‘Путін намагається зруйнувати європейські цінності, обміняти їх на гроші, купити, продати, і розставляє свої фігури на шахівницю Європи: це ліві і праві радикали, які живуть за гроші Путіна та разом із ним руйнують ці цінності’.

Є така українська традиція: кожна нова влада намагається запровадити у країні якийсь свій варіант свободи слова, аби тримати медіа на короткому поводку.

Без реализации «политики потепления» в отношении к гражданам, проживающим на ОТ, никакие «мирные инициативы» не принесут никаких дивидендов.

Відповідного соціального звучання цьому не надається. Відтак і в переважної більшості населення формується байдуже ставлення до актів вандалізму. А ті, хто їх вчиняє, відчуває власну безкарність.

С тех пор, как Украина вышла из Советского Союза и начала строить себя как самобытное, самостоятельное Украинское государство, имперская природа новой России не может с этим смириться ни в стратегическом, ни в политическом, ни в практическом и пропагандистском плане.

Чому стаття на сайті правозахисної організації в назві містить фразу, що асоціюється з жорстоким радянським диктатором Йосипом Сталіним? Тому що вона цілком адекватно відображає дійсність. Складно вигадати більш влучне словосполучення для опису суворих законів світу, особливо актуальних для молодої демократії, якою, з деякими (або й багатьма) застереженнями, можна назвати Україну.  

Лідер кримськотатарського народу вважає, що звільнення 35-ти українців з російських в’язниць обійшлося завеликою ціною.

Незважаючи ні на агресію Росії проти України, ні на переважно негативне ставлення самих росіян до українців, яке часто демонструють соціологічні опитування, ми так і не виробили у своєму суспільстві критичного ставлення до того, що розмиває українську ідентичність, штовхає нас до іншої, чужої ідеології.

Картина була намальована, коли Європа переживала один із складних, кривавих періодів свого розвитку. Але і ми жили колись на схожому кораблі, який нікуди не плив, де також з власної волі чи з примусу захоплено співали хором комуністичних пісень, де не потрібна була сила духу, де комуністичними галюцинаціями підмінялося справжнє життя.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, визнаючи Указ Президента В.А. Зеленського конституційним, вчергове продемонстрував вершину правового нігілізму та блюзнірства щодо поняття верховенства права і виключного права народу визначати та змінювати конституційний лад в Україні.

Пенітенціарне відомство є фактично єдиним не реформованим за часи незалежності України. А проведення реформ не можливе без адекватної державної політики і компетентних, фахових і достойних кадрів.

Після розповсюдження новини про складання протоколів на двох рівнян, які протестували проти Зеленського, рівненська поліція оприлюднила прес-реліз, у якому заявила, що проводить «комплексну службову перевірку». Але доводиться констатувати, що правоохоронці так нічого й не зрозуміли.

Невдячність, байдужість, бажання повернутися спиною до війни і військових, які захищають Україну, вийшла вже з побутового рівня на суспільний. Маю на увазі той конфлікт, який розгорівся у Харкові, у зв’язку з наміром місцевої влади знести волонтерський пункт «Все для перемоги», встановлений на головному майдані міста.

Зловмисники все частіше використовують дитячу недосвідченість та довірливість задля власної вигоди. У результаті хтось дізнається про невільництво із творів Шевченка, сидячи за шкільною партою, а хтось – переживає моторошний сюжет у реальному житті.

Замість того, щоб, як то кажуть, прийти до тями, ми стаємо ще більш нетерпимими і агресивними. І поки що рідко вдаємося до заходів, які цей рівень напруженості можуть знизити.

Чим ближче день вибору — тим більше посилюється напруга в таборах прихильників того чи іншого кандидата. І якщо до першого туру ситуація була порівняно спокійною (з огляду на наявність аж 39-ти кандидатів, семеро з яких набрали більше за п’ять відсотків голосів), то зараз уся суспільна ненависть сконцентрувалася в дискусіях між «зеботами» та «порохоботами».

Із аутизмом пов’язана купа упереджень, коли не сказати – забобонів. Сьогодні, 2 квітня, у Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму, пропонуємо читачеві зауваження від першої, так мовити б, особи.

Вже кілька років ми живемо в умовах потужного негативного пропагандистського, інформаційного, агентурного впливу на наше суспільство з боку Росії як держави-агресора. У багатьох з нас є усвідомлення того, що маємо боротися з цим ворогом не тільки через збройну відсіч, а так само через психологічні, інформаційні впливи.

Здається, люди, за яких ми маємо віддавати свої голоси на президентських виборах, тією чи іншою мірою готові зруйнувати те, що здобувалося Україною впродовж своєї ще недовгої незалежної історії і що закріплене на законодавчому рівні, й мало б виконуватися неухильно.

Поки одні ЗМІ мостять свою дорогу до суспільства, керуючись добрими намірами, інші зіштовхують українську спільноту в інформаційне пекло.