MENU

Як українські спецслужби 'виманювали' вагнерівців — розслідування Bellingcat

18.11.2021
Денис Волоха

Depositphotos

Bellingcat опублікували довгоочікуване розслідування «операції з вагнерівцями». У великому матеріалі міститься багато подробиць роботи українських спецслужб і йдеться про причини зриву активної фази операції.

Передусім, у розслідуванні розповідається, що «зав’язка» операції з вагнерівцями відбулася у 2018-му році, коли ГУР Міноборони почало збирати розвідувальні дані. На проведення операції спецслужби надихнуло успішне затримання у 2019-му році Володимира Цемаха — ключового свідка та можливого підозрюваного у справі MH17, якого згодом передали росіянам під час обміну, незважаючи на заперечення Австралії і Нідерландів.

Агентам СБУ та ГУР вдалося затримати Цемаха в коматозному стані та вивезти з непідконтрольної території на інвалідному візку під виглядом хворого родича, який потребує лікування на контрольованій урядом території України. Під час перетинання лінії розмежування один співробітник спецслужб загинув через вибух міни; ще один був серйозно поранений.

Операція з викрадення Цемаха, як пише Bellingcat, підняла дух в українських спецслужбах. Куратор викрадення — агент СБУ, який згодом перейшов до ГУР МОУ — у квітні 2020-го року очолив операцію із «виманювання» вагнерівців — «операцію Авеню».

У вересні 2019-го року у ГУР було багато даних як про детальну структуру ПВК Вагнера та інших російських військових компаній, так і про понад тисячу вагнерівців, більшість із яких брали участь у військових діях на Донбасі. Під час мозкового штурму виникла ідея «виманити» найманців через фейкову приватну військову компанію.

Робоча група ГУР МОУ зареєструвала через російського реєстратора 2 доменних імені: одне — для фіктивної ПВК «МАР» (компанія справді існувала, але на час проведення операції ГУР вже активно не діяла), інше — підробний домен компанії «Роснефть». За легендою, «Роснефть» через ПВК «МАР» шукала найманців для охорони своїх нафтових свердловин в Іраку.

На сайті оголошень «Авіто» було розміщено вакансію роботи в охороні для «людей, що мають досвід поводження зі зброєю». Обіцяна зарплата — 225 тисяч рублів.

Колишньому спецпризначенцю з позивним Сергій Петрович доручили поговорити з тими, хто відгукнувся на оголошення. Йому вдалося встановити контакт із Артемом Міляєвим — «Шаманом». Шаман розповів, що воював у Чечні, Сирії, а також був заступником штурмової бригади в «ДНР». У подальшому «Шаман» за обіцяну Сергієм Петровичем винагороду обдзвонив кількасот колишніх найманців та запропонував їм долучитися до операції на Близькому Сході, яку вигадало ГУР.

Виявилося, що в Росії є досить багато колишніх бійців ПВК, які поміж завданнями змушені сидіти без роботи, через що зацікавлені підзаробити на тому, на чому добре знаються.

За сприяння «Шамана» до кінця травня 2020-го року українське ГУР мало у розпорядженні три взвода російських найманців — загалом 180 людей — які не могли дочекатися вильоту в гарячу точку. «Петрович» інструктував «Шамана» шукати снайперів, операторів та навідників артилерії: так ГУР хотіло звузити коло пошуку до тих, хто воював на Донбасі. І це йому вдалося — підтверджуючи свої військові здобутки, «кандидати» надсилали багато подробиць присутності на Донбасі. Навіть надіслали раніше не опубліковане відео, на якому бойовики хизуються вбитим у 2014-му році українським гелікоптером.

Дуже швидко агенти ГУР стали помічати серед шукачів роботи людей, яких розшукувала СБУ за злочини на Сході України. Деякі з них говорили, що були на Донбасі в якості ополчення, деякі — що в складі регулярної армії Росії.

Мабуть найбільша знахідка спецслужб — підполковник ЗС РФ Олександр Кривенко, який розповів, як у 2014-му у місцевому військкоматі йому особисто доручили сформувати батальйон для участі в боях на Сході України.

Зрештою постало питання, що робити з усіма 180-ма найманцями. Було вирішено співпрацювати залучити до операції СБУ, щоб визначити найбільш важливих для слідства людей. Начальник команди ГУР особисто передав СБУ сумки з папками зібраних матеріалів, щоб запобігти витокам.

У СБУ були надзвичайно втішені знахідками ГУР і обидві спецслужби почали планувати операцію з виманювання вагнерівців.

Тимчасом «музиканти» (так серед найманців прийнято називати бойовиків «ПВК Вагнера») почали хвилюватися через тривалу затримку удаваної спецоперації. Один із них навіть доповів у ФСБ, але там у відповідь нічого не зробили. Щоб стримати хвилювання агенти ГУР навіть виплатили «Шаману» обіцяний гонорар — 2 000 рублів за кожну заповнену заявку, і «вбили» «Сергія Петровича», щоб виправдати затримку операції.

На зміну «Петровичу» прийшов «Павлович», який почав готувати найманців уже до операції у Венесуелі, де теж є свердловини компанії «Роснефть». «Павлович» дзвонив найманцям через офіційний номер посольства РФ у Венесуелі, який ГУР вдалося отримати через зламаний додаток посольства. У цей час росія запровадила суворі обмеження на перельоти у зв’язку з пандемією, що дало українським спецслужбам обґрунтоване виправдання затримки.

Спільно із СБУ коло найбільш важливих бойовиків звузили до 33. Їх вирішили вивезти до Білорусі, звідки вони б одразу полетіли до Стамбула. 28 хвилин літак мав перебувати у повітряному просторі України, протягом яких його планувалося посадити через повідомлення про бомбу на борту. У аеропорту СБУ б затримала найманців. Спецслужби підготували формальну підставу для втручання СБУ — нібито повідомлення від свідка в мінському аеропорту.

Секретний агент ГУР у Росії здійснив тестову поїздку до Білорусі і виявив, що корупційна схема дозволяє перетинати кордон в обхід карантинних обмежень.

Президент знав про операцію?

Уже на етапі співпраці із СБУ в операцію включили Офіс Президента. За свідченнями ексспівробітників ГУР, Президент уперше дізнався про операцію 15-го червня і схвалив її детальний план 1-го липня.

За день до відправки найманців до Офісу Президента викликали голову ГУР Василя Бурбу і заступника СБУ Руслана Баранецького, відповідальних за «операцію Авеню». Андрій Єрмак попросив відкласти операцію на тиждень. Бурба заперечив, що в такому разі операція зірветься. Зрештою її перенесли на 4 дні, найманцям у поспіху знайшли квитки на нові дати та поселили в санаторії під Мінськом.

Зранку 29-го липня, за день до нової дати вильоту, групу із 33-х найманців затримав білоруський КДБ.

Bellingcat говорить, що отримати коментар від Зеленського та ОП їм не вдалося.

Висновки

Незважаючи на спочатку заперечення Президентом підготовки спецоперації, а потім взагалі звинуваченням у ній іноземних спецслужб, як розслідування Bellingcat, так і опублікований за кілька днів до нього проміжний звіт парламентської ТСК — констатують, що операція планувалася, але активна фаза була перенесена з 25.07 на 30.07.

Згідно з висновками Белінгкет, бажання перенести операцію пов’язане зі вступом у силу режиму припинення вогню 27-го липня. У Офісі Президента побоювались, що якщо провести операцію, як заплановано — 25.07 — перемир’я закінчилося б, не розпочавшись.

ТСК говорить, що не змогла встановити, хто саме давав вказівку відкласти активну фазу, але зазначила, що Андрій Єрмак не може робити цього за повноваженнями. Як стверджує звіт ТСК, Зеленський не міг санкціонувати активну фазу операції, а підтверджень того, що він просив її відкласти, — не знайшлося.

Як Белінгкет, так і ТСК Верховної Ради стверджують, що спецслужби іноземних держав участі в операції не брали.

Коментар Офісу Президента

У коментарі Укрінформу представник ОП сказав, що затримання «вагнерівців» у Білорусі було «неминучим» унаслідок посиленого контролю спецслужб на фоні президентських виборів.

За його словами, встановлення «режиму тиші» на Донбасі було дуже важливим, але воно не пов’язане з операцією з «вагнерівцями». 

 Поділитися