Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання Огляд № 51-52 Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.10.2020 ‒ 31.10.2020

Загалом за цей період зареєстровані 194 проектів законів і постанов Верховної Ради України. Через значну кількість проектів, що вносяться до парламенту, але фактично залишаються без руху, наразі в Огляді дається аналіз лише найважливіших проектів, прийнятих після внесення хоча б у першому читанні, а також проектів, щодо яких було рішення профільного комітету про його прийняття.

Загальні засади, якими керуються автори огляду, див Вступні застереження до постійного моніторингу законопроектної діяльності Верховної Ради України ІХ скликання

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 24.09.2021.

Міжнародні відносини та статус іноземців

Проект 0073 від 12.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно.

Протокол про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, вчинений 15 червня 2020 року у м. Києві, набирає чинності на тридцятий день з дати отримання другого письмового повідомлення про завершення Договірними Державами всіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання ним чинності. Проект загалом є типовим, оскільки до Австрії такі ж договори укладено і ратифіковано з Чехією, Люксембургом, Туреччиною тощо. У пояснювальній записці зазначається, що Протоколом вносяться зміни до чинної Конвенції, зокрема: збільшується загальна ставка оподаткування дивідендів з 10% до 15%; збільшується загальна ставка оподаткування процентів з 2% до 5%; збільшується ставка оподаткування роялті, які сплачуються за користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду, з 0% до 5%; збільшується ставка оподаткування роялті за користування авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення, з 5% до 10%; приймається нова редакція статті щодо обміну інформацією, якою передбачається значне розширення можливостей компетентних органів Договірних Держав щодо обміну податковою інформацією; Конвенція доповнюється статтею «Право на отримання вигід», яка обмежує можливості застосування пільгових положень Конвенції, якщо основною метою є отримання таких пільг.

Проект 16.12.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 0076 від 28.10.2020 (Президент України) про ратифікацію Листа про зміни.

Лист про зміни, підписаний 16 квітня 2018 року в м. Люксембурзі та 7 лютого 2019 року в м. Києві. Ним передбачається внесення змін до Фінансової угоди «Європейські дороги України ІІ (Проект покращення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг на підходах до м. Києва)» між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди (Газопровід Уренгой – Помари – Ужгород (Проект «Реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення магістрального газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди (Проект «Завершення будівництва метрополітену у м. Дніпропетровську») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди (Проект «Реабілітація гідроелектростанцій») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України»), Фінансової угоди (проект «Програма розвитку муніципальної інфраструктури України») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди (Проект «Міський громадський транспорт України») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди (Проект «Вища освіта України») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Фінансової угоди (Проект модернізації української залізниці (Модернізація інфраструктури ПАТ «Укрзалізниця») між Україною та Європейським інвестиційним банком, Гарантійної угоди (Проект «Бескидський залізничний тунель» (Будівництво Бескидського тунелю) між Україною та Європейським інвестиційним банком. Лист набирає чинності у день, коли Європейський інвестиційний банк письмово повідомить про те, що цей Лист про зміни належним чином підписаний усіма сторонами та належним чином ратифікований Верховною Радою України. Зміни передбачають відмову від застосування до коштів позик норм чинного законодавства України щодо використання іноземної валюти для розрахунків на території України, що має мінімізувати значні затримки вибірки коштів позик Європейського інвестиційного банку.

Проект 02.03.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і ООС

Проект 4186 від 02.10.2020 (Мокан В. І., Разумков Д. О. + 19) про внесення змін до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (щодо державного захисту військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України під час виконання ними завдань за призначенням).

Метою проекту проголошено надання гарантій державного захисту військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України під час виконання ними завдань за призначенням та членів їхніх сімей, створення сприятливих умов для успішного здійснення керівництвом держави воєнно-політичних, економічних та інших заходів з метою запобігання і стримування воєнного конфлікту, сприяння виконанню завдань угрупованнями військ (сил) в операціях, а також виконання інших спеціальних завдань в інтересах національної безпеки у сфері оборони держави. Для цього пропонується поширити на військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України положення пункту «Правоохоронні органи» статті 1 та частини першої статті 15 «Органи, які здійснюють заходи забезпечення безпеки» названого закону. Змінами до статей 14 «Органи, які приймають рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки» та 24 «Контроль за виконанням законодавства про захист працівників суду і правоохоронних органів» відповідно уточнюється компетенція керівників органу військового управління Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

Проект 03.12.2020 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4188 від 05.10.2020 (Дунда О. А.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо протидії інформаційній війні).

Метою проекту проголошено врегулювання питань, пов’язаних з протидією проявам інформаційної війни на телебаченні та радіо через розширення повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у сфері протидії інформаційній агресії. Пропонується доповнити статтю 6 названого Закону щодо неприпустимості зловживання свободою діяльності телерадіоорганізацій забороною висловів, які містять заперечення факту воєнної агресії Російської Федерації та окупації нею частини території України, деталізувати механізми застосування санкцій за порушення законодавства в сфері телебачення і радіомовлення та, зокрема, зобов’язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення у разі повторного допущення порушення звертатися до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або анулювання ліцензії провайдера програмної послуги.

На думку ГНЕУ, у проекті не дотримано принцип правової визначеності, а його редакція потребує узгодження із поняттєво-термінологчним апаратом чинного законодавства. Також необхідно звернути увагу на тимчасовий характер частини запропонованих новел. Зокрема, після відновлення державного суверенітету України на всій її території положення щодо визнання «факту окупації» потребуватимуть корегування. Зауважимо, що автори цього огляду суто з наукових позицій принципово виступають проти так званих історичних законопроектів зі встановлення юридичної відповідальності за «неправильну оцінку» історичних фактів.

Проект 15.12.2020 включений до порядку денного і згодом ще двічі включений до порядку денного чергових сесій.

Проект 4214 від 13.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України (щодо виконання функцій з конвоювання).

Проект спрямований на покладення на Національну гвардію України (далі – НГ) ще однієї частини функцій колишніх внутрішніх військ. Зокрема, до завдань НГ пропонується віднести конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до арешту, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, апеляційних судів, місцевих загальних судів та ізоляторів тимчасового тримання, а також охорона їх у залі суду; конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до арешту, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, а також осіб, засуджених до обмеження волі у випадках передбачених частинами другою та четвертою статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України, до відповідних установ виконання покарань, установ попереднього ув’язнення (крім гауптвахт та дисциплінарних батальйонів); конвоювання (доставляння) осіб, узятих під варту та/або засуджених до арешту, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі під час їх екстрадиції; участь у розшуку, переслідуванні і затриманні осіб, узятих під варту та/або засуджених до арешту, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які втекли з-під варти. Відповідно іншими змінами визначається порядок здійснення цих завдань.

Слід зазначити, що нині виконання функцій з конвоювання належить до компетенції НГ тимчасово, на час до визначення на законодавчому рівні іншого суб’єкта виконання відповідних функцій. Це було зумовлено тими змінами, які відбулися в НГ після «Революції гідності» і початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Чимало бійців НГ вступали до її лав з метою захисту Батьківщини і функція з конвоювання не повною мірою відповідає цій меті. Фактично парламент та виконавча влада за 7 років так і не спромоглися унормувати поставлене питання, а зрештою взагалі вирішили повернути все до старої практики. Проект не викликає принципових технічних зауважень, однак ставить чимало викликів як перед державою, так і перед службовцями Національної гвардії України.

Проект 17.11.2020 включений до порядку денного і згодом ще двічі включений до порядку денного чергових сесій парламенту.

Проект 4225 від 16.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України (щодо Національного військового меморіального кладовища).

Проект у своїй основі містить урядовий  проект 9170 від 05.10.2018 про внесення змін до Закону України «Про поховання та похоронну справу» щодо Національного військового меморіального комплексу (див. Бюлетень № 194), внесений до парламенту попереднього скликання і відкликаний у зв’язку з обранням нового складу парламенту.

Метою проекту проголошено виконання постанови Верховної Ради України від 2 червня 2011 року № 3459-VI «Про Національне військове меморіальне кладовище». Передбачається внесення змін до Закону України: «Про поховання та похоронну справу», якими визначаються поняття Національного військового меморіального кладовища, перелік осіб, які можуть бути поховані на його території та особливості його організації, розміщення та правового статусу. Національне військове меморіальне кладовище визначається об’єктом права державної власності та не підлягає приватизації або передачі в оренду. Замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни. Будівництво Національного військового меморіального кладовища здійснюється коштом Державного бюджету України. Витрати на поховання померлих на території Національного військового меморіального кладовища здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону. Також зміни вносяться до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо виключення зі сфери компетенції органів місцевого самоврядування питань, що стосуються Національного військового меморіального кладовищ.

ГНЕУ подало деякі пропозиції щодо вдосконалення тексту проекту.

Проект 03.03.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 3196-д від 26.10.2020 (Завітневич О. М., Безугла М. В. + 9) про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України.

Ініціатива є доопрацьованою в профільному парламентському Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки на повторне перше читання версією однойменного президентського проекту 3196 від 10.03.2020 (див. Огляд № 32). Цей законопроект має замінити Закони України «Про Службу безпеки України» і «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України», якими наразі регулюється діяльність Служби безпеки України (далі – Служби). У ході доопрацювання, як вважають у Комітеті, були враховані зауваження та пропозиції ГНЕУ і, зокрема, запропонований новий поняттєвий апарат, приведений у відповідність із Законом України «Про національну безпеку України» статус Служби, значно посилені контррозвідувальний та антитерористичний напрямки діяльності Служби і розширені її повноваження щодо застосовування сил та засобів Служби проти терористичних організацій, незаконних збройних і воєнізованих формувань, транснаціональних злочинних угруповань за межами України, а також щодо проведення спеціальних інформаційних операції та протидії проведенню таких операцій проти України. Крім цього, розмежовані контррозвідувальний та оперативно-розшуковий види діяльності Служби, у зв’язку з чим запропоновано із Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» виключити контррозвідувальну діяльність як підставу для проведення оперативно-технічних заходів. Окремо визначено контррозвідувальні заходи, а також підстави та процедуру отримання санкції на їх проведення. У проекті також запропоновано багаторівневі механізми превентивного реагування на загрози державній безпеці: пропозиції, офіційне застереження, подання Служби. Зокрема, розширені можливості превентивних дій Служби щодо протидії розвідувально-підривній діяльності проти України. Відповідні зміни пропонується внести до Виборчого кодексу України та Законів України «Про державну таємницю» і «Про телебачення і радіомовлення».

Водночас найсуттєвіші зауваження ГНЕУ залишаються в силі і для цієї версії проекту. Так, проект передбачає лише поступове (до 2024 року) передавання повноважень Служби щодо здійснення досудового розслідування до Державного бюро розслідувань. Отже, фактично зберігається статус Служби як органу досудового розслідування, підпорядкованого Президенту України. ГНЕУ нагадало, що у своєму Висновку від 16 грудня 2019 року № 7-в/2019 Конституційний Суд України наголосив, що перебування органів досудового розслідування навіть в опосередкованому підпорядкуванні Президенту України створює загрозу незалежності цих органів й призводить до концентрації виконавчої влади у Президента України. Своєю чергою це порушує баланс конституційних повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України і фактично створює паралельну виконавчу владу, підпорядковану Президенту України. Так само проігноровано пропозицію ГНЕУ не викладати Закон України «Про Службу безпеки України» у новій редакції, а прийняти новий закон з визнанням чинного закону таким, що втратив чинність. Загалом до цього проекту є 14 сторінок різних зауважень від ГНЕУ, а до тексту на друге читання – також ряд зауважень ГЮУ. В експертному середовищі зараз існують доволі різні оцінки проекту: від повного несприйняття до поміркованого схвалення.

Проект 28.01.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а нині вже підготовлений пакет документів до другого читання.

Законотворчість, парламентаризм

та діяльність Верховної Ради України

Проект 4284 від 29.10.2020 (Стефанчук Р. О., Стефанчук М. О. + 52) про дерадянізацію законодавства України.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є скасування дії нормативно-правових актів, указаних у Додатках № 1 (перелік актів СРСР) та № 2 (перелік актів Радянської України), застосування яких є неможливим, непотрібним та має дезорієнтуючий вплив. Утім, згадана мета не повністю відповідає реальному змісту проекту. В ньому пропонується, по-перше, внести численні зміни до Кодексу законів про працю України і Житлового кодексу Української РСР, а по-друге, визнати такими, що не застосовуються на території України, акти органів державної влади і управління Союзу РСР Української РСР і (Української СРР) за відповідними Додатками № 1 (979 позицій), № 2 (249 позицій), окрім їх положень, що не суперечать Конституції України і Закону України «Про правонаступництво» та стосуються: а) суверенітету України та її територіальної цілісності в межах існуючого державного кордону України, визначеного Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; б) адміністративно-територіального устрою України; в) опису, нагородження, вручення, правил носіння та передачі орденів, медалей, орденських стрічок та стрічок медалей на планках, знаків розрізнення, почесних звань, звань СРСР.

Маємо підкреслити, що вже було декілька законодавчих спроб комплексного перегляду чинних нормативно-правових актів СРСР та УРСР, які, втім, не були вдалими. Йдеться, зокрема, про відхилений проект № 5447 від 17.12.2009 р. (Бондик В. А., Литвин Ю. О. + 2) про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (щодо первинних законодавчих актів України, які фактично не діють, але не втратили чинність в установленому Законом порядку); проект 4650 від 11.05.2016 (Продан О. П., Острікова Т. Г. + 15) про внесення змін до Закону України «Про правонаступництво України» щодо скасування дії актів СРСР на території України (див. Бюлетень № 73); відкликаний у зв’язку з відставкою уряду проект № 6480 від 22.05.2017 (Кабінет Міністрів України) про визнання такими, що втратили чинність, актів органів державної влади і управління Української РСР та Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” та такими, що не застосовуються на території України, актів органів державної влади і управління Союзу РСР» (див. Бюлетень № 126); відхилений проект № 1075 від 29.08.2019 (Підласа Р. А., Шуляк О. О. + 9) про внесення змін до Закону України «Про правонаступництво України» щодо скасування дії актів СРСР та УРСР на території України (див. Огляд № 1); відкликаний через відставку уряду проект 2605 від 16.12.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 3 Закону України «Про правонаступництво України».

У процесі обговорення згаданих попередніх проектів у юридичних підрозділах парламенту (ГНЕУ і ГЮУ) та в експертному середовищі неодноразово відзначалося, що існує два раціональних і зрозумілих підходи, коли акти органів державної влади і управління СРСР та Української РСР визнаються такими, що втратили чинність, у зв’язку з прийняттям нових законодавчих актів, якими врегульовуються відповідні суспільні відносини, або через прийняття акта про визнання такими, що втратили чинність, конкретно визначених актів СРСР та УРСР. За таких підходів  ймовірність виникнення прогалин у праві зводиться до мінімуму. Натомість обраний у проекті 4284 підхід, за яким пропонується у питанні скасування законодавства колишнього СРСР та УРСР «взяти до відома» перелік актів, які «не застосовуються», безвідносно до регулювання конкретних суспільних відносин актами законодавства України, не позбавлений, як видається, певних правових та технічних недоліків, зокрема,  загрози появи прогалин у законодавстві України. Крім того, у проекті оминається питання щодо сфери дії інших чинних нормативно-правових актів України, предметом регулювання яких є порядок застосування законів та інших актів законодавства Української РСР, окремих актів законодавства Союзу РСР. Йдеться, зокрема, про юридичну долю Закону України «Про правонаступництво України», у статті 3 якого передбачено, що закони Української РСР, закони та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, та Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», відповідно до якої до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. У разі схвалення поданого законопроекту зазначені чинні правові акти не узгоджуватимуться з його приписами. На думку ГНЕУ, з прийняттям запропонованого проекту як закону регулювання питань чинності тих чи інших нормативних актів набере доволі суперечливого та заплутаного характеру. Адже в законодавстві одночасно міститимуться приписи про те, що певні акти «діють в частині», що не суперечить Конституції та законам України, і про те, що ці ж акти «не застосовуються» (з певними винятками). Також слід врахувати, що Віденська конвенція про право міжнародних договорів не оперує таким поняттям, як одностороннє «визнання міжнародного договору таким, що не застосовується» на території відповідної держави. Тому, якщо якісь із міжнародних договорів СРСР, включених до Додатку № 1, на даний час зберігають свою чинність, їх дія (застосування) не може бути припинена у такий спосіб. Серед численних інших зауважень до проекту варто відзначити такі: в назві і тексті проекту вживається термін «дерадянізація», який не визначений у чинному законодавстві України, а тому доцільніше було б натомість запропонувати назву «Про очищення законодавства України від застарілих норм і термінів радянського періоду»; запропоновані зміни до кодексів мають значно ширший характер, ніж лише позбавлення від термінології радянських часів; у додані до проекту переліки включений чимало актів, які давно вже втратили чинність. Окремо варто зауважити, що акти СРСР та УРСР складають лише частину «застарілих» актів, а переглядати формально чинні, але фактично недіючі нормативно-правові акти доцільніше за сферою правового регулювання, а не за суб’єктом прийняття. У кожному конкретному разі необхідно перевіряти чи достатньо урегульовані правовідносини поза нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, чи вони повністю вичерпали себе або містять норми, що потребують збереження та перенесення до сучасних законодавчих актів. Скасування або зміну кожного нормативно-правового акта також доцільно обґрунтувати окремо. Отже, курс на планове скасування значного законодавчого масиву, обраного за суб’єктом ухвалення, не видається раціональною альтернативою поступовому заміщенню застарілих актів, яке є свідченням еволюційного розвитку законодавства. Маємо також зауважити, що в Україні досі відсутній так званий закон про закони, який би чітко визначав порядок припинення дії нормативно-правових актів. Прийняття такого акта, як видається, сприяло би покращенню рівня законодавчого процесу та законодавчої техніки та був би правильним кроком перед плануванням масових переглядів українського законодавства, часиною якого є нормативно-правові акти СРСР та УРСР.

Проект 20.05.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Діяльність органів місцевого самоврядування

Проект 3651-д від 06.10.2020 (Клочко А. А., Дунда О. А. + 13) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій).

Проект розвиває ініціативи урядового проекту 3651 від 15.06.2020 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впорядкування окремих питань діяльності та організації органів державної влади, органів місцевого самоврядування у зв’язку з утворенням (ліквідацією) районів) і є його редакцією підготовленою Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Змінами до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропонується віднести до системи місцевого самоврядування районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Водночас Закон України «Про місцеві державні адміністрації» пропонується доповнити новою статтею 7-1 «Утворення та реорганізація районних державних адміністрацій» в якій, зокрема, зазначити таке: Утворення та реорганізація районних державних адміністрацій здійснюється Кабінетом Міністрів України після прийняття Верховною Радою України рішення про утворення і ліквідацію районів з урахуванням особливостей, встановлених названим законом. А от особливостей передбачено чимало. Так, під час реорганізації юридичних осіб – районних державних адміністрацій, їхніх структурних підрозділів не застосовуються положення законодавства щодо: 1) необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов’язанні (переведення боргу); 2) права кредиторів вимагати у зв’язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов’язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; 3) неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами. У разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб’єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб. Також запроваджуються обмеження, пов’язані з питаннями оплати праці та бюджетного фінансування. Інші зміни є або уточнювальними щодо наведених і мають забезпечити їх впровадження, або запроваджують перехідні норми до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме визначають вимоги щодо порядку закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб та припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб, у зв’язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої України на період до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України.

Проект 03.11.2020 прийнятий за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, а 17.11.2020 прийнятий як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4256 від 23.10.2020 (Цабаль В. В., Лозинський Р. М.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо забезпечення прозорості та відкритості місцевих рад шляхом визначення відповідальних осіб за оприлюднення результатів поіменних голосувань).

Метою проекту проголошено створення додаткового механізму реалізації принципу прозорості та відкритості в діяльності органів місцевого самоврядування шляхом визначення у законі відповідальних осіб за оприлюднення результатів поіменного голосування депутатів на пленарних засіданнях органів місцевого самоврядування у формі відкритих даних. Для цього пропонується змінами до статей 50 та 55 установити, що голова районної, обласної, районної у місті ради оприлюднює результати поіменних голосувань депутатів на пленарних засіданнях ради у формі відкритих даних, а секретар сільської, селищної, міської ради забезпечує офіційне оприлюднення результатів поіменних голосувань депутатів на пленарних засіданнях ради у формі відкритих даних. Очікується, що це сприятиме реалізації принципу прозорості та відкритості діяльності органів місцевого самоврядування, а також дасть змогу вдосконалити  контроль з боку громадянського суспільства за діяльністю ради та окремих депутатів.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4257 від 23.10.2020 (Цабаль В. В., Лозинський Р. М.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо забезпечення прозорості та відкритості діяльності місцевих рад та інших суб’єктів владних повноважень).

Метою проекту проголошено створення гарантій для забезпечення принципу прозорості та відкритості в діяльності суб’єктів владних повноважень шляхом встановлення адміністративної відповідальності за несвоєчасне оприлюднення інформації, оприлюднення не в належній формі,  оприлюднення неповної або недостовірної інформації, обов’язкове оприлюднення якої встановлене законами. Для цього пропонується поширити диспозицію частини першої статті 212-3 «Порушення права на інформацію та права на звернення» Кодексу України про адміністративні правопорушення на «несвоєчасне оприлюднення, оприлюднення не в належному форматі, неповної або недостовірної інформації», а також пропонується посилити санкцію в чотири рази і встановити розмір штрафу від ста двадцяти п’яти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проект є загалом логічний, але мав би містити в собі і належні уточнення щодо порядку складення протоколів та розгляду таких справ.

Проект 07.09.2021 знятий з розгляду.

Проект 4298 від 30.10.2020 (Безгін В. Ю., Любота Д. В. + 27) про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні.

Проект згідно з пояснювальною запискою покликаний продовжити другий етап реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади, зокрема відбити утворення територіальних громад і укрупнення адміністративних районів, а також сформувати систему органів державної влади із забезпечення законності в діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Метою проекту проголошено створення правових передумов та основ для функціонування місцевих державних адміністрацій префектурного типу до внесення відповідних змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) та приведення законодавства про місцеві державні адміністрації у відповідність із сучасними викликами, які постають перед посадовими особами обласних та районних державних адміністрацій під час виконання конституційних повноважень у межах відповідних районів та областей, а також реалізація конституційних положень щодо функціонування системи забезпечення законності під час здійснення органами та посадовими особами місцевого самоврядування своєї діяльності з метою збалансування системи стримування і противаг у частині дотримання Конституції України та законів України усіма суб’єктами публічної влади в державі. У проекті Закон України «Про місцеві державні адміністрації» викладається в новій редакції, яка складається з 76 статей та восьми розділів (І «Загальні положення», ІІ «Організація обласних державних адміністрацій», ІІІ «Повноваження обласних державних адміністрацій»,  ІV «Порядок діяльності обласних державних адміністрацій»,  V «Організація районних державних адміністрацій», VI «Повноваження районних державних адміністрацій», VII «Порядок діяльності районних державних адміністрацій», VIIІ «Забезпечення діяльності та відповідальність місцевих державних адміністрацій, їх посадових осіб»). Зокрема, пропонується закріпити, що: діяльність місцевих державних адміністрацій має базуватись на принципах: верховенства права, законності, прозорості, єдності державної політики, безперервності і наступності, субсидіарності, децентралізації та деконцентрації, підконтрольності, ефективності, а також сталого розвитку; повноваження і завдання місцевих державних адміністрацій чітко розподілені у межах трьох ключових напрямів: координація територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади; забезпечення законності в діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування; виконання окремих повноважень органів місцевого самоврядування (до внесення відповідних змін в Конституцію України); голови місцевих державних адміністрацій з 1 січня 2022 року стають державними службовцями, на яких поширюються всі заборони, обмеження, а також права і обов’язки, передбачені Законом України «Про державну службу»; запроваджується принцип ротації, який передбачає, що повноваження голів районних державних адміністрацій припиняються після закінчення трирічного строку їх діяльності в межах одного району, з можливістю подальшого переведення (ротації) в іншу адміністративно-територіальну одиницю України; формується кадровий резерв голів місцевих державних адміністрацій; створюється багаторівнева система із забезпечення законності в діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, яка передбачає аналіз їх актів щодо їх відповідності Конституції України та законам України державними адміністраціями відповідного рівня та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує законність актів органів місцевого самоврядування. За наявності відповідних підстав, орган із забезпечення законності може звернутись до органу та/або посадової особи місцевого самоврядування з вимогою про усунення порушення Конституції та законів України, а за відсутності належної реакції органу або посадової особи місцевого самоврядування, звернутись до суду про визнання відповідного акта незаконним та його скасування повністю або у частині. Відповідно, Кодекс адміністративного судочинства України пропонується доповнити статтею 292-2, яка закріпить особливу (прискорену) процедуру судового провадження у справах щодо забезпечення законності під час здійснення місцевого самоврядування, відповідно до якої адміністративна справа щодо забезпечення законності вирішується окружним адміністративним судом за місцем знаходження відповідного органу місцевого самоврядування протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Водночас орган із забезпечення законності може невідкладно звернутись до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, яке розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження. Окремі зміни пропонуються також до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеве самоврядування в Україні» (останній, зокрема, пропонується доповнити новою главою «Забезпечення законності під час здійснення місцевого самоврядування»).

Значний обсяг проекту не дає змогу належно проаналізувати й оцінити навіть лише його основні положення. Втім, маємо зауважити, що ГНЕУ відзначило невідповідність Конституції України багатьох положень проекту, відсутність належної уніфікації текстуально однакових положень в характеристиці обласних і районних державних адміністрацій та низку інших суттєвих недоліків проекту, який згідно з висновком парламентських експертів потребує істотного доопрацювання.

Проект 04.03.2021 прийнятий  у першому читанні за основу, а нині вже готові  текст і супутні документи до другого читання.

Права громадян та громадських об’єднань

Проект 4265 від 26.10.2020 (Бакумов О. С., Медяник В. А. + 7) про державну реєстрацію геномної інформації людини.

Метою проекту проголошено законодавче врегулювання процесів створення і функціонування обліку геномної інформації людини в Україні та удосконалення роботи правоохоронних органів України із запобігання, виявлення, розкриття та розслідування злочинів проти життя, здоров’я, волі, статевої свободи та недоторканості особи, а також інших злочинів і правопорушень, розшуку безвісти зниклих осіб та ідентифікації невпізнаних трупів. Проектом передбачено врегулювання як обов’язкової державної, так і добровільної реєстрації геномної інформації людини, визначені категорії осіб, які підлягають обов’язковій реєстрації: особи, притягнені до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти життя, здоров’я, статевої свободи, статевої недоторканості особи, щодо яких обрано запобіжний захід; особи, які вчинили злочини проти життя, здоров’я, статевої свободи, статевої недоторканості особи, до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру; особи, засуджені за вчинення умисних злочинів проти життя, здоров’я, статевої свободи, статевої недоторканості особи; особи, які засуджені та відбувають покарання у вигляді позбавлення волі або мають незняту чи непогашену судимість за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, а також усіх категорій злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи; невпізнані трупи; особи, зниклі безвісти; близькі родичі осіб, зниклих безвісти. З урахуванням досвіду ідентифікації загиблих в АТО пропонується встановити механізм відбору біологічних зразків осіб, які добровільно вступають або призиваються на військову службу, і військовослужбовців та за потреби забезпечити подальшу їх ідентифікацію.

Проект 29.04.2020 відправлений на повторне перше читання. Нова версія проекту (з тим же реєстраційним номером) внесена 17.05.2021 і зараз очікує на розгляд. Зміни, на нашу думку, здебільшого мали суто редакційний, ніж змістовний характер. Проте щонайменше одна зміна видається доволі суттєвою: пропонується, щоб обов’язковій реєстрації підлягала геномна інформація осіб, яким оголошена підозра у вчиненні злочину (в первісному тексті було – осіб, які притягнені до кримінальної відповідальності). Профільний парламентський Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував прийняти цю версію за основу, а під час підготовки до другого читання ґрунтовно вивчити такі питання: визначення держателя бази даних геномної інформації; уточнення питання забезпечення конфіденційності і порядку доступу до бази даних геномної інформації; добровільної реєстрації геномної інформації людини; переліку осіб, геномна інформація яких підлягає обов’язковій державній реєстрації; передбачення відповідальності за неправомірне поширення інформації з бази даних геномної інформації. ГНЕУ висловило ряд зауважень до проекту і загальну думку про необхідність його доопрацювання.

Проект 17.11.2020 включений до порядку денного, а згодом ще двічі включений до порядку денного наступних сесій.

Соціальне забезпечення і регулювання трудової діяльності

Проект 4285 від 29.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту осіб похилого віку.

Проект передбачає чимало змін до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від суто термінологічних до дуже важливих, що прямо впливають на права громадян. До перших слід віднести масову заміну словосполучення «громадяни похилого віку» на «особи похилого віку» та подібні уточнення. Серед інших змін слід передусім назвати перегляд державних гарантій: Держава гарантує ветеранам праці та особам похилого віку належний рівень життя, задоволення їх життєвих потреб, надання різних видів соціальної допомоги шляхом: інформування населення про послуги та програми з підтримки осіб похилого віку; створення умов для здорового та активного довголіття; забезпечення реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок з урахуванням стану здоров’я; забезпечення реалізації права на соціальні послуги через залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо); забезпечення зміцнення та розвитку матеріально-технічної бази установ та закладів, що надають соціальні послуги; формування позитивного ставлення суспільства до осіб похилого віку; забезпечення пенсіями і соціальною допомогою; надання житла. Зазначається, що посадові особи, які порушують ці гарантії, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Дискримінація осіб похилого віку в будь-якій сфері суспільного життя забороняється. Водночас для ветеранів праці та осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною скасовуються пільги щодо першочергового «одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок» та «відпуску місцевих будівельних матеріалів на будівництво індивідуальних жилих будинків і на капітальний ремонт житла» відповідно. Також запроваджується класифікація осіб залежно від вікової періодизації, зокрема, особами похилого віку вважаються громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що на законних підставах перебувають на території України, яким виповнилося шістдесят років. Залежно від вікової періодизації серед осіб похилого віку виокремлюють такі категорії: особи старечого віку ‒ від сімдесяти п’яти до дев’яноста років включно; довгожителі ‒ особи, вік яких становить понад дев’яносто років. Особи старечого віку та довгожителі користуються всіма гарантіями, встановленими для осіб похилого віку. Особами передпенсійного віку вважаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та яким до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», залишилося не більше ніж два роки. Особи передпенсійного віку до призначення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Також в проекті передбачена окрема стаття щодо мобільного зв’язку ‒ 43-1 «Забезпечення осіб похилого віку персональними бездротовими засобами зв’язку для отримання допомоги». Іншою новелою є стаття 43-2 «Компенсація витрат на забезпечення осіб похилого віку натуральною допомогою» такого змісту: Особам похилого віку, які є ліжковими хворими, мають когнітивні порушення або інші хвороби, що призводять до нетримання сечі, призначається та виплачується компенсація для надання натуральної допомоги (у вигляді пелюшок, памперсів) у необхідній кількості за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» запроваджується визначення «повне державне утримання ‒ забезпечення осіб, які перебувають у спеціальних закладах, установах соціального обслуговування (будинки-інтернати для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, стаціонарні відділення територіальних центрів соціального обслуговування, заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування тощо), житлово-побутовими умовами, харчуванням, одягом, побутовими речами, предметами особистої гігієни та іншими необхідними засобами, а також грошовими виплатами відповідно до норм, установлених центральними органами виконавчої влади».

Проект вельми неоднозначний і віддає відвертим формалізмом. Те, що норми закону застарілі і потребують осучаснення, безсумнівно, однак воно має супроводжуватися розширенням компетенції місцевих органів влади з відповідним наданням їм додаткового фінансування з одночасним обмеженням прямого впливу вищої виконавчої влади.

Проект 16.03.2021 включений до порядку денного і повторно включений до порядку денного чергової сесії 07.09.2021.

Проект 4286 від 29.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу цивільного захисту України щодо врегулювання питання виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Проект фактично є альтернативним проекту 4034 від 02.09.2020 (Тимошенко Ю. В., Цимбалюк М. М., Євтушок С. М.) про внесення змін до статей 118 та 121 Кодексу цивільного захисту щодо підвищення розмірів грошової допомоги особам рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту (див. Огляд № 49-50).

Пропонується у названому кодексі переглянути статтю 118 «Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» [назва в новій редакції – авт. огл.] та доповнити новими статтями 118-1 «Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги», 118-2 «Розмір одноразової грошової допомоги», 118-3 «Призначення і виплата одноразової грошової допомоги» та 118-4 «Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються». Зазначається, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Кодексом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі: 1) загибелі особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання нею службових обов’язків або смерті внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час виконання нею службових обов’язків; 2) смерті особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, що настала в період проходження нею служби; 3) установлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого нею під час виконання службових обов’язків або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням нею службових обов’язків, або встановлення особі, звільненій зі служби, інвалідності протягом шести місяців після звільнення її зі служби з причин, зазначених у цьому пункті; 4) установлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, пов’язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі, звільненій зі служби, інвалідності протягом шести місяців після звільнення її зі служби з причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання нею службових обов’язків, що призвело до часткової втрати працездатності без установлення їй інвалідності. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту є наслідком: 1) учинення нею кримінального або адміністративного правопорушення; 2) учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння; 3) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); 4) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Інші позиції стосуються кола осіб, яким виплачується грошова допомога, її розмір та порядок виплати.

Проект не викликав принципових зауважень і навіть ГНЕУ подало лише уточнюючі пропозиції та відносно незначні зауваження. Як видається, даний проект і проект 4034 мали б бути об’єднані.

Проект 02.02.2021 включений до порядку денного і повторно включений до порядку денного чергової сесії 07.09.2021.

Діяльність правоохоронних органів

Проект 4203 від 09.10.2020 (Бакумов О. С., Монастирський Д. А. + 15) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо відрядження поліцейських до органів державної влади, підприємств, установ, організацій, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання та присвоєння спеціальних звань відрядженим (прикомандированим) поліцейським).

Метою проекту проголошено законодавче врегулювання питань, пов’язаних з проходженням служби поліцейськими, відрядженими до органів державної влади, підприємств, установ та організацій, зокрема, що стосується вдосконалення порядку присвоєння чергових спеціальних звань поліцейським, призначених на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, підприємствах, установах та організаціях, закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Зокрема, передбачається усунути термінологічну неточність у тексті названого закону, замінити слова «вищий навчальний заклад» і «навчальний заклад» словами «заклад вищої освіти». Уточнена процедура присвоєння спеціальних звань поліцейським, відрядженим до закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Запропоновані норми щодо затвердження Кабінетом Міністрів України переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими, та граничних спеціальних звань за цими посадами в державних органах, підприємствах, установах, організаціях. Водночас затвердження згаданого переліку посад та граничних спеціальних звань за цими посадами пропонується делегувати Міністерству внутрішніх справ України.

Проект має суто бюрократичний характер і спрямований на вирішення існуючих колізій у частині проходження служби за певних обставин (передусім викладацька робота та перебування на навчанні).

Проект 18.12.2020 прийнятий у першому читанні за основу, а 04.02.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4227 від 19.10.2020 (Монастирський Д. А., Янченко Г. І. + 11) про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (щодо призначення на адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі).

Пропонується відновити дію припису, яким передбачалося, що керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури призначається на посаду строком на 5 років.

Черговий раз слід наголосити, що не відповідає вимогам юридичної техніки практика внесення змін до законів про внесення змін. Такі акти є разовими і після їх прийняття нові зміни слід вносити вже до тих актів, куди вони вносили зміни.

Проект 17.11.2020 включений до порядку денного, а вже 03.12.2020 він прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Судова влада та судоустрій

Проект 4229 від 19.10.2020 (Маслов Д. В., Дирдин М. Є. + 3) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів).

Метою проекту проголошено забезпечення законодавчого врегулювання тимчасової передачі до Вищої ради правосуддя повноважень Вищої кваліфікаційної комісії судів України стосовно проведення та завершення спеціальної перевірки, оголошення, проведення та визначення результатів конкурсів для кандидатів, які відповідають вимогам абзаців третього та сьомого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Втім, центральним елементом проекту є пропозиція призначати на посади суддів, які на іспиті набрали менше як 75 відсотків балів: Для кандидатів на посаду судді, які за результатами кваліфікаційного іспиту, складеного до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, набрали менше як 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, але відповідають вимогам Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя оголошує конкурс на зайняття посади судді. Визначення результатів такого конкурсу здійснюється на підставі рейтингу його учасників з урахуванням результатів кваліфікаційного іспиту. Це ініціатива вже багаторазово вносилася, але досі не здобувала належної підтримки. Окрім змін до законів України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя», проект містить розлогі прикінцеві положення, якими ставляться вимоги щодо виконання певних дій у передбачені строки Секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищій раді правосуддя.

Проект видається доволі сумнівним і з підстав наведених вище, і з огляду на його досить низьку юридичну техніку. Абсолютно не типовими для законодавчих актів є положення, закріплені в прикінцевих положеннях. Такі вимоги слід було б закріпити у звичайному законі, а не в прикінцевих положеннях закону про внесення змін. Загалом до проекту висунуто чимало зауважень парламентськими юристами (ГНЕУ та ГЮУ).

Проект 02.02.2021 прийнятий у першому читанні.

Проект 4297 від 30.10.2020 (Фріс І. П., Совгиря О. В. + 13) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо науково-консультативного забезпечення цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

Проект стосується однієї з новел процесуального законодавства України щодо можливості залучення до процесу експерта з питань права,  запровадженої у грудні 2017 року. На думку ініціаторів проекту, господарське, цивільне та адміністративне процесуальне законодавство безпідставно прирівнює правові консультації фахівців, які є рекомендаційними, до висновків експертизи, які є засобами доказування, а фахівців з питань права – до експертів. Відповідно, науково-правова експертиза не є судовою експертизою, а науковий експерт не є атестованим судовим експертом, який включений до відповідного державного реєстру атестованих судових експертів.

Метою проекту проголошено віднесення фахівця з питань права до учасників господарського, цивільного, адміністративного провадження з одночасним запереченням можливості проведення експертизи у галузі права, а також осучаснене й уніфіковане визначення:  вимог, що пред’являються до фахівців з питань права; прав та обов’язків фахівців з питань права; правового статусу висновку з питань права. Для досягнення зазначеної мети проектом Закону передбачається внесення змін до Господарського процесуального, Цивільного процесуального та Кодексу адміністративного судочинства України, якими закріплюється, зокрема, що: фахівцями з питань права можуть бути лише фахівці у сфері права, які мають науковий ступінь та/або вчене звання; висновок фахівця з питань права може стосуватися лише обмеженого кола правових питань;  висновок з питань права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи; висновок фахівця з питань права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду, але суд може посилатися в рішенні на висновок фахівця з питань права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань; на фахівця з питань права за аналогією поширюються ті самі, що і на спеціаліста положення відповідних кодексів щодо відводу та самовідводу, судових викликів і повідомлень, судових витрат, участі у підготовчому провадженні, розгляді справи по суті та в апеляційному розгляді, крім положень щодо участі в дослідженні доказів.

Питання участі науковців-правознавців у судовому процесі активно дискутується в експертному середовищі (див., наприклад, статтю М. Шумила). Також у минулу парламентську каденцію був доволі цікавий проект 9248 від 30.10.2018 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку залучення експерта з питань права), де пропонувалися певні критерії фаховості експерта, який парламент так і не встиг розглянутий (див. Бюлетень № 198). Щодо нинішнього проекту є зауваження ГНЕУ про те, що для визнання фахівцем у сфері права для участі в судовому процесі недостатньо мати науковий ступінь та/або вчене звання, а відповідна особа також мусить.  мати певний авторитет у науковому середовищі. В науковій літературі пропонується у цьому разі також враховувати, чи співпадає науковий напрямок, галузь чи інститут права, який досліджує науковець, із проблемою, що виникла у процесі судового розгляду; чи залучена особа здійснює наукову або науково-дослідну діяльність на постійній основі; яким є індекс цитування наукових праць залученого фахівця тощо. Втім, сама заміна поняття «експерт з питань права» на «фахівець з питань права» не викликає якихось заперечень.

Проект включений до порядку денного 16.02.2021 і повторно до порядку денного чергової сесії 07.09.2021.

Регулювання господарчої діяльності та ринковий нагляд

Проект 4184 від 02.10.2020 (Гетманцев Д. А., Кінзбурська В. О. + 5) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам).

Проект дуже різноплановий та складний і через це пропоновані зміни видаються ширшими за заявлену в назві мету. Фактично переглядається значна кількість положень щодо оподаткування нерезидентів, щодо умов надання послуг через мережу Інтернет (електронні послуги за пропонованим визначенням) тощо. У пояснювальній записці метою проекту проголошено збільшення доходів Державного бюджету від податку на додану вартість за рахунок залучення до оподаткування податком на додану вартість нерезидентів, що надають фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України та створення сприятливих умов ефективного та не обтяжливого адміністрування для бізнесу й держави процедур, пов’язаних зі сплатою податку. Водночас не зважаючи на значний характер змін, проект не містить належних положень щодо фактичної можливості встановлення факту надання послуг на митній території України. Щобільше, сама по собі вимога призведе скоріше до обмеження доступу до ринку послуг для користувачів-резидентів України через небажання надавачів послуг у спеціальній реєстрації для сплати податків, що цілком актуально для приватних осіб і невеликих компаній, але не мережевих корпорацій. Свого часу український ринок вже стикався з подібними обмеженнями, що призвело до сплеску поширення т.зв. піратської продукції. З огляду на це, заявлена мета по збільшенню надходжень Державного бюджету видається доволі сумнівною. Також до проекту висунуто чимало технічних зауважень, більшість з яких викладена у висновках ГНЕУ та ГЮУ.

Проект 17.02.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 03.06.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4185 від 02.10.2020 (Чернєв В. Є., Васильев І. С.) про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо гарантійних зобов’язань в електронному вигляді).

Пропонується доповнити статтю 7 «Гарантійні зобов’язання» названого закону такими приписами: Суб’єкт господарювання може надавати споживачеві доступ до експлуатаційних документів на технічно складні побутові товари (паспорту або будь-якого іншого документу, що додається до товару) в електронному вигляді на офіційному веб-сайті виробника. У разі надання гарантійних зобов’язань в електронному вигляді виробник забезпечує можливість реєстрації придбаного товару на офіційному веб-сайті виробника в установленому ним порядку. На прохання споживача така реєстрація і оформлення гарантійних зобов’язань в електронному вигляді здійснюється продавцем під час продажу такого товару. На вимогу споживача продавець має надати експлуатаційні документи на названі  товари в паперовому вигляді. Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

Проект, на нашу думку, пропонує закріплення штучних бюрократичних процедур, які не потребують регулювання на рівні закону. Ці питання цілком можна було вирішити навіть на рівні не урядового, а міністерського нормативно-правового акта. На превеликий жаль, останніми роками зростає практика закріплення навіть найнезначніших правових приписів на найвищому рівні. Окрім завалення парламенту малозначущими та просто зайвими питаннями, це призводить і до ускладнення оперативного управління, адже будь-які зміни слід теж запроваджувати на рівні закону.

Проект 01.07.2021 прийнятий за основу та в цілому як закон і невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4187 від 05.10.2020 (Якименко П. В., Маріковський О. В. + 34) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підтримки розвитку вітчизняних галузей надрокористування).

Після того, як проект 03.02.2021 був переданий на повторне перше читання, 05.03.2021 внесено доопрацьовану у Комітеті з питань екологічної політики та природокористування редакцію проекту, яка за змістом є помітно ближчою до альтернативного проекту 4187-1 від 21.10.2020 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення надрокористування, який свого часу був підготовлений за участі комітету.

У великому за обсягом (37 сторінок змін) проекті радикально переглядаються вимоги до надання, використання та скасування спеціальних дозволів на надрокористування, змінюються не лише розмір, а й порядок визначення оплати тощо. Для цього передбачається внесення змін до Кодексу України про надра, Земельного кодексу України та Законів України «Про нафту і газ», «Про оцінку впливу на довкілля» та Гірничого Закону України. Навіть короткий огляд основних ініціатив займає понад 4 сторінки у пояснювальній записці і наводити їх тут не видається можливим. Утім серед пропонованих приписів неможливо не згадати такий: З метою безпосередньої реалізації права власності Українського народу на надра та для забезпечення економічних та соціальних інтересів громадян щодо прозорого використання та справедливого розподілу надр, громадянам України надається право на отримання частини доходу держави від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Розмір та порядок отримання громадянами України частини від такого доходу встановлюється спеціальним законом. Як відомо, подібні норми існують у законодавстві ряду країн, насамперед Близького Сходу, які є великими експортерами нафти та газу. Що навряд чи є актуальним для України. Проектом також досить радикально переглянуто статтю 23 «Право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, підземних вод (крім мінеральних) та користування надрами для інших цілей» Кодексу України про надра. Проте у пропонованій редакції не зовсім зрозуміло, що саме є тими потребами, для яких можна видобувати копалини. Також у проекті, з одного боку, послаблюється бюрократична і корупційна складова через зменшення компетенції органів місцевої влади, а, з іншого боку, значно розширюється коло випадків, коли спеціальні дозволи надаються без аукціону. Що своєю чергою містить значні корупційні ризики.

Проект є багатоаспектним і всеосяжним, що, як видається, не супроводжується належним рівнем його опрацювання. Так, у більшості випадків пропонується або скасувати певні норми, або запровадити нові приписи. Водночас проблемі узгодження законодавства, що мало б зумовити ефективне впровадження змін, уваги не приділено. Такий підхід очікувано викликав численні зауваження, зокрема з боку ГНЕУ.

Проект 01.06.2021 прийнятий у першому читанні за основу.

Проект 2645-д від 12.10.2020 (Гетманцев Д. О., Кінзбурська В. О. + 8) про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України (щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами – платниками єдиного податку).

Хоча формально проект є підготовленою профільним Комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики редакцією проекту 2645 від 20.12.2019 (Поляков А. Е., Яцик Ю. Г. + 10) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо скасування норм, які передбачають посилення фіскального тиску шляхом розширення сфери застосування реєстраторів розрахункових операцій). (див. Огляд № 21), фактично це цілком новий проект. У ньому  передбачається внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Метою проекту проголошено звільнення від обов’язку використання реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмного РРО визначеної категорії платників єдиного податку, пом’якшення відповідальності за порушення, пов’язані із застосуванням програмних реєстраторів розрахункових операцій та покращення умов застосування програмних РРО для суб’єктів господарювання.

Змін у проекті чимало, зокрема пропонується збільшення в 3-4 рази розміру загальної площі, дозволеної для надання в оренду на спрощеній системі оподаткування; розширення переліку побутових послуг населенню, які надаються платниками єдиного податку; звільнення від застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій платників єдиного податку другої групи за критеріями місця здійснення діяльності та/або розміру загальної площі торгового об’єкта; пом’якшення відповідальності суб’єктів господарювання за порушення порядку застосування РРО, включаючи звільнення від відповідальності суб’єктів господарювання, які проводять розрахункові операції без використання режиму попереднього програмування найменування товару, збільшення до двох мінімальних заробітних плат різниці суми залишку готівки в касі для незастосування штрафу, звільнення від штрафу пов’язаного із створенням та зберіганням інформації на контрольній стрічці і за неподання до контролюючих органів звітності, пов’язаної із застосуванням програмних РРО тощо. Водночас проект містить і доволі дивні вимоги, як то запровадження можливості вимірювання розміру торгового приміщення під час перевірок.

Проект цікавий, однак відзначається помітною уривчастістю. Наприклад додатковий перелік побутових послуг населенню включає відверто не пов’язані речі, від послуги рекламних і споживчих фото–відеоробіт і до послуги з індивідуального виховання дітей (гувернера). Втім, остання діяльність жодним чином не може розглядатися як комерційна, а, отже, такі особи мають реєструватися не як ФОП, а як самозайняті особи тощо. Ще дискусійнішим є віднесення до побутових послуг репетиторства, яке загалом є освітньою діяльністю і мало б оподатковуватися за цивільними договорами, я не як послуги ФОП. Все це черговий раз доводить, що чинна редакція Податкового кодексу потребує системного перегляду, оскільки точкові зміни лише дедалі ускладнюють ситуацію.

Проект 23.09.2021 відхилений та знятий з розгляду.

Проект 4212 від 12.10.2020 (Рєпіна Е. А., Кінзбурська В. О. + 5) про внесення змін до статті 22 Закону України «Про рекламу» (щодо реклами електронних сигарет і рідин, що використовуються в електронних сигаретах).

Метою проекту проголошено вдосконалення механізмів державного управління рекламною діяльністю в Україні, посилення обмежень та заборон щодо реклами електронних сигарет і рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Пропонується обмеження статті 22 Закону України «Про рекламу» в частині запровадження обмежень і заборон поширити й на електронні сигарети та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Очікується, що реалізація акта матиме позитивний вплив на забезпечення прав та інтересів людини, на громадське здоров’я.

Проект 27.04.2021 прийнятий у першому читанні.

Проект 4219 від 15.10.2020 (Підпаса Р. А., Шуляк О. О. + 14) про внесення змін до законодавчих актів України (щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності та спрощення доступу на ринки).

Проект має замінити чинний Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» запровадити нову його редакцію, а також внести зміни до більше ніж десяти законодавчих актів. Утім, навіть короткий перелік ініціатив займає в пояснювальній записці до проекту понад три сторінки і дублювати його тут не має сенсу. Як зазначається в пояснювальній записці, проект передбачає систематизацію законодавства щодо доступу суб’єктів господарювання на ринки, зменшення кількості дозволів та створення законодавчих передумов для надання їх в електронному вигляді, удосконалення і суттєве розширення застосування декларативного принципу провадження господарської діяльності. Очікується, що реалізація проекту забезпечить: кодифікацію законодавства щодо доступу бізнесу на ринки; можливість видачі е-дозволів; подальшу дерегуляцію у сфері господарської діяльності, покращення державного регулювання господарських відносин, наближення національного законодавства до стандартів ЄС; поширення принципу вільного доступу до ринків (запровадження рамкових норм декларування бізнесу); зменшення адміністративного навантаження на бізнес шляхом скасування 4 дозволів, 2 ліцензій, а також переведення 2 видів господарської діяльності на заявницький принцип її здійснення; усунення і мінімізацію підстав для корупції у системі дозвільних органів за рахунок скорочення обсягів їх втручання у господарські відносини; збільшення кількості суб’єктів господарювання внаслідок забезпечення прозорих та чітких правил видачі документів дозвільного характеру, надання адміністративних послуг; спрощення умов ведення господарської діяльності для бізнесу; покращення державного регулювання господарських відносин.

У пропонованому вигляді проект потребує дуже ретельної уваги спеціалістів. Зокрема, проекту притаманна типова риса багатьох проектів такого кшталту – скасування різних приписів без заміни їх іншими або запровадження регулювання відносин іншим шляхом. За таких обставин не лише не вирішуються проблеми, а й створюються лакуни в законодавчому полі. Чимало технічних зауважень до проекту міститься у висновку ГНЕУ.

Проект 07.09.2021 включений до порядку денного.

Проект 4220 від 15.10.2020 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо врегулювання окремих питань процедур банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19).

Метою проекту проголошено врегулювання окремих питань при здійсненні процедур банкрутства на період заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, забезпечення конституційних гарантій захисту державою всіх суб’єктів права власності і господарювання, додержання засадничих принципів рівності всіх суб’єктів права власності перед законом та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Для цього передбачається внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19». Як зазначається у пояснювальній записці, змінами унормовується порядок проведення зборів (комітету) кредиторів у режимі відеоконференції, а також шляхом опитування, процедура підтвердження особи та повноважень учасника зборів (комітету) кредиторів, оформлення результатів зборів (комітету); уточнюються питання відповідальності арбітражного керуючого за невчинення дій, передбачених Кодексом з процедур банкрутства, через вимоги карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19; визначаються підстави продовження строків проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та (або) другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Проект 01.06.2021 прийнятий у першому читанні.

Проект 4221 від 15.10.2020 (Лічман Г. В., Підпаса Р. А., Кисилевський Д. Д.) про саморегулювання господарської та професійної діяльності.

Подібний до проекту 2613 від 17.12.2019 (Кабінет Міністрів України) про саморегулювання господарської та професійної діяльності (див. Огляд № 21).

Метою проекту проголошено вирішення проблем та недоліків сучасного стану здійснення саморегулювання, впровадження в Україні моделі ефективного саморегулювання, що стане законодавчою основою для створення саморегулівних організацій і їх діяльності. У проекті встановлюються загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, його завдання та принципи; правова й організаційна основи створення, набуття та припинення статусу саморегулівних організацій, вимоги, яким має відповідати така організація; добровільність членства суб’єктів господарської або професійної діяльності в саморегулівній організації (обов’язковість членства хоча б у одній саморегулівній організації може бути встановлена виключно законом, що регулює господарську або професійну діяльність у певній сфері або галузі); особливості здійснення контролю саморегулівної організації за дотриманням її членами статуту, правил саморегулівної організації та відповідальність за їх порушення; основи державного регулювання та державного контролю у сфері саморегулювання господарської та професійної діяльності; гарантії незалежності та захисту прав саморегулівних організацій. Проектом передбачається прийняття нового закону, внесення змін до Законів України: «Про третейські суди», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про адміністративні послуги», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Маємо відзначити, що ідея саморегулювання певних видів діяльності стає дедалі популярнішою. Зокрема, в наших оглядах вже не раз розглядалися проекти про саморегулювання в охороні здоров’я та інших сферах. Зазначалися і деякі типові недоліки подібних проектів, зокрема, звужене розуміння саморегулівної діяльності як такої, що здійснюється лише через саморегулівні організації, хоча вона може здійснюватися і у інших формах, наприклад, через відповідні збори, конференції, з’їзди тощо; відсутність належної конкретики з питань виконання саморегулівними організаціями делегованих їй відповідно до закону окремих повноважень з контролю та/або регулювання господарської або професійної діяльності. Певною внутрішньою суперечливістю цього проекту є те, що до сфери дії майбутнього закону не віднесено суддівське, прокурорське самоврядування, самоврядування у сфері адвокатури та адвокатської діяльності, а також нотаріату, але водночас дія закону поширюватиметься на самоврядування третейських суддів.

Проект 15.12.2020 включений до порядку денного і згодом повторно включений до порядку денного чергових сесій.

Проект 4241 від 21.10.2020 (Василевська-Смаглюк О. М., Гетманцев Д. О. + 8) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості).

Метою проекту проголошено врегулювання  правовідносин, що виникають під час врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав споживачів-боржників та обмеження доступу до ринку потенційно недобросовісних колекторів. Проектом передбачається внесення змін до Законів України «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про Національний Банк України» та «Про Національний банк України». Їх центральним елементом є внесення до першого з названих законів нового розділу ІІІ «Врегулюванні простроченої заборгованості». Фактично у проекті черговий раз йдеться про урегулювання колекторської діяльності. Так, закріплюється визначення таких термінів як «врегулювання простроченої заборгованості» та «колекторська компанія». Запроваджуються вимоги до кредитодавців, включаючи колекторські компанії, щодо порядку дій у врегулюванні простроченої заборгованості. Проектом пропонується наділити Національний банк України повноваженнями із здійснення нагляду за додержанням банками, іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, а також колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог до взаємодії зі споживачами при  врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки).

Проект 27.01.2021 прийнятий в першому читанні за основу, а 19.03.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4259 від 23.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 16 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (щодо регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами).

Метою проекту проголошено приведення Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у відповідність із Законом України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами» в частині визначення правових та організаційних засад регулювання відносин у сфері поводження з контрольованими речовинами та товарами, що їх містять, використання яких впливає на озоновий шар та зміну клімату. Для цього, пропонується названу статтю доповнити новою частиною третьою такого змісту: «відносини щодо виробництва, імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з озоноруйнівними речовинами, фторованими парниковими газами, товарами та обладнанням, які їх містять або використовують, що впливає на озоновий шар та на рівень глобального потепління, регулюються Законом України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами» та іншими нормативно-правовими актами». У пояснювальній записці зазначається, що положення проекту спрямовані на створення сприятливих правових, організаційних умов для виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері охорони озонового шару та запобігання зміні клімату, а також адаптацію законодавства України до законодавства ЄС.

Проект 17.02.2021 прийнятий у першому читанні за основу, а 15.07.2021 ‒ у другому читанні як закон та невдовзі підписаний Президентом України.

Проект 4278 від 28.10.2020 (Сова О. Г., Ковальчук О. В. + 5) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях).

Метою проекту проголошено вдосконалення, здешевлення та підвищення ефективності здійснення адміністрування податку на додану вартість щодо операцій із ввезення товарів на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, а також спрощення сплати податку одержувачами через покладання функцій із його сплати на операторів поштового зв’язку та експрес-перевізників у разі декларування таких товарів із застосуванням відповідних електронних реєстрів міжнародних поштових та експрес-відправлень. Для цього пропонується: визначити відповідальними за нарахування та сплату до бюджету податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях оператора поштового зв’язку, експрес-перевізника, якщо ним здійснюється декларування таких товарів шляхом подання реєстрів (тимчасових та/або додаткових); привести у відповідність положення Податкового та Митного кодексів України в частині визначення бази оподаткування ПДВ та митом у разі ввезення товарів на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, шляхом закріплення, що базою оподаткування податком на додану вартість є частина їх митної вартості (для юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців) або частина їх сумарної фактурної вартості (для фізичних осіб), що перевищує неоподатковуваний мінімум (еквівалент 150 євро);  встановити можливість відстрочення сплати податку на додану вартість – протягом 30 днів з дати оформлення тимчасового реєстру з одночасним поданням додаткового реєстру;  виключити норми, що стосуються питань декларування товарів для митних цілей та порядку здійснення митних формальностей, у зв’язку із включенням відповідних положень до проекту Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях та порядку їх декларування)», який є системно пов’язаним із цим законопроектом. Проектом передбачено перехідний період щодо початку впровадження положень, передбачених пунктом 180.21. статті 180 та підпунктом 191.1.3. пункту 191.1. статті 191 Податкового кодексу України, шляхом зміни пункту 68 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Необхідно звернути увагу на доволі змістовну пояснювальну записку до проекту, що, на превеликий жаль, є вельми рідкісним явищем. Ініціатори проекту розлого пояснюють вигоди для економіки України від запровадження пропонованих змін. Також маємо відзначити й доволі гарний рівень юридичної техніки проекту, який майже не викликав зауважень ГНЕУ.

Проект 27.01.2021 прийнятий у першому читанні.

Проект 4279 від 28.10.2020 (Сова О. Г., Ковальчук О. В. + 5) про внесення змін до Митного кодексу України (щодо оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях та порядку їх декларування).

Проект не має самостійного значення і є впровадженням ініціатив попереднього проекту до Митного кодексу України.

Проект 27.01.2021 прийнятий у першому читанні.

Інші проекти

Проект 4201 від 09.10.2020 (Стефанчук Р. О.) про обчислення часу в Україні.

Метою проекту проголошено визначення правових засад встановлення одиниць часу, обчислення часу в Україні та забезпечення потреб громадян, суспільства і держави у достовірній інформації про точний час і календарну дату.

У проекті передбачається прийняття нового закону, яким визначаються правові засади встановлення одиниць часу, обчислення часу та регулює відносини, що виникають при поширенні інформації про точний час і календарну дату в Україні. Зокрема, закріплюється, що на території України обчислення часу здійснюється відповідно до київського часу, що є єдиним для всієї території України, а сезонний перехід часу на території України не здійснюється.

До проекту були деякі зауваження ГНЕУ і ГЮУ, які дещо загальмували подальше проходження проекту.

Проект 03.03.2021 прийнятий за основу зі скороченням строку підготовки до другого читання, але 19.03.2021 його передано на повторне друге читання.

Проект 4201-1 від 22.10.2020 (Соболєв С. В., Івченко В. Є.) про обчислення часу на території України (про застосування українського часу).

Альтернативний попередньому проекту. Метою проекту проголошено   відмову від координації українського часу з Всесвітнім координованим часом (UTC), помилково названим «зимнім часом». Пропонується запровадити порядок обчислення часу на території України (українського часу) згідно з положеннями Метричної конвенції; привести норми законодавства України у відповідність до вимог Директиви Європейських Співтовариств № 2000/84/EC щодо запровадження літнього часу; запровадити «український час» замість «київського часу»; визначити підстави для скасування літнього часу на території України.

Проект знятий з розгляду у зв’язку з прийняттям у першому читанні основного проекту.

Проект 4218 від 13.10.2020 (Власенко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (щодо визначення терміну «національні публічні діячі»).

Метою проекту проголошено виправлення помилки при прийнятті Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», якою «національними публічними діячами» довічно визначено всіх, хто коли-небудь виконував в Україні визначні публічні функції, до яких застосовуються визначені Законом обмеження. Текст проекту максимально лаконічний: пропонується у пункті 37 статті 1 названого Закону після слова «виконували» додати слова: «останній календарний рік».

Ініціатива видається доволі дискусійною. Так, ГНЕУ звернуло увагу, що оновлене формулювання «національні публічні діячі – фізичні особи, які … виконували останній календарний рік в Україні визначні публічні функції», може розумітись неоднозначно та призвести до різного обчислення строків. У такому випадку, зокрема, виникає низка питань: по-перше, чому пропонується враховувати саме «календарний» (який означає період з 1 січня по 31 грудня), а не «останній» рік; по-друге, чи термін «календарний рік» означає повний, упродовж 12 місяців, рік, чи будь-який період упродовж останнього календарного року.

Проект 16.02.2021 включений до порядку денного і повторно включений до порядку денного чергової сесії 07.09.2021.

Проект 4236 від 20.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України (щодо активізації діяльності наукових парків).

Проектом передбачається внесення змін до Законів України «Про інноваційну діяльність», «Про наукові парки» та  «Про оренду державного та комунального майна». Зазначимо, що наукові парки є доволі дискусійним проектом, який так і не почав працювати належним чином. Це спричинило чималу хвилю пропозицій щодо уточнення тих чи інших аспектів їх діяльності. У даному проекті, як зазначається у пояснювальній записці, пропонується: чітко визначити правовий статус наукових парків (далі ‒ НП), їх організаційно-правову форму, чітко окреслити їх завдання та мету задля підвищення їх ролі та покращення інноваційної діяльності закладів вищої освіти та наукових установ; надати право засновникам створювати НП без погодження із центральними органами виконавчої влади (надати автономію закладам вищої освіти та науковим установам щодо питання створення НП); надати право НП самостійно встановлювати напрями діяльності без затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та трансферу (передачі) технологій; встановити, що у разі виходу закладу вищої освіти та/або наукової установи, за участі яких було створено НП, зі складу засновників, НП підлягає ліквідації; надати можливість закладу вищої освіти та/або науковій установі-засновнику надавати приміщення для розміщення НП на таких умовах оренди, як для бюджетних установ; надати можливість закладам вищої освіти та науковим установам, які створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, а також закладам вищої освіти приватної форми власності брати участь у формуванні статутного капіталу НП у будь-якій формі (тобто шляхом внесення як матеріальних, так і нематеріальних активів); включити до переліку джерел фінансування НП також і гранти, кредити, поворотну фінансову допомогу.

Фактично ж слід говорити про те, що рівень бюрократизації НП продовжує лишатися дуже великим, а корупційні ризики – значними.

Проект 27.04.2021 прийнятий у першому читання за основу, 09.09.2021 ‒ у другому читанні як закон, але на підпис Президенту України спрямований лише 24.09.2021.

Проекти, які подаються без коментарів

Проект 4258 від 23.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про мультимодальні перевезення.

З незначними уточненнями повторює однойменний урядовий проект від 27.12.2019 (див. Огляд № 22).

Проект 05.03.2021 прийнятий у першому читанні.

Проект 4254 від 23.10.2020 (Кабінет Міністрів України) про публічні консультації.

Практично повністю повторює однойменний урядовий проект 7453 від 27.12.2017 (див. Бюллетень № 157), який було відкликано через відставку уряду.

Проект 05.03.2021 прийнятий у першому читанні.