Тінь Вишинського над Ташлицьким проектом
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об’єктами. (Водний кодекс України)
Досить часто як в ЗМІ, так і навіть від Президента України можна почути твердження про високий рівень корупції серед державних службовців. При цьому наводяться дані міжнародних експертів про те, що Україна в цьому питанні займає майже «призове» місце в світі. І ось що дивно, при такому засиллі правопорушень випадки їх висвітлення в ЗМІ якщо і трапляються, то нерідко не мають наслідків. Виникає питання, що це, державний імунітет до проявів корупції, чи ще гірше — спосіб національного життя?
Прояви корупції в Україні за даними правоохоронців досить різні. Миколаївська обласна екологічна асоціація (МОЕА) «Зелений світ»» займаючись громадським контролем дотримання посадовими особами природоохоронного законодавства України, зіткнулась з вже «реліктовою» формою правопорушень, яку фахівці можливо віднесуть теж до корупції. Мова йде про порушення законів України, які подаються деякими державними структурами як захист державних інтересів (для зовнішнього світу подібне і уявити собі неможливо). Корні цього явища, на наш погляд, по-перше, в слабкій і не досить професійній не тільки державній владі, але і всіх інституцій суспільства, а по-друге — можливо в особливій формі мислення частини населення (наша спадщина за радянських часів) щодо «революційної», або господарчої, або особистої доцільності порушення законів. Такий стан суспільства є сприятливим середовищем для різних форм корупції. А.Вишинський, колишній прокурор СРСР в криваві 30-ті, який і породив доцільність порушення державних законів, мабуть добре розумів руйнівну для громадянського суспільства силу цього «щеплення».
Спілкування під час виборчих кампаній з широкими колами населення показало, що довіра до органів державної влади серед пересічних громадян підірвана. З метою подолання корупції і не бачачи інших шляхів, люди схильні прийняти, так званий «сильний» тип влади. Ці очікування мабуть теж враховував наш Президент, коли на інавгурації казав, що: «Наступні 5 років Ви побачите іншого Президента». Чи будуть виправдані ці очікування, час покаже.
На протязі вже понад 12 років МОЕА «Зелений світ» неодноразово піднімала на різних рівнях питання щодо порушень законодавства України при спорудженні як Південноукраїнської АЕС, так і додаткового гідрокомплексу, частинами якого є Ташлицька гідроакумулююча електростанція (ТГАЕС) і руслове (ріка Південний Буг) Олександрівське водосховище. Події навколо спорудження цього гідрокомплексу, який далі будемо іменувати «Ташлицька ГАЕС», стали вже занадто «гарячими» не тільки для громадськості Миколаївщини, але і для державності України.
Перш ніж перейти до подій, пов’язаних з проектом ТГАЕС, треба нагадати, що проблема водопостачання Півдня України дуже гостра. Принаймні посушлива Миколаївська область по показнику водозабезпеченості займає одне з останніх місць в Європі й в Україні. Ріка Південний Буг, яка є майже єдиним джерелом питної і поливної води для значної частини населення області, внаслідок надмірного зарегулювання втратила властивості до самоочищення. По рівню цієї зарегульованості вона вже давно не відповідає вимогам статті 82 Водного Кодексу України. Це по-перше. По-друге, Ташлицька ГАЕС, як спосіб регулювання добового споживання електроенергії, яку виробляють атомні станції, на сьогодні є вже «рудиментом» інженерного мислення. Мало хто обізнаний з тим, що ГАЕС споживає електроенергії майже у два рази більше, ніж виробляє. Тобто в Україні з введенням ГАЕС кількість електроенергії зменшиться (ТГАЕС, наприклад, на три агрегати поглине безповоротно згідно з розрахунком 520855 МВтг/рік). І трете — чи можна вирішити питання регулювання добового споживання електроенергії без Ташлицької ГАЕС? За відповіддю звернемося до визнаного авторитету у галузі енергетики, депутата Верховної Ради України, заступника голови Міжвідомчої аналітично-консультативної комісії з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин академіка НАНУ Ігоря Юхновського. Ось що він казав в інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр» 6 березня 1999 року («Урядовий кур’єр», № 43): «Ядерна енергетика — специфічна проблема. Нарощуючи її потужності, мусимо автоматично збільшувати кількість іншої енергетики, яка могла б компенсувати ЇЇ надлишок. Останнім часом чути голоси, щоб з цією метою добудувати Ташлицьку і Дністровську ГАЕС, але, на моє переконання, це робота певного лобі. Спершу треба впровадити зонний облік спожитої енергії, знизити споживання «пікових», потужностей., а вже потім думати, чи потрібні нам ГАЕС, які неминуче завдадуть шкоди довкіллю». Існують і інші заходи, за допомогою яких можна вирішити цю технічну проблему і зберегти ріку.
Щоб розкрити технічну, економічну і екологічну недоцільність проекту ТГАЕС обсягу цієї статті недостатньо. Але повернемося до правових питань.
Неодноразово проект Ташлицької ГАЕС піддавався державним екологічним експертизам. Але кожного разу експерти зіштовхувалися з тими чи іншими порушеннями законів України. Щоб покласти край подальшої марнотратності колишній Міністр Мінекобезпеки України Ю.Костенко звертається до колишнього Державного Міністра України А.Мінченка. (лист від 13.01.97р. № 10-3-21) з твердженням, що «уточнений проект спорудження Ташлицької ГАЕС на даний час не вписується у діюче законодавче поле України. Виходячи з вимог діючого законодавства і беручи до уваги позицію громадськості, яка знайшла своє концентроване відображення у зверненні до Президента України проти цього об’єкту (підписане 41 народним депутатом України і цілим рядом визначних вчених)» Мінекобезпеки України не може погодити проект». Відповідно до практики правових держав у подібному випадку проект був би відхилений. Україна теж продекларувала своє прагнення до створення правової держави. Але як це прагнення службовці втілюють на практиці? Державний Міністр А.Мінченко після отримання листа від Ю.Костенко скликає нараду і дає доручення: «Мінекобезпеці, Держкоматому, МОЗ, Міненерго, Миколаївській облдержадміністрації, Держводгоспу, Мінекономіці, НАН у двомісячний термін визначитись у шляхах і умовах позитивного рішення питання про продовження будівництва Ташлицької ГАЕС». І ніде ні слова, що проект не вписується в законодавче поле України.
Ще достроково Держводгосп України за допомогою ВАТ «Укргідропроект» (м.Харків), таке рішення «знаходить». Перебравши на себе функцію тлумачення законів України, яка належить тільки Конституційному Суду України, і додавши деяких маніпуляцій з цифрами Генеральний директор ВАТ «Укргідропроект» В.Осадчук у листі до Голови Держводгоспу України стверджує, що в статті 82 Водного Кодексу України мова йдеться не про загальний обсяг водосховищ в басейнах річок України, а про корисний. Бо «. иначе окажется, что Водный Кодекс запрещает новое строительство водохранилищ и прудов в бассейне большинства рек Украины». І ось що дивно, таке «обгрунтування» можливості подальшого зарегулювання річок України було взято на озброєння Держводгоспом України. Позиція державного відомства в даному випадку, на нашу думку, є верхом цинізму. Цьому відомству добре відомо про дійсний стан річок України. Дніпро — головну водну артерію України вже давно перетворено на низку гігантських водосховищ-відстійників, в яких за даними дослідників накопичено сотні мільйонів тон високорадіоактивних мулів і іншого бруду. Екологічна проблема Дніпровського каскаду — як джерела низькоякісної питної води, як загрози найбільш небезпечної світової катастрофи — є і буде головною біллю як нинішніх, так і майбутніх поколінь не тільки України, а й всього світу.
На початок третього тисячоліття є всі підстави визнати, що Україна практично вичерпала можливості регулювання стоків рік. Як наслідок, більшість малих річок зникла, перетворившись в низку ставків. Багато хто пам’ятає старовинну пісню «Там де Ятрань тихо в’ється». Піддавшись чарам цієї пісні туристи Миколаєва пройшли берегами Ятрані. Сумно, але Ятрані вже нема. В кожному селі за допомогою гаток створено ставки, а між селами добре якщо зберігся струмок, а частіше зовсім сухе русло.
Водний Кодекс України, принаймні статтю 82 Кодексу, і було прийнято, щоб припинити відомчий безкрай стосовно подальшого зарегулювання річок. Ан ні, ще править бал на правовому полі України тінь сумнозвісного Вишинського.
На протязі минулих років МОЕА «Зелений світ» неодноразово зверталась і до громадськості шляхом проведення у 1997 році разом з Миколаївською облдержадміністрацією і Обласною Радою громадських слухань щодо впливу Уточненого проекту ТГАЕС на довкілля, і до Президента України, і до Верховної Ради України, і до причетних до цього проекту різних міністерств і відомств з проханням звернути увагу і припинити той правовий безкрай, який склався навколо Ташлицького проекту. Тільки в 1999 році асоціація друкує в ЗМІ низку статей, зокрема: «А віз з місця не зрушився» у газеті Миколаївської обласної Ради «Радянське. Прибужжя», «Що це, недбалість, чи дезінформація?» в загальноукраїнському тижневику «Український Південь», «Звернення до жителів м. Миколаєва та Миколаївської області» у газеті Вознесенської районної Ради Миколаївської області «Вісті Вознесенщини», «Атомники посягають на Південний Буг» в газеті Первомайської міської та районної Рад Миколаївської області «Прибузький Вісник», «Необхідна тільки повна правда. Треба покінчити з напівправдою і дезінформацією» у газеті «Український Південь», «Мирний атом наступає мирно?» в загальноукраїнській суспільно-політичній і літературній газеті «Кримська світлиця». Крім того, неодноразово надсилає листи до Президента України, до відповідних міністерств уряду України, до Верховної Ради України, до депутатів різних рівнів. Вичерпавши можливості громадського впливу на вирішення цієї проблеми асоціація робить спробу вдатися до правових важелів.
У лютому цього року асоціацією направлено звернення до Конституційного Суду України щодо тлумачення статті 82 Водного Кодексу України. Ключовим моментом цього звернення є те, що за юридично і фактично однакових обставин у одній і тій же справі (екологічній експертизі Уточненого проекту ТГАЕС) термін статті 82 Водного Кодексу України «загальний обсяг» застосовується одними й тими же органами державної виконавчої влади у різні роки по-різному з відповідно протилежними правовими наслідками. Однозначний висновок Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту терміна «загальний обсяг», який вживається в статті 82 Водного Кодексу України» сподіваємося, покладе кінець практиці маніпуляцій зі застосуванням цього терміну і можливих порушень прав громадян України на безпечне для життя та здоров’я довкілля.
На базі проведеної асоціацією правової експертизи рішень органів державної виконавчої влади, в першу чергу колишнього Мінекобезпеки України, стосовно екологічних експертиз Ташлицького проекту Генеральному Прокурору України направлено клопотання з проханням внести протест з метою скасування «Висновку Державної екологічної експертизи стосовно Уточненого проекту спорудження Ташлицької ГАЕС» від 30.04.98р.
Вже отримано ряд відповідей, деякі з них досить дивні. Так, Державний комітет України по водному господарству на доручення Генеральної прокуратури України в своїй відповіді визнав, що запропонований при проведенні державної екологічної експертизи Уточненого Ташлицького проекту у 1997 році комітетом рівень заповнення Олександрівського водосховища порушує вимоги статті 82 Водного Кодексу України (є і обгрунтування порушення закону — господарча доцільність). Це признання робиться «на очах» Генерального Прокурора України і ніякого (принаймні нам не відомо) з його боку реагування.
Знову повертаємося до питання, чи спроможна Україна, як держава, забезпечити дотримання прийнятих законів? Що повинно ще здійснитися (бо ми вже маємо катастрофічне скорочення населення внаслідок, в тому числі, і екозалежних захворювань), щоб зрозуміти, якщо і далі будемо йти хибним шляхом правового нігілізму в економіці, потакаючи відомчо-клановнм інтересам, то неминуча екологічна катастрофа. А ознаки її в Миколаївській області вже є — на протязі життя одного покоління Бузький лиман, на березі якого в м. Миколаєві живе понад 500000 мешканців, перетворився, внаслідок забруднення, в небезпечне для здоров’я людей водоймище.
Спираючись на факти можна констатувати, що забруднення довкілля від антропогенного «тиску» вже перебільшило ту величину, з якою може справитися навколишнє середовище, і що вкрай необхідна програма оздоровлення водної системи півдня України.
Екологічна громадськість завжди підтримувала Президента України в напрямку забезпечення законності в державі. Ми впевнені, що і Президент України допоможе вирішити долю Ташлицької ГАЕС і Олександрівського водосховища за умовами беззастережного дотримання чинного законодавства, економічної доцільності і екологічної безпеки регіону.
Коментар «ПЛ»: 22 лютого 2000 року Миколаївська обласна екологічна асоціація «Зелений світ» звернулася до Конституційного Суду України із конституційним зверненням про офіційне тлумачення статті 82 Водного Кодексу України. Редакція отримала текст цього звернення 28 вересня 2000 року і до цього моменту ніякої відповіді Миколаївська асоціація не отримала.