MENU

Висування кандидатів та обрання суддів Європейського суду з прав людини

04.10.2021

ПАРЄ (ілюстраційне зображення з відкритих джерел)

Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи 1646 (2009)

Походження

Дебати Асамблеї 27 січня 2009 року (четверте засідання) (див. док. 11767, звіт Комітету з правових питань та прав людини, доповідач: пан Чоуп; та док. 11798, висновок Комітету з питань рівних можливостей для жінок та чоловіків, доповідач: пані Ерр). Текст, прийнятий Асамблеєю 27 січня 2009 року (4-е засідання).

Тезаурус

1. Парламентська Асамблея, завданням якої в силу статті 22 Європейської конвенції з прав людини (ETS № 5 – Конвенція), є вибір суддів вищого рівня до Європейського суду з прав людини (Суд) зі списку з іменами трьох кандидатів, висунутих державами-учасниками, підкреслює важливість доречних національних процедур вибору для забезпечення та підтримки якості, ефективності та авторитету Суду.

2. Незважаючи на помітне поліпшення національних процедур відбору в кількох країнах, все ще існують значні відмінності щодо справедливості, прозорості та послідовності. Посилаючись на свою Рекомендацію 1649 (2004) щодо кандидатів до Європейського суду з прав людини, Асамблея ще раз повторює, що процес висування кандидатів до Суду повинен відображати принципи демократичної процедури, прозорості та недискримінації. За відсутності реального вибору серед кандидатів, поданих державою-учасницею Конвенції, Асамблея відхиляє подані їй списки. Крім того, за відсутності чесної, прозорої та послідовної національної процедури відбору, Асамблея може відхилити такі списки.

3. На додаток до критеріїв, викладених у пункті 1 статті 21 Конвенції («Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду, чи бути юристами з визнаним рівнем компетенції»), Асамблея запровадила лінгвістичні вимоги на основі пункту 1 статті 21 Конвенції, необхідність збалансованості статей, а також інші вимоги, такі як типова біографія для кандидатів. Перш ніж перейти до відбору суддів, Асамблея також пропонує кандидатам взяти участь в особистих співбесідах у підкомітеті, створеному для цієї мети.

4. Посилаючись на вищезгадану Рекомендацію 1649 (2004), Асамблея нагадує, що окрім критеріїв, зазначених у пункті 1 статті 21 Конвенції, а також вимоги щодо статі, держави повинні дотримуватися наступних вимог під час відбору та подальшого висування кандидатів до Суду:

4.1 оприлюднювати публічні та відкриті оголошення про подання кандидатур;

4.2 подаючи імена кандидатів до Асамблеї, описувати спосіб їх відбору;

4.3 передавати імена кандидатів до Асамблеї в алфавітному порядку;

4.4 кандидати повинні володіти активними знаннями однієї офіційної мови Ради Європи та пасивними знаннями іншої (див. типову біографію, додану до неї);

4.5 по можливості, не слід подавати кандидатів, обрання яких може призвести до необхідності призначення судді ad hoc.

5. Асамблея також наполегливо закликає уряди держав-членів, які досі цього не зробили, негайно запровадити відповідні національні процедури відбору, щоб гарантувати, що авторитет та надійність Суду не піддавалися ризику у зв’язку з політизованими процесами та процесами ad hoc при висуванні кандидатів. Крім того, вона пропонує урядам держав-членів забезпечити, щоб органи/групи відбору (та ті, що консультують щодо відбору) були максимально збалансованими за статтю.

Переклад з англійської Харківської правозахисної групи.

Оригінал: Resolution The Parliamentary Assembly №1646 (2009): Nomination of candidates and election of judges to the European Court of Human Rights https://pace.coe.int/en/files/17704/html

 Поділитися