MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання. Огляд № 53-54. Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.11.2020 ‒ 30.11.2020

13.10.2021   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Загалом за цей період зареєстровані 260 проектів законів і постанов Верховної Ради України. Через значну кількість проектів, що вносяться до парламенту, але фактично залишаються без руху, наразі в Огляді дається аналіз лише найважливіших проектів, прийнятих хоча б у першому читанні, а також проектів, щодо яких було рішення профільного комітету про його прийняття.

Загалом за цей період зареєстровані 260 проектів законів і постанов Верховної Ради України. Через значну кількість проектів, що вносяться до парламенту, але фактично залишаються без руху, наразі в Огляді дається аналіз лише найважливіших проектів, прийнятих хоча б у першому читанні, а також проектів, щодо яких було рішення профільного комітету про його прийняття.

Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 12.10.2021.

Міжнародні відносини та статус іноземців

Проект 0077 від 04.11.2020 (Президент України) про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Україною та Королівством Нідерланди про продовження до 1 серпня 2021 року строку дії Угоди між Україною та Королівством Нідерланди про Міжнародну місію захисту розслідування від 28 липня 2014 року.

Зміст проекту викладено в його назві. Це вже шосте продовження роботи місії. Актуальність акта не викликає заперечень.

Проект 16.02.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0078 від 05.11.2020 (Президент України) про ратифікацію Поправки до статті 24 Статуту Організації Чорноморського Економічного Співробітництва

У пояснювальній записці до проекту зазначається, що чинною статтею 24 Статуту ОЧЕС до переліку таких органів віднесено, зокрема, центри-філії ЧЕС, які створюються за згодою Ради міністрів закордонних справ держав-членів ОЧЕС з метою обслуговування всіх заінтересованих держав-членів у конкретних сферах співробітництва. На спеціальній сесії Ради міністрів закордонних справ держав-членів ОЧЕС (25 червня 2004 року, м. Стамбул) ухвалено Поправку до статті 24 Статуту ОЧЕС, згідно з якою органом, пов’язаним з ЧЕС, запропоновано визначити Міжнародний центр чорноморських досліджень (далі – МЦЧД). Згаданою Поправкою, зокрема, передбачається, що МЦЧД є міжнародною організацією, що виступає як аналітичний центр Організації ЧЕС та перебуває під керівництвом Ради директорів, членами якої є громадянами держав-членів ОЧЕС. Основними цілями МЦЧД є вивчення практичних шляхів розширення та поглиблення регіональної співпраці між державами-членами ОЧЕС, відносин між ОЧЕС та ЄС, а також сприяння застосуванню досягнень науки і техніки у конкретних галузях багатостороннього співробітництва на основі принципів цього Статуту та пріоритетів, встановлених Радою міністрів закордонних справ. Відповідно до статті 30 Статуту ОЧЕС поправки до Статуту мають бути ратифіковані, прийняті чи погоджені державами-членами та набирають чинності відповідно до процедури, викладеної у статті 33. На сьогодні процедури, необхідні для набрання чинності розглядуваною Поправкою до статті 24 Статуту ОЧЕС, здійснили 9 із 12 держав-членів ОЧЕС. Державами-членами ОЧЕС, які не ратифікували поправку, є Азербайджанська Республіка, Турецька Республіка та Україна.

Проект 02.03.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0079 від 13.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про утримання прикордонних дорожніх мостових об’єктів на українсько-польському державному кордоні.

Проект є повторним внесенням однойменного урядового проекту 0222 від 16.04.2019 (див. Бюлетень № 221), відкликаного 29.08.2019 через відставку уряду.

Проект 16.02.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0080 від 16.11.2020 (Президент України) про приєднання України до Розширеної часткової Угоди про культурні маршрути.

Докладно суть проекту висвітлена в пояснювальній записці: Проект передбачає прийняття рішення про приєднання до Розширеної часткової угоди про культурні маршрути, укладання якої підтверджено Резолюцією CM/Res(2013) 66, затвердженою Комітетом Міністрів Ради Європи 18 грудня 2013 року у м. Страсбурзі на засіданні 1187bis заступників Міністрів. Членство у Розширеній частковій угоді про культурні маршрути набирає чинності для України з дати отримання Генеральним секретарем Ради Європи офіційного повідомлення про приєднання. Розширена часткова угода про культурні маршрути регулюється відповідно до положень, що містяться у Переглянутому Статуті Розширеної часткової угоди про культурні маршрути, який додається до Резолюції (2013)66 Комітету Міністрів Ради Європи (далі – Статут). Відповідно до статті 1 Статуту Розширена часткова угода про культурні маршрути (далі – Угода) сприяє розробленню та промоції концепції культурних маршрутів у всіх її аспектах. Вона спрямована на формування спільного культурного простору через популяризацію європейської ідентичності та належності через знання й обізнаність про культурну спадщину Європи, розвиток культурних зв’язків і діалогу в Європі, промоцію якісного та сталого транскордонного туризму, а також інших пов’язаних із цим заходів. Сторонами Угоди є 34 країни, партнерами – Європейський Союз та Всесвітня туристична організація (UNWTO). Сертифікат «Культурні маршрути Ради Європи» отримали 39 європейських культурних маршрутів, які проходять понад 50 країнами світу. Територією України проходять декілька сертифікованих культурних маршрутів: «Via Regia» (шлях, який з раннього середньовіччя поєднує Східну і Західну Європу, пропонуючи різноманітні тревел опції, від традиційного паломництва до подорожей поїздом) та «Європейський маршрут індустріальної спадщини» (культурний маршрут, який представляє спільну європейську пам’ять про наукові відкриття, технологічні інновації і соціальні зрушення в Європі, пов’язані з індустріальною революцією, приваблюючи туристів до індустріальних локацій). Приєднання до Угоди дасть змогу Україні не лише долучатися до існуючих культурних маршрутів, а й самій ініціювати номінації, просуваючи власні історичні і культурні наративи.

Проект 16.02.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0081 від 27.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Меморандуму між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Австрія про взаємний доступ на ринки праці членів сімей працівників дипломатичних представництв та консульських установ.

Проект є повторним внесенням однойменного урядового проекту 0165 від 05.10.2017 (див. Бюлетень № 145), відкликаного 29.08.2019 через відставку уряду.

Проект 16.02.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0082 від 27.11.2020 (Президент України) про ратифікацію Додатків до прикордонних документів, складених за результатами Першої спільної перевірки проходження лінії державного кордону між Україною і Угорщиною, проведеної в період 1997‒2003 років, та Заключного протоколу спільної перевірки державного кордону між Україною і Угорщиною, проведеної в період 2009‒2016 років.

Проект має важливий, але переважно технічно-уточнюючий характер. Причини до його ратифікації викладено у пояснювальній записці: Протягом 1997–2003 років Українсько-Угорською Прикордонною Комісією проведено перевірку проходження лінії державного кордону між Україною і Угорщиною, за результатами якої  підготовлено та парламентами України і Угорщини ратифіковано: протокол-опис проходження лінії державного кордону між Україною і Угорською Республікою; топографічні карти масштабу 1:10 000 державного кордону між Україною і Угорською Республікою; протоколи прикордонних знаків, установлених на державному кордоні між Україною і Угорською Республікою; список координат прикордонних знаків та вигинів, не позначених прикордонними знаками, на державному кордоні між Україною і Угорською Республікою; заключний протокол першої спільної перевірки проходження лінії українсько-угорського державного кордону, проведеної в 1997–2003 роках. У зв’язку з перебудовою дамб магістрального каналу Чорна Вода і річки Тиса після 2008 року Українсько-Угорською Прикордонною Комісією організовано перенесення в безпечне місце прикордонних стовпів 303УгС, 304Уг, 306Уг, 307Уг, 308Уг, 309Уг, 310Уг, 327Уг, змінено параметри висоти над рівнем моря прикордонного знака 336, а також уточнено горизонтальні координати прикордонних стовпів 333У, 347У і висоти прикордонних стовпів 344У, 362У, 365У, при цьому лінія проходження українсько-угорського державного кордону не змінилася. За результатами перенесення прикордонних знаків і уточнення їх координат і висот підготовлені нові протоколи прикордонних знаків та внесені зміни в список координат.

Проект 16.02.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і ООС

Проект 4392 від 17.11.2020 (Іонушас С. К., Корнієнко О. С. + 30) про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, кримінального законодавства та кримінального процесуального законодавства щодо діяльності Служби безпеки України та розвідувальних органів.

У проекті згідно з пояснювальною запискою визначається законодавче підґрунтя для створення та реалізації окремих завдань незалежного державного правоохоронного органу зі спеціальним статусом, який насамперед має виконувати функції щодо контррозвідувальної протидії загрозам державної безпеки, боротьби з тероризмом, забезпечення кібербезпеки держави, захисту державного суверенітету та територіальної цілісності, охорони державної таємниці. Водночас проект через визначення підслідності та зміни статусу передбачає, що Служба безпеки України відмовиться від невластивих їй функцій, а також відбудеться чітке розмежування її компетенцій з іншими безпековими органами держави. У Кримінальному кодексі України доповнюються положення статті 43 щодо визначення підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі виконання спеціального (зокрема, розвідувального) завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Також склади статей Кримінального кодексу України доповнені кримінальними правопорушеннями щодо посягання на життя та майно співробітників розвідувальних органів. У Кодексі України про адміністративні порушення вводиться адміністративна відповідальність за ненадання державним органом, військовим формуванням, органом місцевого самоврядування, державним підприємством, установою, організацією інформації на запит Служби безпеки України, направлений відповідно до закону, або надання на такий запит завідомо недостовірної інформації, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація. Також уповноваженому співробітнику Служби безпеки України надається право складати протоколи про адміністративні порушення за статтею, що вводиться. Водночас співробітники Служби безпеки України позбавляються права складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. У Кримінальному процесуальному кодексі України пропонуються такі зміни: прокурору та слідчим органів досудового розслідування забороняється доручати проведення слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам органів Служби безпеки України (за винятком надання доручень на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також доручень у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими органів Служби безпеки України); чітко визначена основна та додаткова підслідність кримінальних правопорушень слідчим Служби безпеки України (з повним позбавленням права розслідувати економічні та корупційні кримінальні правопорушення); лише Генеральному прокурору (виконувачу обов’язків Генерального прокурора) та лише у випадку наявності згоди заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, дозволяється доручати здійснення досудового розслідування, віднесеного до виключної підслідності Національного антикорупційного бюро України, слідчим органів Служби безпеки України; визначено, що віднесення до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України кримінальних проваджень у кримінальних правопорушеннях, які розслідуються слідчими органів Служби безпеки України, допускається лише за постановою Генерального прокурора (виконувачу обов’язків Генерального прокурора).

Проект викликав низку суттєвих зауважень ГНЕУ (загальним обсягом більших, ніж сам проект). Зокрема відзначається, що назва проекту є вужчою за його зміст, оскільки запропоновані у ньому зміни стосуються не тільки діяльності Служби безпеки України та розвідувальних органів, а й повноваження Генерального прокурора (виконувача обов’язків Генерального прокурора) та особливості підслідності окремих категорій кримінальних проваджень. Окрім цього, вносяться деякі термінологічні зміни до законодавства. Підкреслюється, що проект до певної міри має вторинний характер і не мусить набрати чинності раніше за проект щодо реформування та визначення основних підходів до функціонування Служби безпеки України.

Проект 15.12.2020 включений до порядку денного, а згодом ще двічі – до порядку денного чергових сесій.

Проект 4378 від 13.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України.

Проект спрямований на уточнення порядку здійснення заходів із забезпечення безпеки в мережевому просторі. Для цього у Законі України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» запроваджується таке визначення «державні електронні інформаційні ресурси – відображені в електронному вигляді державні інформаційні ресурси». Натомість у Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» пропонується установити, що органи державної влади, військові формування, утворені відповідно до законів України, державні підприємства, установи та організації з метою усунення можливих наслідків кіберінцидентів та кібератак створюють резервні копії державних електронних інформаційних ресурсів, що перебувають у їх володінні або розпорядженні та є критичними для їх сталого функціонування, та передають їх на зберігання до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, крім тих, передача яких обмежена законодавством. Порядок передачі, збереження і доступу до зазначених копій визначається Кабінетом Міністрів України.

Проект не викликає принципових заперечень, окрім певних сумнівів у тому, як буде забезпечуватися належне вельми значне фінансування такої діяльності, а рівно і зовнішній контроль за ефективністю і законністю використання таких коштів. Ці питання фактично лишаються без відповіді як в самому тексті проекту, так і в супровідних документах. Також слід додати, що назва проекту є яскравим прикладом абсурдних неінформативних назв.

Проект 22.09.2021 прийнятий у першому читанні за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання.

Проект 4388 від 16.11.2020 (Остапенко А. Д.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо уточнення норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни.

Пропонується дещо ускладнити отримання статусу учасника бойових дій, запровадити вимогу клопотання про надання статусу учасника бойових дій від керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа; а також надання підтвердження участі в бойових діях з боку командиру підрозділу, в зоні діяльності якого перебувало добровольче формування. Ініціатива загалом видається логічною, однак пропонована редакція не містить жодних уточнень щодо ситуації, коли реальних учасників названих подій на день подання документів немає серед живих чи вони виїхали за межі України. Також передбачається виключити з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Пропонується до числа осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, віднести також Героїв України, яким вручено орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку під час захисту Батьківщини і повних кавалерів ордена Богдана Хмельницького. На цих осіб пропонується поширити пільги щодо забезпечення житловим фондом та безоплатного поховання.

Проект доволі дискусійний і має чимало показових вад.

Проект включений до порядку денного 01.06.2021 і повторно – 07.09.2021.

Законотворчість, парламентаризм та діяльність Верховної Ради України

Проект 4334 від 06.11.2020 (Кальченко С. В., Культенко А. В. + 2) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо опублікування рішень Верховної  Ради України.

У проекті передбачається, що від 1 січня 2021 року офіційне опублікування рішень Верховної Ради України здійснюватиметься лише у газеті «Голос України», виключаючи з числа джерел офіційної публікації законів і актів Верховної Ради України видання «Відомості Верховної Ради України». Водночас офіційною публікацією законів пропонується визнати розміщення їх текстів на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

Проект є доволі дискусійним з огляду на можливість штучно виправити данні про фактичний момент публікації акта на веб-сайті Верховної Ради. Все ж офіційне оприлюднення це юридично значимий факт і таке оприлюднення повинно мати чітко встановлюємо і незмінну дату, щодо якої не може бути дискусії. Як слушно зауважило ГНЕУ, у цьому контексті ідея скорочення джерел опублікування правової інформації виглядає дещо сумнівною. Економія витрат на опублікування правової інформації, на наш погляд, не є достатньою підставою для звуження можливостей громадян знати свої права та обов’язки.

Проект 02.12.2020 прийнятий за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а 16.12.2020 прийнятий в цілому як закон та невдовзі направлений на підпис Президенту України. На цьому етапі проходження закон і перебуває понині! Зауважимо, що конституційне законодавство України не передбачає так званого кишенькового вето. Відповідно до статті 94 Конституції України Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Проект 4413 від 23.11.2020 (Кравчук Є. М., Констанкевич І. М. + 7) про внесення змін до Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» щодо усунення колізії в питанні призначення та звільнення членів Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України депутатськими фракціями і групами.

Метою проекту проголошено врегулювання правової колізії щодо призначення та звільнення членів Наглядової ради депутатськими фракціями і групами. Як зазначається в пояснювальній записці, пропонується внести зміни до частини статті 8 «Склад та порядок формування Наглядової ради НСТУ» названого закону щодо складу та порядку делегування членів депутатськими фракціями і групами до Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очікується, що у разі прийняття проекту, депутатські фракції і групи Верховної Ради України поточного скликання не пізніше ніж за 2 місяці до спливу повноважень членами Наглядової ради, обраних депутатськими фракціями і групами попереднього скликання, зможуть делегувати нових членів з урахуванням вимог цього закону. Зазначається, що після прийняття цього проекту депутатські фракції і групи, які розформовані або сформувались після делегування членів Наглядової ради депутатськими фракціями і групами поточного скликання, не зможуть делегувати представників до Наглядової ради. Встановлюється строк повноважень членів Наглядової ради НСТУ ‒ п’ять років.

Проект 18.12.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 02.02.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Діяльність вищих органів влади, регулювання державної служби та загальні засади протидії корупції

Проект 4361 від 11.11.2020 (Фріс І. П., Маслов Д. В. + 24) про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо розширення кола осіб, які можуть претендувати на вступ на державну службу.

Зміни пропонується внести до пунктів 1-4 частини другої статті 20 «Вимоги до осіб, які претендують на вступ на державну службу». Передбачається допустити до числа претендентів також і осіб, які мають належний досвід не лише на керівних посадах у відповідній сфері, а й досвід заняття адвокатською, нотаріальною діяльністю, діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Як зазначається у пояснювальній записці, доцільність залучення цих категорій осіб до можливості претендувати на зайняття посад державної служби зумовлена передусім професійними характеристиками та специфічними законодавчими вимогами, які ставляться до кожної зі згаданих категорій осіб, серед яких можна вирізнити наявність вищої юридичної освіти та стажу роботи у галузі права, конкретні строки якого залежать від професійної сфери діяльності осіб (адвокатура – від двох років, нотаріат – від шести років, діяльність арбітражних керуючих – від трьох років).

Проект 05.02.2021 прийнятий за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання. З того часу подано вже дві таблиці до другого читання, але проект досі не розглянутий.

Місцеве самоврядування

Проект 4376-1 від 16.11.2020 (Горенюк О. О., Савчук О. В. + 35) про внесення змін до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо організації пасажирських перевезень.

Пропонується переглянути названу статтю 7 «Організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування» і викласти її так: Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських, приміських та міжміських маршрутах, що не виходять за межі однієї територіальної громади – на виконавчий орган ради, яка представляє інтереси відповідної територіальної громади; на міжміських та приміських маршрутах, що проходять територією двох або більше територіальних громад та не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області – на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації; на міжміських та приміських маршрутах, що виходять за межі території області (міжобласних маршрутах), та міжнародних маршрутах – на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ – міжнародний аеропорт «Бориспіль» – на Київську міську державну адміністрацію.

Фактично пропонується обмежити компетенцію центрального органу влади на користь місцевого самоврядування.

Проект 04.03.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 07.09.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4382 від 16.11.2020 (Білозір Л. М., Крейденко В. В. + 31) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права громадян на доступ до державної реєстрації актів цивільного стану у зв’язку з укрупненням територіальних громад.

Пропонується в частині надання послуг із державної реєстрації актів цивільного та вчинення нотаріальних дій у Законах України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «Про місцеве самоврядування в Україні» скасувати особливий порядок для міст обласного значення у порівнянні з іншими містами.

Проект 29.04.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4414 від 23.11.2020 (Клочко А. А., Гурін Д. О. + 3) про внесення змін до Закону України «Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)» щодо поновлення єдиного порядку обчислення скликань.

Проект дещо скорочує чинні положення, фактично не змінюючи їх зміст і лишаючи першим скликанням для місцевих рад 1990 рік. Прямо пропонується закріпити, що представницькі органи місцевого самоврядування (ради), обрані на чергових та перших місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, вважати представницькими органами місцевого самоврядування (радами) восьмого скликання.

Проект 28.01.2021 прийнятий за основу і в цілому та невдовзі (09.02.2021) направлений на підпис Президенту України, де він і перебуває понині! Як вже зазначалося, у разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Права громадян та громадських об’єднань 

Проект 4355 від 10.11.2020 (Крячко М.В., Штепа С. С. + 11) про внесення змін до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Проектом запроваджується використання е-паспортів і е-паспортів для виїзду за кордон. Вони визначаються як «е-паспорт ‒ паспорт громадянина України у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, оформленому засобами Реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання (за наявності)» та «е-паспорт для виїзду за кордон ‒ паспорт громадянина України для виїзду за кордон у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оформленому засобами Реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання та податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) (за наявності)». Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон формуються за бажанням особи, на ім’я якої оформлено паспорт громадянина України у формі картки або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлені із застосуванням засобів Реєстру, та використовуються на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства, надання адміністративних та інших послуг, крім таких випадків: перетинання державного кордону України, крім випадків необхідності підтвердження особи громадянина України при в’їзді в Україну, в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, в’їзду, перебування, проживання або пересування у межах прикордонної смуги, виходу у територіальне море та внутрішні води України.

Проект загалом не викликає принципових заперечень. Фактично йдеться не про новий документ, а про ще один спосіб відображення документу. Дискусійність проекту пов’язана виключно з проблемами захисту інформації та наявністю реальних технічних можливостей для впровадження.

Проект 04.02.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 30.03.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проекти 4411 та 4412 від 20.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції та про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції.

Проекти є розширеною та розділеною на два окремі акти редакцією урядового проекту 9259 від 01.11.2018 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері міграції (див. Бюлетень № 198), який було відкликано 29.08.2019 через відставку уряду. Проект 4411 змістовно повторює проект 9259 з незначними редакційними правками. Натомість проект 4412 є значно розширеною редакцією попередніх положень. Однак більшість нових ініціатив стосуються запровадження нової редакції статті 17 «Продовження строку перебування чи тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства на території України» Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». У пояснювальній записці до проекту зазначається, що його реалізація дасть змогу удосконалити норми законодавства України стосовно перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Зокрема, передбачено підвищення рівня відповідальності як іноземців, так і їх приймаючої сторони, за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, спрощення процедур продовження строку перебування іноземців в Україні, обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні. Також це дасть змогу узгодити норми законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у сфері міграції, між собою та з нормами законодавчих актів, що стосуються притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері міграції. Очікується, що зазначені дії сприятимуть підвищенню рівня запобігання та протидії нелегальній міграції в Україні, позитивно впливатимуть на безпеку держави та відповідатимуть міжнародним стандартам.

Проекти 07.09.2021 включений до порядку денного.

Кримінальне і кримінальне процесуальне законодавство, адміністративна та інша відповідальність

Проект 4322 від 05.11.2020 (Камельчук Ю. О.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання питань державного енергетичного нагляду (контролю).

Пропонується статтю 95-1 названого кодексу перейменувати так: «Порушення вимог нормативно-правових актів та нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання учасників ринку електроенергії, теплових, теплогенеруючих, тепловикористальних установок та мереж суб’єктів відносин у сферах теплопостачання та електроенергетики». Відповідно, змінюється і диспозиція статті. Далі, пропонується переглянути і викласти в новій редакції статтю 188-20, в якій запровадити відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики та його територіальних органів, або створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків. Одночасно пропонується доповнити кодекс новою статтею 188-56 «Невиконання законних вимог посадових осіб  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання», яка повністю повторює статтю 188-20, але щодо іншого суб’єкта. Також усі ці три статті мають отримати частини другі, де запроваджуються підвищені санкції у разі повторного протягом року вчинення тих самих проступків. Кодекс доповнюється положеннями щодо права накладати адміністративні стягнення з боку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі електроенергетики та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання (відповідно уточнення статті 244-13 і доповнення статтею 244-24). Усі інші зміни є уточнюючими до названих.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4323 від 05.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування.

Метою проекту проголошено визначення правових підстав для затвердження порядку та видів примусового годування, а також умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі (оголошують про голодування). У проекті пропонується внести зміни до статті 116 Кримінально-виконавчого кодексу України в частині визначення правових підстав для затвердження порядку та видів примусового годування, а також умов тримання засуджених, які відмовляються від прийняття їжі (оголошують про голодування), та статті 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» в частині визначення правових підстав для застосування до осіб, узятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі (оголошують про голодування), заходів примусового годування.

Проект 09.09.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 4324 від 05.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування до засуджених та осіб, які тримаються під вартою, заходів примусового годування

Проект є логічним продовженням попереднього. Його метою проголошено вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства в частині врегулювання процедури розгляду судами питання застосування заходів примусового годування засуджених та осіб, які тримаються під вартою, та які відмовляються від їжі (оголошують про голодування). Основна пропозиція проекту передбачає доповнення КПК України статтею 206-1 такого змісту.

Стаття 206-1. Ухвала слідчого судді, суду про примусове годування підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

1. До підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і який заявив про відмову від прийняття їжі, може бути застосоване примусове годування на підставі ухвали слідчого судді, суду. Застосування примусового годування без ухвали слідчого судді, суду забороняється.

2. Клопотання про примусове годування підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та матеріали, якими воно обґрунтовується, подаються прокурором на підставі відомостей від установи попереднього ув’язнення, закладу охорони здоров’я до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого утримується підозрюваний, обвинувачений. Зазначене клопотання повинне містити стислий виклад обставин, які передували відмові від їжі та голодуванню.

До клопотання обов’язково додається висновок лікаря про те, що підозрюваному, обвинуваченому, який заявив про відмову від прийняття їжі, загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза його життю, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.

3. Клопотання про примусове годування підозрюваного, обвинуваченого розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту його надходження до суду.

Про час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор, особа, щодо якої вирішується питання про примусове годування, її захисник, керівництво відповідної установи попереднього ув’язнення, закладу охорони здоров’я, а в разі вирішення питання про примусове годування неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого — також відповідні служби у справах дітей.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином поінформовані про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана слідчим суддею, судом обов’язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Розгляд клопотання про примусове годування підозрюваного, обвинуваченого може бути проведений у режимі відеоконференції.

За клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, щодо якого вирішується питання про примусове годування, або його захисника слідчий суддя, суд уповноважений викликати іншого лікаря для встановлення стану здоров’я підозрюваного, обвинуваченого та існування очевидної загрози його життю, спричиненої відмовою від прийняття їжі.

Іншими змінами в КПК України визначається, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК, має право вирішувати питання про застосування до засуджених примусового годування (п. 7-1 статті 537 у редакції проекту). Відповідне клопотання подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання (п. 1 частини 2 статті  539 редакції проекту).

Проект не викликав принципових заперечень у ГНЕУ та народних депутатів України – членів Комітету з правоохоронної діяльності.

Проект 09.09.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 4333 від 06.11.2020 (Дмитрук А. Г., Павлюк М. В. + 12) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконне виселення з житла.

Пропонується розширити положення статті 162 «Порушення недоторканності житла» і винести незаконне виселення із житла як окремий склад злочину в нову частину третю статті. Такі дії пропонується карати штрафом від десяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років. Також запроваджується і визначення обтяжуючих обставин: названі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або службовою особою чи  із застосуванням насильства або з погрозою його застосування. У такому разі санкція передбачає наступне: караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Відверто незбалансованим видається розмір штрафу в порівнянні з альтернативним позбавленням волі.

Проект 03.02.2021 прийнятий у першому читанні за основу і нині вже готові матеріали для розгляду у другому читанні.

Судова влада та судоустрій

Проект 4330 від 05.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень приватних виконавців.

Проект пов’язується з виконанням міжнародних зобов’язань України. Він спрямований на розширення переліку рішень, які виконуватимуться приватними виконавцями. Для цього пропонується внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, пропонується розширити повноваження приватних виконавців щодо виконання рішень до ста тисяч гривень проти будь-якого боржника (включаючи державних юридичних осіб та юридичних осіб за участю держави) та щодо примусового виконання ними постанов у справах про адміністративні правопорушення. У змінах до КАСУ приватним виконавцям надається право звертатися до суду за роз’ясненням судового рішення, за відстроченням чи розстроченням виконання судового рішення тощо. Водночас через недостатню чисельність приватних виконавців та їх нерівномірне розміщення по виконавчим округам передбачене проектом зрівняння повноважень приватних та державних виконавців пропонується запровадити лише з дня внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України відомостей про 1000 осіб, які розпочали діяльність приватного виконавця, але не пізніше 01 січня 2024 року. Крім цього,  розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» проекту пропонується доповнити новим п. 10-2 яким передбачається, що зміни до Закону України «Про виконавче провадження» вноситимуться  виключно окремими законами про внесення змін саме до згаданого Закону.

ГНЕУ звернуло увагу, що в проекті вживається термін «адміністративний штраф», який не використовується в КАСУ, а також вказало на недоліки пропозиції щодо особливого порядку внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження».

Проект 20.05.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 4331 від 05.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розширення повноважень приватних виконавців.

Проект логічно доповнює попередній. Пропонується у названому Кодексі встановити, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується не лише уповноваженим на те органом, а й приватним виконавцем (зміни до частини 1 статті 300), зокрема, у разі несплати правопорушником штрафу у встановлений законом строк (зміни до статті 308).

Втім, як слушно зауважило ГНЕУ, досягнення мети проекту неможливе без внесення відповідних змін до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Проект 20.05.2021 прийнятий у першому читанні, а наразі профільним парламентським Комітетом з питань правоохоронної діяльності рекомендований для прийняття у другому читанні в цілому як закон.

Проект 4360 від 11.11.2020 (Стефанчук М. О., Шпенов Д. Ю. + 5) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення належного повідомлення учасників судового процесу та направлення копій судових рішень.

Метою проекту проголошено забезпечення швидкого та своєчасного отримання учасниками судових процесів процесуальних документів та зменшення видатків судових установ на послуги поштового зв’язку. Для цього у Кодексі адміністративного судочинства України, Цивільному процесуальному кодексі України та Господарському процесуальному кодексі України пропонуються такі новації: виключено обов’язок подання письмової заяви про sms та e-mail підписку і встановлено, що контактні дані, а саме номер мобільного телефону та адреса електронної пошти, зазначені у позовній заяві, апеляційній скарзі (які є їх обов’язковими реквізитами) можуть використовуватись судами для здійснення викликів та надсилання судових рішень; встановлено, що вручення викликів, повідомлень, судових рішень на електронну адресу, зазначену в заявах по суті справи, а судові виклик, повістка, судове рішення вважатимуться належним чином надісланими та врученими, у разі наявного у суду електронного підтвердження про дату та час їх направлення або електронного підтвердження про отримання тексту електронного документа відповідальною особою установи; передбачено, що копія судового рішення надіслана на електронну адресу, зазначену в заявах по суті справи вважатиметься належно врученою.

ГНЕУ надало кілька суттєвих зауважень до проекту, зокрема, висловило думку, що адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, доцільно використовувати лише у разі, якщо юридична особа та фізична особа-підприємець не мають офіційної електронної пошти, зареєстрованої в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також звернуло увагу на некоректність ситуації, коли учасник судового засідання фактично зобов’язується підтвердити суду факт отримання судового рішення незважаючи на те, чи дійсно він його отримав. Адже, якщо протягом дня, наступного за днем надсилання судового рішення, відповідне підтвердження не надійшло, це зумовлює для учасника судового засідання суттєві правові наслідки, тобто, повідомлення про судове засідання чи винесене судом рішення вважається врученим безвідносно до того, отримано воно фактично, чи ні.

Проект 26.01.2021 включений до порядку денного, а згодом ще двічі до порядку денного чергових сесій. Втім 04.06.2021 профільний парламентський Комітет з питань правової політики надав висновок про відхилення проекту.

Проект 4428 від 26.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань міжнародного судового співробітництва.

Метою проекту в пояснювальній записці проголошено удосконалення окремих положень чинного законодавства щодо міжнародного судового співробітництва у цивільних справах. Зокрема, пропонується внести до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України зміни, які стосуються: порядку надсилання судових викликів, повідомлень, а також судових рішень особам, які мають місце проживання або перебування за кордоном; порядку вручення документів, отримання доказів чи виконання окремих процесуальних дій відносно учасників справи, які користуються судовим імунітетом; звільнення документів, отриманих судом від компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, від вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля тощо. Крім цього, статтю 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» пропонується доповнити положенням, згідно з яким документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, не визнаються та не мають правових наслідків в Україні незалежно від їх легалізації чи проставлення апостиля, якщо їх зміст явно несумісний з основами правопорядку (публічним порядком) України, а до частини другої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» пропонується внести уточнення щодо того, що стягнуті з боржника кошти можуть зараховуватися на рахунок у банку або іншій фінансовій установі, які перебувають в Україні або в іноземній державі.

До проекту надійшло ряд зауважень від ГНЕУ та Інституту законодавства Верховної Ради України, здебільшого щодо уточнення окремих положень проекту, усунення дублювання і надання належної визначеності.

Проект включений до порядку денного 16.02.2021 і повторно –07.09.2021.

Охорона здоров’я

Проект 4314 від 04.11.2020 (Стефанишина О. А., Радуцький М. Б. + 22) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19).

Метою проекту проголошено створення умов для забезпечення доступу населення України до безпечних, якісних та ефективних вакцин проти COVID-19.  Пропонується через зміни до Законів України «Про лікарські засоби» та «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)» скоротити строк затвердження протоколів клінічних випробувань вакцин та інших імунобіологічних препаратів для профілактики коронавірусної хвороби COVID-19 (до п’яти календарних днів); пов’язати строк дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)» з закінченням карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19).

Проект викликав деякі зауваження ГНЕУ (переважно юридично-технічного характеру).

Проект 04.12.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4429 від 26.11.2020 (Президент України) про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Метою проекту проголошено забезпечення фінансової підтримки застрахованих осіб та суб’єктів господарювання, які постраждали внаслідок дії посилених обмежувальних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також послаблення адміністративного тиску на бізнес для підтримки його економічної активності шляхом забезпечення безперервності діяльності дозволених видів бізнесу у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та після їх закінчення, безперервності дії договорів оренди державного та комунального майна у зазначений період, розширення кола суб’єктів підприємництва для отримання державної підтримки.

Для цього у проекті передбачено прийняття нового однойменного закону та внесення змін до семи чинних законів. Пропонується запровадити виплату: одноразової матеріальної допомоги найманим працівникам суб’єктів господарювання, робота яких тимчасово зупинена внаслідок запровадження обмежувальних  протиепідемічних заходів, встановлених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та фізичним особам-підприємцям, економічна діяльність яких підпадає під такі заходи у зв’язку із втратою ними частини доходів (ст. 2 проекту); одноразової матеріальної допомоги суб’єктам господарювання задля збереження робочих місць з метою виплати найманим працівникам суб’єкта господарювання одноразової матеріальної допомоги в період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів (ст. 3 проекту); одноразової виплати суб’єктам господарювання, які є юридичними особами, з метою відшкодування витрат, понесених на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 4 проекту). Крім цього, пропонується заборонити стягнення орендної плати за договорами оренди державного і комунального майна у період дії карантину, або обмежувальних заходів для суб’єктів господарювання, діяльність яких була заборонена у зазначений період; протягом строку дії карантину та 6 місяців після його закінчення забезпечити можливість одержання державної підтримки суб’єктам малого і середнього підприємництва сфери громадського харчування; включати до страхового стажу особи період, протягом якого застрахована особа отримувала допомогу по частковому безробіттю, на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19 та запровадити деякі інші заходи соціального захисту.

ГНЕУ зробило ряд зауважень до проекту, які частково враховані профільним парламентським Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Проект 04.12.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і майже негайно підписаний Президентом України.

Проект 4430 від 26.11.2020 (Президент України) про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проект системно пов’язаний із попереднім. У ньому пропонується: збільшити загальну суму податкового боргу платника податків з 60 до 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при якій податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються (аналогічні умови встановлено й для податкової застави); не оподатковувати доходи фізичних та юридичних осіб, зокрема, платників єдиного податку у вигляді одноразової матеріальної допомоги або компенсації, отриманих відповідно до проекту № 4429, а також суми пені та штрафів, нараховані на ці суми недоїмки, списаних деяких штрафних санкцій і пені, податкового боргу; відстрочити до 29 грудня 2021 року податковий борг платників податків – фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, який у загальній сумі не перевищує 6800 грн, що обліковувалася за такими платниками податків станом на 1 грудня 2020 року; списати штрафні санкції та пеню, нараховані на податковий борг, що виник станом на 1 листопада 2020 року, за умови повної сплати такого податкового боргу та поточних податкових зобов’язань протягом 6 місяців з дня набрання чинності проектом № 4429; списати податковий борг (у тому числі штрафні санкції і пеню)  платників податків, що не перевищує  3060 грн, що обліковувався станом на 1 листопада 2020 року; звільнити платників  єдиного податку першої групи від сплати єдиного податку на період рудень 2020 року - травень 2021 року. Крім того, пропонуються відповідні зміни до Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про виконавче провадження».

ГНЕУ внесло ряд зауважень до проекту, які переважно проігноровані профільним парламентським Комітетом  з питань фінансів, податкової та митної політики.

Проект 04.12.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і майже негайно підписаний Президентом України.

Проект 4358 від 10.11.2020 (Булах Л. В., Вагнєр В. О. + 12) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну. 21.05.2021 надано нову редакцію, доопрацьовану Комітетом з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Як зазначається у пояснювальній записці, головними цілями проекту є забезпечення високого рівня захисту здоров’я людей, особливо дітей та молоді, від куріння, що сприятиме зменшенню захворюваності та передчасної смертності від неінфекційних хвороб, зокрема захворювань, які спричинені вживанням тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин. Відповідні ініціативи проекту спрямовані на зменшення привабливості тютюнових виробів, захисту від впливу вторинного тютюнового диму, викидів від електронних сигарет та аерозолю тютюнових виробів для нагрівання у публічних приміщеннях, що допоможе запобігти виникненню нікотинової залежності у людей. Загалом проект дуже насичений. З позитивних рис слід відзначити уточнення ряду існуючих, а також запровадження кількох десятків нових термінів і понять до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення», що докладно деталізують різні види виробів та порядок їх застосування. Більшість же інших новел є заборонами. Так, забороняється виробництво (крім виробництва для експорту), оптова та роздрібна торгівля та імпорт для реалізації на території України: 1) сигарет, в яких рівні викидів нікотину, смоли та монооксиду вуглецю в диму однієї сигарети перевищують: нікотину – 1,0 мг, смоли – 10 мг, монооксиду вуглецю – 10 мг; 2) тютюнових виробів, упаковка яких не відповідає вимогам, визначеним у статті 12 цього Закону, та/або тютюнових виробів, на упаковці яких відсутні визначені чинним законодавством медичні попередження; 3) тютюнових виробів із використанням на їх упаковці або на самих тютюнових виробах будь-яких елементів або ознак (тексти, символи, назви, образні або інші ознаки), які: рекламують тютюновий виріб або сприяють його вживанню, створюючи помилкове враження про його характеристики, наслідки для здоров’я, ризики або викиди; включають кількісну інформацію про вміст нікотину, смоли, монооксиду вуглецю у тютюновому виробі; вказують на те, що певний тютюновий виріб є менш шкідливим, ніж інші, або має на меті зменшити вплив деяких шкідливих компонентів диму, або надає переваги, пов’язані з життєвою силою, енергійністю, оздоровленням, омолодженням, має природні чи органічні властивості або інші переваги для здоров’я або способу життя; повідомляють про смак, запах, будь-які смако-ароматичні добавки або інші добавки або їх відсутність (щодо сигарет та тютюну для самокруток); нагадують харчовий продукт або косметичний продукт; вводять в оману, що певний тютюновий виріб має покращену здатність біологічного розкладання або інші екологічні переваги; 4) сигарет та тютюну для самокруток з характерним запахом та/або смаком диму; 5) тютюнових виробів, що містять такі добавки: вітаміни або інші добавки, які створюють враження, що тютюновий виріб має переваги для здоров’я або призводить до зменшення ризиків для здоров’я; кофеїн або таурин чи інші добавки, що асоціюються з енергійністю та/або життєвою силою; добавки, що мають властивості робити викиди кольоровими; добавки, що полегшують вдихання диму або засвоєння нікотину; добавки, які мають канцерогенні, мутагенні або репродуктивно токсичні властивості у неспаленій формі; 6) тютюнових виробів, що містять смако-ароматичні добавки у будь-яких компонентах, таких як фільтри, папір, упаковка, капсули, або мають будь-які технічні характеристики, що дозволяють змінювати запах чи смак диму відповідних тютюнових виробів або інтенсивність диму; 7) тютюнових виробів фільтри, папір або капсули яких містять тютюн або нікотин; 8) тютюну для перорального вживання. Виробнику та імпортеру тютюнових виробів забороняється вміщувати в одиничну пачку та зовнішнє упакування тютюнових виробів вкладки, які заохочують придбання тютюнових виробів або їх вживання, прямо чи побічно. Розширюється коло місць, на які поширюється заборона для вживання тютюнових виробів, зокрема, в проекті цілковито забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, заправних контейнерів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в приміщеннях  підприємств,  установ та організацій усіх форм власності, у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, у приміщеннях гуртожитків, і на вокзалах, незалежно від наявності належним чином об лаштованих місць. Запроваджується тотальна заборона реклами тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

З наведеного загалом зрозумілі підходи авторів проекту, хоча змін набагато більше. Єдина загальна характеристика до них – вони виключно докладні і максимально жорсткі, аж до вимог до форми та зображень на упаковках виробів.

Проект 01.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Соціальний захист і пільги

Проект 4363 від 12.11.2020 (Остапенко А. Д., Арсенюк О. О.) про учасників Революції Гідності та сім’ї Героїв Небесної Сотні.

Проект закону змінює підхід до надання статусів учасникам Революції Гідності та пропонується передбачити такі статуси: член сім’ї Героя Небесної Сотні; постраждалий учасник Революції Гідності; постраждалий учасник Революції Гідності з інвалідністю. Для кожного із зазначених статусів пропонується оновлення системи державних гарантій. Зокрема, впроваджуються додатковий пакет до загальної програми державних гарантій медичного обслуговування населення, медичних послуг та лікарських засобів; право на психологічну підтримку на законодавчому рівні; програми кредитування житла та компенсації за купівлю житла; компенсацію вартості навчання в державних та приватних вищих навчальних закладах за відповідним рівнем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти; право на професійну орієнтацію та часткову оплату послуг з перекваліфікації або підвищення кваліфікації; компенсацію за надання соціальних послуг; інформування про наявні гарантії. Також для згаданих осіб зберігається право на санаторно-курортне лікування і позачерговий капітальний ремонт житла; пільги на житлово-комунальні послуги; трудові гарантії; право на безкоштовний проїзд; право на першочергове відведення земельних ділянок, право на безоплатну правову допомогу.

У пояснювальній записці вказується також на завдання проекту щодо формування образу Захисника України в суспільстві й закріплення основних принципів системи вшанування пам’яті Захисників України, однак ці завдання, як видається, не знайшли належного втілення в тексті проекту. До недоліків проекту можна віднести неподоланий паралелізм з чинними нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також наявність змістовних повторів у самому тексті проекту.

Проект включений до порядку денного 29.04.2021 і повторно – 07.09.2021.

Проект 4389 від 16.11.2020 (Остапенко А. Д.) про Захисників / Захисниць України та членів їх сімей.

Проект є своєрідним дзеркальним відображенням проекту 4363. Його завданнями проголошено посилення системного підходу до забезпечення державної підтримки Захисників України, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів та забезпечення узгодженості дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері соціального та правового захисту Захисників України та членів їх сімей, створення в Україні ефективного (доступного, зрозумілого, передбачуваного) механізму реалізації і забезпечення належних державних гарантій. У проекті пропонується передбачити такі статуси як: Захисник України; Захисник України з інвалідністю; Захисник України з особливими бойовими заслугами; Член сім’ї загиблого (померлого) Захисника України. Передбачається оновлення системи державних гарантій для кожного із зазначених статусів. Законопроект упроваджує: додатковий пакет до загальної програми державних гарантій медичного обслуговування населення медичних послуг та лікарських засобів; право на психологічну підтримку на законодавчому рівні; програми кредитування житла та компенсації за купівлю житла; компенсацію вартості навчання в державних та приватних вищих навчальних закладах за відповідним рівнем професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти; право на професійну орієнтацію та часткову оплату послуг з перекваліфікації або підвищення кваліфікації; компенсацію за надання соціальних послуг; інформування про наявні гарантії. Водночас зберігаються право на: санаторно-курортне лікування; позачерговий капітальний ремонт житла; пільги на житлово-комунальні послуги; трудові гарантії; право на безкоштовний проїзд; першочергове відведення земельних ділянок; право на безоплатну правову допомогу. Відповідно до пояснювальної записки проект визначає завдання щодо формування образу Захисника України в суспільстві і закріплює основні принципи системи вшанування пам’яті Захисників України.

Проект викликав чимало заперечень у заінтересованих відомств. Зокрема, викликає сумнів доцільність прийняття відповідного нового закону, а не внесення належних змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Регулювання господарчої діяльності

Проект 4303 від 02.11.2020 (Чернєв Є. В., Гетманцев Д. О. + 9) про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні. 18.03.2021 підготовлено доопрацьовану редакцію.

Великий за обсягом  проект (30 сторінок основного тексту і 12 сторінок – змін до законодавства). Ключовою ініціативою проекту є запровадження інструменту електронних замовлень послуг Дія Сіті, а також визначення порядку діяльності замовників послуг (резидентів Дія Сіті) та виконавців (гіг-спеціалістів). Проект передбачає: 1) спеціальний режим оподаткування резидентів Дія Сіті відповідно до податкового законодавства; 2) спеціальний режим оподаткування винагороди, яка сплачується резидентами Дія Сіті особам, чию працю вони використовують,  відповідно до податкового законодавства; 3) можливість обрання контрактної форми трудового договору для оформлення трудових відносин між резидентами Дія Сіті та їх працівниками; 4) особлива форма найму резидентами Дія Сіті фізичних осіб (гіг-контракт), що поєднує соціальні гарантії працівників та гнучкість цивільно-правових відносин, але не виключає найм резидентами Дія Сіті фізичних осіб – підприємців та працівників за трудовим договором (контрактом); 5) регулювання договорів з негативними зобов’язаннями (про нерозголошення, непереманювання, неконкуренцію), що забезпечує баланс інтересів талановитих фахівців та резидентів Дія Сіті, котрі інвестують в накопичення знань та досвіду; 5) елементи системи загального (англійського) права, які забезпечують гнучкі інструменти залучення фінансування резидентами Дія Сіті; 6) необхідність попереднього погодження кримінально-процесуальних дій щодо резидентів Дія Сіті та їх керівництва з прокурором не нижче рівня прокурора області; 7) необхідність попереднього погодження заходів державного нагляду (контролю) щодо резидентів Дія Сіті з керівником або заступником керівника відповідного центрального органу виконавчої влади; 8) державні гарантії непогіршення законодавчого регулювання для інвесторів на час дії правового режиму Дія Сіті; 9) створення самоврядної організації резидентів Дія Сіті, покликаної об’єднати їх зусилля, в тому числі для розвитку освіти та просування еко-системи Дія Сіті в Україні та за її межами; 10) можливість покласти функції директора компанії на іншу юридичну особу, що дозволить іноземним інвесторам наймати професійні управлінські компанії та покласти на них підвищену відповідальність; 11) визнання пропозиції укласти договір, опублікованої в мережі Інтернет, офертою, а кліку – акцептом, незалежно від наявності аналогів власноручного підпису; 12) усунення законодавчих прогалин та колізій щодо розподілу прав на службові твори та твори за замовленням. Загалом опис основних ініціатив займає в пояснювальній записці вісім сторінок.

Проект видається лобістським з метою закріплення монопольного права єдиного власника єдиної платформи. Дуже дискусійними є ініціативи проекту у частині змін до Цивільного кодексу України та загалом щодо запровадження нового типу договорів «гіг-контракти», які займають особливе місце між цивільноправовими договорами та трудовими договорами. Чимало ініціатив проекту є значно ширшими за його мету. Так, законодавчо закріплюється, що лише законом визначається, хто може бути власником майнових прав у разі створення об’єкту інтелектуальної власності, створеного працівником за трудовим договором. Особливо дискусійною є ініціатива щодо запровадження договорів про нерозголошення, непереманювання та неконкуренцію між замовниками та виконавцями, допустимість яких є доволі сумнівною.

Проект 15.04.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 15.07.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 3356-д від 05.11.2020 (Семінський О. М., Герус А. М. + 15) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту.

Метою проекту визначено створення нормативно-правової бази для розвитку сфери виробництва, обігу та використання рідкого біопалива на транспорті. Досягнення мети планується шляхом внесення змін до Законів України «Про альтернативні види палива» і «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині: визначення обов’язкового вмісту рідкого біопалива (біокомпонетів) в усіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць виробництва пального, місць оптової торгівлі пальним та місць роздрібної торгівлі пальним, за виключенням бензинів з октановим числом 98 і вище та бензинів, що поставляються для потреб Міністерства оборони, Державного резерву та для створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, з 1 травня 2022 року – не менш як 5 відсотків (об’ємних), за абсолютної похибки визначення ±0,5%; введення обліку вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) у паливі моторному і паливі моторному, альтернативному на ринку нафтопродуктів, які покладені на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (Держенергоефективності). Також передбачено, що порядок зазначеного обліку, затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд (Міненерго); віднесено до правопорушень недотримання вимог щодо відпуску з місць роздрібної торгівлі пальним на митній території України усіх обсягів бензинів автомобільних з вмістом нормативно визначеної обов’язкової частки рідкого біопалива (біокомпонентів); віднесено до правопорушень недотримання вимог щодо відпуску з місць виробництва та/або з місць оптової торгівлі пальним на митній території України усіх обсягів бензинів автомобільних з вмістом нормативно визначеної обов’язкової частки рідкого біопалива (біокомпонентів); віднесено до правопорушень несвоєчасне або неподання інформації щодо вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) у обсягах відпуску на митній території України з місць виробництва та оптової торгівлі пальним бензинів автомобільних. Зазначається, що проект спрямований на імплементацію положень Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 року про заохочення до використання енергії.

Загалом проект має чимало спільного з попереднім. Так само значна увага приділена розвитку поняттєвого-термінологічного апарату названих законів. Також значна увага приділена частині санкцій та штрафів. Загалом проект потребує детальної уваги на предмет потенційних корупційних ризиків у частині лобіювання інтересів виробників біопалива.

Проект 30.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 4248-1 від 05.11.2020 (Шахов С. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу).

Пропонується на 2 роки, до 1 січня 2023 року, відкласти вимогу про постачання природного газу за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі.

Проект 17.02.2021 прийнятий за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а 05.03.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4344 від 09.11.2020 (Жупанин А. В., Мотовиловець А. В. + 12) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання розвитку нафтогазовидобувної галузі.

Проект спрямований на удосконалення нормативно-правового регулювання порядку укладення угод про розподіл продукції через усунення низки законодавчих прогалин та бар’єрів, підвищення прозорості галузі та її розвиток, що загалом сприятиме залученню нових інвестицій та збільшенню обсягів видобутку вуглеводнів, а отже зменшенню залежності від їх імпорту. Для цього пропонується уточнити положення Закону України «Про угоди про розподіл продукції» у частині процедури проведення конкурсів на укладення угод про розподіл продукції, а саме: пропонується уточнити умови проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції та вдосконалити критерії оцінки пропозицій учасників конкурсу Міжвідомчою комісією з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції, що дасть змогу оптимізувати процес проведення конкурсу, забезпечить його прозорість та справедливу оцінку пропозицій учасників конкурсу, усуне корупційні ризики при визначенні переможця; пропонується забезпечити відкритість та публічність діяльності Міжвідомчої комісії шляхом онлайн-трансляції в мережі Інтернет її засідань, на яких відкриватимуться конкурсні заявки претендентів та визначатимуться переможці конкурсів; передбачено збільшення строку між публікацією оголошення про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції та граничним строком подання заявки на участь у конкурсі з одного до трьох місяців для суходолу, та шести місяців – для шельфу, що забезпечить учасникам конкурсу достатній час для докладного аналізу запропонованих лотів і підготовки якісних та конкурентоспроможних заявок та доданих до них документів; з метою зниження ризиків корупції пропонується скасувати наявну на сьогодні можливість укладення угод про розподіл продукції без конкурсу щодо родовищ корисних копалин із незначними запасами з огляду на відсутність прозорих критеріїв та показників щодо віднесення запасів до категорії незначних; з метою захисту інтересів населення та довкілля поданим проектом закону передбачено заборону на провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», без отримання висновку про допустимість планованої діяльності відповідно до вимог зазначеного закону, що визначається як особлива умова угоди про розподіл продукції; передбачено оптимізувати строки для проведення оцінки впливу на довкілля задля забезпечення ефективного та оперативного прийняття державою рішення про допустимість відповідної планованої діяльності. Проект містить й інші зміни, зокрема, і більш загального характеру в частині визначення строків тощо.

Загалом проект потребує уваги. Крайня лібералізація ряду положень у такій делікатній галузі викликає певні сумніви з огляду не стільки на природність таких дій, скільки в частині узгодженості з іншим законодавством.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4364 від 12.11.2020 (Василевська-Смаглюк О. М., Кінзбурська В. О. + 6) про платіжні послуги.

Проект загальним обсягом понад 100 сторінок, на яких, окрім нового закону, містяться і зміни до 20 законодавчих актів. Як зазначається у преамбулі, цей Закон визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні (у тому числі платіжних операцій, які ініціюються або завершуються в Україні), установлює виключний перелік платіжних послуг, порядок їх надання, умови авторизації та перелік категорій надавачів платіжних послуг, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України в Україні, установлює права, обов’язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за надавачами платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта за платіжною інфраструктурою та платіжними інструментами. Водночас визнається таким, що втратив чинність, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Не зупиняючись на змістовній частині, яка дуже дискусійна і вимагає ретельної уваги спеціалістів, звернемо увагу на те, що проект перенасичений абсолютно унікальною та відверто сумнівною термінологією. Обсяг проекту просто не дає можливості зупинитися на інших його проблемах детальніше. ГНЕУ подало до проекту 17 сторінок зауважень, а Головне юридичне управління – ще 20.

Проект 19.02.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 30.06.2021 ‒ у другому читанні як закон та протягом місяця підписаний Президентом України.

Проект 4365 від 12.11.2020 (Василевська-Смаглюк О. М., Кінзбурська В. О. + 6) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України (щодо платіжних послуг).

Здебільшого проект є термінологічно-уточнюючим і спрямований на імплементацію термінології проекту в названі кодекси. Серед новел Кодексу України про адміністративні правопорушення слід назвати запровадження відповідальності за «Порушення законів України та нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють діяльність щодо надання обмежених платіжних послуг», «Порушення законів України та нормативно-правових актів Національного банку України, які регулюють діяльність щодо надання послуг технологічним оператором на платіжному ринку» (зміни до статті 166-5), «Здійснення діяльності з надання фінансових платіжних послуг (крім послуг з випуску та виконання платіжних операцій із електронними грошима, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців) без набуття статусу фінансової установи та/або без здійснення авторизації діяльності» та «Здійснення діяльності з надання нефінансових платіжних послуг або послуг технологічного оператора платіжних послуг без здійснення авторизації діяльності» (нова стаття 166-28 «Порушення порядку зайняття діяльністю на платіжному ринку»). Змінами до Кримінального кодексу України була переглянута стаття 200, яка отримала назву «Незаконні дії з платіжними інструкціями, платіжними інструментами та засобами доступу до банківських та/або платіжних рахунків, електронних гаманців, обладнанням для їх виготовлення» і запроваджує відповідальність за «Підробку платіжних інструкцій, платіжних інструментів чи засобів доступу до банківських та/або платіжних рахунків, електронних гаманців, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених платіжних інструкцій, платіжних інструментів або їх використання чи збут». Кодекс також пропонується доповнити статтею 200-1 «Незаконні дії з електронними грошима», що запроваджує відповідальність за «здійснення операцій з електронними грошима особами, які не пройшли авторизацію діяльності відповідно до законодавства України».

Проект 15.07.2021 переданий на повторне перше читання.

Проект 4366 від 12.11.2020 (Василевська-Смаглюк О. М., Кінзбурська В. О. + 6) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо платіжних послуг).

Проект переважно узгоджує термінологію та підходи до фінансових операцій з проектом 4364.

Проект включений до порядку денного 16.02.2021 і повторно – 07.09.2021.

Проект 4367 від 12.11.2020 (Гетманцев Д. О., Кінзбурська В. О., Ковальов О. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи.

Значний за обсягом (73 сторінки) проект, яким вносяться зміни до 15 законодавчих актів. Більшість змін стосуються Закону України «Про банки і банківську діяльність». З них частина змін вноситься в основному тексті проекту, а частина – в його прикінцевих і перехідних положеннях. Та ще й до одних і тих самих статей! Останнє видається неприпустимим з огляду на правила юридичної техніки. Зазначимо, що ця дивність проекту була збережена і в прийнятому тексті. ГНЕУ звернуло увагу на цей аспект, однак він був проігнорований депутатами. Загалом до проекту існує велика кількість технічних зауважень і виникають чималі сумніви в тому, що він буде працювати належним чином.

Проект 20.05.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 30.06.2021 ‒ у другому читанні як закон та протягом місяця підписаний Президентом України.

Проект 4394 від 17.11.2020 (Маслов Д. В., Брагар Є. В. + 11) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо посилення контролю та відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель, забезпечення належного захисту прав учасників публічних закупівель. 15.04.2021 подано доопрацьовану редакцію проекту.

Як зазначається у пояснювальній записці, пропонується визначити термін «очікувана вартість предмета закупівлі» та передбачити, що замовники в довільній формі мають оприлюднювати обґрунтування такої вартості разом з інформацією про закупівлю. Зазначена інформація дасть змогу посилити прозорість публічних закупівель та зміцнить довіру суспільства до таких процедур. Також пропонується встановити нову підставу для проведення моніторингу публічних закупівель – за зверненням учасника закупівлі. Таке звернення має містити інформацію про вчинення недобросовісним замовником потворних порушень законодавства у сфері закупівель, які встановлені в рішеннях органу оскарження або в рішенні суду. Фактично, замовникам надається право на одну помилку, але якщо замовник двічі і більше разів допустив порушення законодавства у сфері закупівель щодо одного й того ж самого учасника закупівлі, і зазначені обставини були встановлені судом або Антимонопольним комітетом України, такий замовник має нести відповідальність за допущені порушення. Передбачається в таких випадках надати Державній аудиторській службі України можливість притягати недобросовісних замовників до адміністративної відповідальності за порушення, які були встановлені у відповідних рішеннях Антимонопольного комітету України або суду. Очікується, що зазначене буде сприяти зменшенню випадків зловживань з боку недобросовісних замовників та дасть змогу захистити права учасників закупівель. Водночас Державна аудиторська служба України не буде мати повноважень переглядати рішення Антимонопольного комітету України, виконуючи виключно функцію притягнення замовників до відповідальності за ті порушення, що вже встановлені та констатовані компетентними органами у сфері закупівель. Положеннями проекту також пропонується наділити органи державного фінансового контролю повноваженнями з отримання персональних даних порушників у володільців або розпорядників такої інформації, встановлюється механізм отримання таких даних, відповідальність. Останні зміни переважно закріплюються в Законах України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та «Про захист персональних даних». Зокрема, перший з них доповнюється новою статтею 10-1 «Гарантії одержання інформації органами державного фінансового контролю».

Загалом доволі дискусійною видається проблема належної аргументації заяви щодо проведення моніторингу процедури закупівлі, адже при формальному ставленні цю процедуру можна застосовувати для затягування закупівлі з боку недобросовісних учасників.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4398 від 18.11.2020 (Тарасенко Т. П., Любота Д. В. + 12) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов’язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб.

У Кодексі України з процедур банкрутства пропонується установити, що загальна вартість майна боржника, що виключається зі складу ліквідаційної маси, не може перевищувати 30 розмірів мінімальної заробітної плати, за винятком виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника, що складається з житла, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів). Зазначається, що у разі недостатності доходів боржника для виконання умов реструктуризації та проживання боржника в приміщені названої площі, за рішенням господарського суду може бути встановлена мінімальна сума щомісячного виконання плану реструктуризації. Зобов’язання з доведення недостатності доходів покладається на боржника. Ринкова вартість майна, що перебуває у власності або у спільній сумісній власності боржника, яке не є забезпеченням за кредитом, що підлягає реструктуризації, та на яке може бути звернення стягнення, вважається доходом боржника. Натомість у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в статті 51 «Продаж майна банку, що ліквідується» пропонується закріпити загальнішу норму: Фонд зобов’язаний не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до публікації оголошення про відкриті торги запропонувати позичальнику погасити заборгованість за сумою не меншою від оціночної вартості активу шляхом направлення повідомлення на адресу позичальника, зазначену у кредитному договорі або через оприлюднення інформації про майно (активи), що продаються, у друкованих засобах масової інформації, визначених виконавчою дирекцією Фонду, на веб-сайті банку та офіційному веб-сайті Фонду. Вимоги до змісту та строків оприлюднення інформації про продаж майна банків регламентуються нормативно-правовими актами Фонду. Позичальник має право укласти попередню угоду з Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку) про виконання зобов’язань, визначених в письмовому повідомленні Фонду до моменту публічного оголошення про відкриті торги через надсилання письмового повідомлення погасити заборгованість  за сумою не меншою від оціночної вартості активу.

Одна з найбільших вад проекту – цілковито не інформативна пояснювальна записка, яка не пояснює належним чином пропоновані зміни, посилаючись виключно на загальні мотиви захисту прав громадян. Натомість проект є вельми дискусійним, адже запроваджує граничні розміри житла. Постає питання, а що робити у разі перевищення таких розмірів? Яка процедура продажу та як і хто має забезпечити інтереси боржника і його родини тощо. Усі ці питання лишаються не розкритими.

Проект 19.03.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 13.04.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4399 від 18.11.2020 (Тарасенко Т. П., Любота Д. В. + 12) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо реструктуризації зобов’язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб).

Проект логічно пов’язаний з попереднім, однак запроваджує податкові пільги на широке коло випадків прощеної (анульованої) заборгованості.

Проект 19.03.2021 прийнято в першому читанні за основу, а 13.04.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 2805-д 19.11.2020 (Ніколаєнко А. І., Сова О. Г. + 4) про внесення змін до Закону України «Про аграрні розписки» та деяких інших законодавчих актів України щодо функціонування та обігу аграрних розписок.

Проект значно ширший за свою назву, оскільки центральне місце в ньому приділяється впровадженню категорії «неемісійних цінних паперів», тобто загальної групи до якої, на думку ініціаторів проекту, мають належати і аграрні розписки. Зміни до Закону України «Про депозитарну систему України» становлять центральне місце проекту і в них якраз йдеться не про аграрні розписки, а виключно про неемісійні цінні папери. Крім того, вноситься чимало уточнюючих змін до названого закону, що потребує належного викладу та аргументації, якої немає у супровідних до проекту матеріалах. Отже, аграрна розписка визначається змінами до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» як борговий неемісійний цінний папір, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах. Аграрні розписки можуть бути індивідуалізовані та стандартизовані, такими, що вільні в обороті, та такими, що обмежені в обороті. За змістом зобов’язання боржника аграрні розписки можуть бути товарними або фінансовими. Прямо зазначається, що аграрні розписки належать до числа боргових цінних паперів, а тому запровадження категорії «неемісійних цінних паперів» лишається відкритим. Пропонується віднести аграрні розписки до числа комерційних документів, що використовуються для здійснення міжнародних розрахунків. Також запроваджується особливий порядок звернення стягнення на предмет застави за аграрною розпискою на підставі виконавчого напису нотаріуса. Наявні й інші зміни, пов’язані переважно із  впровадженням аграрних розписок і неемісійних цінних паперів загалом.

Проект фактично об’єднує в собі дві мало пов’язані групи змін, доцільність яких лишається дискусійною. І якщо запровадження аграрних розписок є цілком зрозумілим і навіть непогано аргументованим, то потреба впровадження неемісійних цінних паперів взагалі не пояснюється.

Розгляд проекту 02.02.2021 було перенесено, але він продовжує перебувати серед включених до порядку денного чинної сесії.

Проект 4409 від 20.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства.

Загалом проект досить насичений і пропонує 24 сторінки змін до названого кодексу. Метою і завданням проекту визначено усунення технічних неузгодженостей та недоліків, врегулювання суперечливих питань та узгодження деяких положень Кодексу між собою, зокрема: узгодження положень Кодексу, приведення їх у відповідність до Господарського процесуального кодексу України, Законів України «Про запобігання корупції», «Про управління об’єктами державної власності», «Про судовий збір», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; уніфікація, усунення розбіжностей у термінології в всьому тексті Кодексу; внесення змін, пов’язаних зі впровадженням автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність»; удосконалення порядку відбору арбітражних керуючих у справах про банкрутство; виключення з тексту Кодексу некоректних або суперечливих норм, а також конкретизація положень Кодексу; приведення норм Кодексу у відповідність до законодавства у сфері архівної справи та діловодства; установлення чітких строків для погашення вимог кредиторів та усунення можливості зловживань з боку арбітражного керуючого; регулювання питання поводження з майном банкрута після закриття провадження у справі про банкрутство. До цього слід додати, що більшість ініціатив, окрім власне уточнення термінології та процедур, пов’язані з усіма аспектами діяльності арбітражного керуючого.

Головна вада кодексу в тому, що запроваджуючи таку велику кількість змін, він вносить їх цілковито розпорошено. Це може призвести до порушення логіки викладу і неузгодженостей з іншими законодавчими актами, натомість пропозиції щодо виправлення таких актів не подано. Щобільше, ГНЕУ звертає увагу на те, що і в самому кодексі через такі розпорошені зміни виникають неузгодженості.

Проект 01.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Інші проекти

Проект 4318 від 04.11.2020 (Кравчук Є. М., Боблях А. Р. + 9) про внесення змін до Закону України «Про культуру» щодо загальних засад надання населенню культурних послуг.

Проект загалом ширший від своєї назви і пропонує суттєво уточнити загальні засади та пріоритети державної політики у сфері культури. Зокрема, до основних засад пропонується віднести забезпечення доступності для кожного якісних культурних послуг. Стаття 4 «Пріоритети державної політики у сфері культури» переглядається практично повністю. Для цього запроваджується поняття «державна політика у сфері культури», яка визначається як нормативно-правова, регуляторна (адміністративна, економічна, фінансова) та публічна діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення культурних потреб громадян відповідно до пріоритетів суспільного розвитку. Дається і визначення культурної послуги, а саме: дії фізичних та/або юридичних осіб, які провадять культурну діяльність, спрямовані на задоволення культурних, інтелектуальних потреб та прав людини, забезпечення творчого, естетичного розвитку та його самовираження, що споживаються в процесі надання/ виконання цих дій, та мають визначену вартість. Також закон доповнюється новими статтями 4-1 «Моніторинг та оцінювання реалізації державної політики у сфері культури» та 4-2 «Мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами». Моніторинг реалізації державної політики у сфері культури визначається як система регулярного спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісних і якісних змін стану сфери культури. Вся стаття про моніторинг видається суто бюрократичною і питання участі суспільства в цій сфері навіть не порушується. У другій статті вказується, що мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами визначають: перелік, зміст та обсяг культурних послуг, що надаються населенню на базовому рівні адміністративно-територіального устрою України (базовий набір культурних послуг); вимоги до ресурсного забезпечення базового набору культурних послуг; показники та критерії оцінки якості надання культурних послуг. Доступність культурних послуг визначається економічною (фінансовою), територіальною, фізичною, соціальною та інформаційною доступністю у необхідному для споживача вигляді з урахуванням зручного для отримувача місця, часу їх надання. Якість культурних послуг визначається сукупністю властивостей, які характеризують процес та результат їх надання та обумовлюють здатність задовольнити певні потреби отримувача кожного виду культурних послуг. Показники та критерії оцінки якості надання культурних послуг затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури. Запроваджуються переліки закладів культури базової мережі тощо. Крім того, проект насичений доволі неоднозначними ініціативами, як то включення до основних видів діяльності у сфері культури вироблення креативного продукту. Що таке креативний продукт (будь-який, чи лише культурний тощо) не пояснюється

Проект на важливу тему, але виконаний, як видається, з суто бюрократичним підходом, який в такій делікатній сфері як культурна мав би навпаки, бути найзагальнішим.

Проект 05.02.2021 прийнятий у першому читанні за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а 29.04.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4396 від 18.11.2020 (Юрчишин П. В., Салійчук О. В. + 4) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин.

Зміни пропонується внести переважно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин». Значна кількість ініціатив спрямована на розширення та уточнення термінології. Інші зміни пов’язані або з переглядом порядку ведення Єдиного державного реєстру тварин, або з розширенням положень щодо державного контролю та відповідальності. Так, закон доповнюється новою статтею 9-1 «Державний нагляд і контроль ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин». Переглядається і в кілька разів розширюється стаття 11 «Відповідальність за порушення вимог цього Закону та законодавства з ідентифікації  та реєстрації  тварин». Тепер стаття містить перелік з 12 пунктів правопорушень. Також закон доповнюється статтею 11-1 «Провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства з ідентифікації та реєстрації тварин» яка власне докладно описує порядок накладення стягнень, передбачених статтею 11. В чому сенс включати все це до закону – незрозуміло, адже як для переліку правопорушень, так і для порядку накладення адміністративних стягнень є належне місце ‒ Кодексу України про адміністративні правопорушення. Фактично автори запроваджують ще один особливий порядок адміністративного розгляду. Крім того, слід звернути увагу і на інші моменти проекту. Так, ним запроваджується можливість тимчасового обмеження переміщення тварин у разі виявлення порушень законодавства з ідентифікації та реєстрацію тварин. Також фактично з під дії закону було виключено положення про утилізацію трупів тварин.

Проект видається цілковито неналежним у чинній редакції.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4397 від 18.11.2020 (Юрчишин П. В., Салійчук О. В. + 4) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності в сфері ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин.

Проект покликаний доповнити попередній. У статті 107-2 «Порушення вимог законодавства про ідентифікацію та реєстрацію сільськогосподарських тварин» названого Кодексу запроваджується 10 пунктів правопорушень, за які наступає адміністративна відповідальність. Однак, цей перелік мав би бути однаковим з положеннями статті 11 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», про який йшлося вище. Але це не так. При чому навіть фактично однакові норми не збігаються між собою. Також відрізняється і розмір санкцій.

Отже, хоча проект мав би бути власне викладом санкцій, передбачених попереднім проектом, фактично наявна ситуація конкуренції норм між проектами. Логіка подання одночасно двох таких неузгоджених проектів є незрозумілою.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4407 від 19.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки.

В основі проекту однойменний урядовий проект (див. Огляд № 20). У порівнянні з попереднім внесенням виключено пропоновані зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а зміни до Кодексу цивільного захисту України і Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дещо уточнено і розширено. Головний пакет ініціатив щодо змін до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» здебільшого лишився без змін, або отримав редакційно-уточнюючі зміни, які здебільшого ніяк не впливають на сутність проекту.

Проект 02.03.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 15.07.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проекти, які подаються без коментарів

Проект 4100-д від 05.11.2020 (Арістов Ю. Ю.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України.

Проект 05.11.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 15.12.2020 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4410 від 20.11.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до розділу ХІ Митного тарифу України щодо уніфікації ставок ввізного мита на товари легкої промисловості.

Проект 19.02.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4431 від 26.11.2020 (Президент України) про внесення змін до статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Проект 04.12.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і майже відразу підписаний Президентом України.

 Поділитися