MENU

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання. Огляд № 60. Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.02.2021 ‒ 28.02.2021 Частина 1

31.12.2021
Ігор Усенко, Євген Ромінський

Загалом за цей період зареєстровані 287 проектів законів і постанов Верховної Ради України. Через значну кількість проектів, що вносяться до парламенту, але фактично залишаються без руху, наразі в Огляді дається аналіз лише найважливіших проектів.

В огляді подаються проекти від початку 5 сесії Верховної Ради України ІХ скликання, яка почала свою діяльність 01.02.2021. Також у випадку подання великої кількості альтернативних законопроектів, до огляду можуть залучатися проекти подані пізніше від періоду, що розглядається.

Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 30.12.2021.

Міжнародні відносини та статус іноземців

Проект 0089 від 05.02.2021 (Президент України) про ратифікацію Угоди між Україною та Фінляндською Республікою про взаємну охорону інформації з обмеженим доступом.

Угода між Україною та Фінляндською Республікою про взаємну охорону інформації з обмеженим доступом підписана 12 вересня 2019 року в м. Києві. Цей міжнародний договір є рамковим.  Його укладення зумовлено необхідністю створення правових засад взаємної охорони інформації з обмеженим доступом, обмін якою, у разі потреби, буде здійснюватися між уповноваженими суб’єктами України та Фінляндії. Водночас передавання конкретних відомостей здійснюватиметься в рамках окремих договорів та контрактів, які укладаються уповноваженими органами держав. Ратифікація Угоди має сприяти забезпеченню паритетності заходів щодо взаємної охорони інформації з обмеженим доступом, яка передається або створюється в ході співробітництва між Україною та Фінляндською Республікою.

Проект 21.10.2021 прийнятий за основу та в цілому і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0090 від 17.02.2021 (Президент України) про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Передбачається ратифікувати Протокол про внесення змін до Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, вчинений у м. Гаага 12 березня 2018 року. Під час здійснення внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання Протоколом чинності, у тексті Протоколу українською мовою виявлено помилки редакційного характеру, які були узгоджені з нідерландською стороною та виправлені  через обмін нотами, зокрема: нотами Посольства України в Королівстві Нідерланди від 27 лютого 2019 року № 61219/36-012-522 та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди від 28 лютого 2019 року № 2019.133408 внесено необхідні виправлення в текст  Протоколу українською мовою в статті  VI, VIII, XIII,  XXI, XXII,  XXIV, XXV, XXVI; та нотами Посольства України в Королівстві Нідерланди від 17 серпня 2020 року № 61219/36-012-2012 та Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди від 09 вересня 2020 року № 2020.615695 внесено додаткові виправлення в  статті XII, XX та XXIII Протоколу.

Протоколом вносяться зміни до чинної Конвенції, зокрема: збільшено загальну ставку оподаткування процентів – з 2 % до 5%; виключено положення щодо оподаткування дивідендів за ставкою 0 %, встановлюється  оподаткування дивідендів за ставкою 5% ‒ якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша ніж партнерство), яка володіє безпосередньо щонайменше 20% капіталу компанії, що сплачує дивіденди, та 15% ‒ в усіх інших випадках; виключено положення щодо оподаткування роялті за ставкою 0 %, встановлюється оподаткування роялті за ставками 5 % та 10 %; приймається нова редакція статті щодо обміну інформацією, якою передбачається значне розширення можливостей компетентних органів Договірних Держав щодо обміну податковою інформацією.

Проект 0091 від 17.02.2021 (Президент України) про приєднання України до Міжамериканської конвенції стосовно зобов'язань про утримання.

Проект передбачає приєднання до Міжамериканської конвенції стосовно зобов'язань про утримання, вчиненої 15 липня 1989 року в м. Монтевідео, Східна Республіка Уругвай, яка набирає чинності для України на тридцятий день після здачі Україною на зберігання її документа про приєднання, із заявами та застереженнями до ряду статей.

Приєднання України до Міжамериканської конвенції стосовно зобов’язань про утримання дасть змогу врегулювати питання стягнення утримання у випадках, коли особи, які мають право на утримання, і особи, які зобов’язані надавати утримання, проживають у державах-учасницях Конвенції. Доволі докладний опис конвенції міститься в пояснювальній записці.

Проект 15.06.2021 прийнятий за основу та в цілому і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0092 від 19.02.2021 (Президент України) про ратифікацію Конвенції про угоди про вибір суду.

Пропонується ратифікувати Конвенцію про угоди про вибір суду, вчинену 30 червня 2005 року у м. Гаазі, яка набирає чинності у перший день місяця, який починається після спливу тримісячного періоду після здачі Україною депозитарію її ратифікаційної грамоти. Конвенція містить 5 розділів, що охоплюють 34 статті. Учасницями Конвенції є 32 держави, зокрема, держави – члени ЄС. Конвенцію підписали, але ще не ратифікували Україна, КНР, Північна Македонія і США. Конвенція застосовується до цивільних і комерційних справ з іноземним елементом, підсудність яких визначається на основі виключних угод про вибір суду. Очікується, що приєднання до Конвенції позитивно вплине на інтереси українських суб’єктів господарювання та створить додаткові гарантії захисту прав іноземних суб’єктів господарювання в Україні. Ратифікація Конвенції та імплементація її положень у чинне законодавство України створить механізм визначення суду, компетентного розглядати спір, та визнання і виконання рішень, винесених судами, обраними сторонами у виключній угоді про вибір суду, а також сприятиме розширенню можливостей виконання рішень українських судів в інших юрисдикціях шляхом встановлення взаємозв’язку між обраною юрисдикцією та виконанням судового рішення.

Див. також огляд пов’язаного проекту 5120 нижче.

Проект 15.06.2021 прийнятий за основу та в цілому і невдовзі підписаний Президентом України. Однак наразі цей закон ще не набрав чинності, оскільки він набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду» (номер проект 5120, див. нижче), який лише 09.09.2021 був прийнятий за основу і наразі готується до другого читання.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і ООС

Проект 4636-1 від 08.02.2021 (Остапенко А. Д., Безугла М. В. + 3) про внесення змін до Закону України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» щодо військового поховального ритуалу.

Проект передбачає запровадження нового Порядку проведення військового поховального ритуалу. Зокрема, поширено дію положень Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України в частині, що стосується поховання, на військовослужбовців, які померли (загинули) під час захисту незалежності та територіальної цілісності України; військовослужбовців, які померли (загинули) під час виконання обов’язків військової служби (проходження служби); померлих або загиблих учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції у період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи в районах та у період здійснення зазначених заходів; осіб з інвалідністю внаслідок війни, зазначених у пунктах 1, 11 – 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії;   борців за незалежність України у ХХ столітті, визначених у пунктах 1-14 статті 1 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті».

Проект 13.04.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 02.07.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5093 від 18.02.2021 (Савчук О. В.) про деокупацію (формула Свободи).

Метою проекту проголошено впровадження в законодавче поле чіткого поняття деокупації як завдання української держави, закріплення принципів і послідовності етапів реінтеграції окупованих Російською Федерацією територій – Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, окремих районів Донецької та Луганської областей, а також створення правових механізмів відновлення суверенітету та правопорядку на території, звільненій від тимчасової окупації, визначення засобів для захисту прав і свобод громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території України, та національних інтересів України. У проекті визначається поняття деокупації тимчасово окупованої території України, встановлюються етапи деокупації та правові заходи, правові наслідки для осіб, які причетні до тимчасової окупації території України, гарантії населення на звільнених від окупації територіях.

До певної міри поділяючи оцінки ініціатора проекту щодо порушених проблем, все ж маємо відзначити абсолютну некоректність запропонованих заходів для їх вирішення. Це, зокрема, стосується пропозицій позбавляти громадянства України та права на повернення в Україну протягом 50 років осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і після деокупації виявили бажання залишити територію України; не застосувати строків давності до осіб, які вчинили будь-який тяжкий чи особливо тяжкий злочин на тимчасово окупованих територіях; здійснити реєстрацію та перепаспортизацію осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, а також люстрацію осіб, причетних до збройної агресії Російської Федерації проти України, до діяльності органів окупаційної адміністрації та сприяння тимчасовій окупації території України, у тому числі у проведенні незаконних референдумів та виборів. ГНЕУ відзначило і низку інших недоліків проекту, зокрема, невідповідність його назви, в якій йдеться про «формулу свободи», зміст і поняття якої надалі не розкриваються.  До того ж загалом у проекті йдеться не про «деокупацію», а про  заходи «реінтеграції» на вже  «деокупованій» території, спрямованих на встановлення політичної влади України та відновлення суверенітету її державних органів. Профільний парламентський комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин своєю чергою відзначив, що запропоновані у проекті заходи обмежувального характеру – позбавлення громадянства України, виборчого права тощо, порушують гарантовані Конституцією України права громадян. Проектом  встановлюються правові наслідки для осіб, які причетні до тимчасової окупації території України. Зазначені особи притягаються до встановленої законом відповідальності за колабораціонізм і позбавляються низки прав. Водночас законодавством України не встановлена відповідальність за колабораціонізм, а позбавлення певних конституційних прав громадян України в позасудовому порядку є порушенням Конституції України. Також зверталась увага на невідповідність принципу юридичної визначеності окремих положень законопроекту.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного, проте 24.09.2021 наданий висновок профільного парламентського Комітету Верховної Ради України про його відхилення.

Проект 5101 від 18.02.2021 (Порошенко П. О., Геращенко І. В. + 36) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора).

Проект спрямований на встановлення заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора, а також на застосування до релігійних організацій, громадських об’єднань та політичних партій, винних у порушенні цих заборон,  в якості санкцій – заборони їх діяльності в судовому порядку. У проекті передбачається внесення змін до Законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про політичні партії в Україні», «Про захист суспільної моралі», «Про громадські об’єднання», якими:

1)  встановлюються заборони щодо виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України, як «внутрішнього конфлікту», «громадянського конфлікту», «громадянської війни», заперечення тимчасової окупації частини території України, а також щодо глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України у 2014 році, представників як збройних формувань Російської Федерації, так і іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі, через їх визначення як «повстанці», «ополченці», «ввічливі військові люди»;

2)  встановлюються санкції для релігійної організації у вигляді припинення діяльності у разі встановлення судом фактів вчинення цією організацією дій, спрямованих на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році;

3)  встановлюються санкції для політичної партії, яка може бути за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань заборонена в судовому порядку у разі порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України та законами України, у тому числі у разі встановлення судом фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році;

4)  встановлюються санкції у вигляді примусового припинення діяльності в порядку адміністративного судочинства  для громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки; порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, забороняються.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5102 від 18.02.2021 (Порошенко П. О., Геращенко І. В. + 32) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції).

Проект доповнює попередній і має на меті протидію засобами кримінально-правового впливу ворожим інформаційним впливам в умовах триваючої гібридної війни РФ з Україною. У проекті, зокрема, запропоновано:

  1. криміналізувати умисні дії, спрямовані на розпалювання регіональної ворожнечі та ненависті, прирівнявши ці діяння до діянь, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також прямого чи непрямого обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 161 КК України);
  2. додатково криміналізувати діяння, пов’язані із: а) образою честі і гідності, погрозою вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї; б) виготовленням та поширенням матеріалів, які містять образу честі і гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї (нова стаття 435-1 КК України);
  3. додатково криміналізувати діяння, пов’язані із: виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікацією її учасників (нова стаття 436-2 КК України).

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5121 від 19.02.2021 (Павлюк М. В., Бужанський М. А. + 31) про внесення змін до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

Головною ініціативою проекту є запровадження такого припису: Військовослужбовець, який має дисциплінарні стягнення, заохочується через зняття накладеного раніше стягнення. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав, та його прямим начальникам. Одночасно військовослужбовцю може бути знято лише одне дисциплінарне стягнення. Зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення ― пониження в посаді, застосовується без поновлення військовослужбовця на попередній посаді. Усі інші передбачені зміни лише забезпечують його впровадження.

Проект 09.09.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 05.11.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5135 від 23.02.2021 (Порошенко П. О., Геращенко І. В. + 35) про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за адміністративне, економічне, військове, політичне, військово-політичне та інше співробітництво з державою-агресором - колабораціонізм). 02.03.2021 надана редакція на заміну, яка далі і розглядається.

Проект має на меті встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм. Пропонується передбачити  колабораційну діяльність як окрему форму державної зради, доповнивши КК України ст. 111-1 «Колабораціонізм» та визначивши підслідність органам СБУ відповідної категорії злочинів (зміни до статей 216 та 297-1 КПК України). Колабораціонізм визначається як  умисне і добровільне співробітництво громадянина України з державою-агресором або її представниками у будь-якій формі, в інтересах держави-агресора і на шкоду національній безпеці України чи її союзників. Пропонується встановити санкцію за вчинення таких діянь у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна або без такої. Посилена відповідальність настає за ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, пропонується, а ще більша, якщо такі дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків. Окремо криміналізуються  публічні заклики до колабораціонізму, а також виготовлення матеріалів із закликами до колабораціонізму з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів. У розлогих примітках міститься визначення форм колабораціонізму (участь у збройному конфлікті на боці держави-агресора; публічні заклики, спрямовані на підтримку чи співробітництво з державою-агресором та/або окупаційною владою; ведення господарської діяльності спільно з окупаційною владою; організація та проведення під контролем держави-агресора виборів, референдумів, опитувань, плебісцитів та інших форм безпосереднього волевиявлення громадян на тимчасово окупованих територіях; організація масових заходів політичного характеру (мітинги, демонстрації, пікетування, страйки тощо), в рамках співробітництва з державою-агресором, а також активна участь у таких заходах з метою підтримки цих органів тощо);

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5143 від 24.02.2021 (Чернєв Є. В., Потураєв М. Р. + 35) про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність).

Проект покликаний доповнити ініціативу щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм (в редакції проекту 5135 або фактично альтернативного йому проекту 5144) в частині обмеження доступу до виконання окремих функцій, пов’язаних із проведенням виборів усіх рівнів, а також доступу до військової служби та допуску до державної таємниці для осіб, які співпрацювали з державою агресором, її окупаційною адміністрацією та/або її збройними чи воєнізованими формуваннями. Окрім цього, проект покликаний встановити додаткові правові підстави для ліквідації політичних партій, громадських, благодійних чи релігійних організацій, професійних спілок та громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону, уповноважені особи яких здійснювали таку співпрацю.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5144 від 24.02.2021 (Чернєв Є. В., Кравчук Є. М. + 35) про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність).

Проект є фактично  альтернативним проекту 5135. Крім нової статті 111-1 «Колабораційна діяльність» Кримінального Кодексу України, в ньому пропонується внести зміни до статті 55 КК України щодо встановлення строку призначення покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного або додаткового покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111-1 КК України – п’ятнадцять років, а також поширити можливість застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за вчинення їхніми уповноваженими особами вищевказаного кримінального правопорушення. Окрім цього, пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу, якими передбачити підслідність щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, за слідчими органів безпеки, а також поширити на таке кримінальне правопорушення можливість спеціального досудового розслідування (in absentia).

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5165 від 26.02.2021 (Ясько Є. О., Аліксійчук О. В. + 19) про особливості державної політики щодо встановлення заборони для окремих категорій осіб публічних висловлювань щодо заперечення окремих міжнародних злочинів або виправдання дій їх організаторів, збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України, щодо заборони та обмеження взаємодії і зв'язків таких осіб з органами влади і посадовими особами Російської Федерації та незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованих територіях України.

Метою проекту проголошена заборона поширення національними  публічними діячами, посадовими особами, органами державної влади та місцевого самоврядування публічних висловлювань, що прямо або опосередковано містять ознаки визнання законності окупації Російською Федерацією, заборона участі національних  публічних діячів в урочистостях з нагоди відзначення офіційних державних свят Російської Федерації, а також заборона заперечення окремих міжнародних злочинів – трьох геноцидів, що мали місце в Україні. Проектом пропонується передбачити зазначені заборони, а також заборонити розміщення зображення обрисів території України чи карти України без тимчасово окупованих територій у друкованій продукції, на сувенірах, картах, схемах, в рекламі тощо. Встановлюється заборона заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні, Голокосту і депортації кримських татар у 1944 році. Водночас норми, що визначають санкцію за такі порушення, є відсилочними. Проект відповідно вимагає надалі внесення змін до Кримінального кодексу України.

Попри добрі наміри ініціаторів проекту, він складається переважно з декларативних та публіцистичних положень, які не наповнені конкретним нормативним змістом і не встановлюють конкретних прав і обов’язків учасників відповідних суспільних відносин, що, на слушну думку  ГНЕУ,  не узгоджується з природою закону як нормативно-правового акта.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5166 від 26.02.2021 (Ясько Є. О., Аліксійчук О. В. + 20) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за заперечення міжнародних злочинів, агресії Російської Федерації, злочинів, пов’язаних з окупацією Російською Федерацією частини території України, порушення окремими категоріями осіб заборон та обмежень щодо встановлення зв’язків і взаємодії з органами влади Російської Федерації, окупаційними адміністраціями, посилення відповідальності за кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, довкілля і власності, вчинені на тимчасово окупованих територіях України.

Проект логічно доповнює попередній. Крім зазначених у назві підстав для кримінальної відповідальність, передбачається карати за поширення зображення обрисів території України чи карти України без тимчасово окупованих територій у друкованій продукції, на сувенірах, картах, схемах, в рекламі тощо; за незаконний видобуток корисних копалин на тимчасово окупованій території; за незаконне позбавлення права власності на майно фізичних та юридичних осіб на тимчасово окупованій території;  за заперечення трьох геноцидів, що мали місце на території України у ХХ столітті, а саме Голодомор 1932–1933 років в Україні, Голокост і депортацію з Криму кримських татар у 1944 році.

З приводу останньої ініціативи ініціатори проекту висловлюють доволі дискусійну, як видається думку, що запропонована редакція змін «повною мірою узгоджується з підходом Європейського суду з прав людини до оцінки «законів пам’яті», оскільки легітимно обмежує свободу вираження поглядів лише в тій мірі, в якій це необхідно задля забезпечення інтересів демократичного суспільства». Зокрема, ГНЕУ підкреслило, що публічне заперечення факту Голодомору 1932-1933 років в Україні, Голокосту та депортації кримських татар у 1944 році не можна розглядати як кримінальне правопорушення, оскільки воно саме по собі не становить суспільної небезпеки, необхідної для визнання діяння кримінально караним. Чимало суттєвих зауважень є і до інших положень проекту.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Законотворчість, парламентаризм та діяльність Верховної Ради України

Проект 5019 від 04.02.2021 (Тарасенко Т. П., Камельчу Ю. О. + 11) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових засад діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Метою проекту Закону проголошено удосконалення правових засад діяльності Уповноваженого, а також порядку призначення та звільнення Уповноваженого. Крім того, проект Закону спрямований на визначення окремих повноважень Уповноваженого у період триваючого збройного конфлікту та після його закінчення з метою сприяння подоланню негативних наслідків конфлікту в сфері захисту прав людини і основоположних свобод.

Проект частково повторює положення згодом відкликаного проекту 3312 від 07.04.2020 (Тарасенко Т. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (див. Огляд № 36). Пропонується передбачити перелік державних органів, діяльність яких не може бути предметом індивідуальної скарги до Уповноваженого. Зокрема, проект передбачає, що дія Закону не поширюється на діяльність Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також суддів Конституційного Суду України та судів інших судів. Також пропонується змінити вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого, знизивши його вік до 35 років, встановити, що кандидат на посаду мусить мати високі моральні якості та досвід правозахисної діяльності не менше 5 років.   Водночас кандидатом на посаду Уповноваженого не може бути особа, яка  протягом останніх п’яти років працювала (проходила службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, інших правоохоронних органах (органах правопорядку). До числа суб’єктів, яку можуть висувати кандидатів на відповідну посаду  пропонується включити громадські об’єднання, які здійснюють правозахисну діяльність. Таке висунення має відбуватись шляхом звернення до Верховної Ради України з електронною петицією. Передбачається порядок здійснення провадження Уповноваженого за скаргами осіб та у випадках ініціативного реагування Уповноваженого на випадки порушення прав людини і основоположних свобод (вимоги до скарг до Уповноваженого, підстави для відмови у відкритті провадження, строки здійснення провадження тощо). З метою посилення ефективності діяльності Уповноваженого передбачається, що за результатами провадження, відкритого за скаргою, Уповноважений або представник Уповноваженого можуть внести припис про усунення порушення прав і свобод, який має обов’язковий характер. Також пропонується запровадження низки правових норм, які визначають роль та повноваження Уповноваженого, пов’язані з внутрішнім або міжнародним збройним конфліктом на території України.

Проект викликав ряд суттєвих заперечень ГНЕУ, основне з яких полягає в тому, що положення проекту спрямовані на суттєвий перегляд функцій і повноважень Уповноваженого, а у вітчизняному законодавстві основи правового статусу Уповноваженого визначаються на конституційному рівні і не можуть коригуватись через прийняття звичайних законів. Зокрема, у проекті  пропонується наділити Уповноваженого широкими адміністративними повноваженнями, які не є властивими парламенту та його органам і не передбачені конституційними нормами.

Проект 16.03.2021 і повторно 07.09.2021 включений до порядку денного.

Політичні та ідеологічні проекти

Проект Постанови 5032 від 05.02.2021 (Мережко О. О., Іонова М. М. + 10) про Звернення Верховної Ради України до Бундестагу Федеративної Республіки Німеччина щодо визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу.

У тексті звернення, який пропонувалося затвердити постановою, Верховна Рада України закликає Бундестаг Федеративної Республіки Німеччина: до визнання Голодомору 1932–1933 років в Україні геноцидом українського народу, надання політичної оцінки цим подіям, що стане важливим сигналом для вшанування пам’яті мільйонів жертв цього злочину тоталітарного режиму, вагомим внеском у справу забезпечення мирного та безпечного майбутнього для прийдешніх поколінь; до протидії будь-яким спробам применшити масштаб чи знайти виправдання злочину, який не мав жодної іншої причини, окрім наміру радянського керівництва знищити український народ або значну його частину; до започаткування спільних системних наукових досліджень щодо історичної ролі Німеччини під час Голодомору, зокрема його сприйняття німецькою владою та суспільством, беручи до уваги тісні економічні контакти у період 1932–1933 рр. між СРСР та Німеччиною, а також долю німецької меншини на території радянської України; до сприяння обізнаності німецької громадськості щодо подій Голодомору 1932–1933 років, зокрема в рамках співпраці з федеральними землями для надання цим подіям належної уваги в освітній сфері; до розвитку міждержавної співпраці в питаннях відновлення історичної пам’яті на засадах взаємності, поваги та спільного прагнення домогтися історичної справедливості.

Проект постанови прийнятий 16.12.2021 і через чотири дні підписаний.

Діяльність вищих органів владита регулювання державної служби

Проект 5017 від 04.02.2021 (Наталуха Д. А., Камельчук Ю. О. + 32) про внесення змін до Закону України «Про космічну діяльність» щодо визначення статусу та розподілу повноважень між центральними органами виконавчої влади у сфері космічної діяльності.

Пропонується встановити, що Державне космічне агентство України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері космічної діяльності. Діяльність Державного космічного агентства України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Помітно уточнюється компетенція центральних органів виконавчої влади у сфері космічної діяльності, а також Міністерства оборони України та розвідувальних органів України у сфері космічної діяльності. Також проект містить ряд термінологічно уточнювальних змін. Зокрема, словосполучення «що реалізує державну політику» замінюється на «що забезпечує формування та реалізує державну політику», «космічної техніки військового та подвійного призначення» – на «космічної техніки військового призначення та подвійного використання».

У пояснювальній записці зазначається, що метою підготовки проекту є необхідність привести Закон України «Про космічну діяльність» у відповідність до вимог національного та міжнародного законодавства у сфері космічної діяльності та для побудови ефективної стратегії розвитку галузі відповідно до сучасних тенденцій світового космічного сектору з метою реалізації дієвих механізмів державного регулювання вітчизняної космічної галузі. Завданням космічної діяльності є еволюційний розвиток і послідовне реформування державної політики у галузі дослідження та використання космічного простору для реалізації якого необхідно визначити спеціальний статус Державного космічного агентства України та здійснити чітке розмежування повноважень між органами державної влади у сфері космічної діяльності, а саме: Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, Міністерством оборони України, Державним космічним агентством України. Підвищення ролі Державного космічного агентства України та розширення повноважень надасть можливість оперативно реагувати на виклики, які постануть перед космічною галуззю, позитивно вплинуть на налагодженні контактів та забезпеченні участі українських гравців космічної галузі в міжнародних програмах та проектах, розвиток міжнародної науково-технічної та виробничої кооперації; модернізацію інфраструктури, як фактор залучення зовнішніх інвестицій.

Проект 03.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 5052 від 09.02.2021 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позбавлення Кабінету Міністрів України невластивих повноважень.

Проект дуже великий, зміни вносяться аж до 30 законодавчих актів. Більшість змін спрямовані на передачу ряду повноважень від Уряду до окремих центральних органів виконавчої влади. У пояснювальній записці зазначається, що наразі Кабінет Міністрів перевантажений невластивими повноваженнями, що обмежує його можливість зосередитися на обговоренні стратегічно важливих питань та формуванні державної політики у сферах, віднесених до його компетенції. Отже, існує необхідність позбавлення Уряду низки повноважень відомчого характеру та покладення їх на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи відповідно до компетенції. Часто це доволі формальні речі, однак в багатьох випадках такі зміни є дуже принциповими і видаються вельми дискусійними. Зокрема, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, пропонується передати: надання дозволу на переміщення (перенесення) пам’яток національного та місцевого значення; здійснення державного контролю у сфері охорони археологічної спадщини та затвердження порядку ведення державного обліку археологічної спадщини. Окремо слід згадати зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», якими передбачається установити, що державному регулюванню у сфері використання ядерної енергії підлягають такі види діяльності: підготовка персоналу для експлуатації ядерної установки, перелік посад якого визначає орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки; виконання окремих видів діяльності персоналом та посадовими особами, перелік яких визначає орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки; створення, функціонування систем фізичного захисту, проектування, створення, монтаж, налагодження, технічне обслуговування, ремонт інженерно-технічних засобів систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, уранових об’єктів, інших джерел іонізуючого випромінювання; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, уранових об’єктів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Проект видається доволі неоднозначним. У висновку ГНЕУ він підданий дуже жорсткій критиці, як із загальних підстав, так і щодо окремих приписів, Один з аргументів, який автори огляду цілком підтримують, вважаємо доцільним навести:  в юридичній літературі існує думка  про те, що відомча правотворчість пов’язана із недостатньою «прозорістю» процесу прийняття нормативно-правових актів, з їх громіздкістю, перевантаженням законодавства, суперечливістю положень, досить поширеною неузгодженістю з нормами законів і порушенням, у зв’язку з цим, принципу верховенства закону в суспільних відносинах. Тому наразі ідея обмеження відомчої нормотворчості або «відомчого законодавства» дістає дедалі більшої підтримки серед науковців.

Проект 01.06.2021 і повторно 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5141 від 24.02.2021 (Янченко Г. І., Кравчук Є. М. + 67) про внесення змін до Закону України про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо гарантій прав українських та іноземних інвесторів.

Метою проекту проголошено створення законодавчих передумов для підвищення прозорості системи розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, реалізації таких активів, підвищення інституційної спроможності та ефективності роботи Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, збільшення надходжень до державного бюджету від реалізації активів, які перебувають в управлінні Національного агентства, а також усунення суперечностей між чинними актами в частині розшуку, управління та реалізації активів, одержаних від корупційних та інших злочинів. Зокрема, запроваджується нове визначення категорії «управління активами», яка визначається як діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, на які накладено арешт та вирішено питання про передачу в управління до Національного агентства у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у спосіб та в порядку, визначеному цим Законом, шляхом їх передачі в управління відповідно до цього Закону та подальшого управління ними, або їх реалізації, або забезпечення їх збереження в інший спосіб, а також активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими шляхом їх реалізації, що здійснюється з метою забезпечення збереження таких активів та збереження (і за можливості – збільшення) їх економічної вартості. Пропонується уточнити, що Національне агентство з метою виконання своїх функцій надає слідчому, прокурору письмові роз'яснення щодо можливості забезпечення Національним агентством ефективного управління активом і збереження та/або збільшення його економічної вартості. Таке роз'яснення надається у відповідь на звернення слідчого, прокурора протягом 5 робочих днів з дня отримання Національним агентством такого звернення. Форма такого звернення визначається спільним наказом Офісу Генерального прокурора та Національного агентства. В 2,5 раза збільшено мінімальний розмір активів, які передаються в управління Національного агентства тощо.

При доволі логічних ініціативах, проект дуже неоднозначний у термінологічній і редакційній частині, на що звертали увагу ГНЕУ та ГЮУ і що лише частково було виправлено при підготовці до другого читання.

Проект 30.06.2021 прийнятий за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а 14.07.2021 прийнятий у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

 Поділитися