням всіх надбавок, підвищень та інших доплат, у тому числі передбачених Кабінетом Міністрів України, підвищується на 50 відсотків розміру державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років на підставі документів, визначених Кабінетом Міністрів України. Зв’язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, отриманим дитиною з інвалідністю до 18 років, встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Проект 01.12.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 21.05.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3577 від 02.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.
Проект змістовно повторює проект 10111 від 28.02.2019 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа) (див. Бюлетень № 214). Відмінність між проектами полягає у значно докладнішому викладі положень в урядовому проектів порівняно з короткими точковими приписами попереднього проекту.
Проект 29.09.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 16.12.2020 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3594 від 04.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність.
Проект з невеликими уточненнями щодо передвищої освіти повністю повторює однойменний урядовий проект 9347 від 28.11.2018 (див. Бюлетень № 202), який 29.08.2019 було відкликано через відставку уряду.
Проект 01.09.2020 прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання, а 02.12.2020 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3623 від 10.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі.
Проект значною мірою повторює урядовий проект 2686 від 27.12.2020 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі) (див. Огляд № 22), який 04.03.2020 був відкликаний через відставку уряду. Головна відмінність між проектами – розлогі зміни в новій редакції до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, застрахована особа зобов’язується, повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначене особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання). Закріплюється, що для здійснення доступу застрахованих осіб, страхувальників та інших осіб у випадках, передбачених законодавством, до інформації та послуг у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування забезпечується функціонування порталу електронних послуг Пенсійного фонду. Послуги, надання яких передбачає доступ до персональних даних про фізичну особу, реалізацію нею прав на пенсійне забезпечення, надаються за умови ідентифікації такої особи з використанням кваліфікованого електронного підпису або інших надійних засобів ідентифікації у порядку, що визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Доволі значні зміни вносяться в порядок призначення (перерахунку) пенсій. Багато уточнень є щодо ситуацій, коли пенсія за віком призначається автоматично.
Загалом проект, як і його попередник, лишаються доволі дискусійними.
Проект 02.09.2020 прийнято в першому читанні за основу, а 05.02.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3624 від 10.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку із запровадженням обліку трудової діяльності працівника в електронній формі.
Проект є частиною попередньої реформи. Пропонується установити, що для участі у доборі кандидат на посаду судді подає копію послужного списку (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування кандидата на посаду судді.
Проект 04.03.2021 прийнятий у першому читанні.
Кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство,
адміністративна та інша відповідальність
Проект 3576 від 02.06.2020 (Якименко П. В., Бондаренко О. В. + 32) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за незаконне видобування корисних копалин.
Пропонується установити, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати виключно для своїх господарських і побутових потреб, не пов’язаних із виробництвом продукції, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів. Одночасно на орган державного геологічного контролю покладається завдання розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами. Методика визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки. Також цей орган уповноважується відбирати зразки сировини, напівфабрикатів, продукції, призначати експертизу, а за потреби і пред’являти претензії про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, звертатися до суду. Відповідні положення запроваджуються до Кодексу України про надра і до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Зміни до Кримінального кодексу України передбачають як розширення обтяжуючих обставин, так і посилення санкції у статті 240 «Порушення правил охорони або використання надр». Новелою є запровадження в названій статті відповідальності за незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі. Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають лише посилення санкцій статті 47 «Порушення права державної власності на надра».
Головна особливість проекту полягає в тому, що автори змішують різні за своєю суттю явища: перевищення допустимих меж користування передбаченим законодавством правом і кримінальні злочини. У пояснювальній записці цілком справедливо зауважено, що самовільна розробка створює ситуації щодо небезпечного стану піщаних кар`єрів, викликає потребу у залучені більш досконалих програм щодо проведення рекультивації використаних піщаних кар’єрів, потребує вжиття чималих зусиль для того, щоб порушені землі привести до стану, придатного для їх експлуатації у сільському, лісовому господарствах. Відповідно, проект мав би чітко розмежовувати перевищення допустимих масштабів правомірних дій, наслідком чого мали б бути відповідні заходи порушника щодо відновлення постраждалих земель і власне злісну комерційну експлуатацію з принциповим нехтуванням існуючих правил, що дійсно можна розглядати як злочинну поведінку. Пропонована ж редакція уточнення дозвільної норми взагалі є абсурдною, оскільки цілком належне видобування щодо потреб господарства може бути визнано незаконним з огляду на те, що видобуті копалини якимсь чином впливають на товарну продукцію господарства. Тому цілком актуальний за своєю суттю проект, видається вельми дискусійним за формою викладу та потребує значного доопрацювання.
Проект 04.11.2020 прийнятий у першому читанні.
Проект 3603 від 05.06.2020 (Яцик Ю. Г., Бакумов О. С. + 10) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту прав та інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків.
Пропонується установити, що уповноважена службова особа, яка на підставі відповідної ухвали слідчого судді, суду затримала особу, зобов’язана негайно повідомити про наявність на утриманні затриманої особи дитини, яка залишається без догляду, орган опіки та піклування (за місцем знаходження такої дитини) для вжиття необхідних заходів щодо тимчасового влаштування дитини. Про вжиті заходи уповноважена службова особа інформує затриману особу, прокурора, слідчого суддю, суд і приєднує копію листа до матеріалів кримінального провадження. Відповідна норма зі змінами щодо статусу уповноважених осіб (слідчий, прокурор тощо) та статусу особи (затриманий, підозрюваний, обвинувачений тощо) закріплюється в кількох статтях КПК України.
Проект є доволі дискусійним. Справа в тому, що у пояснювальній записці автори проекту звертають увагу на те, що відповідна норма, хоча і дещо інакше викладена, є в законодавстві: Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, поліцейські, працівники відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов’язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини. Також відповідно до пункту 4 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Водночас автори зазначають, що згадані положення законодавства у сфері охорони дитинства не узгоджуються з нормами кримінального процесуального законодавства, яким у своїй діяльності керуються представники правоохоронних органів та суд, оскільки там таких прямих приписів немає.
Таке твердження видається помилковим через занадто звужене розумінні компетенції та функцій правоохоронних органів. Створені для забезпечення дотримання законності вони мають враховувати не лише вимоги КПК України. І названу норму слід було б передбачити саме в підзаконних актах. Утім ця критика стосується насамперед підходу до впровадження таких ініціатив, що є одним зі шляхів заспамлення парламенту малозначущими проектами в ситуаціях, коли вирішити питання можна і без законодавчого втручання.
Проект 03.09.2020 прийнятий у першому читанні.
Проект 3628 від 10.06.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення у сфері продажу дітям електронних сигарет і рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Проект доволі лаконічний. Суть його зводиться до того, що обмеження щодо продажу тютюнових виробів передбачені статтею 156 «Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах» [назви статей у редакції проекту ‒ авт. огл.] Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 15-2 «Обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів та електронних сигарет» і 15-3 «Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет і рідин, що використовуються в електронних сигаретах» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та статтею 13 «Обмеження щодо реалізації (продажу) та вживання тютюнових виробів, електронних сигарет і рідин, що використовуються в електронних сигаретах» Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» слід поширити і на електронні сигарети та рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Проект 29.09.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 02.12.2020 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3633 від 11.06.2020 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти журналістів.
Проект передбачає збільшення розмірів штрафів у статті 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» і запровадження додаткових обтяжуючих підстав (вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб) у статті 345-1 «Погроза або насильство щодо журналіста».
Автори Огляду неодноразово звертали увагу на те, що саме лише збільшення розмірів санкцій не може вплинути на покращення ситуації з відповідними правопорушеннями. Посилення відповідальності має бути лише одним з елементів комплексу заходів: просвітницьких, процедурних і процесуальних. Потрібно змінювати психологічне ставлення суспільства і самих правоохоронних органів до проблеми з метою посилення можливостей упередження таких протиправних дій.
Проект 04.11.2020 прийнятий у першому читанні за основуу, а 02.02.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Охорона здоров’я
Проект 3636 від 11.06.2020 (Радуцький М. Б., Дубневич Я. В. + 17) про внесення змін до розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)» (щодо продовження строку дії у зв’язку із загрозою зростання захворюваності населення на коронавірусну хворобу (COVID-19).
У проекті пропонувалося продовжити строк дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)» до 1 січня 2021 року. На час внесення проекту строк дії положень Закону спливав 1 липня 2020 року. Проект викликав лише одне слушне застереження ГНЕУ, що «доцільно було б термін дії цього тимчасового Закону пов’язати з настанням певного юридичного факту». Це застереження було цього разу проігноровано, але згодом враховано, коли в грудні 2020 року довелося в черговий раз уточнювати термін дії Закону.
Проект 19.06.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3648 від 12.06.2020 (Стефанишина О. А., Радуцький М. Б. + 31) про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові.
Метою проекту декларовано перегляд правового регулювання у сфері безпеки та якості донорської крові та компонентів крові у відповідності до вимог Угоди про асоціацію та Стратегії розвитку системи крові, що дасть змогу реформувати систему крові України з урахуванням кращих європейських стандартів та практик. У проекті пропонувалося визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про донорство крові та її компонентів», а натомість прийняти новий закон щодо безпеки та якості донорської крові та компонентів крові, забезпечивши відповідність його положень вимогам європейського регулювання. Згідно з пояснювальною запискою проект мав такі основні риси: забезпечення створення та функціонування в Україні Компетентного органу з метою покладання на нього функцій щодо здійснення ліцензування діяльності суб’єктів системи крові, контролю за їх діяльністю в частині дотримання вимог щодо безпеки та якості донорської крові і компонентів крові, простежуваності, гемонагляду, забезпечення збору та обробки інформації, яка стосується серйозних несприятливих випадків або реакцій, пов’язаних з операціями з донорською кров’ю та компонентами крові; встановлення вимог та стандартів щодо безпеки та якості донорської крові і компонентів крові, простежуваності, гемонагляду, що відповідають вимогам, передбаченим Директивами ЄС; створення умов для імплементації принципу безоплатного добровільного донорства як фундаментальної засади ефективної діяльності національної системи крові відповідно до вимог Директив ЄС та позиції ВООЗ; перегляд системи пільг для донорів, які здійснюють донацію на безоплатній основі; забезпечення умов для інформатизації системи крові України шляхом створення Національного реєстру донорів крові або компонентів крові, а також осіб, що не можуть бути донорами, та його інтеграції до загальної електронної системи медичного простору в Україні eHealth; перегляд та оновлення правового регулювання системи крові в частині можливості реалізації проектів державно-приватного партнерства, спрямованих на залучення інвестицій та підсилення матеріально-ресурсного потенціалу системи крові, а також в частині відкриття сфери для діяльності приватних суб’єктів за обов’язкового збереження державного контролю за донорською кров’ю, компонентами та препаратами крові як стратегічними ресурсами національної системи охорони здоров’я.
Проект доволі специфічний за змістом і занадто великий (33 сторінки) за розміром для належного аналізу його окремих положень. Зауважимо лише, що ГНЕУ і ГЮУ висловили чимало зауважень до проекту на різних стадіях його проходження, які однак були враховані лише частково.
Проект 16.07.2020 прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання, 15.09.2020 переданий на повторне друге читання, а 30.09.2020 прийнятий у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.
Проект 3649 від 12.06.2020 (Стефанишина О. А., Радуцький М. Б. + 30) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення встановленого порядку надання інформації про стан здоров’я при здійсненні донації крові та (або) її компонентів.
Проект логічно доповнює попередній. Зміст його цілком відповідає назві.
Проект 03.09.2020 прийнятий у першому читанні.
Регулювання господарчої діяльності
Проект 3601 від 05.06.2020 (Рєпіна Е. А., Холодов А. І. + 5) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо усунення суперечностей та уточнення визначення лізингової (орендної) операції.
Пропонується установити, що орендодавцем (лізингодавцем) може бути лише юридична особа. Крім того, поняття лізингу пропонується уточнити і стосовно того, що лізинг передбачає надання основних засобів не лише у користування фізичним та/або юридичним особам (орендарям), а й у володіння. Ініціаторами проекту зазначається, що він розроблений з метою уточнення законодавства і ліквідації існуючих неузгодженостей. Зокрема, щодо першої ініціативи пропонується її викласти у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що само по собі є доволі дискусійним. Як видається, облік має залежати від запроваджених у кодексі і спеціальному законодавстві форм підприємницької діяльності, а не навпаки. Друга ж ініціатива пов’язана із широким розумінням формули Цивільного кодексу України про те, що «Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе». Втім, лізинг не завжди має передбачати передачу майна у фактичне володіння. Лізинг обладнання може супроводжуватися як орендою приміщення, де обладнання перебуває, так і відсутністю такої оренди. Крім того, як слушно зазначило ГНЕУ, податкове розуміння лізингу (оренди) є дуже широким і включає в себе, зокрема, і зворотній лізинг (оренду), оренду житлових приміщень, оренду житла з викупом тощо.
Загалом проект видається вельми дискусійним і, на нашу думку, спрямованим не на впорядкування існуючих економічних відносин, а на запровадження певної схеми, яка не має належної аргументації.
На етапі підготовки проекту до другого читання проект був значно розширений, зокрема, доповнений визначеннями зворотного лізингу (оренди), оренди житлових приміщень, оренди житла з викупом. Утім, названі неузгодженості нікуди не поділися. Так, оренда житла з викупом визначається як господарська операція юридичної особи (орендодавця), за якою орендодавець відповідно до договору оренди житла з викупом передає другій стороні – фізичній особі (особі-орендарю) майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, та/або житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів та відсутності інших обтяжень та обмежень на таке житло, житло переходить у власність орендаря. Така формула створює лише додаткові проблеми, адже унеможливлює фізичним особам бути орендодавцями, а юридичним – орендарями з правом викупу. Крім того, до Податкового кодексу України пропонується внести чимало змін, що взагалі не стосуються первісних ініціатив і так чи інакше пов’язані з різними аспектами договорів лізингу та оренди.
Проект 04.03.2021 прийнятий у першому читанні.
Проект 3607 від 05.06.2020 (Кисилевський Д. Д., Марчук І. П. + 25) про Установу бізнес-омбудсмена в Україні. 30.04.2021 на повторне перше читання подано доопрацьовану редакцію, яка тут і розглядається.
Завданням проекту проголошено запровадження на законодавчому рівні в Україні інституту бізнес-омбудсмена, метою діяльності якого є сприяння належному урядуванню публічних суб’єктів, усуненню недобросовісної поведінки у досудовому порядку і запобіганню їй, реагуванню на корупційні прояви, покращенню умов та спрощенню порядку провадження підприємницької діяльності, а також усуненню перешкод у розвитку підприємництва в Україні. Окрім прийняття нового закону, проект передбачає внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Законів України «Про комітети Верховної Ради України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про зайнятість населення», «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Загалом, проект визначає організаційні та правові засади створення і діяльності Установи, її завдання, права та обов’язки, а також порядок її відносин з підприємствами, установами, організаціями (незалежно від форми власності), фізичними особами – підприємцями та органами державної влади (включаючи правоохоронні органи), органами місцевого самоврядування, державними колегіальними органами, юридичними особами, що належать до сфери управління органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Сама Установа в проекті визначається як «недержавна неприбуткова організація, яка сприяє досудовому захисту прав та законних інтересів скаржників». Структура Установи включає наглядову раду, бізнес-омбудсмена, двох його заступників, інспекторів та інших працівників Установи. Передбачена можливість створення територіальних представництв Установи; порядок обрання та звільнення бізнес-омбудсмена та його заступників, вимоги до кандидатів на такі посади; порядок утворення та повноваження наглядової ради Установи; права та обов’язки бізнес-омбудсмена, його заступників та інспекторів; порядок розгляду скарг Установою; гарантії незалежності Установи та порядок взаємодії посадових осіб публічних суб’єктів з Установою при розгляді останньою скарг.
Проект видається доволі дискусійним. Сумніви викликає конституційність самої ідеї ініціювання державою через прийняття відповідного закону створення недержавної неприбуткової організації з одночасним визначенням правових основ її функціонування. За цих обставин видається доцільним ретельне обговорення проекту в експертному середовищі.
Проект очікує розгляду.
Проект 3637 від 11.06.2020 (Жмеренецький О. С., Потураєв М. Р. + 34) про віртуальні активи. 16.09.2020 надано доопрацьовану редакцію, яка далі і розглядається.
Великий бюрократичний проект, яким на доволі дискусійну і дуже складну для характеристики сферу господарської діяльності пропонується поширити формальні дозвільні процедури. Мета такої ініціативи загалом зрозуміла ‒ впорядкувати відносини з подальшим їх оподаткуванням (відповідні проекти неодноразово вносилися до парламенту попереднього скликання). Так, у проекті віртуальний актив пропонується максимально широко окреслити як сукупність даних в електронній формі, яка має вартість та існує в системі обігу віртуальних активів. Віртуальний актив може як бути самостійним об’єктом цивільного обороту, так і посвідчувати майнові або немайнові права, зокрема, права вимоги на інші об’єкти цивільних прав. Не більше чіткості і у визначенні поняття «гаманець віртуального активу» ‒ програмне забезпечення або програмно-апаратний комплекс, який надає його користувачу інформацію про належні йому віртуальні активи та можливість розпоряджатися ними в системі обігу віртуальних активів за допомогою ключа віртуального активу. Запроваджується (визначається) центральний орган виконавчої влади, який формує і реалізує державну політику в сфері обігу віртуальних активів. Також під контроль береться і діяльність постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів шляхом запровадження державної реєстрації.
Враховуючи різноманітність понять «актив» та «цінність» стосовно сфери електронних відносин, особливо в мережі Інтернет, багатоманітність видів та форм грошових і псевдофінансових (внутрішньоігровий переказ віртуальних ігрових ресурсів та «грошей») транзакцій тощо проект жодним чином не відповідає існуючим реаліям. Як видається, слід було б зосередити увагу виключно на питаннях регулювання нових засобів електронних переказів, що здійснюють нефінансові установи, проблемі обміну на реальні грошові знаки (матеріальні та електронні) тих же віртуальних активів, а також удосконалення бази оподаткування податками з доходів фізичних осіб та з прибутку. Пропонована ж редакція проекту, на нашу думку, в силу закладеної бюрократичної схеми не матиме реальних позитивних наслідків, окрім створення чергової сфери потенційних корупційних засобів тиску. Також проекту притаманні численні формально-юридичні недоліки, на які у своїх висновках звернули увагу ГНЕУ і ГЮУ.
Проект 02.12.2020 прийнятий у першому читанні.
Проект 3640 від 11.06.2020 (Дубінський О. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є продовження мораторію на примусове відчуження (звернення стягнення) на єдине житло позичальників (майнових поручителів, поручителів), заставлене як забезпечення виконання зобов’язань позичальників за валютними кредитами до набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей здійснення реструктуризації за кредитами в іноземній валюті, наданими кредитними установами – резидентами України фізичним особам, порядок погашення заборгованості позичальників за такими кредитами та особливості звернення стягнення на предмети забезпечення за такими кредитами, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок нарахування/списання пені та штрафів внаслідок прострочення виконання зобов’язань позичальників за такими кредитами. Передусім пропонується скасувати вимогу Кодексу України з процедур банкрутства про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через один рік з моменту введення в дію названого кодексу. Інші ініціативи стосуються власне названого закону і передбачають збереження мораторію і навіть певне його розширення у частині заборони стягнення на інше майно боржника: «не може бути примусово відчужене без згоди власника інше майно (майнові права), в тому числі, за договорами застави/іпотеки або відповідно до кредитного договору».
Вже 16.07.2020 проект прийнято за основу та в цілому і невдовзі направлений Президенту України. Однак на проект накладено вето і 10.08.2020 він повернутий з пропозиціями Президента України до парламенту. В центрі висловлених Президентом України зауважень. була вимога про те, що ««не може бути примусово відчужене без згоди власника інше майно (майнові права)…». Зазначається, що Законом фактично змінюються умови, за яких не може бути примусово звернено стягнення (відчужено без згоди власника) на майно (майнові права) відповідно до кредитного договору. При цьому пропонована Законом редакція підпункту 2 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не визначає чітких умов та кола боржників, стосовно яких діятиме відповідна заборона на відчуження майна. Це спричинить неоднозначне трактування положень Закону та відповідно різне застосування на практиці. Така невизначеність може спричинити застосування положень Закону не лише щодо зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, а й під час примусового виконання рішень інших категорій стягнення. Наведене призведе до правового колапсу та порушення конституційного принципу обов’язковості виконання судових рішень (частина перша статті 129-1 Конституції України). Чимало у пропозиціях Президента України й інших зауважень, що стосуються як окремих приписів, так і ініціативи загалом. Зокрема, зазначається, що згаданий мораторій діє понад шість років та фактично дає змогу деяким позичальникам ігнорувати умови кредитного договору та уникати примусового виконання зобов’язання. Це призвело до зростання частки проблемних активів банків, що негативно позначається на їх ліквідності та платоспроможності, а отже – на належному функціонуванні банківської системи України загалом.
Більшість зауважень Президента України були враховані. Як наслідок, дію Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» було подовжено не безстроково, а на 6 місяців. Були зняті найбільш дискусійні ініціативи проекту. Крім того, були внесені зміни до його перехідних положень щодо непоширення ряду вимог названого закону на банки-кредитори, стосовно яких здійснюються процедури виведення з ринку.
Проект 16.09.2020 повторно прийнятий з пропозиціями Президента України як Закон України та невдовзі підписаний Президентом України. Втім вже на початку 2021 року названі положення черговий раз були переглянуті в зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року.
Інші проекти
Проект 2207-1-д від 04.06.2020 (Бондаренко О. В., Маріковський О. В. + 14) про управління відходами.
Проект є доопрацьованою в Комітеті з питань екологічної політики та природокористування редакцією проекту 2207-1 від 16.10.2019 (Бондаренко О. В., Маріковський О. В. + 14) про управління відходами. Більшість відмінностей від попередньої редакції стосуються сильно розширеної поняттєво-термінологічної бази. Втім, чимало й інших змін та уточнень. Важливо відзначити помітну еволюцію розділу, присвяченого управлінню побутовими відходами.
Загалом проект є значно досконалішим за попередні редакції, але через свою комплексність потребує дуже ретельного редагування і узгодження з іншими законодавчими актами у цій сфері.
Проект 21.07.2020 прийнятий у першому читанні.
Проект 3602 від 05.06.2020 (Дануца О. А., Бакумов О. С. + 21) про внесення змін до частини 5 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо усунення невизначеності обов’язків членів органів адвокатського самоврядування стосовно заповнення та подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Пропонується установити, що вимога подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не поширюється на членів органів адвокатського самоврядування.
Проект 05.03.2021 прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання. Тут однак доля проекту радикально змінюється, оскільки згадана ініціатива взагалі зникає з тексту проекту до другого читання! Натомість проект зосереджується на питаннях щодо осіб, які входять до складу конкурсних, дисциплінарних, атестаційних комісій, утворених відповідно до закону державними органами, органами місцевого самоврядування або при таких органах (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій) та до складу Громадської ради доброчесності. Також пропонується установити, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування і щодо осіб, які входять чи входили до складу утвореної в органі (при органі) дисциплінарної, атестаційної комісії та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. Відповідно, пропонується змінити і назву проекту. Отже, проект ніби і прийнятий у першому читанні, але фактично йдеться про цілковито інший проект, який має мало спільного з текстом, прийнятим у першому читанні.
Проект 3613 від 09.06.2020 (Лаба М. М., Крівошеєв І. С., Костюх А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку погашення заборгованості споживачів з оплати житлово-комунальних послуг.
Проект спрямований на посилення боротьби з особами, які мають заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг. Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» пропонується перейменувати на «Про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг». Зазначається, що заборгованість споживачів за житлово-комунальні послуги, що склалася перед управителем будинку, виконавцями житлово-комунальних послуг станом на 1 жовтня 2020 року у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України за видам житлово-комунальних послуг, підлягає обов’язковій реструктуризації перед відповідним управителем, виконавцем житлово-комунальної послуги шляхом розстрочення їх сплати строком до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Для реструктуризації заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг споживачі укладають з управителем, виконавцями житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі – договір про реструктуризацію заборгованості). Споживач має право на дострокове погашення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості. Вказується, що заборгованість споживачів, які протягом одного місяця, з моменту перевищення встановленої Кабінетом Міністрів України загальної суми заборгованості за видами житлово-комунальних послуг перед відповідним управителем, виконавцем житлово-комунальної послуги, не уклали договір про реструктуризацію заборгованості та не сплачують поточних платежів, стягується управителем, виконавцями житлово-комунальних послуг за рішенням суду. Управитель, виконавці житлово-комунальних послуг звертаються до суду з вимогою щодо виконання споживачами солідарного обов’язку з оплати житлово-комунальних послуг. Змінами до Закону України «Про судовий збір» пропонується скасувати судовий збір для позивачі ‒ у справах про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. Значні зміни пропонується внести до Закону України «Про виконавче провадження», в якому процедурні питання, що стосуються стягнення заборгованості зі сплати аліментів, пропонується поширити і на заборгованість фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг.
Проект наразі ще не розглянутий парламентом, але включений до порядку денного і 01.03.2021 отримав повторний позитивний висновок профільного Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.