У серці навіть найбільших злочинців тліє іскра Божа, – і горе тому суспільству, яке не лише не підживить її, а навпаки – загасить її у цілковитій тюремній безвиході! То, може, краще нам подати свій голос вчасно, щоб Президент країни відчув, що рейтинг у нього впаде, якщо він НЕ зважиться на амністію?

Мета російської влади, з одного боку, припинити публічну активність тих людей, які активно беруть участь у громадській діяльності та висловлюють свою позицію, виявляючи солідарність з ув’язненими, з іншого боку – залякати всіх інших.

Печально, господа! Опять имеем власть, которая игнорирует право, права человека, свои политические и юридические обязанности, и которой, по большому счету, просто наплевать на людей. 

Там, де бідність, де немає роботи, належного фінансового забезпечення, люди частіше скоюють злочини, виникає більше хвороб, нижча впевненість у завтрашньому дні, гірший моральний клімат у суспільстві. Загрозливий сценарій. Чи не так?

Росія, як і весь світ, вражена важкою епідемією коронавирусу. Але схоже, що багатьох людей і правителів країни не менше хвилює інша проблема. Через цю епідемію довелося відкласти парад і урочисті заходи, присвячені 75-річчю «Перемоги Росії у Великій Вітчизняній війні». Чому для них це так важливо? Чому протягом багатьох років Росія так справно святкує цю перемогу, яку багато хто вважає пірровою?

Треба зробити сумний висновок: певна частина населення добре таки інфікована інформацією з прокремлівських ЗМІ.

Електронний суд, онлайн-уроки, чати замість робочих зустрічей: карантин, можливо, посприяє створенню більш раціонального світу, адже вже відкрив людству очі на речі, переваги яких раніше були не такими очевидними.

К 75-летию окончания Второй мировой войны в Европе. Размышления об исторической памяти 

Соціалізм вмирає повільно і, схоже, не зможе померти, поки не доведе свої примітивно раціональні принципи до абсурду. Як бачиш, у банального небажання уряду відпускати «заробітчан» є майже філософські засади.

Виступ Євгена Захарова на дискусії, організованої Українським центром Міжнародного ПЕН-клубу

До 75-річчя закінчення Другої світової війни в Європі. Роздуми про історичну пам’ять

У нашій державі десятиліттями не надто поспішали вкладати кошти у розвиток власної медицини, вважаючи, очевидно, що сфера охорони здоров’я і так справляється з тими викликами, що існують. Але сьогодні постав зовсім інший виклик, і зовсім інша недуга – підступна і небезпечна.

24 березня 1999 року розпочалася операція сил НАТО на території Союзної Республіки Югославії. Спрямовані на військові об’єкти, пізніше бомбові удари поширилися на об’єкти промислові та цивільні, що призвело до тяжких наслідків.

Замість подяки людям, готовим надавати допомогу і впроваджувати ті програми, які сприяють розвитку держави, дехто знову клеїть ярлики.

Можна по-різному ставитися до деяких державних реформ, які підтримав Сорос, але це аж ніяк не його провина. Це вина горе-реформаторів і наша з вами, бо навіть ідеальна реформа ніколи не буде ефективною в неготовому до неї соціумі.

Іноді здається, що відкрилася горезвісна скриня Пандори і з неї суне і суне в Україну всіляка московщина та малоросійщина, а в самій Україні активізувалися сили, які охоче сприймають і поширюють цей бруд.

Якщо сайт Верховної Ради будуть оновлювати, взірцем для розробників однозначно має стати поштова скринька Google Mail. Адже читаючи деякі законопроекти, мимоволі починаєш шукати кнопку ‘позначити як спам’.

Якщо у сфері виробництва чи реалізації піротехніки можна запровадити хоча б якийсь контроль, то, коли йдеться про її використання, зробити це не так вже й просто. Чи маємо право на тишу?

Це там, за «порєбріком» вже не один рік відбувається театр абсурду, на сцені якого розігруються вшанування ветеранів-НКВДистів, гучні дні народження того ж таки Сталіна, хресні ходи з іконою жорсткого вбивці.

Поки у сприйнятті наших громадян не відбудеться ключових змін у ставленні до ґендерно зумовленого насильства як до прояву, небезпечного для суспільства, його й далі будуть вважати справою сімейною.