MENU

Сьогодні – 80-та річниця трагедії Бабиного Яру

29.09.2021
ХПГ-інформ

Есесівці нишпорять у речах розстріляних у Бабиному Ярі, 1941. Фото німецького військового фотографа Йоганнеса Геле

80 років тому, наприкінці вересня 1941 року, німецькі нацисти майже повністю знищили єврейське населення Києва. Масові розстріли відбувалися в урочищі Бабин Яр. Ця назва стала символом Голокосту, а також інших нацистських злочинів на українській території, адже в Бабиному Яру розстрілювали і ромів, і українців, і радянських військовополонених.


Німецькі військові частини увійшли в Київ 19 вересня 1941 року, а перший масовий розстріл відбувся вже 27 вересня. Його жертвами стали 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, розташованої неподалік від Бабиного Яру.

27–28 вересня по місту були розклеєні оголошення українською, російською та німецькою мовами:

«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника – Доктерівській (коло кладовища).

Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше.

Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний.

Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний».

Такі оголошення були розклеєні по Києву 27–28 вересня 1941 року

Люди йшли зі всього міста і зливалися в один потік на вулиці Мельника – переважно жінки, діти, старі, адже чоловіки були призвані до війська. У кінці вулиці був улаштований пропускний пункт, через який заводили по 30–40 людей. Там у них забирали документи, примушували роздягатися, виводили до краю яру – з іншого краю на спеціяльно обладнаній платформі сидів кулеметник. Під кулеметний вогонь поліцаї заганяли людей палицями. Тіла падали в яр. Грала музика, над яром кружляв літак.

З 29 вересня до 11 жовтня було знищене майже все єврейське населення Києва – понад 50 тисяч людей.

Розстріли в Бабиному Яру тривали до кінця окупації. За різними оцінками протягом 1941–43 років було вбито від 100 до 150 тис. людей – євреїв, караїмів, ромів, учасників українського національного опору, радянських військовополонених.

До 1966 року трагедія Бабиного Яру в Радянському Союзі замовчувалася. Проте 29 вересня того року, у 25-у річницю початку розстрілів, в урочищі відбувся мітинг громадськости, одним з організаторів якого був старший науковий співробітник обсерваторії АН УРСР Емануїл Діамант (дивіться його спогади на нашому сайті «Дисидентський рух в Україні»). У мітингу взяли участь письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, літературознавець Іван Дзюба.

Плакат, установленный в Бабьем Яру 24 сентября 1966 года. Фото Эдуарда Тимлина

«Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів», – сказав тоді у своєму виступі Іван Дзюба.

Віктору Некрасову належать слова: «Так, у Бабиному Яру були розстріляні не тільки євреї, але тільки євреї були розстріляні тут лише за те, що вони були євреями».

Того ж року в журналі «Юность» уперше був опублікований роман-документ Анатолія Кузнецова «Бабин Яр». Правда, у скороченому вигляді.

Напередодні 80-ї річниці трагедії Бабиного Яру українські єврейські громадські організації та науково-дослідницькі центри підготували низку меморіальних заходів, повідомлено на сайті Міжнародного благодійного фонду «Бабин Яр». Це виставки, наукові та навчальні семінари, уроки, меморіальні концерти та вистави. Частина з них провадиться у співробітництві зі провідними державними установами – насамперед із Українським інститутом національної пам’яті, залучені телевізійні канали та колективи митців. 

 Поділитися