Харківське модульне містечко небезпечне для проживання – Офіс омбудсмана
Переселенці живуть у приміщеннях, не придатних для життя, повідомляє моніторингова група Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Перше транзитне модульне містечко для переселенців було відкрите в Харкові 22 січня 2015 року. Тоді у тимчасовому житлі мали оселитися 383 людини, серед яких – 203 дитини. Зараз у ньому мешкає 175 осіб. Серед них – 75 дітей та 26 осіб з інвалідністю.
Містечко складається з десяти чотиримодульних одноповерхових приміщень квартирного типу та трьох гуртожитків. Частина з них зараз пустує, бо перебуває в аварійному стані. Але й ті приміщення, де мешкають люди, не придатні для життя, більше того, небезпечні, зазначають монітори. У кімнатах задуха, немає вентиляції, через це утворюється конденсат.
«Вхідні групи до приміщень, де проживають особи з обмеженням руху, не обладнані пандусами та поручнями. Туалетні кімнати та кухонні приміщення також не прилаштовані для осіб на візках та милицях», – йдеться у повідомленні на сайті Омбудсмана.
Нагадаємо, у лютому цього року Харківська міськрада пообіцяла побудувати на місці модульного містечка три гуртожитки для вимушених переселенців з Донецької та Луганської областей. Планувалося, що будуватимуть на умовах співфінансування – 30% суми буде виділено з міського бюджету, решта – з державного.
Питання утримання та реконструкції транзитних містечок модульного типу залишається невирішеним. В таких містечках наразі мешкають близько чотирьох тисяч осіб. Свого часу уряд запровадив державну програму «Доступне житло», яка передбачає відшкодування державою 50% вартості будівництва або придбання житла. За даними Омбудсмана Людмили Денісової, станом на 1 травня 2020 року кількість зареєстрованих заяв для отримання державної підтримки за цією програмою становила близько 16 тисяч. З них більше 10 тисяч – це саме ВПО. Втім, навіть половина вартості житла для багатьох родин є непідйомною. Саме через це багато переселенців навіть не намагаються взяти участь у програмі. А деякі подають заяви про участь, отримують позитивне рішення, але через відсутність коштів так і не наважуються на придбання житла.