MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Проблеми ромської громади в Україні

26.12.2000   
Д. Гройсман, м.Вінниця
Про українських ромів в засобах масової інформації згадують переважно тоді, коли йдеться про правопорушення або навіть злочини. Нерозуміння і викликані ним підозра і ворожість, міцно затвердилися як стереотипи, що визначають відношення більшості українського соціуму до ромів України. Народ із багатовіковою історією, один з корінних етносів України, який систематично зазнавав утисків і переслідувань, а в ХХ сторіччі опинився на межі повного винищення внаслідок фашистського геноциду, сьогодні важко шукає своє місце в поліетнічно-барвистому українському суспільстві.

Під час перепису населення 1989 року 48 тисяч громадян УРСР назвали себе ромами, проте, як вважають фахівці Держкомнацміграції, реальна кількість ромів з урахуванням особливостей їхнього життя та того факту, що значна кількість з них в ході перепису вказували іншу національність, набагато більша офіційних даних, і становить близько 80-100 тисяч. Найбільше ромів живе в Закарпатті, південних і східних регіонах України. Переважно вони живуть на околицях міст, в важких побутових умовах, що, зокрема, є причиною високих показників захворюваності і дитячої смертності. Рівень освіти ромів є одним з найнижчих в державі, за даними Держкомстату до 20 відсотків ромів Закарпаття є неграмотними. Неповноцінна освіта і відсутність професійної підготовки, помножені на недовіру і упередженість, призвели до майже суцільного безробіття серед ромського населення.

Особливо ж вразливими і беззахисними виявилися роми-мандрівники, у яких часто не має прописки і необхідних документів.

Юрист "Асоціації молодих Ромів" Світлана Давида розповіла мені про велику кількість скарг на жорстоке поводження і приниження, яких зазнають ці люди з боку правоохоронців.

Безперечно, існує спокуса звинуватити у всіх проблемах самих ромів, мовляв: "не хочуть бути такими як усі". Та чи варто забувати, що сама держава десятиріччями створювала цьому народу додаткові перешкоди і незручності? То ж хіба чесним буде зараз відмахуватися від цих проблем?

Нещодавно в одному маленькому чеському місті влада побудувала високий паркан навколо району, де проживають роми, перетворивши його на сучасне гетто. Хвиля протестів, що прокотилася Європою у відповідь на це, призвела до того, що зрештою огорожу було ліквідовано, але подейкують, що тепер збираються ліквідувати і сам район. Так склалося історично, що роми не мають власної національної держави, отже - вони належатимуть до етнічної меншості в будь-якій країні світу. Тож усвідомлюючи це, пам’ятаймо також і про те, що громадяни "другого гатунку" бувають лише в другосортних країнах.
 Поділитися