Конституційна Феміда на боці Онопрієнка
26.12.2000
Отже, неможливе стало можливим. Блюзнірство завершилося. Конституційний суд зробив царський новорічний подарунок серійному вбивці Онопрієнку і таким, як він, відмінивши смертну кару в Україні, навіть для воєнного часу. Фантастика, та й тільки! Отже, Онопрієнко і ще 409 "смертників у недалекому майбутньому (адже довічного ув’язнення у нас немає) знову з’являться серед нас і, можливо, на вузькій стежці зустрінуться з моїми онуками і правнуками.
Як повідомляє преса, 6 суддів проголосували проти цього антинародного рішення. Не тільки мені було б цікаво знати прізвища наших захисників і тих 10-ти "героїв", які виявили державну "мудрість". Цю "мудрість" вони боязливо прикривають нашою Конституцією, яка, мовляв, захищає життя людини. Хоч у 10-ти Божих заповідях шоста заповідь проголошує: "Не убий!". Але вона не наголошує: "Не убий вбивцю", а навпаки, Біблія навчає: "Хто вдарить людину, і вона помре, той конче буде забитий", або "А коли хто буде замислювати на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертовника мого на смерть". І ще "Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу".
У загиблих немає ні надії, ні майбутнього. Для них немає навіть минулого. А для рідних убитих залишається довічна скорбота і гірка пам’ять - фотографії в альбомах і чорне горе - горбики на цвинтарях.
А ще ці згорьовані громадяни нашої України повинні будуть роками годувати й одягати вбивць своїх не-наглядних дітей, безцінних батьків і незабутніх друзів.
Читаю повідомлення в колишній газеті "Всеукраинские Ведомости" від 5.06.1997р.: "В штаті Техас 33-річному Патріку Роджеру, який убив поліцейського, зробили смертельну ін’єкцію. Вирок виконувався в присутності родичів жертви".
Мені подобається така демократія.
Чи прийняття антинародного рішення - це запобігання перед Європою, яку 55 років тому ми, солдати колишньої радянської держави піднімали з колін, на які вона опустилася перед європейським же фашизмом?
Дехто сьогодні аж захлинається від рабських гордощів: "Нас визнала Європа!" Чому на своє плюємо, а на чуже поклони б’ємо? А ще нинішнім "гуманізаторам" з Конституційного суду не слід забувати і про те, що це звідти, з Заходу прийшли до нас СНІД, наркоманія, стриптиз, корупція, мафія, вбивства на замовлення, сексоманія.
На мою думку, тільки народ України має право вирішити це питання шляхом референдуму.
Газета "Вечірні Черкаси", 20 січня 2000 р.
Як повідомляє преса, 6 суддів проголосували проти цього антинародного рішення. Не тільки мені було б цікаво знати прізвища наших захисників і тих 10-ти "героїв", які виявили державну "мудрість". Цю "мудрість" вони боязливо прикривають нашою Конституцією, яка, мовляв, захищає життя людини. Хоч у 10-ти Божих заповідях шоста заповідь проголошує: "Не убий!". Але вона не наголошує: "Не убий вбивцю", а навпаки, Біблія навчає: "Хто вдарить людину, і вона помре, той конче буде забитий", або "А коли хто буде замислювати на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертовника мого на смерть". І ще "Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу".
У загиблих немає ні надії, ні майбутнього. Для них немає навіть минулого. А для рідних убитих залишається довічна скорбота і гірка пам’ять - фотографії в альбомах і чорне горе - горбики на цвинтарях.
А ще ці згорьовані громадяни нашої України повинні будуть роками годувати й одягати вбивць своїх не-наглядних дітей, безцінних батьків і незабутніх друзів.
Читаю повідомлення в колишній газеті "Всеукраинские Ведомости" від 5.06.1997р.: "В штаті Техас 33-річному Патріку Роджеру, який убив поліцейського, зробили смертельну ін’єкцію. Вирок виконувався в присутності родичів жертви".
Мені подобається така демократія.
Чи прийняття антинародного рішення - це запобігання перед Європою, яку 55 років тому ми, солдати колишньої радянської держави піднімали з колін, на які вона опустилася перед європейським же фашизмом?
Дехто сьогодні аж захлинається від рабських гордощів: "Нас визнала Європа!" Чому на своє плюємо, а на чуже поклони б’ємо? А ще нинішнім "гуманізаторам" з Конституційного суду не слід забувати і про те, що це звідти, з Заходу прийшли до нас СНІД, наркоманія, стриптиз, корупція, мафія, вбивства на замовлення, сексоманія.
На мою думку, тільки народ України має право вирішити це питання шляхом референдуму.
Газета "Вечірні Черкаси", 20 січня 2000 р.