MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Події, факти, долі...

Україна планує відкриття залізничних КПВВ з окупованою територією

Харківська правозахисна група продовжує здійснювати моніторинґові візити до лінії розмежування між Збройними Силами України та незаконними збройними формуваннями «ЛНР».

Так, цього разу проведено поїздку до таких населених пунктів: Станиця Луганська, Макарове, Валуйське та Пшеничне Луганської області.

Під час моніторинґового візиту співробітникам ХПГ вдалося поспілкуватися з начальником залізничної станції «Кондрашівська-Нова» Максимом Євгеновичем Кухарем.

Начальник станції повідомив, що на теперішній час відновлено залізничне сполучення та курсує приміський дизель-поїзд від станції «Кондрашівська-Нова» (Станиця Луганська) до «Лантранівки» (Троїцьке) щодня, окрім середи та неділі. Вартість проїзду до Старобільська становить 13.20 грн., а до Лантранівки 21.00 грн.

Під час інтерв’ю М.Кухар відзначив, що також ведуться переговори з обома сторонами щодо запуску приміського дизель-поїзда до окупованого Луганська. Сполучення відбуватиметься між станціями «Луганськ» та «Кондрашівська-Нова». На станції «Кондрашівська-Нова» вже ведуться роботи для підготовки Контрольно-пропускного пункту в’їзду і виїзду (КПВВ).

В приміщенні вокзалу буде налагоджено 12 робочих місць прикордонників для перевірки документів. Готується приміщення для осіб, які не матимуть документів, а також вбиральня та місце громадського харчування. Вартість проїзду складатиме близько 20.00 грн.

Планувалося запустити дизель-поїзд до Луганська перед Новим роком, але із затягуванням переговорів дата запуску точно невідома.

Не варто ще раз нагадувати про те, що через бойові дії на сході України «Укрзалізниця» ще в 2014 році обмежила маршрути поїздів Київ–Луганськ і Одеса–Луганськ.

«Залізнична цивілізація» з того часу закінчується в Лимані на Донецькому напрямку та в Лисичанську – на Луганському. Єдино можливим способом потрапити на окуповану територію стали шість КПВВ. З початком війни кожен з КПВВ щодня перетинають тисячі людей, що опинилися заручниками ситуації.

Таким чином, наявність хоча б одного залізничного коридору для жителів окупованих територій стала би цілком логічною. Як зазначив в нашій бесіді М.Кухар, залізничний переїзд на «ту сторону» значно скоротить черги на КПВВ. Процедуру перетину лінії розмежування буде трохи спрощено.

Від себе хочу додати: це той самий випадок, коли влада нарешті йде назустріч людям.




Аналітика

Обзор ноября

Оккупированная Донетчина

Право на труд

Жители оккупированных территорий Донецкой области, продолжающие работать в образовательной и медицинской сферах, не получили заработной платы в ноябре. В некоторых учреждениях была выдана премия, в размере, эквивалентном 200 грн. В частности, такая ситуация сейчас фиксируется в Донецке, Горловке, Макеевке, Енакиево и других городах оккупированной части Донецкой области.
 

Права автовладельцев

Так называемая «Госавтоинспекция ДНР» пытается обязать всех владельцев автотранспортных средств, имеющих украинскую регистрацию, пройти перерегистрацию «в ДНР» и получить дополнительный автомобильный номер с символикой «ДНР», а также «регистрационное свидетельство».  В так называемом «Постановлении Совета Министров Донецкой Народной Республики №24-13 от 4 декабря 2015 года» автовладельцев обязывают передвигаться в пределах т.н. «республики» только на автономерах «ДНР». После окончания срока действия «регистрационного свидетельства» автовладельцы обязаны сдать автономера и техталон обратно в «ГАИ МВД ДНР».
В то же время в РФ суд лишил владельца машины с автономером «ДНР» водительских прав.
http://forums.drom.ru/attachment.php?attachmentid=6205538&d=1480779712
http://forums.drom.ru/attachment.php?attachmentid=6205539&d=1480779714

 

Право на свободу перемещения

В конце ноября "пресс-служба Минюста ДНР" выпустила «разъяснение» по вопросу введения механизмов ограничения выезда из «республики»:  
«… Одним из инструментов воздействия на должника является … временное ограничение должника в праве выезда за пределы Донецкой Народной Республики.  …государственному исполнителю предоставлено право … обращаться в суд за установлением временного ограничения в праве выезда должника — физического лица или руководителя должника — юридического лица за пределы Донецкой Народной Республики …

… соответствующее определение суда направляется государственным исполнителем в Службу пограничной охраны Министерства государственной безопасности Донецкой Народной Республики, согласно которой должник вносится в определенный перечень граждан, которым временно ограниченно право выезда за пределы Донецкой Народной Республики…»
Граждане Украины, вынужденно проживающие на оккупированных территориях, крайне негативно отнеслись в подобному нововведению со стороны «властей ДНР».

http://minjust-dnr.ru/blog/2016/11/29/vremennoe-ogranichenie-v-prave-vyezda-za-predely-donetskoj-narodnoj-respubliki-2/

 

Право на благоприятную санитарную среду

В Торецке, в результате обстрела был поврежден водовод от докерной канала «С.Донец-Донбасс», подающий в Торецк и его окресности питьевую воду. Как утверждают местные активисты, город оказался на грани гуманитарной катастрофы.

Коммунальные службы приступили к восстановительным работам на участке водовода в так называемой серой зоне между Горловкой и Торецком.

В совместном центре по контролю и координации режима прекращения огня (СЦКК)  подтвердили согласованные гарантии соблюдения режима тишины. Российская сторона в  СЦКК предоставила письменное подтверждение соблюдения режима тишины и прекращения огня в районе проведения ремонтных работ на водопроводе возле Торецка.

Жители Торецка и прилегающих к нему населенных пунктов обеспечиваются привозной питьевой водой.

 

Обстрелы

* В результате обстрела из тяжелых орудий, по информации источников в «ДНР», предположительно ведшегося  со стороны украинских позицій, были разрушены 20 домов в селе Ужовка (бывшее Ленинское) Новоазовского района, находящегося на оккупированой части Донецкой области. Была повреждена линия электропередач, два населенных пункта – Ужовка и Саханка – остались без света.

* 16 ноября, прямым попаданием снаряда поврежден жилой дом вблизи донецкого аэропорта.

"Сегодня в 14:00 в результате обстрела села Веселое было зафиксировано прямое попадание в крышу частного дома по улице Колхозная, 54", - заявил т.н. "и.о. главы администрации Ясиноватой", бывший главный милиционер Мариуполя Олег Моргун.

Он уточнил, что пострадавших нет, на момент обстрела жильцы находились на работе. 

 

Убийство

Боевики «ДНР» из 2 ОМБ 11-го ОМП с целью ограбления осуществили зверское убийство семьи предпринимателей Захаровых. Это произошло 22 ноября в п. Крутая Балка Ясиноватского района оккупированной части Донецкой области.

"Семья Захаровых (муж и жена) занималась торговлей молочной продукции. После пыток супруги Захаровы были убиты контрольными выстрелами в голову. После убийства, чтобы убрать следы преступления, дом Захаровых был сожжен", - сообщили местные жители.

 

Оккупированная Луганщина

 

Инциденты

22 октября «военнослужащий» из состава «6-го отдельного мотострелкового полка» «ЛНР» (место дислокации – Кадиевка, быв. Стаханов) Прокопенко Н.В., в состоянии сильного опьянения, из автомата совершил выстрел в сослуживца Лаврика Д.М.

23 октября двое «военнослужащих» из состава этого же полка осуществили ДТП в состоянии сильного алкогольного опьянения и нанесли телесные повреждения различной степени тяжести двум жителям Кадиевки, что вызвало протесты местного населения и угрозы отомстить оккупантам.

 

Завод на металлолом

Временная администрация ПАО «Стахановский вагоностроительный завод» продает  станки предприятия под видом металлолома.

"Так и не дождавшись помощи от главарей ОРЛО и российского правительства, руководство Стахановского вагоностроительного перевело сотрудников на трехдневную рабочую неделю, а теперь просто режет завод на металл", - сообщил источник. - …До войны предприятие было градообразующим и предоставляло сотни рабочих мест стахановчанам".

 

Без связи

В конце ноября  Ровеньки и Краснодон остались без интернета и мобильной связи оператора "Водафон-Украина"  из-за аварии на линиях связи.
"По причине сложившейся аварийной ситуации на линиях связи в направлении "Ровеньки-Краснодон" отсутствуют мобильная связь "МТС-Украина" и интернет-соединение. Специалисты "минкомсвязи ЛНР" проводят восстановительные работы. Повлиять на работу мобильного оператора "МТС-Украина" не представляется возможным» - сообщают оккупационные власти «ЛНР».

 

Установлена камера наблюдения

В городе Петровское Краснолучского горсовета установлено видеонаблюдение ОБСЕ, - сообщает пресс-служба Специальной мониторинговой миссии.

Решение по установке камеры принято по причине возникновения проблем с доступом сотрудников СММ ОБСЕ в данный район для осуществления мониторинга.

«Камера расширит возможности миссии по осуществлению мониторинга на участках разведения в дополнении к регулярному патрулю», — говорится в сообщении миссии.

 

Вводятся продуктовые талоны.

 

Карточки можно отоварить в супермаркете "Народном", принадлежащем семье главаря "ЛНР" Плотницкого.

Из продуктов полагается сахар, гречка и перловка.

Талоны действительны на определенный срок, в данном случае - до конца февраля 2017 года.

 

Без воды

Более 500 тысяч жителей оккупированных территорий Луганской области могут остаться без воды.

"В связи с неуплатой отдельными районами Луганской области за поставленную воду, более полумиллиона жителей региона, подавляющее большинство которых проживает в неподконтрольной Украине территории, могут остаться без водоснабжения", - говорится в сообщении МинОТ.

"В результате, долг водоснабжающего предприятия КП "Попаснянский районный водоканал" за потребленную электроэнергию превысил 121 млн грн и грозит банкротством предприятия. Следствием этого может стать полное прекращение водоснабжения в регионе, как на неподконтрольной, так и на подконтрольной украинскому правительству территории, что приведет к гуманитарной и экологической катастрофе".

Плотницкий заявил, что «республика» не собирается платить за воду, которую получает из Украины. А заодно успокоил население, что Украина не посмеет отключить ЛНР от водоснабжения…

 

Боеприпасы

10 ноября инженерно-саперным подразделением МЧС самопровозглашенной ЛНР на окраине Краснодона была выявлена неуправляемая авиационная ракета. Об этом сообщает пресс-служба МЧС самопровозглашенной ЛНР.

Всего с начала года саперы отработали 711 заявок, выявили 700 боеприпасов.

 

Пострадавшие

* 13 ноября двое мужчин, жителей оккупированного Луганска, подорвались на растяжке в районе села Желтое, контролируемого боевиками"ЛНР".

С осколочными ранениями лица, глаз, верхних и нижних конечностей и грудной клетки луганчане доставлены в одну из больниц Луганска.

После операции пострадавшие мужчины находятся в неконтактном состоянии, и пока неизвестны обстоятельства произошедшего.

* 6 ноября, в Брянке, рядом с кладбищем, на неизвестном предмете подорвался 52-летний мужчина. Вследствие взрыва брянковчанин остался без ноги.

* В ходе обстрелов села Желтое предположительно со стороны ВСУ 27 и 28 ноября были повреждены жилые дома, линии электропередачи и подстанция, хозяйственные постройки. Также погибли и были ранены до десяти домашних животных, в том числе несколько коров, которые служили селянам основным источником заработка.
 
Представители СЦКК совместно с наблюдателями ОБСЕ зафиксировали повреждения, произвели привязку к местности обнаруженных остатков украинских боеприпасов.

 

Обстрелы

Брянка была обстреляна в ночь с 11 на 12 ноября. Источники сообщают о повреждении электростанции и газопровода в жилмассиве Краснополье.

Местные жители утверждают, что артиллерийский обстрел производился с южных окраин оккупированного Калиново, а именно с улицы Пушкина. 120 снарядов калибром 152 мм. разлетелись в сторону жилых домов Брянки.

В результате обстрела в Брянке оказалась обесточенной шахта «Вергелевская». Спасатели  подняли на поверхность 41 шахтера.

 

Право на оплачиваемый труд

В октябре-ноябре этого года жителям оккупированных районов Луганской области перестали платить зарплаты и пенсии.

Ситуация с невыплатой зарплат наблюдается как на частных, так и на "государственных" предприятиях. Задержки составляют от нескольких месяцев до нескольких недель. Проблемы есть даже в "силовых структурах" самопровозглашенной "республики". В связи с задержкой выплат в оккупированной части Луганской области стали ходить слухи о прекращении финансирования со стороны России.

 

Отчет СММ ОБСЕ в Украине.  
Огонь не прекращается

СММ констатировала аналогичный уровень нарушений режима прекращения огня в Донецкой области и увеличение их количества в Луганской области по сравнению с предыдущим отчетным периодом.

Диана Михайлова, независимый военный эксперт СММ констатировала аналогичный уровень нарушений режима прекращения огня в Донецкой обл., включая 460 взрывов, по сравнению с предыдущим отчетным периодом, когда было зафиксировано 359 взрывов. Большинство нарушений режима прекращения огня зафиксировано в районах Авдеевки, Ясиноватой и Донецкого аэропорта (более 350 взрывов), а также Светлодарска и Дебальцево. Украинское фото ОБСЕ о ситуации в Донбассе: обстрелы из запрещенных орудий, угроза отключения воды Вечером и ночью, находясь в подконтрольном ДНР центре Донецка, миссия слышала 66 взрывов неопределенного происхождения в 7-9 км к северо-северо-западу и 143 взрыва неопределенного происхождения в 8-10 км к юго-юго-западу от своей позиции. Ночью камера СММ в подконтрольном правительству г. Авдеевка (17 км к северу от Донецка) зафиксировала 22 взрыва неопределенного происхождения в 4-6 км к юго-востоку и востоку-юго-востоку от места расположения камеры. Находясь в подконтрольном ДНР г. Ясиноватая (16 км к северо-востоку от Донецка), СММ слышала 3 взрыва, оцененные как танковые выстрелы в 1-3 км к западу, 9 взрывов — выстрелы из вооружения неустановленного типа в 2-3 км к западу, 1 взрыв — разрыв в 2 км к западу-юго-западу, и 74 взрыва неопределенного происхождения в 3-10 км к юго-юго-западу, западу, северо-западу, западо-северо-западу и северу от места  расположения наблюдателей. В подконтрольном правительству г. Авдеевка (17 км к северу от Донецка) патруль Миссии слышал 41 взрыв в 2-6 км к юго-востоку: 15 взрывов были оценены как выстрелы из минометов калибром 120 мм, 2 — как выстрелы из миномета калибром 82 мм, один — как выстрел из вооружения неустановленного типа, 6 — как разрывы снарядов из вооружения неустановленного типа, а 17  — как неопределенного происхождения. В подконтрольном правительству г. Светлодарск (58 км к северо-востоку от Донецка) вечером и ночью патруль СММ слышал 33 очереди из крупнокалиберных пулеметов в 1,5-3 км к юго-юго-востоку и 70 взрывов, оцененных как разрывы 122-мм артиллерийских снарядов в 4-5 км к юго-юго-востоку от своей позиции. 

На следующий день наблюдатели слышали 8 взрывов в 1,5-3 км к юго-востоку, оцененных как выстрелы из 73-мм пушки боевой машины пехоты БМП-1. Находясь недалеко от подконтрольного ДНР с. Заиченко (26 км к северо-востоку от Мариуполя) СММ слышала 70 взрывов неопределенного происхождения на неустановленном расстоянии к юго-западу, 1 взрыв, оцененный как выстрел из вооружения неустановленного типа, и еще 3 взрыва неопределенного происхождения на неустановленном расстоянии к западо-северо-западу. В подконтрольном ДНР г. Дебальцево (58 км к северо-востоку от Донецка) наблюдатели слышали 25 взрывов неопределенного происхождения в 9-12 км к северу и северо-северо-западу, а также 17 взрывов неопределенного происхождения в 2-5 км к западо-юго-западу. Отчет СММ ОБСЕ в Украине В Луганской обл. миссия констатировала увеличение количества случаев нарушения режима прекращения огня, включая 100 взрывов, по сравнению с предыдущим отчетным периодом, когда было зафиксировано 59 взрывов. В подконтрольном ЛНР пгт Калиново (60 км к западу от Луганска) СММ слышала 17 взрывов, оцененных как разрывы, и 18 взрывов — выстрелы в 5-10 км к северо-западу. Находясь в подконтрольном правительству г. Попасная (69 км к западу от Луганска) наблюдатели слышали многочисленные взрывы неопределенного происхождения в 4-8 км к юго-востоку, которые были оценены как выстрелы из 73-мм пушки боевой машины пехоты БМП-1, и 3 взрыва неопределенного происхождения в 2-5 км к западу.

В подконтрольном правительству с. Катериновка (64 км к западу от Луганска) команда Миссии слышала 19 взрывов в 4-6 км к юго-западу, оцененных как выстрелы из 73-мм пушки боевой машины пехоты БМП-1 и выстрелы из подствольных гранатометов. В подконтрольном ЛНР с. Сокольники (38 км к северо-западу от Луганска) патруль СММ слышал 8 взрывов, оцененных как выстрелы из минометов калибром 120 мм в 5-6 км к юго-юго-западу от своей позиции. Пребывая в подконтрольном правительству г. Золотое (60 км к западу от Луганска), наблюдатели слышали 1 взрыв неопределенного происхождения в 3-4 км к востоку (за пределами участка разведения), 2 взрыва неопределенного происхождения в 10 км к юго-западу и 5 взрывов неопределенного происхождения в 5-8 км к юго-западу. Со своей позиции в подконтрольной ЛНР части Золотого члены патруля миссии слышали взрыв неопределенного происхождения в 10 км к северо-северо-востоку. СММ продолжает осуществлять мониторинг процесса разведения сил и средств, а также пытается получить неограниченный доступ к участкам разведения в районах н. п. Станица Луганская (16 км к северо-востоку от Луганска), Золотого и н. п. Петровское (41 км к югу от Донецка), как это предусмотрено Рамочным решением Трехсторонней контактной группы о разведении сил и средств от 21 сентября 2016 года. 

Доступ патрулей Миссии к большинству этих участков по-прежнему был ограничен. Несмотря на предусмотренные в решении ТКГ обязательства, за отчетный период СММ не зафиксировала каких-либо признаков осуществления процесса разведения или работ по разминированию на этих трех участках. За казармами на блокпосте ДНР в пгт Оленовка (23 км к юго-западу от Донецка) члены патруля миссии видели 82-мм миномет, наличие там которого является нарушением линий отвода. За линиями отвода, но за пределами мест хранения наблюдатели зафиксировали 8 танков (3 Т-64 и 5 Т-72) на полигоне вблизи подконтрольного ЛНР с. Круглик (31 км к юго-западу от Луганска). Беспилотный летательный аппарат СММ среднего радиуса действия зафиксировал 3 самоходные гаубицы (2С3 "Акация", 152 мм) недалеко от подконтрольного правительству с. Воеводовка (79 км к северо-западу от Луганска). Нарушений стало меньше.

Отчет СММ ОБСЕ в Украине Миссия также зафиксировала другие единицы вооружения, но не смогла верифицировать их как отведенные, так как условия их хранения не соответствуют критериям, указанным в сообщении от 16 октября 2015 года. В подконтрольных правительству районах СММ видела 6 реактивных систем залпового огня (РСЗО; 9А53 "Ураган", 220 мм) и 8 РСЗО (БМ-21 "Град", 122 мм), зафиксированных впервые. Команда Миссии впервые отметила отсутствие 12 РСЗО (БМ-21 "Град", 122 мм). Наблюдатели видели, что одно из мест по-прежнему не используется, при этом отметив отсутствие 12 буксируемых гаубиц (2А65 "Мста-Б", 152 мм). СММ зафиксировала боевые бронированные машины в зоне безопасности. В подконтрольных правительству районах наблюдатели видели 1 боевую машину пехоты БМП-2 недалеко от подконтрольной правительству Попасной, 2 БМП-1 недалеко от Станицы Луганской (1 в пределах и 1 за пределами участка разведения) и 2 БМП-1 недалеко от с. Новозвановка (70 км к западу от Луганска). Миссия зафиксировала единицу вооружения, вероятно БМП, недалеко от подконтрольной ЛНР части Золотого. Читайте также: Спецкор: Торецк пять дней без тепла и воды, люди сливают воду из батарей. В подконтрольных ЛНР Сокольниках было зафиксировано две воронки. Первая воронка (диаметром 1,2 м и глубиной 60 см) находилась на расстоянии около 80 м от заброшенного дома. По оценке наблюдателей, она образовалась от попадания минометной мины калибром 120 мм, выпущенной с северо-западного направления. Вторая воронка (диаметром 20 см и глубиной 15 см) представляла собой относительно небольшое углубление в земле рядом с асфальтом на расстоянии 100 м от жилого района. По оценке патруля миссии, она была следствием попадания минометной мины калибром 82 мм, выпущенной с северо-западного направления. Обе свежие воронки были свежими и, по словам вооруженных членов ЛНР, образовались в результате обстрела, произошедшего 23 ноября, в промежутке от 17:00 до 19:00.
http://osce.org/uk/ukraine-smm/278311

 




Контрольно-пропускные пункты въезда-выезда на линии разграничения. Луганская область.

Пересечение линии разграничения и работу контрольно-пропускных пунктов в зоне конфликта регулирует Временный порядок № 415 ог от 12 июня 2015 року (утвержденный приказом первого заместителя руководителя АТО при СБУ) по контролю пересечения линии разграничения в Донецкой и Луганской областях гражданами, транспортными средствами и перемещения грузов (далее ВППЛР), регламентирующий пропускные процедуры, а также содержащий перечень контрольных пунктов въезда-выезда (далее КПВВ) через линию разграничения (далее ЛР). Всего на линии разграничения открыто 6 КПВВ, предназначенных для пересечения граждан и 6 КПВВ, предназначенных для контроля за перемещением грузов железнодорожным транспортом через ЛР.

Из шести КПВВ – Гнутово, Новотроицкое, Мариинка, Зайцево, Золотое, Станица Луганская - предназначенных для пересечения гражданами ЛР, осуществляют пропускные процедуры только 5 (нет пересечения по КПВВ «Золотое»). Пересечь ЛР автомобильным транспортом можно только через четыре КПВВ (по КПВВ Станица Луганская переход осуществляется только пешком).

Перемещение грузов по железной дороге происходит через следующие транспортные коридоры и КПВВ – «Донецк-Волноваха» КПВВ Волноваха; «Ясиноватая-Лиман» КПВВ Константиновка (КрП Кривой Торец); «Дебальцево-Никитовка-Артемовск 2-Лиман» КПВВ Артемовск 2; «Родаково-Луганск-Кондрашевская-Огородное» КПВВ Огородное; «Родаково-Светланово-Лисичанск» КПВВ Переездная; «Родаково-Лиман» КПВВ Лиман (КрП Нырково).

  

Концепция ВППЛР определяет следующие принципы контроля за перемещением:

противодействие терроризму; противодействие разведывательно-подрывной деятельности иностранных структур; обеспечение права граждан Украины выехать из неконтролируемых территорий; усиление контроля за перемещением лиц, транспортных средств и грузов (товаров) на неконтролируемые территории.

Для граждан, пересекающих ЛР, устанавливается режим контроля в соответствии с ч.1 ст.2 Положения о приграничном режиме, (паспорт гражданина Украины; паспорт гражданина Украины для выезда за границу; дипломатический паспорт; служебный паспорт; удостоверение личности моряка; служебное удостоверение; водительское удостоверение или другой выданный государственным органом документ, который имеет такие обязательные реквизиты, как фамилия, имя, отчество, фотографию, подпись ответственного должностного лица, оттиск печати или штампа учреждения, выдавшего документ, дату выдачи; для иностранцев - национальный паспорт или документ, его заменяющий). Тот же перечень документов дает и сайт прикордонной службы  Граждане должны получить пропуск на пересечение ЛР, заполнив заявку либо в Координационных Группах при ГМС, либо на сайте СБУ; после прохождения проверки такой пропуск дает право на пересечение ЛР в любом КПВВ. После внесения информации о гражданине в электронную базу данных на КПВВ, граждане должны иметь право беспрепятственного проезда.

Контроль за пересечением ЛР осуществляют блок-посты (БП), контрольные пункты въезда-выезда (КПВВ), контрольные посты (для жд-перевозок). Пересечение ЛР происходит по транспортным коридорам.

Пограничный наряд на так называемом нулевом БП (первом блок-посту в транспортном коридоре по пути следования с неконтролируемых территорий на подконтрольные) имеет право в соответствии с ВППЛР на самостоятельное принятие решения о «временном ограничении (запрете) движения транспорта, грузов (товаров), и людей, которые нарушили порядок следования с неконтролируемой территории, и передачу их соответствующим компетентным органам».

ВППЛР устанавливает порядок идентификации служебных лиц на КПВВ – п. 2.6 предписывает «…представители всех органов и служб Украины при исполнении служебных обязанностей должны иметь при себе служебные удостоверения и представительские карточки…»

Пункт 2.9 ВППЛР предписывает «…В случае нарушения режима прекращения огня (обстрела из стрелкового оружия, артиллерийских систем, реактивных систем залпового огня, информации о действиях ДРГ) со стороны незаконных вооруженных формирований или непосредственного обстрела коридора, БП разрешается по решению командира оперативно-тактической группировки, с уведомлением оперативного штаба по управлению АТО, перекрывать направление движения».

Время работы БП – круглосуточно; КПВВ осуществляют пропускные процедуры в светлое время суток (летом с 6.00 до 20.00; зимой с 8.00 до 17.00).

На БП и КПВВ должны проводиться осмотры автотранспорта и багажа (грузов) на предмет провоза запрещенных вещей – п. 3.2 «… проверка движущегося через блокпост, на наличие запрещенных предметов и веществ (оружие, боеприпасы, взрывчатка, наркотические средства и т.п.); выявления и задержания лиц, подозреваемых, обвиняемых в совершении уголовных преступлений или скрывающихся от органов предварительного расследования, суда или уклоняющихся от отбывания уголовного наказания, и похищенных транспортных средств; недопущения выхода террористов из района проведения АТО и проникновения в такой район их пособников и т.д.»

Пунктом 5.1.2  ВППЛР устанавливается порядок пересечения ЛР детьми в сопровождении взрослых: «… не достигших 16-летнего возраста, осуществляется при предъявлении свидетельства о рождении ребенка, любого документа, определенного статьей 5 ЗУ  "О гражданстве Украины" или статьей 2 ЗУ "О порядке выезда из Украины и въезда в Украину граждан Украины "лица (лиц), в сопровождении которого (которых) граждане Украины, не достигшие 16-летнего возраста, выезжают с неконтролируемых территорий, и разрешением физического лица…»

В пределах транспортных коридоров размещены гуманитарно-логистические центры (ГЛЦ), на которых осуществляется оптово-розничная продажа продуктов питания и вещей первой необходимости, лицам, проживающих на оккупированных территориях, с целью снижения нагрузки на КПВВ.

Луганская область. КПВВ  "Станица Луганская"

В Луганской области открыт и осуществляет пропускные процедуры только один КПВВ – Станично-Луганский.
Вход в «коридор» организован по автоветке от пересечения улиц Юбилейной и 5-линии в Станице Луганской.   

До начала военных действий место (24.05.2014), на котором сейчас находиться КПВВ выглядело так:


Последние космоснимки местности показывают промежуточное состояние ( на 8.06.2015 г.) - геоданные.

А в настоящий момент КПВВ выглядит так (гео) :

Для покидающих подконтрольную территорию пропускные процедуры осуществляют на блок-посту (БП) второго рубежа (согласно ТИМЧАСОВИЙ ПОРЯДОК), расположенного возле бывшей автозаправки.

 


 

Очереди на КПВВ обыденное явление. Прием документов, чаще всего, ведется через одно окошко. Из очереди приглашают пройти в зону контроля КПВВ по 5-10 человек. Средне время прохождения пропускных процедур ( с момента занятия очереди до момента прохода на БП т.н. ЛНР составляет от 2 до 5 часов. От админвагончиков Пограничной службы граждане пешком в границах коридора КПВВ следуют до БП первого уровня примерно 1,2 км., где у них отбирают контрольные талоны и они выходят на "нулевую территорию" (промежуток между крайними БП Украины и т.н.ЛНР). 

Там им предстоит спуск по деревянным сходам через разрушенный пролет моста:








Ранее (до начала боевых действий) это место выглядело вот так:




Сам мост выглыдел так (на  май 2011 г):


И вот так в настоящее время:





Всего в сутки через КПВВ Станица Луганская пересекает линию разграничения (ЛР) от 3000 до 5000 граждан.
Дальнейший переход на неподконтрольную территорию (т.н.ЛНР) выглядит следующим образом:



Общая протяженность маршрута перехода около 2 км. От перекрестка возле бывшей автозаправки по ул.Юбилейной (от автовокзала Станицы Луганской) до поворота на Веселенькое, где за БП т.н.ЛНР паркуются автоперевозчики на Луганск. 

Граждане, которые следуют с неподконтрольной территории в сторону Станцы Луганской проходят контроль т.н. ЛНР и встают в очередь на "нулевой" БП Украины, где получают контрольный талон и следуют далее по корридору до пункта контроля Украины. 

Транспортная логистика


В Станице Луганской возле КПВВ сформировался рынок перевозчиков. Отсюда можно уехать даже прямо до Киева, однако расписание маршрутов может быть не совсем удобным. Главное направление трансферта из Станицы - до Северодонецка и Лисичанска. Так как КПВВ Станица Луганская единственный пункт пропуска в Луганской области осуществляющий пропускные процедуры, то можно предположить что минимум половина граждан, ежедневно пересекающая линию разграничения через КПВВ Станица Луганская, будут передвигаться в сторону мест концентрации  цивилизационных коммуникаций (Северодонецкое направление)

 

Ближайший переход через ЛР находиться в Бахмуте (КПВВ Зайцево) через Горловку.

Таким образом, имеющие необходимость попасть в т.н.ЛНР граждане, едут из Украины в самую отдаленную точку области, чтобы пешком (!!!) пересечь ЛР.
Трансферт от Северодонецка (где граждане могут получить админуслуги) до Станицы Луганской составляет порядка 130 км. Участок дороги Нижнетеплое-Теплое-Станица Луганская (около 60 км.) находится в крайне неудовлетворительном состоянии. 
 

Географически линия разграничения в Луганской области "входит" в русло Северского Донца в между селами Крымское и Сокольники, следуя по форватеру реки до впадения в Северский Донец речки Деркул, по которой проходит восточая часть границы Украины с РФ:



На всем протяжении ЛР по течению реки Северский Донец находится 4 автомобильных моста, 2 железнодорожных и 1 паромная переправа:
 

Разведенный в мае 2014 года понтонный мост в Сокольниках.


Взорванный мост между Славяносербском и Трехизбенкой



Место перехода "вброд" на Славяносербск



Бывшая паромная переправа в Лопаскино



Неповрежденный мост в Счастье


1 железнодорожный мост в Станицу Луганскую (неповрежден)


2 железнодорожный мост в Станицу Луганская (неповрежден)


1 автомобильный мост в Станце Луганской (разрушен)


2 автомобильный мост в Станце Луганской (разрушен)

Таким образом, на протяжении всей линии разграничения, проходящей по русле реки Северский Донец, из 4 автомобильных мостов не разрушен только мост в г.Счастье. 
Для осуществления ремонтных работ 1 автомобильного моста в Станице Луганской (коридора КПВВ) сотрудниками миссии ОБСЕ  и Норвежским советом по вопросам беженцев был предложен проект ремонта. Для возможности его реализации на переговорах в Минске был предложен вариант развода вооружений около Станицы Луганской:




Зона разведения вооружений в окрестностях станицы Луганской

Представители стороны т.н. ЛНР отчитались в СМИ о фактическом перемещении позиций в соответсвии с согласованным планом разведения вооружений. Проукраинские активисты Луганской области съехались в Станицу Луганскую пикетировать перед КПВВ, выражая протест против достигнутых договоренностей. Разведение не состоялось.
 
Иногда по железной дороге перевозиться уголь с оккупированных территорий на Счастьинскую ТЭС через станцию Кондрашевка.
От станции Кондрашевская запустили пригородную электричку на Лантратовку. Она отправляется из Станицы Луганской в 7.00 и следует через Счастье, Новоайдар, Старобельск, Белокуракино до Троицкого, с прибытием на конечную остановку в 12.50 или 14.30 (по разным дням). В Станицу Луганскую электропоезд возвращается либо в 18.50, либо в 20.30. 

Пропускные процедуры на КПВВ Станица Луганская осуществляются крайне медленно.
 

Луганская область. КПВВ  "Золотое"

КПВВ "Золотое" расположено на выезде из г.Золотое на перекрестке трассы Т1316 "Лисичанск-Первомайск" и дороги местного значения "Катериновка"-"шахта Родина"







На картах: 
 


КПВВ "Золотое" был открыт в апреле 2016 года. Планировался как пункт пропуска пешеходов и автомобилей в коридоре "Лисичанск-Первомайск". Однако через 3 часа после открытия был снова закрыт - представители НВФ т.н. ЛНР отказались осуществлять пропуск граждан в данном направлении:

 
Предложив организовать альтернативный коридор через станцию Марьевка. В настоящий момент пропускные процедуры на КПВВ "Золотое" не осуществляются, проход и проезд возможен лишь для граждан населенных пуктов шахты Родина и Катериновка, расположенных в серой зоне между линиями фортификационных сооружений сторон.
В поселке шахты Родина имеются неофициальные переходы на неподконтрольную территорию (на жд.станцию Марьевка). Возможен проезд через Катериновку на Попасную. 
 
Позиции сторон в поиске компромиса об открытии КПВВ в Луганской области

На переговорах в Минском формате стороны конфликта пришли к соглашению об открытии автомобильного пункта пропуска в Луганской области. 
Это может быть достигнуто несколькими вариантами. 
1 вариант - ремонт автомобильного моста в Станице Луганской.
2 вариант - перенос транспортного коридора КПВВ "Золотое" по ближайшей автодороге в объезд Первомайска.
3 вариант - открытие перехода в Счастье по неповрежденному мосту.

Украинская сторона пока, вроде бы, остановилась на реализации 1 варианта. Хотя необходимого для проведения ремонтных работ разведения вооружений по Станице Луганской так и не произошло.
23 ноября 2016 года была осуществлена попытка возобновить работу КПВВ "Золотое" - с утра были возобновлены пропускные процедуры, однако на стороне т.н.ЛНР пытавшихся пересечь линию разраничения граждан так и не пропустили представители НВФ т.н.ЛНР.  КПВВ "Золотое" снова было закрыто.
Обсуждать вопрос организации перехода в г.Счастье украинская сторона, по сообщениям СМИ, пока не готова.
 
Для организации перехода в Луганской области существует всего несколько вариантов:
- расположение КПВВ на трассе Р-66 (Лисичанск-Луганск) в районе Новотошковки
 
- открытие перехода на трассе Т-05-04 (Попасная-Первомайск)
 

- альтернативный вариант "Золотое-Первомайск"


- открытие перехода между Трехизбенкой и Славяносербском (при условии восстановления моста) 


- открытие перехода Счастье-Луганск по трассе Н-21:



- разведение вооружений, доступ СММ ОБСЭ и ремонтным бригадам к разрушенному мосту, реконструкция моста, открытие автомобильного перехода Станица Луганская-Луганск:


Позиция украинской стороны в вопросе открытия коридоров в Луганской области на переговорах  в Минске, к сожалению, заранее не обсуждается среди общественных организаций, занимающихся решением гуманитарных вопросов на Донбассе; консультаций с местными жителями не проводиться, их мнение при переговорах об открытии коридоров не учитывается. 

Проблемы соблюдения ПЧ в Луганской области, связанные со свободой перемещения
 
Вопреки выписанным в порядке пересечения линии разграничения процедурам контроля за перемещением граждан, на КПВВ у граждан требуют предъявления только паспорта гражданина Украины. Иные документы, указанные на сайте Державної Прикордоної служби України , у граждан зачастую не принимаются и пропуск не осуществляется: 

"Громадяни України в’їжджають  в зону проведення АТО і виїжджають з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення будь-якого документа, що посвідчують особу (відповідно до п.1 ст.2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147), дозволом фізичної особи:

  • паспорта громадянина України;
  • паспорта громадянина України для виїзду за кордон;
  • дипломатичного паспорта України;
  • службового паспорта України;
  • проїзного документа дитини;
  • посвідчення особи моряка;
  • посвідчення члена екіпажу;
  • тимчасового посвідчення громадянина України;
  • свідоцтва про народження (для дітей віком до 16 років)."

Таким образом, граждане Украины, имеющие проблемы с паспортом, в подавляющем большинстве случаев не могут въехать-выехать на-с оккупированных территорий.
Часто возникают вопросы наличия правообладющих документов на транспортное средство; доверенности на несовершеннолетних детей, следующих с непрямыми родственниками через КПВВ; неудовлетворяющих сотрудников ДПСУ целями  выезда на оккупированные территории; превышением веса личных вещей от нормы, прописанной во Временном Порядке № 415.
Жители Станицы Луганской и Трехизбенки продолжительное время занимались выращиванием агрокультур с последующей их реализацией жителям Луганска, Алчевска, Славяносербска и Стаханова. В настоящий момент рынки сбыта агропродукции для них отрезаны, они лишены возможности самостоятельно заработать себе средства к существованию путем продажи выращенных урожаев.
Логистика перемещений по Луганской области с подконтрольной территории (ПТ) на неподконтрольную (ОТ) и обратно лишена здравого смысла. К примеру, если жителю Попасной для того чтобы  проведать больных родственников в Первомайске ранее требовалось проехать не более 8 км., то сегодня ему потребуется на это порядка 250 км через Станицу Луганскую, либо 150 - через КПВВ "Зайцево" (через огромные очереди в течении 2 суток). 
Прямое сообщение пассажирским транспортом между ОТ и ПТ было прервано в 2015 году. В настоящий момент в МОТ изучают вопрос об открытии пассажирского сообщения с ОТ железнодорожным транспортом.
В настоящий момент местными жетялями на свой риск осуществляются переходы (неофициально) через ЛР в населенных пунктах Новоолександровка, Катериновка, Родина, Новотошковка - пешим ходом; Трехизбенка, Лопаскино, Лобачево, Счастье - посредством лодочной переправы.
 
Проблема открытия работающего КПВВ для снижения нарастающего недовольства у местного населения, повышается с каждым днем. 
Местное население заявляет о готовности и большом желании участвовать в консультациях с государственными органами по вопросу функционирования пунктов перехода через ЛР в Луганской области.


Железнодорожные КПВВ в Луганской области

В Луганской области  открыты 3 железнодорожных пункта въездавыезда:
1. 
КПВВ Огородное - «Родаково-Луганск-Кондрашевская-Огородное» ; 
2. КПВВ Переездная - «Родаково-Светланово-Лисичанск» ; 
3. КПВВ Лиман (КрП Нырково) - «Родаково-Лиман» 
 


От станции Родаково, расположенной на ОТ, идут три железнодорожных маршрута - через Луганск на Станицу Луганскую (ст.Кондрашевкая) и далее на Счастье; через Зимогорье-Сентьяновку-Светланово на Лисичанск;  через Алчевск-Дебальцево- Алмазную-Нырково на Северск и Лиман.


В обзоре использованы картографические ресурсы, иллюстрации и скриншоты по ним:
 Google Earth; maps.yandex.ua; maps.google.com.ua; wikimapia.org; cxid.info; militarymaps; maps.visicom.ua и других...



Погляд монітора

По місцях "бойової слави" батальйону "Торнадо". Фоторепортаж.

2015 рік жителі Станиці Луганської випробовували, мабуть, весь жах боротьби з сепаратизмом на власній шкурі.


Взимку 2015 року в колись процвітаюче селище увійшли добробати. Станиця наповнилася тотальним свавіллям з боку тих, хто  з благородною метою повинен був врятувати від окупації.


Що, правда, а що брехня в звинуваченнях, які сьогодні пред’явили бійцям "Торнадо", найкраще знають люди. Особливо ті, чиї будинки опинилися в зоні АТО, в секторі, який якраз і контролювали "торнадівці".


Виходячи з тих історій, які ми почули в Станиці Луганській, можна сміливо говорити, що станічанам бійці "Торнадо" запам’яталися надовго.

Для довідки. Батальйон «Торнадо» був створений на базі батальйону «Шахтарськ», який був розформований керівництвом МВС України за мародерство і злочини проти мирного населення. У зазначеному злочині звинувачувався 50 осіб (із загального числа - 700 військовослужбовців).


Відразу після Нового року з 2014 на 2015 рік у Станиці активно почали проводити так звану зачистку сепаратистів (принаймні, так цей захід назвали самі силовики), яка фактично перетворилася в мародерство і погроми. Озброєні автоматами люди в камуфляжі, вибиваючи двері, вривалися в приватні оселі, проводили обшуки (без санкції суду природно), «реквізували» цінні речі, принижували і били господарів, погрожуючи їм розстрілом, хватали людей на вулиці, на блокпостах та з мішком на голові свозили у підвали, де "проводили роботу по виявленню сепаратизму" серед мешканців селища.
За результатами спілкування зі станичанами, через майже три роки тривання війни, можна зробити висновок: якщо не кожен мешканець селища пройшов через незаконні місця позбавлення волі, організовані торнадівцями.
Харківська правозахисна група проводить моніторинг дотримання прав людини в зоні проведення АТО з 2014 року. Станицю Луганську ми відвідували ані раз, ані два, ані три. Але кожен раз це селище дає все нову інформацію для читачів нашого інформаційного порталу і нові справи для юридичної корпусу ХПГ.
Вашій увазі невеликий фоторепортаж моніторингової групи ХПГ.

Всі фото зроблені в одному з підвалів, де бійці "Торнадо" проводили "роботу" з полоненими.

Найбільше заяв про злочини "торнадівців" - кілька десятків. Однак більшість громадян, які відчули на собі всі "принади" так званої зачистки, описувати їх письмово відмовилися, побоюючись за свою безпеку.

Вважати таку поведінку українських силовиків повсюдним - неправильно. Тим більше сьогодні, коли минуло два з половиною роки з початку збройного конфлікту на сході України.

Однак наведені в ЗМІ факти проти бійців "Торнадо", навіть якщо вони поодинокі, зводять нанівець весь позитив у відносинах між місцевим населенням та тими, хто покликаний захищати його від бойовиків.




Кредити, комуналка, опалення, інше

З 28 листопада по 1 грудня цього року юристи й монітори ХПГ знов відвідали Красногорівку та Авдіївку. Як з’ясовано під час перебування в тих місцях, недостатність, а часто й відсутність правної підтримки й консультування населення складає дуже велику проблему. Завдяки раніше встановленим контактам і попередній інформаційній роботі були розповсюджені відомості про приїзд групи, тож, щоб отримати юридичну консультацію прийшло чимало народу.

Негаразди в людей, що живуть у зоні проведення АТО, різні, часто ті ж самі, що й скрізь на території України, скажімо, питання спадщини або невиплата зарплати (приміром, в Авдіївці працівники протитуберкульозного диспансеру півроку не отримували за свою роботу грошей), але є й суто специфічні для цієї місцевості проблеми, наприклад, кредити. Багато хто взяв кредити в банках ще до початку воєнних дій і акуратно їх сплачував, але потім велика кількість людей втратила роботу, а з нею й можливість розплачуватися з банками. Банки ж, не маючи надії на повернення грошей, продали кредити за безцінь колекторським конторам, які негайно почали тиснути на людей психологічно – хамські телефонні дзвінки, смски та листи з погрозами: «майно, в тому числі й квартири, буде описане й відібране», що «приїдуть і закопають», поради «виїхати, знайти роботу та виплачувати». «Приїхали б вони, подивилися на ці квартири, посиділи б під обстрілом, поночували б у підвалі – зрозуміли б тоді», – кажуть люди. Та й не всі можуть виїхати – нікуди, а дехто має літніх лежачих родичів – не кидати ж їх. Крім того, банки часто, в порушення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», нараховували пеню та штрафи за затримку чи невиплату[1]. Люди дійсно налякані й готові платити, як тільки матимуть можливість, і їм слід звертатися безпосередньо до банків, а колекторський тиск просто іґнорувати, як би не важко це було – ймовірно, що банки підуть назустріч у питанні реструктуризації боргу, яким він залишався на момент припинення виплат.

Варто зазначити, що в Красногорівці відділень банків немає – треба їхати в інші населені пункти, а це – додаткова проблема: як доїхати, за які гроші придбати квитки. Та й проблеми часто мають люди немолоді.

Ось приклад проблемної ситуації. Жінка прожила у шлюбі більше 30 років, і все було гаразд, але чоловік помер, і вдова не може прийняти спадщину, бо її прізвище та прізвище її померлого чоловіка – одне й те саме – у паспортах записане по-різному: в одному випадку апостроф, у другому – м’який знак. І виходить, що ці люди ніколи не були у шлюбі, принаймні, право на спадщину неможливо реалізувати. Те, що вони були подружжям, треба доводити в суді, терміново подавши заяву, щоби не пропустити строків. І в Красногорівці, і в Авдіївці суди не функціонують – треба їхати в інше місто: Курахове, Селидове, Краматорськ…

Роботи немає (перед війною 80% красногорівців, скажімо, працювали в Донецьку, багато авдіївців так само), Красногорівський вогнетривкий завод закрито. Та й у тих, хто роботу має, намагаються її відібрати. Як приклад наведемо таку ситуацію: в Красногорівці працюють чотири дитячі садки, причому персоналу платять дві третини зарплатні. Мало того – на працівників тиснуть, щоби вони з грудня добровільно йшли в неоплачувану відпустку, а якщо відмовляються – погрожують скороченням. «Няньочка, – кажуть люди, – отримує 800 гривень, і це – дві третини, а так і цього не буде». Але ніхто не має права людей скоротити за таких умов, і якщо таке станеться – є перспектива домогтися справедливості в суді.

Красногорівська ВЦА пропонує людям брати участь в громадських роботах, лад давати в місті – за це видаються спеціальні – спонсорські – ваучери на певну суму грошей. Неоднозначна ситуація, але це теж хоч-якийсь вихід, бо, як зазначено, з роботою у місті складно.

Дехто й досі працює в Донецьку – є можливість цілком легально перетинати лінію розмежування за українським паспортом, ходять автобуси. Але й на території «молодої республіки» вже почалися затримки з виплатою зарплатні, і це викликає незадоволення тих, хто мав проросійську позицію. Щодо цін, порівняно з українською територією більш дешеві лише хліб і цигарки, а багато товарів – українського виробництва, але російських товарів стає все більше і споживачі незадоволені, бо якість російських товарів – гірша. І кого звинувачувати?

У Красногорівці немає газу, тому й проблема з опаленням. Кажуть, почали відновлювати зруйнований під час обстрілів газопровід, але він знову був пошкоджений, тож і рішили, що нема сенсу. Люди, що мешкають у багатоповерхівках, в основному користуються електрообігрівачами, хто має можливість – ставить буржуйки. Та й у приватному секторі часто-густо користуються електрикою для обігріву, бо з вугіллям проблеми (і це на Донбасі!). «Люди збирають жужалку[2] по вулицях, просіюють». Кажуть, що й минулого, й позаминулого року волонтери складали списки на вугілля, але отримали не всі з тих, хто має потребу. «Списки і зараз є, але дуже сумнівно, що люди щось отримають». Люди кажуть, що взимку 2014 року до смерті замерзли вісім чоловік – просто не мали, чим топити. Кинуті будинки руйнуються, з них тягнуть усе, що можна спалити в пічці. Тільки стемніло – місто вимирає. Більшість вікон – темні. Основний вид транспорту – велосипед. Але як користуватися цим транспортом, коли випав сніг?

Скаржаться місцеві мешканці й на комунальників: сміття, наприклад, вже 2 роки не вивозять, але вимагають за вивезення платити. Проте, якщо послуга не надається, платити за неї не слід, а факт ненадання має сенс задокументувати – жителі самостійно складають акт, надсилають комунальній службі рекомендованим листом з повідомленням, а копію зберігають – щоби потім комунальники не пред’явили претензій і не вимагали плати за те, чого вони не виконували.

Субсидії на комунальні платежі теж скасовано: оскільки нема газу, а отже, і опалення, нема на що давати субсидію. «У мене пенсія 1300 гривень, а лише за електроенергію нараховують 1500, бо обігріваюсь електрикою. І що робити?» – каже відвідувач. І це вже питання до держави. Людям залишається тільки телефонувати на гарячу лінію Мінсоцполітики, а що далі буде – невідомо. Зрештою, держава має виконувати свої функції й за необхідності змінювати законодавство, й не кидати своїх громадян, коли вони мають необхідність у підтримці.

А ще люди скаржаться на те, що «гуманітарку розподіляють несправедливо» – до тих, хто дійсно має потребу – не має роботи й постійного доходу – вона часто не доходить. Але тут претензії можна пред’являти лише до організацій, які цю гуманітарну допомогу надають – як виконують свої обов’язки їхні представники на місцях.

На завершення хочеться висловити подяку красногорівській релігійній громаді християн євангельської віри «Церква Христа Спасителя» за допомогу, гостинність і надане приміщення для консультування.

 

[1] На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. // Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (Стаття 2 згаданого закону).

[2] Залишки вугілля після згоряння.

 

 




Всі відтінки сірого. Частина сьома. Красногорівка.

До Донецька – палицею кинути, це розумієш майже одразу, потрапивши до Красногорівки. На околицях міста – в мікрорайонах Сонячному та Східному – малолюдно та моторошно. Ці багатоповерхівки ніби щитом загородили від обстрілів місто, але щит той вже як решето – весь у пробоїнах, хитається на пронизливому вітрі, шелестить на чужинців вікнами, нашвидкуруч забитими плівкою.

Тут немає жодної цілої квартири, якщо пощастило – то вилетіли вікна, якщо не дуже: то як у крайньому будинку – снаряд влетів у другий поверх. Хазяйка квартири була вдома, відпочивала у кріслі. Так у цьому ж кріслі і опинилась, але вже на першому поверсі. Фартова – говорять сусіди, лише п’яту ушкодила, ніби у сорочці народилася. Квартирі пощастило менше – вигоріла вся. Заходимо подивитися всередину – і ловлю себе на думці, що наскільки всі типові квартири відрізняються між собою у мирний час, настільки ж вони однакові після обстрілів.

Чорні, забруднені сажею остови меблів, погоріла побутова техніка, засмальцьовані кахлі – залишки колишньої викоханої квартири. Отриманої за багаторічну роботу на заводі або у шахті, чи купленої після багатьох років самообмежень – не важливо. Не просто квартири, а Дому, де люди жили, сперечалися, купували скатертину з квіточками та прозорі фіранки на вікна, відкладали гроші на чорний день і планували відпустку. Стіни все пам’ятають, люди – вже ні, заборонили собі згадувати, призвичаїлися задовольнятися тим, що є сьогодні.

А сьогодні є не так багато – опалення відсутнє, гаряча вода – тим більше. Газопровід перебило у перший рік війни, полагодити не вдається – немає сенсу, як каже влада, бо шальний снаряд може знову перебити систему газопостачання. Ось війна скінчиться – і все полагодять, не турбуйтеся, шановні мешканці. Та й холодна вода останнім часом буває з перебоями, ще й зі специфічним солонуватим присмаком, але для технічних потреб – краще, ніж нічого. Для приготування їжі користуються колодязною водою, або вертять власні свердловини, якщо є можливість та гроші. З якими також проблеми, але то інша історія.

Красногорівці давно вже пристосувалися робити все «як за царя Панька» – опалювати домівку дровами, бо вугілля дороге та не кожному по грошах, а благодійні фонди не можуть забезпечити всіх, хто бажає, паливом. Буржуйки, до речі, ставлять як у приватних будинках, так і у квартирах. Сірий дим, що йде з вікна квартири – вірний знак, що там хтось живе.

Пити колодязну воду, обігрівати квартири електричними обігрівачами, зберігати швидкоплинне тепло за допомогою світловідбиваючої плівки, або просто одягатися у декілька шарів одягу – звична справа для холодної пори року. Спати у піжамі взимку – небачені розкоші, гаряча ванна – майже нездійсненна мрія.

Закінчиться війна – і тоді дозволимо собі все, кажуть мої численні співрозмовники, і я їм вірю. Бо той, хто у вогні не згорів, заслуговує на багато більше, ніж звичайна ванна з гарячою водою.

Вже збираємося їхати додому, як натрапляємо на ще одних місцевих мешканців. Скоріше, це вони виходять з підвалу подивитись, хто ж зайшов на їх територію. Безпритульні коти та собаки просять їсти, плутаються у нас між ногами, переплітаються двома колись ворожими таборами. Але тут, на війні, інші правила – перемир’я. Справжнє, куди там Мінську. Їдять жадібно, похапцем, не розбираючи – хліб чи ковбаса, лише б поїсти, бо невідомо, коли буде така можливість наступного разу. І поводять себе так само нестандартно – колись незалежні та гордовиті коти заглядають людям у вічі, ніби просять забрати з собою будь-куди, лише б годували. Собаки ж голосно гавкають та вимагають ще їжі, ніби звинувачують нас у тому, що вони нікому не потрібні.

Неприродна тиша, яку розривають раз за разом звуки бою, що йде десь поруч, голоси покинутих котів та собак, хруст скалок під ногами – саундтрек для мого фільму про війну, який ніколи не знімуть, бо у ньому не буде ані героїчних батальних сцен, ані плаксивого, але щасливого закінчення історії під співи Вакарчука. Лише буденність війни, яка лякає мене більше за постріли.




"Виживанці". Мар’їнка

Знову їдемо на фронт… Наша мета цього разу - одне з найсумніше відомих сьогодні містечок «сірої» зони з незавидною долею - Мар’їнка. Останні майже три роки кілька тисяч людей живуть в буквальному сенсі на лінії вогню.


До війни Мар’їнка - досить жваве містечко. Аграрний район налічував більше 10 тисяч жителів. Промисловий Донецьк від Мар’їнки в мирний час відділяло одне велике поле соняшників, тепер - лінія фронту і постійні бойові дії поблизу населеного пункту.


Дорога життя.
З основних «пам’яток» військової Мар’їнки - КПВВ. Це третій за завантаженістю КПВВ з шести діючих. Протягом тижня, яку наша група провела в цьому населеному пункті, КПВВ в поле зору потрапляло щодня. І кожен день ми фіксували величезні черги бажаючих перетнути лінію розмежування.


Варто відзначити той момент, що до закриття пропускного пункту, черга з автомобілів, які не встигли проїхати КПВВ, становила від 200 до 400 щодня. Люди скаржаться, що дуже часто, не бажаючи втратити чергу, доводиться ночувати серед чистого поля, ризикуючи кожного разу стати жертвою чергового обстрілу. Також, громадяни стверджують, що мінімальний час, який доводиться провести у черзі – 6 годин.

 Черга на КПВВ після його закриття.


Крім того, розташування КПВВ «Мар’їнка» таке, що до найближчого потенційно безпечного місця ночівлі добиратися більше години. До такої ситуації люди звикли.


Донецьк і Мар’їнка в мирний час розділяло якихось два кілометри. Зараз ціле життя і низка мінних полів. Зв’язок місцевого населення з колись обласним центром дуже тісний. Родичі, знайомі, друзі. Всі залишилися там. Шлях через офіційний КПВВ - не простий і не швидкий. Отже, вулиця Леніна стала з початком війни, умовно кажучи, стежкою життя для мар’інців і жителів прилеглих районів Донецька. Сюди пускають тільки з Мар’їнської пропискою.


У 2015 році цю стежку перекривали, потім знову відкривали, знову перекривали. Небезпечно. Розтяжки і міни досі актуальні в прифронтових містах. Останній місяць, за словами місцевих жителів, стежинка відкрита для переходу ТУДИ кожен день. Працює в тому ж режимі як і офіційний КПВВ, з 8.00 до 18.00.


Не довга і не широка доріжка, біля шахти, яка веде з Петровського району Донецька в Мар’їнку та назад після дощу перетворюється в смугу перешкод.


Щодня по ній ходять жителі багатостраждального району Трудовський, який зазнав, мабуть, самих жорстких обстрілів в 2015 році. Вибираючи найбільш оптимальний час, місцеві жителі йдуть в Мар’їнку, щоб придбати на її невеликому ринку хоча б елементарні продукти. На місцевому ринку також є можливість поміняти гривню на рубль за більш вигідним курсом, ніж в невизнаній державі.

 "Дорога життя"


Ці «походи» рятують багатьох, хто з тієї сторони. Десятки сімей залишилися оточеними війною без єдиного шансу купити навіть просто хліба і ця стежка чи не єдиний спосіб вижити на окупованих територіях.


Солдати української армії з розумінням ставляться до таких переходів, хоча і скаржаться між собою: «Ось, контрабанду тут розвели ...», - невдоволено каже один молоденький військовий.


Наша група зафіксувала перетин людьми цієї стежки. Але, те, що ми побачили, навряд чи можна порівнювати з контрабандою. Скільки продуктів може на собі, нехай навіть з велосипедом, пронести одна людина? Мабуть, рівно стільки, щоб нагодувати свою сім’ю.


Однак останнім часом для місцевих жителів прифронтової Мар’їнки стежка стала способом хоч трохи заробити. Чоловіки, в господарстві яких є малогабаритний транспорт типу мопедів чи велосипедів за 250 гривень готові перевезти сумки з продуктами для тих, хто вже скупився і йде в донецькому напрямку.

«Виживанці».
Днем, коли звуки артилерії практично не чути, центр містечка живе мирним життям. Вулицями ходять мами з колясками, бабусі безтурботно обговорюють ситуацію в країні, сидячи на лавочках біля під’їздів. Прильотів в центр міста практично не буває. Але буквально в 500 метрах - тотальна розруха.


Цілий квартал розбитих снарядами дво-, триповерхових будинків з обгорілими квартирами, в тому числі зруйнована будівля школи - інтернату. Це околиця Мар’їнки. Позиції «ДНР» звідси вже в 500 метрах.


До війни в місті було кілька своїх підприємств: шиноремонтний завод, харчосмакова фабрика, молокозавод, хлібозавод. Завод «Лактіс» - саме модернізоване з них, його переобладнали за допомогою іноземних інвестицій. Понад півсотні найменувань якісної молочної продукції до війни розходилися не тільки по Україні, але і на експорт. Зараз вони постраждали від військових дій, але деякі, підлягають відновленню.


Мар’їнська школа-інтернат також зруйнована і не працює. Третього червня 2015 року, порушивши мирні Мінські угоди бойовики «ДНР» почали операцію по окупації українського міста Мар’їнка Донецької області. Відео атаки терористичного загону «Пятнашка» опублікували Воєнкори проекту News-Front.  (ОБЕРЕЖНО! ВІДЕО +18)

На кадрах видно як російські бойовики ведуть запеклі вуличні бої в населеному пункті. В результаті цієї операції - в будівлі школи-інтернат пошкоджено покрівлю, вибиті всі шибки, снарядами зруйновані стіни. Школа-інтернат не відновлена понині.


Інфраструктура міста практично знищена. Відповідно роботи немає. Так само як і стабільного заробітку. А виходячи з цього і засобів до існування теж. Єдиний, поки що стабільний дохід мирних жителів Мар’їнки - пенсія. У більшості випадків мінімальна - 1400 гривень.


Але навіть при цій плачевній ситуації комунальні служби і колекторські контори не дрімають і тема вибивання боргів вкрай актуальна навіть для жителів многострадальних Мар’їнки і ряду інших прифронтових міст Донбасу.


Мінімальна сума платіжки за «комуналку» обходиться місцевому жителю від 700 гривень місяць. Це навіть при тому, що газу в місті немає, тому що вже понад рік газопровід пошкоджений внаслідок обстрілів і не відновлений через ті ж самі систематичні обстріли.


Проблема відсутності можливості опалення власних будинків - ще одне наболіле питання для мар’їнців. Газу немає. А, щоб опалити будинок протягом зими потрібно в середньому 4 тонни вугілля. Кожна тонна - дві з половиною тисячі гривень. Разом – мінімум 10 тисяч гривень на зиму. Для жителів Мар’їнки ця сума найчастіше непідйомна.


За офіційними даними в місті повністю зруйновані 36 будинків, пошкоджено 177, в тому числі 8 адміністративних будівель.
Але, не дивлячись на, здавалося б, повну утопію, люди живуть надією на стабілізацію ситуації в Україні та відновлення інфраструктури в рідному місті.


При спілкуванні з людьми, залишилося враження, що гуманітарну допомогу жителям надають в основному цивільні волонтери і протестантські церкви. Допомога від держави якщо і надходить, то вона мінімальна. Складається враження, що у Мінсоцполітики руки не доходять до простих громадян, або для державної машини людський потенціал - це взагалі третьорядне завдання.


Волноваський відділ поліції станом на 12 листопада 2016 року подає інформацію про 39 мирних жителів, з них дві дитини, які загинули в Мар’їнці за час бойових дій на Донбасі. Але як запевняють місцеві жителі, цю цифру сміливо можна збільшити.


За даними правоохоронців, 120 городян були поранені.


За даними поліції регіону, з початку бойових дій населення Мар’їнки і Красногоровки скоротилося більш ніж в два рази. Так, в Мар’їнці сьогодні проживають 2674 людини, з них 550 дітей.

 Поранення.


З розмови з місцевими: «Це не має значення - хочу я там жити чи ні! Вибору немає! Кинути там все - це викинути зі свого життя 40 років! 40 років! Розумієте? Я сам там ось цими руками будинок будував! Я в шахті 30 років! А пенсії нарахували 3000 гривень! І тих тепер немає! Спасибі, що в церкві хліб дають! Ось ти тепер мені скажи, за що мені в мої 70 це все?!»

Військові – цивільні.
Відносини між цивільним населенням і військовими в місті неоднозначні. Повної довіри немає і сьогодні, проте настрої людей змінюються і все частіше на вулицях можна зустріти місцевих з проукраїнською позицією.


У прифронтовій зоні люди вважають за краще не висловлюватися на тему взаємин з військовими. Але ті, хто з готовністю йдуть на контакт, все ж відзначають, що відомі окремі випадки мародерства та некоректної поведінки бійців української армії з кореним населенням.


З 7 на 8 серпня 2016 року в Мар’їнці під колесами української бойової машини загинула 44- річна жінка.


За словами очевидців, це сталося о 22.30 вечора. Почався обстріл з боку «ДНР». Жінка з чоловіком і його мамою поверталися з роботи. Звук БМП позаду вони не чули, тому що поруч працювала артилерія.


Чоловік Яни Корнієнко (загибла) і його мама дісталися додому. Яна не прийшла. Шукати жінку серед ночі під обстрілом родичі не зважилися. Подумали, що вона сховалася десь і вранці прийде додому.


О 5.30 ранку 8 серпня чи військові, то чи поліція забрали з дому чоловіка загиблої без пояснень і особливих церемоній на слідчі дії, які тривали більше трьох годин. Пізніше його відвезли на впізнання роздавленою дружини.


Командир бригади, яка була в БМП не заперечував тому, що сталося і через день після трагедії прийшов до родичів загиблої.
Вибачився за таку сумну ситуацію. Дав 11 тисяч гривень на похорони і пішов. У Яни залишилося двоє неповнолітніх дітей.
Рідні Яни змирилися. Кажуть, що війна йде. Не АТО - війна. І від смерті не застрахований ніхто, потрібно просто зрозуміти і прийняти ...


Але нарівні з навіть стільки жахливими історіями, люди відзначають, що коли в місті починається обстріл з боку невизнаної республіки, українські військові збирають мирних жителів, щоб приховати від обстрілів у своїх підвалах і бомбосховищах.
Україну в Мар’їнці люблять. Я не завжди розуміла, за що. Але місцеві прощають і приймають все, що відбувається в місті. У місті, де людське життя коштує 11 тисяч гривень.


«Балакайте там, щоб не бомбили нас тут ... Померти вже хочеться ... Набридло все ... Та війна не така була ... Я - то і Другу Світову пам’ятаю ... З танків прямо по житловим будинкам зараз бахають ... Тоді НЕ було такого...», - говорить літня жінка на вулиці. «У мене всі вікна повибивало ... А з пенсії не можу навіть одне вставити ...» - продовжує вона.

 Уламки.

Росія ТВ.
Ну і як вже звично для нас стало (нажаль) – тільки російське ТВ та радіо. Місцеві скаржаться на те, що у них по телевізору показують лише російські та сепаратистські телеканали. Ні українського радіо, ні газет, ні телебачення у них немає.


"Хоть бы какую газету нам привезли, уже было бы лучше. А то совсем нет ничего украинского", - говорить жінка на вулиці.


Питання до української влади: чому на більш проблемних територіях держави не працює українське віщання? Станиця Луганська, Мар’їнка, Красногорівка, Золоте, Авдіївка, Троїцьке, Щастя, Зайцеве, Світлодарськ, Миронівське, Луганське та ще величезний перелік населених пунктів, де немає українського віщання.


Кого ці люди будуть звинувачувати у тому, що живуть в зоні тотального жаху? І що робить українська влада, щоб поміняти цю думку?


P.S. Вижити в цих умовах зміг би не кожний. Можна тільки болісно вмирати. Можна щодня гинути, знаючи, що допомога не прийде. Можна втрачати себе і всі зв’язки зі світом. У цій частині Донбасу, здавалося б, залишається все менше шансів на нормальне життя.


Ми поїхали. А вони залишилися поряд зі своїми проблемами, яким навіть краю не видно: і мар’їнці, і військові, і волонтери, які щодня допомагають їм і жителям сусідньої Красногорівки...




Права людини на південному сході України, 2016, #06