MENU

Подібні статті

Моніторинговий візит до Замкової виправної колонії № 58Моніторинговий візит до ДУ «Криворізька установа виконання покарань № 3»Моніторинговий візит до ДУ «Первомайська ВК № 117»Моніторинговий візит до Хролівського виправного центру № 140Моніторинговий візит до ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39»Звіт про моніторинговий візит до Державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77)»Моніторинговий візит до ДУ «Харківська виправна колонія № 43»Моніторинговий візит до ДУ «Покровська ВК № 17»38 місць несвободи за 4 місяці – висновки моніторів ХПГМоніторинговий візит до Снігурівської виправної колонії (№ 5) – спеціалізованої туберкульозної лікарніМоніторинговий візит до Дар’ївської виправної колонії № 10Моніторинговий візит до установи з невідомою назвоюМоніторинговий візит до Голопристанської виправної колонії № 7Моніторинговий візит до Північної виправної колонії № 90Моніторинговий візит до ДУ «Літинська виправна колонія № 123»Моніторинговий візит до ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81)»Моніторинговий візит до Вінницької виправної колонії № 86Моніторинговий візит до ДУ «Диканівська виправна колонія № 12»Моніторинговий візит до Крижопільського виправного центру № 113Моніторинговий візит до ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1»

Моніторинговий візит до Вінницької установи виконання покарань № 1

26.07.2021
Андрій Діденко, Сергій Зуйков

Загальна інформація

6 липня 2021 року моніторингова група ХПГ у складі члена громадської ради при Мінюсті Сергія Зуйкова та журналіста Інформаційного бюлетеню «Права людини» Харківської правозахисної групи Андрія Діденка здійснила візит без попередження до Вінницької установи виконання покарань № 1.

На територію установи монітори потрапили без зайвих зволікань, пройшовши температурний скринінг. Візит розпочали з кабінету начальника установи Анатолія Анатолійовича Дудоладова.

Моніторингову групу супроводжували начальник відділу режиму і охорони капітан в. сл. Ковалекський С. П. та заступник начальника ВСВПР майор в. сл. Тарасюк С. В.

Чисельність адміністрації складає середнього і старшого начальницького складу – 67 осіб, рядового та молодшого – 177.

• Загальна кількість ув’язнених в установі – 1091, з них 723 слідчозаарештовані, 338 засуджені довічно. 1236 – розрахункова чисельність спальних місць.

• 29 осіб з числа засуджених на певний строк залишені працювати в СІЗО.

• У дисциплінарних приміщеннях перебувало 2 особи.

• У медичній частині на стаціонарному лікування перебувало 14 осіб.

• З діагнозом – ВІЛ/СНІД – 40 осіб.

• Схильних до самогубства – 29 осіб.

За 2020–2021 роки – 33 виклики швидкої допомоги, зафіксовано 25 випадків тілесних ушкоджень, 4 випадки застосування спецзасобів, 9 померлих. 20 осіб перебувало в тимчасових (транзитних) камерах.

Під час пандемії на COVID захворіли 2 ув’язнених і 22 співробітники.

Були відвідані блоки для утримання засуджених довічно, медична частина установи, камери тимчасового перебування (транзитні), камери слідчоарештованих, камери дисциплінарних стягнень.

Історична довідка

15 травня 1822 року можна вважати офіційною датою запровадження в’язниці у м. Вінниці. З цього часу починається довгий і складний шлях існування Вінницької установи виконання покарань.

На початку XX ст. було збудовано загальний корпус установи (1907 р.), малий корпус (1911 р.), адмінбудинок (1912 р.), великий корпус (1913 р.), в 70-х – 90-х рр. – адмінбудинок спецкорпус, режимний корпус.

Відповідно до наказу ДДУПВП № 235 від 29.11.2002 р. у Вінницькій області створена ізольована дільниця для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі з плановим наповненням 400 чол. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 986 від 20.06.2002 р. та за наказом ДДУПВП № 183 від 05.09.2002 р. розпочата реконструкція режимних корпусів для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, яка закінчена у вересні 2002 р.

До листопада 1999 р. установа мала назву установа УМВС України у Вінницькій області. З листопада 1999 р. – Вінницька тюрма управління ДДУПВП, а з січня 2004 р. – Вінницька установа виконання покарань управління ДДУПВП у Вінницькій області.

Довічне позбавлення волі

Довічне позбавлення волі – це найвища міра кримінального покарання в Україні, що прийшла на заміну смертній карі. Призначається лише у виняткових випадках, здебільшого за скоєння вбивств двох і більше осіб з особливою жорстокістю. Після скасування смертної кари в 1999 році суди кожного року ухвалювали до 100 вироків у вигляді довічного позбавлення волі. З часом цей показник зменшився майже в десять разів.

Засуджені довічно утримуються в маломісних камерах, а після відбуття п’яти років можуть бути переведені до багатомісних камер з покращеними умовами утримання.

Без перспективи перегляду вироку і звільнення

В нашій країні протягом одинадцяти років відсутня будь яка правова процедура перегляду судових рішень, що викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості. Враховуючи майже нульовий відсоток виправдувальних вироків, можна припустити, що велика кількість людей відбувають найвищу міру покарання – довічне позбавлення волі – за такими судовими рішеннями.

Історії свавільно засуджених довічно без жодного шансу на спасіння – на нашому сайті: Боротьба за життя § Свавільно засуджені на довічне ув'язнення в Україні (khpg.org).

Володимир Панасенко

Володимир Панасенко – один серед засуджених, яких ХПГ захищає багато років і є яскравим прикладом того, що, не зважаючи на очевидні аргументи і докази невинуватості, людину можуть тримати в неволі протягом багатьох років, не даючи жодного шансу на перегляд несправедливого судового рішення.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова з трибуни Верховної Ради двічі закликала народних обранців до певних дій щодо виправлення критичної ситуації в країні, коли попри очевидні факти невинуватості людини, законодавство не передбачає процедури перегляду вироку.

Ми також презентували документальний фільм, який розповідає історію Володимира Панасенка:

[]

Українська Гельсінська спілка з прав людини та ХПГ звернулися до Президента, народних депутатів публічно щодо звільнення Володимира Панасенка.

Більше про цю справу – на нашому сайті.

Іван Покотило

Іван Покотило – колишній успішний бізнесмен, був засуджений до смертної кари, а тепер відбуває довічне ув’язнення. Іван Павлович був звинувачений у тому, що нібито за його наказом були вбиті п’ять осіб, а також за надання зброї особам, які вчинили цей злочин. Ув’язнений стверджує, що він цього не робив, а слідство і суд вчинили злочин проти нього, звинувативши його і присудивши смертний вирок без доказів провини.

Багато років Іван Покотило намагається домогтися перегляду кримінального вироку через притягнення до відповідальності осіб, які його катували, фабрикували матеріали справи. Під час слухання справи в суді по суті звинуваченням був прихований цілий том справи, в якому містяться докази непричетності підсудного.

Багато років засуджений і адвокати намагаються домогтися справедливості. Більше по цій справі – на нашому сайті.

Олександр Токарев

Олександр Токарев вже більше двадцяти років перебуває в неволі і розповідає, що в матеріалах справи не все так однозначно і що вирок довічно не відповідає фактичним обставинам події.

Едуард Ніколов

Засуджений до розстрілу. Розповів про особливості застосування довічного позбавлення волі. Про системні порушення, які передували запровадженню довічного покарання на заміну смертної кари. В той час, коли смертну кару вже не застосовували, а довічне покарання ще не було виписане в рамках закону, максимальний термін покарання був 15 років. Цілій низці засуджених розстріл було замінено на 15 років позбавлення волі.

Ігор Трубіцин

Ігор Трубіцин засуджений до розстрілу, 27 років відбуває довічний термін покарання. Не зважаючи на це багато років присвятив випуску християнської міжконфесійної газети «Узник», яка друкується на російській і українській мові та розповсюджується по місцях позбавлення волі в цілому світі. Трубіцин – головний редактор цієї газети.

П’ять разів Ігор Трубіцин звертався до Президента (до різних Президентів) зі клопотанням про помилування. Адміністрація колонії також підтримує, а останнього разу за звільнення Трубіцина клопотала Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, два народні депутати. Комісія при Президенті України з питань помилування ухвалила рішення про помилування Трубіцина, але Президент указ про помилування не підписав.

На сторінці газети «Узник» Ігор Трубіцин звернувся до гаранта Конституції з публікацією «Спочатку мене помилували, а потім передумали».

Медична частина

Виконуючий обов’язки начальника медичної частини Ігор Володимирович Грабік повідомив про 2 випадки COVID-19, зроблено близько 300 швидких тестів.

• Не укомплектованість – начальник медичної частини, лікар-інфекціоніст.

• У штаті лікарі фтизіатр, рентгенолог, стоматолог, венеролог.

• Медичними засобами на невідкладну медичну допомогу забезпечені повністю, а також засобами дезінфекції.

• Зі 40 осіб, хворих на ВІЛ/СНІД, 38 отримують антиретровірусну терапію.

• Зі 29 осіб, хворих на гепатит, 14 хворих отримали терапію, інші чекають надходжень.

• 4 особи з активною формою туберкульозу необхідними ліками забезпечені.

• Всі ув’язнені проходять IDIS.

• В медичній частині працює новітній рентген-апарат.

Ведення медичної документації Неналежне – до карти пацієнта не додаються довідки про тілесні ушкодження та фото.

Транзитні камери

Скупчення людей, недостатньо освітлення, відсутність доступу до питної води. Ліжка стоять впритул.

Камери для слідчозаарештованих

Оглянуті дві камери, в одній велика скупченість людей, погане освітлення, відсутність питної води, занедбані матраци.

Камера дисциплінарно покараних

Спальне ліжко в денний період не закрите.

Зауваження і пропозиції

• Установа перебуває в занедбаному стані і більшість приміщень потребують капітального ремонту. Є сподівання, що Міністерство юстиції виділить достатньо коштів для ремонту приміщень.

• Деякі приміщення потребують додаткового освітлення.

• Усі приміщення для ув’язнених не забезпечені доступом до питної води.

• Багато приміщень з пошкодженою каналізацією.

• Установа є найбільшою в Україні за кількістю засуджених довічно, при цьому виконує функції слідчого ізолятора. В установі утримується понад тисяча ув’язнених, кількість персоналу відносно до цієї кількості дуже мала. Вважаємо, що кількість персоналу має бути збільшена.

Проєкт «Сприяння здійсненню свободи від катувань та права в’язнів на медичну допомогу в Україні на основі міжнародних стандартів прав людини», фінансований Посольством Федеративної Республіки Німеччина в Україні

Проєкт ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»
 Поділитися