MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Якщо ви вчинили катування і залишилися на свободі ― це не ваша заслуга, а наша робота

17.12.2021    доступно: in English
Геннадій Токарев, адвокат

Андрій Вишинський був прокурором на показових судах у СРСР за часів Сталіна

За майже 2 роки від резонансного побиття засуджених в Олексіївській колонії слідчі та прокурори так і не встановили винних, і, здається, зробили все можливе, щоб просто закрити провадження через сплив максимальних строків досудового розслідування.

Два дні тому відбулася презентація дослідження «Розслідування за фактами ймовірного жорстокого поводження, яке суперечить статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в Україні»

На цьому заході представники керівництва Офісу Генерального прокурора (ОГП) та Державного бюро розслідувань (ДБР)  розповідали, зокрема про досягнення у сфері розслідування катувань та інших форм поганого поводження; про те, що це є пріоритетним напрямком у діяльності ДБР тощо.

Можливо, вони займають настільки високі посади, що з них не видно, який реальний стан справ у цій сфері?

Адвокати, які представляють потерпілих від незаконного насильства з боку силовиків, за характером своєї діяльності стикаються не з деклараціями, стратегіями, меморандумами, а з конкретними справами, діями, а частіше бездіяльністю з боку органів, які за своїм призначенням за законом мають здійснювати розслідування або керівництво розслідуванням, зокрема таких злочинів, можуть мати інший погляд на якість (ефективність) розслідування у справах такого роду.

За останній час, напевно, найбільш резонансними справами про катування в’язнів були ті, що пов’язані з подіями у Бердянській виправній колонії №77 (БВК-77), де у лютому 2019-го року були подані заяви про катування та вимагання грошей за їх припинення, а більше 10 засуджених були визнані потерпілими у кримінальному провадженні,  та Олексіївській виправній колонії №25 (ОВК-25) у Харкові, де 8-го січня 2020-го року були застосовані спецпідрозділи, а заяви до ДБР та прокуратури подали одразу більше 20-ти засуджених.

Кримінальне провадження у БВК-77 було закрито вже давно, а на цьому тижні у відповідь на мою скаргу як представника потерпілих у кримінальному провадженні щодо катувань засуджених ОВК-25 на бездіяльність органу розслідування з ОГП на мою адресу надійшло повідомлення про те, що слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Вражаючим є той факт, що справа, з приводу якої проводились слухання в комітеті Верховної Ради України, було звернення до міжнародних органів з прав людини, відбувся візит в Україну делегації Європейського комітету із запобігання катуванням, 19-го жовтня 2021-го року була закрита навіть без виконання процесуальних вимог направлення копії постанови про закриття провадження прокурору, не кажучи вже про потерпілих чи їхніх адвокатів. Не важко уявити, яким чином прокурори ОГП здійснюють «процесуальне керівництво досудовим розслідування» або «перевірку законності прийнятого рішення» прокурором, якщо у листі від 6-го грудня 2021-го року з гордістю повідомляється, що ця постанова до прокурора «до теперішнього часу не надходила». Ще цікаво дізнатися, із якого офіційного джерела прокурор ОГП дізнався про закриття кримінального провадження?

І це відбувається через декілька років після створення ДБР, через два роки від початку діяльності спеціального підрозділу ОГП із процесуального керівництва розслідуванням катувань, про налагоджену взаємодію якого зі слідчими ДБР йшлося на презентації дослідження щодо розслідування катувань в Україні.

Адвокати ― представники у цій справі ― подали до слідчих ДБР десятки клопотань, із яких були задоволені лише одиниці, і то із числа тих, які є безумовно необхідними у справах такого роду ― допити потерпілих та судово-медичні експертизи. До того ж, із величезною затримкою. Я особисто як представник потерпілих ще у березні 2020-го року подав до слідчих ДБР кілька клопотань, у яких просив провести низку слідчих дій за моєю участю. Їх прийняли, долучили до справи та й годі. Після того я ще неодноразово звертався із клопотаннями до слідчих; результат ― жодної слідчої дії. Скарги до прокурорів ― «процесуальних керівників» ― також були безрезультатними.  

Звичайно, можна вважати, що слідчі та прокурори краще за адвокатів знають, що їм робити. Але щодо їх прагнення розкрити злочин все ж таки виникають певні сумніви.

Зокрема, коли в ОВК-25 відбувалися «маски-шоу» із застосуванням спецпризначенців, не працювали камери відеоспостереження (що само по собі є надзвичайною подією в установі виконання покарань), як і не були зроблені записи персональних відеореєстраторів. Але чомусь слідчі задовольнились інформацією про несправності в системі електропостачання замість того, щоб з’ясувати, хто вимкнув систему відео спостереження, а не включив резервні джерела електроживлення, адже система має подвійне резервування. По суті, ідеться про окремий злочин ― втручання в роботу інформаційних систем, на що адвокати звертали увагу слідчих.

Також заслуговує на увагу і той факт, що введення спецпризначенців (воєнізованих формувань) відбулося рано вранці 8-го січня 2020-го року ― у перший робочий день після різдвяних свят, до початку роботи центрального апарату пенітенціарної системи (на той час ― Адміністрації ДКВС). Отже, застосування воєнізованих формувань відбулося без дозволу ДКВС, що є обов’язковою умовою для цього, і навіть з однієї цієї причини їх введення до колонії для проведення так званого «загального обшуку» було незаконним.

Засуджені колонії дали показання про те, що бійці спецпідрозділів увірвалися до спальних приміщень житлової зони колонії десь о четвертій-п’ятій годині ранку (у  різний час у різних відділеннях), при тому, що всі представники пенітенціарної адміністрації наголошували на початку «загального обшуку» після 06:00, тобто після підйому. Навіть із погляду не надто знаного фахівця у проведенні досудових розслідувань зрозуміло, що для встановлення часу початку «загального обшуку», що є ключовим для встановлення законності дій адміністрації, необхідно використовувати не лише показання її підлеглих, а й інші докази, у тому числі ті, що можуть бути отримані з телефонних переговорів учасників подій, яких було сотні.

Викликає здивування, яким чином слідчі не змогли знайти склад злочину у діях співробітників пенітенціарної адміністрації, якщо у 23 засуджених після проведення «загального обшуку» були виявлені тілесні ушкодження, значна частина яких не відповідає тим засобам фізичного впливу, які були застосовані до них відповідно до рапортів старших груп спепризначенців.

Переважна більшість потерпілих вказували на одного й того ж співробітника Олексіївської колонії, який особисто їх катував, але і його не притягнули до відповідальності.

Зважаючи навіть лише на цю незначну частину обставин так званого «розслідування», проведеного ДБР під «процесуальним керівництвом» прокурорів спеціально створеного для цього Департаменту ОГП (так і хочеться додати «У»), є підстави вважати, що слідчі просто протягнули розслідування до того часу, коли спливе максимальний строк досудового розслідування без пред’явлення підозри жодній особі (а при такому стилі розслідування про підозру, звичайно, нікому не могло бути повідомлено). Вони зробили все можливе, щоб розслідування було безрезультатним, починаючи з того, що своєчасно не застосували заходи безпеки до потерпілих в’язнів, більша частина з яких під постійним тиском адміністрації (до того ж спецпризначенці залишились в установі на тривалий час так званого «режиму особливих умов») відмовилась від своїх скарг або від наміру скаржитись на адміністрацію, а згодом ― не проводячи слідчі дії, за допомогою яких можна було отримати докази винуватості представників адміністрації, а не просто накопичувати «макулатуру» в томах кримінального провадження.

У всякому разі, відповіді з ОГП на мої неодноразові звернення з клопотаннями до органів розслідування про проведення конкретних слідчих дій для встановлення конкретних обставин справи, із запевненнями про те, що слідчими «вживаються вичерпні заходи для встановлення всіх обставин, що підлягають доказуванню», зважаючи на результат цього «розслідування» ― виглядають якось невпевнено. 

На моє особисте переконання діяльність слідчих і прокурорів із досудового розслідування подій в Олексіївській колонії не просто не була ефективною (у термінології Європейського суду з прав людини), а була лише імітацією розслідування.

Ще добре було б підрахувати, скільки коштувало платникам податків це «розслідування», над яким «працювали» численні слідчі та їх «процесуальні керівники», щоб зробити висновок, чи доцільно було країні створювати ці нові органи та підрозділи.

Додаток: відповідь Офісу Генерального прокурора на скаргу адвоката Геннадія Токарева

 Поділитися