MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Білорусь: У неділю протестувальники прийшли в центр МінськаБілорусь: У суботу та неділю затримано понад 150 людейБілорусь: «Ми переможемо!» – акції протесту триваютьБілорусь: «У рік бика без пацюка!»Білорусь: «Пацюк, іди!» – недільні акції протестуБілорусь: Недільні акції вперше відбулися без анонсівБілорусь: МВС створило базу учасників несанкціонованих акційБілорусь: Недільні «Марші народного обвинувачення» – близько 200 затриманихБілорусь: На «маршах волі» затримано понад 300 людейБілорусь: Навмисне створення негуманних умов утримання«Це абсолютне зло, яке має бути спинене» – Марія Колесникова про режим ЛукашенкаБілорусь: Марії Колесниковій висунули офіційне обвинуваченняHRW заявляє про необхідність розслідування тортур у БілорусіЗаява нобелівської лауреатки Світлани АлексієвичСвободу Марії Колесниковій! (Заява Міжнародного Меморіялу)Білорусь: Недільний «Марш єдности» завершився брутальними затриманнямиЕксперти ООН закликають владу Білорусі припинити тортуриБілорусь: Під час вуличних протестів загинули принаймні п’ять людей, – правозахисникиБілорусь: Неділя, 16 серпняБілорусь: Субота 15 серпня – сьомий день протестів

Білорусь: Викрито «злочинну організацію анархістів»

04.02.2021   
ХПГ-інформ
Активіста анархістського руху Олександра Францкевича, якого незаконно видворили з України в червні 2019 року, на батьківщині обвинуватили в «організації масових заворушень» та «участі у злочинній організації».

Активіста анархістського руху Олександра Францкевича, якого незаконно видворили з України в червні 2019 року, на батьківщині обвинуватили в «організації масових заворушень» та «участі у злочинній організації».

Олександр Францкевич (фото: Радіо Свобода)


Нагадаємо, перед депортацією влітку 2019 року білоруський громадянин з 2015 року жив на території України цілком законно.

На батьківщині Олександр Францкевич зазнавав переслідувань з боку влади. Вперше його затримали у вересні 2010 року після того, як він робив відеозапис нападу на опорний пункт міліції в місті Солігорську – це була акція протесту проти дій, що довели до самогубства правозахисницю Яну Полякову. Також Францкевича обвинувачували в нападах на будинки профспілок та Генерального штабу в Мінську. Суд визнав Олександра винним і позбавив волі на 3 роки в колонії суворого режиму. Строк Францкевич відбув повністю. Тоді він уперше був визнаний політв’язнем. Після звільнення переїхав в Україну.

18 червня 2019 року Олександр пішов до Державної міграційної служби, щоб продовжити посвідку на тимчасове проживання в Україні. На виході з установи Францкевича перестріли співробітники СБУ. Не називаючи своїх прізвищ, вони показали йому «Рішення про примусове повернення з України», згідно з яким Олександру протягом трьох років було заборонено з’являтися в нашій державі через те, що його «діяльність суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, її суверенітету, територіальної цілісності і конституційного ладу».

Францкевич розповів тоді, що дорогою до білоруського кордону його били принаймні тричі: через те, що пручався, не хотів із ними йти, через те, що відмовився розблокувати телефон. На кордоні повернули пашпорт і сказали йти у Білорусь.

«Я їм заявив, що збираюся подати заяву на притулок як біженець. У цьому випадку мене мусили привезти до поліції, де б я написав відповідну заяву, у мене мали забрати пашпорт, видати довідку, а тоді мою подальшу долю вирішував би суд. Але так не зробили, а на мої протести відповіли кулаками. Били відчутно, ще душили. Коротше, як наш ОМОН», – розповів тоді Францевич.

Він не виключав, що його викрали на замовлення білоруських спецслужб, адже через «Телеграм» йому вже давно надходили погрози з батьківщини.


13 серпня 2020 року Олександра затримали біля під’їзду будинку, де він тоді мешкав. Йому висунули обвинувачення в «організації масових заворушень» (ч. 1 ст. 293 КК РБ). Як розповіла Правозахисному центру «Весна» мати Францкевича, у СІЗО до нього застосовували тортури. Про це вона дізналася від чоловіка, який перебував з Олександром в одній камері. Олександра у КДБ били, застосовували до нього електрошокер, вимагаючи визнати провину. Пізніше співробітники КДБ приходили в камеру, у якій утримувався Олександр, і погрозами та залякуваннями знову вимагали підписати зізнання, але він цього не зробив. У тому ж повідомленні йшлося про сильне побиття активіста анархістського руху Акіхіри Гаєвського-Хамади, утримуваного в тому ж СІЗО.

28 серпня правозахисна спільнота Білорусі ухвалила заяву, у якій визнала Францкевича та ще 8 фігурантів справ про масові заворушення політичними в’язнями, вимагаючи їхнього негайного звільнення.

А минулої п’ятниці, 29 січня, МВС Білорусі повідомило про викриття «регіонального угруповання білоруських анархістів, які є учасниками міжнародної злочинної організації». До складу угруповання, згідно з повідомленням, входили чотири чоловіки віком 20–30 років і 26-річна дівчина.

Анархісти нібито ставили за мету насильницьку зміну конституційного ладу – їм висунули обвинувачення в організації злочинної групи або участь у ній. Також повідомлено, що затримані анархісти «перебувають у СІЗО як фігуранти кримінальної справи про масові заворушення в Мінську». Прізвищ, а також часу та обставин затримання у повідомленні МВС не названо.

На думку активіста анархістського руху В’ячеслава Косинерова, який, побоюючись арешту, виїхав минулого року з Білорусі, у повідомленні йдеться про Олександра Францкевича, Акіхіру Гаєвського-Ханаду та Андрія Чапюка, затриманих минулого року (прізвища дівчини Косинеров не назвав, пославшись на бажання рідних), адже, за інформацією матері Францкевича, її сину та його однодумцям нещодавно висунули обвинувачення в «участі у злочинній організації у будь-якій іншій формі» (ч. 2 ст. 285 КК РБ).

Косинеров вважає, що влада планує посилити тиск на в’язнів, а також такими діями запобігти можливій попередній хвилі протестів.

«Гадаємо, на них планують посилити тиск. У той же час це захід, щоб попередити хвилю весняних протестів, які можуть піднятися. Дати зрозуміти, що акції будуть дуже жорстко каратися. Тому й зроблено спробу використати якесь злочинне угруповання, хоча очевидно, чим займалися ці люди. Немає в їхніх діях ніякого складу злочину – це все брехня», – сказав активіст.


Політв’язень Акіхіра Гаєвський-Хамада – активіст анархістського руху. Вчився у Білоруському державному університеті, потім поступив у Європейський гуманітарний університет. Затриманий 12 серпня 2020 року. Обвинувачується за ч. 2 ст. 293 КК РБ (участь у масових заворушеннях) та за ч. 2 ст. 285 (участь у злочинній організації у будь-якій іншій формі).

Політв’язень Андрій Чапюк – волонтер Правозахисного центру «Весна». Затриманий 2 жовтня 2020 року. Уся діяльність Чапюка мала виключно мирний, правозахисний характер і була спрямована на допомогу людям, які потерпають через свої політичні погляди й переконання, через захист своїх прав. Обвинувачується за ч. 2 ст. 293 КК РБ (участь у масових заворушеннях) та за ч. 2 ст. 285 (участь у злочинній організації у будь-якій іншій формі).


За інформацією Правозахисного центру «Весна», проти Францкевича, крім обвинувачення в «організації масових заворушень» (ч. 1 ст. 293 КК РБ), також висунуті обвинувачення за двома іншими частинами тої ж статті: «участь у масових заворушеннях» (ч. 2) та «навчання чи інша підготовка осіб для участі в масових заворушеннях, або фінансування такої діяльности» (ч. 3).

Як зазначає Радіо Свобода, організація «Анархічний Чорний хрест» через внутрішні конфлікти тепер не вважає Олександра Францкевича послідовником анархістських ідей, але висловила «критичну солідарність» з ним як постраждалим від лукашенківського режиму, оскільки Францекевича переслідують саме як анархіста. Загалом, за ґратами перебувають ще 8 анархістів, частина з яких визнана політв’язнями.


Станом на 28 січня статус політв’язня у Білорусі надано 221 особі, і цифра ця аж ніяк не є остаточною. Про це розповів Радіо Свобода заступник голови Правозахисного центру «Весна» Валентин Стефанович. «Весна» щоденно відстежує всі кримінальні справи, у тому числи й ті, у яких фігурантам було відмовлено у статусі політв’язня.

Як зазначив правозахисник, актуальним залишається питання відмови від цього статусу. Передовсім, коли самі заарештовані чи їхні батьки просять не надавати такий статус, побоюючись тиску силовиків. Проте відмова може зашкодити людині у швидкому виході на волю. Стефанович каже, що ситуація ця – не нова для Білорусі.

«Не сумніваюся, що незабаром Лукашенко почне стару тему – „торгівлю політв’язнями“. Він робив так у попередні роки, коли треба було домогтися якихось послаблень від Заходу. І хоча сьогодні він заявив, що не бачить у Білорусі жодного політв’язня, можна бути впевненим – у зручний для себе момент він почне ту саму гру, буде пропонувати випустити тих, кого позбавив волі з політичних мотивів», – сказав правозахисник.

Списки «Весни» хоча й не завжди, але частіше за все збігаються зі списками, які мають у Євросоюзі. Тому відмова від статусу політв’язня може призвести до більшого строку, який людина проведе за ґратами, бо разом із людьми, які від статусу не відмовилися, його не випустять, вважає Валентин Стефанович.


Нагадаємо, у оприлюдненій 13 січня щорічній доповіді міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch у розділі, присвяченім Білорусі, зазначає, що після проблематичних президентських виборів 9 серпня, за результатами яких переможцем був оголошений Олександр Лукашенко, що незмінно керує країною з 1994 року, Білорусь охопили масові й переважно мирні протести. Влада відповіла довільними затриманнями тисяч демонстрантів, сотні з яких були піддані тортурам та недозволеному поводженню з боку співробітників силових структур.


Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

 Поділитися