MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

«Смерть в розстрочку іменем України»: результати дослідження ситуації із довічно ув’язненими«Цирк на дроті» триваєДовічні вироки: Україна має повернути свободу несправедливо засудженим (ПРЕС-РЕЛІЗ)Звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо розв’язання проблеми невинно засудженихНевирішене питання десятиріччяТюремні проблеми. Давні справи довічно ув’язнених і рудимент радянського минулогоЛюди з «різних планет». Чи може пастор бути вбивцею?Шлях в один кінецьМистецько-науково-практичний проєкт «Довічно важливо»«Довічно важливо». Загальна ситуаціяСтрата в розстрочку. Необхідна процедура виправлення судових помилокЗвернення Української Гельсінської Спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи щодо звільнення Володимира ПанасенкаЧому Україна рухається в ЄС, а судді і прокурори залишаються в радянському минулому?!Панельна дискусія «Право на справедливий суд» у рамках Docudays UAРешение ЕСПЧ по делу Петухова против Украины (№ 2)ЄСПЛ: система довічного покарання в Україні порушує права людиниВідкритий лист правозахисних організацій до Президента України з приводу ветування закону №4049Омбудсман має захищати права свавільно засуджених Сумнівна надія на звільнення

Презентація книги «Довічне ув’язнення: європейські стандарти та українська практика» і результатів анонімного опитування засуджених довічно (прес реліз)

10.02.2022   

10 лютого Харківська правозахисна група (ХПГ) спільно з представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій презентувала в Українському кризовому медіа центрі результати досліджень різних проблем пожиттєвого ув’язнення в Україні.

Спікери:

Євген Захаров, директор ХПГ,

Андрій Діденко, координатор програм ХПГ,

Юрій Кулакевич, пастор, директор Департаменту зовнішніх зв'язків Української Церкви Християн Віри Євангельської,

о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства в пенітенціарній системі України.

Книга «Довічне ув’язнення: європейські стандарти та українська практика» щойно опублікована видавництвом «Права людини» за підтримки Посольства Королівства Норвегії в Україні (автори Андрій Діденко, Ганна Овдієнко, Вадим Човган, упорядник Євген Захаров). Вона висвітлює різні аспекти довічного ув’язнення в Україні: умови утримання; відсутність правових можливостей перегляду справи, навіть якщо докази провини дуже сумнівні — у книзі наводиться кілька таких прикладів; можливість умовно-дострокового звільнення та помилування; заміна довічного ув’язнення м’якішою мірою покарання. Наводяться уривки з інтерв’ю із засудженими довічно. Книга включає переклад пілотного рішення Європейського суду з прав людини Пєтухов проти України (№ 2), яким визнано відсутність реальної можливості умовно-дострокового звільнення для осіб, довічно позбавлених волі, порушенням статті 3 Конвенції та системною проблемою в Україні, проаналізовано стан вирішеності цієї системної проблеми. Також включено рішення вищих національних інстанцій відносно можливості умовно-дострокового звільнення позбавлених волі довічно.

За підтримки народного депутата України Ярослава Юрчишина проведено анонімне опитування засуджених довічно в шести установах: Бердичівська виправна колонія (ВК) №70, Вінницька установа виконання покарань №1, Роменська ВК №56, Ладижинська ВК №39, Замкова ВК №58 і Житомирська ВК №8.

Участь в опитуванні погодились взяти 599 засуджених, що складає більше третини від загальної кількості засуджених довічно, при цьому 371 назвали свої прізвища. Наймолодшому з респондентів 22 роки, найстаршому 69. Найменша тривалість відбуття вироку 1 рік і 10 місяців, найбільша – 28 років.

191 респондент був засуджений до смертної кари, вирок був змінений на довічне покарання.

Серед опитаних 491 респондента було засуджено за КПК в редакції 1961 року і 108 – в редакції 2012 року. 297 осіб визнали в суді свою вину і 275 вину не визнали. 167 опитаних вважають себе невинуватими, а 378 стверджує що покарання надто суворе. 30 опитаних (5%) зазначили, що покарання адекватне.

130 респондентів стверджують, що не вчиняли злочин і 367 вважають, що кваліфікація інкримінованого злочину була неправильною. 74 респондента відповіли, що кваліфікація злочину була правильною.

439 опитаних стверджують, що під час слідства до них застосовувалися катування, а 134 опитаних зазначили, що катування до них не застосовувалося.

108 респондентів відповіли, що в ході слідства у справі в них взагалі не було адвоката і лише 32 засуджених задоволені роботою своїх адвокатів.

За додатковою інформацією просимо звертатися до Андрія Діденка: 093 985 25 74.

 Поділитися