MENU

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання. Огляд № 61. Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.02.2021 ‒ 28.02.2021 Частина 2

31.12.2021
Ігор Усенко, Євген Ромінський

Загалом за цей період зареєстровані 287 проектів законів і постанов Верховної Ради України. Через значну кількість проектів, що вносяться до парламенту, але фактично залишаються без руху, наразі в Огляді дається аналіз лише найважливіших проектів.

В огляді подаються проекти від початку 5 сесії Верховної Ради України ІХ скликання, яка почала свою діяльність 01.02.2021. Також у випадку подання великої кількості альтернативних законопроектів, до огляду можуть залучатися проекти подані пізніше від періоду, що розглядається.

Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 30.12.2021.

Загальні засади протидії корупції

Проект 5030 від 05.02.2021 (Радіна А. О., Чернєв Є. В. + 10) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» та інших законів України щодо посилення вимог антикорупційного законодавства, фінансового контролю та обмежень щодо осіб, стосовно яких застосовані санкції.

Метою проекту визначено: 1) посилення вимог антикорупційного законодавства щодо осіб, стосовно яких застосовано санкції, передбачені Законом України «Про санкції», та/або санкції ЄС, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, США, ООН; 2) посилення заходів фінансового контролю та обмежень щодо осіб, стосовно яких застосовано санкції; 3) сприяння синхронізації з боку України персональних санкційних обмежень. Змінами до Закону України «Про запобігання корупції» пропонується визначити, що санкції – це спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до  Закону України «Про санкції», санкції Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів Сполучених Штатів Америки (OFAC SDN List), санкції Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, санкції Європейського Союзу, санкції Ради Безпеки ООН. Також визначається, що першочерговій обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які обіймають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, щодо яких застосовані санкції. Також пропонується установити, що моніторинг способу життя суб’єктів декларування, щодо яких застосовано санкції, Національне агентство здійснює постійно протягом періоду застосування щодо такого суб’єкта декларування санкцій. Суб’єкт декларування, щодо якого застосовано санкції, протягом десяти днів з дня прийняття рішення про застосування таких санкцій щодо нього подає до Національного агентства повідомлення про застосування щодо нього санкцій у порядку, визначеному Національним агентством. Декларації, а також повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, подані суб’єктом декларування протягом періоду застосування санкцій, повинні містити відповідну вказівку. Зміст такої вказівки визначається Національним агентством. Відповідно уточнюються й інші положення закону саме в частині впровадження відповідних ініціатив. Змінами до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» розширюється список осіб, стосовно яких суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин). Змінами до Закону України «Про державну службу» пропонується установити, що підставами для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є застосування стосовно державного службовця спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Проект видається вельми неоднозначним і потребує, щонайменше, запровадження проміжних заходів, які б визначали відповідність іноземних санкцій українському законодавству. Інакше залежність України від іноземних партнерів сильно поглиблюється. Є й певні сумніви, чи не має проект суто ситуативний характер і спрямування щодо деяких цілком конкретних осіб – політичних противників ініціаторів проекту.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5059 від 11.02.2021 (Осадчук А. П., Васильченко Г. І. + 6) про внесення змін до статті 35-1 Закону України «Про запобігання корупції».

Прямий припис названої статті про те, що «Правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів» пропонується зробити більш альтернативним, замінити категоричне «визначаються» на «можуть визначатися». У пояснювальній записці зазначається, що названі зміни передбачають, що будь-який суб’єкт, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від наявності норми в спеціальному законі щодо його діяльності, зобов’язаний врегулювати конфлікт інтересів у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Як видається, за належної мети, проект характеризується невдалим формулюванням пропонованої редакції, яка ускладнює застосування норми. На це звертається увага і у висновку ГНЕУ.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5173 від 26.02.2021 (Іванісов Р. В., Шинкаренко І. А. + 9) про внесення доповнень до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо удосконалення окремих аспектів декларування).

Метою проекту проголошено усунення окремих практичних перепон у процесі подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це дасть змогу сумлінним декларантам уникнути пов’язаних з корупцією правопорушень, а Національному агентству з питань запобігання корупції діяти у правовому полі. Завданням проекту є запровадження нижньої межі для передачі в управління цінних паперів міноритарних «ваучерних» акціонерів; виключення вимоги про зазначення номерів рахунків, на яких обліковуються некомпенсовані заощадження Ощадного банку СРСР; створення можливості зазначати номер в Єдиному державному демографічному реєстрі лише у разі його присвоєння особі. Для цього пропонується визначити, що вимоги статті 36 «Запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав» не поширюються на: осіб, що володіють цінними паперами, номінальна вартість, яких не перевищує 1 прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Також закріплюється, що не підлягають декларуванню рахунки, на яких  обліковуються некомпенсовані грошові заощадження громадян України в установах акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України.

Проект викликав деяку критику ГНЕУ у частині визначення мінімального обсягу цінних паперів, враховану під час його подальшого опрацювання.

Проект 15.04.2021 прийнятий у першому читанні за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а  29.04.2021 прийнятий у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Права громадян та громадських об’єднань

Проект 5098 від 18.02.2021 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо захисту майнових прав недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Метою проекту проголошено посилення захисту майнових прав недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, через внесення змін до Цивільного кодексу України стосовно встановлення контролю органів опіки та піклування за діяльністю опікунів та піклувальників, закріплення обов’язків опікунів та піклувальників подавати органам опіки та піклування звіти про свою діяльність щодо захисту прав та інтересів підопічних осіб. Також пропонується надати право недієздатним особам самостійно визначати свої потреби, які опікун має враховувати, здійснюючи управління майном підопічного, а також передбачити право осіб, щодо яких припинено опіку (піклування), вимагати відшкодування майнової шкоди, завданої їм неналежним виконанням обов’язків з опіки та піклування. Для цього пропонується установити, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення реалізації особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. Опікун недієздатної особи зобов’язаний щороку подавати до органу опіки та піклування звіт про свою діяльність за минулий рік у паперовій або електронній формі у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Піклувальник особи, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов’язаний щороку подавати до органу опіки та піклування звіт про свою діяльність за минулий рік у паперовій або електронній формі у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Визначається, що у разі неналежного виконання обов’язків щодо управління майном підопічного опікун зобов’язаний відшкодувати завдану підопічному майнову шкоду та повернути доходи, отримані від управління таким майном. Також ЦК України пропонується доповнити статтею 79-1 «Контроль за здійсненням опіки та піклування над недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена», в якій закріплюється, що контроль за діяльністю опікунів та піклувальників недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, здійснюють органи опіки та піклування в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Органи опіки та піклування зобов’язані вимагати від опікуна (піклувальника) відшкодування майнової шкоди, завданої підопічному у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків з опіки та піклування. Особа, опіку (піклування) над якою припинено, має право вимагати від опікуна (піклувальника) відшкодування майнової шкоди, завданої їй у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків з опіки та піклування.

Проект 29.04.2021 і повторно 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5107 від 19.02.2021 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги та підвищення якості її надання.

Метою проекту проголошена  ефективна реалізація прав осіб, у тому числі дітей, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, на отримання якісної безоплатної правової допомоги через спрощення механізму організації надання такої допомоги, врегулювання питання обов’язкової участі адвоката при розгляді судом справ щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу, а також вдосконалення процедури забезпечення якості безоплатної вторинної правової допомоги. Пропонується передбачити на законодавчому рівні: механізм надання центрами безоплатної первинної правової допомоги; право дітей, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, на звернення за безоплатною первинною правовою допомогою, а також право цих осіб на звернення за безоплатною вторинною правовою допомогою особисто з питань, звернення з якими до суду дозволяється таким особам, та порядок такого звернення; права центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги залучати перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися, у тому числі перекладача жестової мови, за рахунок коштів державного бюджету в разі, коли особа, яка бажає отримати безоплатну вторинну правову допомогу, не володіє державною мовою та/або має порушення слуху; конкретизацію переліку суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; удосконалення порядку подання, розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також підстав відмови у наданні такої допомоги; конкретизацію підстав та порядку припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; врегулювання питання оплати послуг з медіації, відновних практик при виведенні неповнолітніх із кримінального процесу адвокатам, що залучаються центрами; утворення комісії незалежного оцінювання якості надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою забезпечення надання якісної безоплатної вторинної правової допомоги через впровадження механізму оцінювання якості наданої адвокатом правової допомоги з використанням інструмента рецензування («peer review»); збільшення межі малозабезпеченості осіб з інвалідністю для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, передбачивши право таких осіб на безоплатну вторинну правову допомогу в разі, якщо вони отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб; визначення прав та обов’язків суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу.

ГНЕУ загалом підтримало проект, особливо позитивно оцінюючи пропозицію щодо заміни терміну «правова допомога» на «правнича допомога».

Проект 15.06.2021 і повторно 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5153 від 25.02.2021 (Президент України) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету. Проект 25.02.2021 визначений Президентом України як невідкладний.

Проектом Закону України передбачається в період з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року провести одноразове (спеціальне) добровільне декларування активів фізичних осіб. Проект доволі великий за обсягом і навіть короткий виклад змін у пояснювальній записці займає понад 3 сторінки тексту.

Проект має передусім політичний характер і здебільшого розглядається як вольове рішення влади. Саме вольовий характер ініціативи і є першопричиною дискусії щодо проекту, як сутнісно, так і змістовно. Критична оцінка проекту подана, зокрема, у висновку ГНЕУ.

Проект 30.03.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 15.06.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5154 від 25.02.2021 (Президент України) про внесення зміни до статті 29 Бюджетного кодексу України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету. Проект 25.02.2021 визначений Президентом України як невідкладний.

Проект є похідним від попереднього. Пропонується установити, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належить також і збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування, що сплачується (перераховується) згідно з підрозділом 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб» розділу XX Податкового кодексу України.

Проект 15.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а вже 18.09.2021 прийнятий у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5155 від 25.02.2021 (Президент України) про внесення зміни до статті 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету. Проект 25.02.2021 визначений Президентом України як невідкладний.

Проект, як це і зазначається в назві, є похідним від проекту 5153 і спрямований на його впровадження. Передбачається не поширювати на фізичних осіб, які подали одноразову (спеціальну) добровільну декларацію відповідно до підрозділу 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб» розділу XX Податкового кодексу України), норму Закону України «Про валюту і валютні операції», за якою до осіб, які до дня введення в дію цього Закону порушили певні нормативні вимоги з питань валютного регулювання та контролю, застосовується відповідальність, передбачена законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Проект 30.03.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 03.06.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5156 від 25.02.2021 (Президент України) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету. Проект 25.02.2021 визначений Президентом як невідкладний.

Проект, як це і зазначається в назві, є похідним від проекту 5153 і спрямований на його впровадження. Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новою статтею 22-1 «Звільнення від адміністративної відповідальності у зв’язку із подачею одноразової (спеціальної) добровільної декларації» такого змісту: Не підлягає адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 155-1, 162, 162-1, 163-1 (щодо самозайнятих осіб), 163-2 (щодо самозайнятих осіб у частині сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску), 163-4 (щодо самозайнятих осіб), 163-15 (щодо самозайнятих осіб), 164 (щодо самозайнятих осіб), 164-1, 164-2 (щодо самозайнятих осіб), 165-1 (щодо самозайнятих осіб), 166-6 (щодо самозайнятих осіб) цього Кодексу, суб’єкт подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, яким було сплачено узгоджену суму збору у порядку підрозділу 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб» розділу XX Податкового кодексу України, якщо такі діяння вчинені до 1 січня 2021 року та пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування або розпорядженням ними (в межах складу та вартості об’єктів декларування, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування). А у статті 164-1 «Порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат» чинну частину першу пропонується замінити двома новими частинами з наступними диспозиціями: «Неподання або несвоєчасне подання фізичними особами річних декларацій про майновий стан і доходи, якщо їх подання є обов’язковим відповідно до податкового законодавства, або недекларування доходів, за якими платник податку на доходи фізичних осіб є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, якщо їх декларування є обов’язковим відповідно до податкового законодавства, або включення до таких декларацій недостовірних даних» та «Неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій фізичними особами-підприємцями чи особами, які провадять незалежну професійну діяльність, відсутність або неналежне ведення фізичними особами-підприємцями чи особами, які провадять незалежну професійну діяльність, обліку доходів і витрат, якщо ведення такого обліку є обов’язковим відповідно до податкового законодавства». Натомість Кримінальний кодекс України пропонується доповнити рядом положень серед яких ключовими є запровадження до статей 212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)» та 212-1 «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» однакової за змістом частини, щодо того, що не вважаються умисним ухиленням від сплати податків,  зборів (обов’язкових платежів), що входять у систему оподаткування, якщо такі діяння пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів, щодо яких особою було подано одноразову (спеціальну) добровільну декларацію та сплачено узгоджену суму збору відповідно до підрозділу 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб» розділу XX Податкового кодексу України в межах складу та вартості об’єктів декларування, зазначеної в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації як база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, якщо такі діяння вчинені до 1 січня 2021 року та пов’язані  з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування або розпорядженням ними. Натомість кодекс доповнюється статтею 232-3 «Незаконне розголошення, передача або надання доступу до інформації, що міститься в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації» в якій запроваджується відповідальність за «Незаконне розголошення у будь-якому вигляді, передача або надання доступу до інформації, що міститься в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації (знеособленій одноразовій (спеціальній) добровільній декларації) або доданих до неї документах, поданих у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9-4 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX Податкового кодексу України, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з її професійною або службовою діяльністю», але робиться застереження, що: Не може вважатися незаконним розголошення, передача або надання доступу до інформації, що здійснюються за згодою або зверненням декларанта або в порядку обміну інформацією між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і компетентним органом іноземної держави відповідно до міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, чи укладеного на його підставі міжвідомчого договору, або за рішенням суду. Інші зміни до названих кодексів, а рівно і зміни до Кримінального процесуального кодексу України здебільшого пов’язані із запровадженням названих змін.

Проект 30.03.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 15.06.2021 ‒ у другому читанні як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Соціальне забезпечення і пільги

Проект 5023 від 04.02.2021 (Тимошенко Ю. В., Цимбалюк М. М.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо забезпечення підвищення розмірів пенсій.

Метою проекту проголошено приведення у відповідність до статті 22 Конституції України, підвищення розмірів пенсій та встановлення мінімального інвестиційного доходу для виплат застрахованим особам при запровадженні накопичувальної пенсійної системи. Для цього пропонується визначити, що за період участі у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює не 1 %, а 1,35 %. Також запроваджується наступний припис: інвестиційний дохід для здійснення довічної пенсії або одноразової виплати застрахованій особі має складати не менше суми коштів, які сплачені до накопичувальної системи, включаючи надходження коштів від інвестиції, збільшеної на індекс підвищення споживчих цін для населення з наступного місяця після  надходження коштів до накопичувальної системи, включаючи попередній місяць після завершення виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначений порядок визначення інвестиційного доходу, який належить застрахованій особі, має бути передбаченій у договорі страхування. Інвестиційний дохід, який  використовується на адміністративні видатки, в накопичувальній системі має здійснюватися за рахунок доходів, які перевищують суму, належну застрахованій особі.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5064 від 15.02.2021 (Мотовиловець А. В., Кравчук Є. М. + 3) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо надання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами та ефективного використання бюджетних коштів при фінансуванні одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка».

Пропонується визначити органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) закладами, що призначають і здійснюють виплату (видачу) державної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, а також зниження навантаження на Державний бюджет через встановлення вартості одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» у розмірі трьох прожиткових мінімумів на 1 січня відповідного бюджетного року та подальше визначення кінцевої ціни в результаті аукціону. Зазначається, що допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми») призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника). Також, з метою ефективної організації бюджетного фінансування вартість одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» встановлюється у розмірі трьох прожиткових мінімумів для дітей віком до 6 років, встановлених законом на 1 січня відповідного року. Очікується, що прийняття проекту створить більш сприятливі умови для підтримки жінок під час пологів та вагітності, для державного захисту новонароджених, а також сприятиме ефективному використанню бюджетних коштів при фінансуванні соціальної одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка». Як наслідок, передбачається зниження видатків з Державного бюджету з метою реалізації закупівлі товарів для комплектування одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» через систему Prozorro. Електронний аукціон вестиме до пониження кінцевої ціни, однак це не матиме жодного негативного впливу на якість товарів. Якість кожного товару зазначена в технічних вимогах у тендерній документації та буде дотримана. Своєю чергою кінцева ціна визначатиметься в процесі аукціону.

Проект 30.03.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Трудові відносини

Проект 5054 від 09.02.2021 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо визначення поняття трудових відносин та ознак їх наявності.

Проектом пропонується: визначити на законодавчому рівні поняття трудових відносин та ознаки наявності трудових відносин, встановити принцип презумпції наявності трудових відносин; визначити у КЗпП правонаступництво у трудових відносинах, процедуру інформування працівників та їх представників про дату та причини такого правонаступництва; ввести у КЗпП термін «роботодавець», під яким розуміється власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа, які в межах трудових відносин використовують найману працю. Зокрема, кодекс пропонується доповнити новими статтями 21 «Трудові відносини», 21-2 «Ознаки наявності трудових відносин» та 36-1 «Правонаступництво у трудових відносинах», а також повністю переглянути статті 3 «Відносини, що регулюються законодавством про працю» та 21-1 «Трудовий договір» (чинна стаття 21 кодексу). Змін по суті дуже багато і належним чином їх викласти в короткому огляді не видається можливим. Серед інших ініціатив слід відзначити термінологічно-уточнювальні зміни до всього кодексу щодо заміни слів «власник або уповноважений ним органом» на слово «роботодавець».

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5054-1 від 25.02.2021 (Третьякова Г. М.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо регулювання деяких питань трудових відносин.

Проект альтернативний попередньому, підготовлений профільним парламентським Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Здебільшого він повторює основний проект, але додає до нього ряд виключень. Зокрема, пропонується визначити, що: «Трудове законодавство не застосовується у разі, якщо: роботу виконує фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності самостійно; фізична особа виконує роботу за трудовим договором. Трудове законодавство (крім законодавства про охорону праці) не застосовується, якщо: фізична особа виконує зобов’язання, взяті нею за трудовим договором, який передбачає виконання нею певної роботи на користь іншої сторони договору. У разі якщо в судовому порядку буде встановлено, що відносини за трудовим договором фактично є трудовими відносинами, до таких відносин застосовуються норми цього Кодексу». Також дається інше визначення категорії «Роботодавець»: юридична чи фізична особа, а також її філія, відділення, представництво, інший відокремлений підрозділ, що розташований на території України і проводить свою діяльність на підставі законодавства України. Роботодавцем може бути фізична особа, яка досягла 18 річного віку та цивільна дієздатність, якої не є обмеженою в установленому законом порядку.

Обидва проекти є доволі дискусійними, хоча порушена проблема видається дуже актуальною.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5161 від 25.02.2021 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості.

Метою проекту визначається урегулювання питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин, посилення мобільності працівника при реалізації права на працю. У пояснювальній записці зазначається, що проектом пропонується введення нової особливої форми трудового договору – трудового договору з нефіксованим робочим часом. Відповідно до умов такого договору обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно. Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилює мобільність працівника, дає більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створює зручний законодавчий механізм легалізації праці фрілансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проектів та не обмежуються виконанням робіт у одного замовника. Також передбачається, що роботодавець не може забороняти чи створювати перешкоди працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за іншим трудовим договором у іншого роботодавця. Трудовий договір з нефіксованим робочим часом має містити спосіб та строк повідомлення працівника про наявність роботи, спосіб та строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи, інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні). Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час. Трудові договори з нефіксованим робочим часом впроваджуються як альтернатива договорам цивільноправового характеру. Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем заробітної плати тощо).

Однак найважливіша проблема полягає в тому, що більшість пропонованих змін пропонується запровадити до нової статті 21-1,  яка цілковито не відповідає ініціативам, передбаченим наведеним урядовим проектом 5054! Слід додати, що не лише формально, а й по суті проекти 5054 та 5161 не відповідають одне-одному, хоча обидва проекти подані одним суб’єктом внесення.

Проект 21.09.2021 прийнятий за основу.

Правоохоронні органи

Проект 5070 від 15.02.2021 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність з вимогами Конституції України. 15.03.2021 надана нова редакція проекту на заміну, яка далі і розглядається.

Проект України спрямований на усунення суперечностей між Конституцією України та Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», а також на забезпечення необхідних гарантій незалежності Національного антикорупційного бюро України та сталості його функціонування. Підставою для внесення цього і альтернативних йому проектів стали рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 9-р про визнання неконституційним Указу Президента України № 218/2015 «Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України» та від 16 вересня 2020 року № 11-р/2020 про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» такими, що не відповідають Основному Закону України. Зокрема, неконституційними визнані положення, якими Президент України наділявся повноваженнями, що не передбачені Основним Законом, зокрема в частині створення Національного антикорупційного бюро України, призначення на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України тощо. Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що Національне бюро як орган правопорядку фактично є органом виконавчої влади.

У проекті передбачається: змінити статус Національного бюро на центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом;  визначити, що Національне бюро утворюється і здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону; встановити особливості взаємодії Національного бюро із Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади з метою унеможливлення втручання Уряду у діяльність Національного бюро; надати Кабінету Міністрів України повноваження щодо призначення на посаду Директора Національного бюро та звільнення з цієї посади за наявності встановлених Законом підстав; врегулювати порядок проведення конкурсного добору на посади Директора Національного бюро, визначивши, що добір організовує та проводить відповідна конкурсна комісія, яка формується з дев’яти осіб, із яких три особи визначаються Радою національної безпеки та оборони України, три особи визначаються Кабінетом Міністрів України, та три особи – визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій донорів, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у запобіганні та протидії корупції;  визначити, що зовнішню оцінку ефективності діяльності Національного бюро проводить комісія у складі трьох осіб, визначених Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій донорів, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу у запобіганні та протидії корупції. Крім того, з метою забезпечення безперервності в діяльності органу та належного виконання покладених на нього функцій проектом закону пропонується передбачити, що особа, яка станом на день набрання чинності цим Законом обіймає посаду першого заступника Директора Національного антикорупційного бюро України, здійснює всі повноваження Директора Національного антикорупційного бюро України, передбачені законом, до моменту призначення Директора Національного антикорупційного бюро України в порядку, визначеному цим Законом.

Проект 5070-1 від 19.02.2021 (Ткаченко О. М., Шинкаренко І. А.) про внесення змін до Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» щодо приведення деяких положень у відповідність до Конституції України; Проект 5070-2 від 19.02.2021 (Мамка Г. М.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність з вимогами Конституції України; Проект 5070-3 від 22.02.2021 (Устінова О. Ю.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-4 від 25.02.2021 (Цабаль В. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність до положень Конституції України; Проект 5070-5 від 25.02.2021 (Васильченко Г. І.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-6 від 25.02.2021 (Клименко Ю. Л.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-7 від 25.02.2021 (Лозинський Р. М.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-8 від 25.02.2021 (Бобровська С. А.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-9 від 25.02.2021 (Стефанишина О. А.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-10 від 25.02.2021 (Лерос Г. Б.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-11 від 01.03.2021 (Юрчишин Я. Р.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність з положеннями Конституції України; Проект 5070-12 від 02.03.2021 (Шараськін А. А.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України; Проект 5070-13 від 04.03.2021 (Піпа Н. Р.) про внесення змін до деяких законів України стосовно приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність Конституції України.

Тринадцять альтернативних проектів загалом зберігають положення основного проекту, іноді відрізняючись назвою (часто з порушенням нормативів української мови) і акцентуючи на якихось конкретних пропозиціях. Так, мало не основну дискусію викликає норма про тимчасове покладення обов’язків Директора Національного антикорупційного бюро України до моменту призначення відповідної посадової особи в порядку, визначеному цим Законом. В альтернативних проектах пропонується (здебільшого явно епатажно, з доповненням «враховуючи його ефективність та успіхи в роботі») покласти всі повноваження Директора Національного антикорупційного бюро України, передбачені законом, на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (проект 5070-5), Голову Служби безпеки України (проект 5070-7), керівника Офісу Президента України (проект 5070-10), заступника керівника Офісу Президента України на ім’я «Олег» (проект 5070-12), Прем’єр-міністра України (проект 5070-13), залишити це питання на розсуд Кабінету Міністрів України (проект 5070-2). Інші уточнення стосуються формування і діяльності комісії зовнішнього контролю, залучення іноземних експертів до цього процесу, особливості застосування Закону України «Про державну службу» до Національного антикорупційного бюро України та його керівництва тощо.

Як видається, за таких обставин неминучим стає підготовка на базі урядового проекту єдиного узгодженого проекту.

Усі альтернативні проекти 07.09.2021 включені до порядку денного.

Проект 5117 від 19.02.2021 (Мамка Г. М., Бужанський М. А. + 8) про внесення змін до статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» щодо розблокування діяльності комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань.

Метою проекту визначено розблокування роботи конкурсної комісії з проведення відбору кандидатів на посаду Директора ДБР. Пропонується внести зміни до частини 3 статті 11 Закон України «Про Державне бюро розслідувань» та повернути право Кабінету Міністрів України без міжнародних організацій визначати три кандидатури до складу конкурсної комісії з проведення відбору кандидатів на посаду Директора ДБР. Крім того, у Прикінцевих та перехідних положеннях пропонується встановити чіткі строки проведення конкурсу на посаду Директора Державного бюро розслідувань.

Проект є доволі дискусійним, особливо в сучасних умовах, коли діяльність Уряду оточена постійними корупційними скандалами.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 5133 від 22.02.2021 (Веніславський Ф. В., Совгиря О. В. + 235) про внесення змін до статей 85 та 106 Конституції України (щодо порядку призначення на посади та звільнення з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань).

Метою проекту проголошується закріплення особливого порядку призначення на посади та звільнення з посад Директора Національного антикорупційного бюро України та Директора Державного бюро розслідувань Президентом України за згодою Верховної Ради України, що забезпечить максимальну незалежність зазначених державних правоохоронних органів, не порушуючи балансу конституційних повноважень глави держави та парламенту України. Для цього пропонуються відповідні зміни до Конституції України, а саме до статей 85 та 106, якими визначаються повноваження Верховної Ради України щодо надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Директора Національного антикорупційного бюро України та Директора Державного бюро розслідувань та повноваження Президента України стосовно призначення на посади та звільнення з посад за згодою Верховної Ради України Директора Національного антикорупційного бюро України та Директора Державного бюро розслідувань.

Аргументація ініціаторів проекту на користь таких змін, які, на нашу думку порушують баланс влад, у парламентсько-президентській державі, видається непереконливою.

Проект 16.03.2021 направлений на висновок до Конституційного Суду України.

Проект 5157 від 25.02.2021 (Неклюдов В. М., Павлюк М. В. + 5) про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень.

Метою проекту проголошена необхідність урегулювання питань, пов’язаних із завершенням реформи органів прокуратури, та забезпечення своєчасного початку діяльності органу, що здійснює дисциплінарні провадження стосовно прокурорів, а також Ради прокурорів України. Основні зміни стосуються запровадження нової редакції пункту 7 «Прикінцевих і перехідних положень» названого закону такого змісту: Положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які: 1) на день набрання чинності цим Законом обіймають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах; 2) на день набрання чинності цим Законом обіймали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, але з поважних  причин не проходили атестацію (тимчасова непрацездатність, відпустка по догляду за дитиною, відрядження для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо); 3) звільнені з органів прокуратури у зв’язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 та 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора,  обласних прокуратурах, окружних прокуратурах; 4) звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури,  щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора,  обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1–4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Проходження атестації особами, зазначеними в підпункті 3 цього пункту, розпочинається з етапу на якому було прийнято рішення про неуспішне її проходження. Також вносяться певні зміни до пунктів 22 та 23 у часині процедурних питань. Більшість інших змін спрямовані на впровадження названого пункту 7.

Проект 29.04.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 15.06.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 5158 від 25.02.2021 (Неклюдов В. М., Павлюк М. В. + 15) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення добору та підготовки прокурорів. 07.06.2021 подано доопрацьовану редакцію на заміну, яка далі і розглядається.

Проект спрямований на запровадження ефективного механізму добору прокурорів в Україні, підвищення доступності та престижності професії прокурора, залучення до неї найбільш підготовлених та доброчесних кадрів, а отже і на підвищення в цілому позитивного сприйняття інституту прокуратури в суспільстві. Основні ініціативи проекту викладені в пояснювальній записці: 1) виключення вимоги до кандидатів на посаду прокурора щодо наявності дворічного стажу роботи в галузі права; 2) надання можливості здобуття безпосередньо в прокуратурі необхідного стажу роботи в галузі права як умови для призначення на посаду прокурора окружної прокуратури; 3) внаслідок запровадження інституту стажування стає можливим: отримання кандидатом не тільки стажу роботи в галузі права, а спеціалізованого досвіду практичної діяльності, безпосередньо необхідного для роботи прокурором; виплата кандидатам на посаду прокурора під час добору достатніх для життя коштів у вигляді частини заробітної плати прокурора без необхідності додаткових витрат з бюджету; поширення на кандидатів елементів статусу прокурорів: від правил внутрішнього службового розпорядку, підстав для звільнення, встановлених виключено у Законі, до соціальних гарантій для прокурорів; запровадження способу практичної підготовки, за якого кандидат не тільки спостерігає за роботою інших, а сам безпосередньої уповноважений на виконання функцій прокурора; зниження навантаження на інших прокурорів окружної прокуратури у зв’язку з виконанням повноважень у нескладних кримінальних провадженнях та інших незначних справах прокурорами-стажистами; 4) встановлення двох стадій спеціальної підготовки: первинної, яка проводиться в Тренінговому центрі прокурорів України, під час якої кандидати вивчають основи організації роботи в органах прокуратури, правила прокурорської етики тощо; стажування, яке проводиться на посаді прокурора-стажиста, на яку кандидат призначається за результатами конкурсу згідно із рейтингом кандидата, отриманому за результатами кваліфікаційного іспиту; 5) скорочення терміну спеціальної підготовки; 6) уніфікація законодавчого механізму спеціальної перевірки щодо прокурорів з відповідним механізмом у суддів, з одночасним усуненням необхідності проводити таку перевірку під час добору двічі; 7) прийняття кінцевого рішення про успішність або неуспішність спеціальної підготовки, припинення участі особи у доборі Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (з можливістю судового оскарження негативного рішення); 8) визначення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів органом, що здійснює дисциплінарне провадження, в контексті положень Закону України «Про прокуратуру». Зазначена Комісія вже існує як юридична особа, має належну матеріально-технічну базу, врегулювання діяльності на рівні інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, наявний значний досвід її функціонування та взаємодії з органами прокуратури та іншими державними органами тощо. Також з метою оптимізації структури керівного складу Офісу Генерального прокурора у проекті додатково пропонується зменшити кількість відповідних посад (замість передбачених посад двох перших заступників та необмеженої кількості заступників встановити, що Генеральний прокурор має першого заступника та не більше п’яти заступників, у тому числі заступника Генерального прокурора – керівника САП).

Проект 15.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

 Поділитися