Другий виступ на експертній конференції «40-річчя Гельсінського руху та його майбутнє. Сьогоднішні виклики безпеці взаємодії в Європі », Берлін, 31 травня.

Второе выступление на экспертной конференции «40-летие Хельсинкского движения и его будущее. Сегодняшние вызовы безопасности и взаимодействию в Европе», Берлин, 31 мая.

Виступ на відкритті експертної конференції «40-річчя Гельсінського руху та його майбутнє. Сьогоднішні виклики безпеці та взаємодії в Європі», Берлін, 30-31 травня.

Выступление на открытии экспертной конференции «40-летие Хельсинкского движения и его будущее. Сегодняшние вызовы безопасности и взаимодействию в Европе», Берлин, 30-31 мая.

Спогади Мариновича – це філософські і метафізичні роздуми і висновки з прожитого і переосмисленого ним життя. Тому дискурс цього твору виразно окреслює філософію не тільки самого автора, а й історії України.

Цю подію називають «днем народження» правозахисного руху в СРСР.

«Україна піддалась агресії з боку Росії саме тому, що майбутнє Росії зараз повністю залежить від того, що відбувається в Україні» – Захаров

8 грудня 1986 року в Чистопольській в’язниці після тривалого голодування помер радянський дисидент Анатолій Марченко. Через тиждень після смерті Марченка Михайло Горбачов зателефонував у Горький Андрію Сахарову, повідомивши, що академік може повернутися із заслання до Москви. Смерть Анатолія Марченка, як тоді здавалося, стала кінцем епохи політв’язнів і дисидентів. Але через майже тридцять років слово «політв’язень» знову повернулося в російську мову.

83-річний радянський дисидент Віктор Файнберг приєднався до голодування української льотчиці Надії Савченко, яку утримують у Росії. Він звернувся до україн-ської герої з листом, у якому висловив підтримку, захо-плення героїзмом, сміливістю та упевненість, що на неї чекає перемога. Окрім підбадьорюючих слів, Файнберг приєднався до Надії Савченко і діями: колишній в’язень ГУЛАГу розпочав голодування на знак солідарності.

Минає 110 років від народження Оксани Яківни Мешко – українки, родина якої пройшла горнило нищення українського народу в ХХ столітті. Від самозахисту, від оборони сина вона перейшла до правозахисної діяльности в Українській Гельсінкській Групі, брала на себе вищу відповідальність за долю нації. У поважному віці вдруге пережила всі труднощі ув’язнення і заслання, але й удостоїлася в Бога радості відродження України.

26 листопада 2014 року минає 80 років з дня народження Юрія Литвина – поета й публіциста, члена правозахисної Української Гельсінкської групи. Загинув він у неволі 4 вересня 1984 року,

25 років тому, 19 листопада 1989 року, українська земля прийняла Олексу Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса.

З виступу 18 листопада 1999 року в Київському будинку вчителя на вечорі пам’яти Олекси Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса з нагоди 10-річчя їхнього перепоховання на Байковому цвинтарі в Києві 19 листопада 1989 року.

Когда узнал о вторжении армий пяти «братских стран» в Чехословакию, с нетерпением стал ждать вечера, потому что только вечером наш монументальный радиоприемник «Беларусь» мог ловить «вражеские голоса».

Ми, що підписали це звернення, колишні в’язні Пермських таборів ВС-389-35, 36 і 37, Мордовських таборів ЖХ-385-3, 17 і 19, Владимирської і Чистопольської тюрем, родичі в’язнів, дослідники, журналісти, правозахисники, нагадуємо про історичну пам’ять, яка свідчить і завжди буде свідчити про злодіяння ХХ століття, під вагою яких упала Імперія Зла. Ми маємо моральне право вимагати від влади Росії і Пермського краю припинити руйнацію Музею «Перм-36», зберегти всі його неоціненні експонати, стенди, приміщення й архіви, відновити доступ до них екскурсантів, відновити фінансування роботи Музею, повернути звільнених працівників.

17 лет назад, 12 июня 1997 в парижском пригороде Кламар, в военном госпитале умер Булат Окуджава. Когда я вижу у кого-то в доме винил с песнями Окуджавы, сборники его стихов и прозы, просто фотографии за стеклом книжной полки, сразу понимаю – свой! Будь он трижды других взглядов, политических, или каких угодно еще ориентаций, все равно – свой. Потому что есть нечто большее, чем легкая рябь или девятибалльные штормы на поверхности повседневности. Он умел это выразить. А нам бы не утратить способность слушать и слышать

Убит человек кристально чистой души, абсолютного бескорыстия, безграничного бескомпромиссного чувства справедливости, удивительной доброты и веры в добро.

Наталія Горбаневська, поетеса, автор півтора десятка книг віршів, колишній радянський дисидент і невтомний захисник прав людини, померла у Парижі. Їй було 77 років.

Рік без Василя Лісового