MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Чи стане ЄСПЛ на захист прав, коли держава не може захистити від домашнього насилля?

21.12.2021   
Василіса Л.
Сама система розгляду справ ЄСПЛ є досить ефективною, але така ефективність досягається високим рівнем правозастосовної практики.

Переважна більшість громадян України не розуміють побудову, ієрархію та структуру судової влади України. І досі помилково вживається термін “народні суди”, які не існують вже із 1994 року.

Навпроти, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не викликає здивування: навіть літні люди освідомленні про можливість будь-кого звернутись у таку міжнародну судову інституцію. Українські адвокати та юристи достатньо часто вдаються до використання цього дієвого механізму при захисті прав своєї клієнтів. Так, протягом багатьох років Україна займала 1 місце, а станом на 31 грудня 2020 року Україна посідала 3 місце серед держав–членів Ради Європи за кількістю справ, які перебували на розгляді в Європейському суді.

При цьому ЄСПЛ містить жорсткі процесуальні вимоги (“ЄСПЛ у 50-ти запитаннях”). Із заявою до нього можна звернутись лише:

• про порушення статей Європейської конвенції або Протоколів до неї;

• після вичерпання національних засобів захисту. Необхідно спочатку звернутися з цими скаргами до судів відповідної держави всіх інстанцій;

• не пізніше, ніж через 6 місяців після винесення остаточного рішення на національному рівні. Зазвичай, йдеться про рішення у касаційному суді.

А головне, заяви подаються лише проти держав – учасниць Конвенції, а не проти будь-якої іншої держави чи приватної особи. І такі скарги повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Європейської конвенції з прав людини. Суд не може розглядати скарги про порушення будь-яких інших прав. На жаль, не всі українські правники, які звертаються в ЄСПЛ, мають високий рівень професійних знань та досвіду в цьому напрямку. Це все призводить до великої кількості відмов.

Як зауважив у інтерв'ю, Євген Захаров, голова Харківської правозахисної групи: “Найбільша кількість скарг – 95% – це невиконання судових рішень. Також тривалий розгляд справ у судах.”

Щоб зрозуміти, чи зможе ЄСПЛ допомогти у захисті та протидії домашньому насиллю, ми звернулись до Ганни Овдієнко, адвоката, експерта проєкту «Everyone has to be protected», що впроваджується ГО «Ти потрібен Україні» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні, єдиного проєкта, направленого на висвітлення домашнього насилля проти чоловіків. Ганна має 6 років практики роботи із ЄСПЛ. За цей час їй вдалося виграти близько 20 справ та ще близько сотні — на розгляді.

Ганна Овдієнко (фото з сайту pravokator.club)

Розкажіть про Ваш особистий досвід роботи із ЄСПЛ. Із якими питаннями до Вас звертались?

За роки моєї практики в ЄСПЛ були різні справи. Здебільшого – це заяви про жорстоке поводження з боку найчастіше агентів та інституцій влади держави: правоохоронних органів, поліції, СБУ, співробітників виправних колоній. А також із боку цивільних осіб. Мені завжди хочеться братися за ту роботу, яка складніша, де ти будеш, так би мовити, «першовідкривачем».

Чи розглядає ЄСПЛ порушення прав у справах щодо домашнього насилля?

Усього Великою Палатою та Секціями винесено 125 рішень щодо домашнього насильства у різних контекстах. У більшій частині рішень домашнє насильство згадується лише побічно, наприклад, як фактор, що сприяв визначенню місця проживання дитини. Рішень, де домашнє насильство виступає головною причиною звернення до ЄСПЛ – всього 42. Звісно, це дуже мало за 50 років існування Європейського суду з прав людини.

Які види та форми домашнього насилля частіше присутні у справах, які розглядає ЄСПЛ?

ЄСПЛ зазначає, що проблема домашнього насильства, яке може приймати різні форми, починаючи від фізичного до психологічного насильства чи словесного образу. Він визнає, що жертвами домашнього насильство можуть бути чоловіки та діти – прямо чи опосередковано.

У справі «Опуз проти Туреччини» Суд закріпив (*зачитує): «...Проблема домашнього насильства, що може мати різні форми, починаючи від фізичного насильства і завершуючи психологічним насильством чи словесними образами, є загальною проблемою, яка непокоїть усі держави-члени та не завжди лежить на поверхні, оскільки часто постає в контексті особистих стосунків або закритих систем, до того ж від такого насильства страждають не лише жінки. [Європейський] суд з прав людини визнає, що чоловіки також можуть бути жертвами домашнього насильства, насправді й діти дуже часто прямо чи опосередковано теж стають жертвами таких подій...»

Однак, як ми побачимо далі із прецедентної практики, лише види насильства, які залишають матеріальні сліди, дійсно розглядаються судом. Інші ж види відкидаються за недоведеністю порушення Конвенції.

Саме цим принципово відрізняється погляд ЄСПЛ на питання домашнього насильства. Суд не виділяє його як окрему категорію порушень, яка потребує захисту. А стандарти загальних порушень прав людини за Конвенцією настільки високі, що більшість форм домашнього насильства не підпадає під них.

Чи можна відокремити, які саме права були порушені у цих справах?

Більша з них частина стосувалася порушення Статті 8 Конвенції, тобто права на приватне життя. Вісімнадцять рішень стосувалася права на життя, гарантованого Статтею 2 Конвенції та заборони катувань та іншого жорстокого поводження, передбаченого Статтею 3 Конвенції. Інші права зачіпалися мало або взагалі не зачіпалися.

У яких випадках потерпілі від домашнього насилля можуть звернутись до ЄСПЛ?

Якщо в Україні потерпіла особа не знайшла справедливості. На жаль, в українських судах часто неможливо знайти правду та справедливість, бо і досі є корупція, працюють не професійні судді, які або не знаються на справах, або в них мало часу на конкретну справу. Наприклад, була подана заява, але за фактом – розслідування не йде. Інколи саме законодавство України не відповідає європейським нормам. Тому можна звернутися до Європейського суду, щоб відстояти свої права за допомогою міжнародних механізмів, коли в Україні вже все пройдено, а користі — не має.

Які є нюанси, про які слід пам'ятати, коли звертаємось за захистом у ЄСПЛ?

Перше, треба розуміти, що ЄСПЛ не розглядає справи за 1-2 місяці, як хочеться нам. Суди тривають по декілька років. Спочатку пишеться й відправляється заява до Європейського суду. Далі ЄСПЛ дає первинну оцінку. Через певний час (немає певних та обмежених термінів) – десь пів року – надходить перша відповідь. Вже після первинної оцінки відбувається процес комунікації – заява йде до уряду України та надсилає свої заперечення. Представник-адвокат потерпілої особи надсилає свої коментарі на заперечення уряду. І після цього слідує рішення.

А по друге, у Європейському суді письмова процедура розгляду справ. Ніхто туди не їздить, окрім якихось конкретних випадків, коли здійснюється публічний розгляд справи, але це затримує ухвалення рішення приблизно на рік. Поки що публічний розгляд українських справ відбувався дише тричі. Це були справи адвоката Сергія Салова, Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Чи є особливості розгляду в ЄСПЛ справ щодо домашнього насилля, де потерпілими є чоловіки?

У своїй практиці ЄСПЛ не виділяє жінок як єдиних жертв домашнього насильства. Суд концентрується саме на терміні насильство, а не на статі жертв. У більшості рішень визначена стать заявника – жіноча, а в декількох, де особа заявника зашифрована, – стать залишається невідомою.

У жодному із рішень ЄСПЛ, які я проаналізувала, прямо не вказано, що заявником і жертвою домашнього насильства був чоловік. У спеціальному збірнику практик ЄСПЛ щодо домашнього насильства також не представлено жодного рішення щодо чоловіків.

Така статистика свідчить про небажання чоловіків – жертв насильства, звертатися до ЄСПЛ. А ще про відсутність сталої практики, що тягне за собою відсутність особливих критеріїв для аналізу таких справ. Можливо спрогнозувати, що подібні справи будуть розглядатися подібно до справ щодо насильства проти жінок. Наразі Європейський суд із прав людини взагалі не сформував практику домашнього насильства саме проти чоловіків.

І повернемось до головного питання даного матеріалу: “Чи стане ЄСПЛ на захист прав, коли держава не може захистити від домашнього насилля?”

Загальна практика, на мій погляд, неоднозначна. Сьогодні ще мало розглянуто справ ЄСПЛ щодо домашнього насильства, поки її ще складно аналізувати. Хоча динаміка розгляду подібних справ вже зараз вказує на те, що незабаром кількість таких справ лише збільшуватиметься.

У декількох рішеннях ЄСПЛ встановив, що саме органи влади мають позитивне зобов’язання відповідно до Конвенції щодо створення та застосування адекватної правової бази, яка забезпечує ефективний захист від домашнього насильства. Наявність чи відсутність порушення залежить від ефективності дій агентів держави.

ЄСПЛ визнає, що для органів влади, які працюють із жертвами домашнього насильства, важливо проходити регулярне навчання та підвищення обізнаності. Це дозволить їм краще оцінити будь-який існуючий ризик, належним чином реагувати та забезпечити швидкий захист.

Суд закріплює, що якщо органи влади встановлять, що існує реальний і безпосередній ризик для життя людини, то існує їх позитивне зобов'язання вжити оперативних заходів. Такі оперативні запобіжні та захисні заходи мають на меті якнайшвидше уникнути небезпечної ситуації.

Суд у кількох випадках встановив, що навіть коли органи влади не залишалися повністю пасивними, вони все одно не виконали своїх зобов’язань за Конвенцією, якщо вжиті ними заходи не зупинили насильника від подальшого насильства щодо жертви.

Можна підсумувати, що сама система розгляду справ ЄСПЛ є досить ефективною, але така ефективність досягається високим рівнем правозастосовної практики.


Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту "Everyone has to be protected", що впроваджується ГО “Ти потрібен Україні” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів є виключною відповідальністю ГО “Ти потрібен Україні”, і не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

This material was prepared as part of the «Everyone has to be protected» project implemented by the NGO «Ukraine needs you» supported by the Democracy Commission Small Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors of the sole responsibility of NGO «Ukraine needs you» and do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

 Поділитися