Хто “винен” у ротації начальника сєвєродонецької міліції?
27.12.2000
Начальник сєвєродонецької міліції Юрій Фролов подав у міський суд позов про захист честі та гідності, але наказ про перевід його на іншу посаду вже видано. Тепер він буде очолювати міліцію Кремінського району. А ось події, що передували цьому, були надзвичайно цікавими.
Михайло Юрійович Фролов вступив на посаду начальника Сєвєродонецького міськвідділу міліції в 1995 році і згідно порядку, що існує в системі МВС, підлягав в цьому році ротації. Тобто переведенню на посаду в інший населений пункт. Але за чутками, що поширились у місті влітку, з’явилась можливість того, що ця очікувана багатьма подія могла і не відбутися. На жаль, за відсутністю письмових доказів ми не можемо написати, завдяки кому, чому і як така ситуація виникла.
Зважаючи на це, у серпні група пенсіонерів звернулася з листом до народного депутата України Юлія Іоффе з проханням втрутитися, щоб ротація таки відбулася. У листі наводилося кілька фактів місцевого життя, причетність до яких Фролова підписанти вважали несумісною з високою посадою головного “начальника” міста. Пригадувалось, наприклад, приховування особисто начальником міліції факту побиття міським головою підлітка. Щодо “валютного бізнесу”, що вільно процвітає на базарах міста, то автори листа вважають, що таке можливе тільки “під дахом” міліції. Як і величезні обсяги скупки крадених кольорових металів у Сєвєродонецьку.
Народний депутат переслав цього листа в МВС, і цілком можливо, що саме завдяки цьому ротація таки відбулася. Реакція міської влади і особисто Фролова були надзвичайно гострими. Так, міський голова Володимир Грицишин звернувся до обласного керівництва з проханням відмінити наказ про ротацію, бо, на його думку, це взагалі дурниця. А сєвєродонецька міліція нашвидкуруч провела розшук, щоб встановити автора листа. Кілька осіб, що його підписали, були викликані до міліції, де слідчі відібрали у них письмові пояснення – при яких обставинах ті поставили свої підписи. Бо як це водиться, скарги у нас завжди повертаються до тих, на кого скаржаться — це один з засобів тоталітарної системи викоренення невдоволення та невдоволених.
Встановивши, на його думку, “зловмисника”, начальник міліції через свого працівника, що був у формі міліціонера, прислав копію позовної заяви пенсіонеру Олексію Івановичу Новохатському. До речи — без судової повістки (!?), яку Новохатський досі не має.
В особисто підписаній заяві міліцейський начальник просить суд визнати інформацію, викладену у листі пенсіонерів як таку, що не відповідає дійсності, вимагає спростувати її через газету “Сєвєродонецькі Вісті” та стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі тисяча гривень.
Звичайно, що громадська приймальня КВУ прийме у цьому судовому процесі саму безпосередню участь. І не на стороні влади. Бо ми вважаємо неприпустимим переслідування громадян за їх думку щодо особистих якостей представників влади.
А поки що ми хочемо поставити кілька конкретних питань:
На якій підставі здійснювали пошукові заходи по виявленню автора листа робітники міліції — в робочий час, з використанням службових приміщень та транспортних засобів та отримуючи за це зарплатню? Чи не є образа начальника міліції приватною його справою, яку він повинен вирішувати в приватному ж порядку, згідно з цивільнім законодавством, як і усі інші громадяни України? А не використовувати міліцію як щось власно йому належне? Тому чи не є те, що відбулося, зловживанням владою, і чи не треба притягнути Фролова за це до кримінальної відповідальності згідно зі ст. 165 КК Ук-
раїни?
Чи є в достатній мірі юридично компетентним начальник міліції, якщо вимагає спростувати розповсюджену інформацію не так, як передбачено цивільним кодексом (тобто у спосіб, яким інформація була розповсюджена), а іншим? Наскільки нам відомо, лист, що дійсно підписав Новохатський, ні в яку газету не посилався – тоді чому спростування повинно бути через газету? Більш того, сам лист Фролов отримав в незаконний спосіб, тому той взагалі не може бути використаним у суді як доказ.
Важко повірити, але працівник міліції, що увійшов у квартиру Новохатського і перебував там десять хвилин, відмовився назвати своє прізвище!? То може треба говорити не про ротацію Фролова, а про звільнення його з лав міліції за профнепридатністю? Якщо послана ним людина настільки нехтує законом?
Михайло Юрійович Фролов вступив на посаду начальника Сєвєродонецького міськвідділу міліції в 1995 році і згідно порядку, що існує в системі МВС, підлягав в цьому році ротації. Тобто переведенню на посаду в інший населений пункт. Але за чутками, що поширились у місті влітку, з’явилась можливість того, що ця очікувана багатьма подія могла і не відбутися. На жаль, за відсутністю письмових доказів ми не можемо написати, завдяки кому, чому і як така ситуація виникла.
Зважаючи на це, у серпні група пенсіонерів звернулася з листом до народного депутата України Юлія Іоффе з проханням втрутитися, щоб ротація таки відбулася. У листі наводилося кілька фактів місцевого життя, причетність до яких Фролова підписанти вважали несумісною з високою посадою головного “начальника” міста. Пригадувалось, наприклад, приховування особисто начальником міліції факту побиття міським головою підлітка. Щодо “валютного бізнесу”, що вільно процвітає на базарах міста, то автори листа вважають, що таке можливе тільки “під дахом” міліції. Як і величезні обсяги скупки крадених кольорових металів у Сєвєродонецьку.
Народний депутат переслав цього листа в МВС, і цілком можливо, що саме завдяки цьому ротація таки відбулася. Реакція міської влади і особисто Фролова були надзвичайно гострими. Так, міський голова Володимир Грицишин звернувся до обласного керівництва з проханням відмінити наказ про ротацію, бо, на його думку, це взагалі дурниця. А сєвєродонецька міліція нашвидкуруч провела розшук, щоб встановити автора листа. Кілька осіб, що його підписали, були викликані до міліції, де слідчі відібрали у них письмові пояснення – при яких обставинах ті поставили свої підписи. Бо як це водиться, скарги у нас завжди повертаються до тих, на кого скаржаться — це один з засобів тоталітарної системи викоренення невдоволення та невдоволених.
Встановивши, на його думку, “зловмисника”, начальник міліції через свого працівника, що був у формі міліціонера, прислав копію позовної заяви пенсіонеру Олексію Івановичу Новохатському. До речи — без судової повістки (!?), яку Новохатський досі не має.
В особисто підписаній заяві міліцейський начальник просить суд визнати інформацію, викладену у листі пенсіонерів як таку, що не відповідає дійсності, вимагає спростувати її через газету “Сєвєродонецькі Вісті” та стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі тисяча гривень.
Звичайно, що громадська приймальня КВУ прийме у цьому судовому процесі саму безпосередню участь. І не на стороні влади. Бо ми вважаємо неприпустимим переслідування громадян за їх думку щодо особистих якостей представників влади.
А поки що ми хочемо поставити кілька конкретних питань:
На якій підставі здійснювали пошукові заходи по виявленню автора листа робітники міліції — в робочий час, з використанням службових приміщень та транспортних засобів та отримуючи за це зарплатню? Чи не є образа начальника міліції приватною його справою, яку він повинен вирішувати в приватному ж порядку, згідно з цивільнім законодавством, як і усі інші громадяни України? А не використовувати міліцію як щось власно йому належне? Тому чи не є те, що відбулося, зловживанням владою, і чи не треба притягнути Фролова за це до кримінальної відповідальності згідно зі ст. 165 КК Ук-
раїни?
Чи є в достатній мірі юридично компетентним начальник міліції, якщо вимагає спростувати розповсюджену інформацію не так, як передбачено цивільним кодексом (тобто у спосіб, яким інформація була розповсюджена), а іншим? Наскільки нам відомо, лист, що дійсно підписав Новохатський, ні в яку газету не посилався – тоді чому спростування повинно бути через газету? Більш того, сам лист Фролов отримав в незаконний спосіб, тому той взагалі не може бути використаним у суді як доказ.
Важко повірити, але працівник міліції, що увійшов у квартиру Новохатського і перебував там десять хвилин, відмовився назвати своє прізвище!? То може треба говорити не про ротацію Фролова, а про звільнення його з лав міліції за профнепридатністю? Якщо послана ним людина настільки нехтує законом?