Бюлетень "Права Людини", 2004, #31

Про це сказав в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі виконавчий директор Української Гельсінської Спілки з прав людини Володимир Яворський.

Бі-Бі-Сі: Як правозахисники оцінюють рівень порушень політичних прав громадян на цьогорічних виборах президента України?

В. Яворський: Українська Гельсінська Спілка з прав людини спільно з Міжнародною Гельсінською Федерацією поширили напередодні виборів звернення, у якому висловили стурбованість значними порушеннями політичних прав і свобод громадян. Зокрема, мова йшла про переслідування за політичними поглядами, що виявлялося у тиску правоохоронних органів, арештах, стеженні за людьми. Так само це виявлялося у діях працедавців, бо людей звільняли з роботи за активну підтримку опозиційного кандидата. Крім того, ми констатуємо тиск на студентів з боку адміністрації вузів – аж до звільнення чи застосування інших санкцій, наприклад, виселення з гуртожитків. Масовим, на жаль, був примус людей приходити на мітинги на підтримку одного із кандидатів, а присутність людей перевіряли за списками.

Не пора...

Бі-Бі-Сі: Ваша спілка залучала адвокатів для надання юридичної допомоги членам організації “Пора”, котрих прокуратура звинувачує у зберіганні вибухівки і у намірах тероризму. Якою зараз є ситуація?

В. Яворський: Ситуація далеко не вичерпана. Усі, кого ми захищаємо, звільнені з підпискою про невиїзд. Фактично, суди, які ухвалювали відповідні рішення, стали на бік правозахисників, вони не вважали за потрібне продовжувати термін перебування під вартою. Двох хлопців виправдано, стосовно декількох людей – у Києві, Чернігові, Кіровограді – справи провадяться.

Бі-Бі-Сі: За якими звинуваченнями?

В. Яворський: Звинувачення різні. Одного з активістів “Пори” у Києві, наприклад, звинувачують у крадіжці мобільного телефона. У Чернігові – звинувачення у тероризмі і у використанні фальшивих грошей. Очевидно, що про тероризм мова йти не може. Бо кожна людина, котра знайома з тим, що таке тероризм і яка його мета функціонування у світі, розуміє, що тут тероризму немає. Але на цій підставі здійснюються масові обшуки.

Обшуки від Сходу до Заходу

Бі-Бі-Сі: Чи маєте ви уявлення про масштабність таких обшуків?

В. Яворський: Наприклад, у Харкові і у Львові обшукували цілі гуртожитки. Кожну кімнату обшукували під приводом виявлення наркотиків і вибухівки. Причому це часто робилося без санкції суду. Кількість людей, яких підозрювали, важко порахувати, бо у гуртожитку може проживати до тисячі осіб, таких гуртожитків ми маємо вже кілька десятків.

Бі-Бі-Сі: Але прокуратура заявляє, що за порушеними кримінальними справами йдеться не про політику, про вибори, а про побутові злочини. Ви цілком впевнені у тому, що мова все ж таки про політичні переслідування?

В. Яворський: Розслідування ведеться не в бік з’ясування по суті – звідки взялася вибухівка, чи має людина до неї якесь відношення, чи планувала її використати, а зовсім в іншому напрямку – політичному. Людей запитують, за яку політичну силу вони, хто їх підбурює, хто платить гроші.

Рекорд одностайності – у в’язниці

Бі-Бі-Сі: Ані ЦВК, ані учасники виборів нічого не говорять про те, як відбувалися вибори на закритих дільницях, у в’язницях. Вам про це відомо?

В. Яворський: По-перше, на цьогорічних виборах практично на усі дільниці у місцях ув’язнення були допущені міжнародні спостерігачі і спостерігачі від кандидатів у президенти. Виняток становила лише Луганська область. І саме у цій області є протокол з дільниці, за яким 2139 ув’язнених, тобто 100%, проголосували за одного кандидата – кандидата від влади. І загалом, на усіх дільницях, що були у в’язницях, із значним відривом переміг Віктор Янукович. До речі, на другому місці – Олександр Яковенко, лідер КПРС. Наші спостерігачі цей факт пояснюють досить просто. У бюлетені його прізвище – поруч із прізвищем Януковича і можливо, багато ув’язнених не надто добре розуміються у політиці і просто переплутали, де ставити позначку в бюлетені.

Основний Закон і беззаконня

Бі-Бі-Сі: Ще напередодні першого туру голосування представники правоохоронних органів і взагалі виконавчої влади заявляли, що проведення масових акцій у день виборів, до яких закликала опозиція, буде незаконним. Як би ви прокоментували такі заяви?

В. Яворський: Я хотів би нагадати представникам державної влади про статтю 39 Конституції, де вказується, що мирні зібрання і заходи можуть проводитися вільно і обмежуватися лише судом. Та ж стаття 39 вказує, що такі акції можуть також бути обмежені на підставі закону. Однак на сьогоднішній день такого закону немає. Тому на підставі різних нормативних актів, у тому числі регіональних органів влади, заборонити такі акції неможливо. Звісно, суди можуть тлумачити Конституцію, де є певні підстави, наприклад, якщо є загроза громадському порядку і національній безпеці. Але треба мати для цього конкретні факти, які свідчать про такі загрози. Загалом, варто також пам’ятати, що будь-які подібні погрози і попередження з боку правоохоронних органів є незаконними. Хоча б тому, що Європейська конвенція з захисту прав людини чітко передбачає, що правоохоронці в першу чергу мають захищати мітингуючих.

Прослуховують мільйони

Бі-Бі-Cі: До речі, як правозахисники назагал оцінюють роль міліції, правоохоронних органів у виборчій кампанії?

В. Яворський: Їхні обов’язки – розслідувати злочини. Тобто, до того часу, поки не скоєно злочин, їм розслідувати немає що. Звичайно, вони мають здійснювати превентивні заходи. Але вони не можуть стосуватися усієї опозиції по всій Україні, а тільки осіб, стосовно яких є конкретні підозри. Я не знаю, яку небезпеку становить людина, яка потрапляє у поле зору СБУ тільки за те, що вона ночами розклеює листівки. Фактично, громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні немає. У той час, як, наприклад, у західних країнах правоохоронці звітують за рік про кількість дозволів на прослуховування і стеження за людьми, в Україні такі звіти не оприлюднюються і одержати їх правозахисникам вкрай складно. А вони вражають. Нам відомо, що лише за минулий рік у найменшій області – Чернівецькій – апеляційний суд дав 823 дозволи на зняття інформації з каналів зв’язку, тобто, на прослуховування і зчитування електронної пошти. У США за рік, за умов боротьби з тероризмом, таких дозволів 1380. Як на мене, це є настільки неспівмірні цифри, які свідчать про те, що використання правоохоронних органів у політичних цілях в Україні – очевидне. За неофіційними даними, які ми одержали у Верховному суді України, у 2002 році було надано офіційно 40 тисяч таких дозволів. Кожна людина, яку прослуховують, може перебувати у контакті із 100-120 людьми. Тобто, підрахунки показують, що офіційно в Україні прослуховують розмови кількох мільйонів людей.

Політична реформа за станом на 4 листопада 2004 р. репрезентована, в юридичному сенсі, законопроектом № 4180 про внесення змін до Конституції України в остаточній редакції Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України від 21.06.2004.

Проект пройшов необхідну процедуру розгляду у Конституційному Суді України й одержав відповідну санкцію Суду стосовно можливості його внесення на голосування до Верховної Ради України.

Законопроект № 4180 є суттєво відмінним від законопроекту № 4105 в тому вигляді, який був свого часу проголосований у Верховній Раді України і не отримав необхідної кваліфікованої (300) більшості голосів. Водночас законопроект № 4180 є нині суттєво відмінним від законопроекту з тим самим номером, який був предметом розгляду у Венеціанській Комісії в грудні 2003 р. в якості “третього законопроекту”.

Як відомо, у своєму висновку від 12-13 грудня 2003 р. Венеціанська Комісія зазначила, що “проект закону про внесення змін № 4180 є ідентичним проекту закону про внесення змін № 4105, крім перехідних положень стосовно визначення строків виборів та введення в силу конституційної реформи” (пункт 88). Тепер про ідентичність говорити не доводиться.

В теперішньому оновленому вигляді законопроект № 4180 є суттєво відмінним від своїх попередників (№ 4105, перша версія № 4180), оскільки в ньому передбачається обрання Президента України на всенародних виборах. Проект же, який розглядався Венеціанською Комісією в грудні 2003 р., передбачав обрання Президента України парламентом – Верховною Радою України.

Загалом, оновлений законопроект № 4180 є значно менш радикальним проектом змін по відношенню до існуючого тексту Конституції України, ніж його згадувані попередники. Проте, навіть в оновленому вигляді він, на нашу думку, не сприяє позитивним змінам в політичній та конституційній системі Української держави.

Як і його невдалі “предтечі”, законопроект передбачає обрання народних депутатів України на суто пропорційній основі. В цьому відношенні він – тепер вже на вищому конституційному рівні – закріплює ту саму процедуру виборів, яка вже є передбаченою поточним законодавством. Проте, на наш погляд, вибори депутатів парламенту на суто пропорційній основі є вочевидь скороспілою і недостатньо виваженою теоретично й практично спробою поліпшення українського конституційного і, зокрема, виборчого, законодавства.

Як результат і елемент добре відомого політичного компромісу, пропорційна система виборів в український парламент поки що існує на рівні ординарного закону. Було б доцільно випробувати цю нову для України систему виборів до Верховної Ради спочатку на практиці, і вже потім, в залежності від результатів такого випробування, вирішувати питання про те, чи необхідно фіксувати пропорційну систему виборів вже й на конституційному рівні. Поки що виходить так, що розігріті політичною боротьбою й через це просякнуті реформаторськими ідеями депутати намагаються змінити конституційний текст на користь схеми, яка поки що жодним чином не зарекомендувала себе позитивно на практиці. В конституційному сенсі це виглядає, м’яко кажучи, неоптимальним. В політичному – свідчить про юридичну неврівноваженість та невиправданий поспіх.

Законопроект №4180 запроваджує також можливість (а фактично – необхідність) поєднання депутатського мандата із статусом членів Кабінету Міністрів України. В своїх попередніх коментарях стосовно інших реформаторських починань такого ж роду ми вже говорили про те, що даний порядок фактично і формально-юридично підриває положення чинної Конституції України: “Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову” (стаття 6 Конституції України).

Очевидно, що надаючи свій дозвіл на реформу, Конституційний Суд вкотре керувався не стільки юридичними й правовими, скільки ситуативно-політичними настановами й чинниками. Спеціальна норма про поділ влад в Конституції є (має бути!) не декларацією про наміри, а жорсткою юридичною конструкцією, захищеною проти змін особливим порядком внесення змін й поправок у перший розділ Конституції України.

Сучасний конституціоналізм може вимагати більшого або меншого наполягання на поділі влад. Але якщо поділ влад задекларовано в якості окремого принципу (наріжного каменю) діючої Конституції, то цим не можна нехтувати. Як ідея в українському конституціоналізмі поділ влад існує від часів Конституції Пилипа Орлика. Він був присутнім в Конституції УНР 1918 р. й становить суттєвий елемент української конституційної традиції. В законопроекті ж № 4180 конкретна норма-принцип про поділ влад вочевидь ігнорується. Якщо політичну реформу в її нинішньому вигляді буде запроваджено, це означатиме, що Конституція України стала ще більш демагогічною й формальною стосовно своїх найбільш важливих, ключових положень. До фіктивних, реально не захищених судовою процедурою соціально-економічних прав громадян відтепер додасться ще й ключовий принцип...

Законопроект № 4180 збільшує також строк повноважень Верховної Ради України до п’яти років. Ця норма не є принциповою, а тому вочевидь не може служити достатнім аргументом для порушення конституційної цілісності. Законопроект встановлює також радикальні вимоги щодо несумісності депутатського мандата парламентарія з іншими забороненими Конституцією видами діяльності. Відтак, невиконання вимог щодо несумісності робиться підставою для швидкого, на нашу думку, надміру радикального припинення депутатських повноважень.

Крім того, законопроект № 4180 запроваджує правило щодо позбавлення парламентарія депутатського мандата у випадку “невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій), або виходу (виключення) народного депутата України із складу такої фракції”.

Оскільки законопроект не подає вичерпного переліку підстав, за якими народний депутат може бути виключений із складу фракції, це означає, що доля депутата опиняється в цілковитій залежності від позиції та волі керівної ланки фракції (фактично – партійної верхівки). Зрозуміло, що в реальних обставинах часу та місця це означатиме майже повну нівеляцію оригінальності, неповторності політичної позиції народних депутатів, впроваджує партійний контроль над їхніми думками, словами та вчинками, де-факто перетворює кожного з них на голосуючий автомат. На нашу думку, в цьому також проявляється якийсь цілком невиправданий, примітивний, в політичному та юридичному сенсі, обскурантистський “арифметизм” парламентських дій.

Люди (отже, й депутати) – складні політичні створіння, їм психологічно притаманно “не погоджуватися”, в своїх висновках та рішеннях вони можуть керуватися не тільки простим політичним розрахунком, “плюсами” та “мінусами” на терезах очевидності, але й тонкою інтуїцією, певними прозріннями, політичною підсвідомістю тощо. Проте нічого такого не хоче знати й помічати пропонований модернізаторами законопроект. Можна навіть сказати, що в частині визначення засад партійно-депутатської дисципліни й фракційної організованості законопроект виходить із засад якоїсь вульгарної детермінованості, школярської слухняності, підпорядкованості ідеям найгіршого колективізму.

Мусимо, однак, нагадати реформаторам, що сучасний парламент європейського типу визнається цінним саме через своє ментальне розмаїття, ідейну поліфонію, а не політичний монотеїзм в шеренгах партійних пішаків.

Справді, який сенс в такому випадку мати в складі парламенту 450 живих думкою й розумом народних обранців? Адже якщо всі вони підлягають абсолютній фракційній (партійній) дисципліні, то немає жодної реальної потреби мати їх у залі пленарних засідань. Цілком успішно цю функцію могли б виконувати партійні боси (керівники фракцій), яким за наслідками пропорційних виборів необхідно було б видати необхідну кількість пластикових карток для голосування. Хтось із партійних лідерів мав би таких карток менше, хтось більше – у будь-якому разі живі й “плюралістичні” депутати тут повністю непотрібні.

Системним недоліком законопроекту № 4180 є, на нашу думку, також віднесення окремих міністрів Кабінету Міністрів України (в сенсі їх призначення на посаду та фактичного підпорядкування) до Президента України, а решти – до Верховної Ради та Прем’єр-міністра України. Як ми вже зазначали раніше, внаслідок нового порядку призначень і підпорядкувань зовнішня та внутрішня політика України реально опиниться в різних руках.

Оскільки посада Президента України за законопроектом № 4180 залишається не тільки суто представницькою, але й реально впливовою стосовно конкретних виконавчих функцій (зовнішня політика, внутрішня безпека й оборона), остільки на практиці це призведе до суттєвої деформації виконавчої вертикалі, а також непродуктивної конкуренції вищих державних посад Президента і Прем’єр-міністра України в рамках однієї з гілок державної влади.

Якщо згадати, що конкуренція посад спікера парламенту й Президента у нас вже існує, логіка конституційних реформаторів видається наразі малозрозумілою. Простіше кажучи, конкуренція вищих посад, які належать до різних гілок влади є конституційно вмотивованою, нормальною. Натомість логіку конкуренції вищих державних посад в межах однієї (в даному випадку – виконавчої) гілки влади теоретично й практично зрозуміти й підтримати неможливо.

Автори модернізованого законопроекту № 4180 вочевидь шукали якогось стратегічного компромісу, але знайдений ними вихід виявився компромісом короткотривалих кон’юнктурних тактик. Так, вочевидь невдала, засуджена ще Венеціанською Комісією, тактична схема знову опинилася піднесеною до конституційного рівня. На наше глибоке переконання, саме таке рішення і саме така версія політичної реформи робить Україну не стільки парламентською республікою, скільки дивним конгломератом, вкрай непослідовним в конституційному сенсі європейським новоутворенням.

Та прикметна обставина, що за оновленим законопроектом № 4180 Президент України може розпустити парламент у трьох випадках (кожен з яких може бути результатом широкого кола причин) робить тезу про перетворення України з президентської республіки на парламентську нелогічною. Якщо повноваження Президента України стосовно розпуску парламенту зростають проти нині існуючого стану втричі, то про яку свідому “деградацію” президентського статусу стосовно парламенту йдеться?

Хоча Президент сьогодні є прямо причетним до формування Кабінету Міністрів й призначення голів місцевих державних адміністрацій, проте на практиці міністри й голови державних адміністрацій залежать не меншою мірою також від Прем’єр-міністра. Надавши “старт” міністрам Кабінету й головам державних адміністрацій, Президент фактично залишає їх під орудою глави Кабінету. Звісно, якби українські губернатори замість їх централізованого призначення обиралися на місцях, це могло б стати адекватною причиною для конституційної реформи. Проте про обрання не йдеться. Головний принцип прямої залежності губернаторів від центру залишається за реформою незмінним.

Що ж стосується відносин між Президентом і Верховною Радою України, то за законопроектом № 4180 вони не тільки не послаблюються на користь Верховної Ради, але й підсилюються до значно вищого рівня залежності долі парламенту від політичної позиції Президента.

Отже, якщо за реформою послаблюється вплив Президента в межах виконавчої гілки влади, то це слід вважати зміною політичної тактики. Якщо ж при цьому в декілька разів підвищується президентський контроль за українським парламентом, то це слід вважати зміною політичної стратегії. Причому такою зміною, яка є спрямованою зовсім не в бік парламентської республіки. Отже, насправді реформа робить Україну не менш, а може й більш президентською.

Решта нововведень, на наш погляд, не є принциповими. Всі вони вочевидь не варті порушення цілісності конституційного тексту й в цьому сенсі не можуть бути оцінені позитивно.

Що ж стосується конкретних обставин, політичної атмосфери запровадження конституційних нововведень в період між двома турами президентських виборів, то вони виглядають гранично невдалими якщо не абсурдними. По-перше, громадяни України 31 жовтня 2004 р. голосували саме за Президента з існуючим на цей день конституційними повноваженнями. По-друге, зміна конституційного статусу Президента між двома виборчими турами – це жонглювання конституційними принципами в дусі С.Гавриша. В метафоричному сенсі все це виглядає так, ніби люди купували на базарі кота, а вдома мусять витягнути з мішка собаку.

Врешті-решт, конституційна реформа в її модерному вигляді підтримується не провідними політичними силами (навіть якщо відкинути “масові, але незначні” (С.Гавриш) зловживання на виборах, лідером перегонів є тактичний противник реформи), а політичними аутсайдерами – комуністами й соціалістами. Останнє мало б нас насторожувати. Вочевидь моральне право змінювати Конституцію України не повинно належати тим, чиї дії вже не узгоджуються з логікою нашого поступу...

Висновок підготовлено В.Речицьким, конституційним експертом Харківської правозахисної групи.

Шановні фігуранти політично-конституційного процесу!

Зробіть над собою зусилля і прочитайте долучений нижче “Коментар Харківської правозахисної групи до політичної реформи в Україні(за станом на 4 листопада 2004р.)”

Надворі доленосна для демократичної України, а тому – на нашу думку – доленосна і для демократії на всьому пострадянському просторі, осінь 2004 року. А ви продовжуєте витати у захмарних висотах ізольованої від народу, соціально, культурно-менталітетно та морально чужої та ворожої йому, зовсім звироднілої, скорумпованої, влади, кулуарно придумуючи все нові та нові варіанти проштовхування придуманої нею реформи.

З погляду громадянського суспільства усі ці спроби з послідовним ігноруванням фундаменту демократії – місцевого самоврядування є виявом очевидної та послідовної антинародної змови  за спиною суспільства. Тепер ви хочете скористатися для цього проштовхування мобілізаційною активністю виборців.

За яким правом ви самочинно хочете торгувати голосами своїх виборців, які ще сподіваються на вашу порядність? Торгувати заради проштовхування вигідної для влади, але абсурдної з погляду інтересів громадянського суспільства конституційної реформи, яка завершить процес повного розколу влади і суспільства. Цей розкол між владою і суспільством вже давно видно неозброєним оком, а ви все уповаєте, як і колись, на якусь небачену мілітарну силу, на силу брехливих обіцянок(“не бойтесь обещать!” – казав колись вождь) та облудної дезінформації, сподіваючись навічно закріпитися у ролі всесильних погоничів. Намагаючись кожну спробу суспільного та особистісного морального самоосмислення в середовищі підлеглого нинішній владі “великого німого”  цинічно утопити у потоках бруду та деморалізації, всіляко відроджуючи колишню атмосферу страху та безнадії. Водночас залякуючи Україну та світ жахливим суспільним розколом на різні регіони і втратою української незалежності. Заради реалізації такого розколу суспільства як єдино можливого засобу збереження свого панування на привласненому нинішньою владою, як спадкоємницею старої, просторі “історичної” (“традиційної”, “православної”) несвободи  і мобілізовано усю могуть нинішньої державної машини. Проте моральнісну мобілізацію українського суспільства владі не вдалося зупинити ні пріснопам’ятними з минулого щоденними “п’ятимінутками ненависті”, ні ретельно лукаво інформаційно забезпеченими “темниками” так званими “фактами” для розпалювання міжнаціональної, міжрелігійної, міжрегіональної та міжмовної нетерпимості, ненависті й аморальності, ні цинічною демонстративною підтримкою  на всіх телеканалах фашизоїдних братчиків. Сьогодні українське суспільство знову, як у 1990-91 роках виявляє дуже обнадійливі ознаки морального одужання та оновлення. Чіткі та недвозначні вияви спасенної моральної єдності суспільства та його здоров’я.

І якщо у першому турі президентських виборів, скажімо на Луганщині, владі ще вдалося мобілізувати усю свою бойову рать, для повторення сценарію виборів у деяких районах Західної України у 1946 році, коли бюлетень було вже попередньо “правильно оформлено” і виборцю належало лише гордо вкинути  його до виборчої урни, ще не означає, що це вдасться повторити і 21 листопада: адже виборець вже усвідомив жахливість того насильства влади над своєю совістю і буде готовий належно зустріти нову спробу. І цю моральнісну мобілізацію суспільства навіть на Луганщині вже не зупинити жодними совковими технологіями та ювілеями. Бо будь-яка брехня огидна. Брехня влади – стократ огидніша.

З маленького села Білка Радомишльського району на Житомирщині надійшла вістка: під час підрахунку голосів у приміщенні дільниці стався інцидент. Спостережник від Партії регіонів Шкабара Олексій Аркадійович, землевпорядник району, прикрившись двома жінками–членами комісії, проставив додаткові позначки на 30 бюлетенях за Віктора Ющенка. Інші члени комісії зауважили цей злочин і зчинили крик, у відповідь на що районний начальник напустився на них з лайкою, залякував і шантажував членів комісії, що складалися переважно з жінок, і переконав їх, що нічого вони не доведуть, що як вони не перепишуть протокол, то це буде зроблено по дорозі в лісі. Він примусив розірвати вже запечатаний пакет з п’ятьма бюлетенями, які були визнані недійсними, та доплюсувати цих 30, які він зіпсував.

Через кілька днів до Білки приїхали представники районного штабу Віктора Ющенка, щоби члени комісії подали заяви про злочинні дії О.Шкабари. Але ніхто не зважився написати таку заяву: мене поб’ють, мені хату спалять, корову або криницю отруять...

Ще 1895 року Михайло Драгоманов у статті “Відповідь” написав таке:

“Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбовався з-за других лишень того, що їх б’ють. Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається – і таким лишень звичайно і помагають”. (Літературно-публіцистичні праці у двох томах. Том другий, К.: Наукова думка. – 1970. – с. 441).

Справді, як допомогти людям, які самі не відбиваються?

Я добре розумію, що страхи сільських жіночок небезпідставні. Сміливості в них додалося б, якби невідворотно діяв Закон. Якби проти Шкабари та співучасниць злочину негайно була порушена кримінальна справа за ст. 158, яка за “підлог виборчих документів” передбачає ув’язнення від 3 до 8 років, то й сільські жіночки посміливішали б. Інакше їх важко переконати, що вибори – це той момент, коли слова національного гімну “Душу й тіло ми положим за нашу свободу” треба сприймати буквально. Або ж – свободи нам не бачити.

9 листопада 2004 року 

.

Як повідомив єпископ Одеський і Балтський УПЦ Київського Патріархату Владика Яків, “за потурання владних установ вірних Київського Патріархату позбавляють храмів. Коли ж ми звертаємося з проханням про захист і підтримку, нам до єпархії надходять лише відписки”.

На думку Владики Якова, “чиновники різних рівнів в Одесі і області не зацікавлені у зміцненні саме громад Української Православної Церкви Київського Патріархату”.

Єпископ Одеський і Балтський повідомив і про “відверте захоплення вірними Російської зарубіжної церкви храму Юрія Переможця, який був переданий вірним УПЦ КП міською адміністрацією у дарунок. Нас вже понад місяць не допускають до храму для проведення Богослужіння. Це дуже боляче, коли я, як керуючий Одеською і Балтською єпархією, звертався до правоохоронних органів з проханням виправити ситуацію, а отримував нікудишні відповіді”.

Владика Яків заявив, що звертатиметься за допомогою і проханням про захист майна і вірних УПЦ Київського Патріархату в Одесі “від свавілля” до Державного комітету у справах релігій, до Генеральної прокуратури і народних депутатів України.

4 ноября в школе №135 проходил “разбор полетов” о прошедшем туре выборов в Президенты Украины. Естественно, что власть не совсем довольна результатами выборов. Судя по “темникам”, планировалась победа Януковича в первом туре... Харьков должен был дать около 80% голосов “за единого”. Ан не вышло…

Поэтому всех учителей, которые являются еще и членами комиссий, натаскивали. Особенно отличилась некая Козюля, бывший директор, которая в резкой форме, “приказала” всем во втором туре массово портить бюллетени, в которых избиратели проголосуют за В. Ющенко...

Нужно ставить вторую галочку (или крестик) так же и возле фамилии В. Януковича, тем самым, превращая бюллетени проголосовавших за Виктора Андреевича – в испорченные.

Уважаемые учителя, прочие члены комиссий и наблюдатели!

Запомните, что за все такие действия предусмотрена статья в Уголовном кодексе Украины. И охота вам за какие-то несчастные гроши сесть в тюрьму? Наши наблюдатели и юристы готовы к таким нарушениям, и поверьте, жалеть вас не будут.

Уважаемые “ярые агитаторы, провокаторы и прочие нечестные административные работники!

Рекомендуем вам подумать, прежде чем делать такие заявления. Даже при массированной фальсификации в первом туре по Украине, все же кандидат от власти не выиграл. В ближайшее время окончательные результаты ЦИК все равно будет вынужден огласить... Не делайте “резких движений”. Подумайте о своем будущем, о своей дальнейшей работе. Умные люди никогда “все яйца не кладут в одну корзину”. А ведь во втором туре условия для Ющенко более благоприятные. Голоса Мороза, части коммунистов и Кинаха перейдут явно не к Януковичу.

Проголосуют во втором туре и избиратели, имена которых были умышленно испорчены в избирательных бюллетенях.

Поэтому не рискуйте! Можно потерять все. Не пытайтесь фальсифицировать выборы.

Як вважають спостерігачі, у Зміївському районі (в. о. №183) було здійснено “вброс” майже 10 тис. бюлетенів.

Факти на користь цієї гіпотези:

-  кількість тих, хто проголосував у районі перевищує кількість постійного населення на 10 тис. осіб;

-  загалом по району 12 тис. осіб не змогли взяти участь у голосуванні через помилки у списках виборців;

“Вброс” готових бюлетенів проводився членами комісій. Складений “в чотири” бюлетень, що кидають у скриньку – ознака того, що в середині знаходяться ще один-два бюлетені “за Януковича”.

Як правило, кожна ДВК у районі нараховувала по одному – два члена комісій від В. Ющенка. За Законом, протокол може бути визнаний дійсним навіть якщо не вистачає 1-2-х підписів членів комісій. Таким чином, голови ДВК вивозили бюлетені із заздалегідь заготовленими протоколами – без підписів членів ДВК від В. Ющенка.

Зараз за вказівкою РДА головами сільрад проводиться моніторинг випадків неявки мешканців сіл на вибори з метою визначення необхідної кількості бюлетенів “за Януковича”.

Просидівши майже всю ніч після виборів за монітором, в якомусь повідомленні Віктора Ющенка прочитав таке звинувачення: “прем’єр пропустив початок негативних тенденцій в економіці”. Тому, мовляв, розкручуються ціни, росте прихована інфляція. А слухняні ЗМІ повідомляють про чудові показники росту економіки країни, і їх сприймають (чи не з гордістю) не тільки українці, але й закордон.

Я не можу не поважати пана Ющенка за його минулі економічні здобутки, але жити в столиці біля підніжжя Олімпу – це зовсім не те, що жити в провінції. Відважусь заявити, що це іноді означає жити зовсім в різних суспільних формаціях. Тому деякі прості для селян речі можуть бути зовсім незрозумілими для політиків.

Не далі, як сьогодні я зустрів свого знайомого. Мова пішла, звісно, про вибори, про підтримку селянами кандидата від влади. Я розповів, як молоденька мамаша з колясочкою марно намагалась переконати на базарі сільську бабусю, яка продавала овочі, що її обдурили з пенсією.

– А нам все равно! Добавил – мы за него и проголосуем.

Ось так все просто.

В свою чергу, знайомий розповів мені свіже враження, що привіз із села, де часто буває по роботі.

Мова йшла про одну енергійну жінку, вдову.

– Вона взяла свій земляний пай, обробила, відчула прибуток, на другий рік бере ще й пай своєї куми. Обробляє, продає врожай та й купляє комбайн. На третій рік добавила ще три паї сусідських, пообіцявши їм заплатить дорожче з врожаю. Почала обробляти. Коли це приїжджають гарні хлопці з Києва, назначають їй, яку суму вона повинна перевести на такий-то рахунок. Кілька тисяч доларів. А якщо не може перевести, мусить відмовились од тих паїв землі. На них є чоловік, який “наложив” лапу.

– Що значить “наложив”?- запитую я.

– Він цю землю буде викуплять, коли почнеться продаж землі. Також ще є їхній чоловік, що до продажу буде обробляти землю і всі доходи підуть до Києва. Такі “наглядачі” є повсюди. Наприклад, у “свого” фермера беруть молоко по 1 гривні, а у селян по 5о копійок. І таких випадків багато. В Баштанському районі по 1.2 гр. беруть, а у Братському – по 0.5 гр. Це таке в кожному селі робиться.

– Он воно що! Це ж учора мені жалівся селянин: хочу здати бичка, але беруть тільки по 4 гр. за живу вагу. Кажу йому, як це так, що тобі при таких цінах не вигідно держати худобу? На ринку ціна в 5 раз вища – 20-22 грн.

– Розказую: всі селяни навколо знають, що на нашому міському ринку 18 місць для продажу м’яса – державні, ринкові. І тільки 2 місця – колгоспних. І то ти мусиш поїхати, тебе директор запише на який місяць і на який день, коли ти можеш продати своє м’ясо. І ціни диктує не продавець, а той, чиї там місця, тобто той же директор. Хочеш продати дешевше – ні в якому разі. В крайньому випадку тут можеш здати тільки оптовикам. По смішних цінах.

– Так що ж з тою вдовою, заплатила?

– Ні, вона відмовилась од тих паїв. Не захотіла зв’язуватись.

За комуністичного правління був у нас такий непростимий гріх – узагальнювати. Тобто окремі недоліки траплялись, але, як співалось у пісні про нашу міліцію – “где-то кое-кто у нас порой”. А в цілому – все було гаразд (як, до речі, і зараз все гаразд – з газет чи з теленовин). Але за нинішніх перемін я ніяк не можу стримати себе од тої спокуси – узагальнювати.

Глибоко помиляється той, хто вважає, що наш прем’єр щось там пропустив. Якийсь важливий момент. Ні і ще раз ні!

Він з першої миті почав активно працювати, будуючи СВОЮ державу, втілюючи свої неписані закони, “по разумению, как велит сердце”.

Як бачимо з наведених прикладів, українська економіка при ньому ніяк не може стати економною. Принципово.

На той рік мій знайомий селянин точно не буде вигодовувати бичка. Навіщо? А земля буде годувати не вдову з дітьми, а отих гарних хлопців з Києва.

Здається, такий тип ринкової економіки називається колумбійським. Там вирощують наркотики і процвітає мафія, що контролює ціни. А також політиків.

Якщо я не переконав вас, читачу, то чим ви кращі од тої бабусі, якій “добавили” пенсію, за що вона безмежно вдячна владі та віддасть за неї свій голос? А через місяць, як знімуть надбавку, буде лаяти кого завгодно, але тільки не себе.

Ось у чому причина.

3.11.04

3 листопада в Одесі проведена прес-конференція керуючого справами виконавчого комітету Одеської міської Ради Володимира Лемзи. Тема – перший тур виборів Президента і недоліки, які він виявив. Влада запевняла, що другий тур виборів буде більш досконалим. Опозиція у це не вірить.

Одним з найвагоміших недоліків, які були виявлені в Україні, і зокрема в Одесі, під час проведення виборів Президента, стала наявність не внесених до списків виборців громадян. Про це повідомив на прес-конференції у малому залі міськвиконкому керуючий справами виконавчого комітету Одеської міської Ради Володимир Лемза. Подібні недоліки досить часто зустрічали і виборці Одеси.

Журналістам стало відомо, що з метою уникнути подібних проблем під час другого туру голосування в Одесі утворена спеціальна комісія, яка з’ясує причини зникнення деяких виборців зі списків.

За словами Володимира Лемзи, серед причин, які призвели до згаданих проблем може бути неналежне виконання обов’язків працівниками житлово-комунальних господарств, паспортистами та керівниками, які мають здійснювати контроль за цією роботою.

Цими днями керівники районних держадміністрацій міста організують обхід виборців з метою вдосконалення списків і передачі запрошень на виборчі дільниці для голосування під час проведення другого туру виборів Президента України. Громадянам, які не реалізували конституційне право віддати свій голос за бажаного для них кандидата у зв’язку з відсутністю їхніх прізвищ у списках виборців, будуть висловлені вибачення від районних та міської гілок влади.

За повідомленням прес-служби міської Ради, раніше такі проблеми практично не виникали, бо відсутні прізвища вносили у додаткові списки в день голосування. Нині, у зв’язку зі зміною законодавства, ця процедура ускладнена. Прізвище виборця можуть внести до списків не на виборчій дільниці, а лише після рішення територіальної виборчої комісії або суду.

Тим часом Одеський міський голова Руслан Боделан вже підписав розпорядження про створення комісії з перевірки фактів не включення громадян до списків виборців для проведення голосування.

Згідно з цим розпорядженням, міському голові має бути надана інформація відносно перевірки фактів порушень виконавчими органами Одеської міськради під час підготовки до виборів Президента України і пропозицій відносно притягнення до відповідальності посадових осіб, які винні у цьому.

Тим часом, у Одеському обласному штабі Віктора Ющенка не вірять у щирість міської влади. Представник штабу Андрій Іщенко переконаний, що “саме міська влада зацікавлена у недоліках зі списками виборців, бо це дозволяє фальсифікувати результати голосування. Влада не здатна вирішити ці проблеми”.

Народний депутат України Юрій Кармазін вважає, що перший тур виборів Президента України в Одесі відзначився особливого розмаху фальсифікаціями.

Юрій Кармазін: “У окрузі 137, на дільниці 80, куди входить Юридична академія, і Президентом якої є Голова ЦВК Сергій Ківалов, який виділяв автобуси на зустріч з Януковичем і посилав туди своїх студентів, навіть там з 1200 учасників голосування 600 виборців були за додатковими списками. Про які узгодження, перевірки списків можна говорити?.. І це при тому, що на території цієї дільниці нових будинків не будували. Я кожен будинок там знаю. І так по всій Одесі.

Саме міська влада приклала руку до фальсифікацій, які допущені. Перш за все, через те, що активісти Партії регіонів і міської адміністрації пропонували виборчим комісії кандидатури від так званих “технічних кандидатів”. І це особи, які фігурують у справі, пов’язаній з розслідуванням кримінальної справи щодо фальсифікації виборів у 2002 році до парламенту і міського голови.

Нами встановлені факти, коли членам виборчих дільниць вручалися по 400 гривен зарплатні за те, що вони забезпечать правильний результат. За словами народного депутата України, лідера Партії захисників Вітчизни Юрія Кармазіна, “міський голова Одеси мав би вибачитися перед мешканцями Одеси за те, що він допустив таке знущання над членами виборчих комісій, які працювали у непристосованих приміщеннях. Зокрема, у окремих дільницях, де протягом дня перебували близько 50 спостерігачів, не було жодного вікна. Це викликало незадоволення людей. Я вже не кажу про так звані “закриті” дільниці, на яких виявлені значні фальсифікації”.

За несколько дней до выборов была проведена подмена списков, во всяком случае в Николаеве! Участковые комиссии добросовестно проверили и внесли уточнения в списки до выборов. 29 октября под предлогом перевода списков на украинский язык, списки были изъяты с участков и в них внесли “последние коррективы”, т. е. многих оттуда убрали, а “мертвые души вставили”. На том участке, где работала я, мы составили первый акт в 8.40 утра. А через полчаса пришло 18 человек с приглашениями, в которых у избирателей стояли номера в списках, но в самих списках их не оказалось. И человек тыкал пальцем в члена комиссии и говорит: “Вы же три раза уточняли список. Вот приглашение, выписанное Вашей рукой”. После того, как мы составили акт, который, кстати, подписал председатель участковой комиссии, я его отвезла в штаб и теризбирком, у нас на участке побывали два представителя ОБСЕ и доверенные лица всех кандидатов в Президенты. Причем, слова председателя комиссии о тот, что списки изымались с участка записаны как минимум на пять видеокамер.

Мнения иностранных наблюдателей, следивших за ходом президентских выборов в Харькове и области, весьма различны: заокеанские эксперты твердят о массовом использовании административного ресурса и попытках местных властей влиять на мнение избирателей, а их российские коллеги — напротив, говорят о легитимности и прозрачности прошедших выборов. В Харьковской области за ходом выборов следил 71 иностранный наблюдатель: 26 человек представляли ОБСЕ, 6 — Украинский конгрессовый комитет (Канада), по 2 наблюдателя было от Национального демократического института и Международной организации “Freedom House”, 1 человек представлял Международный республиканский институт США, 7 — Грузию, 27 наблюдателей работали от миссии СНГ.

По утверждению Владислава Петровича, представителя Украинского конгрессового комитета, в Харькове наблюдались не единичные случаи давления на избирателей со стороны местных властей — в частности, во время работы 171-й территориальной избирательной комиссии, расположенной в здании Дзержинского райисполкома. Работники Дзержинского райисполкома, по его словам, “курировали” выборы и несли персональную ответственность за работу участковых избирательных комиссий. Они находились на территории избирательного участка с целью обеспечить технические условия для голосования, тогда как это — компетенция главы и членов комиссии, а не чиновников исполкома, говорит Владислав Петрович. Иностранный наблюдатель считает этот факт вмешательством властей в избирательный процесс, но официального протокола о нарушении он не составил, пообещав передать эту информацию только в Украинский конгрессовый комитет. Многочисленные ошибки в списках и занесение в число избирателей “мертвых душ”, по мнению канадского наблюдателя, еще одно подтверждение того, что выборы в Харькове и области с большой натяжкой можно назвать демократичными.

Представители Миссии СНГ, наоборот, утверждают, что ими не было замечено никакого давления на избирателей со стороны властей. По мнению Евгения Алямовского, описанный канадским коллегой факт “курирования” избирательной комиссии Дзержинским райисполкомом нельзя считать нарушением, так как обеспечивать технические условия для голосования — связь, транспорт, помещение — должны именно районные власти, а не члены избирательной комиссии. “Я могу сказать о нашей общей оценке тех выборов, за которыми мы наблюдали... По Харьковской области, я думаю, вывод будет таким: выборы прошли легитимно и в соответствии с национальным законодательством Украины. Что касается недостатков, я думаю, это те недостатки, которые не могут вызвать нелегитимность выборов”, — заявил Евгений Алямовский.

По мнению Виктора Кузнецова, другого официального наблюдателя от Миссии СНГ, украинские выборы более демократичны, чем российские. Отрывные корешки бюллетеней персонифицируют ответственность членов избирательной комиссии за каждый выданный бюллетень, а комиссии, состоящие из представителей всех кандидатов, и большое количество иностранных наблюдателей полностью исключают возможные попытки повлиять на ход выборов, считает он. “Мы никакого давления со стороны властей на участках не заметили”, — утверждают наблюдатели от Миссии СНГ.

 (Прес-релиз для українських та закордонних ЗМІ)

Сьогодні міжнародні спостерігачі, що входять до складу делегації Українського Конгресового Комітету Америки в Луганській області, призначені Комітетом Конгресу українців Америки та зареєстровані Центральною виборчою комісією України, оприлюднили попередній звіт на основі документальних даних по Луганській області. Делегація спостерігачів відвідала Луганську область з метою підготовки звіту про дотримання міжнародних стандартів виборів на дванадцяти виборчих дільницях.

Серед іншого, у звіті повідомляється: Делегація Комітету Конгресу українців Америки в Луганській області дійшла висновку, що вибори на дільницях, де працювали спостерігачі, не були відкритими, чесними, таємними, вільними та прозорими. В ході кампанії, делегація мала можливість спостерігати серйозні порушення як у передвиборчий період, так і в день виборів. Загалом, ці порушення можна охарактеризувати як “відсутність необхідних умов”, які забезпечили б чесні вибори. Багато з них свідчать про надання переваги одному з кандидатів та зловживання державною або адміністративною владою. Серед інших – дії, які мають ознаки порушення Кримінального Кодексу України. Також, на нашу думку, численні дільничні виборчі комісії та територіальні виборчі комісії вчинили порушення, що коливалися від відносно дрібних адміністративних помилок до грубих порушень Закону України “Про вибори”.

Серед задокументованих делегацією Комітету Конгресу українців Америки в Луганській області порушень наступні:

A)  підкуп, вплив або тиск на виборців та волонтерів;

B)  порушення, пов’язані із списками виборців;

C)  порушення, пов’язані із урнами для голосування;

D)  утиснення прав міжнародних спостерігачів та представників ЗМІ;

E)  порушення, пов’язані з умовами голосування;

F)  порушення, пов’язані з роботою територіальних та дільничних виборчих комісій (порушення як з боку членів комісій так і проти них), особливо порядку прийняття документів від дільничних виборчих комісій.

Порушення такого роду переконують громадян України в тому, що результати виборів були визначені заздалегідь. Місцеві виборці втрачають довіру до існуючої системи і бояться що їх будуть переслідувати, якщо вони повідомлять про будь-які порушення або навіть незначні відхилення від Закону про вибори. Оскільки ЗМІ Луганської області не є чесними та вільними, як і в багатьох регіонах України, делегація Комітету Конгресу українців Америки рекомендує українським та закордонним службам новин розпочати активне висвітлення виборів з метою поширення правдивої інформації та зниження кількості порушень у ході виборів. Офіційні міжнародні спостерігачі у складі делегації Комітету Конгресу українців Америки схвалюють дотримання Україною стандартів ОБСЄ щодо вільних та чесних виборів, які відображують волевиявлення виборців. Комітет Конгресу українців Америки не підтримує жодного з кандидатів, партію або виборчій блок.

За додатковою інформацією звертайтесь:

Вікторія Губська, UCCA Київський офіс

тел: + (380-44) 228-4580, [email protected]

6 листопада 2004 р.

Одним із проектних заходів є збір, аналіз, систематизація та оприлюднення інформації про процес голосування особами, які знаходяться в умовах тримання під вартою (установах кримінально-виконавчої системи Державного департаменту України з питань виконання покарань, спеціальних установах МВС України, а також на гауптвахтах та у Дисциплінарному батальйоні ЗСУ України).

Вказаний збір інформації здійснений шляхом залучення у всіх регіонах України до діяльності в рамках Проекту понад ста осіб – офіційних спостерігачів, а також представників ЗМІ.

Згідно плану реалізації Проекту частина інформації, зібрана виконавцями Проекту 31 жовтня, після підрахунку голосів була оперативно сповіщена у Київський офіс МТПЛ – УС з метою її негайного оприлюднення.

Однак, процес оперативного отримання вказаної інформації був ускладнений непередбаченими дзвінками, що поступали на номер телефону Київського офісу МТПЛ – УС: 235-34-35. Ці дзвінки не були адресовані саме МТПЛ – УС або комусь із співпрацівників Товариства, а стосувалися питань, що не пов’язані із діяльністю організації.

Найчастіше особи, які телефонували, намагалися дізнатися за номером громадської організації попередні результати виборів Президента України. Іноді, при цьому, стверджували, що номер, за яким вони телефонують, належить якомусь відділові Центральної виборчої комісії.

Були і інші дзвінки, які також стосувалися виборчої тематики. Проте, абоненти не намагалися дізнатися про результати виборів, а запевняли співпрацівників МТПЛ – УС, що вони (співпрацівники) “фальсифікують бюлетені”.

Телефонували і з питань побутових: поговорити із Романом, замовити піцу, поцікавитися, хто саме знімає трубку за номером телефону 235-34-35 тощо.

Телефонні дзвінки лунали з перервою приблизно в 2-3 секунди, тобто телефонна лінія була повністю блокована для дзвінків, пов’язаних із проектною діяльністю.

Описані розмови по телефону почалися приблизно об одинадцятій годині вечора та припинилися після першої години поночі.

Один із абонентів повідомив, що номер, за яким він телефонує (тел. Київського офісу МТПЛ – УС) він побачив на сайті, що має назву “Политикантроп”.

Дійсно, на першій сторінці сайту за адресою http://politikantrop.com.ua було вказано номер телефону Київського офісу МТПЛ – УС. Цитуємо: “ВНИМАНИЕ, СРОЧНО! В связи с возможностью фальсифицировать результаты голосования, мы призываем вас блокировать канал передачи “уточненных протоколов”. ТЕЛЕФОН: 235-34-35. Звоните, не дайте возможности открыть канал для фальсификаций!!!”

Десь близько першої години поночі вказане повідомлення зникло із сайту “Политикантроп”.

Зазначимо, що запланований згідно Проекту обсяг оперативної інформації МТПЛ – УС отримало і пропоную ознайомитися із нею.

Я был наблюдателем от прессы (газета КВУ “Точка зору”) на избирательных участках г. Горловки территориального округа № 48. Хочу поделиться своими впечатлениями от того, что происходило в Донбассе.

В день выборов Президента Украины, в период открытия избирательных участков и в процессе голосования все было относительно спокойно и без особых проблем. Самой большой проблемой оказалось то, что много людей не смогли найти себя в списках для голосования, а ехать в окружную комиссию отказались (далеко, неудобно, необходимо время). На избирательном участке № 61/48 таким образом не смогли проголосовать около 100 человек, если быть точным, то не смогли реализовать свое конституционное право. Из четырех участков, которые мне удалось посетить под конец голосования с 19-00 до 19-30 на голосование пришли от 61% до 64% избирателей. На участках получили открепление от 10 до 15 человек.

Центральная избирательная комиссия гарантировала, а в нашем случае такие гарантии дала и Партия Регионов, что со стороны комиссий нарушений не будет. Однако подсчет голосов на участке № 59 в здании ОШ-12 проходил в режиме сплошных нарушений. Председателем комиссии было сообщено, что проголосовало по спискам 1560 человек из 2544 избирателей. Из них 35 проголосовало на дому. Было погашено 984 оставшихся бюллетеней, но контрольных отрывных талонов оказалось 1570.

Пересчитали четыре раза и только на пятый раз, когда отстранили наблюдателей в дальний угол и члены комиссии стали плотным кругом вокруг стола, все оказалось нормально и отрывных талонов стало на 10 меньше.

Секретарь комиссии и еще двое членов в стороне усердно пересчитывали свои комбинации, выясняя где же все-таки произошел прокол, но отступать было уже некуда. На просьбу пересчитать неиспользованные бюллетени поступило категорическое возражение. Ведь уже все сошлось и они были уверены, что их меньше не будет!

Было понятно, что теперь будет проблема с 10-ю лишними бюллетенями в урнах для голосования. Начали выгружать бюллетени из урн. Несколько членов комиссии их начали сортировать, пересчитывать и складывать в стопочки. При этом на столе находились ручки, линейки и какие-то бумаги (это прямое нарушение закона). Пересчитав бюллетени, члены комиссии отказались называть их количество. Посоветовавшись с председателем, начали еще раз пересчитывать. Оказалось, что было 1569, но остаток 9 тут же положили на одну из сотен и объявили, что все нормально и все сходится.

Но впереди подсчет голосов и, согласно с Законом надо озвучивать каждый бюллетень, что должен делать председатель в присутствии наблюдателей. Однако, комиссия голосует и принимает решение не озвучивать, а разложить на стопки каждого кандидата, пересчитать и только потом объявить результат. Это прямое нарушение Закона, изменения в который комиссия вносить не вправе. Понятно, что таким образом 10 результатов можно не озвучивать.

Во время сортировки и пересчета бюллетеней была попытка вынести часть за пределы стола, где подсчет не виден был наблюдателям. При сортировке, рядом с последней стопкой “за” Януковича лежали стопки “против всех” и испорченные (недействительные) бюллетени. Одна из членов комиссии (учительница), пересматривая отбракованные бюллетени, периодически часть из них перекладывала в стопку Януковича. Как были разложены бюллетени не известно. Это делали члены комиссии, которые формально были представителями от разных кандидатов. Наблюдая за этим процессом, я попытался протестовать и просил озвучивать подсчет хотя бы по каждому кандидату. На что поступил протест председателя и секретаря комиссии. Часть членов комиссии заявили, что наблюдатели мешают вести подсчет и потребовали их отстранить подальше. Что также является нарушением закона и прав наблюдателей. Я попытался узнать – сколько испорченных бюллетеней и сколько против всех?

Председатель стала орать на меня, требовать, чтобы я ушел за какую-то невидимую линию и грозить, что вызовет милицию, чтобы меня забрали за беспорядки. Тут на меня сорвалась практически вся комиссия, а членов было аж 33 для подтверждения демократичности выборов.

Я попросил перепроверить бюллетени “за” Януковича. Выяснилось, что испорченных, то есть недействительных, в этой стопке оказалось 25 штук. Понятно, что эта стопка была самая большая и ее все же посчитали, но вот результат мы так и не узнали. Чтобы получился баланс, председатель сделала очень просто. Сложила все “за” остальных кандидатов, плюс испорченные и “против всех”, а разница стала “за” Януковича. Вот так, желая сделать благо Виктору Федоровичу, потеряли еще 10 голосов. Зато у комиссии меньше проблем.

На следующий день я узнал, что практически на всех участках бюллетени не зачитывались, а подсчет проходил старым способом. Учитывая наш случай – а это почти 2% голосов, таким способом могли прибавить Януковичу на любом участке. Из поведения членов комиссии было понятно, что они все за Януковича и готовы способствовать подтасовке голосов в его пользу.

Как пройдут выборы определяется, прежде всего, при формировании территориальных и участковых комиссий. В Донбассе было все сделано для того чтобы не только полностью контролировать, а и управлять процессом выборов. Вернемся к учителям. Кроме того, что учителя самая обиженная и самая низко оплачиваемая прослойка бюджетников, они еще и далеки от политики. При этом меня удивили их яростные взгляды, готовность идти на все в поддержку Януковича, как “за родного Сталина”. Почему-то пришло на ум именно это сравнение. Почти половина избирательных участков в нашем городе размещены в школах и, соответственно, большая часть членов комиссий на этих участках являются учителями. Они как один, стеной с дрожащими губами, руками и со слезами на глазах готовы идти и поддерживать того, кто в детстве и в молодости, как они называют, был “трудным ребенком”.

Эти факты в книгах “Загадка Виктора Януковича” и “Прикоснись к судьбе” попытались преподнести как трудности судьбы. Ведь Янукович плохо учился, с приходом весны уходил из школы и возвращался только к зиме, чтобы пересидеть холода. Из школы его выпустили. Но каждый из учителей, даже сейчас сталкиваясь с так называемыми “трудными детьми” говорит, что таких надо изолировать от школы и от нормальных детей. А Януковичу хоть и подарили звания профессора и академика, даже сейчас пишет с ошибками.

Боже, какое поколение вырастет на этих зернах просвещения в Донбассе! Дети в школах и молодежь в училищах готовы разорвать сверстника, если его родители “за” Ющенко. Можно понять старушек и базарных баб, несущих всякий бред и небылицы, стоя у прилавка. Но как понять учителя, который говорит, что Ющенко разбазарит наши земли, продаст Украину американцам, не умеющих преподавать на украинском уволят, а “бандеровцы” придут и будут резать всех москалей? Умиляться от того, что Ющенко здоровье подорвали – и правильно!, – а больной президент нам не нужен!

Черный пиар в Донбассе и особенно телевидение сделали свое дело. Это массовое зомбирование и информационная блокада. Больно смотреть на этих людей с искалеченным сознанием, которые при одном слове “Ющенко” приходят в состояние крайнего негодования и даже ярости. Тут же кричат о какой-то угрозе и необходимости обороняться. Это разжигание межрегионального конфликта благословляется властями и поддерживается нашими учителями, которые закрывают глаза на все нормы морали, демократии и самое главное – законности. Фактически идут на преступления и учат этому других.

Мені довелося провести останні вибори у якості голови ДВК № 19 у сумнозвісному ВО № 35, де на останніх парламентських перегонах точилась боротьба між О.Жиром та ставлеником п.Пінчука – начальником кримінальної міліції м.Дніпропетровська п.Драчевським. З проханням зайняти посаду голови до мене звернулася довірена особа п.Ющенка у нашому місті К.Лященко, після того, як делегований у комісію мій попередник опинився у лікарні з інфарктом вже після першого засідання ДВК.

Влада зробила все, щоб відмобілізовані нею кадри з останніх парламентських перегонів знову зайняли свої місця у виборчому процесі: прибув із Києва голова ТВК пан Швець, знайшовся його заступник п.Лопатко, а у дільничній комісії, куди я прийшов, під вивісками провладних кандидатів виявився повний склад “професіоналів” попереднього скликання. Так, секретар комісії став представником Козака, заступник – Базилюка і т.д.. Вже на першому засіданні вони цілком захопили всі платні посади, так що я став головою-волонтером із щирим бажанням послужити правді.

Наводити порядок у комісії виявилось не просто, але я діяв принципово і присвятив цьому значну частину свого вільного часу. Виявилось, що комісією фактично керує не тільки куратор з міськвиконкому, але і з обласного управління освіти, оскільки комісія працювала у будинку технічного ліцею (колишньому ПТУ). Довелося категорично заборонити платним членам ДВК виконувати будь які вказівки тих, хто протиправно втручається у виборчий процес і з кожним засіданням змінювати атмосферу на краще.

Головною проблемою, як і майже скрізь в Україні, стали списки виборців. З цього приводу я направив до ТВК та органів місцевого самоврядування 3 петиції.

За час діяльності комісії, на передодні голосування, ми розглянули та задовольнили понад 300 скарг виборців (з 2156 зазначених у списках), які виявили різного роду неправильності у прізвищах і т.і. Але біля 40 осіб із тих, хто не прийшов перевірити списки на дільницю, у день виборів не мали можливості голосувати. Частина з них – 17 осіб, після довгого умовляння все ж пішла до ТВК та місцевого суду, а потім повернулася і голосувала. Інші цього не зробили, так як за свідоцтвом голови ТВК п.Швеця, у цей день до суду і ТВК в Нікополі у чергах стояли більш ніж 3 тис. виборців.

Напередодні виборів була інформація, що до міста прибули 4 вагони осіб з відкріпними посвідченнями і ми очікували їх появи, міркуючи, як протистояти цій навалі, але окрім 12 осіб, ніхто так і не з’явився.

Проголосувало у нас на дільниці 1434 виборці (65%).Cкарг від наглядачів не було, окрім акту від представника кандидата Бойка відносно того, що наглядач від Ющенка мав пакет із словами “Так” і таким чином вів агітацію за Ющенка.

“Тому що...” – набрав у нас 45%, Ющенко 28% – характерні для усього регіону показники. Єдине, що принесло радість, це те, що особисто відбракував 20 бюлетенів, які рахівник із числа членів ДВК відніс на користь Януковича, хоча вони мали різного роду позначки.

“Чтоб тебя на земле не теряли –
постарайся…”
(з пісні-шлягера 70-х років)

У першому турі виборів Президента на Тернопільщині не обійшлося без проблем. Як відомо, частина з них набула резонансу – подекуди відверто тенденційного – у загальнонаціональних ЗМІ.

Проблеми почали виникати вже за кілька тижнів до виборів. Так, до Чортківської окружної виборчої комісії було завезено партію малих скриньок для голосування, у яких не було дна… У переддень виборів виявилося, що на декількох дільницях у Збаразькому та Зборівському районах  скриньки для голосування не було завезено взагалі і вибори на цих дільницях довелося рятувати у “пожежному порядку”. Через безпечність ряду дільничних комісій Шумського, Кременецького, Бережанського та Теребовлянського районів було внесено не погоджені з Центрвиборчкомом зміни до виборчих бюлетенів…

Але найбільше проблем, як і у інших регіонах, виникло у день голосування – навколо неякісно складених списків виборців. На окремих дільницях виявилися “загубленими” цілі багатоквартирні будинки, а подекуди – частини вулиць. Систематично зустрічалися перекручення прізвищ, імен, по-батькові та дат народження  виборців. І якщо на попередніх президентських та парламентських виборах правом усувати подібні непорозуміння були наділені дільничні комісії, то тепер, аби відстояти своє право на участь у виборах Президента, люди змушені були звертатися до суду або до територіальних виборчих комісій.

Я був свідком того, як до Чортківської окружної виборчої комісії приїхала літня подружня пара з села Залісся, розташованого за 30 км від районного центру. Ці люди усе своє життя – а обом йде восьмий десяток – прожили у тому Заліссі. Відтак їм важко було зрозуміти, чому їх обох не було внесено до виборчих списків, відмовлено у праві проголосувати та змушено їхати до міста, і все ж – вони зробили це. Але, зрозуміло, далеко не всі виборці були здатними у прямому значенні слова боротися за своє право голосу. Більшості із “загублених” у списках та неправильно вписаних до них – особливо у сільській місцевості – проголосувати так не вдалося. У містах ситуація була дещо кращою, хоча і тут далеко не кожний зміг вистояти багатолюдну чергу, аби подати заяву про внесення у списки… Показово – якщо Чортківською окружною виборчою комісією було задоволено 480 скарг виборців на невнесення їх у списки, то вже Тернопільською  міською  – близько 1500.

Окремим болісним питанням стала роль місцевих судів у захисті прав виборців. Якщо деякі судді – наприклад, Збаразького, Підволочиського, Лановецького, Борщівського, Гусятинського районних судів – напружено відпрацювали, розглянувши у день голосування десятки скарг виборців, то позицію інших не можна назвати інакше, як демонстративним саботажем. Так, суддя Чортківського районного суду Квятковська Л.Й. не розглянула за день голосування жодного звернення виборця. Перед кожним, хто звертався у той “судний день” за захистом свого виборчого права, ставилася однаково абсурдна та протизаконна умова: сплатити держмито та скласти позовну заяву у присутності адвоката…

Як з’ясувалося у ході підрахунку голосів неготовими до голосування виявилися не лише деякі виборчі комісії, але й багато виборців, які через незнання законодавства неправильно заповнили виборчі власні бюлетені. В результаті дільничним комісіями області було визнано недійсними 14 тисяч бюлетенів … Чим це не привід для роздумів тим, хто заполонив весь видимий простір фотопортретами одного кандидата і не подбав про елементарні роз’яснення порядку голосування ?

Чимало непорозумінь виникало довкола питань про включення до списків виборців громадян, які знаходяться на роботі за межами України – а таких у західному регіоні країни дуже багато. Дехто з них свідомо повернувся у день голосування додому – і отримав відмову у внесенні до списків. У цих випадках комісії посилалися на Закон “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, згідно якого “постійним місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої він проживає строком понад 6 місяців на рік”. А тому, якщо приміром, людина рік – два не жила у рідному селі, її ім’я не вносили до списків і пропонували голосувати у “своїй Польщі, або Італії”. В той же час, за законом “Про вибори Президента України” (ст. 2) : “Право голосу на виборах Президента України мають громадяни України,  яким на  день виборів виповнилося вісімнадцять років… Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та  соціального походження,  майнового  стану,  місця  проживання,  за мовними або іншими ознаками  забороняються.” Усім відомо, що більшість наших земляків працює за кордоном нелегально, а тому і уникає звертатися до будь-яких офіційних установ з питань захисту своїх прав та інтересів. В той же час, незаперечним пріоритетом у цій ситуації є те, що усі ці люди є громадянами України, а тому ніхто не повинен обмежувати їх у праві обирати главу держави отим самим “загальним, вільним і прямим” голосуванням.

В рамках роботи інформаційного центру “Права людини на виборах” Чернігівський громадський комітет захисту прав людини (далі – ЧГКЗПЛ) в рамках проекту “Активний захист виборчих прав 2004” за підтримки Дирекції з питань розвитку та співробітництва Швейцарії розповсюджує інформацію про порушення прав людини, пов’язаних з виборчим процесом, та виборчого законодавства, зафіксовані протягом голосування та підрахунку голосів 31 жовтня 2004 року на території Чернігівської області.

З моменту відкриття дільниць протягом 31 жовтня 2004 року ЧГКЗПЛ зафіксовані наступні порушення:

1.  Виборча дільниця № 7 виборчого округу № 208 (с/ш № 1):

Скриньки розташовані поза зоною зору виборців (порушення статті 74 п. 3.). Інформацію надав виборець – Штань Олександр Олександрович (м. Чернігів Проспект Перемоги 83/14).

2.  Виборча дільниця №101 виборчого округу № 208 (Автопарк):

Інформаційні плакати кандидатів на пост Президента України лежать стопкою на столі в кутку в довільному порядку, коли вони мають бути розміщені для загального доступу виборців в алфавітному порядку (порушення статті 74 п. 5.). За інформацією ЧГКЗПЛ.

3.  Виборча дільниця № 38 виборчого округу № 208:

-  для організації голосування за межами приміщення в порушення статті 77 п. 4 створена група лише із двох чоловік – голови та секретаря комісії.

-  скриньки розташовані поза зоною зору виборців.

-  Зафіксовано порушення статті 57 п.2 по вул. Урицького 49, а саме: на другому поверсі житлового будинку на балконі висить агітаційний плакат “Наш город за Януковича!”

4.  Дільниця 188 округу 213, смт. Сосниця:

під час виїзду виїзної групи зі скринькою один з членів комісії виїхав до виборців з товаришем, який взяв з собою відеокамеру, знімав процес голосування та агітував за кандидата у Президенти України В.Ющенко. Голосування по цій скриньці комісією визнано недійсним;

5.  Дільниця 74 округу 213, смт. Березна (Менський район):

-  на дільниці на вході стоять 4 міліціонера і 10 дружинників та запитують у всіх осіб, що входять, документи;

-  31 жовтня 2004 року членів комісії примусили зняти всі програми кандидатів;

-  Дільниці 73, 74, 75, округу 213, смт. Березна: громадянам похилого віку члени комісії та спостерігачі “допомагають” голосувати, входячи з ними у кабіну;

6.  У місті Мена районний суд не встигав обробляти скарги на внесення у списки виборців. До суду надходить до трьох скарг у хвилину;

7.  У місті Чернігові у багатьох місцях, частіше навпроти чи біля виборчих дільниць, на стовпах розміщені агітаційні матеріали без вихідних даних за кандидата у Президенти України О.Мороза;

8.  Зафіксовано порушення статті 57 п.2 у місті Чернігові по пр. Перемоги 103, а саме: на третьому поверсі житлового будинку на балконі висить агітаційний плакат “За Януковича! Вибір 2004!”;

9.  У Менському, Сосницькому та Чернігівському районах (209 та 213 виборчі округи) на виборчих дільницях досить суттєвою є кількість виборців, що проголосували за відкріпними посвідченнями. У віддалених селах з населенням до 100 осіб, куди автобус приїжджає максимум два рази на тиждень, все одно проголосувало від 5 до 10 “приїжджих”;

10.  У місті Мена на виборчу дільницю № 71 213 округу, надійшла недоукомплектована урна (вироблена у місті Краматорськ, Донецької області), яка не придатна для використання (про що складено акт), тому дільниця мала в наявності на одну урну менше;

11.  У селі Зайці Чернігівського району на виборчій дільниці № 135 округу 209, під час голосування членів комісії спостерігачами Коршок Г.М. та Грищенко М.П. було помічено, що частина членів комісії проголосували декілька разів, кожного разу вкинувши в урну по бюлетеню;

12.  Біля приміщення територіальної виборчої комісії 208 ввечері 31 жовтня 2004 року почала збиратися молодь, окремі представники міліції розповсюджують інформацію, що це бойовики УНА-УНСО. При виїзді на місце представниками ЧГКЗПЛ була помічена лише невелика купка студентів;

13.  У містах Мена та Корюківка на виборчих дільницях після їх відкриття о 8:00 не були викладені з сейфу всі бюлетені;

14.  На виборчу дільницю № 77 округу 213 у м. Корюківка було передано на 190 бюлетенів менше, ніж число виборців, внесених у списки;

15.  Зареєстровано декілька випадків наявності у дільничних виборчих комісіях відкріпних посвідчень, що були прийняті від виборців, які не мали підписів;

16.  По виборчій дільниці № 101 округу 208 є декілька скарг осіб похилого віку на те, що комісія відмовила їм у прийомі заявок на голосування вдома з причини відсутності транспорту;

17.  З декількох виборчих дільниць надійшли скарги від спостерігачів, що членами комісії визнаються дійсними бюлетені, які мають риски напроти всіх кандидатів в Президенти та хрестик на проти одного з кандидатів;

18.  Протоколи, що надходили до територіальних виборчих комісій мали багато помилок, деякі протоколи переписувалися членами ДВК прямо в ТВК.

Емоції.

З 20 год. вечора 31 жовтня до 6 години ранку 1 листопада 2004 р. я провела біля однієї з виборчих дільниць Голосіївського району міста Києва. Здавалося очевидним, що всі свідомі громадяни України, не задіяні у виборчих дільницях і не прикуті до ліжка, не діти і не старці, в цей час мають бути біля своїх виборчих дільниць у тій ситуації, коли автобусами та поїздами в тиждень перед виборами розвозили по цілій Україні людей, які викликали недовіру. Мукачівські події на виборчих дільницях ще не забулись, і хотілось бути впевненою, що мій голос не пропаде. Я сподівалась побачити велику кількість людей поруч. Такі люди справді виявились – аж дванадцять. Чотири молоді сім’ї, одна з яких простояла до шостої години ранку з дитинкою меншою року – хлопчик тихесенько спав цілу ніч на повітрі, ніби відчуваючи важливість місії батьків. Його присутність навіювала спокій. Була і його бабуся, і ще двоє чоловіків, середнього і старшого віку. Ось і все біля цієї дільниці, плюс ще двоє людей біля сусідньої дільниці, то ж ми почувалися охоронцями двох дільниць. Було холодно і тривожно, чекали оголошення підрахунку голосів спершу через дві години, три, а потім просто чекали, втративши відлік часу. Бігали під відкриті вікна другого поверху дільниці, там декілька годин була тривожна мовчанка, а потім почало долинати “Ющенко”, “Ющенко”, “Ющенко”, “Ющенко”, “Ющенко”, “Янукович” і з приблизно такою періодичністю декілька годин. Рідніших за тих людей, яких я вперше побачила у своєму житті у цю холодну осінню ніч, у мене в той час нікого не було. Це була єдність душ, яка можлива тільки в дуже рідкісні моменти життя, але саме в такі моменти відчуваєш, що людська душа – це найпрекрасніше творіння Бога. І ще одне – всі ці люди за винятком двох, були російськомовними, але більших українців я в своєму житті не зустрічала.

Почуття виконаного обов’язку виникло, аж коли ми побачили протокол про результати виборів по дільниці і ескортували автобус з бюлетенями і багатьма членами дільничної комісії до територіальної комісії. Залишався острах, чи прийме територіальна комісія протокол і бюлетені. Вже вдома, після декількох годин чи то сну, чи марева, я почула по 5 каналу, що голова Голосіївської територіальної виборчої комісії зник з протоколами і бюлетенями, збивши при цьому авто народного депутата. Тоді я зрозуміла, що не виконала свою місію до кінця, що ще й біля територіальної виборчої комісії треба було охороняти своє виборче право. На щастя, виявилось, що мова йшла тільки про одну дільницю Голосіївського виборчого округу, але урок цей треба засвоїти.

Поради.

Для перемоги Віктора Ющенка у другому турі найгостріше потрібні дві речі – правильні списки виборців і охорона свого голосу біля дільничної і територіальної комісій. До своїх виборчих дільниць треба підійти всім, хто хоче, щоб його виборче право було зреалізоване – в Україні при існуючій владі виборче право не дорівнює праву проголосувати, це ще й необхідність захистити свій голос. Якби біля Кіровоградських дільниць були виборці, не вдалось би вчинити там розбій, і голові 48 дільниці Голосіївської територіальної виборчої комісії м. Києва не вдалось би втекти, і ще багато чого не сталось би у ту ніч. Як виявилось, коли в одній з виборчих дільниць Києва вимкнули світло, люди, які чергували біля дільниці, ввімкнули фари своїх авто, аби освітити приміщення для підрахунку голосів. І для цього потрібні були люди біля виборчих дільниць.

Банальна істина – свобода не приходить сама і не дарується, свободу треба вибороти і відстоювати – на цьому етапі в Україні втратила свою банальність. Як показав перший тур виборів 2004 в Україні, ми вже до свободи дозріли, тепер її треба відстояти, пожертвувавши годиною, щоб перевірити своє прізвище у списку виборців і однією безсонною ніччю. Це, як виявляється, не тільки громадянський обов’язок, це ще й свято для душі.

6 ноября 2004 года во время проведения в Харькове, на площади Свободы, всеукраинской акции “Народ не победить” – сотрудник Харьковского управления милиции, полковник Е.Жеребцов, угрожал физической расправой представителю регионального штаба В. Ющенко, корреспонденту газеты “Разом” Ю.Шишину (корреспондентское удостоверение № 26 К). Это случилось после того, ак Шишкин снимал на видеокамеру многочисленных сотрудников милиции, в том числе и руководителей милиции города, которые почему-то находились на площади недалеко от места проведения митинга. Корреспондент снимал и автобус ЛАЗ № 228-38 ХА с оригинальной рекламой: “Мы вместе изменим жизнь к лучшему – партия регионов”. Но в этом автобусе почему-то, находились работники милиции со щитами и дубинками…

Также сотрудники милиции пытались вмешиваться в ход проведения митинга, угрожая его закрыть “по причине агитационности в пользу одного из кандидатов в Президенты”.

Хотелось бы напомнить, что это не входят в компетенцию органов правопорядка. Милиция должна быть вне политики и выполнять лишь свойственные ей функции – охрану общественного порядка.

Харьковские милиционеры уже неоднократно травмировали сторонников кандидата в президенты В.Ющенко.

21 августа в Дзержинском районе возле станции метро “23-го августа” за распространение оппозиционных газет был избит ветеран Великой Отечественной войны Василий Иванович Соколов.

4 октября сотрудниками муниципальной милиции около здания Ленинского райисполкома избит Константин Канишев, доверенное лицо кандидата в президенты Михаила Бродского.

12 октября избит одетыми в штатское сотрудниками транспортной милиции Юрий Агибалов, который встал на защиту студентов, незаконно задерживаемых на Привокзальной площади.

29 октября сотрудниками Фрунзенского РОВД города Харькова избит заместитель начальника регионального штаба Виктора Ющенко, помощник народного депутат В. Филенко – Игорь Король.