На Волині закрили виховну колонію
Тепер на всю Україну залишилася лише одна подібна установа – Кременчуцька. Чи не порушить це права засуджених підлітків?
Ковельська колонія діяла з 1966 року, її обслуговували 124 працівники, підлітки мали змогу отримати середню та технічну освіту за вісьмома спеціальностями. Рішення про закриття Ковельської виховної колонії Мін’юст ухвалив ще минулого року в рамках програми оптимізації системи ДКВС. Але такий крок зустрів спротив як адміністрації установи так і депутатів Ковельської міської ради.
Дітей, родини яких здебільшого мешкають у західних регіонах, перевели на Полтавщину, до Кременчуцької виправної колонії. Це означає, що родичі вимушені обмежити візити до засуджених. «В час економічної кризи батьки не завжди можуть за 200 км приїжджати, то що можна говорити про відстань 600-800 км», – цитує «Тюремний інсайдер» начальника колонії Івана Абрамчука. Крім того, альтернативної роботи персоналу Ковельської виховної колонії так і не запропонували, повідомляє видання.
Минулого року депутати місцевої ради звернулись до Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністра юстиції України, народних депутатів України, голови Волинської обласної державної адміністрації, голови Волинської обласної ради, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням не закривати колонію. У зверненні зазначалося, що такі дії призведуть до численних порушень законодавства. Зокрема, наголосили депутати, в єдиній на всю державу колонії для неповнолітніх неможливо забезпечити особисту безпеку засуджених у разі виникнення небезпеки їхньому життю і здоров’ю. Адже переводити неповнолітніх у разі надзвичайної події не буде куди: за законом евакуацію засуджених проводять лише до установ, що відповідають режиму тримання. Крім того, в одній установі не можуть перебувати співучасники злочину, тож дотримання цього закону також стає неможливим. І взагалі, засуджені не матимуть законної можливості відбувати покарання поблизу місця проживання. Підлітки витрачатимуть соціально-корисні зв’язки.
Очевидно, що звернення депутатів не подіяло.
Нагадаємо, в лютому на аукціон було виставлено перший лот проєкту «Велика приватизація в’язниць» – Ірпінський виправний центр №132. Стартова ціна об’єкту становила 220,2 млн грн. Аукціон не відбувся через брак учасників. На повторний аукціон лот виставили за вдвічі меншою ціною – 110,1 млн грн.
В рамках «Великої приватизації в’язниць» планується виставити на прозорі аукціони майно 35-ти виправних закладів, що перебувають в «законсервованому» стані.
За інформацією Мін’юсту, у 2020 році було закрито 12 установ. Але до активної фази розпродажу в’язниць торік перейти не вдалося. «На заваді стали численні бюрократичні перешкоди. Але врешті-решт із затвердженням державного бюджету на 2021 рік з’явилося світло у кінці тунелю: його нормами передбачено, що доходи від приватизації в’язниць будуть розподілятися за пропорцією 70/30 (70% – у спецфонд та, відповідно, на нове будівництво, 30% – у загальні доходи бюджету). Це хоч і трохи затягує строки, але все-одно надає нам змогу врешті-решт продавати в’язниці у межах процедури малої приватизації», – заявляв міністр юстиції Денис Малюська.