Проєкт Закону України «Про статус Омбудсмена»
Проєкт Закону України «Про статус Омбудсмена»
Стаття 1
Омбудсмен є вищою незалежною публічною посадовою особою, діяльність якої спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини, а також на громадський контроль за впровадженням режиму їх гарантування державними органами і посадовими особами України.
Стаття 2
Повноваження Омбудсмена та організаційні засади його діяльності визначаються Конституцією України і цим Законом та гарантуються іншими нормативними актами України.
У встановленому порядку та в межах своєї компетенції Омбудсмен керується також принципами і нормами міжнародного права, міжнародними угодами стосовно забезпечення прав і свобод людини, які діють в Україні.
Стаття 3
При здійсненні своїх повноважень Омбудсмен забезпечує права і свободи людини незалежно від її раси, статі, громадянства, етнічного та соціального походження, майнового та іншого стану, посади, роду і характеру занять, місця проживання, мови, релігії, політичних та інших переконань, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
Стаття 4
Омбудсмен є незалежною інституцією, отже, будь-яке незаконне втручання органів державної влади і самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у його діяльність з метою вплинути в своїх інтересах на рішення, які він приймає, забороняється.
Стаття 5
Діяльність Омбудсмена є відкритою для громадськості.
Стаття 6
Омбудсмен організує та очолює автономну систему неурядових органів контролю за забезпеченням прав і свобод людини, яка включає Національне Бюро з прав та свобод людини, представників Омбудсмена в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
Стаття 7
На посаду Омбудсмена на альтернативній або безальтернативній основі та за попередньою рекомендацією спілки національних правозахисних організацій України обирається громадянин України, праводієздатний в повному обсязі, не молодший тридцяти років, наділений високими моральними якостями, досвідчений та компетентний в ділянці захисту прав і свобод людини.
Стаття 8
Омбудсмен обирається терміном на шість років. Одна й та сама особа не може бути обраною на цю посаду більше, як на два терміни.
Стаття 9
На підставі рекомендацій, зазначених в ст.7 Закону, Омбудсмен обирається на свою посаду Верховною Радою України за безпосереднім спільним поданням від більшості її депутатських фракцій простою більшістю голосів від конституційної кількості депутатів Верховної Ради України таємним голосуванням.
Подання депутатської фракції може передбачати як одну, так і більше, ніж одну, кандидатуру на цю посаду.
Стаття 10
В разі необрання Омбудсмена на протязі місяця з дня голосування, більшість депутатських фракцій повторно подає кандидатуру для обрання на посаду Омбудсмена.
Повторне голосування по обранню Омбудсмена проводиться в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Стаття 11
Омбудсмен, вступаючи на посаду, приносить присягу такого змісту: «Вступаючи на посаду Омбудсмена, урочисто присягаю народу України чесно і сумлінно виконувати свої обов'язки, вбачати в людині, її правах і свободах найбільшу громадську цінність і всіма наданими мені засобами, керуючись Конституцією і законами України та голосом власного сумління неухильно стояти на сторожі прав і свобод людини».
Приведення до присяги проводиться Головою Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Стаття 12
Повноваження Омбудсмена починаються з дня принесення присяги і закінчуються з моменту принесення присяги наступним Омбудсменом.
Стаття 13
Омбудсмен може займатися викладацькою або науковою діяльністю у вільний від роботи час.
Стаття 14
Омбудсмен користується правом недоторканності в тому ж обсязі, що й народний депутат України.
Стаття 15
Достроково повноваження Омбудсмена можуть бути припинені у разі:
1) подання заяви Омбудсменом про добровільне складання своїх повноважень;
2) смерті Омбудсмена;
3) коли він на тривалий час – більше шести місяців поспіль – стає неспроможним виконувати свої обов'язки внаслідок хвороби, каліцтва або занепаду сил;
4) вступу в законну силу обвинувального вироку суду щодо нього.
Стаття 16
По закінченню виконання своїх обов'язків Омбудсмен має право повернутися на посаду, яку він обіймав попередньо, а в разі, коли це неможливо, отримати запропоноване йому призначення на іншу рівноцінну посаду, яка його задовольняє.
Глава 3. Повноваження Омбудсмена
Стаття 17
Омбудсмен розглядає скарги фізичних та юридичних осіб на порушення чи неналежне дотримання прав і свобод людини в діяльності (бездіяльності) будь-яких державних органів та їх посадових осіб.
Омбудсмен розглядає скарги щодо порушення прав і свобод людини, передбачених Конституцією України, нормативними актами України та міжнародними угодами, які чинні в Україні.
Стаття 18
Форми та методи роботи при розгляді скарги визначаються Омбудсманом. Він уповноважений:
а) впровадити громадське слідство за скаргою;
б) направити скаргу компетентному органові або посадовій особі для вирішення по суті;
в) здійснити інші дії, передбачені цим Законом.
Омбудсмен зобов’язаний запровадити громадське слідство за скаргою, якщо у особи відсутні інші правові механізми захисту своїх прав і свобод.
Стаття 19
Омбудсмен не впроваджує громадського слідства та не розглядає скарги на дії та рішення, передбачені компетенцією Верховної Ради України, Президента України, Конституційного Суду України та скарги у справах, щодо яких уже прийнято рішення Верховним Судом України, за винятком випадків, які передбачають можливість подальшого звернення до міжнародних (Європейських) органів захисту прав і свобод людини.
Стаття 20
Омбудсмен розглядає передбачені його компетенцією скарги, які подаються йому через депутатів Верховної Ради України, Президентом України, всеукраїнськими правозахисними організаціями та представниками Омбудсмена в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.
Стаття 21
Скарга Омбудсмену подається в письмовій довільній формі і повинна включати дані про подавця, предмет справи, назву органу та посадової особи, чиї дії (бездіяльність) оскаржуються.
Стаття 22
Скарга подається Омбудсмену не пізніше року з моменту, коли подавцю стало відомо про порушення прав і свобод людини і не пізніше трьох років з дня порушення прав і свобод людини. По закінченні цього терміну Омбудсмен може прийняти скаргу до розгляду, якщо особисто вважає за потрібне розглянути її
Стаття 23
Омбудсмен приймає до розгляду скарги, коли вважає, що його особисті зусилля призведуть до відновлення порушених прав і свобод людини, допоможуть запобігти незаконній діяльності державних органів і посадових осіб України, або припинити таку діяльність.
Стаття 24
За подання скарги Омбудсменові державне мито не стягується.
Стаття 25
Омбудсмен може впровадити громадське слідство з особистої ініціативи на основі повідомлень у засобах масової інформації про випадки суттєвого порушення прав і свобод людини, а також для захисту прав і свобод осіб розумово ослаблених, похилого віку, з фізичними вадами, неповнолітніх, а також інших осіб, які неспроможні самостійно використати правові засоби для захисту своїх прав і свобод.
Стаття 26
Омбудсмен впроваджує громадське слідство щодо перевірки законності, а також об'єктивності і справедливості в діях (бездіяльності) державних органів, органів самоврядування та їх посадових осіб стосовно забезпечення ними прав і свобод людини.
Стаття 27
Розглядаючи скарги осіб та впроваджуючи громадське слідство за особистою ініціативою, Омбудсмен має повноваження:
а) вимагати від органів державної влади та самоврядування, установ, підприємств, організацій, посадових осіб, об'єднань громадян будь-які документи та іншу інформацію, що стосуються встановлення істини по скарзі, а також заслуховувати з цих питань відповідальних посадових осіб. Надання Омбудсменові інформації, яка містить державну чи будь-яку іншу, що охороняється законом, таємницю, здійснюється в порядку визначеному законом;
б) безперешкодно відвідувати будь-які державні органи, органи самоврядування й установи з метою перевірки необхідних даних, зустрічей з відповідальними особами або вивчення службових справ та іншої документації;
в) бути присутнім в судових засіданнях та засіданнях будь-яких державних органів влади та органів самоврядування і мати доступ до протоколів засідань цих органів, включно з правом знімати копії з них;
г) запрошувати або відвідувати посадових осіб державних органів та органів самоврядування, а також громадян й одержувати від них усні або письмові пояснення з питань, які потребують відповіді у справі, пов'язаній із забезпеченням прав і свобод людини.
д) давати, в разі необхідності, відповідним органам, службовим особам або фахівцям особисті доручення про проведення ревізій фінансово-господарської діяльності, а також про проведення необхідних експертиз в межах бюджетних витрат Національного Бюро, передбачених для такої мети;
е) впроваджувати громадське слідство у справах порушення прав і свобод людини, а також подавати клопотання про виконання окремих доручень у цих справах органам прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України.
Стаття 28
Термін розгляду скарг фізичних осіб Омбудсменом не повинен перевищувати трьох місяців.
Стаття 29
Закінчивши розгляд скарги, Омбудсмен приймає рішення, яке надсилається особі (органу), які подали скаргу, особі, чиї права або свободи були порушені, посадовій особі, яка є відповідальною за порушення прав та свобод людини, а також керівникові відповідної установи для впровадження необхідних заходів.
Стаття 30
За наявності порушень прав і свобод людини Омбудсмен своїм рішенням має повноваження:
1) вказувати на недоліки, припущені посадовими особами, робити їм попередження, пропонувати усунути наявні порушення прав і свобод людини, передавати до вищих щодо них органів та посадових осіб матеріали стосовно порушень прав і свобод людини для впровадження необхідних заходів;
2) ставити перед керівниками міністерств, відомств, державних установ, правоохоронних органів, органів самоврядування, підприємств та організацій незалежно від форм власності питання про скасування актів службових осіб, якими порушуються права і свободи людини;
3) призупиняти на десятиденний термін вочевидь незаконні дії посадових осіб (за винятком вказаних в ст.19 Закону), якщо вони можуть завдати істотної шкоди правам і свободам людини, негайно повідомивши про це їх вищих керівників для вжиття ними належних заходів;
4) ставити перед вищими щодо посадової особи, яка припустилась порушень прав і свобод людини, органами питання про стягнення, передбачені діючим законодавством про працю, статутами та іншими актами (постанова Омбудсмена в такому випадку вимагає, щоб посадова особа або орган в десятиденний термін відреагували на неї, повідомивши Омбудсмена про впроваджені ними заходи);
5) ставити питання про усунення з посад посадових осіб, які припустились неодноразового або грубого порушення прав і свобод людини;
6) оголошувати, з повідомленням про це в засобах масової інформації, громадянський осуд посадовим особам, які припустились порушень прав і свобод людини, а також посадовим особам, які не відреагували належним чином на звернення Омбудсмена до них, або не застосували до винних в порушенні прав і свобод людини необхідних заходів;
7) направляти у відповідних випадках звернення прокуророві, в якому, засвідчивши факт невиконання посадовою особою рекомендацій щодо відновлення порушених прав і свобод людини, вимагати вжиття заходів, передбачених Законом України «Про прокуратуру»;
8) звертатися в суд з позовом (заявою) щодо захисту прав і свобод людини, якщо ці права і свободи порушені діями державних органів, органів самоврядування, їх посадовими особами, а також приймати участь в судовому процесі з цього приводу;
9) надсилати в органи прокуратури та інші правоохоронні органи матеріали про факти, які були виявлені в ході слідства і які тягнуть кримінальну, адміністративну та іншу юридичну відповідальність – для вжиття передбачених законодавством України заходів;
10) звертатися в передбачені законом інстанції з рекомендаціями щодо перевірки судових рішень за наявності даних, що в ході судового розгляду мали місце суттєві порушення прав і свобод людини, які вплинули на прийняте судове рішення, що вже набуло законної сили.
Стаття 31
Орган або посадова особа, одержавши рішення Омбудсмена, на підставі результатів впровадженого ним громадського слідства, зобов'язані в місячний термін розглянути його рекомендації і дати письмову відповідь щодо прийнятих ними заходів для відновлення порушених прав і свобод людини, або ж обґрунтувати причини невиконання його рекомендацій.
Стаття 32
Рекомендації Омбудсмена, прийняті ним на підставі розгляду скарг громадян та за результатами впровадженого Омбудсменом громадського слідства, не оскаржуються в межах національної правоохоронної системи. Однак вони можуть бути предметом розгляду в Комітетах Верховної Ради України та на її пленарному засіданні.
Стаття 33
За результатами розгляду скарг та проведених розслідувань з особистої ініціативи, а також вивчення та аналізу інших джерел інформації щодо порушення прав і свобод людини, Омбудсмен уповноважений:
1) пропонувати державним органам, органам самоврядування, їх посадовим особам, оцінки та висновки загального характеру, спрямовані на забезпечення реальної охорони прав і свобод людини та удосконалення процедур їх забезпечення;
1) подавати клопотання до Конституційного Суду України щодо перевірки конституційності окремих нормативних актів України та їх відповідності міжнародним угодам про права і свободи людини, офіційно визнаних Україною;
2) направляти подання до Верховної Ради України щодо аутентичного тлумачення нею законів або їх окремих положень;
3) вносити обґрунтовані пропозиції до Верховного Суду України про прийняття постанов або ухвал, які мали б на меті роз'яснення юридичних положень, стосовно яких часто виникають сумніви, або застосування яких викликає суттєві розбіжності у винесених судами вироках або прийнятих рішеннях;
4) направляти державним органам, органам самоврядування та їх посадовим особам звернення з приводу стану і належного виконання ними своїх повноважень щодо прав і свобод людини, а також пропозиції щодо прийняття ними у зв'язку з цим відповідних заходів;
5) надсилати органам державної влади та органам самоврядування, їх посадовим особам на загальнодержавному і на місцевому рівнях, свої пропозиції щодо зміни застарілих звичних критеріїв, які застосовуються при виконанні окремих нормативних актів або їх положень.
Стаття 34
Омбудсмен наділений правом законодавчої ініціативи, він може подавати на розгляд Верховної Ради України проекти законодавчих актів, які пропонують змінити діюче законодавство або доповнити його в інтересах забезпечення прав і свобод людини.
Стаття 35
Омбудсмен не менше, ніж раз на рік, не пізніше місяця до закінчення календарного року, представляє Верховній Раді України звіт про свою діяльність, в якому дає загальні оцінки, висновки і рекомендації, що стосуються забезпечення прав і свобод людини в Україні, а також вносить свої пропозиції щодо поліпшення ситуації, яка склалася в цій ділянці. Доповідь Омбудсмена повинна транслюватися аудіовізуальними засобами на просторі України. Частина доповіді, яка містить інформацію про державну таємницю або інші відомості, таємниця яких охороняється законом, заслуховуються на закритій частині пленарного засідання.
З окремих питань забезпечення прав і свобод людини Омбудсмен може направляти до Верховної Ради України спеціальні доповіді. Доповіді Омбудсмена підлягають обов'язковому оприлюдненню в загальнонаціональних засобах масової інформації.
Стаття 36
Державні посадові особи всіх рівнів та посадові особи органів самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій всіх форм власності, правоохоронні органи та органи правосуддя зобов'язані співпрацювати з Омбудсменом у галузі забезпечення прав і свобод людини в Україні.
Стаття 37
Усі посадові особи зобов'язані подавати Омбудсменові на його вимогу необхідні йому матеріали, документи, інформацію, а також пояснення стосовно юридичної та іншої мотивації своїх дій або рішень для всебічного, повного та неупередженого слідства по справі.
Матеріали, документи та інформація і пояснення, які вимагає Омбудсмен, мають бути подані йому не пізніше двох тижнів з моменту відправлення запиту. В окремих випадках, за погодженням з Омбудсменом, цей термін може бути продовжений ще на два тижні.
Стаття 38
Ігнорування запитів Омбудсмена щодо надання йому матеріалів, документів та інформації або пояснень посадовими особами розцінюються як адміністративне правопорушення, а у випадку дій, які передбачені КК України, як кримінальний злочин.
Глава 4. Національне Бюро захисту прав і свобод людини, представники Омбудсмена в регіонах.
Стаття 39
Для здійснення своїх повноважень Омбудсмен організує під своїм керівництвом Національне Бюро захисту прав і свобод людини, яке є самостійною структурою громадянського суспільства в Україні. Він також призначає своїх представників в областях, містах Києві та Севастополі, автономній республіці Крим (де кандидатура такого представника підлягає затвердженню парламентом республіки Крим).
Стаття 40
Омбудсмен призначає свого заступника, якому вправі делегувати свої повноваження, крім права приймати остаточне рішення у справі, а також направляти Верховній Раді України щорічний звіт.
Стаття 41
Як керівник Національного Бюро, Омбудсмен:
– в межах бюджету Бюро самостійно визначає структуру і склад Бюро;
– вирішує питання працевлаштування, переведень та звільнень працівників Бюро у відповідності з законодавством України;
– розробляє «Положення» про Національне Бюро;
– вирішує інші питання організації роботи Бюро.
З питань роботи Бюро Омбудсмен видає розпорядження.
Стаття 42
Представники Омбудсмена призначаються ним із числа осіб, які проживають в даній місцевості, володіють досвідом правозахисної діяльності і користуються високим громадським авторитетом.
Стаття 43
Представники Омбудсмена працюють на постійній основі. Вони підзвітні Омбудсменові, виконують його доручення. Представники Омбудсмена співпрацюють з правозахисними організаціями, оцінюють стан дотримання прав і свобод людини на підвідомчій їм території, виявляють порушення прав і свобод людини, доповідають про них Омбудсменові, в окремих випадках подають йому скарги фізичних та юридичних осіб щодо порушень прав і свобод людини.
Стаття 44
Повноваження представників не закінчуються разом із закінченням повноважень Омбудсмена. Але вони можуть бути звільнені із своїх посад новообраним Омбудсменом.
Стаття 45
Оплата праці та її розмір щодо Омбудсмена здійснюються та визначаються в порядку, встановленому законодавством України для народних депутатів України. Витрати на утримання Національного Бюро захисту прав і свобод людини в Україні та представників Омбудсмена в областях визначаються окремим рядком в Державному бюджеті України і не можуть бути змінені протягом бюджетного року, за винятком, коли до іншого спонукатиме інфляція національної грошової одиниці.
Стаття 46
Працівникам Національного Бюро і представникам Омбудсмена видаються особисті посвідчення.
Стаття 47
При Омбудсменові на добровільних, громадських засадах створюється Експертна рада з осіб, які володіють фаховими знаннями в галузі захисту прав і свобод людини для надання консультативної допомоги. Персональний склад Експертної ради визначається Омбудсменом.
Стаття 48
З метою проведення спеціальних досліджень Омбудсмен вправі запрошувати до співпраці окремих фахівців на договірній основі.
Стаття 49
Національне Бюро захисту прав і свобод людини в Україні є юридичною особою, має свій самостійний баланс, банківський грошовий (в тому числі в іноземній валюті) рахунок, печатку, бланки із своєю назвою.
Стаття 50
Фінансова звітність Національного Бюро подається в порядку, встановленому законодавством для неурядових громадських організацій, діяльність яких не скерована на одержання прибутку.