Комунікація лише через пресслужбу: в НМУ ім. Богомольця утискають академічні свободи?
На сайті Національного медичного університету імені Богомольця з’явилося звернення ректорату, в якому співробітніків вишу навчають «етики ділової комунікації». Зокрема, їх просять у публічних виступах не допускати висловлювань, що завдають шкоди інтересам Університету та мають негативні наслідки для його іміджу та репутації. Тобто по суті закликають не виносити бруд із хати.
Крім того, здивування викликає пункт про контакти викладачів із журналістами: «Публічні комунікації (спілкування від імені Університету зі ЗМІ, працедавцями, партнерами) здійснюються співробітниками, які мають на це повноваження через погодження з пресцентром НМУ».
Слід зазначити, що, за логікою ректорату, викладеною в документі, майже всі публічні висловлювання викладачів перетворюються на «спілкування від імені вишу»: «Будь-яка висловлена ним, як співробітником Університету, точка зору або поширена інформація співвідноситься безпосередньо із самим Університетом, його іміджем та впливають на його репутацію».
Зазвичай таку обмежену свободу публічного висловлення власної думки і доступу до преси мають хіба що співробітники силових відомств, і аж ніяк не професори та викладачі вищих навчальних закладів. Жорстка комунікаційна дисципліна, можливо, необхідна там, де є державна таємниця. Але у вищий освіті вона вбиває академічну свободу. Яка є не метафорою, а цілком усталеним юридичним терміном, визначеним на законодавчому рівні.
Так, згідно із Законом України «Про вищу освіту» академічна свобода – це самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів та реалізується з урахуванням обмежень, встановлених законом.
На міжнародному рівні принципи академічних свобод закладені, наприклад, у Великій Хартії Європейських Університетів, Лімській декларації «Про академічну свободу і автономію вищих навчальних закладів», Рекомендаціях ЮНЕСКО «Про статус викладацьких кадрів вищих учбових закладів». Пункт 27 останнього документу, зокрема, наголошує:
«Педагогічний персонал закладів вищої освіти має право на збереження академічної свободи, тобто не обмежене доктриною право на свободу викладання та дискусії, свободу проведення досліджень, розповсюдження та оприлюднення їхніх результатів, свободу вільно висловлювати свою думку щодо установи чи системи, в якій вони працюють, свободу від інституційної цензури та свободу участі у професійних чи представницьких академічних органах».
Важко сказати, після яких саме публічних виступів з боку співробітників медичного університету ректорат вирішив обмежити їхнє спілкування із пресою – коронавірус, щеплення, а може якісь фінансові питання… Але, як зазначав лікар і педагог Микола Пирогов, «…уся автономія університету може полягати лише в тому, щоб зробити його якомога менш бюрократичним і якомога менш залежним від бюрократії».