MENU

Подібні статті

Звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо розв’язання проблеми невинно засудженихНевирішене питання десятиріччяТюремні проблеми. Давні справи довічно ув’язнених і рудимент радянського минулогоЛюди з «різних планет». Чи може пастор бути вбивцею?Шлях в один кінецьМистецько-науково-практичний проєкт «Довічно важливо»«Довічно важливо». Загальна ситуаціяСтрата в розстрочку. Необхідна процедура виправлення судових помилокЗвернення Української Гельсінської Спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи щодо звільнення Володимира ПанасенкаЧому Україна рухається в ЄС, а судді і прокурори залишаються в радянському минулому?!Панельна дискусія «Право на справедливий суд» у рамках Docudays UAРешение ЕСПЧ по делу Петухова против Украины (№ 2)ЄСПЛ: система довічного покарання в Україні порушує права людини

Довічні вироки: Україна має повернути свободу несправедливо засудженим (ПРЕС-РЕЛІЗ)

21.07.2021

21 липня у прес-центрі «UA Crisis Media Center» відбулася публічна дискусія на тему: «Довічні вироки: Україна має повернути свободу несправедливо засудженим».

Учасниками заходу були:

– протоієрей Олекса Петрів, представник Головуючого у ВРЦіРО
– Анатолій Козачок, перший заступник старшого єпископа УЦХВЄ
– Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи.

Відбулася презентація фільму: «Жах без кінця. Історія пастора, засудженого до розстрілу!». Фільм розповідає історію християнського пастора Ярослава Мисяка, якого звинуватили у вбивстві своїх рідних – діда, баби й дядька та засудили до розстрілу без жодного доказу вини.

24-й рік Мисяк відбуває довічний термін, скасування якого шостий рік адвокати добиваються в судах, і без жодного шансу на звільнення.

В Україні не один рік гостро стоїть невирішена проблема щодо стану захисту прав людини українськими судами загалом та права на справедливий суд у кримінальному судочинстві зокрема. Однак при цьому доволі рідко згадується про жертв правосуддя, права яких були порушені цією несправедливою системою.

Ми звикли справедливо обурюватися свавільним ув’язненням українців у Росії та на тимчасово окупованих територіях України. Ми звикли вважати російську судову систему та псевдосуди псевдореспублік залежними й репресивними. Звикли, що агресор може взяти в заручники будь-кого з власників паспорту з тризубом ні за що.

Однак не помічаємо, що в Україні будь-хто з нас може опинитися засудженим до тривалого або й довічного ув’язнення за злочини, яких не скоював. І – на відміну від тієї ж Росії – шансів переглянути несправедливий довічний вирок не матиме. Навіть якщо невинуватість засудженого є очевидною.

Протягом тривалого часу Харківська правозахисна група наполягає на необхідності перегляду остаточних вироків у справах засуджених до довічного позбавлення волі, в яких обвинувачення ґрунтувалося виключно на зізнаннях, отриманих внаслідок катувань, інших порушень прав людини, зокрема, права на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, права на захист тощо. На сайті Боротьба за життя § Свавільно засуджені на довічне ув’язнення в Україні (khpg.org) представлені історії таких свавільно засуджених.

Проблема полягає у тому, що в Україні з 2010 року немає жодних механізмів чи процедури переглянути кримінальну справу, в якій винесено несправедливий/ помилковий/ свавільний/ незаконний вирок.

З метою виправлення цієї ситуації у 2015 був зареєстрований проєкт Закону № 2107, який надавав би право Уповноваженому Верховної Ради з прав людини клопотати, на зразок Польського Омбудсмена, перед Верховним судом про перегляд остаточного судового рішення. Проте в тексті Законопроєкту з’явилися часові обмеження, які нівелювали саму ідею перегляду.

У тому ж 2015 році пройшов перше читання законопроєкт № 2033а, який передбачав тимчасовий механізм перегляду справ тих «довічників», що були розглянуті за кодексом 1960 року у вочевидь неповноцінній процедурі, тобто в судах лише двох інстанцій. Але за наступні 3,5 роки роботи парламент минулого скликання так і не спромігся розглянути підготовлений до другого читання законопроєкт. А профільний комітет Верховної Ради вже нинішнього скликання зняв його з розгляду як неактуальний.

У 2020 році з’явився новий законопроєкт № 3078, який мав на меті відновити право на правосудний вирок для довічно засуджених за старим кодексом і враховував зауваження до попереднього законопроєкту. Але і його зняли з розгляду.

Проблема невинно засуджених в Україні не вирішується уже 11 років. За цей час багато хто з них помер в очікуванні справедливості, як от Олександр Рафальський, у справі якого ЄСПЛ нещодавно визнав порушення прав людини (Як встановили в ЄСПЛ, під час затримання в 2001 році Рафальського били, душили і катували струмом, щоб отримати зізнання в організації й участі у вбивстві п’яти людей). Також померли в неволі, не дочекавшись справедливості, Андрій Сорока, Віктор Щетка, Степан Чернак та багато інших. Прізвищ багатьох невинно засуджених ми навіть не знаємо і вже ніколи не дізнаємося їхніх жахливих історій.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) не змогла залишатися осторонь такого болючого та ганебного явища, наслідком якого є скалічені долі та життя безневинних громадян. Саме тому ВРЦіРО виступила з публічним зверненням до Президента України, як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, та до Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади, із проханням негайно припинити найгірший із проявів беззаконня.

Під час зустрічі із дипломатами G7 представники ВРЦіРО для актуалізації проблеми на найвищому рівні ознайомили іноземних дипломатів із проблематикою невинно засуджених та наголосили на необхідності конкретних змін задля перегляду судових рішень, відносно справедливості і неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.

Спільно із правозахисниками на сьогодні запропоновано наступні правові рішення:

1. Вдосконалити механізм помилування Президентом. Зокрема, переглянути порядок здійснення помилування, відновити та активізувати роботу Комісії з питань помилування при Президенті України, надати їй повноваження ухвалювати екстрапроцедурні політичні рішення, які дозволяли б припинити свавілля і несправедливість стосовно невинно засуджених та виправити ситуацію через процедуру помилування.

2. Розширити повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для реагування на порушення права на справедливий суд та підвищення рівня захисту прав і свобод засуджених, які було порушено під час досудового чи судового провадження. Зокрема, надати право Омбудсману звертатися до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення, що набрало законної сили, за виключними обставинами (за прикладом Польщі).

3. Повернути Верховному Суду право переглядати остаточні судові рішення за виключними обставинами – з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушення процедури, неправильного застосування кримінального закону.

4. Ухвалити проєкт Закону № 5747 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення особам, які були засуджені до довічного позбавлення волі, права на апеляційне оскарження вироку».

Серед запропонованих рішень не потрібно обирати, варто запустити у реалізацію усі.

Проєкт ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»
 Поділитися