Бюлетень "Права Людини", 2007, #07

Юристи Луганського відділення КВУ звернулися до начальника УМВС Луганської області із проханням надати правову оцінку діям сєверодонецького міського голови, що доручив представляти свої інтереси в суді працівнику виконкому. Зрозуміло, що в робочий час і з оплатою за рахунок міського бюджету.

Мова йде про участь виконкомівського юриста в судовій справі за позовом про захист честі й гідності, що подав до Володимира Грицишина  депутат сєверодонецької міської ради Сергій Гуленко у зв’язку з тим, що мер обізвав його «міським дурачком».

У ЛОВ КВУ вважають необґрунтованим думку юристів виконкому про те, що мер образив депутата в порядку виконання службових повноважень. А тому доручення градоначальника юристові ради надавати йому юридичні послуги за кошти платників податків вважають корупційною дією.  На думку КВУ, у Гуленко в цьому випадку більше прав на одержання такої допомоги, ніж у мера. Оскільки це депутат постраждав під час виконання своїх депутатських обов’язків на сесії.

Нагадаємо, що 3 вересня 2005 року, у той час як Сергій Гуленко ставив запитання одному з доповідачів, Володимир Грицишин сказав присутнім на сесії нардепам від СПУ: «Не звертайте увагу. Це наш міський дурачок. Комуніст». Місцева телекомпанія вела репортаж із сесійної зали, тож ці слова були озвучені на все місто. Рубіжанський міський суд відмовив Сергію Гуленко в позові про захист честі й гідності, але апеляційний суд Луганської області це рішення скасував і направив справу на повторний розгляд. Інтереси Володимира Грицишина представляє в суді головний фахівець юрвідділу сєверодонецької міської ради (колишній суддя) Тетяна Ковальова.

3 березня у Харкові за ініціативи Харківської обласної державної адміністрації, спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, відбувся круглий стіл «Свобода слова».

В його роботі взяли участь голова парламентського Комітету Андрій Шевченко, голова Харківської обласної державної адміністрації Арсен Аваков, голова Харківської обласної ради Васілій Салигін, народні депутати України, журналісти, власники провідних ЗМІ Харківщини, керівники обласних осередків політичних партій. Вів захід радник Голови ХОДА Іван Варченко.

У ході дискусії було розглянуто низку питань: існування свободи слова як гарантії демократичного суспільства, законодавчі та нормативні особливості забезпечення свободи слова в Україні, а також проблеми поєднання свободи слова з етикою та відповідальністю суб’єктів інформаційної діяльності.

Завданням круглого столу був пошук формули, згідно якої органи державної влади, місцевого самоврядування, політичні партії, організації, установи та громадяни мали б гарантії правдивого і неупередженого висвітлення своєї діяльності, журналісти – право безперешкодного отримання та поширення інформації, а місцевий споживач (читач, глядач, слухач) був забезпечений можливістю мати різнобічну та повну інформацію.

Активне обговорення велося навколо змісту акредитації, особливо актуального у світлі прецедентів, пов’язаних з позбавленням та відмовою в акредитації окремих ЗМІ з боку Харківської міської ради. Зокрема відзначалися можливості використання акредитації як засобу тиску на журналістів, стимулювання їх до самоцензури.

Голова парламентського комітету з питань свободи слова Андрій Шевченко презентував учасникам круглого столу «Типові правила акредитації працівників ЗМІ та незалежних журналістів при органі влади», які, на його думку, покликані впорядкувати процес забезпечення органами влади діяльності журналістів і не дозволять використовувати акредитацію як спосіб цензури.

Учасники круглого столу зазначили, що попри широку законодавчу базу, достатню для створення окремого Інформаційного Кодексу, визріла необхідність законодавчих змін.

Так, зокрема, ст.27 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» дозволяє припиняти акредитацію «у разі перевищення журналістом своїх прав та невиконання обов’язків», не уточнюючи, яких саме. Ця невизначеність стає підставою для прецедентів, коли чиновник, на власний розсуд, тлумачить зміст прав та обов’язків журналіста.

Важливим чинником на шляху забезпечення свободи слова промовці називали необхідність роздержавлення і встановлення ринкових стосунків в інформаційній сфері, відповідно зрівняння в правах журналістів, незалежно від форми власності ЗМІ.

На спільну думку учасників заходу, свобода слова має йти поруч з взаємною відповідальністю всіх суб’єктів процесу за достовірність та правдивість поширюваної інформації.

Учасники круглого столу запропонували вирішувати спірні моменти через наявні правові механізми: вимогу до ЗМІ про спростування недостовірної інформації, звернення до Комісії з питань журналістської етики, через корпоративні профспілкові структури, і, звичайно, шляхом захисту прав у судах. На важливості дієвих судових механізмів у розв’язанні конфліктних питань наголосив голова Харківської облдержадміністрації Арсен Аваков.

Круглий стіл засвідчив готовність влади у Харківській області, преси та політиків шукати в діалозі ефективні засоби до розв’язання інформаційних конфліктів.

З ВИСТУПІВ УЧАСНИКІВ КРУГЛОГО СТОЛУ

Андрій Войцеховський, директор прес-центру «Трибуна ТВ»:

- Останнім часом стан зі свободою слова значно покращився у порівнянні з 2004 роком...

- Акредитація має бути повідомчого характеру...

Владислав Грузинський, Обласне телебачення:

- Я ні на секунду не сумніваюсь у тому, що в нас є можливість говорити правду, як мінімум, на державному обласному телебаченні...

- Існує проблема закритості більшості чиновників...

Арсен Аваков, голова Харківської обласної державної адміністрації:

- Механізм акредитації вельми умовний... Далеко не завжди вона взагалі необхідна... Акредитація необхідна лише тоді, коли приїжджає особа, що охороняється...

- Журналіст – властитель думок, тому існує відповідальність за те, що він говорить...

Марія Спалек, «Комерсант-Україна»:

- Михайло Добкін заявив, що буде звертатись до газети «Комерсант-Україна», щоб вона поміняла свого власкора у Харкові. Це... необґрунтовано...

Вікторія Маренич, прес-секретар Харківського міського голови:

- Крім свобод журналістів, ніхто не відміняв і права на отримання достовірної інформації, над чим всім кореспондентам слід працювати...

- «Комерсант-Україна»... буде вирішувати питання в судовому порядку. Ми готові до цього... Ми готові і до діалогу...

Олександр Швець, 1-й Національний:

- Міська влада своєю грубою помилкою об’єднала журналістів, за що ми можемо їй навіть подякувати...

- Найближчим часом плануємо запровадити номінацію «ворог преси»...

- Такі помилки трапляються не тільки в харківській владі. Недавно один з мерів в області заявив, що журналісти багато чого собі дозволяють і треба щось з ними робити...

Леонід Стрижко, голова комісії Харківської обласної ради з питань забезпечення прав людини, свободи слова та інформації, КПУ:

- Ми надзвичайно далекі від європейського розуміння свободи слова...

Юрій Чумак, експерт Харківської правозахисної групи з питань свободи слова:

- Будь-які правила та нормативні акти, у тому числі правила акредитації, не можуть звужувати зміст існуючих прав, зокрема закріплених в Конституції України... Правила акредитації Харківської міськради таки звужують той перелік прав...

- Існування комунальних ЗМІ, які тримаються на короткому ланцюжку – рудимент старої радянської системи...

- Суддя Верховного Суду США Блек сказав, що «єдиним засобом для боротьби зі зловживаннями свободою слова є ще більша свобода слова...»

Віктор Лещенко, народний депутат України, ПППУ:

- Позбавлення акредитації М.Спалек є порушенням статті 34 Конституції України...

Васілій Салигін, голова Харківської обласної ради:

- Хотів би, щоб ми сьогодні поділилися, які існують проблеми, яка допомога необхідна журналістам... Звернулися до власників, щоб не дуже впливали на редакційну політику тих ЗМІ, які їм належать... Які кроки треба зробити, щоб журналісти не металися між адміністраціями та радами, а відчували себе захищеними...

Ігор Піддубний, «Пятница», «Харківські Новини», радіо «Новая волна»:

- Я звинувачую харківську міську владу в особі її перших керівників в невмінні працювати зі ЗМІ та непублічності...

- Харківська область минулого року стала лідером з кількості замахів на представників ЗМІ, у Києві таких випадків було 4, у Харківській області – 5...

Олександр Голуб, Національна спілка журналістів України, Харківське обласне відділення:

- При нашій організації є комісія з журналістської етики... Ми не хочемо, щоб вона перетворилась на суддівський орган... Ця комісія буде активно працювати, бо є над чим...

Олена Львова, «МедіаПорт»:

- Акредитація сприяє допуску до інформації...

- Дуже важко отримати інформацію від правоохоронних органів...

Євген ЗАХАРОВ, співголова Харківської правозахисної групи:

- До журналістів можна позиватися до суду... Якраз це є найцивілізованішим способом розв’язання конфліктів, якщо інші способи не спрацювали...

- Мене турбує те, що у Харкові досі немає таких газет, які б мали великі наклади, які б усі знали і читали...

Михайло Камчатний, голова Харківського відділення Комітету виборців України:

- У Харкові ринок газет нерозвинений. Одна з причин цього – монополізація ринку розповсюдження преси...

Сергій Потімков, народний депутат України, голова підкомітету ВР з питань свободи слова та вільного доступу громадян до інформації:

- Ми вирішимо питання акредитації. Але чи вирішимо питання монополізації ЗМІ в руках дуже обмеженого кола осіб. Це проблема не тільки Харкова, а й всієї держави...

Іван ВАРЧЕНКО, радник голови ХОДА, партія «Реформи і Порядок»:

- Які закони потрібні, щоб утримати чиновника від брутального хамства в сторону журналіста... яким актом змусити законно діяти того, хто в принципі ігнорує закон?.. Рішення, у тому числі, в здатності суспільства давати оцінку таким діям...

- Ефективним виховним засобом з боку журналістів може стати ігнорування діяльності одіозних посадових осіб...

Андрій Шевченко, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації:

- Харків зараз набув слави міста, некомфортного для діяльності журналістів

- (Щодо типових правил акредитації) Найближчим часом можна організувати зустрічі для зацікавлених осіб у вигляді навчального семінару.

- (Щодо роздержавлення комунальних ЗМІ) Якщо у Харкові буде така ситуація, яка дозволяє рухатись у цьому напрямку, ми б із задоволенням працювали разом. Можливо, на рівні певного пілотного проекту на базі Харківської області...

- Сьогодні ми змогли пересвідчитися, що журналісти вільні, свідомі люди...

ФОТО: Юрій Чумак

Україна потрапила в список 21 країни, які є найбільш небезпечними для роботи журналіста. Про це свідчать дані дослідження, розповсюджені Міжнародним інститутом безпеки новин (МІБН) у Лондоні. Про це повідомляє Кореспондент.

Найбільш найнебезпечнішою країною для роботи журналістів визнаний Ірак. За даними цієї організації, за останні 10 років в Іраку загинуло 138 працівників ЗМІ. На другому місці Росія, де загинуло 88 журналістів. На третьому – Колумбія – 72 загиблих журналіста.

Постійно зростає щорічний показник загибелі журналістів при виконанні. У період з 2000 по 2006 р. він збільшився – з 147 жертв у 2000 році до 167 торік. «Вбивство стало одним з найефективніших способів змусити замовчати журналіста, який у мирний час зіштовхується з більшими погрозами, ніж у період війни», – заявив директор МІБН Рідні Піндер.

«Цифри вказують на те, що вбивство журналіста практично позбавлене будь-якого ризику. Дев’ять з десяти убивць за останні 10 років не переслідувалися судами», – повідомив директор Всесвітньої служби британської телерадіокорпорації Бі-Бі-Сі Річард Сембрук, який виступив як керівник дослідження. До числа небезпечних для роботи журналістів країн також потрапили Алжир, Афганістан, Бангладеш, Бразилія, Гватемала, Індія, Індонезія, Іран, Мексика, Нігерія, Пакистан, Перу, США, Сьєрра-Леоне, Таїланд, Україна, Шрі-Ланка, Філіппіни, а також колишні югославські республіки.

Защитники окружающей среды Северодонецка обжаловали отказ территориального управления государственной судебной администрации в Луганской области (ТУ ГСА) предоставить информацию на информационный запрос. Последний касался показателей рассмотрения в судах первой инстанции Луганской области административных дел. Запрошенные сведения (статистика) отнюдь не являются секретными, и не выходят за пределы информации, которую готовит каждое ТУ ГСА по итогам года. То есть, эта информация, фактически имеется, но почему-то скрывается от народа.

В предоставлении информации было отказано со ссылкой на то, что она якобы размещена на WEB-странице управления. Такой ответ северодонецкие экологи получили вполне официально, за подписью начальника управления Анатолия Ревы. Но правдой это не было, поскольку запрашиваемая информация по состоянию на 10.03.2007 года на указанном сайте отсутствовала. Запрос Северодонецкой городской экологической ассоциации «Зелений світ» был послан в рамках проекта «Усовершенствование применения административной юстиции посредством защиты экологических прав в суде», поддержанного Международным Фондом «Видродження». Одна из задач проекта – независимая оценка эффективности административной юстиции для защиты прав человека в Украине.

«Указанные действия должностных лиц», – говорится в жалобе председателя СГЭА «Зелений світ» Сергея Камышана в адрес Государственной судебной администрации, – «нарушают право на информацию и нормы действующего законодательства».

Направив свою жалобу, северодонецкие «зелёные» намерены добиться не только предоставления информации соответственно запросу. Они требуют также проведения служебного расследования с последующим привлечением чиновников к дисциплинарной ответственности. А при наличии оснований – к ответственности за коррупционное деяние. Поскольку незаконный отказ чиновника предоставить информацию расценивается законодательством Украины как коррупционное деяние.

Громадські слухання на тему: «Спільні заходи органів виконавчої влади, правоохоронних органів та громадських організацій з питань посилення боротьби з нелегальною міграцією та виконання Закону України «Про біженців» відбулися 15 березня 2007 року в Городнянському районі Чернігівської області.
Громадські слухання організовано Чернігівським громадським комітетом захисту прав людини спільно з Городнянською райдержадміністрацією за підтримки проекту «Мережа громадянської дії в Україні» (UCAN) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). В громадських слуханнях взяли участь інспектори прикордонної служби, представники паспортної служби та міліції, голови сільських рад, мешканці району.
Городнянський район невипадково став місцем громадського обговорення, адже він знаходиться на стику кордонів трьох держав – України, Білорусі та Росії. Тому нелегальні мігранти часто обирають цей район для проникнення в Україну з метою подальшого потрапляння до країн Європи. Саме на особливостях унікального географічного розташування району зупинився голова Городнянської райдержадміністрації Олексій Кривець, відкриваючи громадські слухання.
Як зазначив у своєму виступі старший офіцер відділення по роботі з іноземцями та адміністративного провадження Чернігівського прикордонного загону Андрій Іванський, найчастіше кордон України на цій ділянці кордону порушують громадяни Індії, Пакистану, Сомалі та Єгипту. Представник прикордонної служби навів статистику порушень кордону, як з боку громадян України так і громадян інших держав, розповів про особливості роботи з тимчасово затриманими особами.
Завідуючий Чернігівського сектору міграційної служби Тіберій Нілабович розповів про діяльність та мету реформування міграційної служби, її склад в Чернігівській області. Окремо була надана інформація про процедуру отримання статусу біженця в Україні.
Керівник програм Чернігівського громадського комітету захисту прав людини Тухан Едієв розповів про типові порушення прав біженців та шукачів притулку, а також про допомогу, яку надають в цьому плані громадські організації.
Найважливішими питаннями, які вдалося вирішити під час громадського обговорення, стали проблеми взаємовідносин між прикордонниками та мешканцями прикордонної зони, де місцеві жителі часто з’являються без документів, що посвідчують особу. Учасникам слухань була роз’яснена процедура щодо іноземців, які перебувають на території району з тимчасовими довідками.
Результатом громадських слухань стало рішення про подальшу співпрацю та обмін інформацією між органами влади та громадськістю з метою протидії нелегальній міграції.

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини

Громадська Рада при МВС працює трохи більше року, її створено наприкінці грудня 2005 року. Це консультативно-дорадчий орган при міністерстві, завдання якого — сприяння забезпеченню прав людини в роботі МВС. Було розроблене Положення про Громадську Раду, регламент її праці. У Раді створено 10 робочих груп — за заявами про незаконні дії працівників органів внутрішніх справ; забезпечення права на захист від катувань і права на свободу та особисту недоторканність у роботі МВС; МВС і права людини під час виборів; МВС і свобода мирних зібрань; право на приватність у роботі МВС; права дитини і МВС; права біженців і мігрантів; запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, торгівлі людьми і гендерна рівність в органах внутрішніх справ; освіта в галузі прав людини; нормативно-правове і науково-методичне забезпечення діяльності ради. Документи, які регулюють діяльність Ради, її склад доступні на сторінці Громадської Ради при МВС на сайті Української Гельсінкської спілки з прав людини www.helsinki.org.ua. Рубрика Громадської Ради створена також на сайті МВС України.

Представники громадських організацій, що ввійшли до Ради, зайняті цією роботою у своїх організаціях, і кожен з них використовує свої результати у відповідній робочій групі. Так, інститут «Республіка» і його представник у Раді Володимир Чемерис ведуть постійний моніторинг і захист свободи мирних зібрань; міжнародний фонд «Відродження», Харківська правозахисна група і Харківський інститут соціальних досліджень та їх представники в Раді Роман Романов, Аркадій Бущенко, Юрій Бєлоусов та Євген Захаров ведуть програми щодо захисту і утвердження свободи від катувань та поганого поводження, права на свободу та особисту недоторканність, права на безоплатну правову допомогу з боку держави, відкритості органів внутрішніх справ, дотриманню права на приватність в діяльності органів внутрішніх справ; міжнародний правозахисний центр «Ла Страда-Україна» та його представники в Громадській Раді народний депутат України Катерина Левченко і Ольга Калашник ведуть програми щодо запобігання насильства в сім’ї, жорстокому поводженню з дітьми, торгівлі людьми, гендерної рівності, тощо.

Представник Комітету виборців України Ігор Попов і спільного українсько-канадського проекту «Розбудова демократії» Андрій Сенченко ведуть програму щодо забезпечення органами внутрішніх справ прав людини під час виборів. ГР провела апробацію і дала зауваження до тексту методичного посібника «Компетенція міліції України в охороні прав громадян та громадського порядку під час виборчого процесу», розробленого спільним українсько-канадським проектом. Зокрема, була врахована рекомендація внести зміни до тлумачення порядку використання статті 186 КпАП України. ГР рекомендувала до друку цей посібник. За підтримки українсько-канадської програми «Розбудова демократії» він був надрукований накладом 40 000 примірників і розповсюджений в структурних підрозділах МВС.

Результат моніторингу свободи мирних зібрань – «Хроніка порушень права на мирні зібрання в Україні», до якої включаються факти порушень права, зафіксовані в усіх регіонах України. Протягом 2006-го року зафіксовано 12 грубих порушень свободи зібрань з боку представників міліції, місцевої влади та судів (протягом 2005-го року таких порушень зафіксовано 42). Робоча група підготувала власний законопроект «Про свободу мирних зібрань». Проект відповідає європейській практиці реалізації свободи зібрань і отримав позитивний відгук експертів ОБСЄ та Венеціанської комісії. Проект закону внесено на розгляд Верховної Ради України. Члени робочої групи представляють у судах інтереси організаторів мітингів і демонстрацій, щодо яких представники виконавчої влади звертаються до судів із позовами про заборону зібрань.

Робоча група з питань забезпечення права на захист від катувань і права на свободу і особисту недоторканність у роботі МВС підготувала дайджести рішень Європейського суду з прав людини за заявами про порушення статтей 2, 3 та 5 Європейської Конвенції з прав людини, підготувала і видала відповідні книжки, які розповсюджувала серед працівників органів внутрішніх справ, суддів та адвокатів. Був проведений аналіз відповідності українського законодавства та практики стандартам й рекомендаціям Європейського Комітету запобігання катуванням та поганому поводженню, результати аналізу були оприлюднені і надруковані у вигляді монографії. Група здійснювала також безпосередній захист жертв катувань і порушень права на свободу. Зокрема, було подано більше 50 заяв до Європейського суду з прав людини. В даний момент 14 справ знаходяться на комунікації. Група проводила також освітню діяльність: було проведено 11 тренінгів «Міжнародні стандарти дотримання прав людини в діяльності поліції», «Європейська конвенція з прав людини та основних свобод, як ефективний інструмент забезпечення прав людини» для слідчих, оперуповноважених карного розшуку, працівників ізоляторів тимчасового тримання, підрозділів «Беркут» та «Грифон» в 11 областях України.

Із захистом права на свободу безпосередньо пов’язаний проект надання безоплатної правової допомоги під час затримання. За підтримки міжнародного фонду «Відродження» був відкритий перший пілотний офіс з надання безоплатної правової допомоги в Харкові в одному з районів міста – Червонозаводському. Другий пілотний офіс відкрився в м. Біла Церква Київської області. Передбачається, що адвокати, які працюють в пілотних офісах надають правову допомогу усім затриманим до прийняття рішення судом щодо пред’явлення обвинувачення та обрання запобіжного заходу.

Громадська Рада підтримувала та розвивала роботу мобільних груп МВС з моніторингу дотримання прав людини в місцях позбавлення волі в системі МВС, передусім – у ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ). До складу мобільних груп входили представники громадських правозахисних організацій, у тому числі безпосередньо члени Ради Юрій Бєлоусов, Аркадій Бущенко, Олег Левицький, Андрій Толопило, Андрій Сухоруков та інші. 24 лютого 2006 року був проведений перший семінар з питань праці мобільних груп, організований Громадською Радою, Харківською правозахисною групою і Харківським інститутом соціальних досліджень за підтримки МВФ. Силами Громадської Ради було підготовлено новий наказ, який унормовує працю мобільних груп. Наказ №894 був прийнятий 31.08.06 і зареєстрований в Міністерстві юстиції. 102 члена мобільних груп пройшли спеціальні навчальні тренінги «Впровадження механізму моніторингових інспекцій ІТТ МВС України», які були проведені за підтримки Офісу координатора проектів ОБСЄ в УКраїні і в яких взяли участь представники органів внутрішніх справ та правозахисних організацій з усіх регіонів України. В результаті проведення зазначених тренінгів було підготовлено національну мережу відвідувачів місць тримання під вартою МВС, що є передумовою створення національного превентивного механізму із запобігання катуванням та поганому поводженню відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Було підготовлено і видано монографію «Мобільні групи з моніторингу забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ: практичний посібник», яка узагальнює досвід роботи мобільних груп. Результатом цієї діяльності стало привернення уваги до проблеми умов утримання в ІТТ, поліпшення їх, а також реконструкція ряду ІТТ. Робота мобільних груп була високо оцінена експертами Ради Європи і ОБСЄ.

Співголовою Ради Євгеном Захаровим в кооперації з мережею правозахисних організацій було досліджено проблему відкритості правоохоронних органів – МВС, СБУ, прокуратури, а також Державного Департаменту з питань виконання покарань. Дослідження показало значний прогрес у збільшенні відкритості органів внутрішніх справ, які виявилися найбільш відкритими серед вказаних органів влади. Так, кількість скарг на незаконні дії працівників органів внутрішніх справ значно зросла і склала 3346 за перші 10 місяців 2006 року, з них було задоволено 386 скарг. Такий відсоток задоволених скарг – 7-8% від загальної кількості – є характерним для поліції країн Європейського Союзу. Для порівняння: за майже вдвічі більший період – півтора роки – до Департаменту з питань виконання покарань за листом цього відомства надійшло 489 скарг на незаконні дії персоналу Департаменту, і жодна скарга не підтвердилася. Збільшення скарг до органів внутрішніх справ пояснюється не збільшенням кількості правопорушень з боку міліції, а ростом сподівань громадян на те, що, подаючи скарги, вони отримають сатисфакцію.

Робоча група із захисту прав біженців взяла участь у службовому розслідуванні дій міліції в Сімферополі щодо незаконної депортації 14 узбецьких шукачів притулку, яке довело, що працівники органів внутрішніх справ виконували незаконні, як пізніше було визнано міністерством юстиції, накази прокуратури Криму і Кримського СБУ.

Робоча група із захисту приватності досліджувала питання включення в проїзні документи на залізничному транспорті не тільки прізвища, а також ім’я та по-батькові і паспортних даних. Під час дискусії на засіданні Ради члени цивільної частини Ради доводили, що такий крок призведе до порушення права на приватність і значно ускладніть працю залізничних кас. Результатом стала відмова керівництва МВС від запровадження таких змін: відповідний пакет документів був відкликаний з Кабінету міністрів.

Робоча група з питань запобігання домашньому насильству, жорстокого поводження з дітьми, торгівлі людьми, впровадження гендерної рівності в діяльності органів внутрішніх справ розробила та подала пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», номер реєстрації 2539. У даному законопроекті пропонується введення корекційних програм для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, примусового лікування від алкоголізму для осіб, які вчинили насильство в сім’ї в стані алкогольного сп’яніння. Також пропонується вилучити положення про віктимну поведінку щодо насильства в сім’ї. 23 листопада 2006 року представники робочої групи провели спільно з Комітетом ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності круглий стіл «Правова протидія експлуатації дітей: питання кримінального та адміністративного законодавства», на якому були внесені пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства з питань соціального захисту дітей шляхом ухвалення Закону України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на 2006-2016 рр. Представники робочої групи започаткували разом з Департаментом кримінальної міліції у справах неповнолітніх та його структурними підрозділами у Донецькій та Херсонській областях, громадськими організаціями «Донецький молодіжний дебатний центр» та «Успішна жінка» (Херсон) систему моніторингу дитячої праці у вказаних областях і провели протягом 2006 р. 178 моніторингових візитів у місця роботи дітей в Донецькій та Херсонській областях. Робоча група активно співпрацює також з  приймальником-розподільником ГУ МВС України в м. Києві для неповнолітніх.

Фахівці робочої групи з освіти в галузі прав людини розробили програму учбового курсу «Права людини у діяльності міліції» для навчальних закладів системи МВС, посібники для викладачів «Права людини у діяльності міліції: Посібник з активних методів навчання» та для курсантів «Права людини у діяльності міліції: Навчальний посібник». Надруковані перші версії цих видань, які проходять апробацію. Цей курс з прав людини має бути включений до навчальних програм ВНЗ системи МВС України. Слід зазначити, що для фахівців цієї робочої групи були організовані два тижневих семінари з прав людини і викладання прав людини, а також стажування у Польші в Центрі підготовки поліцейських, які провели наші польські колеги з Польського Гельсінкського фонду з прав людини.

Громадською Радою розпочаті й інші проекти – захист прав працівників міліції, специфіка правопорушень, викликаних расовою і етнічною дискримінацією, та реакція на них органів внутрішніх справ тощо.

Очевидно, що одна Рада при МВС не може реалізувати громадський контроль за дотриманням прав людини в діяльності МВС у всій країні. Тому з самого початку було прийнято ухвалу про створення регіональних Громадських Рад. Першу таку раду було створено в Харкові в квітні 2006 року, потім до кінця 2006 року було створено Ради майже в усіх 27 регіонах України. До кожної регіональної Ради входять представники регіонального відділення Комітету виборців України, правозахисники, які беруть участь у роботі мобільних груп. Кожна Рада повинна забезпечити роботу із заявами мешканців свого регіону про порушення прав людини органами внутрішніх справ. У деяких областях – Харківській, Львівській, Донецькій, Київській та інших, у яких діють навчальні інститути системи МВС, регіональні Ради розглядають також проблеми оцінки діяльності органів внутрішніх справ, досліджують рівень довіри населення до міліції, відкритість органів внутрішніх справ та інші проблеми. Деякі регіональні Ради працюють продуктивно і ефективно, такі, як Харківська, Львівська, Вінницька, Донецька, а деякі поки що лише в стадії становлення. А Запорізька, Волинська та Дніпропетровська Громадські Ради, на жаль, практично усунулись від діяльності.

Загалом було проведено п’ять засідань Громадської Ради при МВС, на яких було прийнято 27 рішень, з яких виконано 16 і знаходяться на стадії реалізації – 11.
Перший рік роботи виявив велику кількість проблем в діяльності органів внутрішніх справ, які безпосередньо стосуються прав людини. Він був непростим, оскільки проходив в умовах політичної нестабільності, виборчої кампанії, зміни керівництва Міністерства і вимагав зближення і узгодження позицій роботи міліції та правозахисних організацій, розуміння необхідності спільної роботи. Головним досягненням можна вважати те, що Громадська Рада відбулася і довела свою корисність для МВС.

Попереду на нас чекають нові проблеми та випробування. Чи залишаться пріоритетними проблеми дотримання прав людини для нового керівництва Міністерства внутрішніх справ України? Чи буде достатньо волі для продовження співпраці з громадськими правозахисними організаціями? Чи виявлять ініціативність та готовність до вирішення практичних проблем самі громадські організації? Чи не зупиниться рух Громадських Рад в регіонах України? Для відповіді на усі ці питання необхідні політична воля до співпраці і зустрічні зусилля і МВС, і громадських організацій.

Наостанку хочу висловити щиру вдячність колегам, членам ГР, які допомагали у складанні звіту – Юрію Бєлоусову, Ользі Калашник, Катерині Левченко, Олегу Мартиненку, Андрію Толопілу, Володимиру Чемерису.

6 березня 2007 року

P.S. 7 березня я зустрівся з міністром внутрішніх справ. Василь Цушко запевнив, що він зацікавлений у розвитку громадських рад і буде всіляко цьому сприяти, одразу при мені він дав відповідні розпорядження. Сподіваємося на подальшу плідну співпрацю.

Равнодушие чиновников… Волокита с решением проблем… «Отфутболивание» и отписки вместо решения вопроса по существу… Кто из нас не сталкивался с подобными явлениями в органах государственной власти? Как научиться грамотно отстаивать свои интересы в «высоких» кабинетах?

В статье 7 Закона Украины «Об обращениях граждан» говорится: «…если вопросы, затронутые в обращении, не относятся к компетенции данного органа государственной власти, местного самоуправления, то обращение пересылается по принадлежности соответствующему органу или должностному лицу в срок, не превышающий 5 дней». Об этом орган власти обязан уведомить заявителя в такой же срок.

Работа с обращениями граждан – одно из важнейших направлений деятельности органов прокуратуры. Статья 29 вышеупомянутого закона предусматривает, что надзор за соблюдением законодательства в данной сфере осуществляет генеральный прокурор Украины и подчиненные ему прокуроры.

В декабре 2006 – январе 2007 годов прокуратурой Киевского района Харькова была проведена проверка соблюдения Закона «Об обращениях граждан» исполкомом Киевского районного совета Харькова. Проверка показала: хотя в основном требования закона соблюдаются, имеют место и нарушения. В частности, обращения граждан направлялись по принадлежности в другие ведомства с задержкой.

Кроме того, некоторые заявители получили письма, в которых им предлагалось… прибыть на заседания соответствующих комиссий исполкома. То есть вместо рассмотрения заявления по сути изложенной в нем проблемы человеку предлагали в неудобное для него время (до 17.00 часов) прибыть в исполком. Работающим людям приходилось (порой неоднократно!) отпрашиваться с работы. Малообеспеченные, социально незащищенные граждане – инвалиды, пенсионеры, матери, имеющие маленьких детей – были вынуждены по нескольку раз приезжать на заседания комиссий, что для них весьма затруднительно.

В итоге после всех мытарств человек не всегда добивался положительного решения своего вопроса. Все выявленные прокуратурой факты свидетельствуют о нарушениях требований, изложенных в статье 19 Закона «Об обращениях граждан». В ней, в частности, говорится: «Органы государственной власти и местного самоуправления обязаны всесторонне, объективно и своевременно проверить заявления и жалобы, письменно уведомить гражданина о результатах проверки и сути принятого решения».

А в статье 20 закона сказано: «Обращения рассматриваются и решаются в срок, не превышающий 30 дней с момента их поступления». Работники прокуратуры обнаружили, что нарушались и эти требования закона.

А ведь люди порой обращаются с такими проблемами, которые необходимо решать безотлагательно! Так произошло с коллективным заявлением в Киевский исполком от жильцов одного из пятиэтажных домов по ул. Чернышевского. Люди жаловались, что ремонтные работы в их доме проводятся с нарушениями строительных норм и правил, что угрожает их безопасности.

Мы обсуждаем проблему соблюдения требований закона с прокурором Киевского района Харькова Виктором Цимбалюком.

– Виктор Григорьевич, как часто люди обращаются в прокуратуру с просьбой повлиять на нерадивых, нерасторопных чиновников?

– В 2006 году таких обращений было более десяти. А в феврале 2007 года к нам обратилась гражданка Е. с заявлением, что Киевский исполком своевременно не решил по сути ее вопрос и не уведомил письменно о результатах проверки. После нашего вмешательства заявление гражданки было рассмотрено и меры приняты. Пользуясь случаем, хочу сказать: смелей отстаивайте свои законные права. Если видите, что их нарушают, идите за защитой к прокурору!

– Известно, что консультация у адвоката – удовольствие не из дешевых. Теперь же любой гражданин может получить в любой прокуратуре города и области бесплатную (!) юридическую консультацию…

– Да, это так. И мы с удовлетворением констатируем, что люди все более активно используют такую возможность... Что касается проверки соблюдения Закона «Об обращениях граждан», то по ее итогам нами внесено представление председателю Киевского исполкома. Оно было рассмотрено и удовлетворено. Должностные лица, виновные в нарушениях, были привлечены к дисциплинарной ответственности.

Встановити пам’ятний знак та створити музей для вшанування пам’яті загиблих під час Голодомору 1932-33 років пропонує обласний комітет з організації акції до сімдесят п’ятої річниці трагедії. Натомість місцеве управління архітектури не вважає доцільним зводити монумент у місті. .Дерев’яний хрест пам’яті жертв Голодомору вже п’ятнадцять років стоїть у харківському Молодіжному парку. Ініціатори встановлення пам’ятника трагедії 1932-33 років кажуть, що це тимчасовий знак.

З проханням надати земельну ділянку для розміщення великого меморіального комплексу вони звернулись до міського управління містобудування та архітектури. Звідти отримали лист, де зазначається: «Доцільніше встановити монумент на території Харківської області, що більше потерпала від цієї трагедії».

Правозахисник Євген Захаров: така відповідь є некоректною

Правозахисник каже, що саме Харків був столицею Голодомору, куди за шматком хліба йшли тисячі селян, але там на них чекала голодна смерть. До того ж, вимірювати, де кількість горя була більшою, безглуздо, пояснює Євген Захаров: «Взагалі, ця позиція – чого Голодомор торкався більше, області чи міста, – як на мене, виглядає дикунською».

Радник голови Харківської облдержадміністрації Іван Варченко не виключає, що у відмові надати земельну ділянку для меморіалу існує політичний мотив. Адже ініціативу встановлення пам’ятника жертвам Голодомору підтримує обласна державна адміністрація, з якою в міської влади триває так зване «довгострокове протистояння». Пояснює Іван Варченко: «Я не виключаю, що якраз політична істерика і бажання політичної війни затьмарило у керівників на той короткий момент, коли вони писали цю відповідь, розуміння загальної етики і моральних цінностей».

Головний міський архітектор Сергій Чечельницький відкидає звинувачення у тому, що його рішення політичне

Він продовжує наполягати, що Голодомор – трагедія українського села. Крім того, посадовець категорично проти розміщення меморіалу в Молодіжному парку, де раніше був цвинтар загиблих від голоду людей: «Якщо ми домовились робити Молодіжний парк, то давайте робити Молодіжний парк. Тут сталася така ситуація, що ми прибрали цвинтар, назвали це місце Молодіжним парком. І я прошу простити за цей каламбур – знову робимо цвинтар».

Вандалізм як ознака байдужості до минулого

Останнім часом у Харкові почастішали випадки вандалізму. Наприкінці грудня минулого року невідомі знесли пам’ятник Українській повстанській армії. Згодом відповідальність за ці дії взяла на себе Євразійська Спілка молоді. Однак міліція і досі не затримала організаторів акції. Правоохоронці кажуть, що для цього їм не вистачає доказів.

У січні пам’ятник УПА та Хрест жертвам Голодомору знов потерпіли від вандалів – таблички на них залили чорною фарбою. Не можна відкидати, що поява нового меморіалу викличе хвилю протестів, але це не привід не дозволяти його встановлення, впевнений Іван Варченко. «Цінність пам’ятника не в камені, який можуть прибрати, розбити чи залити фарбою. Цінність його в дусі і атмосфері. В розумінні того, що це частина нашої історії, це те, що повинно стати фундаментом для нашого майбутнього».

Слово – за прокуратурою

Конкурс проектів пам’ятника жертвам Голодомору ще не розпочинали – для початку хочуть визначитись з місцем його розташування. Наразі представники оргкомітету, які займаються створення меморіалу, звернулись до міської прокуратури. Вони просять визначити відповідність рішення посадовців мерії Закону про Голодомор.

Справа, що знаходиться зараз на розгляді в Печерському суді міста Києва проста і водночас складна. Позивач – Юрій Шухевич, інвалід першої групи по зору внаслідок політичних репресій, звернувся до суду про визнання частини першої постанови КМУ від 18 квітня 1996 року № 429 «Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами» незаконним або таким, що не відповідає правовому актові вищої юридичної сили, а саме – Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

Передісторія:
Спочатку пан Шухевич звернувся до Львівської міської ради з заявою про виплату грошової компенсації за понад 35 років незаконного ув’язнення, оскільки досі не отримав за це жодних відшкодувань.
Звернення було здійснено на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в України». Стаття 5 вказаного Закону чітко зазначає, що реабілітованим громадянам встановлюється грошова компенсація у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі. В своїй заяві позивач просив обчислювати компенсацію у розмірі мінімальної заробітної плати, що встановлена під час розгляду заяви, тобто 400 гривень.
Проте, відповідь Львівської міської ради містила в собі повідомлення про те, що виплати компенсацій потерпілим в наслідок політичних репресій проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок розрахунків з реабілітованими громадянами» виходячи із суми, що становить 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року № 49, тобто 7 гривень 50 копійок.
Вирішивши відстоювати свої права до кінця, Юрій Шухевич звернувся до комісії з питань поновлення прав реабілітованих громадян Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якій звернув увагу членів комісії на те, що вони, як державні службовці, не можуть застосовувати постанову КМУ № 429, в якій вказано, що грошова компенсація реабілітованим громадянам визначається, виходячи із суми, що становить 50% мінімальної заробітної плати, оскільки ця постанова прямо суперечить нормативно-правовому актові, який має вищу юридичну силу, а саме Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Проте, члени комісії ще раз повідомили про те, що вони зобов’язані застосовувати постанову КМУ № 429.
В зв’язку з цим позивач вирішив оскаржити в суді постанову Кабміну в тій частині, де йдеться про визначення компенсації реабілітованим громадянам виходячи з суми, що становить 50% мінімальної заробітної плати, встановленої постановою ВРУ від 20 лютого 1996 року № 49.
У вказаній постанові Верховної Ради зазначено, що з 1 березня 1996 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 мільйон 500 тисяч карбованців (15 гривень). Таким чином розмір грошової компенсації реабілітованим громадянам становить, згідно постанови КМУ № 429 «Про порядок розрахунку з реабілітованими громадянами», 50% від 1 мільйона 500 тисяч карбованців (15 гривень), тобто – 750 тисяч карб. (7 гривень 50 копійок).

В разі, якщо суд задовольнить вимоги Юрія Шухевича та скасує абзац перший постанови Кабінету Міністрів України № 429, грошова компенсація реабілітованим громадянам за один місяць незаконного ув’язнення буде становити не жалюгідні 7 гривень 50 копійок, а 400 гривень.
Кабінет Міністрів, до якого пред’явлено позов, поки що зі своєю позицією не визначився. Під час судового засідання 7 березня 2007 року представник відповідача попросила про перерву, повідомивши присутніх про вірогідність того, що Кабмін визнає позов та задовольнить вимоги позивача.
Перерва в засіданні оголошена до 05.04.2006 року до 15 год. 00 хв. Суддя – Володимир Кузьменко, кабінет 405.
УГСПЛ уважно слідкує за ситуацією та повідомлятиме вас про новини у цій справі. 

Марина Говорухіна УГСПЛ

Див. також: http://archive.khpg.org/index.php?id=1114002064

Как выяснила "Газета выборча", в этом году среди кандидатов на Нобелевскую премию мира оказалось Российское правозащитное общество «Мемориал», организация, сделавшая очень много для открытия правды о преступлениях коммунизма в СССР и для реабилитации миллионов жертв большевистского террора.

«Мемориал» помогает также жителям регионов, охваченных локальными конфликтами на территории бывшего СССР.

Общество, чей главный офис находится в Москве, сегодня среди прочего добивается признания польских офицеров и чиновников, убитых НКВД в 1940 году, жертвами политических репрессий и требует от властей их официальной реабилитации.

На Нобелевскую премию мира "Мемориал" выдвинула группа депутатов Европарламента: Christofer Beazley (Великобритания), Gunnar Hokmark (Швеция), Tunne Valdo Kelam (Эстония), Bogdan Klich (Польша), Rihards Piks (Литва) и Ari Vatanen (финн, представляющий Францию).

Норвежский Нобелевский комитет, который присуждает премию мира, объявит лауреата в октябре.