MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Путівник з розслідування катувань

12.01.2022    доступно: in English
Таміла Беспала
Критеріями ефективного розслідування катувань є компетентність, неупередженість, незалежність, швидкість та ретельність. Без дотримання вказаних принципів та критеріїв розслідування не матиме жодного результату.

Ілюстративне зображення. © Rommel Canlas / Shutterstock

У радянський період правоохоронні органи широко застосовували катування як спосіб отримання необхідних показів від підозрюваних, свідків та потерпілих для здійснення кримінального судочинства. Те саме відбувалося і в пострадянські часи – попри те, що одним з найважливіших завдань держави є виконання вимог статті 3 Конституції України щодо захисту життя та здоров’я людини, її честі та гідності, недоторканності та безпеки. А згідно статті 28 Конституції, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Але й сьогодні продовжує існувати явище катування. Злочин «катування» безсумнівно є одним із найжахливіших злочинів, оскільки не має навіть вичерпного переліку дій, які кат може вчиняти щодо жертви, завдаючи їй фізичного та психологічного болю і страждань.

Виконання зазначених конституційних вимог є головним обов’язком правоохоронних органів України, зокрема підрозділів Національної поліції, які мають вживають заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального правопорушення (стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію»). Як це не парадоксально, але за статистикою найчастіше катування вчиняють саме ті, хто мають захищати громадян від цього злочину, – співробітники поліції.

Згідно з Конвенцією ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (надалі – Конвенція ООН проти катувань), термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-кому навмисне завдають сильного болю або страждання, фізичного чи морального, щоб отримати від жертви або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання завдають державні посадові особи чи інші особи, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричинені ними випадково.

У цьому путівнику з розслідування катувань хотілось би звернути увагу слідчих на цілі ефективного розслідування і документування катування відповідно до положень Стамбульського протоколу, а саме: 

- з’ясування фактів і встановлення та визнання індивідуальної і державної відповідальності перед жертвами та їх сім’ями; 

- визначення необхідних заходів для запобігання рецидивів; 

- сприяння судовому переслідуванню і/або у відповідних випадках дисциплінарному покаранню осіб, вина яких встановлена під час розслідування, і зазначення необхідності повного відшкодування і компенсації з боку держави, зокрема справедливу та адекватну фінансову компенсацію і надання засобів для лікування і реабілітації.

Законодавство

В Кримінальний кодекс України (надалі – КК України) 2001 року була запроваджена стаття «катування» (стаття 127), яка частково відповідала визначенню катувань зі статті 1 Конвенції ООН проти катувань. Редакція статті 127 КК встановлена Законом № 2322-IV від 12.01.2005 містила і спеціальну мету катувань і спеціальний суб`єкт – працівники правоохоронних органів, після цього спеціальний суб`єкт був розширений до «службової особи», а Законом № 1707-VI від 05.11.2009 спеціальний суб’єкт був взагалі виключений із диспозиції статті 127 КК України.

Чинники, які перешкоджають розслідуванню катувань

Слід зазначити, що таке формулювання статті значно ускладнює розслідування катувань вчинених працівниками правоохоронних органів. По-перше, самою статтею це не передбачено, а по-друге, такі катування кваліфікуються за статтею 365 КК України – перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.

Попри редакцію статті 127 КК України, явище найчастіше вчиняється саме працівниками правоохоронних органів. Крім того, такі дії досить часто вчиняють відносно своїх підопічних і працівники місць несвободи, наприклад слідчих ізоляторів, виправних колоній, психоневрологічних диспансерів, дитячих будинків, тощо.

Статистика розслідування злочину катування є невтішною з низки причин. Однією з них є відсутність можливості або страх поскаржитись через те, що жертва перебуває під владою особи, яка наділена особливими повноваженнями щодо потерпілого, тобто під владою «катівника». 

Ще однією не менш важливою підставою існування такого явища, як катування, є неефективне розслідування цього злочину, який майже завжди йде поряд зі злочином, передбаченим статтею 365 Кримінального кодексу України, що явно не відповідає вимогам ефективного розслідування Європейської конвенції з прав людини (надалі – ЄКПЛ).

У випадках встановлення Європейським судом з прав людини (надалі – ЄСПЛ) порушення вимог процесуального характеру, передбачених статтями 2 (право на життя) та/або 3 (заборона катувань) ЄКПЛ, у зв`язку з відсутністю належного розслідування за фактами виявлених або ймовірних порушень вказаних основних прав в результаті дій або бездіяльності працівників правоохоронних органів, влада зобов’язана провести невідкладне та exofficio розслідування, тобто, без будь-яких додаткових заяв від зацікавлених осіб повторного розгляду матеріалів справи для запобігання закінченню строків давності, і в тих випадках, коли проведення розслідування залишається можливим, знову відкрити його або відновити його.

ЄСПЛ у справі «Каверзін проти України» від 15 травня 2012 року висловлює свої зауваження щодо неефективного розслідування катувань працівниками правоохоронних органів в Україні. На думку ЄСПЛ, неефективне розслідування та несуворі покарання винуватих у катуванні сприяють виникненню у працівників поліції «відчуття безкарності», «не здійснюють стримуючого ефекту, що здатний забезпечити ефективне запобігання протиправним діям» та не свідчать про «адекватну реакцію суду на порушення поліцейськими вимог ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини щодо ключових конвенційних прав». 

Ефективне розслідування катувань

При цьому, критеріями ефективного розслідування, які передбачені правозастосовною практикою ЄСПЛ, є наступні: компетентність, неупередженість, незалежність, швидкість та ретельність. Оскільки без дотримання вказаних принципів та критеріїв розслідування катувань не матиме жодного результату.

Оперативність розслідування. Слідчі органи повинні бути готовими негайно відреагувати й почати оперативне розслідування катування, яке має надзвичайне значення для збереження доказів. У випадку розслідування катувань найбільшим ризиком зволікань є зникнення його наслідків.

Оскільки катування може бути фізичним та психологічним, відповідними будуть і наслідки.

Фізичне насильство як прояв катування зумовлює настання часто тяжких і непоправних фізичних наслідків для жертви катувань. Фізичні наслідки, спричинені катуваннями, різняться залежно від застосованих методів насильства.

Ті, хто пережив катування, можуть страждати від численних симптомів, серед яких найчастіше спостерігаються: хронічний біль; головний біль; більу спині; проблеми з ходьбою та іншими повсякденними рухами; неврологічні проблеми; проблеми із зубами, статевими органами, тощо.

Існує багато способів катування у формі фізичного насильства, які не залишають слідів на тілі людини, а отже, дуже важко одержати докази, які можна використати в суді.Тому важливо, щоб медичні працівники та особи, які здійснюють моніторинг прав людини, знали симптоми можливого насильства, щоб їх відшукати і зафіксувати. Коли є підозра у вчиненні катування, потрібно провести повний зовнішній огляд тіла людини і докладно задокументувати наявність таких ознак: схуднення через погане харчування; свіжі шрами, садна, рубці, розриви та пошкодження анального отвору та кишок товстого кишечника (у випадку застосування сексуального насильства, що дуже часто відбувається в місцях несвободи); синці; переломи; опіки;крововиливи, кровотечі; проблеми із зубами; неврологічні проблеми; проблеми з опорно-руховим апаратом; психологічні та психічні розлади.

Фіксація слідів катувань

Отже, перше, що потрібно зробити в разі виявлення інформації про катування – зафіксувати фізичні ознаки катувань. Фіксація слідів катувань є досить відповідальним та трудомістким етапом розслідування катувань.

Постраждалий від катувань у Бердянській колонії №77 Микола Молоков

По-перше, весь процес проведення слідчих дій із жертвами катування слід фіксувати на відео-камеру, щоб не пропустити ні зовнішніх слідів, ні особливостей поведінки (для психолого-психіатричної експертизи), ні інформації, яку повідомить жертва, свідки або підозрювані під час допитів. Варто забезпечити слідчі групи спеціальною технікою, яка зможе продукувати відео- та фото-зображення високої якості. Для фіксації особа, яка проводить фіксацію, має володіти знаннями з використанням відповідної техніки, або ж має брати участь в цих процесах спеціаліст. Якість зображень може зіграти важливу роль як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

Під час проведення будь-який слідчих дій, слід фіксувати дані абсолютно всіх осіб, які присутні в приміщенні, в якому проводиться процесуальна дія.

Дослідження окремих дослідників засвідчують, що 90% осіб, які пережили катування, скаржилися на біль в органах опорно-рухової системи. Як показує практика, у справах про тяжкі злочини до жертв катування застосовують гумові кийки, пластмасові пляшки з водою, якими завдають удари саме по голові, п’ятках, печінці та нирках – частинах тіла, на яких не залишається слідів, електричний струм разом з вологими ганчірками, ін’єкції, що також завдає неабияких страждань та шкоди здоров’ю, але не залишає слідів на тілі жертви.

На нашу думку, катування, які не залишають слідів або залишають сліди, що швидко зникають, вимагають особливої оперативності з боку слідчих та експертів в їх дослідженні.Так, слідча група має прибувати негайно на місце злочину для його огляду, щоб знайти сліди злочину – знаряддя катувань, сліди крові, слини, тощо.

Наприклад, потерпілі від катувань у відділі поліції Московського району міста Харкова розповідали про те, що до їхніх вух або статевих органів підключали електричний струм, використовуючи дисковий телефонний апарат та так званий «гвіздок правди». За свідченнями деяких клієнтів ГО «ХПГ» ці «інструменти для допитів» існують і сьогодні.

Тобто, для ефективної роботи з особою має одночасно працювати група, яка складається з психолога, адвоката, слідчого та експерта, в разі необхідності – лікаря. Якщо необхідність надання медичної допомоги жертві не є екстреною, то вона має бути надана після вивезення особи до іншої установи (якщо ймовірний злочин вчинявся в місці несвободи), або відразу після роботи експерта та слідчого.

Ще однією безумовно важливою умовою запобігання катувань і в той же час розслідування злочину є наявність відеозаписів з місць несвободи. Для виконання цієї умови має бути закріплена на законодавчому рівні обов’язкова безперервна робота відеокамер в місцях несвободи та в приміщеннях правоохоронних органів.

Крім того, вважаємо, що процедури затримання та арешту мають з самого початку фіксуватись за допомогою нагрудних камер, відеозаписи з яких мають бути обов’язково долучені до матеріалів досудового розслідування. Зазвичай у справах про катування всі камери, записи з яких мали б бути одним із ключових доказів, з невідомих причин не працюють або вимикаються (як було у справі щодо масових катувань засуджених в ДУ «Олексіївська ВК № 25» 8 січня 2020 року), і єдиним видом відповідальності за їх несправність є дисциплінарна.

Вилучення відеозаписів з камер, в тому числі й нагрудних камер, має вчинятись паралельно із заходом команди спеціалістів до місця несвободи.

На етапі як досудового розслідування так і судового розгляду записи з відеокамер мають бути вагомим доказом, як і відсутність таких записів.

Крім того, у місцях несвободи та обов’язково в правоохоронних органах мають перевірятись та вилучатись журнали, в яких фіксуються особи, які відвідують заклад, як співробітники, так і інші особи.

Тут варто перевіряти час прибуття та вибуття осіб, а також співставляти дані з відеокамер, журналів та свідчення потерпілих, свідків та підозрюваних. У випадках розбіжностей даних в журналах та на відео з камер відеоспостереження, доцільним є призначення експертиз відео, запит даних щодо місця перебування осіб в спірний час за даними мобільних телефонів (така слідча дія є більш доцільною у випадках, коли злочини катування вчиняються поза місцем несвободи чи поза приміщенням правоохоронного органу)і обов`язковий допит чергових та інших осіб, які фіксують візити до установи.

До того, ж у випадку відсутності обов`язкових відеозаписів та журналів має бути відкрито кримінальне провадження за статтею 361 Кримінального кодексу України – несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку та допитані відповідальні особи.

Опитування жертв та свідків катування

Опитування слід розпочати із запитання в опитуваного(ї), зі слідчим якої статі йому (їй) було б легше спілкуватись. Для цього в групах, що працюють в таких справах, мають бути підготовлені слідчі обох статей.

Під час опитування слідчий може ставити питання жертві, але вони мають бути поставлені чітко та без сарказму, іронії чи недовіри, при цьому питання не мають бути навідними та містити припущення. Краще перед допитом спробувати знайти контакт та викликати довіру потерпілого(ї), запропонувати йому (їй) викласти інформацію самостійно, при цьому слідчий має нотувати питання, що виникають, та ставити їх після закінчення розповіді жертви. Іноді людині важко самостійно розповідати про катування, які щодо неї вчинялись, тому слідчий має ставити питання логічно та хронологічно.

Державна установа «Бердянська виправна колонія (№ 77)»

Бажано, щоб слідчий який допитував імовірного потерпілого(у) допитував і ймовірних винуватців та свідків. Особливу увагу звертаємо на проведення одночасного допиту двох вже допитаних осіб та впізнання особи та речей (знаряддя катувань). Ці слідчі дії мають проводитись з особливою обережністю, особливо, якщо потерпілі є неповнолітніми особами. При цьому, є обов’язковою участь не лише психолога та батьків/опікунів, а й медичного працівника. Також, слідча дія має бути зафіксована на відео.

Огляд та обстеження жертв катування

При фізичному катуванні ознаки мають виявлятись за допомогою спеціального медичного обстеження.

Крім того, мають бути проведені комісійна судово-медична та психолого-психіатрична експертизи потерпілого та підозрюваного.

Під час спілкування із заявником (потенційним потерпілим) слідчий та експерт мають враховувати, що особа може приховувати частину тілесних ушкоджень, наприклад ті, які залишились від сексуального насильства. Тому, бажано пояснити особі, що в її ж інтересах повідомити про всі види насильства, яке до неї застосовувалось, для надання їй медичної та психологічної допомоги, а також проведення об'єктивного розслідування.

Інформування жертви катувань

Ймовірну жертву катувань слід постійно сповіщати про хід розслідування.

Ймовірну жертву катувань слід також інформувати про всі ключові слухання,що проводяться у ході розслідування та подальшого розгляду справи. Особи, які проводять розслідування, мають доповідати ймовірній жертві про вручення підозри, передачу обвинувального акту до суду щодо підозрюваних винуватців. Жертва катувань має бути проінформована про те,як зв’язатися з правозахисними та медичними організаціями, які можуть надати їй допомогу.

Особливості розслідування катувань в місцях несвободи

У випадку розслідування катувань у місцях несвободи (дитячі будинки, психоневрологічні інтернати та лікарні, виправні колонії тощо), варто пам’ятати, що тут зазвичай катування є не поодиноким випадком, а системним явищем. Тобто, жертва, в більшості випадків, не одна, важливо виявити всіх постраждалих. Для цього слід розуміти, що в будь-якому колективі завжди є особи з вираженими лідерськими якостями. Потрібно знайти і встановити контакт з цими лідерами, переконати їх в ефективності розслідування та головне – в забезпеченні їхньої безпеки. Саме вони можуть надати необхідну інформацію та вказати на осіб, які стали жертвами катувань.

Іноді, навпаки, необхідно знайти осіб, які поводяться найтихіше, в порівнянні з іншими, так зазвичай буває в дитячих або підліткових колективах. Такі особи в установах, де застосовується катування, найчастіше і є жертвами систематичних катувань.

У будь-якому разі, у випадках навіть підозри у вчиненні катувань щодо вихованців дитячих будинків, враховуючи їхні вікові, соціальні та психологічні особливості, переконливо рекомендуємо негайно відстороняти весь персонал.

При цьому слід звертати увагу на такі зовнішні ознаки:

– будь-які очевидні тілесні ушкодження,такі, як пухлини, забиті місця, порізи, обірвана шкіра або опік;

– будь-які труднощі при рухах, наприклад, при ходінні, підйомі сходами, сидінні, стоянні, нахилах або підійманні рук;

– будь-які відхилені форми або положення спини, рук або ніг.

Окрему увагу слід звертати на катування, які вчиняються в присутності лікарів чи медичних працівників, або з урахуванням їх рекомендацій та знань. Майже у всіх місцях несвободи, крім виправних центрів, присутні медичні працівники, лікарі. При цьому зустрічаються випадки використання медичних знань у катуваннях, наприклад введення ін'єкцій психотропних речовин, які впливають на психічний та фізичний стан людини. Жертви таких катувань можуть заявити про катування щодо них не одразу, але наслідки таких катувань залишаються в організмі жертви дуже довго, в таких випадках необхідно проводити відповідні експертизи та аналізувати медичну документацію особи. В таких справах участь лікарів та експертів є обов'язковою, як для надання консультацій, так і формулювання висновків.

У випадках розслідування катувань, які призвели до смерті, алгоритм розслідування відрізняється проведенням судово-медичної експертизи трупа з обов'язковою відео-фіксацією тіла та всієї процедури розтину. Іноді є потреба в ексгумації трупа, якщо інформація у висновку експерта щодо наявності пошкоджень та переломів кісток, вибитих зубів, тощо є недостатньою.

Для психологічного насильства характерні випадки, коли жертва зазнала умисних моральних катувань, таких як тримання в окремій камері, сексуальні приниження, погроза смертю або заподіянням шкоди членам сім’ї тощо. У таких людей нерідко порушується самоусвідомлення. Вони переживають психічну травму знову і знову, намагаючись уникати ситуацій, що нагадують катування, їм часто властиве сильне відчуття страху.

Як свідчить практика, у жертв катувань виникають негативні емоції під час допитів, особливо із застосуванням технічного пристрою – поліграфа, психологічних та судово-медичних експертиз. Однак такі емоції є цілком передбачуваними. Важливо, щоб спеціалісти, які проводять вищеперелічені процесуальні дії, діяли в межах рекомендацій Стамбульського протоколу, бо саме недотримання його вимог слідчими та лікарями в роботі з жертвами катувань і провокує їхній негатив та небажання співпрацювати зі слідством. Жертви повинні бути впевненими в об’єктивності спеціалістів та хоча б не чути іронічних чи саркастичних висловлювань щодо потерпілих від катування.

Аналіз особи підозрюваного

На нашу думку, слідчі та експерти, психологи та психіатри, мають звертати увагу на особу підозрюваного, детально перевіряти, чи не було в його біографії аналогічних інцидентів, пов'язаних із проявами насильства до інших.

Строки розслідування

В рамках критерію оперативності слід звернути особливу увагу на навмисне затягування строків досудового розслідування та судового розгляду у справах щодо катування, вчиненого працівниками правоохоронних органів, для звільнення від відповідальності за вчинений злочин, в порядку статті 49 КК України.

Таким чином, слід говорити про встановлення чітких строків притягнення до відповідальності за злочин катування та внесення змін до частини 5 статті 49 КК України.

Органи та спеціалісти, які проводять розслідування

Паралельно з групою спеціалістів, які працюють з потерпілим, має працювати ще одна група, для роботи з працівниками правоохоронного органу чи місця несвободи (потенційними обвинуваченими), в якій має бути необхідна кількість слідчих для проведення допитів свідків.

Лікарі та експерти також мають оглядати й осіб, на яких вказує заявник, з відібранням змивів з-під нігтів,оглядом тіла для того, щоб зафіксувати садна та інші сліди від нанесення ударів особою, що вчинила катування, одразу після прибуття на місце злочину.

Оскільки мова йде про державних службовців, то всі слідчі дії відносно них мають проводитись негайно, для запобігання приховування слідів злочину. В тому числі, їх допити, відібрання у них фізіологічних зразків для проведення експертиз.

Фактично для проведення такої роботи на місце злочину має одночасно приїздити багато спеціалістів, точна кількість яких має розраховуватись відповідно до кількості жертв та працівників закладу/установи. Обов`язково має проводитись допит всіх свідків зазначених потерпілими в допитах, з урахуванням свідчень потерпілих та обвинувачених.

Відповідно до вимог рішень ЄСПЛ розслідування катування апріорі має проводитись незалежними органами. Тобто орган, який безпосередньо проводить розслідування, має бути достатньо незалежним у всіх аспектах від органу, щодо якого проводиться розслідування, зокрема, в організації та практичному проведенні розслідування.

Під час розслідування катувань, безумовно, найголовнішим доказом є результати судово-медичної експертизи.

Крім того, відповідно до положень Стамбульського протоколу, обов'язково має бути проведена психологічна експертиза потерпілого, але ми вважаємо за необхідне проводити психолого-психіатричну експертизу також і підозрюваного у вчиненні катувань.

Для запобігання корупційної складової з боку експертів було б логічним залучати до розслідування експертів та слідчих ДБР з інших регіонів.

Розслідування мають проводитись згідно з принципом компетентності. Тобто, слідчі органи мають володіти необхідними знаннями та повноваженнями, які дозволяють встановити всі факти, та притягнути до відповідальності осіб, які обвинувачуються у вчиненні катувань.

Тут варто говорити про правильну організацію розслідування злочину катування. Під правильною організацією слід розуміти негайне застосування в спрощеному порядку заходів безпеки до потерпілих, а в окремих випадках і до членів їхньої родини, а також баланс процесуальних дій щодо розслідування, планомірність розслідування, врахування слідчої ситуації, оптимальний набір слідчих дій та застосування наукових праць та міжнародних документів, у першу чергу, Стамбульського протоколу.

Окрім незалежного нагляду за розслідуванням катувань, безпосередньо розслідування мають проводитись спеціально підготовленими кадрами. Тобто, враховуючи специфіку роботи з жертвами катувань, слідчі, експерти та психологи мають проходити спеціальну психологічну та іншу підготовку для розслідування саме катувань та роботи з жертвами катувань.

Стосовно незалежного нагляду за розслідуванням катувань хотілося б сказати, що крім надання вказівок про проведення слідчих дій контролюючий орган має контролювати ще два важливих аспекти. Перший – це строки досудового розслідування, а другий – компенсація шкоди потерпілим. Про перший аспект вже йшлося вище, проблема затягування строків існує, її потрібно вирішувати. Що стосується другого аспекту, то це взагалі окремий напрямок роботи, оскільки в Україні процвітає тенденція ненадання компенсації або надання недостатньої компенсації потерпілим.

Вважаємо, що для покращення процесу розслідування катувань витрати на лікування та реабілітацію жертв катувань мають виділятись з державного бюджету одразу після виявлення таких катувань, а після винесення відповідних судових рішень повертатись до бюджету туди за особистий рахунок винуватих у вчиненні злочину.

Оскільки існуюча в українських реаліях тенденція розслідування катувань породжує не лише негативну практику для бюджету України – майже ніколи особа не отримує компенсації в Україні, тому звертається до ЄСПЛ, який,у свою чергу, як правило, виносить рішення про компенсацію, але це буває занадто пізно.

Органи, які проводять розслідування, повинні співпрацювати з розміщеними у межах відповідної юрисдикції правозахисними організаціями, що дозволить забезпечити обмін інформацією та інструктування персоналу з питань недопущення катувань. Слід інформувати також широку громадськість. Наприклад, Стамбульський протокол рекомендує висвітлювати інформацію щодо розслідування катувань через газети, журнали, радіо, телебачення,за допомогою листівок та навіть плакатів. При цьому, слід звітувати через певний проміжок, наприклад, кожні два місяці, перед громадськістю щодо результатів розслідування із зазначенням конкретних процесуальних дій, які були проведені. Ми вважаємо, що таке звітування є необхідною умовою успішного розслідування катувань.

На нашу думку, реальне ефективне розслідування справ щодо катування матиме позитивні результати не лише в питаннях викорінення явища катування, підвищенні рівня довіри до ДБР, поліції, інших правоохоронних органів та держави в цілому, а й позитивно вплине на стан бюджету та авторитет України серед цивілізованої європейської спільноти.

 Поділитися