Чи легітимний референдум?
26.12.2000
На мою думку, відповідь на запитання, винесене в заголовок, однозначна - ні, не легітимний. І ось чому.
Будь-які зміни Конституції мають бути проведені тільки відповідно до самої Конституції, тобто при цьому можна керуватись виключно її розділом 13 "Внесення змін до Конституції України". Розділ 13 не передбачає внесення змін до Конституції шляхом референдуму. Єдина згадка про референдум у цьому розділі міститься у статті 156: всеукраїнським референдумом затверджуються зміни до розділів 1,3 і 13 Конституції після прийняття законопроекту про ці зміни Верховною Радою не менш як двома третинами від конституційного складу. Отже, оскільки усі шість питань, які винесені на референдум, змінюють Конституцію, а Верховна Рада не розглядала відповідний законопроект, його проведення порушує Конституцію.
Зазначимо, що питання сформульовані так, що тільки на останнє питання можна дати однозначну відповідь, решта питань складні і містять у собі не одне питання, а декілька. Особливо вражає бажання Президента призупинити повноваження Верховної Ради, якщо вона протягом місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість. Як на мене, це типовий прояв тоталітарної ідеології. Жодна європейська конституція не містить такої норми. Слід ще зазначити, що Президент не мав права вмотивовувати Указ про проведення референдуму. З усіх боків видно, що "народна ініціатива" організована згори, і що політика адміністративного тиску і примусу, яка переважала під час виборчої кампанії, продовжується і зараз. Не хочеться й згадувати, як саме збиралися підписи за проведення референдуму. Ось тільки один приклад. До батьків моїх друзів зателефонувала дільничний лікар і просила їх дати згоду на підпис. Бідна жінка пояснювала, що, якщо вона не принесе чотири повністю заповнених листа, її звільнять з роботи.
Ні, я зовсім не проти референдуму як такого. Референдум потрібний тоді, коли необхідно дати відповіді на прості і ясні питання, які усіх торкаються і на які важко відповісти депутатській корпорації, потрібна народна інтуїція. От якби Президент запропонував публічну дискусію щодо питання власності на землю або про негайну приватизацію усіх прибуткових українських підприємств, я б сам збирав підписи за проведення референдуму, бо, на мою думку, це пріоритетні питання для прискорення соціального поступу. Я особисто підтримував би і зменшення кількості депутатів Верховної Ради, і введення виборної другої палати парламенту, бо інтереси регіонів у Верховній Раді представлені недостатньо. Я взагалі вважаю, що наша Конституція застаріла, закріплює стагнацію і потребує великих змін. Але ж навіщо порушувати процедуру? Схоже, що Президент щиро вважає, що за рахунок силового тиску і посилення контролю можна поліпшити ситуацію і реформувати економіку і суспільство. Але він помиляється. Наслідком такої політики, як на мене, буде посилення стагнації та прискорення еміграції тих, хто здатний щось зробити.
До речі, рішення більшості, які були прийняті окремо поза стінами парламенту, теж, на мою думку, нелегітимні і мають бути підтверджені повним складом Верховної Ради. Згідно статті 82 Конституції Верховна Рада є повноважною за умови обрання не менше як двох третин від її конституційного складу. Звідси випливає, що парламентська більшість у 226 голосів не є повноважною. Чому б тоді взагалі не збирати голоси телефонним опитуванням? Стаття 3.2.2. Регламенту Верховної Ради визначає, що закон вважається прийнятим, якщо після обговорення на пленарному засіданні за нього проголосувала більшість від фактичної кількості народних депутатів України, і, як на мене, ця стаття порушена. Не можна не вислухати думку меншості, навіть якщо ця меншість ліва. Зневага до процедури, підміна права політичною доцільністю - це прямий шлях до порушень прав людини.
Будь-які зміни Конституції мають бути проведені тільки відповідно до самої Конституції, тобто при цьому можна керуватись виключно її розділом 13 "Внесення змін до Конституції України". Розділ 13 не передбачає внесення змін до Конституції шляхом референдуму. Єдина згадка про референдум у цьому розділі міститься у статті 156: всеукраїнським референдумом затверджуються зміни до розділів 1,3 і 13 Конституції після прийняття законопроекту про ці зміни Верховною Радою не менш як двома третинами від конституційного складу. Отже, оскільки усі шість питань, які винесені на референдум, змінюють Конституцію, а Верховна Рада не розглядала відповідний законопроект, його проведення порушує Конституцію.
Зазначимо, що питання сформульовані так, що тільки на останнє питання можна дати однозначну відповідь, решта питань складні і містять у собі не одне питання, а декілька. Особливо вражає бажання Президента призупинити повноваження Верховної Ради, якщо вона протягом місяця не сформує постійно діючу парламентську більшість. Як на мене, це типовий прояв тоталітарної ідеології. Жодна європейська конституція не містить такої норми. Слід ще зазначити, що Президент не мав права вмотивовувати Указ про проведення референдуму. З усіх боків видно, що "народна ініціатива" організована згори, і що політика адміністративного тиску і примусу, яка переважала під час виборчої кампанії, продовжується і зараз. Не хочеться й згадувати, як саме збиралися підписи за проведення референдуму. Ось тільки один приклад. До батьків моїх друзів зателефонувала дільничний лікар і просила їх дати згоду на підпис. Бідна жінка пояснювала, що, якщо вона не принесе чотири повністю заповнених листа, її звільнять з роботи.
Ні, я зовсім не проти референдуму як такого. Референдум потрібний тоді, коли необхідно дати відповіді на прості і ясні питання, які усіх торкаються і на які важко відповісти депутатській корпорації, потрібна народна інтуїція. От якби Президент запропонував публічну дискусію щодо питання власності на землю або про негайну приватизацію усіх прибуткових українських підприємств, я б сам збирав підписи за проведення референдуму, бо, на мою думку, це пріоритетні питання для прискорення соціального поступу. Я особисто підтримував би і зменшення кількості депутатів Верховної Ради, і введення виборної другої палати парламенту, бо інтереси регіонів у Верховній Раді представлені недостатньо. Я взагалі вважаю, що наша Конституція застаріла, закріплює стагнацію і потребує великих змін. Але ж навіщо порушувати процедуру? Схоже, що Президент щиро вважає, що за рахунок силового тиску і посилення контролю можна поліпшити ситуацію і реформувати економіку і суспільство. Але він помиляється. Наслідком такої політики, як на мене, буде посилення стагнації та прискорення еміграції тих, хто здатний щось зробити.
До речі, рішення більшості, які були прийняті окремо поза стінами парламенту, теж, на мою думку, нелегітимні і мають бути підтверджені повним складом Верховної Ради. Згідно статті 82 Конституції Верховна Рада є повноважною за умови обрання не менше як двох третин від її конституційного складу. Звідси випливає, що парламентська більшість у 226 голосів не є повноважною. Чому б тоді взагалі не збирати голоси телефонним опитуванням? Стаття 3.2.2. Регламенту Верховної Ради визначає, що закон вважається прийнятим, якщо після обговорення на пленарному засіданні за нього проголосувала більшість від фактичної кількості народних депутатів України, і, як на мене, ця стаття порушена. Не можна не вислухати думку меншості, навіть якщо ця меншість ліва. Зневага до процедури, підміна права політичною доцільністю - це прямий шлях до порушень прав людини.